Состояние образования на юге Украины во второй половине ХІХ начала хх в Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

Висновки.

Проведене експериментальне дослідження дозволило підтвердити гіпотезу про те, що цілеспрямований розвиток фізичних якостей з урахуванням професійних вимог забезпечує підвищення якості професійного навчання (Р < 0,05). При цьому необхідно враховувати етапи навчання та індивідуальні особливості студентів.

Розроблена нами програма фізичного виховання базується на зборі інформації про стан фізичної підготовленості студентів різних спеціальностей, динаміці розвитку їх фізичних якостей, коректуванні недостатньо розвинених фізичних якостей та індивідуальних особливостей кожного студента.

Індивідуальний підхід у процесі занять з фізичного виховання підкріплюється поступовим нарощуванням рівня вимог та навантажень. Нормативи для студентів першого курсу складають 70-85% від нормативів для студентів третього-п’ятого курсів, а нормативи для студентів другого курсу складають 85-90% від нормативів для студентів третього-п’я-того курсів. Поступове збільшення нормативів від першого до третього курсів сприяє полегшенню адаптації до вимог з фізичного виховання.

Методика фізичного виховання повинна враховувати найбільш значущі фізичні якості для забезпечення майбутньої трудової діяльності.

Для студентів, які мають захворювання опорно-рухового апарату необхідно використовувати методику фізичного виховання, яка б враховувала специфіку захворювання та була спрямована на підвищення рівня здоров’ я, а також направлена на розвиток значущих фізичних якостей для майбутньої професійної діяльності.

Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших аспектів фізичного виховання студентів політехнічних вищих навчальних закладів з урахуванням специфіки професійної діяльності.

Література

1. Драчук А.І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів освіти гуманітарного профілю: Автореферат дис. ... кан. наук. з ф.в. і спорту: (24.00.02). / Львів. ЛІФК - Львів, 2001. - 20 с.

2. Козин Э.М., Блинова Н.Г, Литвинова Н.А. Основы индивидуального здоровья человека: Введение в общую и прикладную валеологию: Учеб. пос. для студ. вузов. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 192 с.

3. Ніколаєв С.Ю. Оптимізація рухової активності студенток залежно від психофізичних особливостей: Автореферат дис. ... кан. наук. з ф.в.с.: (24.00.02)./ЛДІФК.- Львів, 2004.

- 20 с.

4. Носков В.И. Психология образования личности. - Донецк: ЯНТРА, 2001.- 212 с.

5. Носков. В.И. Студент в оздоровительно-воспитательном комплексе вуза. Основы психологического обеспечения гуманистически ориентированной подготовки студентов.

- Донецк : ДИУ, Юго - Восток, 2001. - 150 с.

6. Хрипко Л.В. Оптимізація процесу фізичного виховання в аграрних вищих навчальних закладах України з використанням комп’ютерних технологій: Автореферат дис. ... кан. наук. з ф.в.с. (24.00.02). / ЛДІФК. - Львів, 2003. - 20 с.

Надійшла до редакції 15.01.2007р.

СТАН ОСВІТИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Довженко Ю. А.

Національний педагогічний

університет ім. М.П. Драгоманова

Анотація. Церковно-приходські школи хоча і не охоплювали єдиною і обов’язковою освітою, але давалось реальне право вибору для бажаючих вчитися, для вільного розвитку особистості. Закон Божий, церковнослов’янська мова і церковний спів - основні предмети навчання, що для церковно-приходських шкіл мають надзвичайно важливе значення: вони складають основу і сутність всього курсу і не тільки тому, що в них закладена основна моральна мета церковно-шкільного навчання, а ще й тому, що навколо цих предметів зосереджувалась ідейна боротьба між церквою і суто школою.

Ключові слова: церковно - приходські школи, навчальні школи, навчальні програми, учительські школи. Аннотация. Довженко Ю.А. Состояние образования на Юге Украины во второй половине ХІХ - начала ХХ в. Церковно-приходские школы хотя и не охватывали единым и обязательным образованием, но давали реальное право выбора для желающих учиться, для свободного развития личности. Закон Божий, церковнославянский язык и церковное пение - основные предметы обучения, которые для церковно-приходских школ имеют чрезвычайно важное значение: они составляют основу и сущность всего курса и не только потому, что в них заложена основная моральная цель церковно-школьного обучения, а еще и потому, что вокруг этих предметов сосредотачивалась идейная борьба между церковью и сугубо школой.

