CC BY
12
УДК 337.1(477.62-2)" 187/191"
С.В. Новжова
РОЗВИТОК ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНОÏ ОСВ1ТИ В МАР1УПОЛЬСЬКОМУ ПОВ1Т1 (ОСТАННЯ ТРЕТИНА XIX - ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Стаття присвячена проблемг, яка на сьогодншнт час залишаеться практично не досл1дженою у втчизнянт iсторюграфи, а саме - розвитку профестно-техтчног освти в Марiупольському noeimi в останнт третин Х1Х - на початку ХХ ст. Наголошуеться на значному впливi суспiльно-економiчних перетворень, що вiдбувалися у вказаний перюд у державi в цшому та у Марiупольському повт зокрема, на формування iрозвиток профестно-техтчних навчальних закладiврiзнихрiвнiв.
Система профестно-техтчног освти, що формувалася у Ростськт iмперiï протягом осmанньо'ï третини Х1Х - початку ХХ ст., була чутливою до економiчних перетворень того часу та потреб держави. Динамiчний розвиток економти значною мiрою впливав на стан професiйно'ï школи, виникнення нових титв навчальних закладiв у цт галузи
У до^джуваний перюд населення Марiупольського повту та Марiуполя почало швидко зростати, особливо ттенсивно - на межi Х1Х - ХХ ст. У цей час у мiстi та на територи повту вiдкриваються велик металургтш та iншi тдприемства, морський порт загальнодержавного значення, прокладаються залiзницi. Такий сmрiмкий промисловий розвиток, а також розвиток тфраструктури самого Марiуполя, потребував залучення значно1' кiлькосmi квалiфiкованих пращвнишв для роботи на численних тдприемствах м^та та у сферi обслуговування населення. Виршити проблему гх тдготовки повинно було створення системи закладiв професiйно'ï освти рiзних рiвнiв. Цей процес вiдбувався в межах загальнодержавного розвитку цeï освimньоï галузi, але мав певш особливосmi.
Заклади професiйно-mехнiчно'ï освти в Марiупольському повimi були представлен в основному нижчою ланкою: ремшничими вiддiленнями при народних училищах Марiуполя, Марiупольським нижчим мехатко-техшчними училищем, нижчими ремшничими школами, Великоанадольською нижчою лшовою школою, учбово-ремшничими майстернями i класами рукодшля. 1х головним завданням була тдготовка фахiвцiв рiзноманimних профест, як1 користувалися найбшьшим попитом у населення повту та на промислових тдприемствах: ковалiв, слюсарiв, mокарiв, механтв, майсmрiв для металургтних тдприемств, люниюв i т. т. Реальне училище, що почало дiяmи у Марiуполi на початку ХХ ст., готувало учтв до вступу у вищi техшчш навчальш заклади.
Уткальною на той час не тшьки в повimi, але й у масшmабi всieï Росiйсько'ï iмперiï можна вважати Великоанадольську нижчу л^ову школу, створену при Великоанадольському лiсницmвi у с. Благодатне. Вона едина готувала фахiвцiв високо1' квалiфiкацlï для роботи у складних для л^орозведення умовах. Саме тому ïï випускники працювали у багатьох твденних губертях крати.
Значний внесок у становлення i розвиток системи професiйно'ï освти в Марiупольському повimi зробили органи м^цевого самоврядування: Марiупольська м^ька дума та повтове земство. Слiд вiдзначиmи, що Марiупольське повтове земство почало виршувати це питання значно ратше, тж iншi земства - ще у 1870-хрр., його дiяльнiсmь та досвiд в освтнт галузi вважалися передовими не тшьки на губернському, але й на державному рiвнi.
Ключовi слова: Маргупольський повт, професгйно-технгчна освта, промислове училище, нижче технгчне училище, реальне училище, школаремгсничих учнгв.
Протягом останшх двох десятилт спостер^аеться пожвавлення штересу вгтчизняних дослiдникiв до вивчення ютори розвитку рiзних форм та напрямiв освгти в Росiйськiй iмперii у другш половинi Х1Х - на початку ХХ ст., оскшьки врахування юторичного досвiду, безумовно, е важливим для розвитку сучасноi системи вичизняно!' освгти, яка зараз перебувае у сташ реформування. Крiм того, сьогоднi в Укра'1'ш активно вiдроджуються рiзноманiтнi типи навчальних закладiв, значна увага придшяеться пiдтримцi та розвитку професшно-техшчноi освгти, оскiльки пiдготовка висококвалiфiкованих фахiвцiв надзвичайно важлива та актуальна для вщродження та стабшьного розвитку вичизняно!' економжи. Саме тому звернення до подiбноi проблематики мае не лише наукове, але i практичне значення, оскшьки може бути використано для виршення рiзних завдань, що постали перед сучасною освiтньою галуззю, а також для й вдосконалення.
