CC BY
69
Зшов'ева 1рина Анатолпвна,
acnipaHmKa кафедри кримнального права № 1,
Нацональний юридичний
ушверситет iменi Ярослава Мудрого,
Украна, м. Харш
e-mail: zinovyevairina@ukr.net
ORCID 0000-0003-0231-8453
doi: 10.21564/2414-990x.133.67449 УДК 343.237
ОСОБЛИВОСТ1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ВИКОНАВЦЯ ПРИ ВЧИНЕНН1 ЗЛОЧИН1В З ДВОМА ФОРМАМИ ВИНИ
У cmammi проанал1зовано погляди вчених стосовно питання про наявжсть ствучаст1 у злочинах з двома формами вини. Обгрунтовано необхiднiсть ставлення у вину квалiфiку-ючого наслгдку, спричиненого виконавцем через необережнкть, тшим сшвучасникам, якщо вт повинен i ми бути ними передбачений. Спричинення через необережтсть квалiфiкуючого наслгдку умисного злочину сшльно деклькома особами, як повинт були i могли його передба-чити, визнано необережним спiвзаподiянням. Виокремлено групи злочижв, у яких квалiфiкую-чий на^док знаходиться поза межами сшвучасть Запропоновано шляхи квалiфiкацii злочину з двома формами вини за наявностi ознак сшвучасть
Ключовi слова: ствучасть у злочиш; злочин з двома формами вини; необережне сmвзаподiяння.
Зиновьева И. А., аспирантка кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: zinovyevairina@ukr.net ; ORCID 0000-0003-0231-8453
Особенности ответственности исполнителя при совершении преступлений с двумя формами вины
В статье проанализированы взгляды ученых относительно вопроса о наличии соучастия в преступлениях с двумя формами вины. Обоснована необходимость вменения квалифицирую -щего последствия, причиненного исполнителем по неосторожности, другим соучастникам, если оно должно и могло быть ими предусмотрено. Причинение по неосторожности квалифицирующего последствия умышленного преступления совместно несколькими лицами, которые должны были и могли его предусмотреть, признано неосторожным сопричинением. Выделены группы преступлений, в которых квалифицирующее последствие находится за пределами соучастия. Предложены пути квалификации преступления с двумя формами вины при наличии признаков соучастия.
Ключевые слова: соучастие в преступлении; преступление с двумя формами вины; неосторожное сопричинение.
Постановка проблемы. Злочин з двома формами вини характеризуемся рiзним психiчним ставленням особи у формi умислу та необережност до вчинюваного нею дiяння та його наслщыв. У зв'язку з тим, що сшвучасть е умисною спiльною участю декiлькох суб'ектiв злочину у вчиненш умис-ного злочину, виникае питання про можливкть ставлення у вину шшим сш-вучасникам такого квалiфiкуючого наслiдку, що спричинений виконавцем1 через необережнiсть.
Аналiз остантх дослiджень i публжацш. Питання про наявшсть сш-вучастi у злочинах з двома формами вини протягом багатьох роыв е диску-сшним у науцi кримiнального права. Так, А. Ф. Зелшський та В. С. Прохоров зазначали, що можлива сшвучасть у тих умисних злочинах, в яких наслвдок е не ознакою основного складу, а квалiфiкуючою обставиною, i вина по вщ-ношенню до нього - необережна [1, с. 12; 2, с. 8]. На думку М. I. Ковальова, сшвучасники повинш нести ввдповвдальшсть за сшвучасть у квалiфiкова-ному злочиш нарiвнi з виконавцями, якщо тяжкий наслiдок, який настав у результат злочинного акту, хоча i не був проявом волi сшвучасниыв, але уявлявся ними як можливий [3, с. 286]. П. Ф. Тельнов, навпаки, ввдстою-вав позищю неможливост спiвучастi у злочинах з двома формами вини, обгрунтовуючи це тим, що закон встановлюе для сшвучаст едину форму вини - умисел, а тому до меж сшвучаст входять сввдомо вчиненi дiяння i умисно заподiянi злочиннi наслщки, а необережне спричинення злочинного результату знаходиться поза межами сшвучаст [4, с. 61].
Послвдовником ставлення у вину спричинених через необережшсть наслщыв усiм спiвучасникам злочину з двома формами вини е Д. А. Гарба-тович, який зазначае, що квалiфiкуючi обставини певного складу злочину, по ввдношенню до яких законодавцем встановлена необережна форма вини, повинш ставитися у вину сшвучасникам злочину лише в тому раз^ якщо при вчиненш умисного злочинного дiяння учасники передбачали можли-вкть настання сусшльно небезпечних наслщыв, але без достатшх пiдстав самовпевнено розраховували на !х вiдвернення, або якщо вони не передбачали тако! можливостi, хоча при необхiднiй уважност i передбачливостi повиннi були i могли !! передбачити [5, с. 99].
