CC BY
14
УДК 323(477):316.7 М. I. Шевченко
1МПЕРАТИВИ КУЛЬТУРНО! ПОЛ1ТИКИ СУЧАСНО1 УКРА1НИ
У статт1, виходячи з положения про те, що реалгзацгя культурног полтики в межах полжультурно'г держави повинна в1дбуватися з урахуванням культурного ргзноманття, звернено увагу на необх1дн1сть з'ясування прюритет1в культурног полтики Украгни, розроблення механ1зм1в забезпечення р1вного доступу до щнностей культури, створення сприятливог ситуаци для в1дтворення культурного потенщалу крагни;а також вказано на недостаттсть фундаментальних розробок украгнських вчених з питань культурног полтики та недол1к1в гг реал1заци.
Клю^о^^ слова: культура, культурна полтика, культурт ц1нност1, культурна р1зноматттсть, мультикультурал1зм.
Найважлившою особливютю становлення i розвитку культури як специфiчноi форми людського буття е '"' iнституцiалiзацiя, тобто оргашзащя, систематизащя, оформлення при посереднищв рiзного роду громадських та державно-пол^ичних об'еднань. У данш статп робиться спроба показати, як сфера культурного буття взаемодiе з буттям пол^ичним, точшше з тсею ''' сферою, в межах яко'' вирiшуються питання культурно'' полiтики, державного стимулювання та управлiння сферою сучасно'' укра'нсько'' культури на рiвнi '"' iнститутiв. Це передбачае застосування мiждисциплiнарного пiдходу до вивчення питань взаемодп культури i суспiльства, що сприяе розширенню меж i якостi знань в культурологи.
Актуальшсть розробки проблем культурно'' полтики значно пiдвищуеться в нашi днi у зв'язку з осмисленням й ролi у сталому розвитку. За рахунок потенщалу культури та устшно'' координацп сощокультурно'' дiяльностi можуть бути досягнутi висока динамiчнiсть i надiйнiсть системи управлiння, що набувае особливого значення в суспшьсга, де домшують трансформацiйнi процеси.
Результати культурно'' полтики безпосереднiм чином впливають на сферу культури, в якш нинi здiйснюеться вироблення та вщтворення цiннiсних зразкiв через iнститути осв^и, ЗМ1, творчiсть i використання культурно'' спадщини. Культурна полiтика вiдiграе важливу роль у вирiшеннi необхiдних для будь-якого суспшьства i держави просвгтницьких i наукових завдань збереження нащонального культурного надбання, пiдвищення iнтелектуального i творчого потенцiалу людства тощо. Культурна пол^ика забезпечуе соцiальнi комушкацп i пiдтримання спiльностi, вiдтворення i модершзащю щншсно'' системи суспiльства, сприяючи формуванню пiдrрунтя сощокультурно'' згуртованостi. Продумана i послiдовно здiйснювана культурна полiтика може зробити значний внесок в оптимiзацiю сощокультурно'' системи Укра'ни.
Разом з тим, яскраво виражена рiзноманiтнiсть культури нашо'' кра'ни, загострення соцiальних проблем, поглиблення майново'' диференщацп, зниження мiри доступностi культурних благ вимагае вироблення нових концепцiй i механiзмiв здшснення культурно'' полiтики з позици ощнювання '"' сощально-культурно'' ефективностi. Тим бшьше, що сучасна полiтика у сферi культури передбачае участь в '"' формуваннi й громадськостi. Вiдтак, необхщш осмислення, опис та аналiз динамши реальних змiн, що характеризують культурну пол^ику як нацiональну стратегiю розвитку культури на рiзних рiвнях управлшня у спiввiдношеннi з '"' реалiзацiею ролi держави та громадянського суспшьства.
У контексп аналiзу культурно'' полтики актуальними е питання, що торкаються
сучасного культурного виробництва та споживання. Для характеристики цих феномешв використовусться термiн «масова культура», теоретичне осмислення якого пов'язане з iменами Л. Войтоловського, Г. Лебона [4; 10] та шших учених. У системних парадигмах Д. Белла, Д. Гелбрейта, Е. Тоффлера та ш. [2; 12] мютиться щея конвергенцп масово! культури з високою, пiдкреслюeться функцiональна значущiсть першо!, яка забезпечуе соцiалiзацiю величезних мас людей в умовах складного i змшюваного середовища сучасного постiндустрiального суспiльства.
