CC BY
14
6. ОСВ1ТЯНСБШ ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК37.015.6 Доц. О.М. Свтцов, канд. екон. наук -Дрогобицький
державный педагогiчний ун-ет iM. 1вана Франка
СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМГЧШ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ В СИСТЕМ1 ОСВ1ТНЬОГО КОМПЛЕКСУ
Розглянуто соцiально-економiчнi передумови формування ринку в OTcreMi ос-BiTHboro комплексу нацюнально'1 екoнoмiчнoi системи суспшьства. Висвiтлено ос-нoвнi ознаки ринкових механiзмiв та iнституцiй, а також ix iстoричну евoлюцiю i становлення у сферi oсвiти та перетворення oсвiти у власне осв^нш комплекс еконо-мiки.
Ключов1 слова: осв^нш комплекс екoнoмiки, пoстiндустрiальна економша, oсвiтня послуга, ринок oсвiти.
Assoc. prof. O.M. Svincov - Drogobuch state pedagogical university
named after Ivan Franko
Social and economical preconditions of market development inside the system of educational complex
Social and economical preconditions of market development inside the system of educational complex are covered. Educational service is described as socially needed. Educational services are viewed though rules of market economy laws and due to that educational complex is considered as component of modern economic systems.
Keywords: educational complex, educational service, economic system, market of educational services, segmentation of the educational services market.
Вступ. Освггнш комплекс суспшьства тюно штегрований у кожну тд-систему нацioнальнoi екoнoмiчнoi системи: виробничу, ринкову, регулятор-ну, розподшу, споживання i вщтворення тощо. Ринок - це сфера життед1яль-носи, де вщбуваеться процес кутвльпродажу результат людсько!" д1яльнос-ri, враховуючи д1яльшсть штелектуальну. Продукти рoзумoвoi пращ стають товарами, предметом кутвльпродажу е шформащя, мета яко1' - вщтворення людського катталу. Катталютична економша перетворюе осв1ту у сощальну необхщшсть, вводячи д11" закошв ринку не лише у вщносини "вчитель-учень", а, загалом, структуруючи сощальний прост1р виробничих вщносин шд наз-вою "освггнш комплекс".
I. Постановка завдання
Метою дослщження е розгляд сощально-економ1чних передумов формування ринку в структур! осв1тнього комплексу суспшьства: шституцюналь защя вщносин власност1, регулювання вщносин обмшу, розподшу та вщтво-рення специф1чного товару штелектуально-духовного виробництва - ос-вггньо1" послуги. Щоб досягнути мети, ми використали системно-синергетич-ний метод наукового дослщження, за допомогою якого окреслено ринков1 засади структуризацп функцюнування освггнього комплексу.
II. Результати
Постшдус^альну економшу називають економiкою знань, до того ж знань технолопчно-прикладних, е основним критерiем вартост робочо1 сили. Iнформацiйне забезпечення робочо1 сили залежить вiд такого чинника провщност iнформацiйних знань у соцiумi як освiтнiй комплекс, пiд яким можна розумгти сукупнiсть iнституцiй та установ становлення i забезпече-ност суспiльства iнформацiйно-iнтелектуально-iнновацiйним ресурсом роз-витку. Тобто освптай комплекс - це первинна ланка генерацп шформацшно-штелектуально-шновацшного ресурсу стратегiчно-прiоритетного випереджу-вального розвитку сусшльства. Наступною ланкою виступають науково-дос-лiднi центри формування iнновацiйних знань, яю, своею чергою, як новггш технологи пришвидшення трансформаци речовини та економп енергп, про-ходять апробащю в економiчнiй системi виробництва.
У кожну юторичну епоху система освгги еволюцiонувала вiдповiдно до iдеально-образних щльових моделей суспiльства. У перiод юнування дош-дустрiальних економiчних систем освггня послуга не була суспiльною необ-хiднiстю, оскiльки прiоритетнiсть тако! пращ носила не приватно-ринковий, а адмшютративний та обмежений характер. Освггня послуга була шдивщу-альною необхiднiстю для вузьких прошарюв населення, наприклад, для арис-тократiв та фiлософiв. Для античност^ скажiмо, доцiльно-образне щлепокла-дання зумовлювалося античним способом мислення, котре було функщ-ональною абстракцiею Космосу iз подiлом працi на штелектуально-управ-лiнську (рабовласник) та фiзично-виконавчу (раб) [1].