Нажаль, становлення та розвиток закладiв професiйно-технiчноi освгти в Марiуполi в останнiй третиш Х1Х - на початку ХХ ст. до сьогодшшнього часу залишаеться фактично не дослiдженою проблемою. Окремi 11 аспекти лише побiжно висвгтлювалися у роботах О. Сараево!' [27], П. Мазура [21; 22] та Л. Яруцького [31].
Дослщження узагальнюючого характеру, що надають можливiсть в цшому побачити процес становлення та розвитку системи професiйноi освiти в Росшськш iмперii, й нормативно-правове оформлення, представлен працями I. Анопова [1], I. Максша [23], Н. Панiноi [25], О. Широких [29], В. Шубовича [30].
Отже, метою статп е вивчення процесу становлення та розвитку системи професiйно-технiчноi освiти в Марiупольському повiтi в останнiй третиш Х1Х - на початку ХХ ст., виявлення його регiональноi специфжи.
Джерела з теми представленi законодавчими актами, матерiалами дiловодства, статистичними матерiалами.
Правовi засади створення й функщонування навчальних закладiв професiйноi освiти визначалися законодавчими актами та нормативними документами Росшсько!' iмперii. Оскiльки держава досить строго регламентувала дiяльнiсть освiтнiх установ, то спектр таких джерел е широким. До цiеi групи належать офщшш документи загальнодержавного масштабу, яю визначали основш принципи дiяльностi установ шкщьно'! освiти. Це законодавчi та офщшш органiзацiйно-розпорядчi документи: укази, положення, циркуляри Мшютерства народноi просвiти, устави навчальних закладiв [610; 12; 15-17].
Матерiали дiловодства складають другу групу джерел. Найважлившими джерелами шформаци у цiй групi виступають документи Марiупольськоi мiськоi думи та Марiупольського повiтового земства [3; 4; 14] щодо рiзних проблем розвитку професiйноi освiтити у мiстi та повт.
Третя група представлена довiдковими i статистичними матерiалами, що мiстять рiзнопланову iнформацiю про стан професiйноi освгти цього перiоду. До них вщносяться: Огляди дiяльностi Мiнiстерства народноi просвгти i пiдвiдомчих йому установ, статистичш збiрки «Учебные заведения Министерства народного просвещения» [2; 5; 11; 13; 18]. Вони надають шформацш по роках про кшькють рiзних титв навчальних закладiв у повiтi, рш 1'х заснування, кiлькiсть учнiв, кшькюний та якiсний склад викладацького колективу та ш.
Економiка Росiйськоi iмперii, що почала стрiмко розвиватися завдяки реформам Олександра II, потребувала квалiфiкованих фахiвцiв у рiзних галузях. Саме тому у 1870
72
- 1880-х рр. уряд звернув увагу на систему професiйноi освгти. Закон вiд 26 серпня 1869 р. визначив порядок вщкриття навчальних закладiв такого спрямування: для вищих та середнiх училищ дозвш на вiдкриття давали вiдповiднi мшютерства, для повiтових i початкових - попечитель учбового округу за згодою губернатора. Бшьшють професiйних начальних закладiв пiдпорядковувалася Мiнiстерству фiнансiв, а з 1881 р.
- Мшютерству народнох просвiти, при якому у 1883 р. було вщкрито вiддiлення з технiчноi та професiйноi освiти [25, с. 62].
Активне реформування професiйноi освгти було розпочато мiнiстром народноi просвiти I. Деляновим та мшютром фiнансiв I. Вишнеградським. Першим кроком стало «Основное положение о промышленных училищах» (7 березня 1888 р.), що визначило основш типи начальних закладiв професiйноi освiти: 1) середш технiчнi училища, що готували техшюв як помiчникiв для iнженерiв та шших керiвникiв у промисловостi; 2) нижчi технiчнi училища, що готували робгтниюв для певного виробництва; 3) ремiсничi училища, що навчали конкретному ремеслу, пов'язаному з побутовими потребами.
Насправдi рiзновидiв професiйних училищ юнувало значно бiльше, нiж визначав документ: промисловi (що готували фахiвцiв будiвельних, механiчних, хiмiчних спецiальностей), залiзничнi, прничопромислов^ художньо-промисловi, сiльськогосподарськi, лiсовi та iншi Також цим положенням були введет типовi навчальнi плани пiдготовки майс^в, технiкiв та квалiфiкованих робiтникiв [10].
