CC BY
42
Копйова 1рина Анатолпвна,
асп1рант кафедри крим1нального права № 1, Нацональний юридичний ун1верситет ¡мен1 Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харк1в e-mail: zinovyevairina@ukr.net ORCID 0000-0003-0231-8453.
doi: 10.21564/2414-990x.137.98556 UDC 343.237
ЗМОВА НА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЯК ОБОВ'ЯЗКОВА ОЗНАКА СП1ВУЧАСТ1
Обгрунтовано визнання змови на вчинення злочину обов'язковою ознакою ствучасть Запро-поновано виокремити змову м1ж суб'ектами злочину за вгдсутност1 ознак ствучаст1 i змову м1ж спюучасниками. Визначено початковий i ктцевий моменти змови для ствучасника залежно вiд його виду. Доведено можливкть виникнення спiвучастi за вiдсутностi виконавця.
Ключовi слова: змова на вчинення злочину; ствучасть у злочиш; виконавець злочину.
Копьёва И. А., аспирант кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: zinovyevairina@ukr.net;_ORCID 0000-0003-0231-8453
Сговор на совершение преступления как обязательный признак соучастия
Обосновано признание сговора на совершение преступления обязательным признаком соучастия. Предложено выделить сговор между субъектами преступления при отсутствии признаков соучастия и сговор между соучастниками. Определены начальный и конечный моменты сговора для соучастника в зависимости от его вида. Доказана возможность возникновения соучастия при отсутствии исполнителя.
Ключевые слова: сговор на совершение преступления; соучастие в преступлении; исполнитель преступления.
Вступ. У теорп кримшального права немае едност у поглядах учених щодо визнання змови на вчинення злочину обов'язковою ознакою сшвучасть Також невиршеним е питання, з якого моменту учасника змови слщ визнати виконавцем, оргашзатором, шдбурювачем або пособником.
AHani3 ocmaHHix дослiджень i публiкацiй. А. А. Шонтковський (A. A. Piontkovskiy), П. Ф. Тельнов (P. F. Telnov), М. А. Шнейдер (M. A. Shn-eyder) визнавали обов'язковою ознакою сшвучаст угоду на вчинення злочину,
що передбачаe взаeмнy обiзнанiсть спiвyчасникiв про спiльнiсть вчинення ними злочину [1, с. 548-549; 2, с. 44; 3, с. 17]. Натомють M. I. Ковальов (M. I. Kova-lev) визнавав угоду змовою, якщо маe мiсце домовленiсть про сшльну злочинну дiяльнiсть у майбутньому, i у зв'язку з цим указував, що не e обов'язковою ознакою спiвyчастi попередня угода мiж спiвyчасниками, бо достатньо лише обiзнаностi про злочинний характер дiяння та намiрy виконавця [4, с. 109110]. П. I. Гришаeв (P. I. Grishaev) та Г. А. Кригер (G. A. Kriger) розглядали угоду як таку, що передбачаe обiзнанiсть про злочинний характер намiрy та дiяння один одного кожним сшвучасником, а не лише мiж виконавцем та iншим спiвyчасником [5, с. 44]. Отже, вказаш прихильники невизнання угоди обов'язковою ознакою сшвучасп пов'язували угоду з попередньою домовлешстю про вчинення злочину.
Hинi послщовниками визнання угоди (змови) на вчинення злочину обов'язковою ознакою сшвучаси e Ю. В. Абакумова (Yu. V. Abakumova), С. С. Аветисян (S. S. Avetisyan), О. А. Арутюнов (A. A. Arutyunov), M. О. Бабш (N. A. Babij), Г. П. Жаровська (H. P. Zharovs'ka), I. О. Зшченко (I. O. Zinchenko), О. О. Кваша (O. O. Kvasha) [б, с. 76; 7, с. 76-77; 8, с. 85; 9, с. 118; 10, с. 8; 11, с. 206; 12, с. 117].
Протилежну позищю у пострадянсьы часи вщстоював А. А. Тер-Акопов (A. A. Ter-Akopov), зазначаючи про достатшсть для сшвучаст взаeмноï обiзна-ностi декiлькох осiб про спiльнy участь у вчиненш злочинного дiяння, а також О. В. Шеслер (A. V. Shesler), який ототожнював угоду iз попередньою змовою на вчинення злочину [13, с. 139; 14, с. 12].
