CC BY
32УДК 82.929.316
Рева Л. Г.,
кандидат фтолопчних наук, науковий ствробггник НацюнальноТ бiблiотеки УкраТни iM. В.1. Вернадського НАН УкраТни
Родинний apxiB бiблiографiчноi Шевченкiани
1сторична пам'ять тiсно пов'язана з проблемою культурноТ iдентичностi украТнськоТ наци. На формування лп"ературноТ щентичносп в окремi перiоди ютори впливали рiзнi фактори: мова, релiгiя, культуры прюритети. "Наша земля. - стверджував G. Маланюк, - протягом довгих стол^ь належала до антично-грецького кругу, до кругу античноТ культури Еллади - родовища тзшшоТ культури i Риму, i европейського Заходу. Отже, знаходилася в крузi великоТ, в своТм унiверсалiзмi, неперевершеностi, властиво, единоТ культури, до якоТ належав старовинний св^, з якого витворилася геть тзшше захiдня культура, вся захщня культура, вся захiдня цивiлiзацiя сучасна i все те, що нин називаемо европейською культурою"[3, Маланюк, с.12]. Вiзантiйська лiтература, тiсно пов'язана з античною та схщними лiтературами протягом ряду вшв, мала великий вплив на письменство КиТвськоТ Русi. Серед тзых рукописних спискiв, вiдомих в УкраТы, на початку ХХ ст. був список "Бджоли", складений С. Щегловою. Мотиви збiрника використовував у своТй творчостi I. Франко. "Таю збiрки мали чимале культурне i лiтературне значення. Вони хоч трохи розширяли круг тем наших старих книжниш та Тх свiтогляд поза меж1 церковного писання, пiдсували Тм взiрцi, форми i гадки, а при ™ давали змогу повеличатись при нащф цитатами з рiзних християнських i античних письменникiв, котрi вони знаходили в таких збiрках" [1, Грушевський, т. 2, с. 37]. Перекладаючи твори вiзантiйських письменнимв, автори давали Тм нове життя, наповнюючи Тх реальними подiями, елементами звичаТв, побуту, обрядiв i вiрувань давньоТ Русi.
Кiнець XVI - перша половина XVII ст. - надзвичайно важливий перiод в ютори УкраТни i тiсно пов'язаного з ним розвитку л^ератури. У цей перюд, як i в часи КиТвськоТ Руа, православна Церква залишалася синонiном культури, единим iнститутом вираження самобутност украТнського народу. Це - час пробудження нацюнальноТ свiдомостi, героТчноТ боротьби украТнського народу проти Ыоземних поневолювачiв, соцiального та нацiонального гшту. Саме цi процеси вплинули i на вiдродження украТнськоТ лiтератури, яка мала семивкову iсторiю: "... руський народ, всупереч тяжкш долк.., незважаючи на повне
полп"ичне безсилля, незважаючи на матерiальне i духовне убозтво, не загинув... Жарт змшився невдовзi запалом, а в натхненнш пiснi Шевченка УкраТна вперше по довгих вiках вiдчула заповщь лiпшого майбутнього, вiдчула, що i для неТ можливим е самостшне життя, розвиток i поступ рука в руку з шшими, щаслившими, цивiлiзованими народами бвропи. Але таке життя може бути ттьки результатом величезноТ, неустанноТ i свщомоТ своеТ мети працГ [12, Франко, с.364-365]. Проте, найбiльший полiтичний i естетичний вплив на формування лтературноТ iдентичносri мала i мае творчють видатного сина УкраТни, Прометея нескореноТ волi та Апостола народного духу Тараса Шевченка. Проходять епохи, але iм'я Тараса - вiчне. Вш був, е i буде! Тарас Шевченко, як символ нацюнальноТ духовности близький серцю кожного украТнця, що живе в УкраТш, чи за кордоном... Вш близький i людям шших нацiональностей, якi полюбили украТнську землю i ТТ народ, що прийняла Тх у свое серце з уама болями i стражданнями, та шуканнями своеТ долi.
