CC BY
198. Тлостанова М.В. Проблема мультикульутрализма и литература США конца ХХ века. - М.: ИМЛИ РАН, „Наследие", 2000. - 440 с.
9. ТодоровЦ. Поняття л^ератури та ^i есе. - К.: Видавничий дiм „Киево-Могилянська академiя", 2006. - 162 с.
10. Фукуяма Ф. Великий разрыв. - М.: АСТ, Ермак, 2004. - 476 с.
11. Cox Robert W. Civilizations and the Twenty-First Century // Globalization and Civilizations / Ed. by M.Mozaffari. - London & New York, 2002. - P.1 - 23.
12. Haquette J.L. Lectures Europйennes: Introduction а la Pratique de la Literature Compame. - Rosny-sous-bois: Bmal, 2005. - 254 p.
13. SouillerD., Troubetzkoy W. Literature compared - Paris: Presses Universitaires de France, 1997. - 788 p.
УДК 821. 162. 1 (477) М 34
Матковський 1.Й.,
кандидат фтолопчних наук, Докторант Вармшсько-Мазурського университету (Польща), викладач кафедри свтовоТ лтератури Дрогобицькогодержавного педагопчного ушверситету
СК1ФСЬКА ЕЛЛАДА ЮЗЕФА ЛОБОДОВСЬКОГО (ДО ПИТАННЯ ЮЗЕФ ЛОБОДОВСЬКИЙ I УКРА1НА)
Продовжувач традицш „украТнськоТ школи" у польськ1й л1тератур1, д1яч украТнсько-польського порозум1ння, Юзеф Лободовський вню неабиякий вклад у поширення украТнськоТ культури поза ТТ межами. Образ УкраТни, степу, а також Тх в1зп, як1 посщали вагоме м1сце у польському романтизм! I мали значну цшжсть для украТнськоТ культури в контекст! св1товоТ, знайшли свое продовження у творчост по-ета. У статт1 здшснено спробу показати особливост1 юторюсофськоТ в1зп образу УкраТни-Еллади в поетичн1й та публщистичнш творчост1 цього митця.
Знаю - медом сонця, ой Ладо, В твоТм древшм т1л1 - весна. О, моя Степова Елладо, Ти й тепер антично-ясна. [5: 137]
(„Знаю - медом сонця....", 1925)
Образ УкраТни-Еллади, покликаний до життя неокласиками та роз-винений бвгеном Маланюком у своТй поетичнш творчост1, дае розу-
мiння ще одного аспекту формування феномену украТнськоТ культу-ри мiж лiсостепом та Чорним морем - впливу грецькоТ культури Kpi3b призму культурного синтезу, який сформувався у твычному Причор-номор'Т, зокрема у Криму. Вщомий вислiв Йогана Готфрща Гердера1 [10, 64] про величаве майбутне УкраТни став фунтом для юторюсофсь-ких вiзiй цього видатного украТнця, який вню лепту в формування образу УкраТни, зокрема i в свiтовiй л^ературк Континуатором по-етичноТ традицп „украТнськоТ школи" у польському романтизмi та по-части поетичноТ традицiТ бвгена Маланюка е маловiдомий в УкраТш польський поет Юзеф Лободовський. З огляду на своерщнють образу УкраТни, сформованого у численних поезiях, творчють цього мис-тця е цкавим явищем у польськiй лiтературi ХХ столiття та заслуго-вуе на увагу украТнських лiтературознавцiв. Зокрема у нашш статтi прагнемо показати власне трактування образу УкраТни-Еллади у лiричнiй творчостi Ю. Лободовського. В украТнському л^ературоз-навствi поезiя польського поета е вщомою завдяки публка^ям та перекладам Мирона Борецького [3], 1рени ШиповськоТ [15], Людмили Фрик [8], проте дослiдникам залишаеться досить широке поле до аналiзу, зокрема i певн аспекти образу УкраТни.
Предметом нашого дослiдження е поетична та публщистична творчiсть Юзефа Лободовського, у якш простежуеться образ УкраТ-ни-Еллади, власне трактування i розумшня ^еТ теми.
