CC BY
22
УДК 340.12: 342.726
Н. В. Ортинська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBiBCb^ полггехшка", асистент кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ГУМАННОСТ1 ТА Д1еВОСТ1 ЗАХОД1В ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛ1ТН1Х
© ОртинськаН. В., 2015
Розглянуто особливост адмшктративноТ вiдповiдальностi неповнолгтшх. Особливу увагу сконцентровано на аспектах стввщношення гуманностi та дieвостi заходiв впливу, що застосовуються до неповнолггшх. Доводиться необхiднiсть iндивiдуального пiдходу пщ час призначення засобу впливу, врахування суб'ективних чинникiв та зовнiшнього середовища, в якому перебувае неповнолiтнiй.
Ключовi слова: неповнолiтнi, вiдповiдальнiсть, заходи впливу, гуманшсть, правопорушення.
Н. В. Ортынская
СООТНОШЕНИЕ ГУМАННОСТИ И ДЕЙСТВЕННОСТИ МЕР ВОЗДЕЙСТВИЯ, ПРИМЕНЯЕМЫХ К НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИМ
Рассмотрены особенности административной ответственности несовершеннолетних. Особое внимание сконцентрировано на аспектах соотношения гуманности и действенности мер воздействия, применяемых к несовершеннолетним. Доказывается необходимость индивидуального подхода при назначении средства воздействия, учет субъективных факторов и внешней среды, в которой находится несовершеннолетний.
Ключевые слова: несовершеннолетние, ответственность, меры воздействия, гуманность, правонарушения.
N. V. Ortynska
CORRELATION OF HUMANITY AND EFFECTIVENESS OF MEASURES APPLICABLE TO MINORS
The article deals with the features of the administrative responsibility of minors. Particular attention is focused on the aspects of correlation of humanity and effectiveness of the measures applicable to minors. The necessity of individual approach in appointing the means of influence is stressed, as well as consideration of subjective factors and external environment, which minors are exposed to.
Key words: minors, liability, sanctions, humanity, violations.
Вступ. Проблема прав та свобод особи е ключовою для сучасно! юриспруденции оскшьки "становить не тшьки теоретичний, але й практичний штерес. Вщ правильносп тлумачення i розумшня стввщношення прав i свобод громадян залежить правомiрна поведiнка людей у сусшльсга, правильне дотримання громадянами законiв, повне використання ними сво!х прав i
водночас неухильне виконання сво!х обов'язкiв перед шшими громадянами, державою i суспшьством" [1, с. 3]. Сучасне суспшьство вимагае вiдстоювати всi принципи правово! держави, зокрема принцип гумашзацп правово! реальность Сприяння у захистi прав та свобод особи -основний аспект розвитку нацюнального та мiжнародного права.
Т. Панфшова принцип гумашзму розумiе як обумовлену iсторичною необхщшстю систему поглядiв, в якiй людина визначаеться окремою цiннiстю i самостшним суб'ектом сво!х дiй i яка вщображае потреби суспiльства в такш людинi, а 11 розвиток за законами особисто! дiяльностi вважаеться необхщною умовою розвитку суспiльства [2, с. 72-73]. Гумашзм правових норм характерний для всГх суб'ектiв права, однак юнують особливi категорп суб'ектiв права, що потенцiйно потребують спецiального правового регулювання. Серед них неповнолiтнi, оскшьки е особливими учасниками суспiльного життя. Вказане зумовлено не тiльки вшовими характеристиками, але й специфiкою фiзичного та психiчного розвитку, вiдсутнiстю достатнього життевого досвiду, повноти освiти тощо. Такi суб'екти е найменш захищеними громадянами, тому завдання держави - створити максимально сприятливi умови для !хнього гармонiйного росту та розвитку, захисту !хшх законних прав та штерешв на основi Гмплементацп мiжнародних стандартiв прав людини у вказанш сферi.
