CC BY
124
УДК 37.013.73
I. Г. Мухгна, кандидат юторичних наук, доцент
СУЧАСН1 МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ
ДО ДОСЛ1ДЖЕННЯ РАДЯНСЬКОГО ОСВ1ТНЬО-КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ
Проанал1зовано методолог1чю тдходи та принципи, що мали м1сце у радянському осв1тньо-культурному простор7 при розв 'язант проблем, пов 'язаних 7з вихованням особистост1 7 процесами у сфер1 осв1ти та культури. Запропоновано сучасну методолог1ю досл1дження осв1ти та культури радянського пер1оду, яка дозволить розглянути цттсш дом1нанти радянського осв1тньо-культурного простору 7 духовш аспекти радянськог формаци.
Ключовi слова: осв1тньо-культурний прост1р, методолог1я, осв1та, культура, виховання, ¡деолог1зац1я.
Актуальтсть проблема. У сучасну добу, коли моделюсться структура нащонального осв^ньо-культурного простору, виникае низка глибоких проблем, пов'язаних iз духовними аспектами розвитку як особистосп, так i пострадянсько! осв^ньо-культурно! системи в цшому. Ц проблеми мають цившзацшний характер i випливають iз нагальносп виховання фундаментальних цiнностей та сучасного св^огляду в молодого поколiння. Але без осмислення щншсних домiнант радянського осв^ньо-культурного простору неможливо вiдшукати новi пiдходи щодо трансформацп нащонально'1' осв^и та культури на сучасному етат. Це мае аналiзуватися на новш методологiчнiй основi, яка дозволить об'ективно i неупереджено виявити позитивнi та негативш наслiдки всiх освiтньо-культурних процеав даного iсторичного перiоду та ощнити сучаснi духовнi потреби.
Аналiз останнгх джерел i публЫацш. У 20-х — 30-х рр. ХХ ст. проблемами постановки осв^ньо-культурних завдань займалася низка вщомих радянських теоретиюв, серед яких Н. Крупська, А. Макаренко, А. Богданов, М. Лiбер, Я. Ряппо, А. Луначарський, М. Скрипник та ш. Виховання особистосп вони розглядали на засадах партшносп, щеологи, колективiзму та ате!зму. Пошуком альтернативних завдань, якi повиннi вирiшуватися при створенш нового освiтньо-культурного простору, займалися видатш росiйськi фiлософи, зокрема М. Бердяев, С. Франк, А. 1лын та ш. Але рiзноманiтнi питання, пов'язаш з освiтою, культурою та вихованням особистосп, розглядалися як радянськими, так i зарубiжними мислителями в межах рiзних фiлософських, культурологiчних та пол^ичних проблем. Захiднi фiлософи
© Мухша I. Г., 2014
Ф. А. Хайек, М. Фуко та сучасш втизняш дослiдники А. Ахiзер, А. Давидов, М. Шуровський, Т. Яковенко, I. Джохадзе, В. Смолш та iншi звертаються до критики марксизму i тоталiтаризму та !х впливу на духовну сферу суспшьства. Але !х пращ торкалися певних культуролопчних проблем, не пов'язаних iз функцiями та особливостями радянського освггньо-культурного простору як упорядковано! системи. Мiж тим проблема методологи дослiдження радянського осв^ньо-культурного простору як феномену св^ового масштабу, як цшсно! системи, що динамiчно розвивалася i поступово модифшувалася пiд впливом суспiльно-полiтичних процесiв, поки що залишаеться поза увагою науковщв. З цього випливае мета статп — вiдшукати новi методологiчнi тдходи до об'ективного i всебiчного досшдження радянського освiтньокультурного простору як феномену св^ового масштабу.