Швидюсть речовинно-енергетичного обiгу у процесах пращ обмежу-валася силою м^в раба, а тому античне суспшьство не реалiзувалося як ш-новацiйно-техногенне, бо нарощування обсягiв виробництва з !х подальшою товаризацiею не вiдповiдало метi суспiльства. У перюд Середньовiччя освiта, як фахова передумова, залишаеться необхiднiстю для тих же вузьких верств населення: аристократ та духовенства. За трудовою основою дошдус^аль-т виробничi економiчнi системи вважаються традицiйними. В умовах фун-кщонування iндустрiальних виробничих економiчних систем зростае суспшь-на значимiсть осв^ньо! послуги через шдвищення попиту на квалiфiковану робочу силу, здатну управляти машинним виробництвом.
Освiта стае нацiональною потребою, а отже, стае обов'язковою, а зо-бов'язуючим середовищем циркуляцп освiтнiх знань виступае держава - дер-жавш школи та ВНЗ. За характером оргашзаци працi iндустрiальнi економiч-т системи еволюцiонували вiд квазiiнтелектуальних до штелектуальних, де значення iнформацiйних знань набувае обриЫв домшаци. Для постшдустрь альних виробничих економiчних систем осв^нш комплекс е первинною ланкою у системах соцiоекономiчноl взаемоди. Виробничi системи автоматизу-ються та комп'ютеризуються, що вимагае штелектуально1 пiдготовки для !х обслуговування з боку персоналу.
Набута освiта стае критерiем мiсця людини у суспiльнiй iерархil - становища, безпеки, доходiв, слави, тощо. Автоматизованi системи виробництва витюнили людський ресурс у площину штелектуально1 працi, у сферу надан-ня послуг та в т галузi виробництва, де оперативнiсть машини з оброблення речовини, енерги та шформаци е вторинною стосовно творчого мислення людини. Практична значимють техногенно-шновацшних знань у постшдус-трiальний перюд ущшьнена часом в силу розвитку техносфери, зумовлену
постiйним впровадженням шновацш, а тому суспiльство, насамперед зайняте у виробнищш, е постшним i всезростаючим попитом на освггш послуги, адекватнi вимогам часу. Життевий цикл освггньо! послуги та и вартiсть зале-жить вiд кон'юнктури ринку працi.
Основою створення нових робочих мюць i вищого рiвня життя насе-лення е шноваци, новi технологи, iнтегрованi у продуктах i службах. Еконо-мiчне зростання е наслщком екстенсивного використання шформацшних тех-нологiй. Змiнюеться структура ринку шляхом поступово! змiни шформа-цшно! асиметри на користь споживачiв, як можуть використовувати вiрту-альнi канали виходу на необхiдний !м товар. Завдяки iнформацiйним системам еволюцюнуе iнституцiйний механiзм функцiонування ринку - iз абстрактного мслiпогом ринковi вiдносини набувають контрактного "завчасно адресного" характеру. Особливютю економiчних органiзацiй стае висока здатшсть у процесi дiяльностi набувати, створювати, поширювати i застосо-вувати знання. Знання розглядаються як ендогенний процес i створюються у вщповщь на можливiсть отримати прибуток чи набути вищий рiвень освгги. Набутi знання е показником рiвня зайнятостi в сучасних умовах, а швестици в освiту - умова повно! зайнятостi в майбутньому. Освга виконуе роль фор-малiзованого i органiзованого iнституту досягнення, надбання необхщного обсягу знань, постiйного !х примноження i оновлення.
Постiндустрiальне суспiльство, зробивши iнструментарiем сощально! взаемоди економiку знань, еволюцюнуе у напрямi становлення суспшьства так звано! ноосферно! культури. Економiчна ноосферизацiя передбачае не активну експлуатацш та споживання ресурсiв бiосфери, а !х репродукцiю, перехiд на якiсно новий самовiдновлювальний принцип використання речовинно-енерге-тично! основи виробництва. У сучаснш науковiй лiтературi пiд ноосферою ро-зумiють всебiчно розвинену людську спшьноту або суспiльство, що методоло-пчно комп'ютеризувалось та юбернетизувалось на гумашстичнш, соцiально гармонiзованiй, морально-правовiй i духовно збагаченш основi. Система освь ти тут повинна продукувати освiтньо-професiйнi програми вiдповiдного ос-вiтньо-квалiфiкацiйного рiвня i напряму пiдготовки, якi за змютом, оргашза-цiею навчального процесу, системою управлшня цим процесом вiдповiдають щеологи iнтелектуально-iнновацiйно-випереджувального навчання.