Позитивне право вимагае вщ особи правомГрно! поведiнки, яка полягае у дотриманш прав та обов'язюв. Проте такий "щеальний" стан неможливий в сустльста, оскiльки потрiбно зважати на факт ушкальносп, неповторностi та шдивщуальностГ кожно! людсько! iстоти. Порушення правових вимог спричиняе правову вщповщальнють, що налагоджуе суспiльнi вiдносини, забезпечуе !х ефективнiсть державною примусовою силою. Тому слщ погодитися iз зарубiжними науковцями в тому, що треба видшяти два аспекти розгляду принципу гумашзму: перший полягае у забезпеченш безпеки суспшьства вiд злочинних посягань, другий полягае у гуманному ставленш до винних, тд час реалГзацп норм, що передбачають вiдповiдальнiсть [3, с. 12]
Складш соцiально-полiтичнi реалп сьогодення негативно вiдображаються на правомiрнiй поведiнцi всiх суб'ектiв права, зокрема неповнолггшх. Виникае правова колiзiя у концепцп вiдповiдальностi неповнолiтнiх: з одного боку - державна правова полггика грунтуеться на принципах гуманiзму у ставленш щодо неповнолiтнiх, як особливо! категорп суб'ектiв права, з шшого -гiперболiзацiя гуманного ставлення сприяе вiдсутностi ефективностi правового регулювання, спричиняе правовий колапс, пщвищення рiвня злочинносп неповнолiтнiх та ще низку негативних факторiв.
Стан дослщження. Проблематику, пов'язану з особливiстю ацмiнiстративно! вiцповiцальностi неповнолiтнiх, дослiджували фахiвцi галузево! юриспруденцi!, серед яких Д. М. Бахрах, I. П. Голосш-ченко, О. В. Горбач, С. В. Додш, Т. О. Коломоець, А. Т. Комзюк, В. К. Колпаков, Д. М. Лук'янець, О. I. Остапенко та шшь Однак необхщний теоретичний аналiз проблем правового статусу неповнолiтнiх з погляду !хньо! вiдповiцальностi та принцишв, на яких грунтуються ацмiнiстративнi санкцп. Зазначена проблема малодослiджена та, на нашу думку, потребуе додатково! уваги.
Метою цiе! статтi е аналiз спiввiдношення гуманiзму та примусу в засобах впливу, що застосовуються до неповнолггшх.
Виклад основних положень. Держава, притягуючи особу до вщповщальносп, намагаеться досягти основно! мети - виховання правопорушника, а також запобiгання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так г Гншими особами. Важливо, щоб вiдповiдальнiсть слугувала не репресивним засобом знищення особи на фГзичному чи моральному рГвнГ, а сприяла !! перевихованню та ресоцГалГзацП. Поряд з цим необхщно, щоби призначене покарання за проступок було ефективним. Розглянемо таку можливють на прикладГ адмшютративно! вГдповГдальностГ.
АдмГнГстративна вГдповГдальнГсть - це застосування до осГб, яю вчинили адмГнГстративнГ проступки, адмГнГстративних стягнень, що спричиняють для цих осГб обтяжливГ наслГдки майнового, морального, особистюного чи Гншого характеру Г накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на тдставах Г в порядку, встановлених нормами адмшстра-
тивного права [4, с. 6]. Чинне нащональне законодавство визначае можливють притягнення до тако1 вiдповiдальностi з 16 роюв, тобто тi вiковi межг коли особа ще не досягла повнолптя.
Аналiз статистичних даних свщчить про правильнiсть такого пiдходу, адже тшьки за 2013 р. чимало неповнолпшх вчинили адмшстративш проступки. Домшують тут правопорушення, що посягають на громадський порядок i громадську безпеку - 15193 ошб; правопорушення на транспорту в галузi шляхового господарства i зв'язку - 4069 ошб; правопорушення, що посягають на власнють - 185 ошб [5]. Звернемо увагу, що кожного року кшьюсть проступюв, якi вчиняють неповнолiтнi, весь час зростае.
Позитивним е те, що у впчизняному законодавсга юнуе окремий пiдхiд щодо неповнолiтнiх. У статп 24-1 КУпАП щодо встановлення вщповщальносп за адмiнiстративнi правопорушення для неповнолпшх визначено такi заходи впливу (звертаемо увагу на те, що законодавець не називае ïx адмшстративними покараннями): 1) зобов'язання публiчно або в шшш формi попросити вибачення у потерпшого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолггаього пщ нагляд батькам або особам, як ï^ замшюють, чи пiд нагляд педагогiчному або трудовому колективу за ï^ згодою, а також окремим громадянам на ï^ прохання [6]. Розглянемо ï^ детальнiше.
