CC BY
1494СПОРТИВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ - ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
Хоменко І.М., Г лазирін І.Д.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотація. Стаття присвячена вивченню актуальній проблемі розвитку спеціальної термінології, як основи професійного мовлення фахівця з фізичної культури Встановлено, що найвищого розвитку термінологія в галузі фізичної культури набула в Західній Україні до 1939 року. Але незважаючи на наявні досягнення у вирішенні навчання фахової лексики у спеціальних вищих навчальних закладах фізкультурного профілю, питання її ефективного навчання ще досліджено недостатньо.
Ключові слова: термінологія, лексика, фахова підготовка студентів
Аннотация. Хоменко И.Н., Г лазырин И.Д. Спортивная терминология - основа профессиональной речи специалиста по физической культуре Изучались проблемы развития спортивной терминологии, як основа профессиональной речи специалиста по физической культуре Установлене, что высочайшего развития терминология в области физической культурыприобрела в Западной Украине до 1939 года. Но, несмотря на имеющиеся достижения в решении обучения профессиональной лексики в специальных высших учебных заведениях физкультурногопрофиля, вопрос его эффективного обучения еще исследован недостаточно Ключевые слова: терминология, лексика, профессиональная подготовкастудентов
Annotation. Khomenko I., Glazуrin I. Sport terminology as a base of professional speech of physical training specialist. The problems of specialist terminology development as a base of physical Culture specialist’s professional speech were investigated. Physical Culture terminology was established to be highly developed in Western Ukraine before 1939. In spite of certain achievements in solving problems of special vocabulary teaching in special higher Physical Training Schools, the aspects of its efficient teaching are not fully investigated.
Key words: terminology, vocabulary, special training of students.
Вступ.
Відомо, що основою професійного спілкування в будь-якій галузі є спеціальна термінологія, що вдосконалюється разом з розвитком відповідного фаху.
Українська термінологія в галузі фізичної культуриотримала свій розвиток в 20-30 рр. ХХ ст. в західних регіонах. А також з 1991 року, після отримання Незалежності й вже фактично в своїй основі сформувалася [4, В]. Це підтверджує вихід ряду відповідних термінологічних, тлумачних словників і глосаріїв у спеціальній науково-методичній літературі, що виходять останнім часом [3, 9].
Але формування фізкультурної термінології саме по собі лише половина проблеми, а основне -володіння нею і застосування в безпосередньому спілкуванні та викладанні, що значно підвищує розуміння та взаємопорозуміння.
Практика спілкування зі студентами на заняттях, іспитах, заліках показує, що далеко не всі майбутні фахівці добре володіють спеціальною термінологією, а це істотно знижує ефективність їх навчання, професійного становлення.
Таким чином, виникає проблема формування фізкультурноїтермінології у студентів спеціальних вищих навчальних закладів та факультетів відповідного спрямування Вихід з ситуації, що склалася, може бути в розробці спеціальних методик тестування і навчання, спрямованих на формування у студентів фахової термінології.
Робота виконана за планом НДР Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження: вивчення проблеми розвитку спеціальної термінології, як основи професійного мовлення фахівця з фізичної культури
У роботі використовувалисяметоди аналізу літературних джерел та документальних матеріалів.
Результати дослідження та їх обговорення.
Термінологія - це сукупність термінів певної галузі виробництва, діяльності, знань, що є особливим сектором, найбільш доступним свідомому регулюванню Термін - слово або словосполучення яке означає конкретне поняття в певній галузі людської діяльності. Термін повинен відповідати внутрішнім мовним законам, бути семантично прозорим (зрозумілим), якомога повніше співвідносним з означуваним поняттям, бути стислим, стилістично нейтральним, однозначним Наприклад: нападаючий гравець, стрибок ноги нарізно [В].
Спеціальною термінологією користуються в багатьох галузях науки, освіти та виробництва з метою короткого визначення предметів, явищ, понять, процесів. У фізичному вихованні термінологія відіграє дуже важливу роль, адже є основою взаєморозуміння фахівця з учнями в процесі спеціально організованої навчальної діяльності. Термінологія у фізичному вихованні має певні особливості, бо її базою є ряд споріднених галузей науки про людину (анатомія, фізіологія, гігієна, біомеханіка, спортивна медицина, спортивна метрологія, біохімія, теорія і методика фізичного виховання, педагогіка, психологія та різні види спорту). У цьому контексті великого значення в системі вищої освіти набуває навчання студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту фахової лексики, оскільки успішність професійного спілкування значною мірою визначається таким рівнем володіння лексичними навичками, який забезпечить
здатність студентів розуміти і вживати у потрібній ситуації саме ту лексичну одиницю, яка точно й економно передає висловлену думку.
З розвитком та становленням української мови як державної українська наукова термінологія дедалі частіше стає об'єктом наукових досліджень. Протягом останніх років значно зросла необхідність вивчення галузевих терміносистем Так були проведені дослідження української термінології з генетики, ринкових відносин, української психологічної мовознавчої, церковної, філософської та інших галузевих терміносистем [1].