Стан сучасного суспiльства характеризуеться як атомiстичний, тобто стосунки мiж iндивiдами сприймаються як вщносини мiж ринковими цшнос-тями. Ринок пропонуе абстрактний споЫб соцiального регулювання: стосунки мiж iндивiдами регулюються об'ективними законами взаемного iнтересу i при цьому мiж людьми вщсутш вiдносини пiдпорядкування. Таким чином, ринок виступае не лише децентралiзованим мехашзмом регулювання госпо-дарсько! дiяльностi через систему цш, ринок - це, насамперед, споЫб зобра-ження i структурування суспiльного простору. "Неправильно зводити ринок, - наголошуе П'ер Розанвалон, - до простого економiчного механiзму оптимального розподiлу ресурЫв у середовищi, в якому вщбуваеться !х пос-тiйне скорочення, до системи регулювання схем виробництва i розподшу ба-гатства" [2, с. 140]. Дослщження ринку - це комплекс маркетингових проблем i проблемних блокiв, серед яких: структура, стан i перспективи розвитку ринку загалом, а також його складових: попиту, пропозицп i механiзмiв, що служать для !х координаци збалансування. Серед цих механiзмiв - цшоутво-рення, комунiкацiйна дiяльнiсть, просування товару тощо. Першим необхщ-ним ступенем вивчення ринку, тдставою для визначення його мюткост i ви-
бору прюритетних сфер застосування ринково1' активностi фiрми чи освгтньо!' установи е сегментащя ринку. Сегментацiя - це подш ринку на окремi части -ни-сегменти, кожен з яких охоплюе бшьш або менш однорiднi групи потен-цiйних покупцiв з приблизно однаковими споживчими перевагами i стереотипом поведшки. Сегмент ринку - це сукупшсть споживачiв, котрi реагу-ють однаково на пропонованi властивостi товару. Полггика сегментацiï ринку передбачае видшення окремих частин-сегментiв ринку, що вiдрiзняються один вiд одного характеристиками попиту на товари та послуги i реакщею на маркетинговi дiï.
Особливютю ринку, на якому споживачами осв^шх послуг виступа-ють особи, е його подовжешсть, довготривалiсть i складшсть керуванням ру-ху продукцiï. Для цього ринку характерним е те, що особи як суб'екти прийняття ршень найменш iнформованi, органiзованi, цшеспрямоваш у про-цесi здiйснення свого вибору. Рiвень iнформацiйноï асиметрiï суб'еклв цього виду ринку освiтнiх послуг е чи не найбшьший. Ринок, суб'ектами попиту на якому е фiрми, бiльш професiйний, споживачi здшснюють свiй вибiр регулярно вщповщно до прийнятих стратегiй i плашв дiй. Ринок пiдприемств лег-ше пiддаеться структуризацiï, сегментуеться за галузевою ознакою. Шд-приемства й оргашзаци швидше реагують на структурнi зрушення в економь цi, вiдповiдно швидко змiнюючи попит щодо профiлiв i спещальностей тд-готовки. Пiдприемства активно взаемоддать iз посередницькими структурами: службами зайнятост^ агентствами, безпосередньо з освггшми закладами та ïхнiми об'еднаннями, з органами управлiння освiтою тощо. Щодо того виду ринку, де споживачами освгтшх послуг виступають органи управлiння рГз-них рiвнiв, то перебуваючи в умовах юнування адмiнiстративноï системи единими iнвесторами освгги, органи держави реалiзовували розподiл трудо-вих ресурсiв мiж галузями економжи. Практика замовних вiдносин з тдго-товки фахiвцiв для органiв влади, зокрема перешдготовка i пiдвищення рiвня квалiфiкацiï, е доволi привабливим для освггшх закладiв, насамперед мас-штабшстю попиту на спецiалiстiв, здебiльшого у сферах економжи, менеджменту, права та шших гуманiтарних профiлiв, його певною гарантовашс-тю i становищем кшенив у владнiй iерархiï.