Метою i завданням стати e виршення питання про те, чи e змова обов'язковою ознакою сшвучаси, а також чи завжди учасниюв змови на вчинення злочину можна визнати сшвучасниками.
Виклад основного материалу. На наше переконання, змова e для сшвучаст ввдправною ознакою, тобто такою, за наявност яко1 злочин набyваe ознак сшвучасп, а отже, e ïï обов'язковою ознакою. За вщсутност змови на вчинення злочину у сшвучаст маe мкце лише одностороннш сyб'eктивний зв'язок, що виключаe спiвyчасть. За загальним правилом, наявшсть попередньо1 змови мiж спiвyчасниками означаe досягнення ними змови на вчинення злочину у сшвучаст до його початку, тобто до стадп замаху на його вчинення. Тому досягнення змови з особою, яка вже вчиняe злочин, тобто в переб^у його вчинення, означаe, що змова мiж цими особами e все-таки обов'язковою, хоча i не e попередньою.
У нащональному кримшальному законодавствi для визначення домовленостi про сшльне вчинення злочину не використовyeться поняття «угода». Законодавець застосовye формулювання «шдшукування сшвучасниюв» та «змова на вчинення злочину» для позначення видiв готування до злочину, а також «вчинення злочину групою осiб», коли злочин визнаeться вчиненим групою о^б без попередньо1 змови, та «вчинення злочину групою о^б за попередньою змовою». Як зазначаe Н. В. Маслак (N. V. Maslak), для наявност
змови на вчинення злочину достатньо лише домовленост двох чи бшьше суб'екив злочину про сшльне вчинення сусшльно небезпечного дiяння, передбаченого Особливою частиною КК, а у pa3i планування вчинення злочину або шших сшльних дiй матиме мiсце iнше створення умов для вчинення злочину, тобто iншi види готування. Науковець також вказуе, що шдшукування спiвучасникiв наявне тод^ коли особа лише знаходиться в процесi ïx пiдшукування (наприклад, запропонувала шшш особi виступити пособником, а та ввдмовилась), а змова ж на вчинення злочину мае мюце тод^ коли вона дшсно вiдбулася, тобто iнша особа погодилася на пропозищю спiльно дiяти для вчинення злочину. Н. В Маслак (N. V. Maslak) вважае за необхвдне визнавати готуванням до злочину виявлення намiру у виглядi прямо!" пропозицп разом вчинити злочин [15, с. 38-39, 76].
На наш погляд, угода про вчинення злочину i змова на вчинення злочину за своею суттю е домовлешстю про сшльне вчинення злочину, тому ïx щлком можна ототожнювати. Погоджуемося, що для визнання вчинення злочину у сшвучаст з суб'ективно1 сторони достатньо встановити взаемну обiзнанiсть сшвучаснишв про сшльшсть вчинення одного й того самого злочину та спрямовашсть зусиль на досягнення единого злочинного результату. Однак встановлення тако1 обiзнаностi якраз i свщчить про досягнення змови на сшльне вчинення злочину. Тобто, з одного боку, змова на вчинення злочину сама по собi передбачае наявшсть тако1 взаемно1 обiзнаностi, а з шшого, - така взаемна обiзнанiсть сввдчить про досягнення змови. Так, наприклад, у роз'ясненнях до ст. 52 Кримшального уложення 1903 р. зазначено, що угода може бути або виражена прямо, шляхом переговорiв, як шд час вчинення злочинного дiяння, так i у час, що йому передував, або вона може бути виражена такою дiяльнiстю, що була б доказом згоди тако1 особи взяти участь у сшльнш справi [16, с. 191]. Тобто змова знаходить свое вираження зовш найчастше в уснш домовленосп, може бути письмовою або у формi конклюдентних дш шляхом мовчазно1 згоди, коли один сшвучасник не заперечуе, щоб у вчиненш злочину йому сприяв iнший сшвучасник. У зв'язку з цим варто погодитися з Ю. А. Цветковим (Yu. A. Tsvetkov), що особа, яка заподiяла смерть шшш особi шляхом постршу з пiстолета, який шдкинув 1и у кишеню один з ïï друзiв, не знаючи хто конкретно, але будучи обiзнаним, що кожен з них бажав смертi цш особi, але не