27 вересня 1889 р. були затверджеш статути основних титв закладiв професшно-технiчноi освiти. У статуй нижчих технiчних училищ зазначалося, що вони створюються для пiдготовки фахiвцiв трьох спецiальностей: будiвельноi, мехашко-технiчноi та хiмiчно-технiчноi, залежно вiд потреб та умов м^^во!' промисловостi. Заклади такого типу могли вщкриватися для кожно'1 спецiальностi окремо або поеднувати ус три. Навчання було платним, але учш з бiдних родин за бездоганну поведшку та особливу стараннють могли звiльнюватися вiд оплати за навчання за ршенням училищно'1 педагогiчноi ради, але кiлькiсть таких учшв не повинна була становити бшьше 1/7 частини вiд загальноi кiлькостi учнiв. На навчання приймалися учш, яю закiнчили однокласне народне училище. Також цим статутом визначався перелж дисциплш, що викладалися, та кшькють навчальних годин на кожну дисциплшу [15].
Крiм чисто професшних навчальних закладiв з 1880-х рр. почали створюватися змшаш форми навчання: на базi загальноосвiтнiх народних училищ вщкриваються ремiсничi класи та вщдшення. Це спрощувало фiнансово i значно прискорювало процес тдготовки фахiвцiв потрiбних спецiальностей, тому що кошти, яю витрачалися на будiвництво та облаштування учбово-виробничих майстерень i набiр майс^в-педагогiв, були значно меншими, шж для вiдкриття нового навчального закладу. Оскшьки значна частина народних училищ знаходилася у веденш земств та оргашв мiського самоврядування, саме вони розвивали цей напрям професiйноi освгти [20, с. 37].
Марiупольське повгшве земство почало вирiшувати це питання значно рашше, нiж iншi - ще у 1870-х рр., його дiяльнiсть та досвщ в освитай галузi вважалися передовими не тшьки на губернському, але й на державному рiвнi. У Марiуполi протягом дослщжуваного перiоду дiяли два народних училища такого типу -Мар'шське (1869 р. заснування) та Карасьевське (1883 р. заснування) [4]. Останне готувало столярiв, теслярiв, токарiв та колюниюв. Мар'iнське училище спецiалiзувалося на ковальсько-слюсарнш справi. В цьому училищi вперше у Марiупольському повiтi училищною радою Марiупольського повiтового земства була вдало реалiзована iдея з'еднання освгтнього процесу з професiйним (ремiсничим)
73
навчанням. У 1890 - 1891 навчальному рощ тут навчалося 111 хлопчиюв i 46 дiвчаток. [18, с. 101]. Училище розмщувалося в одноповерховiй будiвлi, побудованiй земством на громадсью кошти. Будiвля мютила три класнi кiмнати i квартиру учителя. Дшянка землi пiд школою становила 1,5 десятини. Учш також займалися садiвництвом i городництвом. Навчальний рш тривав вiд початку вересня до 3-го травня. Уроки починалися о 8-й годиш. 30 хв. ранку i закшчувалися о 2-й годиш дня. Тривалiсть уроку становила 50 хв. [2, с. 171-172].
Училищною радою Марiупольського повiтового земства на чолi з головою -А. Чебаненком у 1877 р. було розроблено «Устав ремесленного отделения при Марьинском народном училище». У цьому документ зазначалося, що до ремюничого вщдшення приймаються хлопчики з 14 роюв для навчання «слюсарнш i столярнiй майстерностi, якi пристосовуються, головним чином, до найближчих потреб сшьського народонаселення, а саме до виробництва сшьськогосподарських знарядь, спорудження селянських меблiв, кування коней i т. ш.». Навчання ремеслам було безкоштовним. Повний курс навчання тривав три роки. Учш, що усшшно закшчили курс в ремiсничому вiддiленнi, отримували посвiдчення про те, що вони навчалися певному ремеслу, за тдписами голови повггово'1 училищно! ради, шспектора народних училищ, опiкуна ремiсничого вщдшення i майстра-викладача. Викладали на ремюничому вiддiленнi цеховi майстри. Щорiчно при Марiупольськiй земськiй управi пiд час земських зборiв призначалися виставки виробiв, виконаних учнями ремiсничого вiддiлення. Ц вироби продавалися, а вирученi грошi становили спецiальнi кошти вiддiлення [14].
Для ремюничого вщдшення училища земством була збудована майстерня. Учбовий персонал складався з откуна i учителя-майстра. Заняття проводилися з 15-1 до 19-1 години. Учнiв навчали виготовляти ковальськi, слюсарнi i столярнi шструменти, рiзнi землеробськi i садовi знаряддя; налагоджувати брички, дроги, фаетони; виготовляти замки, ключi i багато шших виробiв ковальського i слюсарного ремесла. Значну частину шструмеш^в, якi були потрiбнi для навчання i роботи, учш виробляли сам1 Кожному учнев^ що успiшно закiнчив курс навчання, надавалися безкоштовно необхiднi на перший час шструменти [21].