Недовге й стражденне життя i яскрава поетична й художня його творчють - це приклад самовщданого i героТчного служ1ння своему народовi. Т. Шевченко розбудив i духовно збагатив своТм словом ново-народжену украТнську нацю Ця нацiя духовно мужнта не внаслiдок покори, а безнастанноТ боротьби з опольщенням, онiмеченням, не ка-жучи вже про варварськи агресивну русифкацш. Вiн пiднiс украТнсь-ке письменство до рiвня загальнолюдських iдеалiв, став символом нашоТ незалежносп. Для багатьох поколiнь украшав Тарас Шевченко асоцшеться з Батькiвщиною та е Т"Т символом. З гшвом i болем дор^ кав поет своему братов^украшцев^ що догiдливiстю своею, принизли-вим пiдлабузництвом викликав лише зневагу. I сьогоднi боляче читати деяких "цiнителiв" - творчостi Тараса Шевченка, що з велеречивою амбп"ыстю мехаычно повторюють чуж1 iстини, зневажаючи поета: "Кож-ну постать можна критикувати. Але то мае бути висока культура думки, яка може будити думку в читача..." [10, Сверстюк]. Та не однаково меы, Як УкраТну зл iТ люде Присплять лукавi i в огн 1Т окраденую збудять. Ох, не однаково меш, - писав поет.
Творчють украТнського народного поета в^грала величезну роль у розвитку украТнськоТ культури, стала невiд'емною ТТ частиною. Твори Кобзаря видаються в перекладах на десятки мов зарубiжних краТн, збтьшуеться з року в рк кiлькiсть видань про життевий i творчий шлях Т. Шевченка, в яких шевченкознавц дослiджують окремi
проблеми творчост письменника, його значення для розвитку свп"ово!' культури. Допомогти читачам орieнтуватися в цьому потоцi л^ератури покликанi рiзноманiтнi бiблiографiчнi посiбники. Бiблiографiчнi матерiали, присвяченi Т. Шевченковi, мають на метi рееструвати i рекомендувати читачам твори поета та матерiали про його життевий i творчий шлях. Шевченмана е однiею з найбтьш розроблених галузей украТнсько'' л^ературно' бiблюграфN. Над бiблiографуванням творiв Т. Шевченка i лiтератури про нього в рiзний час працювали багато в^чизняних i зарубiжних бiблiографiв: I. Франко, М. Комаров, В. Межов, М. Яшек, Ю. Меженко, I. Бойко, Ф. Сарана та шшк
Наша стаття на прикладi покаже, яке мюце в житт сучасниш займае творчiсть Тараса Шевченка.
Протягом вшв серед важливих функцiй лп"ературноТ щентифкаци була функцiя консолiдуюча, що формувала юторичну пам'ять, вщсто-ювала символи, релкви, iстини, краси, об'екти поклонiння. Саме таким об'ектом поклоншня для нашо' сiм'Т е Тарас Шевченко. В амейному архiвi зберкаються працi батькiв — Нiни Максимiвни, Григорiя Семеновича та автора статт Лариси Григорiвни, присвяченi Кобзаревк
Мiй батько, Рева Григорй Семенович [5], народився в бага-тодггнш ам''' в м. Переяслав-Хмельницькому Кш'всько''' обл.
Батькова мати, моя бабуся, Марiя Макар'вна, закшчила цер-ковно-приходську школу. В ам''' на покути бiля образiв висiв i портрет Тараса Григоровича, обрамлений рушником, а шд ним на неве-ликiй саморобнiй поличцi лежав "Кобзар". I кожного вечора, шсля виконання всiх опорядкувальних господарських роб^, вся сiм'я зби-ралася разом, i мати при свiтлi каганця читала Шевченка, переповн дала про рiзнi факти перебування Т.Г. Шевченка на Переяславщинк. Тепло цих Шевченшських сiмейних вечорiв, любов до творiв Пророка мiй батько проню через фронти Велико'' ВiтчизняноТ вшни, i через усе свое життя, доносячи вiчне i щире слово Шевченка до сво'х дiтей, до сво'х учнiв.
Нещодавно Ки'вський нацюнальний унiверситет увiковiчив пам'ять Григорiя Семеновича в "Календарi-щорiчнику" [6].
