CC BY
11
вiдразу ж будуть з'ясовувати причини зменшення податкових надходжень. Прогнози росшських економiстiв справдились i у 2003 р. подавати податковi деклараци прийшло набагато менше громадян, нiж очiкувалось.
В Укра'ш запровадження едино! податково!' ставки ще не вичерпало свiй позитивний ефект. Проте ситуащя потребуе суворого контролю з боку законодавчо!' влади, адже просте зниження податкових ставок без супутшх реформ в шших секторах може призвести до державного дефщиту. Необхщ-но зайнятись iншими чинниками економiчного зростання, такими як удоско-налення пенсшно! реформи, прискорення реформ житлово-комунального комплексу, забезпеченням конкурентних умов ведення бiзнесу.
Лiтература
1. Методичний поабник "Податок з доходiв фiзичних оаб" серп "Баланс ■ Бiблiоте-ка бухгалтера". Шевченко I., Хом'як С., Артем'ева Л. - Дншропетровськ: ТОВ "Баланс Клуб", 2004. - 144 с.
УДК336.221.24:346.62:330.15 Доц. О.Я. Савчук, канд. екон. наук - УкрДЛТУ;
асист. Н.В. Савчук - Львiвська державна фтансова академiя
СПЕЦИФ1КА ВРАХУВАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНОГО ФАКТОРА У Ф1НАНСОВОМУ АНАЛ1З1
Обгрунтовано необхiднiсть врахування еколопчних факторiв в аналiтичному процесь Розроблено елементи методики для оцшки економiчних napaMeTpiB дiяль-носп виробництва на еколого-економiчних засадах. На n^CTaBi визначених конкрет-них фiнaнсово-економiчних показниюв доводиться можливiсть ix оцiнки та прогно-зування з врахуванням еколопчних фaкторiв.
Ключов1 слова: екологiзaцiя тдприемств; екологiчнi витрати; фiнaнсовий ана-лiз; фiнaнсовi результати; екологiчнi швестицп; еколопчш податки.
Doc. O.Ya. Savchuk - USUFWT; assist. N.V. Savchuk - State financial academy of Lviv
Specific of consideration of ecological factor in financial analysis
A necessity is led to take into account ecological factors in the analytical process. The paper works out the elements of estimate system for activity of manufacturing firms on an ecological and economic footing. On the ground of defining concrete financial and economic indexes and taking into consideration of ecological charges, the paper proves the possibilities of its estimation and forecasting.
Keywords: ecological work of enterprise; ecological charges; financial analysis; financial results; ecological investments; ecological taxes.
Модель побудови сучaсноi украшсь^' економжи мае враховувати потреби майбутнього розвитку суспшьства i визначити нов1 ефективш струк-турш та регулюючi мехашзми як на рiвнi держави, так i на рiвнi регюну. Еко-номiчнa самостшшсть регюну полягае в задоволенш його внутршшх потреб i забезпеченш стшкого розвитку народного господарства без дотацш, субвен-цш, субсидш та шших пшьг. Самостшшсть регюшв багато в чому визна-чаеться мiрою ix aвтономii вiд джерел сировини та рiзних мaтерiaлiв. Тому ре-гiони, що мають велик промисловi пiдприемствa, родовища корисних копа-
лин, рекреативш об'екти туризму е бшьшою мiрою економiчно самостiйними. Економiчна самостшшсть регiону мае базувагися на його статус в розподiлi працi i цiнових параметрах на продукщю, що виробляеться на його територи.
Оскшьки цiноутворення в нових умовах мае реашзувати принцип ба-лансування попиту i пропозици, то необхiдно в моделях функцюнування рин-ково! економжи передбачити вплив змiни ринкових щн. У цiнах мають бути вщображеш всi витрати i чистий дохщ. Для пiдвищення стимулюючого зна-чення щн система цiноутворення мае грунтуватися як на суспiльно-необхiдних витратах, так i враховувати ефективнiсть продукци, яка виробляеться. Тобто, на одне з перших мюць формування тако! моделi сучасно! економiки виходить аналiтичний процес в цшому та фiнансовий анашз зокрема. У сучасних умовах це означае: необхщшсть врахування екологiчного фактора, без чого перехщ до ринкових вщносин буде неефективним. Зараз виробничi та господарськi зв'яз-ки зумовлеш виробничою спецiалiзацiею регiонiв i формуються, головним чином, за ознакою !х вiдомчого пiдпорядкування, без достатнього врахування задач комплексного розвитку територш i регулювання економiчними методами. Для змши ситуаци важливими е напрямки робгт по взаемоди регюну з iншими територiями у сферi виробництва товарiв, послуг та шших видiв дiяльностi. Серед багатьох таких напрямюв особливо повинен видiлятися еколопчний напрямок, стосовно зменшення забруднення довкшля (ЗД), рацiонального при-родокористування, задiяння екологiчних заходiв (ЕЗ), просування еколопчно чисто1 продукци на внутрiшнiй та зовтшт ринки тощо. Сюди ж вщнесемо комплексне використання рекреацiйних ресуршв силами кiлькох областей, ад-же рекреацшш об'екти для використання та оргашзаци як вiтчизняного, так i iноземного туризму, можуть бути розмщет в сумiжних районах чи областях. У цьому випадку залежно вщ частки областi в iнвестуваннi витрат по створен-ню необхщно! шфраструктури для освоення рекреацiйних об,ектiв можна от-римувати вiдповiдний прибуток. Бшьше того, як показуе досвiд, внутршне використання ресурсiв регiону чи випуск товарiв з врахуванням тшьки внут-рiшньо-регiональних потреб е економiчно невигiдним i не дае змоги створити техшчно-оснащеш виробництва, заснованi на сучасних технолопях [1, с. 76].