висловлю-вав цього, повинна визнаватися виконавцем, а особа, що шдкинула шстолет -пособником, тому що обидвi усвiдомлювали, що беруть участь в одному й тому самому злочиш [17, с. 248]. Шдкидання у кишеню шстолета особою засвщчуе ÏT намiр сприяти вчиненню вбивства шшою особою шляхом надання знаряддя для його вчинення, а пострш з нього засвщчуе сприйняття нею виявленого у кишеш пiстолета не як знахвдки, а саме як сприяння у вчиненш вбивства шляхом надання для цього знаряддя вбивства. Сприйняття такого сприяння свщчить про досягнення змови (угоди) мiж цими особами на вчинення вбивства у сшвучасп, що зовш виявилася лише у взаемнш обiзнаностi про сшльшсть вчинення ними одного й того самого злочину i спрямовашсть зусиль на досягнення единого
злочинного результату. Однак межi змови на вчинення злочину можуть не вичерпуватися взаемною обiзнанiстю про сшльшсть вчинення ними одного й того самого злочину i спрямовашсть зусиль на досягнення единого злочинного результату. Така змова може включати взаемну обiзнанiсть сшвучасниыв про особу один одного, розподш ролей мiж сшвучасниками або функцш у межах одше'1 ролi тощо.
Незважаючи на те, що змова е обов'язковою ознакою сшвучасп, учасникiв змови на вчинення злочину не завжди можна визнати сшвучасниками. Вважаемо за дощльне виокремлювати змову мiж суб'ектами злочину за вщсутност ознак спiвучастi (змова як вид готування до злочину) i змову мiж сшвучасниками (сшвучасть у злочиш). Визначення моменту виникнення змови мiж сшвучасниками залежить вщ виршення питання, з якого моменту учасника змови слвд визнати виконавцем, оргашзатором, шдбурювачем або пособником: а) з моменту досягнення змови про виконання вщповщно'1 ролi або б) з моменту ïï фактичного виконання.
У теорп кримшального права бiльшiсть науковщв пiдставою кримшально'1 вiдповiдальностi за сшвучасть у злочиш визнае вчинення сусшльно небезпечного дiяння, яке мiстить склад злочину, що утворюеться з ознак, яш зазначенi у диспозицп статт Особливо'1 частини КК Украши (далi - КК), та об'ективних i суб'ективних ознак сшвучаси, що доповнюють вiдповiдну формулу складу злочину. Так, ввдповщно до ч. 2 ст. 29 КК оргашзатор, пiдбурювач та пособник шдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за ввдповвдною частиною ст. 27 i пею статтею (частиною статтi) Особливо'1 частини КК, яка передбачае злочин, вчинений виконавцем. Аналiз цих положень свщчить, що в дiяннi оргашзатора, пiдбурювача або пособника мають бути наявними ознаки дiяння, передбаченого частинами 3, 4 або 5 ст. 27 КК.
З цього приводу О. В. Ус (O. V. Us) зазначае, що пщбурювання, як дiяльнiсть сшвучасника, е завершеним у випадку, коли досягнуто результат - у шдбурюваного виник намiр (прагнення, бажання, ршучкть) вчинити злочин або взяти участь у сшльному його вчиненш. Науковець звертае увагу на те, що законодавець використовуе минулий час - «особа, яка схилила», що свщчить про завершешсть пщбурювання, про «створення» ним особи, готово1 реалiзу-вати злочинний задум шдбурювача. Саме ключове слово «схилила» повинно покласти край суперечкам щодо моменту закшчення дiяння цього спiвучасника [18, с. 35].
Коли в результат схиляння особа погоджуеться виконати роль оргашзатора, шдбурювача або пособника, але не виконуе ïï (з причин, що не залежали вщ ïï вол^ або добровольно вiдмовляеться), мае мкце досягнення змови на вчинення злочину, проте ще не утворюеться сшвучасть, бо ознаки дiяння, передбаченого ввдповвдною частиною ст. 27 КК, наявш у дiяннi лише одного iз учасникiв змови - шдбурювача. У такому разi вiдсутня ыльшсна ознака спiвучастi. Наприклад, одна особа схилила шшу особу до виготовлення знаряддя вчинення злочину, а остання вщповщно дала общянку виготовити його, але не виготовила.
