CC BY
8
It is established that a cultural policy is a complex way of influence onto the social and cultural process that includes a system of governmental administration of infrastructure in the sphere of culture as well as public initiatives, entrepreneurial activity that are related to it. Interaction of these subjects of cultural policy should be based on the agreement of other interests, instructions on purpose according to the aims of the development of a civilized society.
It is stressed that the perspectives of Ukraine in ensuring of defining cultural diversity on the institutional level depends on the common circumspect actions from the part of different subjects which take part in the formation of strategy of real changes in the sphere of cultural policy. They say about the guaranteeing equal rights to all citizens of the country (social validity), the understanding and esteem of ethnic and cultural diversity. These principals fully reflect in the sphere of policy of cultural diversity, which gives possibility to consider cultural policy as the basis for a strategic development.
This approach to the context of governmental policy comes to namely informational, educational, financial and juridical activity that provides the formation of civil culture considering interests of all members of the society. This motivates to scientific understanding of questions that are marginal for sociology of culture, theory and methods of social and cultural policy, sociology of leisure and mass activity.
Key words: culture, cultural policy, cultural values, cultural diversity, multiculturalism.
УДК [378.016.80]:33 М. Якубовська
СУЧАСНА 1НТЕЛЕКТУАЛЬНА Л1ТЕРАТУРА ЯК ЗАСАДНИЧА ОСНОВА КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНОГО СВ1ТОГЛЯДУ (НА ПРИКЛАД1 ТВОРЧОСТ1
В. МЕДВЕДЯ)
У статт1 розглянуто найважливш аспекти формування культуролог1чного свтогляду студент1в техтчних навчальних заклад1в на приклад1 творчост1 В'ячеслава Медведя, що е важливим аспектом тдготовки фах1вц1в з позицт культуролог1чного тдходу до процесу навчання, в основ1 якого лежить виховання дружби та взаеморозумгння мгж народами.
Клю^о^^ слова: формування профестно'г мовленневог компетенци, формування культуролог1чного свтогляду, виховання культуролог1чного студентського середовища.
Особливють формування культуролопчного студентського середовища полягае в тому, що його змют повинен бути наповнений яскравими фактами iз сучасного духовного життя, а за спрямовашстю вщповщати сучасним педагопчним шновацшним процесам ХХ1 ст.
Мета статп - розкрити найважливiшi аспекти тдготовки фахiвцiв з позицш культуролопчного тдходу до процесу навчання, формування культуролопчного оточення в сучасному студентському колектив^ виховання дружби та взаеморозумшня, як сприятимуть формуванню професшно'1 мовленнево'1 компетенци студенев техтчних навчальних закладiв на прикладi вивчення творчосп украшського письменника В'ячеслава Медведя.
Таке середовище буде спрямоване на перетворення ВНЗ не тшьки в навчальний,
професшний центр, а також в культурний, науковий, штелектуальний, виховний, комунiкативний тощо.
Культурологiчне студентське середовище мае свою специфiку i обов'язково охоплюе як культурологiчну осв^у, засновану на знаннi фшософп, права, морал^ мистецтва, педагогiки, фшологи; виховання i просвiти, так i роботу викладача, спрямовану на формування культуролопчного студентського середовища, яке створюе своерщний тип i стиль свiторозумiння, свггосприйняття, певний спосiб мислення, вiдчуттiв, дш, поведiнки, дiяльностi. Нинiшнiй науково-технiчний прогрес вимагае вщ дшчо'1 осв^ньо'1 системи формування у студенев технiчних ушверситетсв не лише професiйних, але й творчо-техшчних здiбностей; що приводить у гармоншну вiдповiднiсть iснуючу практику навчання з навчальними потребами суспшьного розвитку.
Сучасний рiвень наукових дослiджень вщкривае новi можливостi для подолання сощальних протирiч шляхом культуролопчно'1 пiдготовки студенев технiчних унiверситетiв. Перехiд суспiльства до ринкових вщносин об'ективно веде до пщвищення ролi i значення загальнокультурно'1 пiдготовки майбутнього спецiалiста, адже саме вона, передуам, забезпечуе можливiсть його адаптацп i реалiзацii в нових соцiальних умовах.