Мета нашого дослщження полягае у розкриттi юторюсофськоТ вiзiТ образу УкраТни-Еллади, Криму, простежити взаемозв'язок автора iз традицiею в украТнськш лiтературi та показати його своерщнють.
Юзеф Лободовський, один iз континуаторiв „украТнськоТ школи" у польському романтизму народився 1909 року в селi Пурвiшки2, що по-близу Сувалок, на пiвночi Польщi (тепер територiя Литви). У 30-х рр. активно долучаеться до справи покращення украТнсько-польських вщносин. Зокрема публiкуе низку статей, у яких розкривае для польського читача сутнють i ^енезу украТнськоТ культури. Перекладае твори украТнських пое^в, зокрема Тараса Шевченка [6]. Вщ поетично-го дебюту Лободовський стае продовжувачем традицiй польських романтиш, зокрема Ю. Словацького, А. Мщкевича, С. Гощинського, Ю. Залеського, у якш створюе своерiдний та багатогранний образ УкраТни. 1954 року в Парижi св^ побачила поетична збiрка Юзефа
1 Колись УкраТна стане новою Гречею: гарне небо цього народу, весела душа i його музична натура, родк^ поля i колись розбудяться: з таких малих народiв, якими свого часу були i греки, постане нова нафя: ТТ кордони поширяться аж до Чорного моря i звщти на весь св^ - перекл. - I. М.
2 Докладные про бюграф^ митця див.: Irena Szypowska. Od „Atamana Lobody" do „Seniora Lobo". - Warszawa, 2001. - 216 с.
Лободовського „Золота грамота", тематика якоТ' е цiлковито украТнсь-кою. Серед численних поезш, нашу увагу привертае „Сюфська Елла-да" [19, 94-97], присвячена eвгеновi Маланюку та поезiя „Чорне море" [20, 98-101]. Як згадуе Лободовський, „з Маланюком ми познайоми-лися у Варшавi, десь на початку 1936 року. У цей час я наблизився до варшавського сходознавчого осередку, а вщтак i до клубу „Прометей" [18, 111]. У ^6i „Прометей" збиралися емiгранти iз теренiв Радянського союзу, особливо УкраТни та краТн Кавказу. Лободовський залишив таю спогади про це товариство: клуб розмщався на розi алеТ ерусалимськоТ i та вулицi БратськоТ у Варшавк На зiбран-нях клубу, де я був бажаним гостем, збиралися, окрiм украшав, грузи-ни, татари, турки, азербайджанц i твычнокавказцк Були тут i 1мнадзе, який перебував у Варшавi в якост напiвофiцiйного представника гру-зинського народу, i маленький з настрашеною бтою чуприною проф. Накашидзе, два осетини: Бiо Бiластi i Ахмет бей Барасбi Байти-хан, одружений з вщомою поетесою iз „Квадриги" Нiною Ридзевською. Часто приходив вже хворий Леон Василевський, а з Парижу при-Тжджав Якiв Шульпн...Коли приТжджав до Варшави внук Шамiля, героя кавказькоТ нацiональноТ' боротьби, майже завжди виникали бурх-ливi суперечки помiж ним i головуючим проф. Смаль-Стоцьким" [19, 1]. Перебуваючи у цьому середовищк Лободовський досконало оволодiв знаннями, як дозволили йому добре орiентуватися у культурному середовищi причорноморських народiв, проблематикою ре-гiону. Водночас молодий поет активно перекладае евгена Маланю-ка, iз яким починае вести свого роду полемку в якосп пропонованих вiзiй у своТй лiрицi. Зокрема Лободовський займае своерщну пози-цiю щодо ролi степу та Еллади у процес формування украТнськоТ нацiТ та украТнськоТ культури3. Польська дослiдниця поезiТ Юзефа Лободовського Анна Собеска зауважуе, що „представлен елементи у поезiТ Лободовського виконують, мiж iншим, функцiю регюнально-го символу. 1стотною тут е Тхня те що вiн украТнський....", пропоно-ванi читачевi символи, образи тощо е „ключем до зрозумiння украТнськоТ л^ератури i культури, Тх нацiонального характеру, ментальностi i ютори" [14, 5]. У 1937 роц Лободовський стверджував: „польське суспiльство i преса не може вести дискуаю (йдеться про дискусiю, яка вщбувалася у 30-х рр. на шпальтах „Польсько-украТнського бю-летеню". Дискусiя вщбувалася навколо питання про способи розв'я-зання польсько-украТнських проблем - авт. ), осктьки нiчого не може сказати про украТнське питання, бо не знае аш минулого УкраТни, аш