Враховуючи досвщ професiйного навчання у Мар'1нському училищу в жовтнi 1891 р. Марiупольська повiтова земська управа представила земським зборам доповщь про типи ремюничо! освiти при народних училищах Марiупольського повiту. Збори затвердили «Статут ремюничих вiддiлень при земських початкових народних училищах Марiупольського повiту», в якому було зазначено, що в ремюничих вщдшеннях викладаються ковальсько-слюсарне i теслярсько-столярне, токарне i колiсне ремесла з поступовим введенням виробництва предметв селянського ужитку i нескладних сiльськогосподарських знарядь i машин, а також i можливостей лагодження в майстернях училищ бшьш складних знарядь [21].
20 грудня 1893 р. було затверджено положення «О школах ремесленных учеников», розроблених вщомим педагогом, оргашзатором професшно-техшчно! освгти у Росiйськiй iмперп I. Аноповим, який очолив вщдшення промислових училищ та особливе вщдшення вченого комгтету з техшчно! та професшно! освгти Мiнiстерства народно! просвiти. Головним завданням навчальних закладiв цього типу визначалося сприяння розвитку та вдосконаленню дрiбноi промисловостi для забезпечення мюцевих потреб. Школи ремiсничих учнiв були 3-класними, пiзнiше - 4-класними. Четвертий клас був практичним i вводився для того, щоб учш могли вдосконалити набуп пщ час навчання професшш навички. У цих школах могли навчатися юнаки вшом 11 - 14 роюв, якi пiсля закшчення курсу навчання протягом трьох роюв повиннi були
74
додатково вивчати певне ремесло у майстра для набуття та вдосконалення спещальних навичок [8].
24 квiтня 1895 р. було видано закон «О низших ремесленных школах». Навчальш заклади цього типу могли вщкриватися не тшьки в мютах, а й у сшьськш мiсцевостi i готували не лише столярiв та слюсарiв, а й кравцiв, шевцiв, шорниюв, палiтурникiв та майстрiв iнших професш для сфери обслуговування населення. Навчання тривало чотири роки, останнш рш видiлявся тiльки на практичнi заняття. 14 грудня 1909 р. для таких навчальних закладiв були затверджеш «Программы практических работ по столярному, слесарному, кузнечному ремеслу для низших ремесленных школ по ремонту сельскохозяйственных орудий и вообще предметов сельскохозяйственного обихода» [7; 30, с. 91].
Для подальшого розвитку системи професшно'' освгти в кра'ш важливе значення мали ршення Мiнiстерства народно'' просвiти, викладеш циркулярi, прийнятому 25 липня 1895 р. Мюцевим органам було рекомендовано ширше притягати земсью установи у справi вiдкриття нових професiйних шкш з метою переконання !'х у важливосп ремiсничих i iнших професшних шкiл. Прийом учнiв в професшну школу здiйснювати виключно з тих оаб, якi пройшли повне навчання в початкових народних училищах, умшть упевнено читати i писати, а також в обов'язковому порядку пройшли вступш випробування. Особи, що не мали атеста^в про закшчення курсу у вищезгаданих навчальних закладах, приймалися в промисловi училища лише в тому випадку, якщо вони працювали в промислових закладах i тсля випробування з'ясувалося, що вони можуть устшно пройти курс училища, в яке бажають вступити [12; 29, с. 45].
Кардинальш змши, що вщбувалися в соцiально-економiчному розвитку Росшсько'' iмперii у добу «великих реформ», значною мiрою вiдобразилися i на житл Марiуполя, який з невеличкого провшцшного мiстечка протягом дослiджуваного перюду перетворився на один з важливих промислових центрiв кра'ни. Протягом 1880 - 1890-х рр. у мют почали працювати десятки тдприемств, що переробляли сшьськогосподарську продукцiю, випускали будiвельнi матерiали, а також машинобудiвнi, судноремонтш та металургiйнi заводи i новий морський порт. Розвивалася шфраструктура мюта, значно збiльшилася кiлькiсть населення.