Використання творчого культуролопчного дiалогу мiж студентами може стати основою для формування культуролопчно'1 компетентность Ц педагогiчнi iнновацiйнi процеси сприятимуть формуванню професшно'1 пiдготовки майбутнiх фахiвцiв-спецiалiстiв.
Використання педагогiчних iнновацiй культуролопчного дiалогу мiж студентами е основою становлення культуролопчного студентського середовища. Його системотворчим чинником е аксюлопчний компонент (вищi духовш цiнностi), який формуе новий культуролопчний, цiннiсний свiтогляд особистосп. Такий педагогiчний iнновацiйний пiдхiд дозволяе викладачевi ВНЗ поеднати особистiсно-культурологiчну природу педагопчно'1 дiяльностi i функцiонально-знанневi орiентацii традицшно'1 освiти.
Письменник, за переконанням видатного письменника сучасносп В'ячеслава Медведя, вчить народ мислити, бо тшьки мислячий народ мае право на майбутне. Письменник вчить не бути байдужим, бо тшьки така позищя вщкривае чист рубежь Письменник вчить найголовшшого людського здобутку - любовь Бо тшьки любов дозволяе нам говорити з Богом. I тшьки той, хто любить, здатен пройти вс кола Дантових випробувань. У своему гешальному дослщженш «Галерник i наглядач» В'ячеслав Медвiдь не просто творить фшософську модель часу, а створюе феноменальну сув'язь духовних площин, якi вiбрують на долонях часу магматичним неперевершеним утворенням, в основi якого людиноцентричне прочитання юторп нового часу. «Та вже в тих часах добачаемо момент м^олопзацп юторп чи, зазвичай, фольклоризаци. Мусимо визнати, що попри м^олопчшсть чи фольклоризм украшсью тексти доволi точно вщбивають перебiг зокрема й галерного проживання слов'ян XVII ст. Украшська дума мае назву "Невшьники на каторзГ', що слiд розумiти як "невшьники на галерГ'. В iншiй думi мовиться: "В тiй галерi од присташ далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли". Або: "Бо як стане Чорнее море согравати, то не знатиме отець, либонь мати, у котрш каторзi (невольника) шукати: чи у присташ Козловсько'1, чи у городi Царьградi на базарГ' i т. д. Зокрема, народна дума про Самшла Кiшку вщбивае загалом достеменнi поди, що й у творi М. Т. Марнавiзiо про повстання веслярiв-невiльникiв 1627 р. Згадана подiя чи схожi до ще'1 цiкаво трансформувалися у св^овш лiтературi ("Тарас Бульба" М. Гоголя, "Самшло Юшка" I. Франка); зверталися
до ще'1 теми польсью письменники Генрик Сенкевич, Олександер Гроза. До реч^ 1полiт Швейковський подав польськомовний переклад брошури М. Т. Марнавiзiо, що, безумовно, могла бути вщома письменникам того часу, також тзшшим. Не викликае подиву, що поняття "каторга", "галера" не щезли у сутшках вiкiв i по сей день побутують у мовленш i свiдомостi людей на ознаку пекельносп, примусовостi, себто маемо приклад, як слово-поняття устаткувалося у тривалий мт> [7].
Оскшьки особистiсно-культурологiчна природа педагопчно'1 дiяльностi - це поворот до людини, а сенс повороту - врахування штереав особистосп; то метою осв^и стае не просто набуття шформацп, а розвиток i саморозвиток особистостi. Ц положення стають вихiдними в реконструкцп осв^ньо'1 системи. Проникнення у св^ло юторп минулого, вiдчитування його на рiвнi смислових зв'язкiв i мiфологiчних систем, а не нарiвнi простого сприйняття шформацп е основою особиспсно-культуролопчно'1 природи педагогично!' дiяльностi.