3 Бiльш детальнiше про юторюсофськ вiзiТ украТнського степу див.: [7]
ютори (неспотворених) польсько-украТнських стосунш, анi тим паче ук-раТнськоТ культури та основ i тенденцш" [17, 427]. Маючи намiр виправи-ти цю ситуацiю, поет вже у 1939 роц пщготував поетичну збiрку, у якш змалював украТнський поетичний свiт, проте видати ТТ вдалося лише пiсля вiйни - у 1954 роцк Серед iншого, у збiрцi „Золота Грамота" Лободовсь-кий звертаеться i до образу УкраТни-Еллади. Поет впроваджуе у польську лiтературу та свщомють читачiв новий образ УкраТни та ТТ культури. Як фiксуе довщкова лiтература, у Х1Х ст. у польськш лiтературi формуеться низка топоав, образiв, якi поступово переходять у стереотипи по вщно-шенню до украТнського народу. Вiдтак, у „Словнику польськоТ л^ерату-ри Х1Х ст." ми можемо виокремити низку ключових ^в, якi домiнують в украТнськш тематицi, це: козак, Аркадiя, Гайдамаччина, дике поле, степ, Хмельницький, Вернигора [12, 977-988]. Пюля „ТрилопТ" Г. Сенкевича т образи об'еднаються в один негативний стереотип, який повинен був спростувати якюно новий топос УкраТни - УкраТни-Еллади.
Сьогодн дослщники стверджують, що у пiвнiчному Причорно-мор'Т „наслiдком понтiйсько-еллiнського синтезу постала своерщна „скiфська" культура (беремо слово „шфська" в лапки, бо ж зрозумн ло, що основними творцями-майстрами мистецьких шедеврiв скiфiв могли бути от понтiйцi - спадкоемцi традицмноТ культури Поднiпров'я )" [1, 176]. Можемо припустити, що свого часу Лободовський вiв живий дiалог iз автором „СтеповоТ Еллади", з приводу ^енези украТнськоТ культури. У статп, присвяченiй аналiзовi поетичноТ творчост бвгена Маланюка Юзеф Лободовський писав: „Питанням дослiдження i серй-озноТ дискуси е питання про те, чи Маланюк не перебiльшуе, коли говорить про видатне значення i вплив античноТ грецькоТ цив^заци на УкраТ-ну. „Факт, що наша батьшщина належить до цього ареалу - оповщае у одному з найважливших шкiцiв II тому - факт довготривалого перебу-вання у ым наших предкiв (вщ VIII ст. перед Р. Х.) залишив по собi, i мусив залишити величезну спадщину, яка у нас юнувала, iснуе, i буде юнувати у нашiй пiдсвiдомостi, у нашому органiзмi, навiть у нашм Чннер-вацП". Боюся, що тут Маланюк тшов задалеко у мiфологiзацiТ, розпоча-тоТ, зрештою, з найбтьш шляхетними намiрами" [18, 122]. Однак це не перешкоджае авторовi „ЗолотоТ Грамоти" творити власний мiф, який ото-тожнюе подiТ iз ютори УкраТни iз трагедiею гомерiвського епосу. Якщо Маланюк розцшював iсторiю УкраТни крiзь призму подiй, якi „нагадува-ли йому iсторiю СтародавньоТ Еллади, що виразила свою сутнють в безсмертнм красi i в цм закоханостi в естетизм, у витончеысть, чуттевiсть, стала, врештi, безборонною жертвою владного i крицевого Риму" [2, 22], то Лободовський переносить еллшський свп" на украТнську землю i наповнюе його образами грецькоТ мiфологiТ, вершиною якоТ е трагедiя
Гомера „^ада". Лiтературознавець Ярослава Савицька вдало п^^чае, що „npocTip Укра'ни глибоко закоршений у давнинi, у мiфi. Зв'язки з Вiзантieю i Гречею е вписанi у народнi звича', укра'нську щоденнiсть. Вони акцептуються незалежно вщ людсько''' свiдомостi. Лободовський пщдаеться впливовi, про що була мова, еллшськш концепци укра'нсь-ких емiгрантiв. Грецькi мiфи стають власнiстю укра'нського народу, не можна тут вщкинути минуле вiд сучасностi - мiф тривае" [11, 257].