Тодi особа, що схилила до виготовлення знаряддя, вчинила дiяння, передбачене ч. 4 ст. 27 КК, а особа, що дала общянку виготовити ïx, але не виготовила, не може бути визнана такою, що вчинила дiяння, передбачене ч. 5 ст. 27 КК. Мiж цими особами була досягнута змова на вчинення злочину, що передбачена у ч. 1 ст. 14 КК як вид готування до злочину. Однак сшвучаст ще не утворилося, бо змова при сшвучаст досягаеться мiж двома або бшьше сшвучасниками. Тодi як учасники змови на вчинення злочину стають сшвучасниками за наявност у дiяннi кожного з них ознак дiяння, що передбачене ввдповщною частиною ст. 27 КК. Отже, особу, яка схилила шшу особу до виконання ролi оргашзатора, шдбурювача або пособника, а остання ïï не виконала, слщ визнати учасником змови за вщсутност ознак сшвучаст (змова мiж суб'ектами злочину) i притягати до вщповвдальност за готування до злочину, а не за готування до злочину у сшвучасть
Таким чином, початковим моментом змови мiж суб'ектами злочину за вщсутност ознак сшвучаст е виявлення намiру виконати роль оргашзатора, шдбурювача чи пособника або схиляння особи до ïï виконання, а кшцевим моментом - момент, коли такий намiр був погоджений з шшим учасником змови або, коли особа погодилася виконати вщповщну роль, тобто досягнення змови. Якщо змова мiж суб'ектами злочину не переросла у змову мiж сшвучасниками, вони вщповщають за досягнення змови на вчинення злочину, тобто за готування до злочину, обумовленого змовою. Для визнання особи оргашзатором, шдбурювачем або пособником недостатньо встановлення того, що вона виявила намiр виконати вщповщну роль або погодилася ÏÏ виконати внаслщок схиляння. Для визнання осiб учасниками змови мiж сшвучасниками слщ встановити наявшсть в ïx дiяннi ознак дiяння, передбаченого вщповщною частиною ст. 27 КК. У зв'язку з тим, що сшвучастю е участь у вчиненш злочину саме деюлькох суб'екпв злочину, ознаки такого дiяння повинш бути наявними у дiяннi хоча б двох учасниюв змови на вчинення злочину. Початковим моментом змови мiж сшвучасниками е погодження намiру виконати роль оргашзатора, шдбурювача чи пособника з шшим учасником змови або надання згоди ïï виконати внаслщок схиляння, тобто досягнення змови. Кшцевий момент змови мiж суб'ектами злочину сшвпадае з початковим моментом змови мiж сшвучасниками, що свщчить про переростання змови мiж суб'ектами злочину у змову мiж сшвучасниками. Тодi як кшцевим моментом змови мiж сшвучасниками, тобто моментом, з якого вона вважаеться досягнутою, е вчинення дiяння, передбаченого вщповщно частинами 3, 4 або 5 ст. 27 КК, тобто виконання кожним учасником змови ролi оргашзатора, шдбурювача або пособника, що була погоджена з шшим учасником змови або виконати яку суб'ект злочину надав згоду. Саме з цього моменту щ учасники змови стають сшвучасниками.