В аналiзi цiннiсно-символiчних аспектiв культурно! пол^ики, боротьби за владу з юнуючими соцiальними умовами створення, трансляцп i вiдтворення культурних норм i розподшу влади мiж агентами Г! сощального поля особливе значення мають пращ П. Бурдье, М. Вебера, М. Фуко та ш. [14]. Посилення ролi культури в контекстi сощальних змiн, перехiд вiд соцiальних стимулiв суспiльного розвитку до культурних артикулюються Л. Iонiним [7]. Рiзнi моделi змiн у сферi культури були розроблеш на основi концепцiй модершзацп У. Бека, С. Хантiнгтона та ш. [15].
Окремi аспекти культурно! пол^ики грунтовно вивченi такими украГнськими дослiдниками, як В. Бакальчук, С. Дрожжина, I. 1гнатченко, Н. Фесенко, С. Чукут та ш. [1; 6; 13; 16].
Незважаючи на грунтовшсть вказаних праць, в нашш кра!ш все ж недостатньо вивчеш питання впливу культурно! полiтики на формування цшностей культури, конкретизаци змюту, прiоритетiв, принципiв культурно! полiтики, обгрунтування необхiдностi врахування в культурнiй полчищ таких провiдних ознак сучасного сощокультурного розвитку суспiльства, як доступнiсть, рiвнiсть, права людини тощо. Це актуалiзуе необхiднiсть вивчення в межах дано! статтi проблем реалiзацii культурно! пол^ики Укра!ни на сучасному етапi !! розвитку.
Аналiз сощально! динамiки культурно! полiтики в Укршш протягом ХХ ст. дае змогу вщзначити, що починаючи вже з перших роюв реалiзацii культурно! полiтики радянсько! держави були здшснеш вдалi спроби практично! реалiзацii тих пiдходiв, якi ниш можна стввщнести з принципами пол^ики культурно! рiзноманiтностi: змiцнення штернащонально! рiвностi, полiтика корешзацп. В радянськiй системi принципи культурно! полiтики витримувалися однаковою мiрою по вiдношенню до етшчно! та нащонально! культури. В якост !! основних напрямiв можна виокремити прагнення до впорядкованосп всiх елемешив культури, канонiзацiю культурних зразкiв, вироблення високо! мети з ознаками щеалу. Така система в основному залишалася незмiнною майже до кiнця 1980-х роюв. Вiдповiдно до загально! системи державного управлшня було створено широку мережу державних закладiв культури iз сильною освiтньою складовою, вiдбувалося формування централiзованоi та щеолопзовано! системи управлшня, створення закритого бюрократичного апарату для управлшня культурою. На початку 1990-х роюв через вщмшу щеолопчного контролю, економiчну i полiтичну кризу держава обмежила свою участь у регулюванш питань культури, бшьше того -втратила штерес до питань культури. I це попри те, що культурна пол^ика е одшею з найважливших функцiй держави, будучи покликаною регулювати внутрiшне життя суспiльства.
В сучаснш Укра!ш, попри напрацьовану доволi значну для культурно! сфери законодавчу базу, все ж юнуе неузгоджешсть норм рiзних законодавчих актiв, вщсутшсть чiтких механiзмiв прямо! реалiзацii зафшсованих положень, декларативнiсть [11]. Крiм того, «законодавство про пiдприемництво, про приватизащю, про працю, податкова система не враховують особливостей культури, не сприяють розвитковi структур, не орiентованих на одержання прибутку. Тому, незважаючи на наявшсть в Укрш'ш численних недержавних неприбуткових оргашзацш
та об'еднань, "третього сектора суспiльного виробництва" фактично дос не сформовано» [11].
Необхiднiсть врахування при розробщ культурно! полiтики багатого в^чизняного досвiду мiжетнiчних взаeмовiдносин зумовлена рядом виклиюв, з якими Укра!на вже стикнулася на шляху до визнання культурних вщмшностей. Перспективи нашо! держави стосовно визнання культурно! рiзноманiтностi на iнституцiйному рiвнi залежать вщ спiльних продуманих дiй з боку рiзних суб'eктiв, якi беруть участь у формуванш стратеги реальних змш у сферi культурно! полiтики.