Про неможливiсть спiвучастi у заподiяннi через необережнiсть ква-лiфiкуючого наслiдку злочину з двома формами вини вказують, зокрема О. А. Арутюнов, М. О. Бабш, Н. Д. Ерiашвiлi, А. М. Павлухш, Ю. 6. Пудо-вочкiн, А. I. Рарог, Р. С. Рижов. Науковщ одностайно вказують, що сшль-ною буде лише та частина злочину, яка характеризуеться умисною виною, а заподiянi через необережшсть наслвдки виходять за межi спiльностi, а значить i спiвучастi. У зв'язку з цим необережно спричинеш наслвдки можуть ставитися у вину лише виконавцю злочину, а iншi сшвучасники повинш нести ввдповвдальшсть за и наслiдки, що охоплювалися !х умислом [6, с. 135; 7, с. 591-592; 8, с. 129-130; 9, с. 159; 10, с. 199-200].
1 При посилант на виконавця маеться на уваз1, якщо шше не застеркаеться, 1 стввиконавець.
KpiM того, А. М. Павлухш, Р. С. Рижов та Н. Д. Ерiашвiлi пропонують не ^норувати вчинення умисного злочину у сшвучаст та квалiфiкувати дiяння фактичних заподiювачiв необережного наслщку (виконавцiв) за сукупнiстю злочинiв: кожна особа несе вщповвдальшсть за умисний злочин як вчине-ний у сшвучаст та за необережний злочин як вчинений при посередництвi шших осiб або безпосередньо за участ iнших осiб (наприклад, частини 1-3 ст. 111 - умисне спричинення тяжко!" шкоди здоров'ю i ст. 109 - спричи-нення смерт через необережнiсть КК РФ) [8, с. 129-130].
А. I. Рарог шдходить до виршення цього питання диференцшовано i зазначае, що, по-перше, спiвучасть у видi органiзаторськоï, шдбурюваль-но1 або пособницько1 дiяльностi неможлива при вчиненш злочишв з двома формами вини. Квалiфiкуючi наслiдки причинно пов'язаш тiльки з дiями виконавця i не можуть бути спричинеш безпосередньо оргашзатором, шдбу-рювачем або пособником. 1х умислом при впливi на виконавця цi наслiдки не охоплювалися, тому не можуть ставитися у вину шкому, крiм безпосе-реднього заподiювача, тобто виконавця. По-друге, при вчиненш злочишв, основний склад яких е матерiальним i включае умисно заподiяний наслiдок, а квалiфiкований склад включае бiльш тяжкий наслвдок, ставлення до якого характеризуеться необережною формою вини, сшвучасть неможлива навггь у видi спiввиконавства. Якщо квалiфiкуючий наслiдок через необережнiсть заподiюеться одним iз спiввиконавцiв, що умисно спричинили основний наслвдок, то лише його дп квалiфiкуються за нормою, яка передбачае злочин з двома формами вини (наприклад, за ч. 4 ст. 111 КК РФ - умисне заподЬ яння тяжко!" шкоди здоров'ю, що спричинило через необережшсть смерть потершлого), а дп шших сшвучасниыв - за нормою, що передбачае умисне заподiяння основного наслвдку без врахування спричинення квалiфiкуючих наслвдыв (наприклад, за п. «а» ч. 3 ст. 111 КК РФ за ознакою групи осiб). Якщо ж квалiфiкуючi наслвдки заподiянi через необережшсть сукупними дiями всiх (або декшькох) учасникiв, то дп кожного з них належить квалЬ фшувати за нормою, що передбачае необережне спричинення бшьш тяжких наслiдкiв у результат умисного заподiяння основного наслвдку (напри-клад, за ч. 4 ст. 111 КК РФ), але така квалiфiкацiя вiдображае не сшвучасть у спричиненш квалiфiкуючого наслiдку, а його необережне спiвзаподiяння. По-трете, сшвучасть у видi спiввиконавства неможлива i при вчиненш злочишв, основний склад яких е формальним i ïx об'ективна сторона не включае будь-яких наслвдыв, а квалiфiкований склад включае тяжы наслвдки, що спричиняються через необережшсть. Сшвучасть у таких злочинах неможлива, не дивлячись на те, що квалiфiкуючi наслвдки причинно зумовлеш сшльними умисними дiями усix (або декiлькоx) сшвучасниыв, а не були результатом ексцесу виконавця. Умисел сшвучасниыв охоплюе лише сшльне вчинення дiй, що складають об'ективну сторону основного складу злочину, i не поширюеться на квалiфiкуючий наслвдок [10, с. 199-200].
Актуальтсть теми, порушено! у стаги, зумовлена тим, що у теорп кри-мшального права придшено недостатньо уваги питанням ставлення у вину оргашзатору, шдбурювачу або пособнику такого квалiфiкуючого наслiдку, що спричинений виконавцем через необережтсть, а також квалiфiкацГí злочишв з двома формами вини за наявност ознак сшвучасть
Метою статт^1 е виршення питання про те, чи охоплюеться межами сш-вучастi такий квалiфiкуючий наслiдок, ставлення до якого характеризуеться лише необережною формою вини. Якщо такий наслщок знаходиться поза межами сшвучасп, то слiд з'ясувати, чи можна взагалi ставити його у вину оргашзатору, шдбурювачу або пособнику. Крiм того, слвд визначити шляхи квалiфiкацií злочинiв з двома формами вини за наявност ознак сшвучасть
Виклад основного матерiалу. Перш за все слвд зазначити, що умис-ний характер дiяння кожного сшвучасника i умисний характер спiльно вчинюваного ними злочину (ст. 26 КК) сввдчить про неможливiсть сшву-част у злочинах з двома формами вини, в яких дiяння, що полягае в умис-ному порушенш певних правил, окремо вiд наслвдыв е адмiнiстративним чи дисциплiнарним правопорушенням, i лише спричинення таким дiянням суспiльно небезпечних наслiдкiв, ставлення до яких характеризуеться необережною формою вини, зумовлюе визнання вчиненого злочином (наприклад, ст. 286 КК). У такому випадку необережне ставлення до наслщшв визначае в щлому так злочини необережними, що виключае можливкть спiвучастi. Крiм того, сшвучасть можлива у вчиненнi лише злочину, тому сшльне пору-шення вiдповiдних правил п не утворюе.