Особистiсно-культуролоiчна природа педагопчно'1 дiяльностi - процес, пщпорядкований сучасним педагогiчним iнновацiйним процесам, основою яких е перетворення студента iз пасивного спадкоемця шформацп в особистють, творця, в основi яко'1 лежить оволодшня сучасними культурологiчними знаннями. На щ проблеми сьогоднi вказують багато дослщниюв, акцентуючи на невiдповiдностi мiж змiстовно-процесуальними компонентами педагопчно'1 дiяльностi i тiею професiйною свiдомiстю, яка повинна бути сформована у майбутшх професiоналiв. Традицiйний ВНЗ готуе фахiвця, який радше пристосований до виконання стшких постiйних завдань, нiж до творчо'1 концептуально'1 поведiнки в професiйному оточенш. Органiчний зв'язок професiйного i особиспсного розвитку - характерна риса становлення спещалюта. Для проектування нових пiдходiв до освiти викладачевi необхiдно зрозум^и вiдмiннiсть двох типiв педагопчно'1 дiяльностi: знаннево-технократичного i особистiсно-культурологiчного.
Мiфологема повернення до самого себе - одна iз визначальних у творчосп В'ячеслава Медведя. Повернення як наближення до самоусвщомлення, повернення як досягнення гармонiйностi буття i самодосконалостi. Великими митцями керують велию пристрастi, яю е рушiйними пружинами творчостi. Мелодп слова В'ячеслава Медведя, надихнута сполохом дивовижно'1 краси краю, який спонукае роздумами про вiчну непроминальнiсть навколишнього свiту i високу заглибленiсть людсько'1 душi у безгомiння космiчного простору. Бачимо i вiдчуваемо спiльну, тотожну, взаемопроникаючу енерпю слова фiлософську тканину слова письменника.
Фiлософiя галерника i наглядача [7] у вiдчитуваннi В'ячеслава Медведя - це не просто мiфологема юторичного поступу або буття одного народу, - це мiфологема життедiяльностi цiлого людства, приреченого переходити стралями випробувань. «Таким неповним цитуванням можемо дiбратися уяви про часово-смисловi перебiги цього поняття: од безвиходьприреченосп iсторичного стану (долi) до майже жартвливого означення дрiбного живого св^у. Й тепер почуемо в Укрш'ш щось на зразок доброзичливо-любовного: от каторжний! Поняття це набувало потроху й всеохопного сенсу, як-от у висловах "не життя, а каторга", "св^ каторжний". Перш шж повернутися до сюжету брошури М. Т. Марнавiзiо, застановiмося на фшолопчному аспекп i нашого слова-поняття. Як знати, турецьке "кадирга" перейшло у росшську та укра'1'нську як "каторга". Досшвний же переклад, що зазначае словник Б. Гршченка, означае "галера". Тотожно знаходимо обидва слова i в "Словнику украшсько'1 мови" (тт. II, IV), ба навт з посиланням каторга - вид галери. Щоправда, у П. Кулша, цитованого в IV т. цього видання, зустрiчаемо й таке: "...на турецькш каторз^ на тих безбожних галерах.", де каторга, мабуть, постае не в значенш судна, а - важко'1,
зморно'1 працi, тяжкого, нестерпного життя. "Брошуру М. Т. Марнавiзiо написав на пiдставi письмових свiдоцтв кардинала Дори, архиепископа м. Палермо, князя д'Албукерке, королiвського намюника на Сицилп. Й надрукував Людовшо rрiньянi, iталiйський типограф, який виявляв неабиякий iнтерес до подiй у Схщнш Gвропi, про що свщчить ряд iталомовних брошур, видрукуваних у його друкарш. Незабаром твiр М. Т. Марнавiзiо був передрукований видавцем Франческо Онофрi (Рим-Флоренцiя, 1828 р.). Цього ж року побачили св^ друкований переклад брошури з ^алшсько'' мови на польську, а також скорочений переклад п на шмецьку. Отже, "Релящя..." одразу привернула увагу европейсько'' "громадськосп" [7].
Почуття св^у навколишнього у творчостi В'ячеслава Медведя створюе пгантську мелодiю вселенсько'' любовi очищуючого космiчного начала. Письменник порушуе й осмислюе такi теми, проблеми, яю бентежать кожну трудову людину планети. Вiн так умiе сказати про свое, власне, особисте, що воно стае власним, особистим для мшьйошв читачiв.