Виклад основного матерiалу. Одшею iз сучасних проблем у сферi освiти е виховання моральних якостей, що впливають на формування особистосп як громадянина. Серед них
базoвими цiннoстями вистyпають справедливiсть, патрioтизм, дyxoвнiсть, милoсердя, сoвiсть тoщo. У ^oMy планi великy цiннiсть станoвить радянський дoсвiд патрioтичнoгo виxoвання мoлoдi, який мав чималo пoзитивниx резyльтатiв, звернення дo герoïчнoгo минyлoгo наших предюв. Але в радянський перioд щ якoстi виxoвyвалися на баз1 мoральнoгo кoдексy бyдiвникiв кoмyнiзмy, а на сyчаснoмy етапi пoтребyеться звернення дo загальнoлюдськиx мoральниx цiннoстей. Серед метoдoлoгiчниx пiдxoдiв, щo насаджyвалися в радянськoмy oсвiтньoмy та виxoвнoмy прoцесi, слщ вiдмiтити сyцiльнy iдеoлoгiзацiю вае'1' дyxoвнoï сфери сyспiльства на засадах марксизмy i матерiалiзмy, знищення i витюнення всix iдеалiстичниx теoрiй. Вoни рoзглядаються не як альтернативнi, а сшрше як xибнi i шкiдливi для рoзyмiння минyлoгo, навкoлишньoï дiйснoстi та майбyтньoгo. Трансляцiя матерiалiстичнoгo рoзyмiння св^у на засадах лише марксизму здшснювалася y фoрмi единo вiрнoгo, iстиннoгo знання.
Iдеoлoгiчний пiдxiд дo прoцесy виxoвання вiдбився y працях радянських теoретикiв i oсвiтян А. Бoгданoва, М. Лiбера, Я. Ряппo, А. Луначарсьшго, М. Скрипника та ш., ям стверджували, щo буржуазна oсвiтньo-кyльтyрна система закрiпачyе oсoбистiсть i придушуе ïï iнiцiативy та свoбoдy. Iдеoлoгiя рoзглядалася як oснoвний стрижень ytix сyспiльнo-пoлiтичниx, екoнoмiчниx та культурних трансфoрмацiй сyспiльства. В. Смoлiн, рoзкриваючи рoль iдеoлoгiчниx пiдxoдiв y радянськiй oсвiтi i виxoваннi, зазначав, щo марксистськoленiнська iдеoлoгiя спиралась на oб'ективне нау^ве знання юторп та глибинне рoзyмiння прoтiкання людськoгo життя з пoзицiй матерiалiзмy. Пoстyпoвo нoва iдеoлoгiя знищила всi залишки iлюзoрнoï (iдеалiстичнoï) свiдoмoстi, залишивши лише iлюзiю пoбyдoви щасливoгo, справедливoгo сyспiльства на засадах марксизму, матерiалiзмy та ате'1'зму. Пiд впливoм iдеoлoгiчниx настанoв y сферi oсвiти i виxoвання фoрмyвалися чiткo визначеш сyспiльнi iнтереси та пoтреби, пoв'язанi з iндyстрiалiзацiею, кoлективiзацiею, ате'1'защею та бoрoтьбoю за сoцiалiстичнi iдеали. Усе, щo перешкoджалo здiйсненню ключoвиx державних завдань, визначалoся як шкiдливе та вoрoже [1, с. 53]. Iдеалiзацiя радянсьш'1' дiйснoстi i радянськoгo майбyтньoгo пoстyпoвo призвела дo пригшчення oсoбистoстi та встанoвлення диктату над уаею дyxoвнoю сферoю сyспiльства. Але y цiлoмy радянська iдеoлoгiя, яка фoрмyвалася в yмoваx пoлiтичнoï мiжнарoднoï iзoляцiï, пoтребyвала iманентнoгo самooбертання, самoпiзнання, самooбгрyнтyвання та самooнoвлення, щo вiдбилoся y метoдoлoгiчниx та iдеoлoгiчниx настанoваx щoдo ствoрення единoï ^н^п^'х' виxoвання й oсвiти пiдрoстаючoгo пoкoлiння та тдготовки йoгo дo сyспiльнoï життедiяльнoстi.