Слiд погодитися з тим, що межами сшвучаст як умисно! сшльно! участ у вчиненнi умисного злочину охоплюеться лише дiяння або дiяння та спричинення основного наслщку. Такий висновок можна зробити на пiдставi аналiзу положень як ст. 26, так й ч. 3 ст. 29 КК, ввдповщно до яко! обставини, крiм ознак, як характеризують особу окремого спiвучасника, що обтяжують вщпо-вiдальнiсть i передбачеш у статтях Особливо! частини КК як ознаки злочину, що впливають на квалiфiкацiю дiй виконавця, ставляться в вину лише тому сшвучаснику, який усввдомлював цi обставини. Тобто квалiфiкуючий насш-док ставиться у вину сшвучасникам лише за умови, якщо вш усвщомлювався ними, а отже, охоплювався !х умислом. Таким чином, якщо ставлення до такого наслiдку характеризуеться необережною формою вини, то вш знаходиться поза межами сшвучасп, адже вщсутнш спiльний умисел на його заподiяння.
Однак не можемо погодитися з науковцями, як виключають ставлення у вину оргашзатору, шдбурювачу або пособнику такого квалiфiкуючого наслщку, що спричинений виконавцем через необережтсть. Як зазначалося, А. I. Рарог обгрунтовуе таке ршення тим, що: а) квалiфiкуючi наслщки причинно пов'язаш тiльки з дiянням виконавця i не можуть бути спричиненi без-посередньо органiзатором, пiдбурювачем або пособником; б) умислом останшх при впливi на виконавця цi наслiдки не охоплювалися, тому не можуть стави-тися у вину шкому, крiм безпосереднього заподiювача, тобто виконавця.
Дшсно, не тшьки квалiфiкуючий, а й основний наслщок не заподш-ються безпосередньо дiянням органiзатора, пiдбурювача або пособника, однак ус цi наслiдки спричиняються ïx дiяннями опосередковано, тобто через дiяння виконавця. Причинний зв'язок мае об'ективний характер, тому вважаемо, що з об'ективно'1 сторони квалiфiкуючий наслщок заподшеться спiльною дiяльнiстю усix сшвучасниыв.
1з суб'ективно'1 сторони квалiфiкуючий наслщок, спричинений виконав-цем через необережшсть, не охоплюеться умислом оргашзатора, пщбурювача i пособника, однак за наявност обов'язку й можливостi його передбачення вш теж повинен ставитися у вину не лише виконавцю, а також i шшим сшвучасни-кам. Як зазначав ще М. Д. Серпевський, причинний зв'язок для кримшального права встановлюеться мiж дiями особи i пов'язаним iз ними явищем тод^ коли особа, вчиняючи ïx, передбачала або могла передбачити це явище як наслщок, тобто усвщомлювала або могла усвщомити комбшащю попередшх сил, знала або могла знати ïx дш [11, с. 341]. Ставлення у вину квалiфiкуючого наслщку залежить вщ меж усвiдомлення сшвучасниками характеру дiяння виконавця як результату сшльно'1 дiяльностi, тобто способу, знарядь, засобiв його вчинення, особливих властивостей виконавця (наприклад, майстер спорту з певного виду единоборства) тощо. Межi усвiдомлення визначаються ступенем конкретиза-цп домовленостi спiвучасникiв про вчинення вщповщного злочину. У зв'язку з тим, що безпечне функцюнування основного безпосереднього об'екта е запо-рукою кнування й розвитку iншиx сусшльних вiдносин спецiального порядку, як наприклад, здоров'я i життя, заподiяння тяжко'1 шкоди основному безпосе-редньому об'екту створюе реальну загрозу заподiяння шкоди сусшльним вщ-носинам, що нерозривно з ним пов'язаш. Тобто характер основного наслщку впливае на можливкть настання квалiфiкуючого наслщку. Тому усвщомлення сшвучасниками заподiяння ïx спiльною дiяльнiстю тяжко'1 шкоди основному безпосередньому об'екту зумовлюе наявшсть обов'язку передбачити можли-вiсть настання бiльш тяжких наслщюв. Отже, усвiдомлення спiвучасниками характеру сшльно'1 дiяльностi зумовлюе обов'язок передбачити можливють настання квалiфiкуючого наслiдку. Так, якщо пособник надае зброю вико-навцев^ домовляючись про ï"ï застосування для заподiяння тяжкого тiлесного ушкодження (наприклад, шляхом постршу в ногу) та вщсутшсть наслiдку у видi смерт, вiн повинен усвiдомлювати пiдвищену небезпеку такого знаряддя та передбачити можливють настання один за шшим двох наслщюв у результат застосування збро'1: основного - тяжкого тшесного ушкодження i квал^ фiкуючого - смерть У зв'язку з цим йому повинен ставитися у вину не лише основний наслщок, а й квалiфiкуючий, ставлення до якого характеризуеться необережною формою вини. Так само у раз^ якщо пщбурювач схиляе майстра спорту з боксу до спричинення потершлому будь-яких тшесних ушкоджень, обумовлюючи вщсутшсть наслщку у видi смерт, вш повинен усвщомлювати, що характер дiяння визначаеться виконавцем, i передбачити можливють запо-дiяння ним такого тiлесного ушкодження, яке призведе до смерт потерпiлого.