Людина i Св^ - наскрiзнi образи творчостi В'ячеслава Медведя. Л^ературним манiфестом його л^ературного буття стало культуролопчне осмислення дшсносп, покликання формувати у сучасникiв вщповщний науковий свiтогляд. Ствердження миру i протест проти загрози загибелi людства, що нависла над свiтом, краса рщно'' землi i талановитiсть п народу, поезiя працi i трудового подвигу, радощi i драми кохання, душевне еднання людей. Так людство впiзнае себе у крихiтнiй зерниш; з невимовним пiететом шукае сво'х першопочаткiв у найдревнiших печерах, по хрестах долi позначае вузлики юторп: «Л^ература за будь-яких обставин залишаеться единим духовним материком життя» [9].
Письменник Вячеслав Медвщь у творчш уявi проходить нелегкi версти юторп: вiд наших першопочаткiв, вщ найпершого вимовленого Слова, яскравого усвщомлення свого „я" - як логичного знаку у кодовому летi вiчностi. Так митець i людство опиняеться сам на сам iз вiчнiстю i космосом.
«У боротьбу проти Туреччини неодноразово вступали у XVI-XVII ст. ^алшсью держави, насамперед Венещя, тому кожен успiх союзникiв викликав гарячий вщгук у серцях ^алшщв. Успiх повстання невiльникiв, що вибухнуло у центрi турецьких володiнь - у порту Метелшо (суч. М^илш), у схiднiй частинi о. Лесбос в Егейському мор^ був для М. Т. Марнавiзiо, як i для багатьох його спiввiтчизникiв, ознакою кризи турецько'' полiтики, змiцнював впевнешсть iталiйцiв у близькiй перемозГ'. Отож, "восени 1627 р. iз Дншра, де за наказом султана Мурада IV споруджувалася фортеця, вийшло чотири галери. Щею флотилiею командував адмiрал Касим-бек, який з 1624 р. стояв на чолi морських сил, що охороняли Олександршський порт". "Пройшовши протоками Босфор та Дарданелли, його ескадра увшшла до Егейського моря i кинула якiр у гаваш порту Метелiно. Взявши на борт воду та провiант, Касим-бек хотсв вирушити у подальше плавання, але через шторм йому не вдалося вийти у вщкрите море. Знесилившись у боротьбi проти стихи, ескадра повернулася до причалу. Три галери кинули яюр у "Широкому порту" Метелшо, а четверта, флагманська, - у "Вузькому, на вщсташ в третину мил^ тобто не бшьше, як за три кiлометри вщ берега»
[7].
У глибинних ремшюценщях В'ячеслава Медведя багато фшософп. В летючш кульбабi i дорозi до свого Срусалиму поряд з космiчною образнiстю поет використовуе фольклорнi мотиви. У цих настроях - палкий вогонь любов^ апофеоз людського св^обачення i жертовностi - це вiчний поклик до життя.»12 листопада 1627 р. у другш половинi дня Касим-бек разом з 70 солдатами, матросами, урядовцями з числа пасажирiв зшшов на пристань для вщпочинку. На флагманськш галерi залишилося 80
чоловiк команди, а також 242 невшьники-веслярь Основну масу серед них (214) складали роаяни й украшщ, хоча цшком ймовiрно, що тут знаходилися також бшоруси та поляки. У чист невiльникiв-веслярiв були 22 турки, засуджених до галерних роб^ за яюсь провини, а також 3 греки, 2 ^алшщ й англiець. Турецью матроси й наглядачi вклалися спати, i цей момент використали невшьники". Шщатором повстання став Марко Якимовський, украшець за походженням, уродженець м. Бар на Подшль З молодих л^ вiн вiдзначався хоробрiстю, а у вересньжовтш 1620 р. у лавах армп Речi Посполито'1 брав участь у бшв проти турецько-татарських вшськ на Цецорських полях у Молдавп. Як вiдомо, польськi вшська зазнали тодi нищiвноi поразки, а чимало солдатв та офiцерiв, у тому чист Якимовський, потрапили в турецький полон» [7]. Такий детективний переб^ м^ би стати основою для гарного юторичного роману. Та уява сучасного культуролога може обрати цшком незначний етзод задля медитацп.