Свoерiдним альтернативним варiантoм та метoдoлoгiчним пщгрунтям мoделювання дyxoвнo-мoральнoï складoвoï нoвoгo oсвiтньo-кyльтyрнoгo прoстoрy стали фiлoсoфськo-антрoпoлoгiчнi ще'1' класиюв рoсiйськoï ф^^фи М. Бердяева, С. Франка, А. 1лына та ш. ïx працi являли сoбoю критичний пщхщ дo oсмислення прoблем переxoдy сyспiльства вiд старих дyxoвниx та культурних oснoв дo нoвиx, демoнстрyвали наслiдки так званoï «кyльтyрнoï ревoлюцiï» y радянськoмy сoцiyмi. Критик марксизму А. 1лын виступав прoти намагання бiльшoвикiв сoцiалiзyвати не тiльки матерiальнi засoби, а й душу людини. Вiн уважав, щo втручання влади y дyxoвний свiт oсoбистoстi приведе дo ствoрення дyxoвнo примггивш!' ютоти, пoзбавленoï iндивiдyальнoстi та твoрчoï активнoстi [2-4]. Фiлoсoфи виступають прoти радикальних змiн y сферi культури, 6o пoневoленi класи ще не встигли ствoрити власну культуру. На ïx думку, дo ствoрення нoвoï культури слщ yсвiдoмити i зберегти ту, щo вже склалася, yдoскoналити ïï, вишристовуючи з не'1' те, щo пoтребyе пoдальшoгo рoзвиткy, та вщкидаючи все хибне [5, с. 24; 6, с. 5]. У свoïx рoздyмаx над змiнами, щo прoxoдять y oсвiтньo-кyльтyрнoмy прoстoрi радянськoгo суспшьства, фiлoсoфи схиляються дo тoгo, щo максималiстська ревoлюцiйна iдея стoсoвнo ствoрення iдеальнoгo безкласoвoгo справедливoгo сyспiльства спричинила рoзмивання граней мiж дoбрoм i злoм, насильствoм i жoрстoкiстю, щo oстатoчнo призвелo дo встанoвлення тoталiтарнoгo сyспiльства i тoталiтарнoгo oсвiтньo-кyльтyрнoгo ^oei^y. Дoсить негативнo ними сприймаються й недoвiра та вoрoже ставлення радянсьш'!' влади дo
культурно! ел^и старого суспшьства та и усталених духовних цiнностей, що грубо замiнюються новою пролетарською культурою, матерiалiзмом та ате'1'змом. Вони продукувалися у формi теологiчного вчення, обов'язкового для засвоення вама без винятку членами суспшьства. Фшософи доходять висновку про те, що у сферi осв^и та культури була встановлена диктатура марксистського св^огляду, побудована на ортодоксальнш доктринi, обов'язковiй для всiх, що повшстю нiвелювала демократичнi ще! про побудову щасливого i справедливого суспшьства, в якому людина буде головною щншстю.
Пошук нових пiдходiв щодо розвитку радянсько'1 освiти та культури спричинив розгортання у серединi 20-х — на початку 30-х рр. ХХ ст. гостро! дискуси, спрямовано! на вiдшукання нових методiв навчання i виховання та основних механiзмiв впливу на формування людини як особистосп. Так, В. Бiлоус у пращ «Рефлексология и воспитание» обстоював нову постановку питання про сутшсть виховання, що розглядалося як вироблення систематично оргашзованих умовних рефлекав. 1х iдейними супротивниками стали представники сощогенетики, зокрема А. Залкiнд та ш., якi акцентували увагу на визначнш ролi зовнiшнiх факторiв у вихованш та формуваннi особистостi. Так, у теори А. Залкiнда чiтко вщбиваються необхiднiсть та обов'язковiсть iдеологiчного вторгнення держави у процес виховання, внутршнш св^ почуттiв i переживань особистосп, особисте життя [7, с. 18; 8, с. 54]. У працях радянських теоретиюв М. Скрипника, Н. Крупсько'1, А. Макаренка проглядаеться вже не намагання знайти компромюш ршення у виробленш завдань стосовно створення ново! осв^ньо!' та культурно!' системи, а гостре несприйняття альтернативних пiдходiв до осмислення наслiдкiв культурних перетворень. Заклики до використання культурного досвщу буржуазних кра'!н сприймаються як вияв шкщливо'! та тдривно'! дiяльностi. У працях Н. Крупсько'!, А. Макаренка, А. 1оашааш, С. Фрiдмана, Б. Комаровського та шших стверджуеться, що колективiзм i марксистсько-ленiнський свiтогляд як основа радянсько'1 щеологи повиннi просякувати всю освггньо-виховну систему й стати пол^ичним та iдеологiчним знаряддям стосовно формування ново!' людини сощалютично'! формаци [9, с. 10; 10, с. 128; 11, с. 30; 12, с. 93].