Якщо ж квалiфiкуючий наслвдок, спричинений виконавцем через необережтсть, не повинен i не мп бути передбачений шшими ствучасниками, то вш i не може ставитися !м у вину. У такому разi пiдлягають застосуванню правила про ексцес виконавця. Тобто необережний наслщок слщ ставити у вину лише виконавцю злочину, а iншi сшвучасники повиннi пiдлягати вщповвдаль-ностi лише за тi наслвдки, що охоплювалися íхнiм умислом.
Таким чином, передумовою ставлення у вину шшим сшвучасникам ква-лiфiкуючого наслщку, спричиненого виконавцем через необережнiсть, е вста-новлення меж усвiдомлення ними характеру дiяння виконавця як сшльного злочинного результату !х взаемопов'язаних дiянь.
Аналiз судово! практики свiдчить про те, що коли дiяння або дiяння i основний наслiдок породжуються у сшвучаси, а квалiфiкуючий наслщок спричиняеться виконавцем через необережнiсть, такий наслвдок за можли-востi та обов'язку його передбачити ставиться у вину як виконавцю, так i шшим сшвучасникам. Так, було опрацьовано 364 вироки, постановлен у перюд з 1 ^чня 2013 р. по 1 ^чня 2016 р., що знаходяться у доступ в бдиному державному реестрi судових ршень за параметрами пошуку: 1) категорiя справи: кримiнальнi справи - злочини проти життя та здо-ров'я особи - умисне тяжке тшесне ушкодження; 2) пошук за контекстом -«групою о^б». З них було проаналiзовано 184 вироки, у яких особи були визнаш судом ствучасниками заподiяння умисного тяжкого тшесного ушкодження, а у iнших вироках особи такими визнаш не були. У 118 iз 184 проаналiзованих вирошв спiвучасники цього злочину були визнаш сшвви-конавцями умисного тяжкого тшесного ушкодження, вчиненого групою о^б, що спричинило смерть потерпiлого, та !х дГ! були квалiфiкованi за ч. 2 ст. 121 КК за цими ознаками [12]. У той же час Вшьковецький районний суд Хмельницько! област вироком ввд 5 серпня 2011 р. визнав Особу 7 та Особу 8 сшввиконавцями умисного тяжкого тшесного ушкодження, вчиненого групою о^б, що спричинило смерть потершлого, та квалiфiкував !х дГ! за ч. 2 ст. 121 КК, а Особу 9 - пособником у заподiяннi тяжкого тшесного ушкодження, вчиненого групою о^б, що спричинило смерть потершлого, та квалiфiкував його дп за ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 121 КК [13]. Про ставлення у вину тяжких наслвдыв, спричинених через необережтсть, особам, яш у сшвучаси виконали основний склад злочину, що е формальним, йдеться у вироку Жовывського районного суду Львiвськоí обласи вщ 23 грудня 2014 р. Цим вироком Особу 3 i Особу 5 суд визнав сшввиконавцями заввдомого залишення без допомоги особи, яка перебувае в небезпечному для життя сташ i позбавлена можливоси вжити заходiв до самозбереження внаслвдок безпорадного стану, що спричинило смерть потершлого, i ква-лiфiкував !х дп за ч. 3 ст. 135 КК, а залишення в небезпещ, вчинене за попередньою змовою групою о^б, урахував при призначенш покарання як обставину, що його обтяжуе, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК [14].
Також не можемо пщтримати пропозищю А. М. Павлухша, Р. С. Рижова та Н. Д. Ерiашвiлi у випадках спричинення через необережшсть квалiфiкую-чого наслщку квалiфiкувати дiяння спiввиконавцiв за сукупшстю умисного злочину, вчиненого у сшвучасть та необережного злочину. На наш погляд, така квалiфiкацiя е дощльною лише у разi, якщо вщповщна норма не передбачае вщповщальшсть за спричинення квалiфiкуючого наслщку. Наприклад, спричинене за попередньою змовою сшввиконавцями умисне середньо'1 тяж-кост тiлесне ушкодження, внаслiдок якого настала смерть потершлого, слiд квалiфiкувати за сукупшстю ч. 1 ст. 122 i ч. 1 ст. 119 КК, а сшвучасть враху-вати при призначенш покарання як обставину, що його обтяжуе, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК. Натомкть, якщо вщповщна норма передбачае вщповЬ дальшсть за спричинення квалiфiкуючого наслщку, у формулi квалiфiкацiï повинен бути вiдображений саме квалiфiкований склад вiдповiдного злочину, адже законодавець, його конструюючи, мав за мету охопити найбшьш типовi випадки вчинення вщповщного злочину i вщобразити його ступiнь тяжкостi. Слiд ураховувати, що квалiфiкуючий наслiдок спричиняеться за розвитком причинного зв'язку саме вщ дiяння або дiянням та основного наслщку, вщпо-вiдальнiсть за яы передбачено в основному складi злочину. Тому вважаемо, що не можна кнорувати наявшсть окремо'1 норми закону, що встановлюе вщ-повiдальнiсть за спричинення квалiфiкуючого наслiдку.
