CC BY
17
УДК 81 '373.23 1.З. Ханас - НЛТУ Укршни
СИМВОЛИ РОСЛИННОСТ1 У СУЧАСНИХ АНТРОПОН1МНИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
Порушено проблему походження прiзвищ села YrpiB Городоцького району Льв1всь-ко! обласп, семантика твiрних основ яких пов'язана i3 назвами рослинностi, а також описано словотвiрний спосiб антропонiмiв цього типу.
Ключов1 слова: власна назва, ономастика, антропошмша, антропонiм, ^зви-ще, прiзвисько, iм'я, апелятив, семантика, твiрна основа, словотвiрний формант.
I.B. Hanas - NUFWT of Ukraine Symbol of the plants in modern antroponimics researches
At this article is violated the problem of origin of the surname of the Ugry village (Gorodok region to the district of the Lvov region), semantics of generatrices basis of which is related to the names of plants.
Keywords: own name, onomastics, antroponimics, antroponim, surname, name, word-formation, generatrics basis, word-formation formant.
Дерево e предметом дослщження не тшьки природничих, але й гума-штарних наук, залишило дерево як символ свш слщ i в антропошмщ, шд-твердженням e укра!нськ прiзвища, семантику твiрних основ яких пов'язуемо i3 назвами рослинностi.
Людина як суспшьне створiння немислима в колективi без певно! персонально! назви. Y первюних i пiзнiших примiтивних етшчних групах !й вис-тачало тшьки одного власного iменi, однак з розвитком людства у напрямку до цившзаци i складних суспiльно-економiчних формацш цього стало зама-ло. З'являються ще рiзнi додатковi iдентифiкацiйнi засоби - назви по батьковi (чи шших членiв родини), прiзвиська, прiзвища та iн., якi згодом у рiзних на-родiв, у рiзнi часи вiдповiдно формуються в оргашзовану систему i потрапля-ють у сферу державно! адмшстративно-юридично! нормалiзацi!.
Типи особових назв виникають у мовi кожного народу в рiзнi перюди, серед рiзних соцiальних груп, з рiзних причин i творяться за допомогою найрiзноманiтнiших мовних засобiв [1, с. 10]. Генетично пов'язаш з апелятив-ною лексикою, вони так або шакше вiддзеркалюють рiзнi гарш й умови жит-тя народу - навколишнш свiт, повсякденну працю, побут, суспшьно-пол^ич-ний i економiчний лад, матерiальну i духовну культуру, взаемозв'язки з iнши-ми народами, психiчний склад, свiтогляд, отже, майже вЫ головнi риси його етшчно! iндивiдуальностi.
Вивченням власних назв, зокрема укра!нських прiзвищ, займаеться спецiальна лшшстична дисциплiна - ономастика. Ономастика (вщ гр. оno-mastike - майстершсть давати iмена) - 1) роздiл мовознавства, який вивчае будь-яю власнi iмена, iсторiю !х виникнення, розвитку i функцiонування; 2) сукупнiсть (система) вшх власних iмен, як особливий предмет мовознавчого дослщження [2, с. 168].
Предметом нашого дослiдження е антропошми, що входять до сфери антропошми. Антропонiмiка - це роздiл лексикологи (ономастики), який вивчае власш iмена людей, закономiрностi !х виникнення, розвитку, функцюну-вання [3, с. 18].
Об'ектом цього дослщження е прiзвища села YrpiB Городоцького району Львiвськоl областi.
Джерельною базою послужили списки жителiв села YrpiB, що знахо-дяться в У^вськш сiльськiй pадi, а також матеpiали Йосифшсько1 та Францис-кансько! метрик, якi збеpiгаються у Львiвському обласному iстоpичному аpхiвi.
Питання походження украшських пpiзвищ у сучаснiй мовознавчш на-уцi складне i не мае единого виршення. Щоб конкретно вказати на лексичш джерела, з яких черпалися украшсью пpiзвища i пpiзвиська, необхiдно здiйснити класифiкацiю 1хтх твipних основ.
Ю. Редько стверджував, що матеpiалом для творення украшських пpiзвищ були чотири основнi джерела: а) iмена; б) назви мюця проживання чи походження; в) назви постшного заняття (професй); г) шдивщуальш озна-ки (фiзичнi, психiчнi та iншi властивостi) першого носiя пpiзвища. Могли бути й iншi джерела творення пpiзвищ (iнодi спочатку пpiзвиськ), та вони вщг-рали значно меншу роль у процес творення особових назв [4, с. 34].
Проблему способiв щентифжацй особи дослщжено i в працях М. Худа-ша [5, с. 112], де на багатому фактичному матеpiалi скласифжовано iменування з огляду "на основи iстоpико-етногpафiчного (соцiального), а з мовного боку (в перехрещенш) - лексико-семантичного (а не структурашстичного) порядку". Зважаючи на словеснi засоби, уживаш для щентифжацй особи, автор видшяе три типи iменувань: 1) власне антропошмш; 2) апелятивнi; 3) мшат або антро-понiмно-апелятивнi. Пpiзвища типу Дуб, Бук, Береза, Верба, Явip, Груша, Вишня та ш. дослщник зараховуе до власне антpопонiмних назв, оскшьки цi назви походять вщ власних iмен-пpiзвиськ, пеpвiсно взятих переважно з пев-ним забобонно-мiстичним спрямуванням з piзних шаpiв апелятивно1 лексики.
