CC BY
124э
2011
Спортсмен як проблема в олімпійському русі та підходи до її вирішення
Воропай С.М.
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Анотації:
Розглянуті основні проблеми, що переслідують спортсмена в олімпійському спорті. Проаналізовано понад 30 інформаційних джерел вітчизняних та іноземних авторів. Аналіз сучасної наукової, науково-методичної літератури та інформаційних даних дозволив окреслити основні проблеми, які постають перед сучасний олімпійцем: соціальні, психологічні, економічні, морально-етичні, технологічні. Запропоновано основні напрямки та заходи подолання проблем як у межах міжнародного олімпійського руху так і на регіональному та національному рівнях.
Ключові слова:
спортсмен, проблеми, шляхи вирішення, олімпійський рух.
Воропай С.М. Спортсмен как проблема в олимпийском движении и подходы к её решению. Рассмотрены основные проблемы, которые преследуют спортсмена в олимпийском спорте. Проанализировано свыше 30 информационных источников отечественных и иностранных авторов. Анализ современной научной, научно-методической литературы и информационных данных позволил очертить основные проблемы, которые преследуют современных олимпийцев: социальные, психологические, экономические, моральноэтические, технологические. Предложены основные направления и мероприятия преодоления проблем, как в пределах международного олимпийского движения так и на региональном и национальном уровнях.
спортсмен, проблемы, пути решения, олимпийское движение.
Voropay S.M. The athlete as a problem in the olympic movement and the approaches to solve it. Basic problems which pursue a sportsman in olympic sport are considered. Over 30 informative sources of domestic and foreign authors are analysed. The analysis of modern scientific, scientifically-methodical literature and informative information allowed to outline basic problems which appear before modern an olympian: social, psychological, economic, moral, technological. Basic directions and measures of overcoming problems are offered as within the limits of international olympic motion so at regional and national levels.
sportsman, problems, ways of decision, olympic motion.
Вступ.
В останні роки спортивна, виховна й освітня сторони олімпійського руху тісно переплелися із соціальним, політичним і економічним життям світового співтовариства, що ще більш зміцнило авторитет спорту в сучасному світі, забезпечило його стабільність і незалежність.
Нинішній стан і подальший розвиток олімпійського руху - це підсумок кропіткої роботи всіх сторін олімпійської системи - МОК, НОК, МСФ, Оргкомітетів Ігор і ін., представників засобів масової інформації, державних і суспільних діячів, фахівців в області освіти і спортивної науки, тренерів, лікарів. Однак центральною фігурою в олімпійському русі був, є і буде його величність спортсмен. Його майстерність і досягнення, поведінка і спосіб життя є основою розвитку і прояву найбільш складних процесів і явищ сучасного олімпійського руху.
Спортсмен створює унікальне по красі й емоційності видовище, що залучає на трибуни спортивних споруд сотні тисяч глядачів, а до екранів телевізорів - мільярди телеглядачів у всіх куточках земної кулі. Демонструючи свої можливості, спортсмен як ніхто інший сприяє росту популярності країни, представником якої він є. Їх досягнення і спосіб життя є відчутним поштовхом для мільйонів людей до фізичної досконалості і здорового способу життя, а також потужним стимулятором розвитку науки та науково-технічного прогресу в самих різноманітних галузях.
Унікальне місце спортсмена у сучасному олімпійському русі має досить строкате забарвлення. Поряд із блиском юпітерів ми спостерігаємо досить багато і неприємностей, здатних суттєво позначитися на спортивній кар'єрі спортсменів. Більш того, можна сказати, що в порівнянні з іншими представниками системи олімпійського спорту, спортсмен - найменш захищена і найбільш уразлива фігура олімпійської шахівниці.
© Воропай С.М., 2011
Аналіз сучасної наукової, науково-методичної літератури та інформаційних даних [1,2,3] дозволив окреслити основні проблеми, які постають перед сучасний олімпійцем.