Слiд погодитися з А. I. Рарогом, що ставлення у вину спричинених через необережшсть квалiфiкуючиx наслщыв умисного злочину, вчиненого декшь-кома особами, повинно визначатися за правилами не про сшвучасть, а про необережне спiвзаподiяння. У такому випадку, на думку вченого, необережне спричинення таких наслщюв повинно квалiфiкуватися самостшно при оцшщ кожного з учасниыв злочину. Науковець виокремлюе таю ознаки необережного спiвзаподiяння: 1) множиншсть суб'ектв злочину; 2) сшльшсть ïx дiй, яку слщ розумiти як наявнiсть об'ективного взаемозв'язку i взаемозумовленост про-типравних дш кожного iз суб'ектiв; 3) необережне ставлення кожного iз сшв-заподiювачiв до суспiльно небезпечних наслiдкiв, що настали [10, с. 201-202].
Отже, спричинення через необережшсть квалiфiкуючого наслщку умисного злочину сшльно декшькома особами, яю повиннi були i могли його передбачити, слщ визнати необережним спiвзаподiянням. Тобто у такому випадку суб'ектв спричинення такого наслщку слщ розглядати не як сш-вучасниюв, а як його спiвзаподiювачiв, кожен з яких шдивщуально вщпо-вiдае за його спричинення. Якщо ж такий наслщок ставиться у вину лише одному з учасниыв умисного злочину, то вш шдивщуально вщповщае за його спричинення, однак необережне спiвзаподiяння не виникае, бо вщ-сутня така його ознака, як множиншсть суб'ектв. У цьому разi мае мкце необережне шдивщуальне заподiяння.
У зв'язку з тим, що у разi спричинення через необережшсть квалiфiку-ючого наслiдку межами сшвучаст охоплюеться лише дiяння або дiяння та
спричинення основного наслщку, можна видшити так групи злочитв, у яких квалiфiкуючий наслвдок знаходиться поза межами ствучастй
1) злочин з пох1дними насл1дками, коли останш спричиняються виконавцем через необережтсть. 6. В. Шевченко пропонуе визначити структуру причинного зв'язку у злочинах з похвдними наслвдками такою формулою: 1) Д П1; 2) Д П1 П2, де «Д» - дiяння, « » - причинний зв'язок, «П1» - промiжний наслщок, «П2» - похiдний наслiдок [15, с. 123]. З урахуванням цього у злочинах з похщними наслщками, коли остант спричиняються виконавцем через необережтсть, межi спiвучастi та необережного спiвзаподiяння або необережного шдивщуального заподiяння можуть бути зображет такою формулою [Д Н1] {Н2}. У цiй формулi «Д» - дiяння, « » - причинний зв'язок, «Н1» -основний наслвдок, «Н2» - похiдний наслiдок, «[]» - межi спiвучастi, {} - межi необережного спiвзаподiяння або необережного шдивщуального заподiяння. Наприклад, умисне тяжке тшесне ушкодження, що потягло за собою смерть потершлого, не може у щлому бути вчиненим у ствучасть Суб'екти цього зло-чину, яким такий наслщок ставиться у вину, е не ствучасниками, а його ств-заподшвачами. Однак це не повинно виключати ввдповщальност за ствучасть у спричиненнi умисного тяжкого тшесного ушкодження. У такому випадку межами ствучаст охоплюеться заподiяння стввиконавцями умисного тяжкого тiлесного ушкодження (ч. 2 ст. 121 КК за ознакою умисного тяжкого тшесного ушкодження, вчиненого групою осiб), а межами необережного ств-заподiяння - спричинення смерт (ч. 2 ст. 121 КК за ознакою умисного тяжкого тшесного ушкодження, що спричинило смерть потертлого);
2) злочин, в якому основний склад е формальним, а квал1ф1кований склад передбачае в1дпов1дальтсть за спричинення квал1ф1куючого насл1дку, ставлення до якого виконавця характеризуеться необережною формою вини. Наприклад, суб'екти зГвалтування, яким у вину ставиться заподiяння через необережтсть особливо тяжкого наслщку (ч. 4 ст. 152 КК), е не ствучасниками, а ствзаподЬ ювачами такого наслвдку. Проте це не повинно виключати вщповвдальност за ствучасть у зГвалтувант. Тобто межами ствучаст охоплюеться зГвалтування (ч. 3 ст. 152 КК за ознакою зГвалтування, вчиненого групою осiб), а межами необережного спiвзаподiяння - спричинення особливо тяжкого наслщку (ч. 4 ст. 152 КК за ознакою зГвалтування, що спричинило особливо тяжю наслщки);
3) злочин, в якому основний склад е матер1альним, а квал1ф1кований склад передбачае в1дпов1дальтсть за спричинення тим самим д1янням квал1ф1кую-чого насл1дку, ставлення до якого виконавця характеризуеться необережною формою вини. Наприклад, суб'екти умисного руйнування шляхiв сполучення, яким ставиться у вину заподiяння через необережтсть загибелi людей (ч. 3 ст. 277 КК), е не ствучасниками, а його ствзаподшвачами. Однак це не повинно виключати вщповвдальност за ствучасть у руйнувант шляхiв сполучення. Отже, межами ствучаст охоплюеться руйнування шляхiв сполучення (ч. 1 ст. 277 КК), а межами необережного спiвзаподiяння - спричинення загибелi людей (ч. 3 ст. 277 КК).
