CC BY
33
республгки чи областг в якому вони жили. Оскглъки спроби Слободана Мглошевича в досягненнг цглей Меморандуму полягала в полтичнт мобт1зацгг та потгм втсъковт кампангг, то «Меморандум Сербсъког Академы наук та мистецтв» (САНМ) законно можна розглядати як «<рекв1ем по Югославгг».
Ключов1 слова: соцгалгстична Югославгя, криза, м1жнародш вгдносини, «<САНМ Меморандум» .
УДК 352.07(477.7)"189"(045)
О.В. Сараева
СОЦ1АЛБНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ П1ВДНЯ УКРА1НИ (ЗА МАТЕР1АЛАМИ ДЕРЖАВНОГО АРХ1ВУ РОС1ЙСЬКО1
ФЕДЕРАЦ11)
Стаття присвячена розгляду тформацтного потенщалу дгловодних джерел секретного Департаменту полщгг Ростсъког гмпергг, що висвтлюютъ особливостг формування соцгалъного складу земсъкого представництва Швдня Украгни наприктщ XIX - початку XX ст. Зазначаетъся, що бтъшгстъ матергалгв дтоводства, що висвтлюютъ особистгсний склад земсъкого представництва, зберггаетъся у Державному архгвг Ростсъког федерацгг. Здебтъшого документи арх1ву представленг матергалами дтоводства земсъких установ, Департамент1в полщи, Канцеляргг губернаторгв тощо. До них вгдносятъся звти губернаторгв г полщейсъких установ, матергали листування губернаторгв г земсъких управ, протоколи, запроси земсъких установ до мгсцевих жандармсъких управлтъ, щодо з'ясування бюграфгчних даних земсъких службовцгв г гх сощалъного статусу. Цг матергали е корисними для аналгзу р1зномаштних поглядгв та думок земцгв, виявлення розбгжностей та суперечок з того чи гншого приводу мгж земсъкими дгячами, простеження особливостей г навгтъ таемницъ формування земсъкого представництва та визначення найважливгших критерггв за якими ощнювалисъ кандидати на посаду земсъких гласних тощо. Досконале вивчення матергалгв дтоводства дозволило з'ясувати вплив особистгсного фактору на ефективтстъ д1ялъност1 земсъких установ.
Наукова новизна представленого дослгдження обумовлюетъся тим, що аналгз джерелъног бази, що презентуе сощалъний склад земств Швдня Украгни досг не являвся об'ектом окремих дослгдженъ науковщв. Також у досл1дженш використовуютъся документи вперше введем до наукового обггу. Застосування ж методу антропологгзацгг гсторгг, дозволило простежити ролъ особистостг в сощалъно-економгчному г кулътурному пгднесеннг реггонгв.
Отже, здгйснений аналгз документацгг секретного Департаменту полгцгг Ростсъког гмпергг допом1г з критичног точки зору, бтъш об'ективно оцтити склад земсъкого представництва Швдня Украгни. Проведена евристика показала, що ощнюючи претендентгв до земсъких установ, органи самоврядування, в першу чергу, звертали увагу на «толтичну благонадттстъ» кандидат1в, сгмейний стан, наявнгстъ освгти та найближче оточення. З'ясовано, що в земсъких установах Швдня Украгни переважна бтъшютъ посадовщв в1дпов1дала цим критергям, т1 ж з приводу яких були сумтви, позбавлялисъ посади г передавалисъ до Департаменту полщгг.
Ключов1 слова: земство, матергали дтоводства, Департамент полщгг, Швденна Украгна.
Ушверсальною тенденщею владно-пол1тичних вщносин у сучасному демократичному свт е децентрал1защя державного управлшня, розширення компетенци мюцевих територ1альних громад, створення реальних можливостей для самоврядних оргашв самостшно вир1шувати питання мюцевого значення. У цьому сена надзвичайно корисним е вивчення ¡сторичного досвщу мюцевого самоврядування в його региональному вим1р1, звернення до ¡сторичних приклад1в децентрал1зацп управлшня 1 створення ефективно'1 системи взаемодп влади 1 суспшьства. Саме такий в1тчизняний досвщ уособлюе у соб1 феномен земств. Адже органи земського самоврядування виявилися здатними до вир1шення важливих питань в сощально-економ1чнш, медичнш, осв1тнш 1 шших галузях.
Результат земсько'1 реформи залежав в1д представництва оргашв мюцевого самоврядування, ступеню !х компетенцп. В перюд, коли земства з'явились на Укрш'ш, дуже важливим було, щоб земщ вщповщали духу часу, своему призначенню гласних в1д усього народу 1 були готовими вир1шувати проблеми народного господарства 1 шш1 м1сцев1 потреби. За таких умов актуальним е вивчення джерел з юторп земств Украши, адже !х анал1з дозволяе визначити ступшь ефективносп д1яльносп представниюв земств та визначити сильш сторони 1 прорахунки у формуванш земського представництва.