Моя мама, Рева Нiна Максим'вна [9]. Знайомство з творчютю Тараса Шевченка у мами вщбулося дуже рано. Першим твором, який вона прочитала (а читати навчилася ще до школи), була його "Катерина". Цей твiр викликав сктьки емоцш, сктьки слiз, що бабуся звер-нулася до баби Зiни, стьсько!' "шептухи", щоб вона "вилила" переполох у дитини.
Моя бабуся по материнш лжи, Меланiя Павл'вна Геращенко, закшчила Змпвську пмназш в Харкiвськiй областi. Вона не лише
артистично зворушливо читала твори Т. Шевченка, але й багато розповщала легенд i мiфiв про Кобзаря. "Кобзар" в маминiй ам'Т' був найдорожчим скарбом. В роки вшни село Черемушне ХаршськоТ' областi, в якому мешкала родина, знаходилося неподалк вщ рiчки Сiверський Дiнець. Воно було ареною бойових дш. Весь невеличкий скарб ам'Т, серед якого був i "Кобзар", був закопаний у схованку. Пюля звiльнення Харкiвщини 23 серпня 1943 року за завданням директора ЗмпвськоТ середньоТ школи, мама проводила бесщи на своТй "десятихатцГ з ж1нками, чоловiки i сини яких були на фронтах. Мета цих бесщ - розповщати про поди на фронту але поруч з цим мама читала твори Т. Шевченка ("Кобзар" уц^в), i збiрку вiршiв К. Симонова "Жди меня" (1943), яку подарував мамi солдат. Таю бесщи проводилися в суботу i недтю. Цi зустрiчi з односельцями, мабуть, стали причиною того, що мама, склавши юпити до Харкiвського медичного iнституту, забрала документи, i вступила до Хармвського бiблiотечного iнституту, пов'язавши свою долю з популяриза^ею творiв художньоТ л^ератури, i, зокрема, творчостi Т.Г. Шевченка.
Працюючи в Державнiй Республiканськiй бiблiотецi УРСР iм. КПРС (нинi - Нацюнальна парламентська бiблiотека УкраТни) на посадi старшого бiблiографа по робот з художньою лiтературою, Рева Н.М. безпосередньо була пов'язана з Читачами i Книгою. Осктьки Бiблiотека була оргаызацшним, координацiйним i методичним центром бiблiотек УкраТни, нею складалися рiзноманiтнi бiблiографiчнi матерiали та методичнi рекомендацп для бiблiотек Республiки з шдивщуального керiвництва читанням, масовоТ роботи з творами художньоТ л^ератури, де чтьне мiсце займали твори Т.Г. Шевченка та лтература про нього. Пзыше бiблiотека започаткувала на допомогу бiблiотекарям видання "Календаря знаменних i пам'ятних дат", де щороку в першому кварталi вмiщувалася бiографiчна довiдка про життепис Т. Шевченка, список видань його творiв i лiтератури про нього, та рiзнi поради, як проводити шдивщуальш та масовi заходи з метою популяризаци творчостi Кобзаря.
Традици батькiв продовжую i я, донька Рева Лариса Григорiвна [7]. Працюючи завщуючою шктьноТ бiблiотеки та вчителем украТнськоТ мови та лп"ератури, ми плекали Шевченкове слово не лише на уроках украТнськоТ мови та л^ератури, а й у кошткш позаурочнш роботi. З 1993 р. - вона працюе науковим ствроб^ником НацюнальноТ бiблiотеки УкраТни iм. В.1. Вернадського НАН УкраТни.
Практична робота Г.С. Реви, Н.М. Реви, Л.Г. Реви стала основою монографш i статей, в яких обов'язково присутня творчють Тараса Шевченка.
Бтьше сорока рош минуло з часу виходу в св^ книги Н.М. Реви "Учитель-словесник/ шкльна &блютека"(К.: Рад. шк., 1969. -104 с.), а питання, пщнят в нм i нинi не втратили свое''' актуальносri. Розрахована книга на вчителя-словесника та бiблiотекаря середньо''' загальноосвп"ньо''' школи. IV завдання — допомогти Т'м краще органiзувати урочну та позакласну роботу з лiтератури. Читачi знайдуть у книзi поради щодо проведення бесщ, оргаызацп книжкових виставок, лiтературних вечорiв, читацьких конференцiй, усних журналiв, лiтературних диспутiв та Ыших форм шдивщуально''' i масово'' роботи з учнями, в яких основна увага зосереджуеться на творчост Кобзаря.