Вщповщно до Конституци [9], Укра!на е соцiальною державою, що в широкому смисш означае наявнiсть у кра!ш державно! системи програм, грошово! допомоги i послуг, якi допомагають людям задовольнити сощальш, економiчнi, освiтнi i медичш потреби, фундаментальнi для тдтримання стабiльностi у суспiльствi. Розвитокi реалiзацiя культурно! полiтики в межах полшультурно! держави повинна вiдбуватися з урахуванням фактору культурно! рiзноманiтностi. А сощальна, економiчна ситуацiя, iсторична спадщина нашо! держави, у свою чергу, визначають особливостi реалiзацiï культурно! рiзноманiтностi на практищ.Вщповщно, для використання культурно! рiзноманiтностi на благо розвитку суспiльства, Укра!ш необхiдно, з одного боку, переосмислити свш iсторичний досвiд регулювання мiжетнiчних вiдносин, i, з iншого, тдвищити мультикультурну компетентнiсть управлiнських кадрiв, як забезпечують реалiзацiю культурно! полiтики. Адаптащя принципiв мультикультуралiзму до укра!нських реалш можлива через розробку нових основ сучасно! культурно! полiтики, що узгоджуються з передовими европейськими i загальносв^овими тенденцiями i сприяють створенню единого культурного простору, формуванню нового розумшня культури як iнструмента перетворення та розвитку суспшьства, а також способу самореалiзацiï представникiв рiзних соцiальних груп.
Вщповщаючи завданням сощально! держави, концепщя визнання культурно! рiзноманiтностi орiентуе розробниюв культурно! полiтики на цiлi досягнення сощально! справедливостi у суспiльствi з урахуванням культурно! рiзноманiтностi населения. Вщсутшсть державно! щеологи, а також етшчш стереотипи, поширенi до цього часу, не дають змоги використовувати основш принципи визнання культурно! рiзноманiтностi як на концептуальному рiвнi в перюд розробки стратегiй етносоцiальноï i культурно! пол^ики, так i на рiвнi соцiокультурних практик. Звичка обмежувати роботу у сферi культурно! рiзноманiтностi протокольними заходами фольклорного характеру призводить до того, що незатребуваними залишаються знання та досвщ з гармошзацп нацiональних вiдносин i побудови етносощально! i культурно! полiтики сучасно! Укра!ни, вiтчизнянi i зарубiжнi науковi розробки.
С. В. Дрожжина так визначае вимоги до культурно! полггики в Укра!ш: «...у зв'язку з уштарним устроем полшультурно! держави головним при оргашзаци управлiння культурою повинен стати принцип культурно! автономп регiонiв. Региональна культурна автономiя повинна бути тдкршленою ресурсними можливостями, а саме - формуванням вщповщних територiальних фондiв культурного розвитку» [6].1 далi: «Для розподшу компетенцп в сферi культури мiж регiоном та державою пропонуеться застосувати такий принцип: на бшьш високий рiвень регулювання передаються тiльки ri функцй, якi не можуть бути реалiзованi на нижчому рiвнi. Сьогодш фiнансування культури здiйснюеться за рахунок республшанського i мiсцевих бюджетiв, а також коштив пiдприемств, органiзацiй, громадських об'еднань та iнших джерел. Другим рiвнем фiнансування культури мае бути не мюцевий бюджет, а регюнальний, який поеднуе територiально декiлька областей. Адже культурне життя iснуе, функщонуе, розвиваеться в регiонах, де живуть, створюють культурш цiнностi
митщ, де живе населення, яке задовольняе сво'' культурш потреби. Через функцiонування культури на региональному рiвнi реалiзуеться культурна пол^ика держави, бо культура е територiальною. Регiон може рк. акт ких головним рiвнем, на якому вщбуваеться регулювання культурного життя» [6].