Перша і, на наш погляд, основна проблема це рівень кваліфікації, організаційних і педагогічних здібностей тренера від якого залежить доля спортсмена, особливо на ранніх етапах спортивної кар'єри, де ми можемо досить часто спостерігати невміння вірно оцінювати потенційні можливості юних спортсменів, визначення їх перспективності подальшої підготовки, а також нераціонально спланована підготовка. Однієї з основних проблем у цьому плані є форсована підготовка дітей, підлітків і юнаків, обґрунтована прагненням до якнайшвидшого досягнення високих результатів. Однак і теорія і практика свідчать про те, що форсування адаптаційних процесів у юнацькому віці за рахунок застосування винятково високих тренувальних і змагальних навантажень, характерних для дорослих спортсменів, практично позбавляє їх можливостей цілком реалізувати свої задатки і досягти дійсно видатних результатів. Нерідко не захищеними від сваволі тренерів виявляються і дорослі спортсмени. Величезну шкоду приносить прийнята в деяких видах спорту практика примітивної групової підготовки, заснованої на систематичній жорстокій конкуренції приблизно рівних по силам спортсменів, щодня змушених демонструвати свої можливості практично в змагальних ситуаціях. Виснажлива функціональна підготовка в таких умовах практично цілком витісняє вдумливу індивідуальну роботу, ефективне техніко-тактичне удосконалювання. Такий підхід не рідко через рік-два виснажливого тренування змушує спортсменів залишати спорт.
В якості прикладів порушення прав спортсменів можна привести випадки далеко не завжди об'єктивного відбору в збірні команди. Особливо часто це спостерігається в спортивних іграх, а також єдиноборствах, складно-координаційних видах, коли думка тренера і його впевненість в учні часто вияв-
І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біол°гічні
*---“-----------* проблеми фізичного
виховання і спорту ______________________
ляються важливіше об'єктивних підсумків участі в відбіркових змаганнях. Зрозуміло, яку психологічну травму одержують спортсмени, що домоглися переваги в відбіркових стартах, але не включені в команду через тренерську сваволю, що досить часто підтримується керівництвом, а особливо в останній час, ним же і диктується.
Досягнення сучасного спорту наскільки високі, що їх демонстрація вимагає від організму спортсмена функціонування на межі людських можливостей, що становить серйозну небезпеку для здоров'я спортсмена. Існує безліч факторів ризику, здатних привести до серйозних відхилень у стані здоров'я, а в окремих випадках - і до смертельного результату. Останні роки тому є сумним підтвердження, коли досить молоді спортсмени в віці 20-25 років гинуть безпосередньо на спортивному майданчику чи після завершення тренування чи змагання.
У першу чергу слід зазначити використання заборонених препаратів - анаболічних стероїдів, гормону росту, стимуляторів нервової системи, наркотичних засобів і ін. Усі препарати, віднесені до категорії заборонених, можуть зробити самий негативний вплив на здоров'я. Деякі з них в умовах важких фізичних навантажень становлять безпосередню небезпеку для життя, приводять до найтяжких наслідків у результаті тривалого застосування, викликаючи серйозні хвороби і приводячи до необоротних змін в організмі [4].
Сучасний олімпійський спорт характерний надзвичайно високим рівнем навантажень і не рідко на межі функціональних можливостей. Ці реалії поставили перед здоров’ям спортсменів проблему нераціональних і надмірних навантажень, що нерідко трапляються в спортивній підготовці. У результаті їх перенесення порушується природний хід вікового розвитку, відзначається перенапруга найважливіших функціональних систем (у першу чергу серцево-судинної і центральної нервової) і психічних процесів, різко зростає ймовірність спортивного травматизму. Тяжко знайти спортсмена високого класу, який би не мав травм. Багатьох видатних спортсменів травми змусили піти зі спорту, серйозно вплинули на ефективність підготовки і спортивні результати, а для деяких закінчилися летально. Значна частина травм викликана недоліками в правилах змагань, лібералізмом суддів - у спортивних іграх, єди-ноборствах, неякісним спортивним інвентарем, устаткуванням, поганим станом спортивних споруд. Причиною серйозних травм може стать і низька кваліфікація тренерів, що не володіють способами профілактики травматизму в тренувальній і змагальній діяльності, недостатні знання в цій області самих спортсменів.