Тридцять рош тому видано поабник Н.М. Реви ¡¡Бiблюграфiя художньо( лтератури та лтературознавства" (К.: Вища шк., 1979. - 232 с.), в якому поруч з теоретичними постулатами говориться про роль i значення литературно''' бiблiографil в житт суспiльства. Окремою рубрикою видiлено Бiблiографiчну Шевченкiану, яка е одшею з найбiльш розроблених в галузi укра''нсько''' л^ературно''' бiблiографil. В наш час вийшло багато нових бiблiографiчних i довiдкових видань, присвячених Тарасовi Шевченковi, проте ч^ка система бiблiографiчно''' Шевченкiани в зазначеному поабнику не втратила свое''' актуальности оскiльки вона фiксуе видання творiв Кобзаря i лiтератури про нього за конкретний минулий перюд. Таю вщомост не мають скороминущого значення для бiблiотечних працiвникiв i студенев спецiальних вузiв, на яких i розрахований посiбник.
Успiшне вирiшення поставлених перед словесниками завдань багато в чому залежить вщ добре поставлено' бiблiографiчноl шформаци, спрямовано' на надання Т'м допомоги в самостiйнiй робот з удосконалення методично''' майстерностi i педагопчно''' квалiфiкацil, бо, як вщзначав Д.С. Лихачов, без належно розробленого л^ературознавчого джерелознавства "неможливе, зокрема, й зберкання нашо''' культурно''' спадщини, введення и до лав сучасно'' культури" [2, Лихачев, с.64 - 65]. Саме таю завдання ставили перед собою Н.М. i Г.С. Реви, складаючи покажчик."Укра/нська лтература: Теоря, ютор'я та методика викладання"(К.: Вища шк., 1987. - 254 с.). Поабник мютить бiблiогрaфiчнi описи та характеристики видань з теори, ютори лгтератури, л^ературно''' критики, методики викладання та фольклористики.
Цей покажчик був своерщним пщсумком розвитку методично''' думки про викладання украТнсько''' лiтерaтури в школi та вузi. Величезна кiлькiсть aвторiв, широке коло висвiтлення ними нaйрiзномaнiтнiших питань свiдчaть про iнтенсивнiсть розвитку теори, ютори, методики викладання л^ератури, усшшне розв'язання
найактуальшших проблем теорп i практики навчання i виховання. В посiбнику рекомендуються значимi на той час з наукового погляду монографи, тематичнi збiрники, журнальнi статтi.
Не всi матерiали, вкпюченi до покажчика, витримали випробування часом. З'явипися новi трактування методики, методологи, з'явипися новi автори, проте проблеми щодо забезпечення фшолопв бiбпiографiчною iнформацieю залишаються.Окремою персональною рубрикою видтено в посiбнику матерiапи про творчють Тараса Шевченка, якi систематизовано за численними рубриками, а саме: Сусптьно-полп"ичы та лп"ературно-естетичы погляди Тараса Шевченка; Бiографiчнi матерiапи; Життевий i творчий шлях; Про окремi питання життя i творчостi; Про окремi твори; 1деолопчна боротьба навколо творчостi Тараса Шевченка; Майстернють Тараса Шевченка; Шевченко i росiйська пiтература; Шевченко i украшська пiтература; Шевченко -художник; Шевченко i фольклор, музика, театр i кiно; Методика викладання; Вивчення поетичних творiв; Вивчення прозових творiв; Художнi твори про Тараса Шевченка; Музе' Тараса Шевченка; Шевченкiвськi мюця; Бiбпiографiчнi та довiдковi матерiапи.