Ключевые слова: церковно- приходские школы, учебные школы, учебные программы, учительские школы. Anotation. Dovzhenko J.A. The condition education of South Ukrainian in second part of XIX and the beginning XX century. Church schools gave the real option for interested persons to study, for free development of the person. The law the Divine, Church Slavonic language and church singing - the basic subjects of training. They have extremely important value. They make a basis and essence of all curriculum. In them the basic moral purpose of church school training is incorporated. Around of these subjects ideological struggle between church and especially school was focused.

Keyword: churchy parish, schools, school program, teacher school.

Вступ.

На початку ХІХ століття рівень освіченості українців - малоросів був занадто низьким. Якщо загальноросійський показник досягав лише 30 %, то грамотних малоросів було лише 15 %. Тому питанням, пов’язаним з освітою, приділялось дуже багато уваги. Особливу увагу було звернено на розширення мережі навчальних закладів. У кінці ХІХ ст. - поч. ХХ століття Південь України представляє собою розгалужену мережу церковно - приходсь-ких шкіл, до складу яких входили однокласні, двокласні, школи грамоти та інородчеські школи.

Проблеми становлення освіти південно -українського регіону в другій половині ХІХ - початку ХХ століття стали предметом посиленої уваги сучасних науковців. Останнім часом опубліковано низку статей та монографічних видань з досліджуваної проблеми. Серед відомих дослідників

цієї проблеми слід назвати Ю.П.Болотіна, Л.П.Вовк, О.О.Драч, М.Клименко, О.О.Любар, М.М.Окса, С.Сірополко, О.Тимчик, М.Д.Ярмаченко тощо, які розглядали певні аспекти відносно тих чи інших питань стану освіти досліджуваного періоду.

Дослідження виконано згідно з тематикою, передбаченою планом науково - дослідної роботи кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, відповідно до вимог реформування освітньої системи, визначеними законом „Про освіту”, Державною національною програмою „Освіта” ( Україна ХХІ століття).

Формулювання цілей роботи.

Мета дослідження - на основі літературних та архівних джерел дослідити витоки становлення, і розвитку освітнього процесу на Півдні України в другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

Результати дослідження.

Як відомо, навчання та виховання населення Півдня України було тісно пов’язане з церквою і майже при кожній існувала школа. Після запровадження кріпосного права на українських землях кількість таких шкіл почала помітно скорочуватись. І лише з другої половини ХІХ ст., коли Російська імперія стала на шлях капіталістичного розвитку, виникла нагальна потреба реформування шкільної системи. Тоді цією галуззю почали опікуватись держава і земства. Поруч із ними діяло православне духовенство. Саме православному відомству уряд і доручив справу народної освіти. [2, с. 154]. Створювались різні програми, складалися положення та статути щодо удосконалення початкової освіти. Уряд вважав, що ці школи краще від інших справлялися із завданням виховання молоді в дусі релігії, поваги до існуючого монархічного ладу й приватної власності. Адже через освітню діяльність православне духовенство широко впливало на формування релігійної свідомості своєї пастви, протидіяло, зокрема, католицькому (Подільська, Волинська єпархії) та сектантському (Катеринославська, Херсонська, Таврійська єпархії) вихованню молоді [1, с. 67].

У процесі нашого дослідження ми побачили, що на Півдні України в ХІХ - поч. ХХ століття існували три типи навчально-церковних шкіл: цер-ковно-приходська школа з двома рівнями - двокласна та однокласна; школа грамоти та школа інород-чеська, остання з яких була додатковим і мала другорядне значення.

Указом від 25 березня 1841 року ст. 14 Ус -тава Духовних консисторій духовенство було зобов’язано створити і підтримувати при церквах школи грамотності для навчання дітей читанню, письму, молитвам і початкам катехізису. Як відомо, школи грамотності мали надзвичайне значення для суто церковно-приходських шкіл. Вони були тим корінням, яким живилась уся церковно-приходська справа. Маленькі елементарні шкільні грамоти були знач -ним етапом у підготовці для дворічного курсу однокласної церковно-приходської школи, але їх по-

ложення у приходах було дуже невизначним. Ці школи були добре відомі священикам, які несли за них відповідальність. Але офіційно повідомити про них вони не могли. Кожна заява про існування такої школи дорівнювала обов’язку її підтримувати. Школа грамотності трималась на довірі односельців до місцевого вчителя, який міг вибути, тобто більше не працювати в школі [11, с. 125 ].