Досить значною проблемою для олімпійського руху і відчутним фактором ризику для більшості спортсменів зі слаборозвинених країн, не спроможних цілком розкрити свої таланти на батьківщині, є їх переїзд у спортивні центри інших країн, де створені значно кращі умови для занять спортом. Однак ці спортсмени часто не мають ніяких гарантій на одержання освіти, соціальний захист у випадку серйозних спортивних травм, зниження спортивних результатів і завершення спортивної кар'єри. У багатьох випадках це приводить до трагічних наслідків.
Досить гостро останнім часом постала проблема зростаючої залежності спортсменів від спонсорів і менеджерів, організаторів змагань, наслідком чого є безжалісна експлуатація спортсменів, змушених брати участь у занадто великій кількості змагань. Сьогодні така ситуація спостерігається майже у всіх видах спорту, особливо в найбільш привабливих у комерційному відношенні видах. Комерційні міркування помітно переважають над інтересами спортсменів також при виборі місць і часу проведення змагань. Найбільш яскравим прикладом такого роду комерційної діяльності стали Ігри Олімпіад в Сеулі та Атланті. У 1988 році на Іграх XXIV Олімпіади в Сеулі в угоду американському телебаченню багато змагань були перенесені на ранкові години, що ввійшло в серйозну суперечність із закономірностями спортивної підготовки більшості спортсменів до Ігор і, безсумнівно, позначилося на їх результатах. На Іграх 1996 року в Атланті особливо в складному становищі виявилися спортсмени із-за незручного вибору міста: несприятливі кліматичні умови - жара, вологість, складна криміногенна ситуація, яка наклала відбиток на весь морально-психологічний мікроклімат Ігор. До того ж незадовільні умови проживання, дешеві продукти харчування, що не відповідали вимогам харчування спортсменів, що знаходяться в умовах найвищих фізичних навантажень. Практично були відсутні умови для ефективного відновлення, передстартової підготовки. Погана робота транспорту багатьом спортсменам утруднила безпосередню підготовку до змагань, а деякі з них з цієї причини взагалі спізнилися на старти. Багато з цих проблем стають наслідком не тільки низького професійного рівня Оргкомітету Ігор, але і прагнення організаторів заощаджувати на усьому з метою одержання максимального прибутку від Ігор.
Не захищеними виявляються спортсмени і перед далеко не завжди сумлінними представниками засобів масової інформації, що часто безпардонно втручаються в їх особисте життя. На жаль, приходиться констатувати, що скандали в спорті приваблють багатьох журналістів значно більше, ніж серйозний аналіз майстерності і тонкощів підготовки, найцікавіші моменти спортивної боротьби і феноменальні результати.
Особливо гостро стоїть питання про залежність спортсменів від суддів у видах спорту із суб'єктивною оцінкою результатів - гімнастика, різні види боротьби, бокс, стрибки у воду і т.п., і неможливості опротестувати результати навіть у випадках явно необґрунто-ваних рішень. Це не тільки приводить до обмеження прав ряду спортсменів, незаслужено позбавлених медалей, важко травмує їх психіку, але і стає прикладом грубого попрання основних принципів олімпізму і норм міжнародного права.
Актуальною на сьогодні є і проблема світогляду й особливостей психіки спортсмена. Амбіції спортсменів високого класу часто заважають їм виконувати свою роль у родині, суспільстві, професійній діяльності, можуть перешкоджати розвитку особистості. Багато в чому це обумовлено підпорядкуванням освіти, виховання інтересам прискореної спортивної підготовки, досягнення високих результатів будь-якими
ПСИХОЛОГІЯ
32011
и
засобами. При цьому на другий план відступає підготовка до реального життя. У результаті ще під час активних занять спортом у багатьох видатних спортсменів виявляються елементи однобічності розвитку, що приводять до неадекватних вчинків у звичайних життєвих ситуаціях - відносини в родині, з партнерами, суперниками, суддями, глядачами, представниками засобів масової інформації.
Чотириразовий олімпійський чемпіон у швидкісному бігу на ковзанах Йоханн Олав Косс відзначає, що сучасний видатний спортсмен зіштовхується з трьома основними небезпеками: 1) егоїзм, 2) загроза втратити зв'язок з реальним світом, 3) труднощі, пов'язані з переходом у категорію «колишнього спортсмена»[5].