У формуванн духовно'' культури, свiтогпяду, переконань людини всезростаюча роль належить художнш пiтературi. Художня пiтература i л^ературна критика - не лише джерело шзнання реального свiту, життя сусптьства й окремого героя, вони е також могутшм засобом виховання чт^в. Проте сучасному суспiпьству не байдуже не лише те, як читають люди, але й як книги вони читають, яка художня, виховна i пiзнавапьна цiннiсть пiтератури, що входить у коло 'хнього читання. Питання виховання культури читання набувае в нашi дн особливо'' актуальности що полягае перш за все в розвитку у людини необхщносп збагачувати, поповнювати сво' знання, у вихованн умiння здобувати самостiйно новi знання. Посiбник Н.М. Реви "Рекомендац/'йна б1бл1ограф1я художньоУ л1тератури та лтературознавства"(К., 1992. - 195 с.) е одшею з перших спроб теоретичного узагальнення науково' основи, сусптьного призначення рекомендацшноТ лп"ературноТ бiбпiографil, основних шпяхiв i етапiв и розвитку в УкраМ, створення системи рекомендацiйних пiтературних бiбпiографiчних посiбникiв у краТш, методики складання рекомендацiйних бiбпiографiчних посiбникiв з художньо'Т пiтератури та лтературознавства. Посiбник мiстить рубрику "Персональн огляди: До 175-рiччя вiд дня народження Тараса Шевченка", де подано поради автора щодо проведення тако'' форми роботи з читачами.
Рева Л., працюючи в 1нститут бiографiчних дослщжень - одного iз пщрозд^в Бiбпiотеки, зосереджуе свою увагу на дослщженш
рiзних питань украшськоТ л^ературноТ бiографiки. Зокрема, на основi використання архiвних джерел, нею були пщготовлеш розвiдки, присвячен Тарасовi Шевченковi.
Кожного разу, перечитуючи твори Т. Шевченка, запитуемо себе: чи осягнемо ми колись усю його велич? Чи знайдемо ключ до його творiв, як дос читали по - iншому? Вдаючись сьогоднi до проблеми Тараса Шевченка в украшськш культурi, лiтературi, врештк в нацiональному значеннi, в статт "Тарас Шевченко / Святе Письмо"// Ученые записки / М-во образования и науки Автономной Республики Крым, Крым. респ. ин-т последиплом. пед. образования. - 2005.- № 2. - С. 14-16, ми прагнули подивитися на його творчють в ракурс "Тарас Шевченко i Святе Письмо", взявши до уваги його вплив на найбтьшого поета УкраТни, i переосмислення релейного крiзь призму його свкгобачення. Вдалося нам зробити це частково.
Серед найважлив^их чинниш, як формували поетичний талант та свггогляд Тараса Шевченка, перш за все, - Святе Письмо, народня шсня, дума, фольклор. Саме церковн книги - Бiблiя, Псалтир, eвангелiе, та ще до них "История русов" - були улюбленими".Тарас Шевченко у своТ'й творчостi звертався до молитви по - рiзному: до християнськоТ молитви, як звернення - заклик до Бога, пересев чи творче переосмислення тексту молитви, засобу шосказання, к як поетичного жанру: "И со святыми упокой", "Достойно", "Трисвятое", кондаки на честь Богородиц "О всепетая мати", "Богом избранная мати, дева отроковица", "Акафют пресвятш Богородицк 1кос 10", "Все упование мое на тя возлагаю", Давидовi псалми, псалми Г. Сковороди та Д. Туптала "О горе мне, грешнику сущу", "Иисусе мой прелюбезный", "Слепая", "Отче наш", в прозi "Наймичка", "Княгиня" тощо. Вся Шевченкова поезiя починаеться з дiалогiв iз Богом. "Розкриття дару творчого таланту, як i самого життя, Шевченко вiдчував молитводiянням, бо не розривав життя i слово: вони мають своТм коршням Слово Боже. Навiть десятирiчну яму неволк яка майже зламала поета, вш сприйняв як Боже випробування й, завдяки «християнськш фшософп», не лише витримав 'Т, але й виню iз неТ свiй "алмаз" геыя очищеним та ще довершешшим, створивши вершиннi твори — триптих "доля, муза, слава", поему "Марiя" [4, Плющ, с. 100].