1. Зобов'язання публiчно або в шшш формi попросити вибачення у потерпшого - найменш суворий захщ адмiнiстративного впливу, що застосовуеться до неповнолiтнix, яю вчинили адмшютративне правопорушення, якщо орган ацмiнiстративноï юрисдикцп дiйде висновку, що цей вид вщповщальносп буде достатнiм для неповнолпнього, враховуючи щире каяття особи. Призначаючи мiру вiцповiцальностi щодо неповнолiтнього, враховують особливостi, iманентнi ще не сформованш особi, становлення псиxiки, динамiчний розвиток, який вщображаеться на поведiнцi неповнолпнього та сприйнятгi ним навколишнього середовища. Одними з перших проявiв девiантноï поведiнки зазвичай е агресивна поведшка школярiв щодо однокласникiв, зневажливе ставлення до вчителiв, порушення встановлених правил у школу громадських мiсцяx. Таке вибачення повинно бути зроблено в уснш чи письмовш формi та мати публiчний характер, наприклад, у залi суду, на мiстi роботи чи навчання неповнолiтнього. Цей вид вщповщальносп покликаний вплинути на моральнють неповнолiтнього через публiчне визнання протиправносп поведiнки щодо потерпiлого.
Дослiджуваний зашб впливу, безумовно, е гуманним, оскшьки грунтуеться на моральних засадах суспшьства та враховуе особисту iнтенцiю людини. Ефективнють засобу дискусiйна. Звертаемо увагу на можливосп формального вiдбування призначеного покарання. Особа, щоб уникнути суворшого покарання, визнае свою вину - вибачаеться без щирого каяття за вчинене дiяння. Але це словесний формалiзм, який не потребуе вщ неповнолггаього особливих зусиль. Тому досягнення поставленоï мети - виховання особи, на жаль, викликае сумшви.
2. Попередження е одним ¡з видГв вiдповiдальностi, що застосовуеться до неповнолггаього за невиконання ним встановлених правил поведшки i скоення правопорушень, що полягае в усному оголошенш органом адмiнiстративноï юрисдикцiï оФГцГйного вГд Тмеш держави осудження неповнолiтнього правопорушника i його поведшки, яка виявилась у скоенш адмшютративного проступку, що не становить значноï суспiльноï шкГдливостГ. Такий правовий осуд мае на меи спонукати неповнолггаього до виправлення та подальшоï правомiрноï поведiнки. Цей вид покарання е часто застосовуваним заходом впливу до неповнолпшх. Пщ час аналiзу судовоï практики у векторi застосування цiеï норми була розглянута ЛьвГвсь^ область. Так, наприклад, Франювським судом м. Львова було розглянуто адмшстративну справу, суб'ектом правопорушення я^' е неповнолiтнiй, який керував автомобшем марки "ВАЗ" без посвiдчення водГя, чим порушив п. 2.1 ПДР Украши. Судове рiшення полягало у застосуванш попередження. СхожГ справи знаходимо i упровадженш Жидачiвського районного суду щодо неповнолггаього, який керував скутером "Вайпер", не зареестрованим у встановленому порядку, без номерних знаюв, без посвщчення водГя вiдповiдноï категорiï; СихГвського районного суду м. Львова щодо неповнолггаього, який керував транспортним засобом, - скутером марки "Honda" без посвщчення водГя тощо. Поряд з цим судова практика свщчить, що Золочгвським районним судом було розглянуто матергали справи про адмшютративне правопорушення щодо неповнолггаього, який
курив сигарету у громадському мющ, де заборонено законом. Судом також призначено такий вид засобу впливу, як попередження [7].