Вважаемо, що формулювання законодавця у ч. 2 ст. 27 КК «вчинила злочин, передбачений цим Кодексом» сввдчить про те, що виконавцем е особа, яка у сшвучаст з шшими суб'ектами злочину вчинила не лише закшчений злочин, тобто виконала дiяння, яке утворюе об'ективну сторону складу злочину, а також
i готування до злочину або замах на нього. Отже, для досягнення змови з боку виконавця не вимагаеться виконання дiяння, що утворюе об'ективну сторону складу злочину, а достатньо погодження намiру здшснити роль виконавця з шшим учасником змови шляхом вчинення останшм дiяння, передбаченого вщповщною частиною ст. 27 КК, або надання особою згоди у результат схиляння ïï виконати. Тобто намiр особи здшснити роль виконавця погоджуеться iз оргашзатором, шдбурювачем або пособником шляхом створення ними умов для здшснення особою ролi виконавця. Виконавець, який у результат схиляння до вчинення злочину надав згоду його вчинити, готування до злочину вчиняе вже у сшвучасп, бо змова на вчинення злочину визначена у ч. 1 ст. 14 КК як вид готування до злочину. При цьому обидвi особи виконали дiяння, передбачене у вщповвднш частиш ст. 27 КК. Отже, при досягненш змови мiж виконавцем та шдбурювачем, для цих сшвучаснишв початковий i кшцевий моменти змови сшвпадають - це вчинення дiяння, передбаченого вщповщною частиною ст. 27 КК. У такому разi шдбурювач усшшно виконав свою роль, а досягнення змови на вчинення злочину засвщчуе те, що шдбурювач i виконавець вже почали готуватися до злочину у сшвучасть
Таким чином, початковим моментом змови виконавця е виявлення ним намiру здшснити роль виконавця або схиляння його до вчинення злочину. Кшцевий момент його змови полягае у погодженш намiру здшснити роль виконавця iз сшвучасником, який виконуе шшу роль, шляхом вчинення ним дiяння, передбаченого вщповвдною частиною ст. 27 КК (наприклад, якщо потенцшний виконавець звернувся до пособника з проханням виготовити знаряддя для вчинення ним злочину, а останнш виготовив його i передав йому), або надання згоди здшснити роль виконавця (наприклад, якщо шдбурювач схиляе виконавця до вчинення злочину, а виконавець погоджуеться з цим). При цьому виконавець може здшснювати також iншi рол^ що при квалiфiкацiï його дiяння поглинаються роллю виконавця, але шдлягають врахуванню при призначенш покарання на пiдставi ч. 5 ст. 68 КК (наприклад, якщо потенцшний виконавець звернувся до пособника з проханням виготовити знаряддя вчинення злочину, а останнш виготовив його i передав йому, вш е одночасно виконавцем i шдбурювачем).
При сшвучаст у видi сшввиконавства не виникае потреба ввдмежування змови мiж суб'ектами злочину i змови мiж сшвучасниками, бо мiж сшввиконав-цями досягаеться лише одна змова - змова сшвучаснишв. Початковим моментом тако1 змови е виявлення ïx намiру сшльно виконати дiяння, яке утворюе об'ективну сторону складу злочину, або ïx схиляння до сшльного виконання такого дiяння. Тобто шщатор змови е одночасно шдбурювачем i сшввиконав-цем. Кшцевим моментом змови сшввиконавщв е погодження такого намiру з шшим сшввиконавцем або надання згоди сшльно виконати дiяння, яке утворюе об'ективну сторону складу злочину.
Не можемо погодитися з думкою М. I. Ковальова (M. I. Kovalev), що за вщсутност виконавця немае сшвучасп у злочиш. Вчений зазначав, що було б
безглуздям дп декшькох осiб, серед яких немае виконавця, називати сшвучастю у злочиш, хоча якщо немае одного з шших спiвучасникiв - шдбурювача або пособника, то сшвучасть щлком можлива [4, с. 99]. На наш погляд, сшвучасть на стадп готування може виникнути до шдшукування виконавця, коли спiвучасники, вчинивши дiяння, передбачене у вiдповiднiй частинi ст. 27 КК, створили умови для вчинення дiяння виконавцем, який перебувае у ïx уявi як такий, що з'явиться у майбутньому. Так, наприклад, змова мiж сшвучасниками мае мкце, коли злочин було викрито до шдшукування виконавця, однак до факту викриття оргашзатор розробив план, залучив шдбурювача для схиляння пособника до виготовлення знаряддя вчинення злочину, а пособник, схилений шдбурювачем, виготовив знаряддя i передав його оргашзатору. Тобто сшвучасники можуть до шдшукування виконавця створити умови для вчинення злочину, а поим залучити виконавця для виконання дiяння, яке утворюе об'ективну сторону складу злочину.