На основi архiвного матерiалу опублiковано статтю Серед документiв, що зберiгаються в архiвних фондах НацюнальноТ бiблiотеки УкраТни iм. В.1. Вернадського, поруч з творами самого поета, е спогади його сучасниш. Ц матерiали становлять дуже розмаТтий матерiал... Кожен поданий у них факт несе вщбиток суб'ективносп (со^альноТ, психолопчноТ, кон'юнктурно'О й обов'язково
вимагае nepeBipKM за iншими джерелами. Усе ж спогади мютять TaKi подробиц подiй, стосунш мiж людьми, хaрaктерiв i, загалом, дають таке виразне уявлення про «дух часу», як шяке шше джерело [11, Смтянська, с. 31]. Статтю "Шевченко на ЧеркащинГза авторством О. Олексан^ва (в спогадах сучaсникiв, Черкаси) з великими купюрами було опублковано в журнaлi "УкраТна" (1925. - №1-2. - С. 157-160).
Жодна згадана в спогадi постать, окр'ш Андр'я Опанасовича Красовського (4.05.1822-10.06. 1868), вйськового та громадсько-го д 'яча, пдполковника, який, nid впливом листування з поетом, почав i сам писати в 'ршi, не задокументован в бiографiчних довiд-никах з шевченкознавства. Проте, оточуючи Кобзаря, вони стали свдками сп'ткування з символом УкраУни.
Текст aрхiвного мaтерiaлу за авторством О. Олексaндрiвa «Тарас Шевченко на Черкащиш: в спогадах сучасниш» (НБУВ.1нститут рукопису. - Ф.Х. - №17886 ми опублкували в «Вюнику КнижковоТ палати. - 2006. - №3. - С. 47-50, осктьки вш мав вщмшносп вщ надрукованого в журналу i тому, збер^аючи орфографш, ми його запропонували за орипналом, в додатку.
Нами подготовлено також текст i примггки до прaцi Д. Чижевського "Шевченко i Штравс", що раыше не була опублiковaнa: Чижевський Д. Т. Шевченко iД. Штравс : iз промови на Шевченковому святi Укр. пед ш-ту в Прaзi 1925 р. [8].
"Шевченко i Штравс: 1з промови на Шевченковому святi УкраУнського педагог'чного нституту в Празi 1925року' - машинопис з виправленнями рукою автора та його автографом (1нститут рукопису НацюнальноТ бiблiотеки УкраТни iм. В.1. Вернадського НАН УкраТни. -Ф.Х. - № 14827. - Арк. 1-19). Осктьки твори Д. Чижевського тривалий час не видавалися й не популяризувалися, то зaкономiрно, що в бшьшосп бiблiотек УкраТни Тх немае. Сьогодн потребуемо якомога ширшо'Т шформацп про вченого та його доробок.
Штравс Давид-Фр'др'х (27 ачня 1808 - 8 лютого 1874 ) -ымецький фтософ-щеалют i богослов, один iз чiльних представниюв-молодогегельянства. Народився в м. Людв^сбурз^ богословську осв^у здобув у Тюбiнгенському ушверситет^ там же в 1832 - 1835 роках читав лекцп з фшософп. Основна праця "Життя 1суса" у 2-х томах (1835-1836) присвячена критиц догматв християнськоТ релiгiТ. Вiн доводив мiфiчний характер легенд eвaнгелiя та обстоював iсrоричнiсть особи Христа. Д. Чижевський у своТй розвiдцi aнaлiзуе твердження нiмецького фiлософa спiввiдносно зi свiтоглядом Т. Шевченка.
lсторiософiчний антропоцентризм, як вважае дослщник, забарвлюе i ставлення поета до релiгiйних питань. Частково ця
проблема порушувалася Д. Чижевським i в "Нарисах з ^орп фшософп на Укра'ТнГ
В родиннiй бiблiоrецi е рiзнi видання rворiв Т. Шевченка, лirераrурно-криrичнi сrаrri та художнi твори, йому присвячеш. е довiдковi видання та бiблiографiчнi посiбники. Проте, серед цих ошатних книг, найпочеснiше мюце в нашiй бiблiоrецi займае "Кобзар".
Лiтература
1. Грушевський М. lсторiя укра'Тнсько'Т лirераrури: В 6 т.: 9 кн. -Т. 2. - К., 1993. - С. 37.
2. Лихачев Д. О некоторых неотложных задачах специальных филологических дисциплин // Вестник АН СССР. -1976. - № 4. - С.64-65.