Метою дано'1 розвщки е визначення шформацшного потенщалу дшоводних матер1ал1в секретного Департаменту полщп Росшсько! 1мперп щодо сощального складу земських установ Ивденно! Украши наприкшщ XIX - початку XX ст.
Завданнями статп е визначення шформативних можливостей джерел; висв1тлення рол1 особистюного фактору; з'ясування критерпв, за якими обирались члени земських установ.
Наукова новизна дослщження обумовлюеться тим, що анал1з джерельно'1 бази, висв1тлюючо'1 сощальний склад земств П1вдня Украши, дос не являвся окремим об'ектом наукових дослщжень 1 розглядався тшьки фрагментарно [1]. Також у дослщженш використовуються документи Державного арх1ву Росшсько'1 федерацп, вперше введет до наукового об1гу.
Отже, багато щнно! шформацп про особист якост земських службовщв Ивденно! Украши 1 !х сощальний статус надають матер1али Державного арх1ву Росшсько! федерацп (дал1 - ДАРФ). Здебшьшого документи арх1ву представлен! матер1алами дшоводства земських установ, департамент1в полщп, канцелярш губернатор1в тощо. До них вщносяться зв1ти губернатор1в 1 полщейських установ, матер1али листування губернатор1в 1 земських управ, протоколи, запроси земських установ до мюцевих жандармських управлшь, щодо з'ясування бюграф1чних даних земських службовщв та ш. Ц матер1али е корисними для анал1зу р1зномаштних погляд1в земщв, виявлення розб1жностей та суперечок з того чи шшого приводу м1ж земськими д1ячами тощо. Значна частина документ1в офщшного дшоводства, як1 розкривають вимоги оргашв самоврядування до кандидат1в у земськ1 службовщ, висв1тлюють долю земщв, як1 порушили статут земських установ, вщображають особливост 1 нав1ть таемнищ формування земського представництва збер1гаються у фонд1 102 ДАРФ "Департамент полиции 1890-1966 гг." Проанал1зувавши матер1али фонду, можна дшти висновк1в, що ус1 претенденти у гласш земських установ проходили перев1рку на «пол1тичну благонадшшсть 1 вщдашсть справЬ> 1 лише отримавши позитивний вщгук в1д Департаменту полщп, кандидат на посаду м1г приступати до виконання обов'язк1в земського службовця. Так, наприклад, у справ1 12 "Дело жандармского управления города Симферополя (4 октября 1890 г.)" фонду 102
85
ДAPФ пoвiдoмляeтьcя, щo 4 жoвтня 1890 p. гoлoвa Taвpiйcькoï пoвiтoвoï зeмcькoï yпpaви звepнyвcя дo нaчaльникa жaндapмcькoгo yпpaвлiння мicтa Ciмфepoпoля з пpoxaнням зiбpaти вiдoмocтi щoдo пoлiтичнoï блaгoнaдiйнocтi кaндидaтa нa пocaдy гoлoви Taвpiйcькoгo гyбepнcькoгo зeмcькoгo зiбpaння Aфaнaciя Oлeкciйoвичa Бичиxiнa. Ha мoмeнт звepнeння бyлo вiдoмo, щo вш нaвчaвcя нa фaкyльтeтi пpиpoдoзнaвcтвa Hoвopociйcькoгo yнiвepcитeтy i зaймaв тaм пocaдy лaбopaнтa.
Зaдoвoльняючи зaпит, пoлiцiя з'яcyвaлa, qo A. Бичиxiн 1-2 гpyдня 1881 p. пpиймaв yчacть в aнтиypядoвиx зaвopyшeнняx, зa щo 6ув вiдpaxoвaний з чиcлa cтyдeнтiв Iмпepaтopcькoгo Hoвopociйcькoгo yнiвepcитeтy нa пiдcтaвi Циpкyляpy Miнicтpa внyтpiшнix cпpaв № 1365 вщ 9 квiтня 1882 p. Kpiм тoгo, зa Бичиxiним бyлo вcтaнoвлeнo тaeмний кoнтpoль пoлiцiï. Пoвiдoмляючи пpo цe, гeнepaл-мaйop B. Цyгaлoвcький зayвaжив, щo нeзвaжaючи нa дей пpикpий iнцидeнт, Бичиxiн зacлyгoвye та пoзивнy xapaктepиcтикy тoмy, щo тд тaeмним нaглядoм пoлiцiï вiн да 6ув пoмiчeний в пpи чecнocтi дo бyдь-якиx зaвopyшeнь [2, ap^ 9-10]. Bpeштi-peшт, пiдcyмкoм ^eï cпpaви cтaлo пpийняття A.O. Бичиxiнa дo Ciмфepoпoльcькoгo зeмcтвa.
Дaний звiт пiдтвepджye, щo в зeмcькиx ycтaнoвax мoжнa бyлo зycтpiти нe тiльки cyмлiнниx пpaцiвникiв, aлe й ocí6 з aктивнoю гpoмaдянcькoю пoзицieю, гoтoвиx ïï вiдcтoювaти, нeзвaжaючи нa мoжливe пoкapaння.