Сучасна Захщна цивiлiзацiя (англосаксонська океанiчна та захщ-ноевропейська континентальна щодо субцившзацп) розвинулася завдяки техногенезу, впровадженню технолопчних iнновацiй, що дало ш змогу стати свгговим лiдером у площинах економiчнiй, полiтичнiй та мiлiтарнiй. Останш два десятилiття на Заходi та деяких крашах Пiвденно-Схiдноï Азiï вщбу-ваеться становлення так званих постiндустрiальних економiчних систем, де основою створення нових робочих мюць i вищого рiвня життя населення е ш-новацiï, новi технологiï, iнтегрованi у продуктах i службах, а високе еконо-мiчне зростання е наслщком екстенсивного використання iнформацiйних тех-нологш. Iнформацiйнi технологiï, разом iз своею шфраструктурою, акумулю-ються своерiдним "колективним мозком" того чи iншого суспшьства, або ш-телектуальним капiталом наци. Розвиток шформацшно-шновацшних техно-логiй висунув сферу науки i освгги як необхщну i прюритетну передумову еволюци постiндустрiальних суспшьств. Освигай комплекс став невщ'емною частиною нацiональноï економiчноï системи, що формуе передумови становлення шформацшно-енергетичного ресурсу наци i е основним критерiем ци-вiлiзацiйного вимГру економiчного розвитку. Увага суспiльства до освгти сприяе входженню освгтнього комплексу у систему ринкових вщносин, де
формуеться особливий вид товару - освгтня послуга. Ринок освгтшх послуг е ринковою iнституцiею у формуваннi людського кашталу, втiленого у пращв-никах у виглядi ïx досвiду, знань, навичок i здiбностей, а також у ïx загальнiй культурi, моральних щнностях i т.п.
Ринок освiти, як структурний компонент кожноï нацiональноï ринко-воï системи, охоплюе всi передбачеш ринковi категорiï: попит - форму вира-ження потреб iндивiдiв та суспшьства в освггшх послугах; пропозищю - об-сяг освгтнгх послуг, що ïx створюе i надае професорсько-викладацький склад; щну - компромгсну угоду суб'ектгв обмгну, що реалгзуеться у виглядг плати за надану послугу - знання; товар - об'ект акту обмгну на ринку освгти у фор-мг освгтньо1' послуги. Ринок освгти можна визначити як сукупшсть правових, фгнансово-економгчних, сощально-освгтшх, оргашзацшно-методичних, гн-формацшних вгдносин, що складаються мгж виробниками i споживачами ос-вгтнгх послуг i реалiзуються через меxанiзм обмшу. Ринок освгти, як i будь-який шший вид ринку, функцiонуе завдяки вмонтованому мехашзму регулювання реалiзацiï угод обмшу. У цьому вiдношеннi ринок освгти е сукупшстю нормативно-законодавчих, морально-етичних, культоролого-щншсних, ш-ших шституцшних обмежень здшснення угод, пов'язаних з реалiзацiею освгт-шх послуг. [3, с. 186].
Об'ектом ринкових вщносин у сферi освгти е освгтня послуга - продукт штелектуально-духовного виробництва, вартютю i споживною вартiстю якого е шформащя. Суб'ектами ринкових вщносин, пов'язаних з реалiзацiею освгтньо1' послуги е: з одного боку - покупщ, з шшого - продавщ. Покупцями освгтньо1' послуги виступають: учш, студенти, ргзнг категори населення, що шдвищують квалiфiкацiю, громадськi органiзацiï, тощо. Продавцями ж е: заклади освгти ушх ргвнгв, органи держуправлiння i мюцевого самоврядуван-ня, громадськi оргашзаци, мiжнароднi шституцп, окремi фгзичнг i юридичш особи та ш. Як зауважив Р. Патора [3], в умовах шформатизаци i глобалiзацiï заклади освгти обслуговують потреби двох ринюв: на ринку освгти реалiзу-ють освГтш послуги, споживачами яких виступають учш, студенти, доросле населення, а на ринку пращ споживачами осв^ньо-науковох' продукци закла-дГв освгти е шдприемства i органiзацiï рГзних форм власност [3, с. 8].
Поняття освiтньоï послуги е первинним структурним елементом ринку освгти, на якому пропозищя е: продукцiею науково-техшчного спрямуван-ня; iнтегрованою продукцiею на базi науково-теxнiчноï продукцiï та освiтньоï послуги; навчально-методичною продукцiею тощо [3, с. 32].
