CC BY
36
5. Дубович 1.А. Крашознавчий словник-довiдник. - Друге видання. - Львiв, 2003. -С. 323-325.
6. Дубович 1.А. Сучасш проблеми транскордонного ствроб^ництва// Економша Укра-1'ни в евро^еграцшних процесах// Науковий зб. Спецвипуск 13/ За ред. Проф. С.М. Панчи-шина. - Львiв, 2004. - С. 106-112.
7. Крисаченко В.С. Еколопчна культура. - К.: Освгга, 1996. - С. 47-55.
8. Маркович Д. Социальная экология. - М.: Высш. шк., 1991. - С. 154-161.
9. Паламарчук В.О., Коренюк П.1. Економша природокористування. - Запорiжжя, 2003. - С. 3-17.
10. Салтовський О.1. Основи сощально!' екологп. - К.: Освгга, 2004. - С. 148-158.
11. Сощальна еколопя: Навч. посiб./ За ред. Л.П. Царика. - Тернопшь, 2002. - С. 166-172.
УДК 398.32 Доц. Н.М. Дуда, канд. icmop. наук - НЛТУ Украти
СИМВОЛ ДЕРЕВА У ПЕРВ1СН1Й КУЛЬТУР1
Присвячено проблемам формування та розвитку культу дерев у первюнш культура На вщомому юторичному та етнографiчному матерiалi автор розглядае та ана-лiзуe iснуючi теорп щодо зародження та поширення цього явища.
Ключов1 слова: первiсна культура, дерево, священне дерево, священна дiброва.
Doc. N.B. Duda - NUFWT of Ukraine The symbol of the tree in the primitive culture
The article deals with the issues of forming and developing the tree cult in the primitive society culture. On the basis of the welt-know historical and ethnographical data the author has considered and analyzed the existing theories of the origin and development of this phenomenon.
Keywords: primitive culture, tree, the holy tree, the holy woods.
Первюна культура - найдовший перюд в ютори людства. Вона виник-ла, як вщомо, два мшьйони роюв тому i проюнувала до V - IV тисячол1ття до нашо! ери, а в окремих мюцях до Х1Х ст. нашо! ери.
Первюна людина не вщдаляла себе вщ природи, а була тюно з нею пов'язана - природа диктувала людиш спосiб життя, а не навпаки. Насампе-ред це проявлялось у виробничш дiяльностi, яка спершу обмежувалась зби-ральництвом i полюванням [2, с. 88-89].
Залежнiсть вiд природи зовЫм не означала, що первюна людина не на-магалась зрозумгга i пояснити свiт, у якому жила. Для цього вона застосову-вала найпростiший спосiб - дивилась на св^ як на себе, переносячи сво! властивостi i вщчуття на навколишню дiйснiсть i речь
Сучаснш людинi нелегко зрозумiти синкретичшсть первюно1 культу-ри i сприймати усвщомлення того, що природа жива у прямому, а не у переносному значенш. Наша свщомють чгтко подiлила свiт на роди, види i шдви-ди. З дошкшьного вiку ми розрiзняемо людей вщ тварин, тварин - вщ рослин, слова - вiд речей, думки - вщ емоцiй, бажане - вщ дiйсного. Нам непросто зрозумгга стан свщомост^ за яко! дерева i камiння, рiки i хмари, дощ i вiтер е реальними, живими iстотами, як i ми, тшьки шшими, не подГ6ними до нас, як не подГ6ш до нас тигр, собака, слон, як врешт^ ми самi не подГ6ш один до одного. Для перв^но! людини живучють i спорiдненiсть свГту була очевидною. Вщмшшсть мГж речами означала тшьки те, що щ речi можуть мати шшГ, не-
звичайнi (чи надзвичайш), вiдмiннi вiд людських властивост та можливостi: вогонь пече, ^м гримить, вода мокра, снiг холодний i т.д. Щобiльше - пер-вiсна людина вiрила у свою здатшсть впливати на навколишне середовище магiчними засобами: викликати (чи припиняти) дощ, вiтер, спеку тощо. Руди-менти ще! первюно! вiри у мапчну владу над природою збереглись в обрядах та звичаях багатьох народiв свггу i чимало з них юнують i понинi.