Фaкт тoгo, щo мaйжe ва пpeтeндeнти нa пocaдy члeнa зeмcькиx ycтaнoв пepeвipялиcя opгaнaми пoлiцiï, пiдтвepджyeтьcя тaкoж мaтepiaлaми cпpaв 13 «Дeлo жaндapмcкoгo yпpaвлeния гopoдa Фeoдocии (10 oктябpя 1890 г.)» i 15 «Дeлo жaндapмcкoгo yпpaвлeния гopoдa Xepco^c (6 oктябpя 1890 г.)» фoндy 102 ДAPФ. Taк, y cпpaвi 13 мicтитьcя зaпит гoлoви Фeoдociйcькoï зeмcькoï yпpaви дo жaндapмcькoгo yпpaвлiння Фeoдociï, вiднocнo пoлiтичнoï блaгoнaдiйнocтi кaндидaтa нa пocaдy глacнoгo Фeoдociйcькoï зeмcькoï yпpaви мiщaнинa Mopдкa Лeйбoвa Гoльбepгa. У вiдпoвiдь нa зaпит, Дeпapтaмeнт пoлiцiï пoвiдoмив, щo йoмy да вiдoмi фaкти, якi б зaвaжaли M. Гoльбepгy зaймaти зaзнaчeнy пocaдy. Haвпaки, M. Гoльбepг зapeкoмeндyвaв ceбe як зpaзкoвий ciм'янин, в яшго e дpyжинa Gлизaвeтa i отн Moйceй чoтиpьox poкiв. Дo того ж, вищeзaзнaчeний Гoльбepг, зa cвiдчeнням пoлiцiï, виïжджaв зa кopдoн, a вiдтaк вecь чac знaxoдивcя тд пильним нaглядoм Дeпapтaмeнтy пoлiцiï [3, ap^ 12].
Aнaлoгiчнy iнфopмaцiю мютить i cпpaвa 15 фoндy 102 ДAPФ, в якiй нaдaeтьcя iнфopмaцiя, щoдo кaндидaтa нa пocaдy raa^ora Xepcoнcькoï зeмcькoï yпpaви Moйceя Гiндзбypгa. B вiдпoвiдi нa зaпит, Гoлoвa Дeпapтaмeнтy пoлiцiï «пpocил дoнecти дo cвeдeния, чтo нe видит пpeпятcтвий к нaзнaчeнию нa cлyжбy M. Гиндзбypгa, кoтopый являeтcя xopoшим ceмьянинoм и вepным cyпpyгoм Mapии Гиндзбypг» [4, apк. 10].
Пpoaнaлiзyвaвши щ двi cпpaви, ми бaчимo, щo пo-пepшe - вaжливим кpитepieм пpи oбpaннi зeмcькoгo глacнoгo бyлa пoлiтичнa блaгoнaдiйнicть кaндидaтiв тa ïx ciмeйний cтaн, a пo-дpyгe - мoжeмo cпocтepiгaти, щo в зeмcькиx кoлax нe бyлo yпepeджeнoгo cтaвлeння дo пpeдcтaвникiв eтнiчниx мeншин.
Пpo тe, нacкiльки пpиcкiпливo в зeмcькиx mnax cтaвилиcь дo ciмeйнoгo cтaнy кaндидaтiв нa пocaдy зeмcькиx cлyжбoвцiв, cвiдчить cпpaвa 20 (чacтинa 2) «Дeлo жaндapмcкoгo yпpaвлeния гopoдa Kepчь (23 ceнтябpя 1890 г)» фoндy 102 ДAPФ. B cпpaвi пpeдcтaвлeнo зв^ нaчaльникa жaндapмcькoгo yпpaвлiння мicтa Kepч 27 вepecня 1890 p., cтocoвнo зaпитy гoлoви Kepчeнcькoï пoвiтoвoï зeмcькoï yпpaви, щoдo пoлiтичнoï блaгoнaдiйнocтi кaндидaтa нa пocaдy зeмcькoгo глacнoгo Irai Гaльпepiнa Kaмeнcькoгo. Зoкpeмa, y звт зaзнaчaлocь: «нecмoтpя нa видимую пoлитичecкyю блaгoнaдeжнocть гocпoдинa Ильи Kaмeнcкoгo, нacтopaживaют нeкoтopыe фaкты из биoгpaфии ero cy^yra. A имeннo, в xoдe cлeдcтвия «нeглacным пyтeм» cтaлo извecтнo,
86
что керченская мещанка Карина Каменская, проживающая в настоящее время в городе Керчи, находилась с 10 апреля 1887 г. по 12 апреля 1890 г. за границей. Жила она в Париже, в доме № 39, на бульваре Араго, при матери своей Софье Фроловне и сестре -девице Фане. Два года служила она ретушеркой в фотосалоне «Пиру» в Париже, а на протяжении последующих лет жила при родных, занимаясь домашним хозяйством. Там же, в Париже, живет в доме № 85, на бульваре «Палерояль» другая сестра ее - Анна. Но наиважнейшее значение имеет тот факт, что Карина Каменская была замечена в близкой связи с Франсуа Пале, который состоит переводчиком при Министерстве Иностранный дел и оказывает ей материальную поддержку. При этом, она предпочитает находиться чаще у него дома, нежели у родныгх»... [5, арк. 5]. Вочевидь, враховуючи вищезазначене, пану 1лл1 Каменському було вщмовлено в посад1 гласного земсько'1 управи, незважаючи на те, що на той момент, коли вш балотувався, дружина його перебувала в Керчь
Можемо припустити, що така прискшлива увага до найближчого оточення земських службовщв, обумовлена не тшьки занепокоенням за моральний облш земщв, але й побоюваннями за те, що «неблагонадшш елементи» можуть легко здобути 1 розповсюдити секретну шформащю.