У летючш кульбабi i дорозi до свого Срусалиму поряд з космiчною образнiстю В'ячеслав Медвiдь використовуе фольклорш мотиви, створюе апофеоз людського св^обачення i жертовностi - як вiчний поклик до життя. У його творчосп -дiалектична суть життя. Народ, ввiбравши в себе досвщ минулого, прагне скорити недосяжш ранiше вершини, живлячись сво'1'ми соками, тягнеться до щастя. Св^ його творiв часто вражае новизною, а незбагненно космолопчними образами. Свiтло ютини у творах В'ячеслава Медведя стае незбагненним свалом високого одкровення, де за вщчитаним мiфом бачимо буквально апостольське одкровення ютини. «Наше ставлення до юторп переважно споживацьке. Ми полюбляемо й в мумiзованому виглядi - хвороблива зацiкавленiсть iсторичними трупами виказуе нашу некрофшстичну сутнiсть. Це вже не тема романа; над цим мусять ламати голови фшософи. Можливо, йдеться про "офшософлення" цших народiв, рас. Слов'янин, себто й украшець, що заховуе в собi м^олопчний код однобокого ставлення до юторп, переймаеться й досi задавненим патрютизмом, згiдно з яким пол^ика Османсько'1 iмперii, що вела безперервш вiйни проти европейських держав i жорстоко придушувала визвольнi рухи поневолених нею народiв, е за негатив; отож, що повстало супроти тако'1 пол^ики, е позитив» [7].
Так народжуеться св^ло думання. Так народжуеться день. Так розгойдуеться величезш глибини старого Океану Шзнання, коли автор увiходить у нього думкою, спогадам, мрiею, свiтовiдчуттям; коли проростае у ньому пагшням зелених стебел i сонцесяйним звуком iсторii. Лiричний герой В'ячеслава Медведя - один серед Всесв^у. Його вибрала доля, як свое одкровення. Його Слово падае на рамена вiчностi. Вш заходиш у густе плетиво смарагдових лiсiв - i веселковi звуки св^у залишаються у високих верховьях - вiн вгризаеться у суть ютини. Така неповторшсть - п'янить, як запах свiжоi рiллi, або осшнього листя. Як першопочаток нового тисячол^я. Це нова епоха галерниюв i наглядачiв, якi мусять шукати свого порозумшня у новому чаа, бо може лише це порозумшня розв'яже 1'м руки i вiдв'яже вiд галери смутку раз i назавжди.
«Iсторiя, коли б вона була живою ютотою, покепкувала б з нашо'1 мiтологiчноi затятостi. Не знати, як поставився б сучасний турок до геро'1'чного вчинку Марка Якимовського, - можливо, нащадки отих 22 турюв, що 1'х було розкуто i випущено на волю, мали б сповнитися любов'ю до вщчайдушного украшця. Звiсно ж, нащадки тих туркiв-наглядачiв, що вчинили опiр i були знищенi, навряд чи заховують генетичну вдячнють. Але не будемо заглиблюватися в жорстоку лопку тих чаав: наше "гуманне" ХХ ст. заслуговуе на бшьший осуд. Якби украшщ знали власну ютор^ до найменших подробиць, чи став би Марко Якимовський нацюнальним героем? Обсяг його вчинку не влягаеться в етчний мгтолопзм укра'1нсько'1 свiдомостi. I рк. акт вш становить
для нас особливий штерес» [7]. Лiричний герой В'ячеслава Медведя летить назус^ч сонцю i цигарковому диму. Попiл Ï3 сигарети причаено гасне мiж пальцями Всесв^у. Вихоплюе миттевостi - як стародавш фрески у пiднебесному Храмi буття. Котиться суха пiщина гортано'1 мови у пустелi Всесвiту - котить, аби тзнати себе i вибухнути цв^ом одкровення i пiзнання.