Такі проблеми постають не тільки перед видатними спортсменами, але і серед тисяч менш відомих атлетів, що не завоювали медалей, однак багато років виконували таку ж роботу і переносили такі ж навантаження, як і зірки сучасного спорту. Ці спортсмени не мають тієї популярності і матеріального благополуччя, що одержали їх більш щасливі конкуренти, що нерідко в ще більшій мірі утрудняє проблему їх соціальної адаптації після завершення спортивної кар'єри.
На сьогодні в науково-методичній літературі чітко визначено, що спортсмен в олімпійському русі є основною фігурою. Визначені найбільш актуальні проблеми участі сучасного спортсмена в олімпійському русі, шляхи ж їх вирішення в багатьох випадках є дискусійними, не чітко і аргументовано визначені. В сучасному складному і безжалісному спортивному, та і не тільки, світі вирішення проблем участі спортсменів в олімпійському спорті набуває все більшого значення.
Робота виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідної роботи Кіровоградського державного педагогічного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою дослідження є визначення шляхів вирішення актуальних проблем, з якими має справу спортсмен в олімпійському русі. Для досягнення поставленої мети нами були вирішені наступні завдання:
• вивчити та окреслити основне коло проблем участі спортсмена в олімпійському русі;
• систематизувати спроби вирішення основних проблем участі спортсмена в олімпійському русі на різних рівнях.
Результати дослідження.
В останні роки на різних рівнях обговорюється питання про розробку і визнання на міжнародному рівні статусу спортсмена високого класу, у якому були б визначені права й обов'язки спортсмена у відносинах з федераціями, спортивними організаціями, тренерами, лікарями й іншими фахівцями, що працюють зі спортсменами. Це у певній мірі могло б чіткіше визначити місце спортсмена в Олімпійському спорті, упорядкувало б його відносини з іншими учасниками олімпійського руху.
Першим кроком до вирішення окреслених проблем було створення Комісія атлетів МОК у 1981 році за ініціативи Хуана Антоніо Самаранча. Тодішній президент МОК наголосив на тому, що атлети - це один з чотирьох фундаментів олімпійського руху поряд із МОК, НОКами та міжнародними федераціями.
В 1986 році на сторінках журналу «Спорт» С. Бубка запропонував провести Всесвітню конференцію спортсменів, на якій вони самі могли б обговорити свої проблеми і представити в МОК вироблені пропозиції. «Чи не занадто часто від їх особи говорять функціонери, вирішуючи долю світового спорту за спиною головних діючих осіб?» - запитував С. Бубка.
Необхідно постійно піклуватися про підвищення ролі і незалежності спортсменів в олімпійському спорті. Не можна допускати підтвердження думки, відповідно до якої спортсмен є лише «...пішаком у фантастичному шоу засобів масової інформації, роботом, створеним для побиття рекордів і реклами товарів» Diallo, 1994.
На Олімпійському конгресі в Парижі в 1994 році і видатні спортсмени, і представники спортивних організацій, засобів масової інформації гостро ставили питання про підвищення ролі спортсменів у розвитку Олімпійського спорту, створенні Всесвітнього союзу спортсменів-олімпійців, що взяв би на себе вирішення задач, пов'язаних із захистом прав спортсменів і підвищенням їх ролі при вирішенні актуальних проблем спортивного руху: вибір міст - столиць Ігор, визначення регламенту змагань, експертиза спортивних споруд, місць проживання. Рішення конгресу дало поштовх для створення відповідних умов по комплексному вирішенню проблем спортсмена в олімпійському русі.
Вирішенню цих проблем призвані створені при МОК, континентальних об’єднаннях НОків, в структурах більшості НОКів комісій атлетів.
Так, серед своїх пріоритетних завдань комісія атлетів МОК вбачає:
• опікування долею спортсменів після завершення спортивної кар’єри. МОК дуже активно займається цим питанням. Вже підписаний контракт з компанією „Адекко”, яка допомагає працевлаштовувати атлетів в усьому світі;
• освіта атлетів, адже це шлях самовдосконалення та платформа для подальших досягнень. Суміщати спорт та освіту нелегко, але новітні технології дають для цього більше можливостей;
• одна з найважливіших проблем сучасного спорту -допінг. Комісія атлетів МОК закликає спортсменів бути провідниками ідеї чистого спорту. „Атлети є прикладами, зразками для молодих поколінь. Ми маємо робити все можливе для того, щоб залучити якомога більше дітей до занять спортом. Це буде неможливо зробити, якщо не вести жорстоку боротьбу із забороненими препаратами,” - Сергій Бубка.