Освгтня послуга, як i будь-який шший вид послуги в економiчниx вщ-носинах мГж людьми, е вигодою, якою обмшюються суб'екти економiки, але привласнення освiтньоï послуги е невiдчутним через вщсутшсть речовинноï форми цього виду товару. Нев^ут^с^ освiтньоï послуги ще проявляеться в тому, що у споживача вщсутнш образ даного виду товару, тобто економiчний ефект привласнення-споживання настае лише у момент надання, а до того до-цшьно-образна спонукальна мета для покупця освiтньоï послуги мае суб'ек-тивний та нечеткий характер. Це, своею чергою, ускладнюе ви6Гр ВЗО, а тому ВНЗ зобов'язаш рекламувати пропозищю сво1х освгтшх послуг, формуючи позитивно-спонукальну думку в сощумь
Освгтня послуга - це економiчна категорiя, що опосередкованим чином впливае на шфраструктуру економiчноï системи, значною мГрою зумов-люючи як економiчний розвиток, так i економiчне зростання у тш чи шшш краïнi. 1з економiчноï теорп вщомо, що характер та еластичшсть попиту в
ринковш економщ визначае структуру нацiонального виробництва, е шдика-тором ресурсно-фiнансових потоюв мГж галузями нацiонального господар-ства. Належне функцiонування тiеï чи гншо1' галузi передовсiм залежить вщ квалiфiкацiï робочо1' сили, вгд достатньо1' кшькосл спецiалiстiв-новаторiв, економiчно адаптованих до вимог часу, тобто навики яких адекватш рГвню техногенезу на сучасному його етапг СтрГмкий та невпинний розвиток НТР i НТП ущшьнюе цикл функцюнування основного капiталу, а тому, те, що вчо-ра було шноващею, сьогодш - морально застарiла технолопя. Це, своею чер-гою, спричинюе постшний та зростаючий попит на вщповщш освпш послу-ги. Однак, невщчутшсть освгтньо1' послуги, як ми вже наголошували, певною мГрою бентежить суспшьство через невпевненiсть вщповщно шформацшного забезпечення доцiльно-образнiй метi. Механiзмом розв'язання цiеï супереч-ност може служити таке явище як лiцензування освГти - видачi лiцензiï на право ведення освггаьо1" дГяльност i встановлення державного рГвня акреди-тацiï навчального закладу, на основГ якого ВЗО видають вщповщного державного зразка дипломи - формальне пiдтвердження набутих знань. Видача диплому про закшчення ВЗО, тим не менше, не вичерпуе потребу подальшо-го споживання шформаци у формГ освгтньо1' послуги. Обсягу знань, здобутих за час навчання, спецiалiстовi у сучасних умовах вистачае на декшька роюв, шсля чого перед шдивщом постае об'ективна потреба у пiдвищеннi квалГфжа-ци. Постiйна змiна кон'юнктури на ринку працi виступае чинником еластич-носл попиту на той чи шший вид освгтньо1' послуги, а це, своею чергою, по-силюе конкурентний характер освгти, найперше - змшу iнформацiйно-iннова-цгйного наповнення освгтньо1' послуги, тобто яюсну динамiку пропозицг1' ос-вгтнгх послуг у ргзних ВЗО. Для цього необхщно проводити прискшливий пгд6гр професорсько-викладацького складу ВЗО для шдвищення якостг освгт-нгх послуг, сприяти розвитковг матерiально-технiчноï бази закладiв освгти, що дасть практичнi навики студентам, шдвищивши ïx майбутню конкурентос-проможнгсть на ринку працi. щ два вказанi чинники забезпечують вщповщ-ний позитивний ефект вгд послуги у виглядг набутих знань, котрг е сучасним критерiем товару - робоча сила, а в сощальнш площиш виступають як гнфор-мацшно-енергетичний ресурс розвитку суспiльства.