Пюля будiвництва в Марiуполi двох металургшних заводiв акцiонери цих пiдприемств поставили питання про вщкриття в мю^ механiко-технiчного училища. 11 вересня 1899 р. на екстреному засщанш Марiупольськоi мiськоi думи було заслухано доповщь мiськоi управи «Об отводе места под стройку здания для низшего механико-технического училища с низшею ремесленною для ней школою». Пюля його обговорення було ухвалено видшити тд будiвництво училищно'' будiвлi дiлянку мюько'' землi у 1,5 десятини в захщнш частинi мiста на Покровськш площi (мiж селом Петровського, заводом Сойфера та продовженнями вулиць Фонтанно'' i Митрополитсько''). Спорудження будiвлi училища вщбувалося за проектом архiтектора I. Шипкова. Училище почало працювати у 1901 р. Почесним откуном училища був вщомий марiупольський пiдприемець I. Гоф, директором - шженер-технолог С. Коробов [6; 24].
До училища приймалися пщлгтки вшом 13 - 17 роюв, що закiнчили чотири класи пмнази, реального училища, або повний курс мюького училища. Перший набiр учнiв склав 76 чоловш. У 1913-1914 навчальному роцi в училищi навчалося 59 чоловiк. Пюля трьох роюв навчання учнi отримували дипломи креслярiв i технiкiв по холоднш обробцi металу. Навчальна програма включала фiзику, хiмiю, механiку (шженер-технолог О. Терентьев), креслення i малювання (В. Соколовський), закон Божий (В.
75
Баев). На посадi майстра-керiвника слюсарно'1 майстернi працював Г. Почепцов. У 1902 р. при училищi було вщкрито нижчу ремiсничу школу з столярним i слюсарним вiддiленнями, що мала чотири основнi класи, в яких навчалися 82 учш. Майстром-технологом слюсарного вiддiлення працював Г. Старков, столярного -В. Флорищевський [11, с. 163-164]. У 1915 р. училище було перетворено на середне мехашко-техничне. Термш навчання збшьшився до чотирьох роюв, а випускники отримали право на вступ до вищих навчальних закладiв.
Ушкальною на той час не тшьки в украшських землях, але й у масштабi вае'1 Росшсько'1 iмперii можна вважати Великоанадольську нижчу люову школу, створену при Великоанадольському люницта у с. Благодатне. В середиш XIX ст. у уряду виникла щея розширення земель, придатних для землеробства, за рахунок використання посушливих украшських степiв. Реалiзувати таку програму було дуже складно через несприятливi ^матичш умови. Й виконання Люовий Департамент Мiнiстерства державних маетностей доручив випускниковi Санкт-Петербурзького лiсового i межового шституту В. фон Граффу.
23 листопада 1843 р. В. фон Граффом обрав мюце тд показову люову посадку -Великоанадольську пустку у верхiв'ях р. Кашлагач. Так почалося створення Великоанадольського люу. Одночасно вiн вiдкрив першу у Росшськш iмперii нижчу школу люових кондукторiв. Спочатку у нiй навчалися лише п'ять хлопчиюв, обраних В. фон Граффом з дггей мюцевих селян. За 23 роки юнування в школi було пiдготовлено170 люниюв. Випуск перших 10 лiсникiв вщбувся у 1857 р., фахiвцi другого випуску навчалися 11 роюв, а у 1857 р. було встановлено 4^чний термш навчання, у тому чист 1 рш - тшьки для практичних робгт у люництвь Узявши за зразок методику навчання у вищих люових школах, В. фон Графф побудував систему викладання на вшськовий лад: починаючи вщ вшськового обмундирування i закiнчуючи привласненням випускникам школи вшськових чинiв. Така система навчання проюнувала в школi до 1917 р. Школа була названа на його честь у 1910 р [19; 26]
За час свого юнування школа пережила багато перетворень: з переведенням В. фон Граффа до Петербурга пов'язано перше закриття школи в 1866 р. (останнш набiр вщбувся у 1863 р.). В середиш 1860-х рр., тсля закриття школи, люництво було перетворено на зразкове, його бюджет i штат скорочений втричь У 1870-х рр. новий завщувач люництвом Людв^ Барк зумiв знову защкавити Лiсовий Департамент в степовому люорозведенш, внаслiдок чого фiнансування лiсництва i його площi були збiльшенi. З 1888 р. у Великоанадольському люницга знов була вщкрита нижча школа люниюв з 2-рiчним термiном навчання, яка проюнувала до 1917 р. Й вихованщ складали екзамени на звання кондуктора i працювали люниками у Катеринославськiй, Киiвськiй, Полтавськiй, Самарськш, Саратовськiй, Таврiйськiй, Херсонськiй, Харкiвськiй, Астраханськш губернiях, а також Бесарабськiй обласп [28, с. 60].
Для того, щоб i дiти селян могли отримати ремюничу освiту, законом вщ 24 квiтня 1895 р. було введено нижчi ремiсничi школи. Вони засновувалися для навчання одному або декшьком ремеслам (переважно пов'язаним з мюцевими кустарними промислами), мали 4^чний курс навчання, причому першi три роки призначалися для змщнення загально'1' освiти, отримано'1' в початковiй школi i на засвоення основних прийомiв певного ремесла, четвертий же рж, виключно практичний, вiдводився для удосконалення в уах спецiалiзацiях обраного ремесла [7].