Тому шдприемства не повиннi обмежуватись, чи бути обмеженими, визначенням постачальниюв i споживачiв ресурсiв, технологiй та продукци. Бiльше того, за рахунок власних кош^в мiсцева адмiнiстрацiя мае стимулю-вати тi виробництва, як зменшують економiчну залежнiсть регiону та еко-номлять його кошти на рiзницi в цiнах придбання вщповщно! продукци у пiдприемств iнших регюшв i цiнами !х виробництва в себе. Задля тако! виго-ди мiсцевi адмшютрацп мають розглядати гнучку систему оподаткування таких шдприемств i можливостi специфiки цiноутворення. Все повинно бути пiдпорядковано збереженню виробництв, яю зменшують залежнiсть регiону. В шшому випадку можна втратити iснуючi надходження, i тодi доведеться фшансувати iншi регiони або навiть держави, ввозячи чи iмпортуючи необ-хщну продукцiю.
Однак, в Укршт зараз практично вщсутт гнучкi фiнансово-економiч-ш механiзми, якi дали б змогу об'ективно регулювати системи оподаткування
та цшоутворення залежно вiд результатiв дiяльностi шдприемств у регiонi, в той час, як показуе св^овий досвiд, "... близько 60 % вЫх прибутюв регiону залишаеться в бюджетi регюну. Це пов'язано з найважливiшим принципом ринково! економiки - будь-яка, навпъ найнижча, ланка економiчно! i терито-рiальноl структури кра!ни самостiйно заробляе i витрачае кошти. Однак, очевидно, що цi ланки мають внаслщок об'ективних причин рiзнi стартовi мож-ливостi щодо реалiзацil даного принципу. Тому одне з основних завдань владних структур рiзного рангу в перехщний до ринкових вщносин перюд якраз i полягае в забезпеченш умовно однакових стартових можливостей. Коштами при цьому виступають швестици, субсидп, дотаци, податковi пшь-ги, що знаходяться в компетенци мюцево! представницько! влади" [1, с. 80].
Зрозумшо, що такий пiдхiд мае вщбуватися, по-перше, на основi стшких зв,язкiв мiж центром i регюнами, який реалiзовуеться шляхом едино! податково! системи з багаторiвневою iерархiчною структурою, а, по-друге, мають бути сконцентроваш вщповщш кошти в бюджетi. Однак, незважаючи на те, що введення мюцевих податюв дае змогу регюнальним органам влади отримати економiчнi важелi полiпшення соцiально-економiчно! ситуацi! в ре-гiонi, а двоканальний принцип формування бюджету е важливою умовою едност кра!ни i надання широких прав регюнам, нагромадити кошти в регь ональному бюджетi поки що не вдаеться. Це шдкреслюе необхiднiсть того, що щ два потоки формування бюджету мають бути бшьш автономними, i за-лежати вiд фiнансово-економiчних, природних, соцiальних та iнших регь ональних особливостей.
У сьогоднiшнiй лiнi! розвитку фшансово-кредитно! системи Укра!ни вже простежуеться процес децентралiзацi! управлiння формуванням бюджету (консолщований бюджет), що призвело до необхщнос^ створення казначейства, яке вщповщае разом з його органами на мюцях за використання коштiв державного бюджету. Облфшуправлшня, районнi та мюью фiнансовi органи несуть вiдповiдальнiсть за використання кош^в вiдповiдних мiсцевих бюд-жетiв, що вiдображаеться у розподш кредитних ресурсiв, оподаткуваннi та введенш мiсцевих податкiв. Все назване, включаючи взаемовiдносини орга-нiв мiсцевого управлшня з пiдприемствами, органiзацiями i установами тд-вищуе роль i вщповщальтсть органiв мiсцевого управлiння за економiчний розвиток регiонiв.
Особливе мiсце у взаемовщносинах центру i регiону мають займати зв'язки щодо екологiзацi! довкшля, адже ешцентр !х знаходиться в конкрет-них регiонах, i мае здебшьшого глобальний характер, як, наприклад, в Яво-рiвському районi Львiвсько! областi. Такi екологiчнi проблеми неможливо вирiшити тiльки силами регiону. Цьому е об'ективш причини, адже займаючи тшьки 0,5 % свгтово! суш^ Укра!на видобувае близько 5 % св^ових корисних копалин [1, с. 202]. Перекласти на регiони виршення вiдповiдних цiй пропор-цi! еколопчних проблем, враховуючи iснуючий рiвень фшансування цих регi-онiв - означае перетворити нашу державу на постшний свгтовий сировинний придаток з не передбачуваними наслщками. Централiзований пiдхiд до цих проблем вже не раз призводив до !х виршення за залишковим принципом.
Тому, оскшьки вузькогалузевий пiдхiд не дае змоги врахувати регь ональнi умови соцiально-економiчного розвитку i завдання охорони природного середовища, а тшьки територiальний пiдхiд гальмуе реалiзацiю техшч-но! полiтики, вдосконалення спещалiзацп та концентраци виробництва, то необхiдним е новий науково-обгрунтований регiональний шдхщ до управлш-ня народним господарством з метою досягнення його сталого розвитку. Цей шдхщ повинен поеднати економiчну зацiкавленiсть i ресурсну залежнiсть га-лузей народного господарства вiд тих територiальних одиниць, на яких роз-ташованi пiдприемства дано! галузi.