Проблема спортсменів у сучасному олімпійському спорті набрала досить великої актуальності. На вирішення цієї проблеми залучені досить великі зусилля. Розуміння є на всіх рівнях як міжнародному, так і регіональному та національному. Піднімаючи статус атлетів в олімпійському русі МОК, континентальні асоціації НОКів та більшість НОКів до своїх структурних підрозділів включили комісії атлетів, надавши їм досить високих повноважень у вирішенні злободенних проблем сучасного олімпізму. Форуми атлетів стали постійними, особливо це характерно для ЄОК. В роботі асамблеї атлетів ЄОК беруть участь представники 48 країн. ЄОК продовжує бути прикладом
І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні
*---“-----------* проблеми фізичного
виховання і спорту ______________________
іншим континентам стосовно впливу міжнародних громадських організацій атлетів в еволюційні процеси сучасного олімпійського руху. Завдання комісії ЄОК: опікування спортсменами, що завершили виступи на високому рівні, їх адаптація до життя поза спортом. Комісія докладає усіх зусиль, аби європейські атлети мали змогу успішно продовжити професійну діяльність і після закінчення завершення спортивної кар'єри. А одним із перших кроків, є запровадження Інтернет-сайту та Інтернет-сервісу, завдяки якому спортсмени мають змогу у прямому спілкуванні вирішувати нагальні проблеми кожного атлета; допомога в налагоджені відносини між Національними Олімпійськими комітетами, тренерами та спортивним керівництвом, поліпшувати їх взаєморозуміння; популяризацію олімпійського руху; освіта атлетів та участь у вирішенні актуальних проблем розвитку спорту та олімпійського руху в Європі; освітянська діяльність щодо боротьби з допінгом; проблеми з суддівством.
Паралельно з Комісією атлетів ЄОК у європейських країнах працюють і власні комісії. Існує подібна комісія і в Україні. Їй доводиться займатися вирішенням багатьох питань, пов'язаних з українськими атлетами. Пріоритетні напрями роботи української комісії атлетів: опікування спортсменами, які завершили свою кар'єру, допомога їм знайти себе в інших сферах діяльності; вирішення проблем, що виникають у тих, хто продовжує свої виступи за Україну; доброчинність для дітей-сиріт за допомогою коштів спонсорів і депутатів; ініціювання соціальних програм, зокрема програми «Я обираю спорт», що спрямована на пропаганду здорового способу життя; налагодження стосунків між спортсменами та тренерами, федераціями тощо; освітянська діяльність щодо боротьби з допінгом.
Проведені нами дослідження дали можливість визначити основні групи проблем, з якими спортсмен має справу при участі в олімпійському русі. Серед них можна виділити: соціальні, психологічні, економічні, морально-етичні, технологічні. Вирішення кожної з цих проблем мають деякі спільні, а багато в чому різні принципи, методи та засоби їх реалізації.
Визначальну роль у кар'єрі атлетів відіграє тренер, який повинен бути наставником, можливо навіть другим батьком чи матір’ю. Бачити і відчувати спорт ширше за своїх сучасників, дотримуючись принципу, що потрібно любити не себе у спорті, а спорт у собі.
Останні роки МОК веде активну боротьбу проти використання заборонених препаратів. Проблема допінгу є самою актуальною в сучасному олімпійському спорті, а тому на її вирішення направленні величезні зусилля всієї олімпійської сім’ї. Але ця проблема, на наш погляд, не стільки спортивна скільки етично-моральна та просвітницько-виховна і не тільки серед спортсменів, а, на нашу думку, в більшій мірі серед спортивних лікарів, тренерів, спортивних керівників, які на кшталт олімпійської медалі готові покласти здоров’я спортсмена. На сьогодні ми постійно спостерігаємо дискваліфікації і суспільний осуд спортсменів, втрату ними здоров’я, а лікарі, тренери й організатори, що часто є основними винуватцями використання спортсменами допінгу, залишаються осторонь.