Поступово заклади професшно'1' та спецiалiзованоi освiти почали вiдкриватися i в селах Марiупольського повiту. Так, наприклад, у 1912 р. у селах Катеринославсько'1 губернп налiчувалося 44 таких училища. П'ять з них приходилося на Марiупольський
76
повiт: одна сiльськогосподарська школа та чотири учбово-ремiсничi майстернi i класи рукодiлля [5, с. 9-10].
На початку ХХ ст. у Марiуполi почала розвиватися реальна освгта. Це був тип загально'' середньо'' освiти з практичною спрямованiстю. Н основу становили предмети природничо-наукового та математичного циклiв, замiсть давнiх мов викладалися новь Реальш пмнази в Росшськш iмперii були започаткованi у 1864 р., у 1872 р. вони були перетвореш на реальш училища [16].
26 травня 1906 р. Марiупольська мюька дума розглянула клопотання батьювського комитету Олександрiвськоi чоловiчоi пмназп про вiдкриття в мют реального училища. Однак через те, що на освпта потреби витрачалося до 20% мюького бюджету, було виршено пiдтримати це клопотання перед мшютром народно'' просвiти, але вщкривати реальне училище за державнi кошти. Оскшьки вiдкриття училища за державш кошти загальмувалося, а потреба в такому навчальному закладi була дуже гострою, мюька дума висловилася за вщкриття в Марiуполi приватного реального училища. До початку 1906 - 1907 навчального року було вщкрито приватне училище першого розряду. Через рк його було перетворено на реальне училище. Засновником i директором цього навчального закладу був вщомий громадський дiяч Марiуполя В. Пацинтов, почесним откуном - марiупольський тдприемець М. Караманов.
Термiн навчання в училищi становив сiм рокiв, у тому чист - шiсть основних клаав (п'ятий i шостий класи дшилися на два вiддiлення - основне i комерцiйне) i сьомий додатковий клас, де учшв готували до вступу у вищi технiчнi i сiльськогосподарськi навчальнi заклади. Для прийому в реальне училище складали вступш екзамени. В училищи викладалися таю предмети: Закон Божий, росшська мова та лгтература, малювання та креслення, математика, космографiя та фiзика, арифметика та природознавство, iсторiя, нiмецька i французька мови, спiв, музика. У 19131914 навчальному роцi в училищi навчалося 343 учнi [11, с. 136 - 137].
Таким чином, система професшно-техшчно'' освгти, що сформувалася у Росшськш iмперii протягом останньо'' третини ХIХ - початку ХХ ст., була чутливою до економiчних перетворень того часу та потреб держави. Динамiчний розвиток економжи значною мiрою впливав на стан професшно'' школи, виникнення нових тишв навчальних закладiв у цiй галузь
У дослiджуваний перiод в Марiуполi та його повiтi дiяли рiзноманiтнi за освiтнiм рiвнем, спрямуванням i фiнансуванням заклади професшно'' освiти. Оргашзацшно вони входили в ту систему освгти, що iсторично склалася в Росшськш iмперii ще у першш половинi XIX ст. Уся оргашзащя професiйного, у тому числi i ремiсничого, навчання в масштабi кра'ни була покладена на Мiнiстерство народно'' просвгти.
Професiйну освiту давали заклади рiзних рiвнiв - вiд вщдшень при земських училищах до вищого реального училища. ^ навчальнi заклади почали розвиватися у Марiуполi з 1870-х рр., а особливо активно - з початку ХХ ст. 1х головним завданням була шдготовка фахiвцiв рiзноманiтних професiй, якi користувалися найбшьшим попитом у населення повпу та на промислових пiдприемствах: ковалiв, слюсарiв, токарiв, механiкiв, майстрiв для металургшних пiдприемств, лiсникiв i т. ш. Реальне училище, що почало дiяти у Марiуполi на початку ХХ ст., готувало учшв до вступу у вищi техшчш навчальш заклади.
Список використано1 л1тератури 1. Анопов И. А. Опыт систематического обозрения материалов к изучению современного состояния среднего и низшего технического и ремесленного образования в России / И. А. Анопов. - СПб. : Тип. М-ва путей сообщения, 1889. - VIII, 596 с.: табл.
77
2. Гуревич Б. М. Санитарное описание школ Мариупольского уезда и результаты исследования физического состояния учащихся в них / Б. М. Гуревич. - Екатеринослав : Типография Губернского Земства, 1904. - 238 с., 15 л. пл.