Засобом тако! зацiкавленостi в ринковiй економщ може бути тiльки економiчний ефект (прибуток), що досягаеться в результат комплексування господарсько! дiяльностi пiдприемств, розташованих на данiй територi!, або ж об'еднання зусиль обласних (мiських) оргашв управлiння з нарощування обсягiв виробництва, задоволення потреб населення тощо. Необхщний такий тип вiдносин, за якого соцiально-економiчний розвиток кожного регiону буде поставлено в тюний взаемозв'язок iз результатами дiяльностi всiх тд-приемств, що знаходяться там.
У зв'язку з цим необхщно розробити i встановити систему науково обгрунтованих фiнансово-економiчних механiзмiв цiноутворення та сплати платежiв у державний i мiсцевий бюджети залежно вiд реальних виробничо-господарських можливостей тдприемств. На сучасному етат розвитку рин-кових вiдносин в Укра!ш ситуацiя характеризуеться як промiжний етап про-цесу переходу до ринку, що вже мае деяк риси реальних ринкових вщносин у вщповщних умовах функцiонування економiки. Саме зараз шдприемства постають перед проблемами оптимiзацi! спiввiдношення витрат та доходiв, об-сягiв виробництва та щн збуту, а також необгрунтованого податкового тиску.
У процес прийняття ршень щодо планування дiяльностi виникають багато проблемних питань, пов'язаних iз визначенням фшансово! полiтики пiдприемства, яка може змшюватись пiд впливом зовнiшнiх факторiв. Тому випливае об'ективна необхiднiсть проведення поточно! аналггично! оцiнки щ-ноутворення та прийняття конкретного замовлення з шшою щною реалiзацi! продукцi!, залежно вщ можливостей пiдприемств. Така необхщшсть може стосуватися i реальних можливостей сплати податюв чи залучення швести-цiй, в т.ч. i еколопчних.
Залежно вщ моменту часу, необхщно задiяти такий аналiтичний фь нансово-економiчний механiзм, який дасть змогу розрахувати рiзнi планово-економiчнi показники оперативно! чи стратепчно! виробничо-господарсько! дiяльностi. Саме такий анал^ичний пiдхiд розглядаеться в запропонованш методицi, iнформацiйною базою яко! е: первиннi документи пiдприемств; об-лiковi регiстри; документи господарського облжу; звiтнiсть пiдприемства; документацiя юридичного характеру тощо.
Важливим етапом в анал^ичнш практищ е визначення таких взаемо-пов'язаних параметрiв функцiонування пiдприемств як критичний обсяг (ма-са) продажу, що гарантуе шдприемству вихiд за межi банкрутства, необхщ-ний прибуток для запасу фшансово! стшкосл та ш. В основi розрахункiв зна-
ходяться традицшш поняття змiнних та постiйних витрат, планово! цши ре-алiзацiï, залежност мiж обсягом реалiзацiï продукцiï, ïï собiвартiстю та сумою прибутку. У щ залежностi, на нашу думку, окремою складовою необхщ-но ввести витрати, пов'язаш з еколопзащю шдприемств. Вони мають перед-бачати можливють оперативного реагування на змшу цiни реалiзацiï, якщо шдприемство ще не досягло критичного рiвня реалiзацiï. Тобто, е потреба у вщповщях на такi запитання:
• якими будуть прибуток та рентабельтсть в умовах зм1ни кон'юнктури ринку (цши реал1зац11), за умови недосягнення критичного обсягу реал1зац11 по пла-новш цш?
• як охарактеризувати поточний фшансовий стан тдприемства та його пер-спективи, якщо були реал1зоват р1зн1 парти продукци за р1зними цшами, вщмшними ввд планових?
• яку кшьшсть продукци i по якш цш необхвдно додатково реал1зувати для до-сягнення зони беззбитковост чи певного прибутку, якщо попередньо були ре^зоват рiзнi парти продукци як по плановш, так i за iншими цшами?
• чи погоджуватися на пропозицш покупця ре^зувати певну кшьшсть про-дукцiï по нижчш цiнi, i як таке ршення вплине на необхiднiсть додатково1 реалiзацiï (i по якш щт) для досягнення певного рiвня рентабельной! чи критичного рiвня реалiзацiï?
• на яких умовах залучати швестици (в т.ч. i екологiчнi), i як дивiденди можна з них сплачувати?
• яку величину (суму) еколопчних iнвестицiй необхiдно залучити, щоб досяг-ти конкретних фiнансових результатов?
• щ та багато iнших дотичних запитань мають безлiч iнших варiантiв побудови i можуть постати в будь-який перiод часу: на початку, протягом чи в кшщ господарського перюду.
Розроблення ц1е1" методики базуеться на нашш принциповш позици, зпдно з якою затрати на здшснення еколопчних заход1в мають вщображати-ся у вартост товар1в i послуг, яю е причиною забруднення в результат! 1'х виробництва чи споживання. Реал1защя ЕЗ у процес еколопзаци виробництв, як правило, не повинна супроводжуватися субсид1ями, що викликають дис-пропорци в ринковш кон'юнктур1 та, знову ж таки, спотворюють шформащю про реальну суспшьно-необхщну величину виробничих витрат.