У текстах В'ячеслава Медведя кожен звук мае свое значення. Кожен несподiваний поворот думки стае точкою вщлшу для нового витка думання. «Повершмося до того, мовби незначного етзоду, що, до реч^ спричинив ус мо'1 сьогоднiшнi мiркування. "Приб^ши на берег, Касим-бек кинувся у море. Стоячи по пояс у вод^ вш рвав вщ безсило'1 лют свою бороду й благав повстанщв повернутися. Водночас навздогiн im були послаш три галери з ескадри Касим-бека. Непогода i страшний шторм не припинялися всю шч, що й допомогло втшачам. Турецькi галери, втративши судно повстанцiв з виду, змушеш були припинити погоню й повернутися до Метелшо". Як на мене, саме в цьому епiзодi iсторiя набувае справдешнього сенсу - тут вона округлюеться до символiчного значення, що, однак, не мусить ототожнюватися зi спробою м^олопзацп. Це загадка: подальша одiссея невiльникiв-веслярiв з ïï трiумфальними входженнями у портовi мiста 1талп стае щодалi нещкавшою. Логiка вiйськових подiй вимагае пристати до радюного трiумфу переможцiв i навт даруе нам вiдчуття юторично'1 повноцiнностi. Але вона й натяку не дае на те, що справдi вщбулося. Мусимо вдатися до експерименту: нам належить зрiвноважити ^умф переможцiв i розпач Касим-бека. Згщно з такою логiкою перед "судом чесп" мусять постати лише двое: Якимовський та Касим-бек» [7].
Грецькою мовою «феномен» буквально означае «те, що з'являеться». Свропейсью мови феноменом окреслюють рщюсне, незвичайне, виняткове явище. Кант надавав цьому слову значення чогось чуттево даного, що не осягаеться досвщом, не доступне людському тзнанню. Iсторiя мистецтва - це iсторiя протистояння Майстра i оточуючого св^у. Генiальний митець завжди випереджуе час. Вш часто залишаеться на свош вершинi недосяжним, але, водночас, i не тзнаним. Дорога до тзнання сутi творчого феномену В'ячеслава Медведя - це основа формування особистюно-культуролопчно'1 основи теорп дiяльностi.
Формування культурологiчних поглядiв, переконань, поведшки студентiв у вищих навчальних закладах вщбуваеться послiдовно, за такими етапами: ознайомлення студенпв з основами культуролопчних знань; формування ставлення студентiв до культуролопчних проблем; формування культурологiчних поглядiв та переконань; виховання звичок та елемешив культурно'1 поведiнки, переконань та потреб на засадах сталого розвитку. З щею метою ми визначали педагопчш основи такого процесу, яю передбачають принципи та похщш вщ них: компоненти, критерп, закономiрностi, методику формування культуролопчно!' пiдготовки. Компонентами процесу були: мотивацшний, знанневий, гностичний, поведшковий. Мотивацiйний компонент базуеться на цшшсних орiентацiях, котрi ми розглядаемо як штеграцшну характеристику особистостi. Знанневий компонент передбачае знання предметних цшностей i суб'ективних чинниюв. Гностичний - стосуеться формування свтогляду культуролопчно'1 свiдомостi в шформацшнш частинi. Поведiнковий - корекцп суб'ективного ставлення до культурологiчних цшностей.
Процес формування культуролопчно!' пiдготовки студенев у ВНЗ базуеться на двох основних групах закономiрностей. Перша група закономiрностей - професiйне формування особистосп - сприяла представленню характеристики об'ективно наявних, стшких, iстотних зв'язкiв мiж явищами, окремими сторонами педагогiчного процесу, що спрямоваш на встановлення стввщношення змiсту процесу пiдготовки фахiвця, i
вимогами, що висуваються до майбутнього економюта зовнiшнiм середовищем (соцiaльним, eкономiчним, тeхнiчним, природним). 1нша група - зaкономiрностi саморозвитку особистосп. За ïx допомогою ми встановлювали зв'язок мiж вимогами, що висуваються зовшшшм середовищем, i особистiсними прюритетами, цiнностями через iнтeрiоризaцiю культурологiчниx проблем i вщнесення ïx до сутшсно значущих, важливих, через розвиток мотивацшно'1' готовностi до вирiшeння проблем.