Традицшний спосiб групування iмен за кшьюстю компонентiв з ура-хуванням лексико-семантичного характеру твipних основ застосовано й у мо-нографй Р. Керсти [6], у дослщженш М. Сешв, яка дотримуеться пpинципiв класифшацй способiв та засобiв, запропоновано1 М. Худашем [7], у моногра-фй В. Шульовсько1, яка, дослiджуючи антpопонiмiю Галицько1 та Львiвськоl земель ХУст., окремо видiляе способи щентифжацй шляхти та простолюду з огляду на 1хню кiлькiсну компонентнiсть та лексико-семантичний характер [8]. Г. Бучко класифжуе антропотмшний матеpiал Бойкiвщини залежно вщ лексико-семантичного та iстоpико-функцiонального характеру твipноl основи, видiляючи найчисленнiшу групу щентифжацшних засобiв - питомо слов'янсью i цеpковно-хpистиянськi iмена. Вiдапелятивнi слов'янсью iмена автор аналiзуе поряд iз пpiзвищами пiзнiшого походження i зараховуе !х до категорй nomina personalia та impersonalia, подiляючи на певш лексико-се-мантичнi розряди. Окремо видшено групу вiдапелятивних означень особи [9, с. 6-8]. С. Панцьо у монографй "Антpопонiмiя давньо1 Лемювщини", зважаючи на функщональт особливостi родових найменувань, яю використовують лемки, вс основи пpiзвищ дiлить на двi групи: основи iменнi та основи вща-пелятивнi. Опис семантики твipних основ здiйснено способом членування матеpiалу на лексико-семантичнi розряди у межах категорш nomina personalia та impersonalia. Подаючи лексико-семантичну класифiкацiю твipних ос-
142
Символ дерева у свгговш культурi та художнiй творчосл
нов, автор виходить iз 1хнього первинного прямого значення [10]. Назви ди-коростучих дерев, кушдв типу Граб, Дуб, Липа, Лозик, Явiр авторка вщно-сить до вiдапелятивних основ, яю не позначають особи.
З огляду на те, що класифжацшна схема повинна передуЫм вщобра-жати ошмну суть класифiкованого матерiалу, а не тшьки лексико-семантич-ну, бо вона призначена для класифжаци антропонiмiв, а не апелятивiв, М. Демчук пропонуе свiй пiдхiд до розв'язання проблеми, що полягае у видь леннi iмен та iмен-прiзвиськ iз прозорою онiмною семантикою та з сумшв-ною або втраченою. 1мена з номенклатури рослинного i тваринного свпу, рiз-них побутових предме^в, страв i продуктiв харчування, оргашв i частин людського тiла, одягу та iн. стоять поза цими групами, осюльки про первiснi мютичш мотиви 1хньо1 номшаци можна тшьки здогадуватися [11]. На ко-ристь ошмного, а не апелятивного характеру свщчить синхронна i дiахронна поширешсть чи повторюванiсть зазначених антропонiмiв i похiдних вiд них на великому ареаш укра1нсько1 та iнших слов'янських i неслов'янських антро-понiмiйних систем.
1з 333 прiзвиш села У^в до антропонiмiв прiзвишевого типу, твiрнi основи яких походять вiд назв рослинного свггу, зараховуемо таю: Арци-шевський, Береза, Бурбiль, Бурбун, Бурбура, Гдулька, Горошко, Калинчук, Кульбаба, Смшка, Хмiль, Швари, Шмирко. Незаперечним е той факт, що спо-чатку вони були прiзвиськами, оскiльки твiрнi апелятиви первiсно могли поз-начати людину, хоч тiльки метафорично. Проте встановити метафоричне значення кожно! з таких основ не завжди вдаеться. Наприклад, Дубом могли прозвати людину i за 11 кремезшсть, i за 11 тупiсть та ш. Прiзвише Арцишевсь-кий ймовiрно походить вiд прiзвиська Арцишевський, яке утворилося вщ апелятива артишок шляхом додавання словотворчого форманта -ев-ськ (ий) до твiрноl основи артиш-.
Схематично споаб творення антропонiмiв цього типу можна вщобразити так:
Назви городшх культур та Тхшх частин:
Арцишевський < Арцишевський < Арциш-ев-ськ (ий) < артиш [ок] "ба-гаторiчна рослина з 1'с^вними м'ясистими квiтковими головками i великим пiрчастим листям" (СУМ, I, 63).
Бурбшь < Бурбшь < Бурб-iль < 1) бурб[а] "круглi шишки на рослинi; картопля"; 2) бурб[уль] "пуголовок"; 3) бурб[ошти] "бурхливо текти, шумiти" (ЕСУМ, I, 298); 4) с. Бурбине (Полт. обл.).