3. Журналы очередных и чрезвычайных заседаний Мариупольской городской думы за 1899 г. с приложеними. - Мариуполь, 1900. - 247 с.
4. [4265. Заслушан доклад Мариупольского уездного училищного совета об открытии в предместье Мариинском школы. 4 октября 1872 г.] // Систематический сборник постановлений Мариупольского уездного земства с 1869 по 1913 гг.: В 2-х т. -
- Мариуполь : Элек.-Типогр. Бр. Э. и А. Гольдрин, 1916. - Т. 2. - С.76.
5. Начальное народное образование в Екатеринославской губернии за 1912 год : краткий обзор. - Екатеринослав : Типогр. Братства Св. Владимира, 1913. - 122 с.
6. Об открытии в городе Мариуполе низшего механико-технического училища с низшей ремесленной при нем школой. 4 июня 1899 года [Електронний ресурс] // Журнал Министерства народного просвещения. - 1899. - Сентябрь. - С.375-376. -Режим доступу : http://www.runivers.rU/bookreader/book459979/#page/375/mode/1up
7. О низших ремесленных школах. 24 апреля 1895 г. // Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. - Т. 13. - СПб., 1898. - С. 1315-1346.
8. О школах ремесленных учеников и об утверждении штата сих школ. 20 декабря 1893 г. [Електронний ресурс] // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1894.
- Март. - С. 11 - 13. - Режим доступу : http://www.runivers.rU/bookreader/book458723/#page/14/mode/1up.
9. О промышленных училищах. 26 июня 1889 года // Полное собрание законов Российской империи. - Собр. 3-е. - СПб, 1891. - Т. IX. - № 6138.
10. Основные положения о ремесленных училищах. 7 марта 1888 г. // Сборник постановлений по министерству народного просвещения. - Т. 10. - СПб., 1894. -С.1091 - 1095.
11. Памятная книжка Одесского учебного округа на 1913 - 1914 учебный год. - Ч. I - II. - Одесса : Тип. Общества «Русская Речь», 1914. - 590 с.
12. Правила об испытаниях учеников реальных училищ Министерства народного просвещения // Циркуляр по Одесскому учебному округу. - 1875. - № 6. - С. 213-257.
13. Сборник статистических сведений о состоянии среднего и низшего профессионального образования в России. - СПб.: Тип. А.В. Орлова, 1910. - 94 с.
14. Устав ремесленного отделения при Марьинском сельском народном училище Екатеринославской губернии Мариупольского уезда // Сборник докладов и постановлений Земства Мариупольского уезда по вопросу о народном образовании с 1874 по 1877 год. - Мариуполь : Типография Л. А. Залюбовскаго, 1877. - С. 65 - 67.
15. Устав низших технических училищ. 27 сентября 1889 г. // Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. - СПб., 1896. - Т. 12. - С. 935 - 982.
16. Устав реальных училищ Министерства народного просвещения. 15 мая 1872 г. [Електронний ресурс] // Полное собрание законов Российской империи. - Собр. 2. -СПб., 1875. - Т. XLVII. - Отд. 1. - № 50834. - С. 626-636. - Режим доступу : http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php
17. Устав ремесленных училищ. 27 сентября 1889 г. // Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. - СПб., 1896 - Т. 12. - С. 985 - 1006.
18. Учебные заведения Одесского учебного округа, состоящие в ведении дирекции народных училищ. - Одесса : Типогр. Е. И. Фесенко, 1891. - Вып. III. - 135 с.
19. Графф, Вктор фон // Наука Украши у свгтовому iнформацiйному npocTopi / НАН Украши. - К. : Академ Перюдика, 2011. - С. 135-136.
20. Лысковский М. Низшее техническое и профессиональное образование и подготовка к нему в наших общеобразовательных школах / М. Лысковский // Техническое образование. - 1898. - № 16. - С. 36-49.
21. Мазур П. В прошлое ради будущого [Электронный ресурс] / П. Мазур // Старый Мариуполь. - Режим доступу : http://old-mariupol.com.ua/v-proshloe-radi-budushhego/
22. Мазур П. Реальное училище / П. Мазур // Вечерний Мариуполь. - 2007. - №44 -С. 11.
23. Максин И. М. Очерк развития промышленного образования в России 1888-1908 / И. М. Максин. - СПБ. : [б. и.], 1909. - 175 с.
24. Маркова Н. П. Краткая история профессионально-технического образования в Украине и профессионально-технического училища № 3 Мариуполя / Н. П. Маркова. -Мариуполь, 2000. - С. 3-7.