Внаслідок освітньої реформи 1884 р., зокрема виходу “Правил про церковно-парафіяльні школи”, школи грамоти остаточно перейшли під контроль Св. Синоду. А “Правила про школу грамотності”, вироблені в раді училищ при Святішому Синоді та Височайшому, затверджені 4 травня 1891 р., поклали кінець такої невизначеності щодо шкіл грамоти. Завдяки цим “Правилам” вони почали мати своє власне “ обличчя” і стали дійсно надійною першою сходинкою для подальшої народної освіти. Ці правила стали для земства значним ударом, за яким всі ці школи передавалися у завідування духовного відомства. До цих правил був доданий ще циркуляр, який вимагав від навчального керівництва Міністерства освіти при наданні дозволу на відкриття нової школи в населеному пункті, де вже діяла школа духовного відомства, погодження на це згоду єпархіальної училищної ради, отримати яку було дуже важко [10, с. 55].

Вивчали в школі грамотності: Псалтир, Молитви, Часослов, читання, церковний спів. Парафіяльне духовенство турбувалося про всіляку матеріальну і духовну підтримку шкіл грамоти. Особливої уваги потребували школи грамоти т. з. “інородців”. Якщо у православних вони продовжували справу сім’ї, то в інородців - переймали на себе ще й місіонерську функцію, тобто розповсюдження християнської віри. Відповідна політика проводилась щодо відношення до т. зв. “іновірців”.

Найпершою умовою для підняття престижу шкіл грамотності було пошук духовенством кращих учнів, отримання навчальних посібників, знаходження приміщень для шкіл. Духовенство намагалося підтримувати основну тенденцію таких шкіл, визнану самим народом, і більше підняти роль шкіл, як церковно-просвітительського центру. У святкові та вихідні дні дозволялось вчителю влаштовувати вечірні читання у школі для учнів та їх батьків. Читання супроводжувалось співами, які проходили під керівництвом приходського священика [8, с. 241].

Так, у 1896 р. в Мелітопольському повіті Таврійської губернії було 22 школи грамотності, в яких навчалося 640 хлопчика і 234 дівчини [9, с.216 ]. У звіті Олександрівського повітового відділення Катеринославської Єпархіальної училищної ради за 1897 - 1898 навчальний рік зазначалося, що в повіті функціонувала 31 школа грамотності [6, с. 187]. Деякі з шкіл Таврійської губернії, наприклад, Ти-мошевська та Нижче- Рогачицька давали своїм випускникам право на пільги під час службі в армії [ 3, с. 17].

Відомо, що духовенство, як і увесь народ, задовольнялось школою грамоти лише до тих пір, поки не виникла можливість отримати школу нормального типу. Внаслідок цього кількість шкіл грамоти стало зменшуватись, і вони часто-густо перетворювались в однокласну школу. У цьому відношенні школи грамоти мали велике значення не тільки для церковно-приходських шкіл, але й для земської школи: “збільшення земських шкіл здійснювалось завдяки школам грамоти” [5, с.61].

Наступна ланка духовної освіти — церков-но-приходські (однокласна і двокласна) школи, які є основним типом початкової церковної школи. Ці школи, як освітній заклад, найбільш пристосовані до потреб більшості населення, доступні для всіх його класів. Найбільшого розвитку вони досягли в період правління Олександра ІІІ (1881-1894), коли духовенство знову переймається освітою народу; збільшуються кількість шкіл, поліпшується якість викладання [11, с. 78].

Нема сумнівів, що при зміні умов життя, школа буде видозмінюватися, розширюватись, поглиблюватись. Про це свідчать результати досліду роботи чотирирічного курсу однокласної школи. Частково він проведений у деяких єпархіях. Наприклад, у Таврійській та Володимирівській. Особливо бурхливим був розвиток цього типу школи у перше десятиріччя (1884-1903) - у період найбільш посиленої, енергійної роботи, коли розвивалась мережа церковно-шкільної справи теоретично і на практиці. У таблиці наведений перелік основних предметів та кількість уроків у двокласній церковно-приходській школі [11, с. 69].

З таблиці ми бачимо, що відбулися зміни власне у курсі школи. Добавлено 1 рік навчання, школа стала п’ятирічною. На курс уведено 3 нових предмети навчання: географія, природоведення та креслення з малюванням. Зміни в однокласній школі полягали в тому, що вона переведена у другорічну, а з 1903 року введені програми, розраховані на трирічний курс.