Особливе мюце серед спорiднених людинi речей займало дерево. Пер-вiсна людина дивилась на дерево i лю, у якому воно росло, з захопленням i страхом одночасно, оскшьки з одного боку, вiд люу загрожувала конкретна небезпека, з шшого - лiс давав 1жу (люова дичина, ягоди, плоди дерев), одяг, можливють заховатись вiд ворогiв чи вщ негоди. Адаптувавшись до люу, люди навчились брати вщ нього все потрiбне для життя [3, с. 146].
Аж до 1 ст. н.е. на схщ вщ Рейну простягався Герцинський лю, величина якого вражала сучасниюв [1, с. 110]. Залiсненими були не тшьки тради-цiйнi сьогодш територи, а й величезнi плошд, окультуренi пiзнiше. Тому спершу поклоншня вiдбувалось не стiльки окремим деревам, скшьки лiсам, гаям. Явище це сягнуло в окремих регюнах ХХ ст., хоча джерела й коршня його, безперечно, у первюнш культурь На важливостi "детально дослiдити поняття, на яких базуеться поклонiння деревам i рослинам" вказував ще Д. Фрезер у свош знаменитiй "Золотш гшщ" [1, с. 112]. У рiзнi часи до ще! проблеми звертались такi вiдомi вченi як Е. Тейлор, В. Маннхардт, Д. Зеле-тн, Л. Штернберг, В. Пропп, В. Топоров, I. Опенко, С. Токарев та ш.
Бшьшють дослiдникiв вважае, що властивостi i можливостi дерева в уявленнi первюно! людини зведенi до класично! ще! про дерево, у якому жи-ве божество, що час вщ часу прорiкае вiщування [5, с. 374]. Дикун вiрить, що вони (дерева) мають душi, подiбнi до його власно!, i вiдповiдно поводяться з ними [1, с. 112].
У багатьох народiв свiту юнують легенди, згiдно з якими саме у деревах зароджуеться насшня життя. Так, зокрема, у скандинавських вiруваннях зародки всього живого, у тому чи^ й людини, збер^аються у ясенi [1, с. 115].
Вщомий дослiдник язичництва древнiх слов'ян Б. А. Рибаков вважав, що священш дерева i святi га!' були своерщним розрядом культових мiсць, де храмовi вiдповiдали гай чи поляна у лiсi, фресковим зображенням божеств -окремi шанованi дерева чи дерева-щоли [4, с. 209]. Вiра у те, що саме у люах та гаях, де затишно i спокiйно, далi вщ людей живуть боги, була характерною практично для вЫе! первюно! культури. Е. Тейлор писав: "Для прихильниюв культу дерев не юнуе шяко! рiзницi мiж священним деревом i священною дiбровою. Дерево може служити чимось на зразок сцени чи вiвтаря, зручних для жертвоприношень якшсь духовнiй ютот^' [5, с. 375]. Д. Фрезер стверджу-вав, що деревам i гаям поклонялись i слов'яни-язичники, i древнi литовцi. Культ дерев був поширений у древнш Греци та Гтали. На Форумi у Римi до iмператорських чаЫв поклонялись священному фiговому дереву Ромула. За цим деревом вгадували майбутне: досить було йому трохи прив'янути як ти-сячi людей охоплювала панiка [1, с. 111]. Нерщко священнi дiброви були зви-чайними полянами чи розчищеними дшянками люу з кiлькома деревами, на
яких у колишш часи розвiшувались шкури принесених у жертву тварин. У самому центрi стояло священне дерево, яке затшювало собою все навколо [1, с. 112]. Священш га!, мюця здшснення обрядiв i молiнь були добре вiдомi народам Близького Сходу, античним грекам та римлянам, як вплинули на роз-виток культури та обрядшсть кельтських, германських та слов'янських племен. Ц дiброви розглядались як природш святилища, де вiдбувались рель гiйнi обряди, приносились жертви [3, с. 146].
В.Я. Пропп видшяв два рiзновиди обрядiв, пов'язаних з деревами: 1) обряди з живими ростучими деревами i 2) з деревами, зрубаними i принесе-ними з люу в поселення [6, с. 60].
В обрядах i повiр,ях европейцiв найчастiше фiгурують таю дерева як дуб, береза, бук, ялина, а також липа, ясен, вшьха, осина, верба, лавр, калина та ш. Простежуеться також залежшсть вщ географiчних умов i традицш народу. "Так дерева як дуб, бук, липа i подiбнi вважались незвичайними, бо !х любили боги i жили на них... Персонiфiкацiя дерев у казках, шснях, поговiр-ках дуже поширена," - писав Д.К. Зеленш [7, с. 12].