Культурш чинники мають велике значення для створення гармоншного соцiального середовища, тдвищення його iнтелектуально-духовного потенцiалу, утвердження гумаштарного спрямування державно'' полiтики. Приведення цих чинниюв в дiю потребуе роботи механiзмiв зворотного зв'язку, адже культура й держава е взаемопов'язаними та взаемозалежними системами. За визначенням одного iз сучасних дослщниюв культурно'' полтики В. I. Малiмона, «сфера культури е важливим структуроутворюючим елементом суспшьного розвитку, оскшьки через не'' здшснюються процеси створення, збереження, розповсюдження i вiдтворення норм та цiнностей суспшьства. Культура в сучасному суспшьсга виступае та усвщомлюеться не тiльки як результат соцiально-економiчного i полiтичного розвитку, а й як необхщна умова, ключовий фактор розвитку, моральний стержень особистосп та суспшьства» [11]. При цьому таю явища, як «мешаштет», «традищя», «нащональний характер» визначаються як мехашзми сощально-культурно'' спадщини, що виражають щею сощально'' пам'ятi. Своерiднiсть культурного оргашзму i його цiлiснiсть залежать вщ специфiчного поеднання елемент1в, вщ способу 'х зв'язку, поеднання i пiдпорядкування, складових «анатомп i фiзiологii» культурного життя. Способи соцiального взаемозв'язку, взаемовщносин повиннi вiдповiдати тiй культур^ в якiй вони функцiонують.
Стосовно культурно'' полтики необхiднiсть '"' активiзащi, з одного боку,зумовлена такими об'ективними передумовами, як: перехщ багатьох закладiв культури на новi умови господарювання, що стимулювало пщприемницьку активнiсть пращвниюв культури; поширення програмно-цiльових методiв управлшня у сферi культури;пiдвищення рiвня полгтично'' культури дiяльностi державних органiв тощо.З шшого - данi тенденцп не можуть повною мiрою компенсувати негативш фактори в сферi культури, серед яких: ютотш обмеження в подальшому збiльшеннi обсягу культурних послуг;зношення матерiально-технiчноi бази закладiв та об'ектiвгалузi культури; посилення комерщалiзащi дiяльностi багатьох державних установ культур; а також недостатня швестищйна та шноващйна активнiсть у галуз^ пов'язана з низькою сощальною значущiстю закладiв культури в сучасному суспшьствь
Всi цi негативнi тенденщ" так чи iнакше свiдчать про недоощнювання «громадянського фактору» культурно'' полтики, вiдповiдного формуванню довгострокового соцiального замовлення на розвиток в^чизняно'' культури та '"' окремих пiдгалузей.Найбiльшою проблемою енерозробленiсть довгострокових стратегiй державно'' полiтики, орiентованоi на пiдвищення соцiальноi ефективностi вае'' iнфраструктури галузi культури, '"' реального впливу на суспшьне життя. Це вщображаеться в уразливостi пропонованих загальних напрямiв розвитку галузi культури на середньострокову i довгострокову перспективу. Крiм того, у бiльшостi експертних розробок з удосконалення державно'' культурно'' полтики вiдсутне навiть формулювання завдання на '"' зближення з вирiшенням соцiальних проблем у суспiльствi.
З науково'' точки зору iстотною вадою втизняних дослiджень державно'' культурно'' полiтики е 'х вiдiрванiсть вiд культурологiчного та сощального контекстiв, що призводить до описовосп цих дослiджень, акценту на фшсацп формальних, кiлькiсних, а не якюних показникiв розвитку культури. Це значною мiрою пов'язано переважно з формальним тдходом у цих дослщженнях: поза аналiзом процесу
реального освоення i використання культурних щнностей рiзними групами населення, реалiзацiï !х громадянсько! позици на основi запропоновано! культурно! дiяльностi.
Розглядати проблеми, що виникають у сферi культури, в якост рк. акт ких х ми но з огляду на той факт, що вони торкаються питань доступностi культурних установ для сощально вразливих груп, сощально! захищеност пращвниюв культури, соцiалiзацiï на рiзних життевих етапах тощо. Хоча, зрозумшо, що сфера культури в першу чергу продукуе ri ще! i цiнностi, якi транслюються на процеси, що сприяють конструюванню, формуванню ставлення i виршенню соцiальних проблем.
Серед актуальних проблем, пов'язаних з дiяльнiстю установ культури i дозвшля, слiд звернути увагу на невщповщшсть змiсту i форм культурно-дозвшлево! дiяльностi реальним потребам населення, вiдсутнiсть, а також згортання комерцiйно невигiдних, але сощально значущих видiв культурно! дiяльностi, вiдсутнiсть у населення реальних можливостей доступу до справжшх цiнностей культури. Причин тако! ситуаци дуже багато, що спонукае до масштабного експертного обстеження установ культури з метою ощнювання !х доступностi, особливо для оаб з обмеженими можливостями. Зарубiжний досвiд розвитку послуг у сферi культури свiдчить про те, що новi умови функцiонування сфери культури зумовлюють виникнення щкавих проектiв, направлених на культуртрегерську (освiтню, цивiлiзацiйну) мiсiю розповсюдження цiнностей толерантностi, шклюзи.