У сучасному тлумаченш, за мiфологeмою В'ячеслава Медведя, Касим-бека та Якимовського слщ було б називати "всесв^шми громадянами", а вiйськовi баталп того часу - затяжною всесв^ньою вiйною. З цього випливае псиxологiя i характеролопя тодшньо'1 людини, що докорiнно рiзниться од тепершньоь «Наважуся припустити, стверджуе В. Медвщь, що людина того часу, навт перебуваючи в рабсга, володiлa осяжнiшим розумiнням свободи, ашж людина нашого вiку. ïй рк. акт тшати. Неприпустимо, аби вона зважилася на думку на зразок rid, яку з'ясовуе Салман Рaшдi в своему штерв'ю: мое життя зазнало краху. Либонь, такого поняття у дaвнiшi часи просто не юнувало. Людина ХХ ст. ншвно гадае, що здобуття внутршньо'1' свободи е за найбшьше ïï осягнення. Вона не хоче зiзнaтися, що давно вже стала рабом сво'1'х шстинкпв. Цей стан годилося б розум^и як внутрiшню всeдозволeнiсть i зачаену злочиншсть. Така людина приходить до найстрашшшого: вона розглядае попередш iсторичнi жахи як предмет насолоди. 1стор1я жах1в набувае подоби шдивщуальноУ "1нкв1зицй^' (1сторичного садомазох1зму) i мгголотуеться винятково у св1домост1 кожного шдивща зокрема. (Шдкресленння мое - М. Я.) Так людина зршаеться юторп. Мiтологiчнa зaгaдковiсть стае "фiлософiею" виправдання сучасно'1 нeстaлостi, розмитостi, деструкцп. Ось чому варто наполягати на розумшш власне юторп та власне м^у. Нaвiть у рaзi, коли здаеться, що це вже неможливо» [7].
Фшософш здавна хвилювали одвiчнi питання: яке призначення людини за земл^ ïï мюце i роль у суспшьств^ ставлення до природи, ïï осмислення себе само'1' у свт. Тaкi ж проблеми е актуальними i для творчосп В'ячеслава Медведя. Таким чином, можемо стверджувати, що фшософська проблематика притаманна у тш чи шшш мiрi кожному литературному творовi письменника. Дана сeнтeнцiя дае можливють сформулювати основнi eстeтичнi категорп лiричного героя В'ячеслава Медведя. У письменника фiлософiчнiсть - це не лише данина споконвiчному призначенню лгтератури, це смисл i основа творчосп, нeвiд'емний атрибут ïx творення i осмислення [7].
Лiричний герой поезш В'ячеслава Медведя прагне вiдчути себе частиною великого Всесвгту, говорити зi свiтом неба мовою черешневого св^у i ностaльгiйного спалаху дорiг. Любити так цей св^ - бо розум^и, що лишень одержима сто'1'чна любов здатна його врятувати. I шчого не вимагати взaмiн. I бути щасливим вщ того самозгоряючого, самоспопеляючого вогню - рк. сам уже став отим вогнем, отим вершником, що летить мiж зорями, закутавшись у кирею вiчного смixу i плачу. I сходять зорi вишнями у душ^ i природа гомонить з Богом, i тд шаром попелу ворушаться крила дрeвнix колюниць - а лiричний герой плаче «сльозами божих речень - порiзaний на рими i вiршi».
Для лiричного героя поeзiй В'ячеслава Медведя смерть стае прологом народження, народження замикае вiчнiсть колообiгу буття. I образ вiчного лету - як символ непроминальносп людськостi. Його любов, як i його самотшсть або нудьга, е особливо переконливими. «Почування Касим-бека складш: розпач, лють уже передбачають i можливе чи й просто зневагу тих, вщ кого вш залежить (чи не в цьому причина його благань?). Може, вш навгть втратить свою aдмiрaльську посаду i в нього вщберуть усi багатства. (Хоча закон про "конфюкащю майна" у тому вигляд^ як його маемо тепер, за тих чаав просто не юнував). Стан Марка Якимовського належить
означити як цшковиту свободу у просторi юторично1 реальность Вiн не е трiумфатором над збезчещеним Касим-беком. Адмiрал втратив для нього усшяку цiкавiсть. Роки приниження, рабства виповнилися миттю юторично1 радост та вивiльненостi.