Бурбун < Бурбун < Бурб-ун < бурб[а] (див. попер.).
Бурбура < Бурбура < Бурб-ура < бурб[а] (див. попер.).
Горошко < Горошко < 1) горох "польова i городня трав'яниста рослина родини бобових з круглим насшням (горошинами); 2) горошок "зменш. до горох" (Фар.; 172).
Хмшь < Хмшь < хмшь "однорiчна або багаторiчна витка рослина родини шовковицевих, деяк1 види яко1 використовують у пивоварiннi" (СУМ, XI, 97).
Назви трав, квтв:
Кульбаба < Кульбаба < кульбаба "трав'яниста рослина родини склад-ноцвгшх" (СУМ, IV, 382).
Смiлка < Смшка < смiлка "трав'яниста рослина родини гвоздикових з яскраво-червоними квггками i з клейким yropi стеблом" (СУМ, IX, 407).
Швари < Швари < швар "осока - 6araTOpÍ4Ha болотна трава родини осокових з довгими гострими листками" (НТСУМ, III, 799).
Шмирко < Шмирко < Шмир-к-о < шмир "рослина Bromus arvensis" (Гр., IV, 506).
Назви дерев:
Береза < Береза < береза "люове бшокоре дерево з тоненьким гшлям i серцевидним листям" (НТСУМ, I, 93).
Гдулька < Гдулька < Гдуль-к-а < гдул[я] "сорт довгастих груш" (ЕСУМ, I, 487).
Калинчук < Калинчук < Калин-чук < 1) калина "кущова рослина родини жимолостевих, що мае бiлi квiти й червош гiркi ягоди" (НТСУМ, I, 805); 2) Калина (Вл. iм.; 150).
Основним критерiем видiлення ще! групи прiзвищ е те, що особовi назви у часи ще неунормовано! iдентифiкацii особи, уживаючись поряд з власними iменами, давали iменованим ними особам ще нiби якусь пряму характеристику за тими чи шшими ознаками, як вказаш у наведенiй схемi. З цього погляду цi особовi назви шби виконували роль апелятивiв. З шшого ж боку, цi назви не позбавлеш певних експресивних вiдтiнкiв, а окремi з них виступають тшьки як специфiчнi iдентифiкацiйнi утворення. А щ властивостi говорять про iменування уже як про антропонiми, а не звичайш апелятиви. Умовн1 скорочення:
• Вл. iм. - Скрипник А.Г., Дзятктвська Н.П. Власнi iменi людей. Словник-до-вiдник. - К.: Наука, 1986.
• Гр. - Словарь украшсько! мови/ За ред. Б. Гршченка: У 4 т. - К.: Наука, 1907-1909.
• ЕСУМ - Етимолопчний словник украшсько! мови/ За ред. О.С. Мельничука: У 7 т. - К.: Наука, 1982-1989, т. 1-4.
• НТСУМ - Новий тлумачний словник украшсько! мови: У 3 т. - К.: Наука, 2003.
• СУМ - Словник украшсько! мови: В 11 т. - К.: Наука, 1970-1980.
• Фар. - Фарюн 1.Д. Украшськ прiзвищевi назви Прикарпатсько! Львiвщини кгн. XVIII - поч. XIX ст. (з етимолопчним словником) - Львiв, 2001.
Лггература
1. Худаш М.Л. З ютори украшсько! антропошми. - К.: Наука, 1977. - С. 10.
2. Ганич Д.1., Олшник 1.С. Словник лiнгвiстичних термiнiв. - К.: Наука, 1985. - С. 168.
3. Ганич Д.1., Олшник 1.С. Словник лшгвютичних термiнiв. - К.: Наука, 1985. - С. 18.
4. Редько Ю.К. Довщник укра!нських прiзвищ. - К.: Наука, 1969. - С. 33-34.
5. Худаш М.Л. До питання класифшаци прiзвищевих назв XIV - XVIII ст.// З ютори украшсько! лексикологи. - К.: Наука, 1980. - С. 96-160.
6. Керста Р.Й. Украшська антропонiмiя XVI ст. Чоловiчi iменування. - К.: Наука, 1984.
7. Сешв М. Основнi способи i засоби щентифшаци жiнки в писемних пам'ятках укра-!нсько! мови XIV-XVIII ст. З 1сторГ! укра!нсько! лексикологИ. - К.: Наука,1980. - С. 160-200.
8. Szulowska Wanda. Imennictwo dawnej ziemi halickej i lwowskiej. - Warszawa, 1992.
9. Бучко Г.С. ПрГзвища Бойкгвщини i язичництво схГдних слов'ян// Ономастика Укра-!ни першого тисячолГття нашо! ери. - К.: Наука,1992. - С. 183-186.
10. Панцьо С.С. АнгропошмГя давньо! Лемкiвщини. - Тернопiль, 1995. - 364 с.
11. Демчук М.О. Слов'янсью автохтонш осо6овГ власш iмена в по6утГ украiнцiв XIV-XVст. - К.: Наука, 1988. - 238 с._
144
Символ дерева у свгговш культурi та художнш творчостi