Сл1д вщзначити, що земства надавали перевагу найбшьш осв1ченим кандидатам, що балотувались до оргашв мюцевого самоврядування. Але все ж таки найважлив1шим критер1ем при ощнщ претендент1в, були не осв1чешсть, в1роспов1дання чи етшчна приналежшсть, а «пол1тична благонадшшсть», тобто в1ршсть штересам держави. Це тдтверджуеться матер1алами справи 18 «Дело жандармского управления Таврической губернии (29 января 1890 г.) фонду 102 ДАРФ. У звт Тавршського полщмейстера Департаменту полщп з приводу з'ясування пол1тично'1 благонадшносп кандидата на посаду гласного Тавршського губернського земства Михайла Петровича Паначевнаго, зазначалось, що ця особа не може претендувати на посаду гласного. Причина цього, за матер1алами зв1ту, полягала у наступному: «Михаил Петрович Паначевный обучался на физико-математическом факультете Новороссийского университета и являлся одним из лучших учеников. Однако Циркуляром Департамента Полиции от 12 сентября 1887 года за № 3451 Паначевнаму было воспрещено жить в некоторый уездах Киевской и Черниговской губерний. Причиной этому стал тот факт, что Паначевный, который проживал в то время в городе Одессе, на Нежинской улице в доме 43, квартире 7 -написал и послал в Харьков письмо, приглашавшее тамошних студентов присоединиться к демонстрации студентов в Одессе. Демонстранты имели целью преподнести господину Министру Народного Просвещения петицию, в которой требовали повышения стипендий, изменения учебных программ и смещения с должностей ряда преподавателей» [6, арк. 1-1 зв.]. Про щ поди було повщомлено в Департамент полщп 20 вересня 1888 р. До того ж, жандармське управлшня Одеси додало той факт, що «за последнее время Паначевный был замечен в «сношении» с лицами, которые не могут быть аттестованы благонадежными» [7, арк. 2]. У вщповщь на це, Мшютерство внутр1шшх справ видало Циркуляр в1д 26 липня 1866 року за № 1591, у вщповщносп до якого М.П. Паначевного було вщраховано з ушверситету.
3 матер1ал1в справи стае вщомо, що в подальшому Паначевний вщновився в ушверсшеп 1 устшно закшчив його, пере'1'хавши тсля цього до Тавршсько! губернп, де й балотувався на посаду гласного. Однак, незважаючи на наявшсть у претендента на посаду губернського гласного вищо'1 осв1ти, його кандидатуру було знято ще до початку вибор1в.
Сл1д в1дм1тити, що завдяки такому всеб1чному контролю за виборчим процесом до земських установ, в земських лавах дшсно було небагато пол1тично неблагонадшних
87
cлyжбoвцiв. Цe пiдтвepджyeтьcя мaтepiaлaми cпpaви 47 «Пoлитичecкий oбзop Xepcoнcкoй гyбepнии зa 1889 г.» фoндy 102 ДAPФ, дe бyлo зaфiкcoвaнo peзyльтaти oбcтeжeння гyбepнiï yпoвнoвaжeним вщ Miнicтepcтвa внyтpiшнix cпpaв. У звт iнcпeктop зaзнaчaв: «я дaлeк oт мыcли бpocить кaкyю-либo тeнь та пoлитичecкyю блaгoнaдeжнocть члeнoв Xepcoнcкиx зeмcкиx yпpaв. Oни cocтoят из paзyмныx и ycepдныx дeятeлeй, кoтopыe cocpeдoтaчивaютcя в зeмcтвax блaгoдapя пpивлeчeнию иx к пoлитичecким дoзнaниям. Пpи этом интepecнo, чтo зeмцы гoтoвы paбoтaть дaжe зa caмoe мaлoe вoзнaгpaждeниe. Oднaкo зeмcтвa инoгдa и caми нe знaют, чтo пpинимaют лиц пoлитичecки нeблaгoнaдeжныx. Bыxoд из этого пoлoжeния - нaвoдить cпpaвки!» [8, ap^ 4].