Проте, серед економ1слв-еколопв немае однозначност щодо вщне-сення еколопчних витрат на соб1варт1сть процесу виготовлення продукци. Якщо одш [2-4] вважають, що ЕЗ мають здшснюватися за кошти шдприем-ства, а вщповщт витрати е невщ'емною частиною соб1вартост1 продукци, то деяк шш1 дослщники [5, с. 29] вважають ix елементом шфраструктури сус-пшьного виробництва, який мае створюватися за рахунок кошт1в державного бюджету. А.В. Щепкш [6] розглядае компромюну ситуащю, коли засоби, що скеровуються на еколопчну д1яльшсть, надходять i вщ мюцевих оргашв влади i з прибутку шдприемств.
Наша позищя полягае в тому, що витрати на вс ЕЗ (за винятком форс-мажорних) мають бути включеш в соб1варт1сть виробництва продукци. Бшь-ше того, шдприемствам, як залучили еколопчш швестици мають створюватися вщповщш умови для досягнення певного мшмального р1вня рентабель-
ност !х дiяльностi. На сучасному етат становлення економiки Укра!ни до-сягти цього можливо за рахунок послаблення податкового тиску. В ддачш нормативно-правовш та законодавчiй базах пiдприемства не мають пiдстав для аргументiв щодо фiнансово! можливостi сплати того чи шшого податку, що в кшцевому результатi нерiдко призводить до банкрутства, вщ чого страждають не тшьки пiдприемцi та трудовi колективи, але i весь регiон та держава, втрачаючи платникiв податкiв. I, скшьки б ми не переконували тд-приемства в доцiльностi проведення ЕЗ, залученш екоiнвестицiй, еколопзаци виробництв тощо, поки цi пiдприемства не будуть отримувати реальнi фшан-совi результати вщ цiе! дiяльностi, доти все залишиться на рiвнi декларацiй та побажань.
Тому пропонуеться методичний шдхщ, який обгрунтовуе нашу пози-щю в цих проблемах. Найбiльшо! уваги при такому пiдходi необхiдно зосере-дити поточному та перспективному аналiзу прибутковостi операцiй, рiвню цiн, формуванню собiвартостi продукцi! та податковому впливу.
В процес формування методики аналiзу проводиться вибiр прийомiв для дослщження факторного впливу. Цей вибiр базуеться на умовах максимально! реалiзацi! детермшованих залежностей, оптимiзацi! багатокритерь альних оцiнок, визначення та можливостей замши стохастичного зв'язку. Чим бiльше буде детермшовано залежностей, тим ефективнiше можна управ-ляти, прогнозувати, моделювати. Назваш економiчнi проблеми безпосеред-ньо пов'язаш з цiною реалiзацi! продукцi!. В умовах адмшстративного управ-лiння економжою змiна цiни вiдбувалася централiзовано i не мала таких нас-лщюв як в умовах ринку. Зараз цша реалiзацi! визначаеться пiдприемством, яке повинно враховувати кон'юнктуру ринку та передбачати !! змiни, елас-тичшсть попиту на продукцiю, купiвельну спроможшсть споживачiв, власнi витрати та податковi чинники тощо.
Крiм цього необхщною е можливiсть оперативного аналiзу дiяльностi пiдприемства уже в перiод виробництва, що дало б змогу менеджеру регулю-вати процес реалiзацi! продукци шляхом змiни !! вартостi. Розглянемо аналь тичний алгоритм виведення та використання таких параметрiв.
Вихiдним у цьому дослщженш е баланс доходу, витрат (з врахуван-ням загальних приведених витрат при реалiзацi! ЕЗ) i прибутку у виразi обся-гу валового випуску продукцi!:
(Окр+Опл.ц) X Цпл + Од.ц X Цд = 3Вод X (Окр+Опл.ц+Од.ц)+ПВ+П +3Ц, (1)
де: Окр - критичний обсяг реалiзацi! продукцi!, нат. од; Опл.ц - обсяг реалiзацi! продукцi! по плановiй цiнi, нат. од.; Цпл - цiна планова, грн.; Од.ц - обсяг ре-алiзацi! по договiрнiй цiнi, нат. од.; Цд - цiна договiрна, грн.; ПВ - постiйнi витрати, грн.; ЗВод - змiннi витрати на одиницю продукци, грн.; П - прибу-ток, грн.; 3у - загальш приведенi витрати при реалiзацi! 1-го ЕЗ на >му пiд-приемствi, грн.
Вiдповiдно до загальноприйнятого пiдходу приведенi витрати при ре-алiзацi! ЕЗ визначаемо за формулою:
Зц = Сч + Еп х Кч, (2)
де: Зу - приведенi витрати при реалiзацп 1-го екологiчного заходу на >му тд-приемсга, грн./рiк; Су - експлуатацшш (поточнi) витрати за цим заходом, грн./рж; Еп - норма прибутку у сферi господарсько! дiяльностi а-го тд-приемства; Ку - кашталовкладення (одноразовi витрати) щодо здшснення ре-алiзацil 1-го ЕЗ на >му пiдприемствi, грн.