З введенням трирічного навчання число уроків з кожного предмета значно збільшилось, третій рік полегшив роботу вчителя і змінив кількість щоденних занять у школі. Такі школи почали відкриватися у 1897 р. у Бердянському та Мелітопольському повітах Таврійської губернії [4, арк. 26].

Характерною рисою церковно-приходських шкіл було те, що при появі шкіл зразу ж були видані програми, які за своїм змістом були схожі на програми земської школи. Навчальний день в церковно-при-ходських школах починався з 8-9 годин ранку. Після загальної молитви учні йшли на заняття, які тривали до 50 хвилин. Між заняттями були малі перерви по 10 хвилин, після третього заняття - 30 хвилин. Заняття проводились залежно від їх складності. Перші заняття по Закону Божому, далі - російська мова, арифметика, чистописання тощо. Найбільш легкі предмети - праця, церковний спів та інші - проводилися в кінці навчального дня [12, с. 2].

Викладання шкільного курсу проходило відповідно до шкільної програми, затвердженої єпархіальною училищною радою. У всіх школах у навчальний час проводились ранкові молитви. Особлива увага приділялась викладанню священної історії, історії церкви і географії. Велося викладання Закону Божого по книзі П.Смирнова, де учні засвоювали молитви, догмати православної релігії, обряди церкви, церковного служіння. У цілому, викладання церковнослов’янської грамоти за Ільїнським та Грушевським, Євангелії на слов’янській мові, Псалтирем та Часословом прищеплювало дітям необхідне розуміння церковної мови, давало можливість брати участь у богослужінні. Російську мову вивчали за такими підручниками як: „Буквар” за Добровольським, „книга для читання та письмових робіт” за Поповим (рік 1 і 2-й), „Солнышко” „Родина” за Родонежським. З арифметики були „методика та задачник” Гольдберга тощо. Треба відзначити, що програми церковно-приходської школи були спрямовані на гармонійний розвиток особистості дитини [9, с. 214 ]. Також передбача-

Таблиця Перелік основних предметів та кількість уроків у двокласній церковно-приходській школі

Предмети 1884 р. 1903 р.

З рік навчання 4 рік навчання 4 рік навчання 5 рік навчання

Закон Божий 7 7 5 5

Церковні співи 2 2 2 2

Церковнослов’янська мова 4 4 3 3

Російська мова 7 7 6 6

Арифметика 4 4 4 4

Чистописання 2 2 2 -

Російська історія та кратка церковна історія 2 3 2 3

Г еографія Природо ведення - - 3 3

Креслення Малювання - - 1 1

лось викладання природничих наук і математики, щоб дати дітям повний курс початкової освіти. Музика викладалась у всіх школах, на уроках співу учні співали, наспівували восьмиголосним співом, що мало місце у музичній культурі як вираження високої, професійної майстерності.

Усі церковно-приходські школи Півдня України без виключення відкривалися при церквах, приходах. Наприклад: у м. Олександрівськ такі школи були при Миколаївській та Филиповській церквах тощо. У 1881р. в с. Омельник Олександрійського повіту Таврійської губернії була відкрита перша власна церковно-приходська школа. За статистикою в селищах селян Мелітопольського повіту, у 24 волостях, 83 селищах реєструвалися 44 училища, що належали до групи церковно-приходських. Діти, навчаючись в них, набували знань з читання, писання, арифметики, священної історії, музики. Вчителями в цих училищах були виключно священики і члени причтів, а в деяких установах священики власноручно наймали приватних вчителів [3, арк. 17].

Фінансування церковно-приходських шкіл йшло з різних джерел; значна частина поступала з коштів Державного казначейства у відповідності до кошторису Св. Синоду. Православне місіонерство, Приходське попечительство, волості і сільські громади в книгу витрат свого бюджету включали відповідні суми грошей на утримання школи, не залишали поза своєю увагою потреби школи і приватні особи. Забезпечення шкільним приладдям і підручниками в церковно-приходській школі здійснювалось з книжних складів Єпархіальної Училищної ради. Підручники та книжки надсилали безкоштовно [7, с. 155].