...Та Касим-бековi вже школи не позбутися присутностi Якимовського-трiумфатора. Але те, давне, розумшня i усвiдомлення свободи мусило 1'х примирити уже в початках щасливо'1 для одного й нещасливо'1 для другого баталп. Варто нагадати, що таю повстання i втечi не були рщкими в т часи. Можна уявити соб^ що коли б рк. ак, десь у глибокш старост!, довелося зустрiтися за чаркою вина, вони залишилися б друзями i згадували б цю под^ бодай з усмiхом. Та йдеться не про примирення способом асощативного узурпування важкозрозумших нам чаав i подiй.
Етнiчне та релшйне примирення, якого так нинi прагнемо, можливе хiба за умови, якщо приймемо тезу "юторичного примирення" межи Касим-беком та Якимовським» [7].
Таким чином, ми бачимо, що використання творчосп В'ячеслава Медведя у паради^ сучасно'1 професшно"1 освiти допоможе формуванню професшно!' культуролопчно1 компетенци студентiв, що е важливим аспектом пiдготовки фахiвцiв з позицiй культурологiчного пiдходу до процесу навчання, в основi якого лежить виховання дружби та взаеморозумшня як мiж людьми, так i мiж народами. Органiчний зв'язок професшного i особистiсного розвитку - характерна риса сучасних педагогiчних iнновацiйних процеав.
Список використаноУ л1тератури
1. Зеер Э. Ф. Компетентностный подход к образованию [Электронный ресурс]. -Режим доступа: // http:// www. urorao. Ru/ konf 2005.php mode=&exmod=zeer; Зеер Э. Ф. Психология профессий : учеб. пособ. - 2-е изд., перераб., доп. - Москва : Академический проект, 2003. - 336 с.
2. Бех I. Д. Особистiсно-зорiентоване виховання : навч.-метод. поабн. / I. Д. Бех.
- Кшв : 1ЗМН, 1998. - 204 с.
3. Хоруженко К. М. Культурология: энциклопедический словарь / К. М. Хоруженко. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. - 640 с.
4. Вятютнев М. Н. Коммуникативная направленность обучения русскому языку в зарубежных школах / М. Н. Вятютнев // Русский язык за рубежом. - 1977. - № 6. -С. 385. Изаренков Д. И. Базисные составляющие коммуникативной компетенции и их
формирование на продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д. И. Изаренков // Русский язык за рубежом. - 1990. - № 4. - С. 54-60.
6. Кв^ С. Свiтлi води В'ячеслава Медвщя / С. Кв^ // Украшсью проблеми. - 1995.
- ч.3-4,
7. Медвщь В. Галерник i наглядач [Електронний ресурс] // Бiблiотека Ï. - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/medvid.htm
8. Медвщь В. Кров по соломi / В. Медвщь. - Кшв, 2001. Стаття надшшла до редакцп 15.03.2015
ISSN 2226-2849
BICHHK MAPiynOntCLKOrO ^EP^ABHOTO YHffiEPCHTETY CEPLS: OMOCOOLS, KyntTyPOHOn^, CO^O^Ora, 2015, BHH. 9
M. Yakubovska
THE INTERCONNECTION OF A MODERN INTELLECTUAL LITERATURE. THE BASIS OF FORMATION OF THE "CONCEPTION OF COMPETENCE" AS A
FUNDAMENTAL BASIC OF A CULTURAL APPROACH IN PEDAGOGIC INNOVATION OF A MODERN PEDAGOGICAL EDUCATION (O THE EXAMPLE OF THE WORKS BY VYACHESLAV MEDVED') It is established that the using the works by Vyacheslav Medved' in the paradigm of a modern professional education will help the formation of professional cultural competence of students that is a very important aspect of professionals' training in cultural way in the educational process, in the basis of which is the upbringing of friendship and mutual understanding between people and nations as well. Natural connection of professional and personal development is a typical feature of modern pedagogical innovative processes.
There presented the mine aspects of training in positions and cultural approach to teaching, the formation of cultural environment in today's student team and bring friendship and understanding to facilitate the formation of professional speech competence of students of technical schools in the example of the work of Ukrainian writer Vyacheslav Medved'.
Keywords: formation of professional speech competence formation of cultural outlook, education cultural student community, works by Vyacheslav Medved'.