Аналiзуючи лiрику Юзефа Лободовського, зауважуемо, що поет частково приймае концепт неокласиш i бвгена Маланюка про укра''-нську культуру, як спадкоемницю культури Стародавньо''' Еллади. Грецький культурний св^, який функцiонував у швшчному Причорно-мор''', зокрема у Криму, а також християнство, яке приходить до скiфiв iз Криму вщ апостола Андрiя у поезп „Триптих закатованш Церквi"4 [16, 56, 64] дають змогу аргументувати цей факт. Цкавим е свщчен-ня Ю. Лободовського, дане у поезп „Триптих....", про гёнезу укра'нсь-кого християнства. Бтьш детальнiше ми нижче проаналiзуемо цей твiр, але слiд зауважити, що Лободовський намагаеться пов'язати укра'нську культуру, також i християнство, зi старогрецьким перю-дом, ще еллшським - не вiзантiйським. Цю думку аргументуе також л^ературознавець Малгожата Гавриховська, пишучи, що „вже сам кошчний спосiб усвiдомлення ^еУ батькiвщини (адже багато мюця тут займае розважання над образом ^еТ землi) у фунт речi е вiзант-шський, але еллiнiзм „Золото' Грамоти" виходить поза мислення про культуру схщного християнства, як ново' синтези, у основi яко' лежать впливи грецько' культури назначено'' знаменням хресту. Лободовський швидше показуе вщчутну наявнiсть зародкiв грецько' культури у мiфiчному просторi, який вш творить" [9, 156].
Дослщниця Анна Собеска стверджуе, що „на листах „Золото'' Грамоти" перед нами виникае нацюнальна мiфологiя" [13, 258]. Справдк поет переповщае нам дiяння, якi пам'ятае ттьки одвiчна кримська земля, коли „балтшсьм бурштини i римське залiзо, // сталь варяпв, вiзантiйськi шовки i мiдь // спати не дають ночами. I прокидаеться Язон // Темш очi Меде' побачив шсля довгих рокiв"5. Поет передае юторш причорноморського краю, у якiй мають мiсце i дикi скiфи, i говiркi греки, i римляни, i смуглi iталiйцi. Всi вони проминають, але залишаеться „розпач i бть 1ф^ени". Перед читачем постае образ „старого Бахчисараю" i „шсня, що на роздорiжжях укра'нських страшить" - татарськ набiги на населення Укра'ни. Лободовський переходить
4 Tryptyk o zamordowanym kosciele.
5 To baltyckie bursztyny i rzymskie zelazo,//Stal Waregow, bizantyjskiejedwabie i miedz,/ / Spac nie daja po nocach. I budzi sie Jazon.// Ciemne oczy Medei zobaczyl po latach
до козацького перюду у юторп кримсько''' землi i бачимо вже „на фортах Акерману став король Владислав6, // накинувши запорозьку ки-рею", а перед очима носяться „флотилп брипв i фрега^в, // шумлячи величною шснею на низини краю, // i вщ берега до берега // шсня козацька Варяга: // Чорне море, наше море, // гра!". Поеднуючи Азов i3 Гдинею, Лободовський акцентуе на часi, коли Крим був складовою частиною Речi Посполито' у часах IT панування „вщ моря до моря". Поет звертаеться до „понтшськоТ хвилi", щоб вона розказала май-бутне. Зокрема, Лободовський притримуеться думки, що ттьки ус-вiдомивши свое далеке минуле, можна вiдповiдати на питання сього-дення i майбутнього. Перед нами знову постають кримськ порти, яким поет вщуе повернення давньоТ слави: А неподалк колишуться щогли i реТ сотнi гостей з АравiТ, Цтангу, Катаю.... Оце „Фрам" нансена хитаеться на хвилу якого не вразив гук бтих льодiв, нi мороз... Оце знавець багатьох вихрiв, океашв i краТ'в, чорний корабель Сшбада-мореплавця.