Отже, тдсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що культурна пол^ика являе собою складний комплекс впливiв на сощокультурш процеси, що включае в себе як постшну систему державного управлшня шфраструктурою сфери культури, так i громадсью iнiцiативи, пiдприемницьку активнiсть, що вщносяться до не!. Взаемодiя цих суб'екпв культурно! полiтики повинна грунтуватися на узгодженнi !хшх iнтересiв, щльових настанов у вiдповiдностi iз завданням розвитку цившзованого громадянського суспiльства.
Перспективи Укра!ни з забезпечення визнання культурно! рiзноманiтностi на iнституцiйному рiвнi залежать, зокрема, вщ спiльних продуманих дш з боку рiзних суб'ектiв, яю беруть участь у формуваннi стратеги реальних змiн у сферi культурно! пол^ики. Йдеться про забезпечення рiвних можливостей для всiх громадян кра!ни (соцiальна справедливiсть), розумiння i повагу етшчно! i культурно! рiзноманiтностi. Ц принципи повною мiрою повиннi бути реалiзованi в межах полiтики культурно! рiзноманiтностi, яка дае змогу розглядати культурну пол^ику як основу для стратепчного розвитку.
При такому пiдходi змiст державно! культурно! полiтики зводиться переважно до шформацшно!, просвiтницькоï, фшансово! та правово! дiяльностi, що забезпечуе становлення громадянсько! культури з урахуванням штереав уах членiв суспiльства. Це спонукае до наукового осмислення питань, що знаходяться на перетиш сощологи культури, теори та методологй сощально! i культурно! пол^ики, соцiологiï дозвшля i масово! культури.
Список використаних джерел
1. Бакальчук В. Держава та суспшьство в Укра!ш: пошук взаемодй культуротворчого та державотворчого процеав / В. Бакальчук // Науковi записки 1нституту полiтичних i етнонащональних дослiджень. - 2006. - Вип. 30, кн. 2. - С. 1525.
2. Белл Д. Социальные рамки информационногообщества / Д. Белл. - Москва,
1979.
3. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. - М. : Медиум, 1995. - 323 с.
4. Войтоловский Л. H. Очерки коллективной психологии. В 2-х ч. / Л. Н. Войтоловский. - Москва.-Пг. : Гос. изд-во, 1923. - Ч. 1 : Психология масс. - 87 с.
5. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс. - 2-е изд. - Москва : Академический Проект, 2005. - 528 с.
6. Дрожжина С. В. Культурна пол^ика як проблема сучасного соцюкультурного процесу [Електронний ресурс].: автореф. дис. ... канд. фшос. наук : спец. 09.00.03 / Св^лана Володимирiвна Дрожжина; Донецьк. нац. ун- т. - Донецьк, 2004. - Режим доступу : http://disser.com.ua/contents/7461.html
7. Ионин Л. Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие : учеб. пособ. / Л. Г. Ионин. - 3-е изд., перераб. и доп. - Москва : Логос, 2000. - 431 с.
8. 1гнатченко I. Г. Особливосп реалiзацii державно! полтики Украши у сферi культури: сучасний стан та свiтовi стандарти [Електронний ресурс] / I. Г. 1гнатченко // Теорiя i практика правознавства. - 2013. - Вип. 1. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/tipp_2013_1_16.pdf
9. Конститущя Украши [Електроннмй ресурс]. - Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр
10. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. - Санкт Петербург : Макет, 1995. - 311 с.
11. Малiмон В. I. Культурна пол^ика держави як чинник реформування суспшьства [Електр. ресурс]: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 / В^алш 1ванович Малiмон; 1вано-Франювського нацюнального техшчного ушверситету нафти i газу. - 1вано-Франковськ, 2011. - Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe
12. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. - Москва : АСТ, 1999. - 784 с.