Сучасна термінологія спорту почала бурхливо розвиватися в період активного формування спорту як соціального явища, тобто з кінця XIX століття Саме тоді в Європі відбувалося організаційне оформлення окремих видів спорту: засновувалися спортивні федерації, формували єдині правила змагань, зароджувалася теорія спортивного тренування як наука
Водночас із поширенням спорту з країн Західної Європи в У країну прийшла і переважна більшість тоді вживаних спортивних термінів (волейбол, пінг-понг, баскетбол, старт, голкіпер). У першій половині XX століття українська галузева термінологія поповнювалася словами й словосполуками з російської, німецької, польської; угорської мов (фізкультура хокей, гонщик, фізрук, рекордсмен, гірськолижник тощо) [4].
Своєрідним був період 20-30-х років XX століття, коли в Україні спостерігалося активне піднесення в ділянці спортивного термінотворення Основними напрямами такої праці було прагнення подолати розрив між науковою термінологією і термінологією практики спорту, збільшити частку національних термінів, виробити єдині підходи до словотворення З'являються такі виразні терміни та словосполуки як, наприклад: «плигун», «пішоходець», «корегувальна гімнастика», «лижвяні станції», «перебіг») (забіг), «веслування двопарне зі стерначем», «гонові судна> «скраклі» (городки), «зарахувальні змагання», «безбол» тощо. Поява такої великої кількості термінів свідчила про активні процеси українізації галузі та адаптацію в українськомовне середовище слів і понять зі сфери спорту [4, 8].
З моменту включення західних областей України до складу СРСР в 1939 році, українські спортивні організації були розпущені, спортивні діячі у переважній більшості репресовані, розвиток національного спорту в У країні в цілому загальмовано. Природно, що припинився і процес творення і засвоєння української спортивної термінології, на заміну якій дуже швидко прийшли відповідні запозичення з російської мови. Розвиток питомої національної термінології продовжувався хіба що в середовищі української діаспори, де створилася доволі розгалужена мережа українських спортивних організацій.
Із відновленням Україною державної незалежності, як вважають М.С. Герцик О.М. Вацеба [4], термінологічні проблеми в галузі фізичної культури не зникли. Навпаки, гострота їх, як і мовних проблем взагалі, зросла.
Спортивна термінологія була об'єктом досліджень М. Паночка [7], І. Янкова [11] та О. Боровської [2], які вивчали та аналізували окремі аспекти української термінології з фізичної культуриі спорту. Незважаючи на наявні досягнення у вирішені даної проблеми, питання її ефективного навчання залишається все ще не до кінця дослідженим.
Поряд з цим спорт, який динамічно розвивається, створює все нові термінологічні проблеми Зароджуються і здобувають широке визнання чимало нових видів спорту: армрестлінг, снобордінґ, сьорфінґ, кьорлінґ, віндсерфінг, фрістайл, боулінґ таеквондо, картінґ, стретчінґ, шортрек, бодібілдінґ тощо. Знаходження їх відповідників в українській мові, або хоча б відповідна їх «натуралізація» згідно правил українського словотворення і правопису, є нагальною необхідністю
Попри те, фізична культура як і будь-яка специфічна галузь діяльності, має свою нині усталену систему термінів, якими позначаються ті чи інші поняття і явища. Без чіткого окреслення основних термінологічних понять можуть виникати труднощі при сприйманні теоретичного матеріалу та в практичній діяльності. Тому до фундаментального їх засвоєння на лекціях зі спеціальних предметів (теорія і методика фізичного виховання, теорія і методика обраного виду спорту тощо) потрібно провести попереднє ознайомлення з ними. Таке визначення деяких з основних термінологічних понять сприятиме однозначності їх трактування [4].
Відповідно до потреб держави в розв'язанні цілого комплексу соціально-економічних і культурно-просвітницьких завдань постають нові вимоги до освіти майбутніх фахівців. Концепція вищої освіти базується на принципах відповідності навчання потребам особи, суспільства і держави, визначається сформованістю професійних якостей майбутнього фахівця, серед яких володіння мовленнєвими знаннями та уміннями посідає особливе місце. Особливо це питання актуальне зараз, коли значно зменшується кількість годин з фахових дисциплін, а інтенсивність навчання підвищується, що призводить до утрудненняфахового розуміння суті
Найбільшої актуальності ця проблема набуває в процесі навчання та спеціальної підготовки спортсменів. Для забезпечення професійного спілкування Г. Трегубова [10] пропонує на заняттях «Українська мова (за професійним спрямуванням)» використовувати різноманітні комплекси вправ, що дають змогу не тільки ознайомитися з лексикою майбутнього фаху, а й самостійно конструювати діалоги за поданими зразками, моделювати різноманітні виробничі ситуації
У методиці викладання, як зазначає Г.С. Онуфрієнко [6], важливе місце також належить навчанню читання (так би мовити «читанню з розумінням») фахової літератури Будучи своєрідним процесом мовного спілкування, читання передбачає як сприйняття тексту, так і його обдумування а це безпосередньо пов’язане з роботою вищої нервової діяльності.