3. Маланюк е. Нариси з юторп нашоТ' культури. - К., 1992. - С. 12.
4. Плющ Л. Християнська фiлософiя Шевченка // Сучаснють. -1997. - № 3. - С. 100).
5. Рева Григор'ш Семенович — 19. 01. 1920, в колишньому с. Пщварки Переяслав - Хмельницького р-ну КиТвсько'Т обл. -2. 04. 1987, м. КиТ'в). Похований на Люовому цвинтарi (№32).
Педагог - методист, л^ературознавець, поет, ветеран Друго'Т Св^ово'Т вшни, учасник блокади Леншграда (1941-1944). Вщмшник народно'' освгти.
Народився на Ки'Твщиш в родин селян-середняш. З ачня 1940 р. перебував у лавах Радянсько'Т Армп. Був червоноармшцем 67 батальйону зв'язку 48 стртецько'Т Ропшинсько'Т Червонопрапорно'Т ордена Суворова 11 ступеня дивiзiТ|, Леынградського фронту. З червня 1943 по жовтень 1945 р. - секретар полпъщдту 90 стртецько'Т дивiЗN'. З червня 1941 по червень 1943- командир вщдтення 69 батальйону зв'язку 90 стртецько'Т дивiЗN', Леншградський фронт. Звтьнений старшим лейтенантом запасу 1 категори, склад - офiцерський (полп"ичний), рiд вiйськ - зв'язок (вшськово-облкова спецiальнiсrь № 238).
З листопада 1945 по червень 1950 р. - студент Ки'Твського державного уыверситету iм. Тараса Шевченка (фiлологiчний факультет).
Працював завучем, директором, вчителем киТ'вських шкiл, а також лектором-методистом Центрального бюро Компеу кульrурно-освirнiх установ при Радi мiнiсrрiв УРСР. Вiдмiнник народно'' освirи (1961).
Автор понад 20 грунтовних л^ературознавчих, педагогiчних та методичних дослщжень, гострих статей, бiблiографiчних оглядiв, рецензiй тощо: Вивчення прози в школк Посiбник для вчиrелiв. - К.: Рад. шк., 1965; Виробниче навчання учшв: З досвiду 129-Т середньо'Т школи м. Киева - К., 1960 (Т-во для поширення полт i наук. знань Укр. РСР: Серiя 10. - №37); Проблемне вивчення, цтюний i
прообразний аналiз л^ературного твору. - К.: Рад. шк., 1975; УкраТнська л^ература. Теорiя, iсторiя та методика викладання. - К.: Вища шк., 1987 (вийшла посмертно); Вивчення оповiдання I. Франка "Люи i пасовиська" в 9 кл. // Лiтература в школк - 1956. - №3; Вивчення теми "Значення украшськоТ дожовтневоТ лiтератури" в 7 кл. // Л^ература в школi. - 1958. - № 5; Овiянi народною славою: Бiблiогр. огляд творiв украТнських радянських письменникiв // Новi книги УРСР. -1970. - № 1; Прапороносц правди i миру // Новi книги УРСР. - 1970. - № 8 та ш.
Нагороди: "За оборону Леншграда" (1942); орден ЧервоноТ' Зiрки та медалi "За Вп"чизну" (1944); "За вщвагу", "За бойовi заслуги" (1944); "За взяття Кенiгсберга" (1945); "За перемогу над Нмеччиною" (1945), "250^ччя Ленiнграда", "20-рiччя В^чизняноТ вiйни" (1965), "50^ччя РадянськоТ Армп".
е посвiдчення до нагрудного знаку "Учаснику операцiТ "Нева" (1985) на честь ознаменування 40^ччя першого удару з Орашеба-умського плацдарму вшськами 2-Т ударноТ армп, яка проклала початок повному визволенню м. Леншграда вщ ворожоТ блокади. Як кра-щому воТновi АрмiТ, командуванням частини було вручено цшш по-дарунки: велосипед та мисливську рушницю ( вiд 13 жовтня 1945 р.) (з листа вшськовоТ частини, польовоТ пошти 22366, № 1310). Пода-рунки не збереглися.