Подiбне щодо укра!нщв стверджував 1ван Огiенко: "древопоклонство, цебто поклонення "ращенiям" було в нас загальним, га! та дерева були в нас священними, але про наш культ деревопоклонства знаемо мало" [8, с. 52].
Особливе мюце в обрядах i повiр,ях, пов'язаних з деревом, займав дуб. Шанування саме цього дерева виводять насамперед з його фiзично! природи: високого могутнього стовбура, довговiчностi, мщно! деревини [3, с. 147]. Саме дубовi га! вважались мюцезнаходженням богiв, яким тд найстарiшими дубами приносили жертву [9, с. 135].
Слщ також вщзначити, що практично в уЫх давнiх культурах з дубом пов'язувались наймогутнiшi боги: Зевс, Юпiтер, Тор чи Донар (у германщв), Перун (у давшх слов'ян). В украшщв дуб був особливо священним деревом, втшенням Свiтового Дерева-Прадуба, яке росте у вири. У давнину дуба рубали тшьки з дозволу волхвiв [9, с. 134].
Щодо шших дерев, то в особливш пошаш, зокрема у схiдних слов'ян, була береза - символ чистоти та родючость В етнографiчнiй лiтературi е чи-мало описiв обрядiв з цим деревом: поклонялись як живш березi безпосе-редньо у лiсi, так i свiжозрубаному дереву, принесеному у село; як обер^ березу часто садили бшя хати [6, с. 192; 9, с. 131]. Саме береза, урочисто принесена з люу, виконувала роль "майського дерева" [3, с. 148]. Колективний, об-щинний характер обрядiв, пов'язаних з "майським деревом", свщчить про давнiсть цього звичаю. Зимовим аналогом майського дерева з XVIII ст. стала ялинка - новорiчне чи рiздвяне дерево. Сьогодш бшьшють дослiдникiв вва-жае, що ялинка у звичному для нас виглядi стала розповсюджуватись у XVIII столгт з берепв верхнього Рейну, насамперед з Ельзасу [3, с. 149].
У багатьох народiв пошкодження священних дерев розщнювалось як святотатство i суворо каралось. Так, для багатьох племен схщно! Африки зрубати священну кокосову пальму прирiвнювалось до матеревбивства, адже це дерево дае людям життя i !жу, як мати сво!й дитинi [1, с. 112]. Кельти у того, хто насмшювався здерти кору з дерева у священнш дiбровi, вирiзали пу-
пок i прибивали цвяхами до пошкоджено1 частини дерева, а потiм крутили навколо дерева доти, доки кишки повютю не намотувались на стовбур [1, с. 111]. Покарання явно було направлене на те, щоб замшити пошкоджену кору. Не можна було зрубати нав^ь гiлку зi священного дерева (найчастiше дуба), оскшьки вважалось, що за це можна позбутись частини свого тша [1, с. 111]. Ще на початку ХХ ст. етнографи фжсують у европейських народiв зви-чай простити наперед прощення у дерев, як визначались для рубки [1, с. 114]. У деяких випадках прощення просили не у самих дерев, а у бопв чи ду-хiв, що !х населяють.
Дещо пiзнiшим за часом видаеться нам звичай погрожувати дереву чи його духовi у випадку неврожаю. Так, в украшщв, як i у багатьох iнших на-родiв, iснував такий звичай: "як садовина не родить на Святий Вечiр д^сь беруть сокиру та й ^ть до грушi або до яблуш, та й нахвалюються, що руба-тимуть: Як не родитимеш, то зрубаю i в тч уметаю, а попiл на вггер пороз-пускаю! - Дак воно злякаеться та й родить" [8, с. 53-54]. У цьому звича! спос-тер^аемо уже не страх перед невщомою силою дерева, а усвщомлення люди-ною власно! сили i влади над природою.