25. Панина Н. В. Разработка нормативно-правовых основ профессионально-технического образования второй половины XIX в. [Электронный ресурс] / Н. В. Панина // Ярославский педагогический вестник. - 2012 - № 3 - Том II : Психолого-педагогические науки. - С.62-66. - Режим доступа : http://vestnik.yspu.org/releases/2012_3pp/17.pdf
26. Подвиг. К 190-летию со дня рождения В. Е. фон Граффа [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.lesopromyshlennik.ru/business/graff.html.
27. Сараева О. В. Вплив дiяльнoстi земських установ на культурно-просвггницький розвиток нащональних меншин Швденно-Схщно! Украши (кшець Х1Х - початок ХХ ст.) / О. В. Сараева // 1сторичний аpхiв. - 2009. - Вип. 3. - С. 71-74.
28. Федотова А. А. Велико-Анадольское лесничество и создание лесного опытного дела в России (1840 - начало 1890х гг.) /А. А. Федотова, М. В. Лоскутова // Известия Русского географического общества. - 2013. - Т. 145. № 6. - С. 52-65.
29. Широких О. Б. Развитие начального профессионального образования в России / О. Б. Широких, Е. Е. Деев. - Коломна : Колом. гос. пед. ин-т, 2009. - 261 с.
30. Шубович В. Г. Правительственная политика в отношении к ремесленному образованию во второй половине XIX - начале XX в. [Электронный ресурс] / В. Г. Шубович // Педагогическое образование и наука. - 2011. - № 2. - C. 89-94. -Режим доступа : http://www.portalus.m/modules/pedagogics/print.php?subaction=showfull&id=1413385708& archive=& start_from=&ucat=&
31. Яруцкий Л. Реальное училище В. И. Гиацинтова [Электронный ресурс] / Л. Яруцкий // Старый Мариуполь. - Режим доступа : http://old-mariupol.com.ua/realnoe-uchilishhe-v-i-giacintova/
Стаття надшшла до редакцй 20.04.2015 р.
S. Novikova
DEVRLOPMENT OF VOCATIONAL EDUCATION IN MARIUPOL UYEZD (THE LAST THIRD OF THE XIXth - THE EARLY XXth)
The article is devoted to the problem which is practically unexamined in the native historiography nowadays, to be exact, to the vocational education in Mariupol uyezd in the last third of the XIXth - the early XXth century. The attention is also paid to the significant impact of social and economic transformations taking place in the specified period in the
entire state as well as in Mariupol uyezd in particular on the formation and development of vocational educational institutions of various levels.
The system of vocational education formed in the Russian empire during the last third of the XIXth - the early XXth century was sensitive to the economic transformations of the time and to the state needs. The dynamic development of the economy largely affected the state of vocational school and emerging new types of the educational institutions in this educational branch.
During the analysed period Mariupol uyezd and Mariupol city population was increasing, especially vigorously at the turn of the XIXth - XXth centuries. At this time both in the city and in the uyezd territory large primary metals establishments, other enterprise and the sea port of the national significance were founded, railroads were made. Such a rapid industrial growth as well as Mariupol infrastructure development demanded a large number of the qualified personnel to work at the numerous enterprises of the city and in the sphere of public service. The creation of the vocational institutions of various levels system was to solve the problem of their professional training. This process was taking place within the limits of this educational branch national development; still it had its certain distinctive features.
Vocational educational institutions in Mariupol uyezd were represented mainly by their lower rank: handicraft departments of Mariupol people's schools, Mariupol lower mechanical and technical school, lower industrial schools, Velikoanadol lower timber school, handicraft training workshops and needlework classes. Their main objective was to train specialists of different trades which were in great demand with the uyezd population and at industrial enterprises: smiths, metalworkers, turners, mechanics, foremen for primary metals establishments, foresters and so on. The non-classical secondary school set up in Mariupol in the early XXth prepared pupils for higher technical educational establishments.
Velikoanadol lower timber school set up at Velikoanadol forestry in Blagodatnoye village can be regarded unique for that time not only in the uyezd but in the whole Russian empire. It was the only place for training highly qualified specialists for the work in difficult forest exploring conditions. Therefore its graduates worked in many Southern guberniyas of the country.
A great contribution to the formation and development of the vocational education system in Mariupol uyezd was made by the local government bodies: Mariupol City Council and uyezd Zemstvo. It's worth mentioning that Mariupol uyezd Zemstvo began to settle that issue as early as 1870ies, much earlier than others. Its activity and experience in education branch were considered advanced not only at the level of guberniya but also of the state.
Key words: Mariupol uyezd, vocational education, industrial school, lower technical school, non-classical secondary school, handicraft school.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Пономарьова 1.С., дл.н, проф.; Молчанов В.Б., дл.н., проф.