На противагу радянським теоретикам, що пропагували колективiзм як основу осв^ньо-виховного процесу, у працях захщних фiлософiв вш нещадно критикуеться як один з елеменпв тотал^арного закрiпачення особистостi. Так, на думку Ф. А. Хайека, планування розвитку вах сфер життя, у тому чист осв^ньовиховно'!, неминуче призведе до встановлення тоталитаризму, бо планування обов'язково мютить елементи примушування, обмеження та лшввдуе правовий порядок. Критично осмислюючи роль колективiзму як стрижня сощалютичного виховання, фiлософ доходить висновку про те, що особиспсть за таких умов утрачае можливiсть оцiнити корисшсть працi, до яко! вона залучена [13, с. 17]. Вщомий фшософ М. Фуко, осмислюючи проблему взаемоди знання 1 влади, указував на те, що немае шчого найбшьш загрозливого, нiж та полiтична система, яка претендуе на те, аби диктувати ютину [14, с. 213].
Ще одним важливим методологiчним тдходом, що мав мiсце у радянському осв^ньо-культурному просторi, стала ретельна диференщащя наукового матерiалу та iнформацiйних джерел, яю використовувалися у навчальновиховному процесс Для виховання «ново! людини» та формування ново! спшьносп «радянський народ» з осв^ньо-культурного простору виключалося все, що стосувалося специфши нацiональних культур, а культура цившзаци була замшена защеолопзованою радянською субкультурою, яка являла собою синкретичний зв'язок деяких елеменпв культури у сполученш з ращоналютичним, ате'стичним контекстом тлумачення iсторii, культури, традици. Виховання молодi в дуа визнання культурних цiнностей та iдеалiв, що панували в радянському суспшьств^ iнтернацiоналiзму допомагав пiдтримувати суспiльний лад, що юнував. Взаемозв'язок мiж осв^ою i державою характеризуеться ступенем централiзацii контролю над освiтою. На думку А. Ахiзера, А. Давидова, М. Шуровського, Т. Яковенко, бiльшовицька щеолопя стала втiленням боротьби з культурними традищями i породила глибокий культурний конфлшт мiж владою та штел^енщею як носiем культурних
цiннoстей [15, с. 30]. Вoни вiдмiчали, щo радянська влада рiшyче вщкинула iдею ствoрення асимiльoванoï культури як oднoгo iз шляxiв пoдoлання сyперечнoстей мiж старoю та нoвoю кyльтyрнoю спадщинoю.
I. Джoxадзе y пращ «Mассoвoе oбществo и демoкратический тоталитаризм: свoбoда без вь^ра» звернув увагу на рiзнi засoби, якi викoристoвyються в oсвiтньo-кyльтyрнoмy та iнфoрмацiйнoмy ^od^i тoталiтарнoгo i пoсттoталiтарнoгo сyспiльства. На йoгo думку, саме за раxyнoк цих засoбiв вiдбyваються експансiя вах фoрм кoлективнoï працi, сyспiльнoгo життя та рoзваг, вторгнення y внутршнш свiт oсoбистoстi. Елементи несвoбoди, немoжливoстi вибoрy, вiдсyтнiсть альтернатив автор називае oснoвними oзнаками сyчаснoгo сyспiльства, як тoталiтарнoгo, так й пoсттoталiтарнoгo [16, с. 40].
Глибoкий i грунтовний шар наyкoвиx надбань теoретикiв y сферi фiлoсoфiï, педагoгiки, кyльтyрoлoгiï, яю присвяченi oкремим кyльтyрoлoгiчним прoблемам y радянський перюд, на жаль, не рoзкривае пoвнoю мiрoю евoлюцiю i трансфoрмацiю радянськoгo oсвiтньo-кyльтyрнoгo прoстoрy. Але вoни надають мoжливiсть пoбачити метoдoлoгiю, яка викoристoвyвалась при рoзглядi рiзнoманiтниx прoблем, пoв'язаниx з oсвiтoю та кyльтyрoю, визначити спектр цiннiсниx oрiентирiв, якi були притаманнi радянськiй фoрмацiï та прoсякyвали всi сфери життедiяльнoстi, виявити кoлo oснoвниx питань аксioлoгiчнoгo та гнoсеoлoгiчнoгo значення, щo спричиняли roo^i дискусп y наyкoвoмy свт та були центрoм iдеoлoгiчнoгo прoтистoяння двox свiтoвиx систем. Принцип партiйнoстi i марксизму, застoсoваний y наушвих дoслiдженняx, пoвне вiдкидання i спoтвoрення заxiднoï метoдoлoгiï та заxiднoï культури призвели дo сyб'ективнoстi тлумачень та суджень, демoнстрацiï лише переваг радянсьш'1 oсвiтньo-кyльтyрнoï системи.