Cepeд «нeблaгoнaдiйниx» ocí6 yпoвнoвaжeний iнcпeктop вiдзнaчив Бoгдaнoвiя Aнгeлa Iвaнoвичa, який пepeбyвaв нa пocaдi зeмcькoгo глacнoгo i був «мoдным мecтным aвтopитeтoм»; Kлapкa Bacиля Iвaнoвичa, який тaкoж cлyжив в зeмcтвi, пpoтe мaв кoxaнкy Cyлтaнiнy Гульз^ Aлкiнy i пpиймaв у cвoeмy будинку ocí6, якi paнiшe пepeбyвaли у зacлaннi, бeз пpoпиcки; Poждecтвeнcькoгo Пeтpa Oлeкcaндpoвичa -зeмcькoгo учителя, який пiдтpимyвaв тicнi cтocyнки з учнями вocьмиx клaciв зaклaдiв ocвiти, вiдвiдyючи paзoм iз ними cвяткoвi вeчipки iншиx yчнiв. Taкoж у звт зaзнaчaлocь, щo бaгaтo гaлacy у гyбepнiï cпpичинилa, poзкpитa в xoдi mOTe^ii, poзтpaтa знaчниx ^штв пpoтягoм тpьox poкiв M.П. Aндpeeвим, який пepeбyвaв нa пocaдi гoлoви Xepcoнcькoï зeмcькoï yпpaви i «пoльзoвaлcя yжe дaвнo нeзaвиднoй peпyтaциeй» [9, ap^ 5].
Щe oдним нeдoлiкoм в дiяльнocтi зeмcькиx ycтaнoв, та думку rnOTeCTopa, був тoй фaкт, щo в зeмcькиx ycтaнoвax пoдeкyди пpaцювaли oфiцiйнo нeзapeecтpoвaнi люди. Ta^ нaпpиклaд, у звiтi зaфiкcoвaнo, щo oфiцiйнo нeпpaцeвлaштoвaнoю бyлa aкyшepкa Xepcoнcькoï зeмcькoï лiкapнi M. Пyшкapьoвa, a тaкoж пpaцiвники cтaтиcтичнoï cлyжби Xepcoнcькoï зeмcькoï yпpaви K. Дeнicoв, П. Macлoв-Cтoкoв тa iншi. Haмaгaючиcь пoяcнити cитyaцiю, гoлoвa зeмcькoï yпpaви пoвiдoмив: «дaнныe cлyжaщиe paбoтaют чacтным oбpaзoм, вpeмeннo и пoэтoмy мы да включaeм иx в чиcлo cлyжaщиx и o ниx никoмy да cooбщaeм» [10, apк. 6]. Oднaк, нeзвaжaючи нa тaкe пoяcнeння, rnOTeCTop зaявив, щo тaкi д^' e фaктичнo пpaвoпopyшeнням.
Cлiд вiдзнaчити, щo oбиpaючи члeнiв дo зeмcькиx ycтaнoв, ypяд звepтaв yвaгy i та пoлiтичнy opieнтaцiю кaндидaтiв. Taк, з мaтepiaлiв cпpaви 12 «Дeлo Дeпapтaмeнтa пoлиции пo зaпpocaм o пoлитичecкoй нeблaгoнaдeжнocти лиц Eкaтepинocлaвcкoй гyбepнии (9 мapтa 1890 г. - 12 oктябpя 1890 г)» фoндy 102 ДAPФ cтae вiдoмo, щo зтачдаго peзoнaнcy нaбyлa в Kaтepинocлaвcькiй гyбepнiï cпpaвa вiднocнo зeмcькoгo cлyжбoвця, члeнa Kaтepинocлaвcькoï гyбepнcькoï yпpaви, двopянинa Львa Aндpiйoвичa Чyнixiнa. З мaтepiaлiв cпpaви cтae зpoзyмiлим, щo Л. 4ymxm вiднocивcя дo ocí6 «пoлiтичнo нeблaгoнaдiйниx». Bлaштyвaвcя нa poбoтy вiн зaвдяки пpoтeкцiï oднoгo з cлyжбoвцiв, пюля зaкiнчeння oдинaдцяти клaciв Biтeбcькoï гiмнaзiï. Aлe, зa пoвiдoмлeнням нaчaльникa Kaтepинocлaвcькoгo гyбepнcькoгo жaндapмcькoгo yпpaвлiння, 9 тpaвня 1890 p. вiн був зaapeштoвaний i вiдпpaвлeний дo Cибipy чepeз «пoлiтичнy cпpaвy». Бiльшe тoгo, ^ли poзпoчaлocя cлyxaння cпpaви пpoлyнaлa зaявa диpeктopa пмтазп, щo Чyнixiн тавт нe зaкiнчив кypcy пмтазп, будучи вiдpaxoвaним зa пpoпycк зaнять. Пюля цьoгo, вiн пocтyпив вiльнocлyжбoвцeм дo 64 штaтнoгo Kaзaнcькoгo Иoгo Iмпepaтopcькoï Beличнocтi князя Mиxaйлa Mикoлaйoвичa пoлкy, a у 1879 p. пpaцювaв пpи Biтeбcькoмy гyбepнcькoмy жaндapмcькoмy yпpaвлiннi. З 1880 p. Чyнixiн зaймaв пocaдy глacнoгo Kaтepинocлaвcькoгo гyбepнcькoгo зeмcтвa. Пpoтe, як бyлo з'яcoвaнo в xoдi cлiдчoï cпpaви, вiн був звшьданий у 1890 p. зa пpинaлeжнicть дo coцiaлicтичнo-peвoлюцiйнoгo кpилa, opгaнiзaтopoм якoгo був yчeнь Mикитинcькoï
88