Отож, судова практика засвщчуе, що суди не проводять розмежування щодо рГвня сустльно! шкщливосп вчиненого дшння. Суспшьна шкщливють правопорушення, яке передбачено статтею 126 КупАП, набагато вища як для порушника, так Г для безпеки дорожнього руху, оскшьки особа, яка керуе автотранспортним засобом без вщповщних документа на право керування таким транспортом, апркр небезпечшша для оточення порГвняно з особою, яка розпивае алкогольш напо! у заборонених мюцях, курить сигарети чи лаеться, а призначеш мГри вiцповiцальностi е однаковими - попередження, хоча ця норма передбачае вщповщальнють для неповнолпшх на загальних пщставах. НедолГк полягае у тому, що санкщя, наведена в статп 126, передбачае накладення штрафу. Оскшьки бшьшють неповнолггаГх, ще не мають особистого джерела доходу - це змушуе суд, визначаючи мГру вщповщальносп для неповнолггаГх, звертатися до статп 24-1, оскшьки на неповнолпнього не можна покладати вiцповiцальнiсть на загальних пщставах. Наведена вище практика свщчить про те, що вид вщповщальносп, такий як попередження, часто застосовуеться до неповнолггаГх у виглядГ засобГв впливу, за незначн проступки та вчинення його вперше, чим Г керуеться суд, та призначення цього виду вщповщальносп не завжди е стврозмГрним до вчиненого делГкту. Тому для ефективного практичного застосування потрГбно розширити та удосконалити види вщповщальносп для неповнолитх, для досягнення вах цшей, яю ставить перед собою законодавець. У таких випадках доречно покладати сплату штрафу, яка передбачена санкщею статп (на загальних пщставах), на батьюв неповнолпнього. Це сприятиме ефективному виховному процесу щодо неповнолпнього з боку ам'!. Адже батьки, через матерГальш витрати, будуть защкавлеш у вживанн виховних заходГв для уникнення негативних наслщюв за вчинки неповнолпнього.
3. Як один з видГв вГдповГдальностГ законодавцем передбачено застосування до неповнолпнього догани або суворо! догани, що, на нашу думку, е малоефективним засобом впливу на правопорушника. Тлумачний словник укра!нсько! мови визначае догану як осуд, несхвалення чие!сь поведшки, чи!хось вчинкГв; офГцГйна негативна оцшка вчинкГв, ставлення до пращ кого-небудь [8, с. 108]. Отож, природа догани мютить моральний осуд, що обмежуеться виключно морально-психолопчним впливом на неповнолГтнього. ЕфективнГсть впливу безпосередньо залежить вщ рГвня правосвщомосп, правово! культури, морально-етичних настанов Г цшнюних орГентацГй неповнолГтнього. Вчинення правопорушення вже свщчить про недостатнш рГвень правоповажних властивостей у неповнолГтнього, тому буде хибним розраховувати на вагому переоцшку правових цшностей пГсля притягнення до вщповщальносп.
ОкрГм того, виникае дискусшний момент щодо накладення такого засобу впливу, як сувора догана, у разГ повторного притягнення до вщповщальносп. На думку автора статп, е недоречним Г процесуально-витратним застосування такого засобу впливу, оскшьки повторнють вчинення адмшютративного правопорушення вказуе на неефективнють для ще! особи накладених засобГв впливу. За аналопею звернемося до трудового права, де сувора догана як вид дисциплшарного стягнення припинила свое юнування.
Так, О. Л. Чернецький пропонуе "переглянути перелш заходГв впливу, яю застосовуються до неповнолпшх. Зокрема, заходи дисциплГнарно! вщповщальносп слщ замГнити на такГ заходи впливу, як: 1) оприлюднення шформацп щодо вчинення адмшютративного проступку неповнолпшм, що е формою зовшшнього осуду протиправно! дГяльностГ неповнолГтнього; 2) обмеження дозвшля Г встановлення особливих вимог до поведшки неповнолпнього, що полягатиме у заборош вГдвГдування певних мюць, використання певних форм дозвГлля, в тому числГ пов'язаних з управлшням механГчним транспортним засобом, обмеження перебування поза мюцем проживання протягом певного часу доби, ви!зду в шшГ мГсцевостГ без дозволу спецГалГзованого державного органу, обов'язок з'являтися для реестрацп; 3) зобов'язання вщвщувати навчальнГ програми правоохоронного спрямування Гз встановленням дшв, тривалостГ та часу початку та закшчення занять, а також установ; 4) громадсью роботи, що полягають у виконанш правопорушником у вшьний вГд роботи чи навчання час безоплатних сустльно корисних робп" [9, с.19]. ЗапропонованГ автором змГни пщвищать ефективнГсть застосуванння до неповнолГтнього
мiри вщповщальносп i сприятимуть превенци нових правопорушень та стимулюватимуть виховання дослщжуваного суб'екта.