Викладачі з числа духовенства практично усі володіли спеціальними педагогічними знаннями. Ці знання вони набували в двокласних школах, середніх і вищих навчальних закладах. Майже половина священиків і дияконів у віці 20 років були грамотними. Відповідно до Положення 1902 року учительські школи повинні готувати вчителів для навчальних училищ всіх розрядів. Курс навчання в церковно-вчительських школах продовжувався 3 роки. Приймали туди молодих людей у віці від 15 до 17 років. Закінчивши курс другорічної школи або інших навчальних закладів, вони набули знань з Закону Божого, церковної історії, загальної і російської дидактики, основ геометрії і землеустрою, відомості про природу, креслення, малювання тощо.

Також з дозволу Святого Синоду вводилось вивчення іконописання, ремесел, сільського господарства, як допоміжні уроки, відкривались спеціальні курси за усіма предметами. Завідування цер-ковно-приходською школою полягало на священика, який мав вищу богословську освіту і не мав приходу. Учням церковно-приходської школи були надані певні права і переваги: під час проходження курсу в школі вони звільнюються від всіх повинностей, окрім військової. Закінчивши курс церковно-вчительської школи з відзнакою, одні отримують атес-

тат, а інші - свідоцтво, яке дає право називатися вчителем або вчителькою початкового навчального училища [8, с. 24].

На початку ХХ ст. процес відкриття шкіл духовної освіти поступово уповільнюється. Пояснюється це тим, що церковні школи не витримували конкуренції з більш забезпеченими та впорядкованими земськими училищами. У 1911 р. у південних губернських містах духовному відомству підпорядковувалось: 554 школи у Катеринославській губернії, 479 школи у Таврійській, 593 -У Херсонській [12, с. 2].

Висновки.

Таким чином, церковно-приходські школи хоча і не охоплювали єдиною і обов’язковою освітою, але давалось реальне право вибору для бажаючих вчитися, для вільного розвитку особистості. Закон Божий, церковнослов’янська мова і церковний спів - основні предмети навчання, що для цер-ковно-приходських шкіл мають надзвичайно важливе значення: вони складають основу і сутність всього курсу і не тільки тому, що в них закладена основна моральна мета церковно-шкільного навчання, а ще й тому, що навколо цих предметів зосереджувалась ідейна боротьба між церквою і суто школою. Питання початкової духовної освіти в повітах Катеринославської і Таврійської губерній вирішувалось однотипно і географічно було пропорційно розосереджене на всіх територіях повітів, уникаючи концентрації на окремих частинах регіону [1, с. 79].

На нашу думку, “церковно-приходські школи та школи грамотності мали широке розповсюдження й охоплювали найчисельніші верстви населення”.

Отже, як бачимо, церковно- приходські школи, відігравали значну роль, а, мабуть, і головну роль у становленні освіти взагалі і зокрема на Півдні України.

Подальших досліджень вимагають питання суспільних, етнічних і духовних особливостей освітнього простору Півдня України, проблеми загальноосвітньої та професійної підготовки, педагогічної теорії, громадсько- педагогічного руху і його особливостей.

Література

1. Болотін Ю.П., Окса М.М. Тенденції та закономірності становлення загально педагогічних дисциплін в Україні. -Мелітополь: МДПУ, 1997. - 202 с.

2. Грушевський М. З історії релігійної думки на України. -Львів : З друкарні наукового товариства ім. Шевченка, 1925. - 192 с.

3. ДАЗО. Ф. 26. оп. 2. спр. 2209. арк.17.

4. ДАЗО. Ф.100. оп. 1. спр.2177. арк. 25-30.

5. Драч. О. О. Школи духовного відомства в Україні (др. пол. ХІХ - поч. ХХ ст.) / Збірник наукових праць. Харківський державний педагогічний університет. Серія: Історія та географія. Вип. 6. Х, 2006. - С.54-62.

6. Журналы Александровского уездного земского собрания ХХХУ очередной сессии 1900 г. - Александровск: типография Б.Я. Штерн, 1901. - 507 с.

7. Исторический почерк развития церковно - приходських школ за истекшие 20 лет (1884 - 1904). - СПб, 1909. -135 с.

8. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3 кн. / Крижановський О.П., Плохій С.М., Ульяновський В.І. -

Кн.3. - К., 1994. - 334 с.

9. Карагодин А.И. История Запорожского края (1770-1917).

- Запорожье : Запор. гос. у-т, 1998

10. Ковалевський Е.П. Народное образование и церковное достояние в IV - й гос. думы. Речи, доклады, статьи. -Ч.2,3. - СПб, 1912. - 187 с.