Провiвши послщовно певнi математичнi перетворення формули (1), отримаемо наступи рiвняння:
Окр X Цпл+Опл.ц X Цпл+Од.ц X Цд = Окр X 3Вод+Опл.Ц X 3Вод+Од.ц X ЗВод+ПВ+П+3ij ^ Од .ц X Цд - Од.ц X 3Вод = Окр X 3Вод+Опл.ц X 3Вод - Окр X Цпл - Опл.ц X Цпл+ПВ+П+3ij, ^
згрупувавши в яких iснуючi параметри по iншому, будемо мати:
Од.ц X (Цд - 3Вод) = 3Вод X (Окр+Опл.ц) - Цпл X (Окр+Опл.ц)+ПВ+П + 3у ^
Од.ц X (Цд - 3Вод) = (ЗВод - Цпл) X (Окр + Оплц) + ПВ + П + 3у ^ Од.ц X (Цд - 3Вод) = Окр X (ЗВ од пл ) + ПВ + Оплц X (ЗВ од пл ) + П + Зу. (3) З врахуванням того, що критичний обсяг реалiзацп визначаеться як:
Окр = ПВ * (Цпл - ЗВод), (4)
можна вивести рiвняння:
Окр X (ЗВод - Цпл) + ПВ = 0, (5)
яке перетворить формулу (3) на таку рiвнiсть:
Од.ц X (Цд - 3Вод) = Оплц X (ЗВод - Цпл) + П + 3у. (6)
На пiдставi виведених залежностей ми можемо не тшьки визначати, але й прогнозувати варiанти можливо! договiрноl цiни реалiзацil, додатково-го (понад китичний) обсягу випуску продукци пiдприемством з врахуванням приведених витрат на реалiзацiю ЕЗ. Це ютотно полегшить оперативний менеджмент анал^ику в сучасних умовах нестшко! кон'юнктури ринку.
За запропонованими елементами методики можемо зокрема розраху-
вати:
• можливий прибуток тдприемства:
П = Од.ц X (Цд - 3Вод) - Опл.ц X (ЗВод - Цпл) - 3у, (7)
• необхвдний обсяг реал1заци продукци за плановою цшою:
Од.ц X (Цд - ЗВод) - П - Зу ЗВод - Цпл
ОД-Д V ид/ у / 0\
пл.ц =-—--, (8)
• можливий обсяг реал1заци продукци за догов1рною цшою: О = Опл ц (ЗВод - Цпл) + П + Зу
Од.ц Ц - ЗВ , (9)
^дог °°од
i, що надзвичайно важливо, саму договiрну цiну, за якою можна буде реалiзо-вувати продукцш, виходячи з необхiдного рiвня прибутковост шдпри-емства:
Цд = звод + ^ (звод - цпл )+-П.+(10)
Од.ц Од.ц Од.ц
Як зазначалося вище, найкращим вар1антом для шдприемств, що бу-дують свою господарську д1яльшсть з врахуванням еколопчних чинниюв бу-ло б забезпечення необхщного р1вня прибутковость Тобто, на законодавчому р1вш необхщно визначити мшмально-необхщний р1вень рентабельност цих шдприемств, i, у випадку неможливост його досягнення в загальноприйнято-му правовому пол1, проводити регулювання ставок оподаткування до законо-давчо визначено!" меж1 прибутковость Тут необхщно зрозумгги, що мова йде не про дотаци збиткових шдприемств, а про розвиток прибуткових, з метою ïx конкуренци закордонним ф1рмам.
Нам можуть зауважити, що кожне шдприемство захоче для себе "особливого оподаткування". Тому хочеться наголосити, що йдеться, перш за все, про ri тдприемства, яю е економ1чно та сощально необхщними для регь ону чи краши, використовують природш ресурси регюну i е забруднювачами довкшля, але впроваджують ЕЗ, шдвищують р1вень екологiзацiï виробництв, залучають еколопчш швестици тощо.
Аналопчна методика може бути використана i для оцшки вар1ант1в сплати р1зноман1тних непрямих (в т.ч. i еколопчних) податюв залежно вщ фь нансових можливостей тдприемства, якщо в запропонованш методищ заметь показника З^^ закласти конкретний (в даному випадку непрямий) пода-ток. Узгодження бази оподаткування та конкретного розм1ру податку даного тдприемства мають здшснювати уповноважеш представники вщ Державноï податковоï адмiнiстрацiï, обласноï або районноï державноï адмiнiстрацiï та защкавленого пiдприемства i на компромюних засадах визначити об'ективну можливють сплати податку. Взагал^ на нашу думку, в процес розвитку системи оподаткування виробничих шдприемств повинен переважати шдивщу-альний шдхщ, адже не секрет сьогодш, що в бшьшост випадкiв найбiльшу рентабельнiсть мають не виробники продукци, а торпвля та посередники. Це вимагатиме спещального еколопчного та фiнансово-економiчного контролю, а також проведення вщповщних аудитiв.
Такий шдхщ буде справдi гнучким i особливо своечасним саме в умовах становлення ринкових вщносин, що не дасть змогу як економiчно, так i еколопчно монополiзувати нашу економжу. под!6ш думки, говорячи про за-гальнi умови управлiння екологiзацiю довкшля у регюш, висловлював вщо-мий росшський еколог К.Я. Кондратьев [7], наголошуючи, що для забезпечення еколопчно сприятливого стшкого соцiально-економiчного розвитку необхщна спiвпраця держави, дшових кш i широких верств вселення.
Продовжуючи розвиток елеменлв нашоï методики стосовно доцшь-ност включення екологiчниx витрат у собiвартiсть виготовленоï продукци, в процес формування фiнансовиx результатiв виробничих шдприемств, роз-глянемо залежнiсть цих витрат вщ обсягу виробництва продукци. Такого шд-ходу вимагатимуть, наприклад, прям! екологiчнi податки чи еколопчш швестици, залучеш на умовах питомих еколопчних витрат. А, оскшьки вщношен-ня до екологiчниx швестицш повинно бути таким же як i до будь яких шших, то мова повинна йти про конкретний рiвень прибутковост цих швестицш, який можна було б економiчно обгрунтувати. Тому в наступнi розрахунки ми
включаемо не загальш приведен: витрати, а питом1 еколопчн1 витрати, як1 розрахуемо як:
Зп= 3 - О, (11)
причому:
О = Окр+ Опл.ц+ О (12)
де: Зп - питом1 еколопчш витрати, грн./од.; З - загальш витрати на еколопчш заходи, грн.; О - загальний обсяг випуску продукци, нат. од.