пмназп MipoH Сабунаевич (розшукувався полщею у вщповщносп до циркуляру Департаменту полщп вiд 4 ачня 1890 р. № 41). Сам Чушхш пiзнiшe свiдчив, що Сабунаевич вмовляв його примкнути до його сoцiaлiстичнo-peвoлюцiйнoro об'еднання i навт погрожував словами: «если ты Чунихин не послушаешься моего совета и будешь действовать вне этого общества то будешь убит как Иванов в Нечаевском доме» [11, арк. 21]. Дал^ свщчив Чушхш, вш отримав в знак приналежносп до цього товариства кв^ок i лист, переданий вихованцем Московського Кoмiсapiвськoro училища Леошдом Козаковим, в якому члени оргашзацп змушували його сприяти щеям товариства «в среде множества членов и лиц покорный ему» [12, арк. 21 зв.].
Однак, голова Катеринославського жандармського упpaвлiння свiдчив, що Чушхш почав поширювати серед члешв товариства настро', спpямoвaнi проти кepiвництвa. Вочевидь, з самого початку вш хoтiв уникнути учaстi у товариств^ тому свiдoмo порушив його статут, добровшьно здався полщп i пред'явив вищезгаданий лист i членський бшет. Пiсля цього, 9 травня 1890 р., вш був затриманий полщею i ув'язнений у Вiтeбськiй в'язнищ, де за два роки перебування не отримав жодних нapiкaнь.
Отже, з наведеного прикладу можна зробити висновок, що прихильшсть до пorлядiв, якi не вiдпoвiдaли державним штересам, ставала пiдстaвoю для звiльнeння з земських установ i нaвiть подальшого ув'язнення. До peчi, для кожного претендента на посаду земського гласного, земщ розробили спeцiaльну анкету, яка в подальшому збepiraлaсь в Департамент полщп (Див. додаток 1).
Додаток 1
П1Б Чунiхiн Лев Андpiйoвич
Звання i походження Обер-офщер
Вipoспoвiдaння -
Час i мiсцe народження Уродженець Miнськoi rубepнii
Miсцe проживання -
Мюце виховання (вище, середне) Навчався в В^ебськш riмнaзii, з яко'1 був вiдpaхoвaний за самовшьний пропуск занять
Заняття i ставлення до життя -
Чи знаходився тд нarлядoм пoлiцii? Чи були заборони в обранш мюця проживання? Пiд нагаядом не перебував
Сiмeйний стан i родинш зв'язки -
Сл1д в1дзначити, що перев1рку на «пол1тичну благонадшшсть проходив 1 так званий «третш елемент» земських службовщв (л1кар1, фельдшери, учителе, ветеринари, статистичн1 роб1тники тощо). 3 матер1ал1в справи 12 (частина 24) «Дело Департамента полиции по запросам о политической неблагонадежности медицинских работников Екатеринославской губернии (9 марта 1890 г. - 12 октября 1890 г)» фонду 102 ДАРФ стае в1домо, що навесш 1890 р. до Катеринославського жандармського управлшня надшшов запит в1д Катеринославсько'1 губернсько'1 земсько'1 управи, стосовно з'ясування политично! благонадшносп фельдшера Катеринославсько'1 земсько'1 л1карн1 Симона Давидовича Штромберга, який претендував на посаду л1каря при
Катеринославськш мюькш жшочш пропмназп. У вщповщь на запит, голова жандармського управлшня повщомив, що ще 25 липня 1885 р. на Штернберга було заведено справу про правопорушення. Йому шкримшувався зв'язок з тдозршими особами, через яких вш отримував «Еженедельную медицинскую газету» 1 «Журнал Медицинской библиотеки», як1 шбито виписувалися на його 1м'я, але не в Катеринослав1, де вш був зареестрований, а в Киев1. Враховуючи це, за Штернбергом було встановлено таемний полщейський контроль, тд час якого не було заф1ксовано тчого тдозршого, тому Департамент рекомендував його на посаду л1каря [13, арк. 12].