Цілеспрямована робота з профілактики спортивного травматизму здатна значною мірою убезпечити спортсменів. Знижує ймовірність травматизму раціональне планування навантажень, повноцінна розминка перед тренувальними заняттями і змаганнями, раціональне харчування, що відповідає специфіці виду спорту і характеру навантажень. Велике значення має також становлення високоефективної техніки рухів, що дозволяє знизити навантаження на кісткову, м'язову і сполучну тканини та уникнути травмонебез-печних рухів. Особлива увага повинна бути звернена на застосування якісного спортивного інвентарю й устаткування, спортивного взуття, одягу. Повноцінний відпочинок, застосування відновних процедур, раціональний питний режим також сприяють зниженню травматизму.
Вирішення проблеми недостатньої кваліфікації багатьох журналістів, що не дозволяє професійно аналізувати тонкощі сучасного олімпійського спорту і, у силу цього, що штовхає їх на пошук біля спортивних фактів, що носять характер скандальності і дешевої сенсаційності полягає у створенні ефективної системи підготовки таких фахівців. На наш погляд, вирішення цієї багатогранної проблеми може бути через використання різних напрямків. Найбільш ефективний, на наш погляд, є залучення до журналістської роботи видатних спортсменів, що закінчили свою спортивну кар’єру. Таких випадків у світовій практиці ми маємо сьогодні вдосталь. Відкриття або в класичних вузах на факультетах журналістики спеціалізації “спортивна журналістика”, або у спеціальних фізкультурних вузах. Проведення широкомасштабних заходів по підвищенню кваліфікації спортивних журналістів від місцевого рівня до загальнодержавних та міжнародних семінарів, метою яких повинно бути ознайомлення їх з особливостями тренувальної та змагальної діяльності, історією та сучасним станом видів спорту. Введення вузької спеціалізації (по виду спорту чи спорідненій групі видів спорту). Всі ці заходи повинні позбавити спортсменів страждань за не об’єктивність оцінки їх діяльності, а пересічних любителів спорту від нудних репортажів з поверхневим викладом подій, перерахуванням безлічі малозначимих цифр і фактів.
Вирішення багатьох проблем атлетів, на наш погляд, можливе і завдяки постановці МОК проблеми перегляду порядку розподілу доходів від проведення Ігор. Прийшов час поставити за обов'язок Оргкомітетам виділити преміальний фонд для заохочення спортсменів, що завоювали медалі, а в перспективі і усім учасникам Ігор, як це відбувається на комерційних змаганнях. Дійсно, парадоксальної виглядає ситуація, коли Оргкомітети Ігор мають багатомільйонний прибуток і використовують його, звичайно ж, у власних інтересах, а спортсменам, що своїми досягненнями забезпечили одержання цього прибутку, вручають від Оргкомітетів букет квітів і вони змушені покладати надії на матеріальну винагороду своєї праці винятково на уряди чи меценатів своїх країн. Сума преміального фонду для власників золотих, срібних і бронзових медалей повинна бути визначена МОК разом із МСФ при виборі міст - столиць Ігор і стати однією з обов'язкових умов підготовки міста до їх проведення.
ПСИХОЛОГІЯ
32011
Ш
Спортсменам високого класу нерідко властиве почуття агресивності, переваги над суперниками, прагнення придушити їх, відсутність почуття співчуття в спортивній боротьбі. Ці якості здатні привести до виникнення серйозних проблем у звичайному житті. Тому дуже важливо враховувати ці особливості в процесі освіти і виховання спортсмена. Адаптація спортсменів до після спортивного життя може бути адекватною і стійкою якщо заздалегідь для нього буде створено робоче місце. МОКом у цьому напрямку зроблені перші кроки (співпраця з фірмою “Адекко”). На регіональному і національному рівнях також потрібно шукати партнерів по вирішенню проблеми працевлаштування спортсменів по завершенню спортивної кар’єри ще тоді, коли спортсмен знаходиться на вершині слави. Такий перехід від одного виду діяльності до іншого буде мати найменші психічні затрати, так як спортсмен органічно, поступово буде переходити від спортивних проблем, які він за тривалий час підготовки, завдяки характеру і силі волі навчився долати до проблем житейських, до яких він ще не достатньо адаптувався.