З врахуванням цього, можемо ввести показник Зп у загальш змшш витрати шдприемства, в результат! чого р1вшсть (1) (для спрощення без 3у) набувае такий вигляд:
(Окр+Опл.ц) х Цпл+Од.ц X Цд = (ЗВод+ Зп) X (Окр+Опл.ц+Од.ц)+ПВ+П. (13)
Тод1 значення догов1рно! цши можна буде розрахувати за формулою:
Опл ц(ЗВод + Зп - Цпл) , П
Цд = (ЗВ0Д + Зп)+ Оплц(ЗВО + З - Цпл) + ^, (14)
Од.ц Од.ц
де Цд - догов1рна для реал1заци продукци з врахуванням питомих еколопч-них витрат, грн.
Для розрахунку само! величини питомих еколопчних витрат на оди-ницю випущено! продукци можемо використати формулу, виведену з р1внос-т (13). Вона матиме такий вигляд:
Од.ц X (Цд - ЗВод - Зп) = Оплц х (ЗВод+ Зп - Цпл) + П ^ (15)
Од.цX Цд - Од.ц X ЗВод - Од.цX З = Опл.ц X ЗВод + Опл.цX З - Опл.ц X Цпл+ П ^ Од.цX Цд - Од.цX ЗВод+ Оп.цX Цпл - П = Опл.цX Зп +Од.ц X Зп ^ Зп X (Оп.ц+ Од.ц) = Од.ц X (Цд - ЗВод) - Оп.цX (ЗВод - Цпл) - П ^
Зп = Одог.ц (Цдог. - ЗВод ) - Опл.ц (ЗВод - Цпл ) - П (16)
Опл.ц + Одог.ц
Отримане значення (Зп) дасть змогу обгрунтувати можливють вкла-дення еколопчних швестицш (чи шших еколопчних витрат) з розрахунку об-сягу випуску продукци та отримання необхщного прибутку, який може умов-но задаватися. Запропонований методичний шдхщ дае змогу обгрунтувати та оптим1зувати доведення до шдприемств граничних норматив1в питомих заб-руднень навколишнього природного середовища, в розрахунку на одиницю вироблено! продукци, вщповщно до можливих питомих витрат.
Аналопчним може бути визначення компромюних показниюв оподат-кування, якщо замють показника питомих еколопчних витрат ввести пито-мий еколопчний податок на одиницю продукци. Тод1 формула (16) може бути використана для його розрахунку, що буде аргументом шдприемства для оргашв управлшня на мюцях та податково! адмшютраци.
Можливим е { синтез обох запропонованих розрахунюв, що необхщно у випадку, якщо, наприклад, податкова адмшстращя буде вимагати, щоб база оподаткування була сформована як для прямих, так { непрямих податюв. Тод1 р1вшсть (1) набуде такого вигляду:
(Окр+Опл.ц) X Цпл+Од.ц X Цд = (ЗВод+ Зп) X (Окр+Опл.ц+Од.ц)+ПВ+П+31а, (17) що, залежно вiд поставлено! анал^ично! задачi, дасть змогу вивести необхщ-ний факторний чи результативний показник за аналопею до попереднiх.
Дана методика дае змогу еколопчш витрати вiдносити на собiвартiсть вiдповiдно! продукцп, що в сучасних умовах е об'ективною вимогою методiв управлiння оздоровленням довкшля у регiонi та еколопзацп виробництва. Вiдсутнiсть при формуваннi собiвартостi випуску продукцп цих витрат, приводить до спотворення реальних витрат виробництва i до виникнення зв'яза-них з цим помилок у господарськш дiяльностi. Сдине, при застосуванш методики мае бути передбачено виключення зловживань окремих пiдприемств щодо реально! вартостi ЕЗ.
За допомогою наведених елементiв методики е можливють проводити всi три види економiчного аналiзу: ретроспективний, поточний i перспектив-ний. Проте, в сучасних умовах найбшьшо! уваги необхiдно придiляти поточному та перспективному аналiзу фiнансово-економiчних результатiв, що спо-нукало нас доповнити запропоновану методику миттевим показником без-збитковостi. Крiм цього, необхiдним, е розрахунок його взаемозалежност з показниками залишкового обсягу реалiзацi! та вiдповiдно! до цього обсягу щ-ни, що забезпечили б не тшьки вихiд за межi банкрутства, але i конкретний прибуток.
Миттевий показник беззбитковостi (Б) мае давати шформащю про поточний стан шдприемства на шляху до зони беззбитковость За логiкою, в за-гальному випадку вiн може розраховуватися як:
Б =-Вф-, (18)
Оф X ЗВод + ПВ
де: Б - миттевий показник беззбитковост^ коеф.; Вф - фактичний виторг станом на розрахунковий перюд, грн.; Оф - фактичний обсяг реалiзовано! продукцп, нат. од. При цьому зрозумшо, що якщо Б < 1 - зона беззбитковост не досягнута, якщо Б = 1 - пiдприемство вийшло на рiвень беззбитковостi, якщо Б > 1, то пiдприемство повшстю покрило сво! витрати i отримуе прибутки.