освгтня послуга як товар мае ознаку Тма^и^с^, але, на вгдмгну вгд шших видгв послуг, зокрема i послуг шформацшного характеру, корисний ефект вщ освгтньо1' послуги не зникае в момент ïï надання, а консервуеться та примножуеться у пам^^ споживача, кристалiзуе той сукупний обсяг специ-фгчно1' iнформацiï, який у майбутньому стане товаром - для ринку i як спошб юнування - для людини. А чинник недовговiчностi освггаьо1" послуги, ïï не збереженють для подальшого використання мае свш позитивний момент у тому, що акт обмшу освгтньою послугою мгж викладачем i студентом е не лише шформацшним о6мгном, а й актом творчим i духовним. Творчий аспект поля-гае у неповтор^с^ вiдтворення освiтньоï послуги у кожен наступний момент часу, пов'язаний гз особливостями псиxоiнформацiйноï атмосфери в аудитори, контекстом соцГального часу, домшащею тих чи Гнших ГнституцГй, тощо. Ду-ховний аспект полягае в енергетично-польовому контексп обмГну, де живе слово лектора формуе не лише сукупшсть рацюнальних ГмперативГв поведГн-ки слухачГв, а насамперед формуе абстрактно-чуттевий свГт естетичних сма-кГв, етичних норм, витонченостГ бажань, якГ, пройшовши крГзь рацГональну компоненту людськоï свщомосп, стають доцГльно-образною метою того чи шшого трудового процесу, де основним критерГем виступатиме Гннова-
цiйнiсть. Саме тому осв^ня послуга, як i твiр мистецтва, е результатом ште-лектуально-духовного виробництва, але, на вщмшу вiд творiв мистецтва, мае не суб'ективний, а об'ективний аспект свое! корисност^ бо е продуктом швес-тицiйним - першоосновою iнтелектуального кашталу. 1манентшсть освггньо! послуги мае ще й ту особливiсть, що вона швелюе розрив у просторi i часi у динамiцi виробництва-споживання. У момент свого безпосереднього надання осв^ня послуга реалiзуе свою кориснiсть як споживче благо, але як благо ш-вестицшне, освiтня послуга зреалiзуе свою кориснiсть у майбутньому, тобто освггня послуга як товар мае два рiвнi цiнностi: споживчу та швестицшну.
У сучаснiй науковiй лiтературi видiляють такi ознаки освiтнiх послуг: невдаутшсть; вiдсутнiсть речово! форми; непостшшсть якостi; неможливiсть вiдокремлення вiд виробника; сумщення в часi i просторi !х виробництва i споживання; незбережешсть та iн. [3, с. 35].
У новггшх умовах освiтня послуга, як певний обсяг шформацй, фж-суеться на певному матерiально-конструктивному носiевi для збереження, пе-редачi i вiдтворення знань у просторi i часi. Йдеться про так зване дистан-цiйне навчання, де необхщна освiтня послуга мiститься на вщповщних елек-тронних носiях. Дистанцiйне навчання, на вщмшу вiд традицiйного, унемож-ливлюе живе спiлкування мiж викладачем i студентом, тобто нiвелюються ду-ховнi чинники навчального процесу. Повсякчас учитель був взiрцем для учня, кристалiзуючи своею поведiнкою не лише штелект, а й волю, смаки, етико-ес-тетичнi запити молодо! людини, тобто, вчитель формував учня (студента) як сощально орiентованого iндивiда iз власною системою цiнностей, що сповщу-вала не меркантильнi, а висок iдеали. Саме ця особливiсть традицшно! освiти забезпечить 1'й домiнування у майбутньому, хоча, з розвитком шформацшних технологш, можливостi пiдключення до свггово! електронно!' мережi, тради-цiйне навчання дедалi бiльше включатиме в себе техногенну компоненту.
Висновки. Соцiально-економiчнi умови формування ринку в системi освггнього комплексу визрiли iсторично в мiру розвитку капiталiзму, товариза-цй вщносин обмiну та зростання ролi шформацй як економiчного ресурсу. Лi-беральна доктрина, розглядаючи суспiльство як ринок, що е децентралiзова-ним простором економiчного обмiну атомiстичних iндивiдiв на основi приватного споживацького штересу, якi використовують майно як каштал, ринковим середовищем, бачить, природно, також й шститут освiти. Розвиток капiталiз-му, iндустрiалiзацiя виробництва, iнтернацiоналiзацiя кашталу стимулювали попит на iнформацiю, спричинивши вщповщну пропозицiю освiтнiх послуг.
Лггература
1. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М. : Политиздат, 1991. - 525 с.
2. Розанвалон П. Утотчний катташзм. 1стор1я 1де! ринку. - К. : Вид. д1м "Киево-Моги-лянська академ1я", 2006. - 246 с.
3. Патора Р. Ринок осв1ти в систем! кадрового забезпечення стратег1чного розвитку кра-1'ни. - Льв1в : Вид-во НУ "Льв1вська пол1техн1ка", 2002. - 338 с.
УДК 339 Астр. О.Я. Семчук - Львiвський НУ м. 1вана Франка
НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ З МЕТОЮ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ НА П1ДПРИСМСТВ1
У раз1 впровадження бюджетування у систем! управлшня тдприемством, по-виии1 ч1тко бути визиачеи1 завдання та заходи з навчання персоналу. Серед основних