Дендролатрiя первюно1 людини базувалась на тому, що свгг загалом i дерева зокрема уявлялись !й одухотвореними i для первюно1 людини дерево служило чимось на зразок сцени чи вiвтаря, зручним для виставлення прино-шень якiйсь духовнiй iстотi [5, с. 375]. Первюна людина сприймала дерево або як тiло духа, або хоча б як його пристановище, при цьому дерево природ-но сприймалось як жива ютота, з якою й обходитись треба було як з живою ютотою. "Духи дерев i дiбров, - писав Е. Тейлор, - заслуговують на нашу увагу, будучи нерозривно пов'язаними з первюною ашмастичною теорiею природи. Це особливо очевидно на тш стади людсько! думки, коли iндивiду-альне дерево розглядають як свщому уособлену iстоту i приносять !й покло-нiння i дари" [5, с. 372]. У численних подiбних вiруваннях духи знаходять прихисток переважно у високих величних деревах з великими розлогими кронами. Iнодi духи живуть тшьки у певнш рiзновидностi дерев. За бажання-ми духи можуть покинути дерево. Дух дерева володiе великою чи значною (часто тшьки певною) силою: вш може насилати дощ i сонячне свггло, роби-ти плодовитими тварин i надiляти потомством жiнок. У деяких европейських народiв, зокрема i в украшщв i до сьогодш побутуе звичай виганяти худобу на пашу гшкою верби, освяченою на Вербну недшю, а на Зелеш свята прик-рашати будинки гшками дерев -"замаювати".
Чимало народiв (у тому чи^ й украlнцi) мали звичай садити дерева на могилах - у нас це переважно калина, явiр верба, - для того, щоб придати ду-ховi померлого силу i тим самим врятувати його тшо вiд розкладу. Д. Фрезер наводить подiбний приклад щодо китайщв, де дерева, яю ростуть на могилах iнодi ототожнюються з душами померлих. Коли таке дерево з тих чи шших причин рубають, то духа попередньо просять покинути дерево [1, с. 116].
У цьому давньому куль^ i слщ, мабуть, шукати джерела вiрувань у те, що вш види дерев, кущiв, рослин, трав (^м сухих) мають сво! душ^ а також звичай звертатися до цих д^в з молитвою [1, с. 112]. Щодо сухих дерев, то
воно втрачае свою силу i стае, за народними BipyBaH^M^ сховищем нечисто! сили, - в дупл сухо! верби чи сухо! гpyшi завжди замешкають чорти [8, с. 57].
Д.К. Зеленшу належить iдея звести усю piзномaнiтнiсть вipyвaнь та звича!в, пов'язаних з деревами до единого джерела - своерщного "рослинно-го тотемiзмy", коли "у pолi тотемiв дерева вважались духами-покровителями певного колективу людей - клану, роду, а шсля - Ым'!" [7, с. 73].
Чимало дослiдникiв вбачали в культовому ставленш до дерев пере-важно аграрну мaгiю, а саме: намагання передати землi плодоносну силу дерева - берези, верби, дуба i под. Так, зокрема, вважав i В.Я. Пропп, який од-ночасно розглядав дерево як уособлення померлого предка [6, с. 62].
Бшьш аргументованою видаеться точка зору С.А. Токарева, який вважав, що повip'я, пов'язаш з деревами надзвичайно чисельш i piзномaнiтнi -вони е у вЫх нapодiв, але по сyтi, зведеш до однiе! iде!: дерево - жива ютота, антропоморфна чи зооморфна. Вш видiляв серед дерев: дерево-двшник лю-дини, що pоздiляе !! долю; дерево - вмiстилище душц дерево - тотем; дерево - мюцеперебування духа; дерево - фетиш; дерево - носш плодоносних сил, як посилають урожай; дерево - носш еротично! потенцi!; дерево - оракул; дерево - осердя рушшних сил та багато шшого; серед дyхiв i душ дерев: душу дерева, здатну вщдшятися вщ нього (дpiaдa) або невщдшьну (гамадрь ада); дух дерева, що карае за нешанобливе до нього ставлення, за спробу його зрубати [3, с. 157].
Вшанування дерева не було статичним, навгть у перюд первюно! куль-тури простежуеться складний i тривалий процес його розвитку - вщ обожню-вання безпосередньо самих дерев до вшанування i поклоншня духам (чи душам), яю у них побутують. З часом уявлення про мюце i роль дерева звелись до ушверсальних мiфологiчних понять "свiтового дерева" (arbor mundi), "дерева життя", "дерева пiзнaння", "дерева смеpтi". Але, цшком очевидно, що та-ка мiфологiзaцiя дерев вiдповiдaе поpiвняно тзньому piвневi розвитку сус-пiльно! свщомост^ десь на стaдi! iснyвaння древньосхщних держав [3, с.156-157]. Первюна свiдомiсть не знала таких узагальнень i сприймала священне дерево чи дiбpовy буквально священними, нaдiляючи !х реально незвичайни-ми, божественними властивостями.