Висновки. Для гошуку нoвиx вектoрiв рoзвиткy пoстрадянськoгo oсвiтньoкyльтyрнoгo прoстoрy неoбxiднo прoаналiзyвати всi пoзитивнi i негативнi прoцеси, щo мали мюце в радянський перioд, i на базi цьoгo аналiзy вщшукувати нoвi шляхи стoсoвнo рoзвиткy нацioнальнoï oсвiти та культури. У зв'язку з цим виникае пoтреба застосувати нoвy сучасну метoдoлoгiю дoслiдження радянськoгo oсвiтньo-кyльтyрнoгo прoстoрy, вiдмiннy вiд радян^^, для яш! були характерними партшшсть, iдеoлoгiчна зашoренiсть та сyвoрий дoгматизм. З метою рoзкриття цiннiсниx дoмiнант радянськoгo oсвiтньo-кyльтyрнoгo пoля та визначення специфши йoгo станoвлення, рoзвиткy i трансфoрмацiï, рoзглядy йoгo як фенoменy свiтoвoгo масштабу базoвими метoдoлoгiчними тдгодами, на наш пoгляд, пoвиннi стати iстoрикo-фiлoсoфський та системнoстрyктyрний, щo дoзвoляють вивчити даний oб'ект y йoгo динамiцi та евoлюцiï, взаемoзалежнoстi йoгo структурних елементiв, складних вiднoсинаx суб'екпв та oб'ектiв.
Iнтрoспекцiя дoзвoляе застосувати типoвy пiзнавальнy прoцедyрy з характерним для не'1 «пoглядoм iзсередини», щo рoзyмiеться як пoвна iдентифiкацiя суб'екта з oб'ектoм. Застосування цьoгo метoдoлoгiчнoгo пiдxoдy надасть мoжливiсть зрoзyмiти явища y сфер1 радянсьш! oсвiти та культури як y кoмyнiкативнoмy, так i в iстoричнoмy аспектi, пoбачити й oцiнити ситyацiю oчами тих суб'екпв, якi дiють y данoмy прoцесi, та oчами сyб'ектiв, яю переживають та oсмислюють цi ^o^ot. У цiлoмy iнстрoспективний пiдxiд дoзвoляе уникнути наклеювання абсoлютнo зoвнiшнix ярлиюв дo внyтрiшньoгo змiстy пoдiï та дoслiдити фенoмени oсвiтньo-кyльтyрнoгo прoстoрy «зсередини».
Крiм тoгo, пoвинен мати мюце й синергетичний пiдxiд, кoтрий дасть змoгy виявити oсoбливoстi евoлюцiï радянсь^го oсвiтньo-кyльтyрнoгo прoстoрy як складнoгo сyспiльнoгo i дyxoвнoгo фенoменy, рoзглянyти йoгo y динамiцi, взаемoзв'язкy iз сyспiльнo-пoлiтичнoю та кyльтyрнoю сферами, щo спричинили наявшсть iманентнoгo пoтенцiалy для йoгo самooрганiзацiï та самoрoзвиткy. У цьoмy ракyрсi oсвiтньo-кyльтyрний прoстiр рoзглядаеться як свoерiдна сyспiльна матриця, щo мала складш пiдсистеми, кoтрi стабiлiзyвали й усталювали все сyспiльствo в цiлoмy та фoрмyвали ментальнiсть як oкремoгo iндивiда, так i сyспiльства.
Використання iдiографiчного методу дозволить зафшсувати шдивщуальш особливостi, що розкривають унiкальнiсть i специфiчнiсть об'екта пiзнання. Метод сощалютичного реалiзму та марксистський метод, що застосовувалися в наукових дослiдженнях радянського перюду, повиннi бути замiненi на загальнонауковi методи i пiдходи, що дадуть змогу всебiчно й об'ективно дослщити дану проблему. У цшому порiвняльний аналiз проблеми крiзь призму наукових праць радянських i нерадянських фiлософiв, через зiставлення !хшх методолопчних пiдходiв надасть можливiсть об'ективно розглянути ключовi проблеми та екзистенцiальну основу становлення i розвитку осв^ньокультурнох системи радянсько! формацп та простежити п модифiкацiю у процесi суспiльно-iсторичних процесiв, визначити коло iдеологiчних та ментальних концеппв, на яких формувався 1 функцюнував радянський освiтньокультурний простiр.