Останнім часом збільшилася роль спортсменів не тільки на спортивних майданчиках, а й поза ними - у МОК, міжнародних федерація, Національних олімпійських комітетах. Спортсмен маєте проявляти активну позицію, не стояти в стороні, а вже сьогодні вносити свої пропозиції, побажання та ініціативи.
МОК останнім часом досить активно залучає до вирішення проблем Олімпійського руху спортсменів через обов’язкове включення їх представників у роботу комісій по проблемах пов’язаним з вибором
Література:
1. Олимпийский спорт: [монография]: в 2 т. / В.Н. Платонов, С.Н. Бубка, М.М. Булатова [и др.]; под общ. ред. В.Н. Платонова. - К.: Олимпийская. литература, 2009. - Т.2. - б9б с.
2. Платонов В.Н. Олимпийский спорт: [учебник]: в 2 кн. / В.Н. Платонов, С.И. Гуськов. - К.: Олимпийская литература, 1997. - Кн. 2. - 384 с.
3. Энциклопедия олимпийского спорта: в 5 т. / под общ. ред. В.Н. Платонова- К.: Олимпийская литература, 2004. - Т.2. -583 с.
4. Хотц А. «Допинг и этика» - тема с традицией и, очевидно, без конца / А. Хотц //Наука в олимпийском спорте. -2003. -№1. - С. 10б-114.
5. Koss O. Potential dangers affecting the athlete/O.Koss// Centennial Olympic Congress Report - 1994. - P.215.
Информация об авторе:
Воропай Сергей Николаевич
s.voropaj@yandex.ua
Кировоградский государственный педагогический университет ул. Шевченко, 1, г.Кировоград, 2500б, Украина
Надійшла до редакції 05.07.2011р.
місця проведення чергових Ігор, а також до дисциплінарних комісій Ігор. У роботу дисциплінарної комісії, зокрема, входять питання допінг-контролю атлетів, контроль за підготовкою місць змагань, харчування і умов проживання і т.п.
Вперше до Олімпійських ігор в Турині створено олімпійський путівник. В ньому містяться поради щодо підготовки до змагань, інформація про роль менеджера у спорті, боротьби із допінгом, правила підписання контрактів, юридичні проблеми в спорті, збереження здоров’я, створення позитивного громадського іміджу. Більшість з атлетів задумуються про отримання вищої освіти та своєї майбутньої долі поза спортивними аренами та змаганнями лише після завершення активної кар'єри. Виданий довідник допомагає заповнити ці прогалини та краще підготувати атлетів до інтеграції після завершення кар'єри.
Висновки.
З метою захисту прав та інтересів атлетів та навчання молодих поколінь спортсменів відстоювати свої права необхідно створити аналогічні комісій атлетів у всіх країнах олімпійської сім’ї, при федераціях як міжнародних так і національних.
Запрошувати на тренувальні бази викладачів та сприяти забезпеченню баз комп’ютерами та Інтер-нетом, що дозволить атлетам ефективно отримувати повну і оперативну інформацію по злободенним питанням.
Подальші дослідження даної проблеми будуть спрямовані на аналіз та визначення більш широкого спектру проблем, що постають перед олімпійцем, а також вивчення їх шляхів
References:
1. Platonov V.N., Bubka P.N., Bulatova M.M. Olimpijskij sport [Olympic sport], Kiev, Olympic Literature, 2009, T.2, 696 p.
2. Platonov V.N., Gus’kov P.I. Olimpijskij sport [Olympic sport], Kiev, Olympic Literature, 1997, vol.2, 384 p.
3. Platonov V.N. Enciklopediia olimpijskogo sporta [Encyclopaedia of olympic sport], Kiev, Olympic Literature, 2004, T.2, 583 p.
4. Khotc A. Doping i etika - tema s tradiciej i, ochevidno, bez konca [A stimulant and ethics - a theme with tradition and, obviously, endlessly]. Nauka v olimpijskom sporte [Science in Olympic Sport], 2003, vol.1, pp. 106-114.
5. Koss O. Potential dangers affecting the athlete. Centennial Olympic Congress Report, 1994, p.215.
Information about the author Voropay Sergej Nikolaevich s.voropaj@yandex.ua Kirovograd State Pedagogical University Shevchenko str., 1, Kirovograd, 25006, Ukraine.