Тут i Святослав-Завовник iз срiбним кiльцем у вусi,
привiз сть, мякi хутра i вiск.
I бронзовий вщ смаглих вiтрiв Занзiбару,
пiсля тисячi i однiеТ пригоди,
але втьний вiд всяких мук i журби,
стоТ'ть п'яний корабель Рiмбауда.
I пiд вiтром, що несе радюш вiвати, iдуть гурти бригантин, каравел i барк. З далеких метрополш, iз багатих столиць напливають заморськi гостi, де Т'м у щастi та хвалi Захщ i Схiд вiдкрили сво'' порти навспж.7
(Чорне море) [20, 100-101]
6 Владислав IV - польський король з династп Вазiв у 1632 - 1648 рр
7 A opodal kolysza sie mzszty i reje// setek gosci z Arabii, Cipangu, Kataju...// Oto „Fram" nansenowski na fali sie chwije,// co go huk bialych lodow, ni mroz nie przerazal...// Oto znawca tylu wichrow, oceanow i krajow,// Czarny okret Sinbada-Zeglarza.
Tuz Swiatoslaw-Zdobywca z srebnym kolcem przy uchu,// przywiozl sol, miekkie futra i wosk.// I brazowy od smaglych Zanzibaru podmuchow,// Po tysiacznej i jednej szalonych przygodach,// ale wolny od wszelkich udrek i trosk,// stoi statek pijany Rimbauda.
I pod wiatrem, niosacym radosne wiwaty,// ida tlumy brygantyn, galeonow i szkut.// Z metropolij dalekich, ze stolic bogatych// naplywaja zamorscy goscie,// gdy im w szczesciu i chwale Zachod i Wschod// otworzyly swe lady na osciez
У цм поезГГ Лободовський зображуе час цишчно, повертаючись вiд Криму козацьких чаав, знову до античностi, яка повинна стати символом майбутнього для цього краю. Лтературознавець Малгожата Гавриховсь цишчысть свiдчить про втечу автора вщ хаосу в мiфiчний час, який весь час повторюеться. Лободовський неодноразово воскрешае мiф i ютсря власне зустрiчаються у просторi людського пiзнання Юзеф Лободовський поеднуе мiф i iсrорiю у iншiй поезп „Скiфська Еллада"8. Тут слiд наголосити, що поет протиставляе „степовш Елладi" бвгена Маланюка, яка „степо-вою бранкою", „скiфську Елладу", намагаючись спростувати катего-ричнiсть суджень украшського поета. Цiею „скiфською Елладою" е сама Украша - синтез еллшськоТ i смфськоТ культур, трагедiя якоТ подiбна до подiй поеми Гомера „^ади". „У планi мiфу, фаталiзм украТнськоТ iсторiТ Лободовському являеться тотожним фаталiзму епосу Гомера - сюфська УкраТна-Еллада повторюе трагедiю за античним взiрцем" [9,157]. Автор пише про трагедш украТнського народу у першш половинi ХХ ст. Проте, цишчнють часу, яку використовуе Юзеф Лободовський дозволяе ствер-дити, що цей приклад е уыверсальний для зображення трагеди украТнського народу в рiзних часах, оскiльки причини трагеди е подiбнi. Сте-пова Еллада не е грецькою, а украТнською: синiй Днiпро - це Скамандр, який передвщае бiду, прачки - НавакаТ, iз Павлом Тичиною поруч йде срiбнолукий Аполлон, Симон Петлюра - Гектор, над тiлом якого плачуть троянськi панни. Поет порiвнюе лiрника, бандуриста iз Орфеем, селянина iз Прiамом, дiвчата „грудьми не поступляться Артемiдi", „молодь ахейська ствае, // у сорочках-вишиванках торси могуты, сталевi", „сте-повi Арiадни, // вибiлюють полотна в садах черешневих" бiла хата в тополях „св^иться як акрополь", „чигиринськi люи" нiби священнi гаТ, а курган старого Тараса виступае центром цього св^у, неначе грецький Олiмп. Аркадiя раптово мiняеться, бо „бог Арес зi щитом йде i в золотш зброТ". Вже у Путивлi голосить Андромаха, а „lлiада // у з попелу вставши, могилами крокуе, // мщною стопою - вирок бопв ТТ тягне за коси". Автор вказуе на фаталiзм, який кружляе над украТнською iсторiею: „аж бiгун марафонський впаде, до мети доб^ши, знову // i заплачуть панни троянськi // над мертвим ттом Симона Петлюри". Лободовський тут хоче воскресити моменти з юторп украТнського народу, коли його свобода, як легендарний марафонський б^н, у кульмшацшний момент розчи-няеться як дим, а украТнки плачуть над своТми державними мужами. УкраТна у цьому вирi у образi „ослiплоТ еллiнськоТ дiви"9 [20, 17-19] йде „у степовий св^". Юзеф Лободовський вдало використовуе об-
8 використовуемо украТнський переклад феТ поези виконаний Мироном Бо-рецьким та опублкований // Lobodowski J. Piesn о Ukrainie. - Л^в. - 1996. - 159 с.