6. Рева Л.Г. Рева Григорiй Семенович - педагог-л^ературозна-вець: До 90-л^тя вщ дня народження // УкраТнський календар - що-рiчник: УкраТнознавство К., 2010. - 244 с. - [С. 215-218] / КиТвський нац. ун-т iм. Тараса Шевченка; Центр украТнознавства фiлософ. ф-та.
7.Рева Лариса Григорвна - 7. 08. 1958, м. КиТв^блюграф, джерелознавець, л^ературознавець, педагог. Народилася в ам'Т службов^в. Закiнчила Нацiональний уыверситет iм. Тараса Шевченка (1982). Працювала завiдуючою бiблiотеки та вчителем украТнськоТ мови та лiтератури середньоТ школи № 129 м. Киева. Водночас працювала над кандидатською дисертацiею як пошукач Нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка (кафедра теорп литератури та комшративютики), i захистила дисертацiю на тему "Творчють Платона Воронька: Особливосп поетики" там же (грудень, 1991). З 1993 р. - науковий ствробггник НацюнальноТ бiблiотеки УкраТни iм. В.1. Вернадського.
8. Чижевський Д. Т. Шевченко / Д. Штравс : iз промови на Шевченковому святi Укр. пед ш-ту в Празi 1925 р. / вступ, прим. та пщгот. тексту Л. Реви // Слово i час. - 1999. - № 3. - С. 17-21 ; № 4/5. -С. 39 - 45. - (Написане лишаеться).
9. Рева Нiна Максимiвна — 8. 05. 1929, с. Черемушне, Змпвського р-ну ХаршськоТ обл.
Бiблiограф, л^ературознавець, педагог, професор (з 1996 р.), кандидат фтолопчних наук (з 1971 р.), громадський дiяч. Заслужений пра^вник культури. Народилася в селянськiй родиш. З 1947 -студентка бiблiографiчного факультету Харкiвського бiблiотечного iнституту. З 1951 - 1965 рр. - старший бiблiограф ДержавноТ РеспублiканськоТ бiблiотеки УРСР iм. КПРС (тепер - Нацюнальна Парламентська бiблiотека УкраТни). 1965-1996 - пройшовши шлях вiд старшого викладача до професора, працювала в КиТвському державному iнститутi культури (тепер - Нацюнальний унiверситет культури та мистецтв) на кафедрi бiблiографознавства та шформацшних ресурсiв. 1Т учнi працюють на педагогiчнiй роботi, в бiблiотеках УкраТни, Роси, Болгари, Чехи, Сирп, Афганiстану та iнших краТнах свпу Серед них - 20 кандидатв наук, 2 професори, заслуженi пра^вники культури УкраТни.
1971 р. захистила кандидатську дисертацш в КиТвському державному уыверситеп iм. Тараса Шевченка на тему "Журнал "Життя й ревлю^я" (1925-1934) i його мюце в лiтературному процесi 20-30-х рош". Часопис на той час знаходився у спецсховищах. Робота виконувалася в 1нститут лггератури АН УкраТни, але пюля закiнчення "хрущовськоТ вщлиги" в захистi дисертацп в шституп було вiдмовлено.
Рева Н.М. - фахiвець з проблем лггературноТ бiблiографiТ, автор численних наукових, науково-популярних праць, що становлять фундаментальний теоретичний внесок у розвиток в^чизняноТ бiблiографiТ красного письменства, автор методичних та бiблiографiчних поабниш, що не втратили свого шформацшного та джерелознавчого значення i в наш час.
Рева Н.М. мае державы нагороди. Вона - активний учасник гро-мадсько-полп"ичного життя УкраТни: член Ради. Брала активну участь у виборах Президента УкраТни (2004 , 2009 рр.), мера мюта.
10. Сверстюк е. У боротьбi за ютину // Сверстюк е. Блуднi сини УкраТни. - К.: Т-во "Знання" УкраТни, 1993. - С. 264. - [256 с.].
11. Смтянська В. Бiографiчна Шевченмана: 1861- 1981. - К., 1984. - С. 31.
12. Франко I. Характеристика руськоТ л^ератури XVI-XVШ ст. // европейське Вiдродження та украТнська лiтература XIV-XVШ ст. - К.: Наук. думка, 1993. -370 с. - [С. 364-365].