11. Миропольский С.И. Почерк истории церковно- приходской школы от первого ее возникновения на Руси до настоящего времени . - Вып. 3. - СПб, 1895. - 144 с.

12. Церковно - приходские школы Херсонской губернии в начале ХХ в. // Православна Таврія. - 2001 р. № 1. С.2.

Надійшла до редакції 05.01.2006р.

КОМПОНЕНТИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ В УМОВАХ КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Драгнєв Ю.В.

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка

Анотація. У статті розглядаються компоненти культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання. Розкривається зміст поданих компонентів культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання. Ключові слова: компоненти, культура здоров ’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання.

Аннотация. Драгнев Ю.В. Компоненты формирования культуры здоровья студентов в условиях компьютеризации обучения. В статье рассматриваются компоненты культуры здоровья студентов в условиях компьютеризированного обучения. Раскрывается содержание компонентов культуры здоровья студентов в условиях компьютеризированного обучения.

Ключевые слова: компоненты, культура здоровья студентов в условиях компьютеризированного обучения. Annotation. Dragnev Y.V. Components of formation of student’s culture health in conditions of a computerization training. In clause is considered the components of the student’s culture health in conditions of the computer aided training. The contents of components of culture of health of the students in conditions of the computer aided training is opened.

Key words: components, culture of health of the students in conditions of the computer aided training.

Вступ.

Використання в навчальному процесі компонентів культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання визначено нами як головна педагогічна умова ефективного розв’язання вказаної проблеми. Виділення цієї умови пов’язане з тим, що використання оздоровчих технологій в навчальному процесі та у процесі самостійної діяльності студентів в умовах комп’ютеризації навчання можливе через системне впровадження експериментального матеріалу, спрямованого на підвищення рівня культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання.

У сучасному суспільстві на теоретичному рівні розробкою культури здоров’я займаються такі вчені: В.Горащук, В.Кириленко, В.Климова, ГКри-вошеєва, В.Скумін, Л.Татарникова та ін [1; 2; 3; 4; 5, 6]. Праці цих вчених спрямовані на формування культури здоров’я особистості як дітей, учнівської молоді, студентів та взагалі громадян різних груп населення.

Стаття виконана в руслі досліджуваної в Інституті фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка теми «Формування культури здоров’я дітей та учнівської молоді» (протокол №3 засідання Ради факультету фізичного виховання від 1 листопаду 2001 р.).

Формулювання цілей статті.

Мета даної статті полягає в тому, щоб подати компоненти культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання.

Результати досліджень.

Основними компонентами культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання було визначено: а) концептуальні засади та мотиваційна частина навчання; б) змістовна частина навчання; в) процесуальна частина навчання. Визначення компонентів культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання було спрямовано на реалізацію поставленої мети й завдань нашого дослідження.

Першим компонентом культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання ми визначили концептуальні засади та мотиваційну частину навчання, до якого було включено концепцію неперервної валеологічної освіти в Україні, як базовий показник. У концепції головним стрижнем виступає розробка і послідовне запровадження принципово нових підходів до змісту і структуру-вання освітніх знань. Обов’ язковим компонентом нової системи національної освіти мають бути знання з формування, збереження і зміцнення здоров’я та гігієнічному вихованню населення. Це, на нашу думку, є підґрунтям щодо формування культури здоров’я студентської молоді в умовах комп’ютеризації навчання. Концепція формування культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання увійшла до концептуальних засад та мотиваційної частини навчання і була одним з головних показників у нашому дослідженні. До концепції нашого дослідження було віднесено: а) в умовах масової комп’ютеризації, розвитку інформаційних технологій в Україні зростає необхідність формування культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання на основі загальнолюдських цінностей; філософсько-культурологічних знань про культуру здоров’я особистості, знань з формування, збереження й зміцнення здоров’ я в усіх аспектах індивідуального здоров’я: духовному, психічному й фізичному; знань основ розробки індивідуальної оздоровчої системи; б) філософсько-культурологічні знання про культуру здоров’я особистості, холістичний, аксіологічний та особи-стісно-орієнтовний підходи повинні стати якостями свідомості й поведінки особистості, тобто тими знаннями, пережиті людиною на духовному рівні та сприйняті як особисто значиме для неї; в) саме культура здоров’я найбільшою мірою впливає на світовідчуття та розвиває ті якості, що повинні бути властиві кожній особистості сучасного суспільства