При оперативному фшансовому аналiзi нерiдко виникають питання щодо дш, якi необхiдно реалiзувати для змши iснуючого стану пiдприемства. Для тако! аналiтично! оцiнки i прогнозування результата управлiнських рь шень, на нашу думку, необхщно "заручитися" показниками залишкового (до-датково необхiдного) критичного обсягу реалiзацi! та цiни цiе! реалiзацi!. Розглянемо аналiтичний алгоритм !х виникнення:
Припустимо, що обсяг продукцп (А), яка фактично реалiзована на де-який момент часу за цшою (Ца), е недостатньою для покриття понесених витрат i отримання прибутку. Тодi отримаемо:
К =--, (19)
1 А X ЗВод + ПВ
де: Б1 - миттевий показник беззбитковост^ причому Б1 < 1; А - обсяг продукцп, яка фактично реалiзована, i яко! недостатньо для покриття понесених ви-
трат i отримання прибутку, нат. од.; Ца - цiна, за якою реашзовувалась про-дукцiя А, грн.
Тому для досягнення рiвня беззбитковостi необхщно реалiзувати до-даткову кiлькiсть продукцй (В) за iншою (вiдмiнною вщ Ца) цiною (Цв), тобто:
К = АХ Ца + В Х Цв (20)
2 (А + В) х ЗВод + ПВ
де: - миттевий показник беззбитковостi, при чому = 1; В - додаткова кшьюсть продукцп, яку необхiдно реашзувати, нат. од; Цв - щна, за якою ре-алiзовувалась продукщя В, грн.
При виконаннi наступних перетворень отримаемо з формули (20):
А Х Ца + В Х Цв = (А+В) Х ЗВод + ПВ ^ (21)
А Х Ца + В Х Цв = А Х ЗВод + В Х ЗВод + ПВ ^ В Х Цв - В Х ЗВод = ПВ - А Х Ца + А Х ЗВод. (22)
Отримавши з формули (19) значення:
А Х Ца = Б1 Х А Х ЗВод + Б1 Х ПВ, (23)
поставляемо його значення у формулу (22), i отримуемо:
В Х Цв - В Х ЗВод = ПВ- Б1 Х А Х ЗВод - Б1 Х ПВ +А Х ЗВод ^ (24)
В Х Цв - В Х ЗВод = ПВ Х (1 - Б1) + А Х ЗВод Х (1 - ^
В Х (Цв -ЗВод) = (ПВ + АХ ЗВод) Х (1-Б1), ^ (25)
звщки можемо вивести шукаш параметри:
в (ПВ + А Х ЗВод) Х (1 - (2б)
Цв - ЗВод ' ^ ;
(ПВ + А Х ЗВод) Х (1 - Е)
Цв = ---- + ЗВоД. (27)
В
Таким чином, ми отримали взаемозалежшсть мiж кiлькiстю продукцп (В) за щною (Цв), додаткова реалiзацiя яко! дасть змогу пiдприемству вийти на рiвень беззбитковостi.
Якщо ж перед анал^иком буде стояти питання не тшьки виходу на рь вень беззбитковост^ а ще й отримання прибутку (Ппл), то формулу (26) мож-на представити у такому виглядп
В = (А Х ЗВод + ПВ) Х (1 - Б!) + Ппл (28)
1 Цв - ЗВод ' 1 ;
де: В1 - додаткова кшьюсть продукцп, яку необхщно реалiзувати за цiною Цв для отримання прибутку Ппл, нат. од.; Ппл - прибуток, який плануе отримати шдприемство за рахунок ре^заци В1, грн.
Особливо актуальною та економiчно ефективною запропонована методика може бути в умовах географiчноl територй, що включае комплекс взаемозв'язаних джерел ЗД. У межах тако! видшено! територп мiнiмiзацiя витрат стосовно ЗД можлива на основi оптимального !х розподiлу мiж шд-приемствами-забруднювачами. У регiонi, як правило, е певна кшьюсть тд-
приемств, що внаслщок р1зних причин (р1зних технологш, масштаб1в д1яль-ност1, вшу виробничого обладнання тощо) характеризуються р1зними залеж-ностями р1вня граничних витрат на одиницю скорочення емюи забруднень. Наприклад, за даними Генерального ощночного бюро США граничш затрати на запоб1гання (у фунтах за добу) викид1в вуглеводню коливаються у межах 80-3300 дол. [8, с. 109], тобто сшввщношення м1ж значеннями р1вня граничних витрат на р1зних шдприемствах становить бшьше 40-а раз1в. Тому до-цшьно реал1зувати скорочення викид1в передуЫм на тих шдприемствах, де це дешевше. Це буде шдставою { для запуску в Укра!ш мехашзму "торпвл1 заб-рудненнями", що вже широко застосовуеться в св1товш практищ. Система торпвл1 дозволами на викиди забруднюючих речовин носить назву "ринкове лщензування". Вона зробила можливим запровадження ринкових вщносин замють адмшютративно-командних метод1в управлшня виробництвами сто-совно еколопзаци довкшля. Концепщю ринкового лщензування з початку 1970-х роюв розробляе { удосконалюе Агентство з охорони довкшля США (ЕРА) [9, с. 78; 10].