9 Поезiя „Zamiast inwokacji" („Замють звернення")
раз Андромахи, характеризуючи ним Украшу. Апполон прирк Андромаху на сумну долю: шхто не вiрить Тй, хоч все нею сказане збу-ваеться. Поет натякае на дiяння 1918-1921 рр. в УкраТш, коли пред-ставники Заходу не повiрили УкраТш i не пщтримали ТТ у намаганнi вибороти свою державнють, але це вже ктька раз у юторп повторялось, i тодi степ, з якого на неТ „летять птахи зловщГ [5,118] стае для УкраТни „мiцною, як смерть в'язницею" [5,115]. Слщ наголосити, що поняття „фатум" е невщ'емною складовою старогрецькоТ мiфологiТ, а вiд так i тзншо'Т грецькоТ лiтератури. „Звертаючись до грецькоТ традицГТ, Лободовсь-кий певною мiрою еллiнiзуе iсторiю УкраТни, представляе ТТ як важкий i непе-реферiйний роздiл в сори европейськоТ цив^заци" [9,157]. Власне, таке трактування европейською цивiлiзацiею УкраТни створюе ситуацю, яку вда-ло передае бвген Маланюк у поезГТ „Зловюне" [5, 44]: Знов захщ буряний. Недобрий. Знов пророкуе кров'ю лiтер, Що ми загинем, яко обри, Що буде степ, руТна й вп"ер.
У поезп „Скiфська Еллада" УкраТна постае перед читачем у образi Еврн дiки: „Еврiдiка заснула, ночi примари i диви // квiтом украли ТТ у замрiянiм шумi тихесеньюм...", „Тiнi вiзiй чарiвних Тй по повках блукають; // сном зако-лисана плинним, в темну сходить безодню // i не знае, що в небi уже поли-хають // мiдi блиски i буде буря сьогоднi" - „надто пiзно збудилась, бiгла босою стопою, // вщ квадриг i тачанок степ гуфв ошалiло". Вiзiя гнаноТ Евр-щки-УкраТни у степу тачанками i квадригами змiнюеться лаконiчним образом - символом неволi - „Дыпро ж непокiрний, пiнистий, суворий // вже для чужин^в сьогодн струм виробляе". У четвертiй частин поезГТ Ю. Лободовсь-кий нав'язуе до думки, що лише у сок^ УкраТни iз Польщею, може вщро-дитись давня слава УкраТни-Еллади. Лише тодi, коли грецька фаланга крокуе по варшавськiм мостi, чуеться шум Днiпра у нуртi вюпяым, а може Скамандр засвiтився? ... Пливуть байдаки козацькi, плещуть розмiрено весла, попiд руки взяли м'я мудрий Ярослав з Аххшесом; король Болеслав у юраа раптово з'явився, мечем щербатим удари у браму, як в золото слави, i перемЫився вже КиТв у старий ахейський Вавель, i Аполлон, наш Перун громовладний, грiзною хмарою на край мм спадае.