Роль i значення дерев у житт людей з часом зовшм не зменшились, а тiльки змшились - у трансформованому виглядi пережитки первюних дерев-них кyльтiв дшшли i до наших днiв: садшня дерев на ознаменування яко!сь поди, урочисте закладання пapкiв i сквеpiв, новоpiчнa ялинка, та й, врешт^ переконання бiльшостi людей у тому, що коли ти посадив хоча б одне дерево, то не даремно прожив життя - у всьому цьому живе дух давньо! вipи у могут-ню i чудодшну силу дерева, вipи, що народилась тисячi pокiв тому на зоpi людсько! культури i цившзаци.
Л1тература
1. Фрэзер Дж. Дж. Золотая ветвь. - М.: Изд-во политической литературы, 1984.
2. Дейвк Н. Свропа. 1стор1я. - К.: Основи, 2002.
3. Токарев С. А., Филимонова Т.Д. Обряды и обычаи, связанные с растительностью.// Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. - М.: Наука, 1983. - С. 145-160.
4. Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси. - М.: Наука, 1987.
5. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. - М.: Изд-во политической литературы, 1989.
6. Пропп В.Я. Русские аграрные праздники. - Ленинград, 1963.
7. Зеленин Д.К. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах европейских народов. - В кн.: Труды Ин-та антропологии, археологии, этнографии. - М. - Л.:, 1937, т. 15, вып. 2, этнограф. серия 5.
8. Митрополит 1ларюн. Дохристиянсью в1рування украшського народу. - К.: "Обереги", 1992.
9. Войнович В. Украшська м1фолопя. - К.: "Либщь", 2002.
УДК 712.253 Асист. Р.Б. Дудин - НЛТУ Украни
ДЕРЕВА-ДОВГОЖИТЕЛ1 - ВЕЛИЧН1 СИМВОЛИ ПРИРОДИ
Розглядаеться роль старовшових дерев як ушкальних пам'яток природи, вщмь чено окремi найстар^ дерева в Укршш та за кордоном. Серед насаджень старовин-них парюв Львiвськоï областi видiлено дерева-довгожителi i зазначено ïx основнi таксацiйнi показники - вш, дiаметр, висоту. Сформульовано також принциповi поло-ження щодо оптимального використання паркових насаджень i шляхи збереження цшних дерев.
Ключов1 слова: дерева-довгожшеш, парк, ботанiчний сад, алея.
Assistant R.B. Dudyn - NUFWT of Ukraine Trees-long-livers - majestic symbols of nature
In the article the role of oldest trees is examined as unique memories of nature, the separate more oldest trees are marked on Ukraine and abroad. Among planting of age-old parks of the Lvov region it is selected trees-long-livers and their basic indexes fixedness the price are marked - age, diameter, height. Positions in relation to the optimum use of the park planting and ways of saving of valuable trees of principle are formulated also.
Keywords: trees-long-livers, park, botanical garden, avenue.
В украшського поета G. Гуцала е таю рядки:
Словник природи - золота скарбниця, Словник природи - невичерпний змют, Довершешсть сюжетних композицш, Краса i врода семантичних гшзд.
Саме шд час спшкування з природою, на думку поета, можна осягну-ти все ïï багатство, красу i велич. I саме стар1 величш дерева-старожили, яю зростають як у природних люах, так i в рукотворних парках, несуть на соб1 вщбиток багатьох поколшь i св1дчення про минуле.
У бюлопчних науках деревш породи характеризуються найбшьш три-валим життевим циклом, який може вимiрюватися сотнями i нав^ь тисячами роюв. Вченими-дендрологами наводиться велика юльюсть прикладiв на шд-твердження цього факту. Наприклад, А. Швиденко i О. Даншова (2001) стверджують, що найбшьш довговiчними е трошчш дерева - драконове дерево, баобаб, яю доживають до 6000 роюв; кипарис i лiванський кедр - до 2000 роюв. Вщзначаеться, що найстаршим деревом на планер е сосна довго-вiчна, яка росте в горах Сьера-Невада i налiчуе 4600 роюв [5].
Вщомо, що найбшьш довговiчним деревом в Украш вважаеться тис япдний. Вж цього релжта може досягати чотири тисячi роюв. У нашш кра].ш