Суть процесу оздоровлення довкшля за допомогою ринкового лщензування полягае в тому, що для регюну-чарунки визначаються обсяги вики-д1в у довкшля, при яких не перевищуються гранично допустим! концентраци забруднюючих речовин. Виходячи з таких обсяпв викид1в, видаеться обме-жена кшьюсть лщензш на право емюи забруднень у навколишне середовище, як розподшяються пропорцшно до номшального р1вня викид1в м1ж вЫма шдприемствами - забруднювачами довкшля, незалежно вщ питомих витрати на зменшення р1вня викид1в ними [9, с. 44]. Шсля цього видаш лщензи ста-ють об'ектом вшьно! кушвльпродажу на ринку.
Узагальнюючи зроблеш висновки, необхщно зауважити, що вс новов-ведення стосовно еколопзаци довкшля та впровадження ЕЗ мають обговорю-ватися з науковцями та уповноваженими представниками промисловост { ба-зуватися на реальних можливостях шдприемств. Планування регюнально! еколого-економ1чно! д1яльност1 мае бути довготермшовим { погодженим в за-гальнонащональних та м1жнародних масштабах. При цьому бажано не допус-кати руйнування вже створених галузей спещал1зацп в економ1чно розвину-тих районах, створюючи виробництва зор1ентоваш на розв'язання першочер-гових регюнальних завдань.
Л1тература
1. Сшфанов А.О., Сало 1.В. Региональна економша. - К.: Наук. думка, 2000. - 343 с.
2. Блехцин И.Я. Эколого-экономические аспекты предплановых исследований. - Л.: Наука, 1984. - 112 с.
3. Себастиан Ф.П. Принцип: загрязнитель платит, а потребитель платит и экономит// Охрана окружающей природной среды. Экономические аспекты проблемы и вопросы стандартизации: Сб. науч. тр. - М.: Изд-во стандартов, 1978. - С. 165-171.
4. Олдак П.Г. Равновесное природопользование. Взгляд экономиста. - Новосибирск: Наука, 1983. - 128 с.
5. Экологическая экономика. Перспективы применения экономических инструментов в области охраны окружающей среды в Германии, России и Украине: Сб. науч. тр: В 2 т. -М.: Евразия, 1994, т.2. - 89 с.
6. Щепкин А.В. Экологический менеджмент: игровое моделирование экономических механизмов в экологии// Инженерная экология. - 1996, № 6. - С. 44-50.
7. Кондратьев К.Я. Ключевые аспекты экологической политики// Изд. РГО. - 1995, т. 127, вып. 4. - С. 1-10.
8. Бертокс П., Радд Д. Стратегия защиты окружающей среды от загрязнений: Пер.с англ. - М.: Мир, 1980. - 606 с.
9. Стадницький Ю.1. Проблеми управлшня процесом зниження емюп забруднень в межах територ1альних адмшютративних одиниць// Матер1али м1жн. конф. "Сощально-еконо-м1чш та еколопчш проблеми розвитку адмшютративних райотв": В 3 т. - Льв1в, 1997, т.2. -С. 234-242.
10. Экономические основы экологии// В.В. Глухов, Т.В. Лисочкина, Т.П. Некрасова и др. - СПб.: Спец. литература, 1995. - 280 с._
УДК 630*477:630*091 Доц. 1.П. Соловш, канд. с.-г. наук;
студ. Л. Ф. Гончаренко - УкрДЛТУ
еВРОПЕЙСЬКЕ БАЧЕННЯ "YCn^HOÏ ЛIСОВОÏ ПОЛ1ТИКИ"
(НА ПРИКЛАД1 ДЛИН)
Проаналiзовано та узагальнено тенденцп розвитку люово'1' полiтики Дани, для яко'1 характернi neBHi нацiональнi особливостi, якi дають змогу оцшювати ïï як ус-пiшну, добре функцюнуючу, скоординовану i багатосторонню полынку.
Ключов1 слова: iнструменти люово'1' пол^ики, стале управлiння лiсами, лiсове законодавство, нацюнальна лiсова програма.
Doc. I.P. Solovij; stud. L.F. Goncharenko - USUFWT European vision of the successful forest policy (Denmark as a case study)
Current tendencies of the Denmark's forest policy development have been analyzed in the paper. This policy has some original national differences which gives the possibility to say about it as successful, good functioning coordinated and multiple policy.
Keywords: forest policy instruments, sustainable forest management, forest law, National Forest Program.
Вступ
Дашя вщр1зняеться вщ шших скандинавських краш високою щшьшс-тю населення, домшуванням сшьського господарства i невеликою площею лшв. Л1сист1сть краши - 12 %, площа лшв й шших насаджень - 579 тис. га, на одного мешканця краши припадае тшьки 0,11 га. Дашя належить до краш 1з найвищою у Сврош часткою штучного люовщновлення, яке становить 87 %, в той час, як природне - 6 %, решта - комбшоване. При загальному що-р1чному прирост лшв i шших насаджень у розм1р1 5,2 млн. м , обсяг рубань
ф 3
в них становить тшьки близько 2 млн. м [4].
Штучш люи становлять коло двох третин вщ покршш люом площд, решту складають нашвприродш л1си. Дшянок л1су, позбавлених людського втручання, майже не залишилось. Понад 60 % лшв - це насадження хвойних порщ, переважна частина яких одновжов1 монокультури. У приватних руках перебувае 67 % лшв (26246 люоволодшь 1з загальною площею 391 тис. га), у державних - 33 % (360 люоволодшь 1з загальною площею 188 тис. га) [4]. Менше 10 % люових земель належить 90 % люовласниюв, тому юнуе багато малих люоволодшь [8].