Визначаючи у ст. 26 КК сшвучасть у злочиш як умисну сшльну участь декшькох суб'екпв злочину у вчиненш умисного злочину, закон не конкретизуе ш стадш його вчинення, ш обов'язкову наявшсть у^х видiв сшвучасниыв. Тобто сшвучастю також можна визнати умисну сшльну участь декшькох суб'екив у готуванш до злочину або у замаху на нього. Крiм того, власне так види готування до вчинення злочину, як шдшукування сшвучасниыв або змова на вчинення злочину, сввдчать про намiр особи вчинити злочин у сшвучасть Ввдповвдно до положень ст. 16 КК склад готування до злочину утворюеться сукупшстю ознак, передбачених ст. 14 i пею статтею Особливо'1' частини КК, яка передбачае вщповвдальшсть за закшчений злочин. Тобто особа шдлягае вщповщальност за створення умов для вчинення конкретного злочину, тодi як створювати таю умови вона може одноособово або сшльно з шшими особами. Причому законодавець не вказуе про шдшукування виключно виконавця або змову на вчинення злочину виключно за наявност виконавця, тобто особа може шдшукувати будь-якого сшвучасника (наприклад, оргашзатор може шдшуку-вати пособника). Таким чином, змова може досягатися мiж будь-якими сшвучасниками до шдшукування виконавця. Отже, особа шдлягае вщповвдальност за створення у сшвучаст умов для вчинення конкретного злочину, а фактична ввдсутшсть виконавця (коли сшвучасники створюють умови для вчинення злочину виконавцем, який з'явиться у майбутньому) не повинна виключати вщповщальшсть за сшвучасть у готуванш до злочину. У зв'язку з цим не можемо погодитися i з М. О. Бабiем (N. A. Babij), який стверджуе, що готуватися до вчинення злочину може лише та особа, яка сама буде безпосередньо вчиняти злочин, тобто виконувати об'ективну сторону складу злочину, а саме буде його виконавцем [9, с. 675]. Причому М. О. Бабш (N. A. Babij) сам вказуе про можливють сшвучаси до шдшукування виконавця, бо на його думку, якщо свою дiяльнiсть почав схилений шдбурювачем оргашзатор злочину, а пособник зробив свш внесок у майбутню злочинну дiяльнiсть, то вони вже почали сшльну злочинну дiяльнiсть нав^ь у тому випадку, якщо виконавець злочину
ще фактично не визначений. Те, що немае одного iз сшвучасниюв або вш не повшстю виконав свою роль, не впливае на визнання дш шших осiб сшвучастю. Норми про спiвучасть пiдлягають застосуванню з моменту появи у дшснш поди сукупностi ознак, що характеризують сшвучасть у злочиш, яку законодавець визначив як умисну сшльну участь двох або бшьше осiб у вчиненш умисного злочину [9, с. 682].
Отже, спiвучасть мiж особою, яка схилила до виконання ролi органiзатора, пiдбурювача або пособника, i особою, яка погодилася ïï виконати, виникне з моменту, коли вони у сшвучаст створять умови для вчинення злочину майбутшм виконавцем, тобто з моменту усшшного виконання ролi особою, що в результат схиляння погодилася ïï виконати. Якщо ж злочин було викрито, коли не вс з учаснишв змови виконали дiяння, передбачене частинами 3, 4 або 5 ст. 27 КК, то учасниками змови мiж сшвучасниками е лише ri особи, що виконали вщповщш дiяння, а особи, яю таю дiяння ще не виконали, будуть учасниками змови мiж суб'ектами злочину.
На наш погляд, говорити про кшцевий момент змови сшвучасника у разi схиляння особи до виконання вщповщно'1 ролi як про прийняття ним пропозицп ÏÏ виконати е не зовсiм точним, бо схиляння може супроводжуватися псиxiчним насильством або фiзичним насильством, що не утворюе стану крайньо'1 необ-xiдностi, яке виключае визнання такого схиляння пропозищею. Тому краще, як уявляеться, говорити про кшцевий момент змови у разi схиляння як про надання згоди виконати ввдповвдну роль, що охоплюе ус можливi випадки схиляння.