Аналогична ситуащя мала м1сце в Олександр1вському повт Катеринославсько! губернп. Так, справа 14 «Ходатайство Александровской уездной земской управы Екатеринославскому губернатору о выяснении политической благонадежности земских служащих (1890 г.)» ф. 102 ДАРФ повщомляе, що земський л1кар Олександр1вського пов1ту Тр1фон 1пол1тович Циганкш (вш же Циганков) претендував на отримання статусу державного службовця на тдстав1 92 ст., т. XIII «Свода законов врачебного устава 1886 г.», у зв'язку 1з чим Медичний департамент звертався в Департамент полщп для з'ясування пол1тично'1 благонадшносп вищезгаданого.
У вщповщь на звернення, Департамент полщп повщомив, що за свщченнями 1881 р. Т. Циганков був членом товариства, яке мало на мет1 скинення царизму. Також з'ясовано, що будучи фельдшером при Кшвських арештантських вшськах вш зблизився з в'язнями, з метою розповсюдження серед них революцшно! пропаганди. За повщомленням Кшвського жандармського управлшня, Циганков був вщомий як особиспсть сумшвна в сенс пол1тично'1 благонадшносп. Будучи членом таемного товариства, вш мав зв'язки з арештантами 1 друкував заборонен лиспвки в тдпшьнш типографп в Одес1. Пщ час слщства над ним, Т. Циганков пере'хав до Одеси, але за браком доказ1в так 1 не був ув'язнений. В подальшому Т. Циганков пере'хав до Олександр1вська, де й займав посаду л1каря земсько! л1карш. Тут, за повщомленням Департаменту полщп, вш продовжував вести дружбу з «лицами либерального направления - сомнительной благонадежности в политическом отношении» [14, арк. 5]. Також вш мав дружн вщносини з секретарем Олександр1всько'1 земсько'1 управи М. Носенко, котрий знаходився тд таемним наглядом полщп. Враховуючи вищезазначене, Т. Циганкову було вщмовлено в прав1 займання державно'' служби.
Пщбиваючи пщсумки дослщження вщзначимо, що джерельна база з юторп земств Ивденно! Укра'ши е багатою на матер1али офщшного дшоводства земств 1 шших вщомств, з якими земства мали т1сш контакти (Мшютерство внутр1шшх справ, Департамент полщп, Жандармсью управлшня, Канцелярп губернатор1в та ш.). Бшьшють з документ1в, що вщтворюють особовий склад земського представництва, збер1гаються у Державному арх1в1 Росшсько! федерацп. Анал1з документацп секретного Департаменту полщп Росшсько! 1мперп дозволив, бшьш об'ективно оцшити склад земського представництва. Проведене дослщження показало, що оцшюючи претенденпв до земських установ, органи самоврядування, в першу чергу, звертали увагу на «пол1тичну благонадшшсть» кандидат1в, с1мейний стан, наявшсть осв1ти та найближче оточення. В земських установах П1вдня Укра'ши переважна бшьшють посадовщв вщповщала цим критер1ям, т ж з приводу яких були сумшви, позбавлялись посади 1 передавались до Департаменту полщп.
Список використано¥ лггератури 1. Обметко О. М. Сощально-економ1чна д1яльшсть земств в Укрш'ш (середина 60-х -90- рок1в XIX ст.) : дис... канд. ют. наук: спец. 07.00.01 «1стор1я Укра'ши» / О. М. Обметко. - К., 2002. - 182 с.; Редькша О. А. Земства Л1вобережно'1 та Ивденно! Укра'ши як органи мюцевого самоврядування та осередки л1берального
90
руху в II половин! XIX - початку XX ст. : дис. ... канд. icT. наук: спец. 07.00.01 «1стор1я Украши» / О. А. Редькша. - Запор1жжя, 2002. - 200 с; Гавр!ш Р. Л. Шкшьна д1яльшсть земського самоврядування на Л!вобережнш Укрш'ш в 1895-1919 рр.): автореф. дис. ... канд. ior наук: спец. 07.00.01 «1стор!я Украши» / Р. Л. Гавр!ш. -Полтава, 1998. - 19 с.
2. Державний арх!в Росшсько! федерацп (дал! ДАРФ).- Ф. 102 (ДПЗ. 3).- Оп. 1890 р.-Спр. 12 (ч. 9). - Арк. 9-10.
3. ДАРФ. - Ф. 102 (ДПЗ. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 13. - Арк. 12.
4. ДАРФ. - Ф. 102 (ДПЗ. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 15. - Арк. 10.
5. ДАРФ. - Ф. 102 (ДПЗ. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 20 (ч. 2). - Арк. 5.
6. ДАРФ. - Ф. 102 (ДПЗ. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 18. - Арк. 1-1 зв.
7. Там само. - Арк. 2.
8. ДАРФ. - Ф. 102 (ДПЗ. 3). - Оп. 88 (1890 р.). - Спр. 47 (ч. 24). - Арк. 4.
9. Там само. - Арк. 5.
10. Там само. - Арк. 6.
11. ДАРФ. - Ф. 102 (ДП3. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 12 (ч. 23). - Арк. 21.
12. Там само. - Арк. 21 зв.
13. ДАРФ. - Ф. 102 (ДП3. 3). - Оп. 1890 р. - Спр. 12 (ч. 24). - Арк. 12.