(„Скiфська Еллада")
тодi можна буде звернутись священними словами i промовити: Злинь до нас, i гучна, i спiвуча Елладо,
Сюфська Елладо
(„Смфська Еллада")
Тема польсько-украшського союзу, прикладом якого поет наводить союз Юзефа Пiлсудського i Симона Петлюри у 1920 роцу е наскрiзною темою його у багатьох його творах. Лободовський щиро вiрить, що лише сптьни-ми зусиллями можна уникнути фатуму сори. У творчостi Лободовського мае мюце ще один фатум. Його можна пояснити за допомогою слiв, напи-саних поетом, як апеляцiя до поляюв у 30-х рр.: „якщо поляки (не уряд, а цтий народ!) не зрозумiють тiеT просто!' правди, що доля Украши i Польщi iсторiя сплела способом, який не можна розiрвати (генiальнi слова Шевчен-ка: Польща впала i вас придавила можна би було iз успiхом повернути... програемо черговий раз наш шанс на сходi бвропи, як вже раз ми програ ли)" [17, 427]. Зокрема тут звучить щея польсько-укратнського поеднання.
У згаданому вже творi „Триптих..." поет намагаеться показати початки християнства на укра'!нськш землi, яке приходить на сюфську землю iз „Pontus Euxinus"10 за посередництвом святого апостола Андря. Поет намагаеться вттити у життя концепцiю про роль християнства, яке виступить сполучною ланкою мiж кримською Елладою i Гiпербореями i використовуе „найпрекраснiшу зi всiх легенд" про мiсiйну подорож Святого: Перш ыж почне пщыматись рiками до степових болiт i лiсiв, спочатку стопу поставить у пристав -чув про не'!: Рог^ Symbolorum. Пантiкапея поклониться йому, 1з Кiммерiону
Надбiжать стада диких коней, дим вогнищ жертовних у степу причайсь, коли зi жменькою зерна за пазухою втьно ще слуга Божий, Андрiй, над Борисфен i тихий Тана'Тс.11 (Триптих.. )
10 Понт Евксшсьий (Гостинне море) - антична назва Чорного моря
11 Zanim wspinac sie zacznie rzekami // ки stepom i Ьогот, // najpierw stope postawi w przystani — // slyszal о niej:// Portus SymЬolorum.// Pantykapea ти sie pokloni, // od Kimmerionu//przycwaluj // а stada dzikich koni,// dym ofiarnych ognisk w stepie sie przyczai, // kiedy z дагааа zЬoza w zanadrzu // wolno idzie sluga Bozy, Andrzej, // nad Borysten i cichy Tanais.
Поет створюе цiкавий образ майбутньоТ юторп цих земель, коли апостол „не встиг зшти на берег, а раменами огортае // новi землi, що в мороц важко димлять. // I перебирае пальцями, як зерна вервички // звуки незнаних йому iмен". Апостол Андрш виступае будiвничим „СюфськоТ Еллади" i залишаеться патроном над цими землями: Мюяць кров'ю налився i вiтер сьогоднi недобрий, знову бундючаться печенiги i обри, знову ханський бунчук вбито в землю. Перш ыж архангельська труба на Суд нас покличе, Бiжiть до ыг Апостола, пiд правицю його опкунчу. У найпрекраснiшiй зi вах легенд читанiй зi зворушенням i надiею, iдуть святi веслярi берегом хрест вбивати над скiфським курганом; розправляються крила на хребтах степових коней омолоджуються уста поетiв, а вЫ повертаеться
щоб звалювати поставлен поганами щоли... .12 (Триптих....)
Юзеф Лободовський внiс вагомий внесок у формування образу УкраТни у польськш лiтературi, а вiдтак i в свiтовiй. Концепт скiфськоТ УкраТ'ни-Еллади, як спадкоемницi еллiнського свп"у, органiчно вплетений поетом у загальноевропейську культурну традицш, засвiдчив про мюце украТ-нськоТ культури у процес формування сучасноТ цивiлiзацiТ. Поет також намагаеться показати роль ^еТ формаци, як захисника перед „темними силами зi Сходу". Продовжуючи традицiю „празькоТ школи" Юзеф Лободовський причинився до популяризацп образу УкраТни та його розвитку у сьогоденн i майбутньому.