При навчанні сту дентів читанню фахової літератури у вищих навчальних закладах фізичного виховання і спорту перед викладачем стоять конкретні психолого-дидактичні задачі, вирішення яких забезпечує розвиток мислення, пам’яті, уявлення учнів, формує у них навики само- і взаємоконтролю, само- і взаємокорекції У контексті цих задач можна виділити проблему презентації спортивних терміноодиниць Розробляючи цю систему методично доцільно виходити із положення про поетапне формування розумових дій. Запам’ятовування нового терміну (а також засвоєння його семантики) на початковому етапі пов’язано з його розпізнаванням, яке виконується ефективно, якщо:
- терміни задані набором ознак;
- відоме описання терміна;
- відома деяка кількість еталонних термінів [6]
Значення професійного мовлення фахівця важко переоцінити Воно є необхідною умовою успішної професійної діяльності, підвищення фахової кваліфікації, обміну досвідом.
Викладання і засвоєння термінологічних понять традиційно відбувається в процесі лекційних, семінарських і лабораторних занять при викладанні циклу спеціальних предметів навчального плану. Але ефективність такої роботи відверто невисока, адже, до 90% студентів старших курсів ототожнюють поняття «фізичний розвиток» і «фізична підготовленість»; термін «фізична підготовка) застосовують як означення «фізичної підготовленості), тощо. До речі, подібне можна прочитати навіть у наукових журналах, збірниках, програмах, посібниках, авторами яких є досвідчені фахівці.
Т аким чином, можна констатуватидві проблеми в термінологічній підготовці майбутніх фахівців в галузі фізичної культуриі спорту:
- неповна сформованість термінологічної бази;
- низька ефективність традиційних підходів до термінологічної підготовки сту дентів
Вирішення даних проблем полягає в розгортанні широкої дискусії на спеціально організованих зібраннях фахівців, щодо трактування і застосування спеціальної термінології, а також в розробці сучасних навчальних технологій і методик оцінки термінологічної підготовленості студентів Висновки.
1. Найвищого розвитку термінологія в галузі фізичної культуринабула у Західній Україні в 20-30 рр. ХХ ст. та в середовищах української діаспори. Після цього періоду, а також після отримання У країною державної Незалежності у 1991 році вона продовжує вдосконалюватисядо нашого часу.
2. Недостатнє володіння фізкультурною лексикою та термінологією значно ускладнює фахове спілкування і формування майбутнього спеціаліста відповідного напряму підготовки
3. Вирішення проблем підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців в галузі фізичного виховання та спорту в розробці спеціальних методик тестування рівня термінологічної грамотності і навчання спеціальній лексиці з застосуванням сучасних технологій
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем спортивної термінології як основи професійного мовлення фахівця з фізичної культури
Література
1. Боровська О. До питання про національні та інтернаціональні терміни в українській спортивній терміносистемі /Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей в галузі фізичної культурита спорту - Львів: ЛДІФК, 2001. - Випуск 5. Том 1. - С. 23-24.
2. Боровська О. В. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культуриі спорту: Автореф. дис... канд. філ. наук: 10.02.01. /Інститут української мови НАН України - Київ, 2004. - 17 с.
3. Боровська О. В. Короткий тлумачний словник термінології галузі фізичної культурита спорту - Львів, 2003. - 54 с.
4. Герцик М. С., Вацеба О. М. Вступ до спеціальностей галузі «фізичне виховання і спорт»: Підручник -Харків: «ОВС», 2005. - С. 10-21.
5. 5. Ковальчук Н., Санюк В. Сучасні проблеми використання термінології загальнорозвивальних вправ у школі //Фізичне виховання в школі - 2006.- № 2. - С. 35-43.
6. Онуфриенко Г.С., Затова В.П. Термины как важнейшая специфическая единица обучающей системы во ВТУЗе: [Методика преподавания] //Русская филология Украинский вестник. - 1995. - № 1. - С. 42-45.
7. Паночко М. М. Украинская спортивная терминология. Автореф. дис. канд. філ. наук - Москва, 1978. - 20 с.
8. Панько Т. І., Качан І. М., Мацюк І. П. Українське термінознавство. - Львів: Світ, 1994. - 214 с.
9. 9. Російсько-український словник з фізичної культуриі спорту /Укл Л. І. Чипиленко, Г. І. Довгаль, Ф. А. Непийвода - Київ: ІЗМН, 1997. - 160 с.
10. 10. Трегубова Г. Культурапрофесійного мовлення. //Освіта, технікуми, коледжі - 2004. - № 4. - С. 72-76.
11. 11. Янків І. М. Українська спортивна термінологія (історико-методологічний аспект). Автореф. дис. канд. наук з фіз. культуриі спорту - Луцьк, 2000. - 18 с.
Надійшла до редакції 22.04.2008 р.