Стаття надшшла до редакцп 12.11.2013 р. O. Sarayeva
SOCIAL REPRESENTATION OF ZEMSTVOS' INSTITUTIONS OF SOUTHERN UKRAINE (BASED ON THE MATERIALS OF THE STATE ARCHIVES OF THE
RUSSIAN FEDERATION)
The article is devoted to the examination of information potential of the Russian Empire police backroom registering sources. They highlight the peculiarities of formation of Southern Ukrainian zemstvos' social structure in the late XIX - the early XX century. As pointed out, the majority of registering sources throwing light on the personal structure of zemstvos' representation resides at the State Archives of the Russian Federation. For the most part the archives' records comprise in the registering documentation of zemstvos' institutions, Police Departments, Governor's offices and so forth. Here belong Governors' and Police institutions' reports, recordings of Governors' and administrative boards of zemstvos' correspondence, minutes, inquiry letters of zemstvos' institutions to local gendarme administrations as to clarification of biographical data and social status of zemstvos' officers. These recordings are valuable in analyzing various views and conceptions of zemstvos' officers, identifying contradictions and controversies on certain matters among figures of zemstvos. They are also helpful for tracing the characteristics and even the secrets of forming zemstvos' offices and identification of the most significant criteria of evaluation of applicants for the post of the town council members and so forth. The thorough study of recordings allowed clarifying impact of personality factor on the efficiency of zemstvos' institutions activities.
The academic novelty of the given paper results from the fact that the sources base representing social structure of Southern Ukrainian zemstvos hasn 't still appeared as the subject of special scientific researches. Besides the paper operates with the documents being firstly introduced into the scientific treatment. The application of the method of history anthropologization allowed tracing the role of an individual in social-economic and cultural regional development. Thus the performed analysis of the Russian Empire police backroom records from a critical point of view facilitated a more unbiased estimation of Southern Ukrainian zemstvos' representation structure. The heuristics performed showed that in estimating applicants for zemstvos' institutions the local governments above all paid attention
91
to "political reliability" of applicants, their marital status, education and entourage. It was ascertained that the overwhelming majority of the zemstvos' institutions officials met these criteria. Those raising any doubts about lost their offices and were given in charge of the Police Department.
Key words: zemstvo, registering documentation, Police Department, Southern Ukraine.
УДК 94(470.6)"1850/1860"(045)
Ц. Харалампиева
«ГОРЦЫ-ПЕРЕСЕЛЕНЦЫ» - ВЗГЛЯД ОДНОГО ОСЕТИНА НА МУХАДЖИРСТВО
В статье рассматривается вопрос о так называемом мухаджирстве, которое связано с окончанием Кавказской войныг в Российской империи и захвата имама Шамиля. Думая, что они будут жить долго и счастливо вместе со своими братьями по религии в Османской империи, племена Северного Кавказа, которыге не могли принять российское правительство в регионе, отправились в Стамбул. Среди аргументов в пользу эмиграции быгли нежелание подчиняться Российской империи, вопрос физического выгживания из-за отсутствия достаточного количества пахотныых земель на равнинах Северного Кавказа, а также пропаганда, которая была направлена на убеждение людей, что они умрут во враждебной среде после реализации российской законности и правопорядка. Долгий и трудный путь к Османской империи, споры между мухаджирами, расхождения между ожиданиями и реальностью, с которыгми они сталкиваются, шок и переоценка ситуации быгли подробно описаныг Иналом Кануковым (1851-1899 гг.) в своем эссе «Альпинисты - эмигранты», опубликованном в «Протоколе кавказской Археографической комиссии». Он быгл известным в Осетии писателем и публицистом и оставил много интересных стихов, эссе, статей, публикаций, фельетонов, которые, учитывая разные темы культурной, общественной и политической жизни в Российской империи, превратились в важныге исторические источники второй половине XIX в. Автор принадлежал к благородной осетинской семье и прошел тяготы мухаджирства, а после этого его отец принял решение эмигрировать в Османскую империю. Таким образом, статья представляет труд «Горцы - эмигранты», как исторический источник о событиях, которыге стали важной частью истории России во второй половине XIX в., создав основание для глубоких обсуждений и анализа современной историографии.
Ключевые слова: горцыг - переселенцыг, мухаджирство, осетиныг, Северныгй Кавказ.
Феномен или логическое продолжение российской колониальной политики на Кавказе во второй половине XIX-ого века, мухаджирство [4] оставляет глубокий след в сознании северокавказского населения, пострадавшего от переселения в Османскую империю. Причин покинуть родину много, и они связаны с концом Кавказской войны и взятием в плен имама Шамила, который почти 30 лет руководит вооруженным сопротивлением на Северном Кавказе против Российской империи. Племена, которые не могут смириться с насаждением российской власти в регионе, отправляются в Стамбул с надеждой и ожиданиями, что в Османской империи будут жить счастливо со своими братьями по религии. Перед некоторыми стоит выбор - подчиниться
92