12 Ksiezyc krwia napecznial i wiatr dzis niedobry,// znow panosza sie Pieczyngowie i Obry,// znowu chanski zatknieto bunczuk.// Zanim traba archanielska na Sad was wywola,/ / biegnijcie do stop Apostola,// pod prawice jego opiekuncza.// W najpiekniejszej ze wszystkich legend,// ze wzruszeniem i nadzieja odczytanej,// ida swieci zeglarze brzegiem// krzyz zatykac nad scytyjskim kurhanem;// zlatuja skrzydla ku stepowych koni grzbietom,//odmladzaja sie usta poetom,// a on wraca// by obalac wystawione przez// poganbalwany...
Лггература
1. Баган О. УкраТнська Понтида: геополiтичнi bmmípm сучасно''' Украши. -Дрогобич: Коло. - 2002. - 192 с.
2. Баган О., Гузар З., ЧервакБ. Лицарi духу. - Дрогобич: Вщродження.
- 1996. - 288 с.
3. Борецький М. Арки мосту над прiрвою. Укра'Тна в житт та творчосп польського поета ХХ столття Юзефа Лободовського // „Вдродження". - 1997.
- № - С. 15-19.
4. Лужний Р Йосиф Лободовський // „Сучасысть", ч. 7-8. - 1989. - Мюнхен. - С. 68-81.
5. Маланюк е. Поези. - Львiв: Феыкс ЛТД. - 1992. - 686 с.
6. Матковський I. 1сторюсофсью BÍ3ÍT укра'Тнського степу у поетичнм творчосп Юзефа Лободовського // Людинознавчi студи. Збiрник наукових праць ДДПУ - Дрогобич, 2007, випуск 16. - С.147-157.
7. Матковський I. Рецеп^я укра'ТнськоТ лп"ератури у мiжвоeннiй Польщi через призму творчосп Юзефа Лободовського // Лп~ература. Фольклор. Проблеми поетики. Збiрник наукових праць. - К, 2007, випуск 26. - С. 89-99.
8. ОрикЛ. Золота струна Юзефа Лободовського // „Всесвiт". - 1996. -№ 1 ачень. - С. 164-168.
9. Gawrychowska M. Sakralizacja Ukrainy w przestrzeni ludzkiego do^wiadczenia w „Ziotej Hramocie" JYzefa Jobodowskiego // „Slavia Orientalia".
- t. XXXIX. - № 1-2. - 1990. - С. 153-163.
10. Gerder J.G. Journal meiner Reize im Jahr 1769. - Leipzig, Б. в., 1972. - 282 c.
11. Sawicka J. Hellada scytyjska, Ukraina w poezji Jуzefa Jobodowskiego, [w:] Ktokolwiek jeste^ bez ojczyzny... - Studia pod red. W. Lig^y i W. Wyskiela.
- Jodz. - 1995. - C. 243-262.
12. Siownik literatury polskiej XIX wieku, Ukraina, pod red. Bachra J. i Kowalczykowej A. - Ossolineum. - 1994. - C. 981.
13. Sobieska A. Scytyjska Hellada // „Kresy".- № 44. - 2000. - С. 257-264.
14. Sobieska A. Iwiat ukraireki dziwуw w poezji Jуzefa Jobodowskiego // „Literatura Ludowa". - № 6. - 1999. - С. 3-14.
15. Szypowska I. Похвала Укра'У Юзефа Лободовського // Jobodowski J. Pie^ o Ukrainie. - Львiв. - 1996. - 159 c.
16. Jobodowski J. Dwie ksi№'''ki. - Pary'i: Instytut Literacki, 1984. - 108 с.
17. Jobodowski J. Na marginesie dyskusji - ankiety // „Biuletyn Polsko-UkraiGski". - 1937. - № 38. - С. 426-428.
18. Jobodowski J. Pomierci Maianiuka // „Kultura". - Pary'. - 1968. -№ 10 - C. 111-128.
19. Jobodowski J. W Polsce niepodlegiej // „Wiadomo^ci". - Londyn.
- № 13. - 30.03.1947. - S.1.
20. Jobodowski J. Ziota Hramota. - Pary'. - 1954. - C. 189.