У двох останшх групах злочишв межi сшвучаст та необережного сшвза-подiяння або необережного шдивщуального заподiяння, можуть бути зобра-женi такою формулою: [Д]—^{Н|, де «Д» - дiяння, «—» - причинний зв'язок, «Н» - квалiфiкуючий наслiдок, «[]» - межi спiвучастi, {} - межi необережного спiвзаподiяння або необережного шдивщуального заподiяння.
Таким чином, необережне ставлення до квалiфiкуючого наслiдку не повинно виключати сшвучасть у спричиненш дiяння або дiяння та основного наслщку, що е сшльним результатом взаемопов'язаних дiянь усix сшвучасни-юв. Уявляеться, що притягнення осiб до вщповщальност за злочини з двома формами вини без притягнення до вщповщальност за сшвучасть у разi наяв-ностi ïï ознак е безшдставним пом'якшенням ïx вiдповiдальностi. Таким чином, сшвучасть повинна знаходити вщображення при квалiфiкацiï таких злочинiв, а якщо ïï не передбачено як квалiфiкуючу ознаку, то враховуватися при призна-ченнi покарання як обставина, що його обтяжуе, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК.
Ураховуючи вищезазначене, на пiдставi аналiзу статей Особливо'1 частини КК, в яких передбачено злочин з двома формами вини, вважаемо за дощльне запропонувати так шляхи його квалiфiкацiï за наявност ознак сшвучасть
1) якщо в однш частиш статтi Особливо'1 частини КК передбачено вщповщальшсть i за сшвучасть, i за спричинення через необережшсть квалiфi-куючого наслщку, у випадку просто'1 сшвучаст дiяння сшввиконавщв, яким ставиться у вину такий наслщок, слщ квалiфiкувати за щею частиною за обома ознаками: i за ознакою вчинення злочину у сшвучасть i за ознакою заподiяння квалiфiкуючого наслщку (наприклад, за ч. 2 ст. 121 КК за ознаками умисного тяжкого тьлесного ушкодження, вчиненого групою о^б, що спричинило смерть потершлого).
У разi сшвучаст з розподьлом ролей дiяння виконавця квалiфiкуеться так само, а дiяння органiзатора, пiдбурювача або пособника - залежно вщ того, чи повинш були i могли вони передбачити можливкть настання ква-лiфiкуючого наслiдку. Так, якщо, усвiдомлюючи характер сшльно'1 дiяльно-стi, вони не повинш були i не могли передбачити такий наслщок, ïx дiяння слщ квалiфiкувати за такою частиною лише за ознакою вчинення злочину у сшвучаст з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК (наприклад, за ч. 3, 4 або 5 ст. 27, за ч. 2 ст. 121 КК за ознакою умисного тяжкого тьлесного ушкодження, вчиненого групою о^б). Якщо ж оргашзатор, пщбурювач або пособник, усвщомлюючи характер сшльно'1 дiяльностi, повинш були i могли передбачити можливкть настання квалiфiкуючого наслщку, ïx дiяння слщ квалiфiкувати за щею ж частиною за обома ознаками: i за ознакою вчинення злочину у сшвучасть i за ознакою заподiяння наслщку через необережшсть з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК (наприклад, за ч. 3, 4 або 5 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК за ознаками умисного тяжкого тшесного ушкодження, вчиненого групою о^б, що спричинило смерть потершлого);
2) якщо вщповщальшсть за вчинення злочину у сшвучаст i за спричинення через необережшсть квалiфiкуючого наслщку передбачено в рiзниx частинах
статт Особливо! частини КК, у випадку просто! сшвучаст дiяння сшввиконав-щв, яким ставиться у вину такий наслщок, слвд квалiфiкувати за частиною, що передбачае ввдповщальшсть за заподiяння квалiфiкуючого наслвдку, а про спi-вучасть зазначити у процесуальних документах, що стосуються обвинувачення особи (наприклад, за ч. 4 ст. 152 КК за ознакою зГвалтування, що спричинило особливо тяжы наслщки, а про вчинення зГвалтування групою осiб слвд зазна-чити у процесуальному документ^ що стосуються обвинувачення особи).