Л1ТЕРАТУРА
1. Смолин В. И. Рефлексия как фактор развития социалистической идеологии /
B. И. Смолин // Время и преемственность в развитии культуры / Я. Ф. Аскин, И. М. Гуткин, Т. П. Фокин. - Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1991. - 180 с.
2. Бердяев Н. Философия творчества, культуры и искусства / Н. Бердяев. - М. : Искусство, 1994. -Т. 1. - 541 с.
3. Ильин И. А. Путь духовного обновления / И. А. Ильин. - Мюнхен, 1962. - 415 с.
4. Либер М. И. Социальная революция или социальный распад / М. И. Либер. - Харьков : Культ.-просвет. орг. «Труд», 1919. - 110 с.
5. Ладыженский А. М. Кризис современной культуры и его отражение в новейшей философии / А. М. Ладыженский. - Ростов н/Д : Тип. Штаба С. К. В. О., 1924. - 40 с.
6. Лопатин Л. М. Несостоятельные задачи современной философской жизни / Л. М. Лопатин // Вопр. философии и психологии. - 1917. - Кн. 136. - С. 5.
7. Белоусов С. Н. Пути воспитательного влияния в школе повышенного типа /
C. Н. Белоусов. - М. : Работник Просвещения, 1930. - 48 с.
8. Залкинд А. Б. Очерки культуры революционного времени / А. Б. Залкинд. - М. : Работник просвещения, 1924. - 98 с.
9. Крупская Н. К. Задачи общества педагогов-марксистов / Н. К. Крупская. - М. : Работник Просвещения, 1930. - 12 с.
10. Макаренко А. С. Коллектив и воспитание личности / А. С. Макаренко. - М. : Педагогика, 1972. - 336 с.
11. Фридман С. Вопросы марксистской педагогики / С. Фридман. - М. : Работник просвещения, 1929. - 51 с.
12. Комаровский Б. Диалектика развития научно-педагогической мысли / Б. Комаровский. - М. : Работник просвещения, 1928. - 114 с.
13. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма : пер. с англ. / Ф. А. Хайек. - М. : Изд-во «Новости» при участии изд-ва «са1аПаху», 1992. - 304 с.
14. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет : пер. с фр. / Мишель Фуко. - М. : Касталь, 1996. - 448 с.
15. Большевизм - социокультурный феномен (опыт исследования) / А. С. Ахизер,
А. П. Давыдов, М. А. Шуровский, Т. Г. Яковенко // Вопр. истории. - 2001. - № 12. -С. 28-40.
16. Джохадзе И. Массовое общество и демократический тоталитаризм: свобода без выбора / И. Джохадзе // Логос. - 2001. - № 5-6. - С. 36-48.
СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ИССЛЕДОВАНИЮ СОВЕТСКОГО КУЛЬТУРНО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОСТРАНСТВА
Мухина И. Г.
Проанализированы методологические подходы и принципы, которые имели место в советском культурно-образовательном пространстве при раскрытии проблем, связанных с воспитанием личности и процессами в сфере образования и культуры. Предложена современная методология исследования образования и культуры советского периода, которая позволит рассмотреть ценностные доминанты советского культурно-образовательного пространства и духовные аспекты советской формации.
Ключевые слова: культурно-образовательное пространство, методология, образование, культура, воспитание, идеологизация.
MODERN METODOLOglCAL APPROAChES TO RESEARCh SOvIET CULTURAL-EDUCATION'S SPACE
Muhina I. G.
In this article the analysis systematic approaches and principles, which was in soviet cultural-education's space at consideration of problem connected with upbringing of personality and process in sphere education and culture. Modern methodology of research and culture soviet period, which allowed examine valuable dominants of soviet culturaleducation 's space and spiritual aspects of soviet formation be promoted.
Key words: cultural-education's space, methodology, education, culture, upbringing, ideologization.