13. Фесенко Н. С. Державне регулювання розвитку культури на региональному рiвнi : автореф. дис... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Наталiя Св'ятославiвна Фесенко; Нацюнальна академiя держ. управлшня при Президентовi Украши; Харювський регюнальний ш-т держ. управлшня. - Харюв, 2006. - 21 с.
14. Фуко М. Интеллектуалы и власть: статьи и интервью, 1970-1984: В 3 ч. / М. Фуко ; пер. с фр. Б. М. Скуратова ; под. общ. ред. В. П. Большакова. - М. : Праксис, 2006. - Ч. 3. - 311 с.
15. Хангтингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века / С. Хантингтон. - М. : РОССПЭН, 2003. - 365 с.
16. Чукут С. А. Вщтворення генерацшно! цшсносп духовно! культури (управлшський аспект) : автореф. дис... д-ра наук з держ. управлшня : спец. 25.00.02 / Св^лана Анатолпвна Чукут ; Украшська академiя держ. управлшня при Президентовi Украши. - Кшв, 1999. - 34 с.
Стаття надшшла до редакцп 26.03.2015
M. I. Shevchenko
IMPERATIVES CULTURAL POLICY OF MODERN UKRAINE
The article is based on the assumption that the implementation of cultural policy within multicultural states should be given a cultural diversity, the attention is drawn to the necessity to clarify the priorities of the cultural policy of Ukraine, developing mechanisms to ensure equal access to cultural values, creating a favorable situation to play cultural potential of the country; the lack of fundamental developments of Ukrainian scientists is also marked on cultural policy and disadvantages of its implementation.
It is established that a cultural policy is a complex way of influence onto the social and cultural process that includes a system of governmental administration of infrastructure in the sphere of culture as well as public initiatives, entrepreneurial activity that are related to it. Interaction of these subjects of cultural policy should be based on the agreement of other interests, instructions on purpose according to the aims of the development of a civilized society.
It is stressed that the perspectives of Ukraine in ensuring of defining cultural diversity on the institutional level depends on the common circumspect actions from the part of different subjects which take part in the formation of strategy of real changes in the sphere of cultural policy. They say about the guaranteeing equal rights to all citizens of the country (social validity), the understanding and esteem of ethnic and cultural diversity. These principals fully reflect in the sphere of policy of cultural diversity, which gives possibility to consider cultural policy as the basis for a strategic development.
This approach to the context of governmental policy comes to namely informational, educational, financial and juridical activity that provides the formation of civil culture considering interests of all members of the society. This motivates to scientific understanding of questions that are marginal for sociology of culture, theory and methods of social and cultural policy, sociology of leisure and mass activity.
Key words: culture, cultural policy, cultural values, cultural diversity, multiculturalism.
УДК [378.016.80]:33 М. Якубовська
СУЧАСНА 1НТЕЛЕКТУАЛЬНА Л1ТЕРАТУРА ЯК ЗАСАДНИЧА ОСНОВА КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНОГО СВ1ТОГЛЯДУ (НА ПРИКЛАД1 ТВОРЧОСТ1
В. МЕДВЕДЯ)
У cmammi розглянуто найважливш аспекти формування культуролог1чного свтогляду студентiв техтчних навчальних 3a^aàie на npu^aài meop40cmi В'ячеслава Медведя, що е важливим аспектом тдготовки фахiвцiв з позицт культурологiчного тдходу до процесу навчання, в основi якого лежить виховання дружби та взаеморозумтня мiж народами.
Клю^о^^ слова: формування профестног мовленневог компетенцИ, формування культурологiчного свтогляду, виховання культурологiчного студентського середовища.
Особливють формування культуролопчного студентського середовища полягае в тому, що його змют повинен бути наповнений яскравими фактами iз сучасного духовного життя, а за спрямовашстю вщповщати сучасним педагопчним шновацшним процесам ХХ1 ст.
Мета статп - розкрити найважливiшi аспекти тдготовки фахiвцiв з позицш культуролопчного тдходу до процесу навчання, формування культуролопчного оточення в сучасному студентському колектив^ виховання дружби та взаеморозумтня, яю сприятимуть формуванню професшно! мовленнево! компетенцп студенев техтчних навчальних закладiв на прикладi вивчення творчосп укра!нського письменника В'ячеслава Медведя.
Таке середовище буде спрямоване на перетворення ВНЗ не тшьки в навчальний,