У разi спiвучастi з розподшом ролей дiяння виконавця квалiфiкуеться так само, а дiяння органiзатора, шдбурювача або пособника - залежно вщ того, чи повиннi були i могли вони передбачити можливкть настання квалiфiкую-чого наслiдку. Так, якщо, усввдомлюючи характер спiльноï дiяльностi, вони не повинш були i не могли передбачити такий наслщок, !х дiяння слiд квалiфi-кувати за частиною, в якш передбачено ввдповщальшсть за вчинення злочину у сшвучаст з посиланням на вiдповiдну частину ст. 27 КК (наприклад, дп шдбурювача до зГвалтування, який не повинен був i не мп передбачити само-губство потершло! особи, слщ квалiфiкувати за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК за ознакою зГвалтування, вчиненого групою осiб). Якщо ж оргашзатор, шдбурю-вач або пособник, усвщомлюючи характер сшльно! дiяльностi, повинш були i могли передбачити можливють настання квалiфiкуючого наслiдку, !х дiяння слiд квалiфiкувати за частиною, що передбачае вщповвдальшсть за спричинення квалiфiкуючого наслiдку, з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК, а про сшвучасть зазначити у процесуальних документах, що стосуються обвинувачення особи (наприклад, дп пiдбурювача до зГвалтування, який повинен був i мп передбачити самогубство потершло!, слщ квалiфiкувати за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 152 КК за ознакою зГвалтування, що спричинило особливо тяжы наслщки, при цьому про вчинення зГвалтування групою осiб слвд зазначити у процесуальному документ^ що стосуються обвинувачення особи);
3) якщо ввдповвдальшсть за сшвучасть i за спричинення через необе-режшсть квалiфiкуючого наслiдку передбачено в рiзних частинах статтi Особливо! частини КК, однак у вщповвднш частиш, що передбачае вiдповi-дальшсть за заподiяння квалiфiкуючого наслiдку, наявна вказiвка «дiяння, передбаченi частинами_», у випадку просто! сшвучаси дiяння сшввиконав-цiв, яким ставиться у вину такий наслвдок, слiд квалiфiкувати за частиною, що передбачае ввдповвдальшсть за заподiяння квалiфiкуючого наслiдку (наприклад, за ч. 3 ст. 146 КК за ознакою вчинення дiяння, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, тобто дiяння, вчиненого за попередньою змовою групою о^б, що спричинило тяжш наслвдки).
У разi сшвучаси з розподiлом ролей дiяння виконавця квалiфiкуеться так само, а дiяння органiзатора, пiдбурювача або пособника - залежно вщ того, чи повинш були i могли вони передбачити можливкть настання квалiфiку-ючого наслвдку. Так, якщо, усвiдомлюючи характер сшльно! дiяльностi, вони не повиннi були i не могли передбачити такий наслщок, !х дiяння слiд ква-лiфiкувати за частиною, в якш передбачена вщповвдальшсть за спiвучасть
з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК (наприклад, дп пщбурювача до викрадення особи, який не повинен був i не мк передбачити ïï самогубство, слщ квалiфiкувати за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК за ознакою вчинення дiяння за попе-редньою змовою групою осiб). Якщо ж оргашзатор, пщбурювач або пособник, усвщомлюючи характер сшльно'1 дiяльностi, повинш були i могли передбачити можливють настання квалiфiкуючого наслiдку, ïx дiяння слiд квалiфiкувати за частиною, що передбачае вщповщальшсть за спричинення квалiфiкуючого наслщку, з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК (наприклад, дп пщбурювача до викрадення особи, який повинен був i мк передбачити ïï самогубство, слщ квалiфiкувати за ч. 4 ст. 27, за ч. 3 ст. 146 КК за ознакою вчинення дiяння, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, тобто дiяння, вчиненого за попередньою змовою групою осiб, що спричинило тяжы наслщки);
4) якщо вщповщальшсть за вчинення злочину у сшвучаст не передбачено у вщповщнш частиш статт Особливо'1 частини КК, у випадку просто'1 сшву-част дiяння спiввиконавцiв, яким ставиться у вину такий наслщок, слщ ква-лiфiкувати за вщповщною частиною статтi Особливо'1 частини КК за ознакою спричинення квалiфiкуючого наслщку, а вчинення злочину у сшвучаст враху-вати як обставину, що обтяжуе покарання, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК.
У разi сшвучаст з розподшом ролей дiяння виконавця квалiфiкуеться так само, а дiяння оргашзатора, пiдбурювача або пособника - залежно вщ того, чи повиннi були i могли вони передбачити можливкть настання квалЬ фiкуючого наслiдку. Так, якщо, усвщомлюючи характер сшльно'1 дiяльностi, вони не повиннi були i не могли передбачити такий наслщок, ïx дiяння слщ квалiфiкувати за частиною, в якш передбачена вщповщальшсть за основний склад злочину з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК, а вчинення злочину у сшвучаси врахувати як обставину, що обтяжуе покарання, на пщ-ставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК. Якщо ж оргашзатор, пщбурювач або пособник, усвЬ домлюючи характер сшльно'1 дiяльностi, повинш були i могли передбачити можливкть настання квалiфiкуючого наслщку, ïx дiяння слщ квалiфiкувати за частиною, що передбачае вщповщальшсть за спричинення квалiфiкую-чого наслщку, з посиланням на вщповщну частину ст. 27 КК, а вчинення злочину у сшвучаст врахувати як обставину, що обтяжуе покарання, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК. Наприклад, якщо сшввиконавщ заподiяли потер-шлому умисш середньо'1 тяжкост тшесш ушкодження, внаслщок яких вiн втратив свщомкть, та шляхом мовчазно'1 згоди залишили непритомним на вулищ в зимову пору року, що спричинило через переохолодження його смерть, ïx дп слщ квалiфiкувати за сукупшстю ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 135 за ознакою спричинення смерт особь а вчинення цих злочишв у сшвуча-ст врахувати як обставину, що обтяжуе покарання, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК. У такому випадку сшввиконавщ у сшвучаст заподшють умисш середньо'1 тяжкост тшесш ушкодження та залишають потершлого в небез-пещ, а щодо наслщку у видi смерт мае мiсце необережне спiвзаподiяння.