4. Передача неповнолiтнього пщ нагляд батькам або особам, яю 'х замiнюють, чи пiд нагляд педагопчному або трудовому колективу за ix згодою, а також окремим громадянам на ix прохання. Аналiзуючи цю норму, бачимо, що у пiдxодi до вiдповiдальностi неповнолiтнього держава також змушуе батькiв або ошб, що е опiкунами цього суб'екта, вщповщати за негативнi наслiдки протиправних дш останнього. Держава немовби вказуе батькам на недолши виховання неповнолггаього, спонукаючи 'х до вжиття заxодiв виховного характеру, з превентивною метою, оскшьки шм'я е першим вихователем дитини i саме батьки повинш вкладати ще не сформованiй осо6Г найважливiшi штенцп соцiальниx стандартiв, яю покладено в основу сучасно' демократично', правово' держави. Однак у застосуванш цього виду вiдповiдальностi е гостра проблема XXI столитя, така як сощальне сирпство, яка з кожним роком привертае все бшьше уваги теоретиюв та практикiв. АлкоголГзм, наркомашя, ви'зд батькiв за кордон на "заробпки" - це тшьки декшька з основних причин цього явища. Тому на практицi застосування цього виду вщповщальносп у вищенаведених прикладах не принесе очшуваного ефекту як у виглядГ превенци, так i з метою виховного характеру. Застосовуючи цю норму, суд з особливою увагою повинен дослщити умови проживання неповнолггаього, доручити органу отки i пiклування встановити психолопчний портрет батьюв цього суб'екта, для того щоб не допустити неефективного застосування ще' норми.
Висновки. Враховуючи iнтенсифiкацiю правопорушень, що вчиняються неповнолггшми, слщ удосконалити правову полггику щодо вiдповiдальностi ще' категори суб'ектiв права. Основною метою адмшютративно' вiдповiдальностi е виховання особи, що мае на мет превенцшний характер, як для особи, так i для сощуму загалом. Доведено, що гуманнють е основоположним принципом правово' полпики щодо неповнолiтнього. Констатовано, що викликае сумшви ефективнiсть передбачених у нацюнальному законодавствi заxодiв виховного впливу, оскшьки вони грунтуються на моральному факторi та тюно взаемопов'язаш з рiвнем правосвiдомостi, правово' культури, морально-етичних настанов i цшнюних орiентацiй неповнолiтнього. Доведено необxiднiсть iндивiдуального пщходу пщ час призначення засобу впливу, врахування суб'ективних чинниюв та зовшшнього середовища, в якому перебувае неповнолпнш.
Обсяг статтi не надае можливосп повною мГрою дослщити перспективи удосконалення правово' полпики щодо адмiнiстративного впливу на неповнолггшх, тому вказане е напрямом майбутшх дослiджень.
1. Ортинський В. Л. Гаранты прав та свобод людини i громадянина - основа формування правовог держави / Ортинський В. Л. // Захист прав i свобод людини та громадянина в умовах формування правовог держави: зб. тез. - Львiв, 2012. - С. 3-6. 2. Панфилова Т. В. Понятие гуманизма и проблемы его развития / Гуманизм на рубеже тисячелетий: сб. стат. - М., 1997. -С. 72-80. 3. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (с постатейными материалами и судебной практикой) / отв. ред. С. И. Улезько, М. Б. Смоленский. - Ростов-на-Дону : МарТ, 2002.- 863, [1] с. 4. Адмiнiсmраmивна вiдповiдальнiсть в Укран : навч. поаб. / [за заг. ред. А. Т. Комзюка]. - 2-ге вид., виправл. i доп. - Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. - 103 с. 5. Державна служба статистики Украгни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ukrstat. org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_ap_bl. htm 6. Кодекс Украгни про адмiнiсmраmивнi правопорушення: Закон Украгни вiд 07.12.1984 № 8073-X // Вiдомосmi Верховног Ради Украгнськог РСР. - 1984, додаток до № 51, ст.1122. 7. Сдиний державний реестр судовихршень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr. court. gov. ua 8. Словник украгнськог мови: в 11 тт. / АН УРСР. 1нститут мовознавства; за ред. I. К. Бiлодiда. - К.: Наукова думка, 1970-1980. - Т. 2. -С. 338. 9. Чернецький О. Л. Правове регулювання адмiнiсmраmивног вiдnовiдальносmi неповнолттх в Украгш: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О. Л. Чернецький. - Х.: Харювський нащональний ун-т внутрштх справ, 2008. - 22 с.