Висновки. Таким чином, змова е обов'язковою ознакою сшвучасть За ïï ввдсутност мае мкце одностороннш суб'ективний зв'язок, що виключае сшвучасть. Однак учаснишв змови на вчинення злочину не завжди можна визнати сшвучасниками. Слщ виокремлювати змову мiж суб'ектами злочину за вщсутност ознак сшвучаст (змова як вид готування до злочину) i змову мiж сшвучасниками. Змова мiж суб'ектами злочину за вщсутност ознак сшвучаст мае мiсце, коли вони досягли змови на вчинення злочину, але не вчинили, чи один з двох вчинив, а шший - не вчинив (з причин, що не залежали вщ його вол^ або добровольно вщмовився) дiяння, передбачене вщповщною частиною ст. 27 КК. Тодi як змова мiж сшвучасниками виникае, коли у дiяннi хоча б двох учасниюв змови на вчинення злочину наявш ознаки дiяння, передбаченi вiдповiдною частиною ст. 27 КК.
Список л^ератури:
1. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву Москва: Госюриздат, 1961. 655 с.
2. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении: научное издание. Москва: Юрид. лит., 1974. 208 с.
3. Шнейдер М. А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву: монография. Москва: МГЭИ, 1958. 98 с.
4. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. Ч. 1. Понятие соучастия: монография. Свердловск: Уральск. рабочий, 1960. 288 с.
5. Гришаев П. И., Кригер Г. А. Соучастие по советскому уголовному праву: монография. Москва: Госюриздат, 1959. 255 с.
6. Абакумова Ю. В. 1нститут сшвучасп в кримшальному правi Украши: природа, сутшсть, сучасш проблеми визначення: монографiя. Запорiжжя: КПУ, 2012. 320 с.
7. Аветисян С. С. Соучастие в преступлениях со специальным составом: монография. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. 467 с.
8. Арутюнов А. А. Соучастие в преступлении: монография. Москва: Статут, 2013. 408 с.
9. Бабий Н. А. Множественность лиц в преступлении и проблемы учения о соучастии: монография. Москва: Юрлитинформ, 2013. 720 с.
10. Жаровська Г. П. Сшвучасть у злочиш за кримшальним правом Украши: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2004. 20 с.
11. З^енко I. О. Сшвучасть у злочиш за кримшальним правом Украши та Англп: порiв-няльно-правовий аспект. Вгсн. Нацюн. ун-ту «Юридична академш Украти тет Ярослава Мудрого». 2013. № 3 (14). С. 205-216.
12. Кваша О. О. Сшвучасть у злочиш: структура та ввдповвдальшсть: монографiя. Луганськ: РВВ ЛДУВС iм. Е. О. Двдоренка, 2013. 560 с.
13. Тер-Акопов А. А. Преступление и проблемы нефизической причинности в уголовном праве: монография. Москва: ЮРКНИГА, 2003. 480 с.
14. Шеслер А. В. Уголовно-правовые средства борьбы с групповой преступностью: монография. Красноярск: Сибир. юрид. ин-т МВД России, 1999. 75 с.
15. Маслак Н. В. Кримшальна ввдповвдальшсть за готування до злочину: монографiя. Хар-юв: Право, 2010. 232 с.
16. Уголовное уложение от 22 марта 1903 г. / под ред. Н. С. Таганцева. Рига: Лета, 1922. 1624 с.
17. Цветков Ю. А. Проблемы применения института соучастия. Уголовное право. Актуальные проблемы теории и практики: сб. очерков / под ред. В. В. Лунеева. Москва: Юрайт, 2010. Очерк 7. С. 244-276.
18. Ус О. В. Кримшальна ввдповвдальшсть за пвдбурювання до злочину: монографiя. Харюв: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. 264 с.
References:
1. Piontkovskiy A.A. (1961). Uchenie o prestuplenii po sovetskomu ugolovnomu pravu. Moscow: Gosjurizdat [in Russian].
2. Telnov, P.F. (1974). Otvetstvennost za souchastie v prestuplenii. Moscow: Jurid. lit. [in Rus-
3. Shneyder, M.A. (1958). Souchastie v prestuplenii po sovetskomu ugolovnomu pravu. Moscow: MGJel [in Russian].
4. Kovalev, M.I. (1960). Souchastie v prestuplenii. Part 1: Ponjatie souchastija. Sverdlovsk: Ural'sk. rabochij [in Russian].
5. Grishaev, P.I., Kriger, G.A. (1959). Souchastie po sovetskomu ugolovnomu pravu. Moscow: Gosjurizdat [in Russian].
6. Abakumova, Yu.V. (2012). Instytut spivuchasti v kryminalnomu pravi Ukrainy: pryroda, sut-nist, suchasni problem vyznachennia. Zaporizhzhia: KPU [in Ukrainian].
7. Avetisyan, S.S. (2004). Souchastie v prestupleniyakh so spetsialnym sostavom. Moscow: JuNI-TI-DANA, Zakon i pravo [in Russian].
8. Arutyunov, A.A. (2013). Souchastie v prestuplenii. Moscow: Statut [in Russian].
9. Babij, N.A. (2013^. Mnozhestvennost' lic v prestuplenii i problemy uchenija o souchastii. Moscow: Jurlitinform [in Russian].
10. Zharovs'ka, H.P. (2004). Spivuchast' u zlochyni za kryminal'nym pravom Ukrainy Extended abstract of candidate's thesis. Kiev [in Ukrainian].
11. Zinchenko, I.O. (2013). Spivuchast' u zlochyni za kryminal'nym pravom Ukrainy ta Anhlii: porivnial'no-pravovyj aspect. Visnyk Natsional'noho universytetu «Yurydychna akademiia Ukrainy
imeni Yaroslava Mudroho» - Herald of National University «Yaroslav Mudryi National Law Academy of Ukraine», 3 (14), 205-216 [in Ukrainian],
12. Kvasha, O.O. (2013), Spivuchast u zlochyni: struktura ta vidpovidalnist, Luhansk: RVV LDUVS im. E. O. Didorenka [in Ukrainian],
13. Ter-Akopov, A.A. (2003). Prestuplenie i problemy nefizicheskoj prichinnosti v ugolovnom prave. Moscow: JuRKNIGA [in Russian].
14. Shesler, A.V. (1999). Ugolovno-pravovye sredstva bor'by s gruppovoj prestupnost'ju. Krasno-jarsk: Sibirskij juridicheskij institut MVD Rossii [in Russian].
15. Maslak, N.V. (2010). Kryminal'na vidpovidal'nist' za hotuvannia do zlochynu. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
16. Ugolovnoe ulozhenie ot 22 marta 1903 g. N.S. Tagancev (Ed.). (1922). Riga: Leta [in Russian].
17. Tsvetkov Yu.A. Problemy primeneniya instituta souchastiya. Ugolovnoe pravo. Aktualnye problemy teorii i praktiki - Criminal Law. Current Issues in Theory and Practice. V. V. Luneev (Ed.). (2010). Moscow: Jurajt, sketch 7, 244-276 [in Russian].
18. Us, O.V. (2007). Kryminal'na vidpovidal'nist' za pidburiuvannia do zlochynu. Kharkiv: Vydav-ets' FO-P Vapniarchuk N.M. [in Ukrainian].
Kopyova I. A., Postgraduate Student of the Department of Criminal law № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: zinovyevairina@ukr.net ; ORCID 0000-0003-0231-8453
Criminal conspiracy as an essential characteristic of complicity
In the article the author substantiated the recognition of the criminal conspiracy as an essential characteristic of complicity. The author made findings that participants of the criminal conspiracy cannot always be recognized as accomplices. As a result the author separated the criminal conspiracy between the subjects of crime without characteristics of complicity from the criminal conspiracy between accomplices. The author drew a conclusion that the participants of the criminal conspiracy become accomplices if an act of each of them has characteristics of an act provided for by the corresponding part of Art. 27 of the Criminal Code of Ukraine. The author substantiated that to achieve the criminal conspiracy of the principal offender is not required to commit an act which forms objective side of actus reus but is enough to coordinate the intent to execute role of the principal offender with another participant of criminal conspiracy by committing this participant an act provided for by the corresponding part of Art. 27 of the Criminal Code of Ukraine or to give consent in consequence of inducement to commit it. If the crime is committed by the co-principal offenders there is no need to separate the criminal conspiracy between the subjects of crime without characteristics of complicity from the criminal conspiracy between accomplices because only one criminal conspiracy can be achieved between the co-principal offenders - the criminal conspiracy between accomplices. The author substantiated that complicity in course of preparation of crime may arise before searching of the principal offender when other accomplices provided conditions for committing a crime and then attracted the principal offender for committing an act which forms objective side of actus reus.
Keywords: the criminal conspiracy; complicity in a crime; the principal offender.
Hadiuwna do pedKomzii 11.04.2017 p.