Якщо психiчне ставлення одного сшввиконавця до квалiфiкуючого наслщку характеризуеться умисною формою вини, а шшого - необережною, то такий наслвдок знаходиться поза межами сшвучасть бо ввдсутнш сшль-ний умисел на його спричинення. Так, якщо один iз сшввиконавщв умисного знищення або пошкодження майна шляхом шдпалу дав вказiвку iншому сшввиконавцю впевнитися, що потерпiлого немае вдома, а останнш при пере-вiрцi засвiдчив його наявнiсть вдома, однак поввдомив про вiдсутнiсть, пси-хiчне ставлення до смертi потерпiлого з боку сшввиконавця, що покладався на слова про ввдсутшсть потершлого вдома, виявляеться у формi злочинно!' самовпевненосп, а iншого спiввиконавця - у формi прямого умислу. Тобто у сшвучаст вчиняеться дiяння та спричиняеться основний наслвдок, а квалп фшуючий наслiдок знаходиться поза ïï межами. Уявляеться, що дп сшввико-навця, який надав вказiвку, слiд квалiфiкувати за ч. 2 ст. 194 КК за ознакою умисного знищення або пошкодження майна шляхом шдпалу, що спричи-нило загибель людей, а вчинення умисного знищення або пошкодження майна шляхом шдпалу за попередньою змовою групою о^б врахувати як обставину, що обтяжуе покарання, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК. Дп шшого сшввиконавця слвд квалiфiкувати за ч. 2 ст. 194 КК за ознакою умисного знищення або пошкодження майна шляхом шдпалу та за вщповщними пунктами ч. 2 ст. 115 КК, а вчинення умисного знищення або пошкодження майна шляхом шдпалу за попередньою змовою групою о^б врахувати як обставину, що обтяжуе покарання, на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 67 КК.
Висновки. Таким чином, квалiфiкуючий наслвдок, що спричинений необережшстю, знаходиться поза межами сшвучасть бо ввдсутнш сшль-ний умисел на його заподiяння. Суб'екти спричинення такого наслвдку, як повинш були i могли його передбачити, е не сшвучасниками, а його сшвза-подшвачами. При цьому необережне ставлення до квалiфiкуючого наслвдку не повинно виключати ввдповвдальноси за сшвучасть у спричиненш дiяння або дiяння та основного наслвдку, що е сшльним результатом взаемопов'я-заних дiянь у^х сшвучаснишв.
Список лггератури:
1. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении / А. Ф. Зелинский. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1971. - 44 с.
2. Прохоров В. С. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. С. Прохоров ; Ленинград. гос. ун-т. - Ленинград, 1962. - 19 с.
3. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. - Ч. 1 Понятие соучастия : монография / М. И. Ковалев. - Свердловск : Уральск. рабочий, 1960. - 288 с.
4. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении : научное издание / П. Ф. Тельнов. - Москва : Юрид. лит., 1974. - 208 с.
5. Гарбатович Д. А. Квалификация уголовно-правовых деяний по субъективной стороне : монография / Д. А. Гарбатович. - Москва : Юрлитинформ, 2009. - 192 с.
6. Арутюнов А. А. Соучастие в преступлении: монография / А. А. Арутюнов. - Москва : Статут, 2013. - 408 с.
7. Бабий Н. А. Множественность лиц в преступлении и проблемы учения о соучастии : монография / Н. А. Бабий. - Москва : Юрлитинформ, 2013. - 720 с.
8. Павлухин А. Н. Виды и ответственность соучастников преступления : монография / А. Н. Павлухин, Р. С. Рыжов, Н. Д. Эриашвили. - Москва : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2007. - 142 с.
9. Пудовочкин Ю. Е. Учение о преступлении : избранные лекции / Ю. Е. Пудовочкин. -Москва : Юрлитинформ, 2008. - 224 с.
10. Рарог А. И. Проблемы квалификации преступлений по субъективным признакам : монография / А. И. Рарог. - Москва : Проспект, 2015. - 232 с.
11. Сергеевский Н. Д. Избранные труды / под. ред. А. И. Чучаева. - Москва: ООО «Издательский дом «Буквовед», 2008. - 606 с.
12. бдиний державний реестр судових ршень [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/15.
13. Вирок Вшьковецького районного суду Хмельницько1 обласп у справi за № 1-44/11 ввд 5 серпня 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/20509546.
14. Вирок Жовювського районного суду Львiвськоi област у проваджент за № 1/444/11/2014 ввд 23 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/42110614.
15. Шевченко 6. В. Злочини з похвдними наслвдками : монографiя / 6. В. Шевченко. - Хар-юв : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. - 216 с.
References:
1. Zelinskiy, A.F. (1971). Souchastie v prestuplenii [Criminal Complicity]. Volgograd: VSSh MVD SSSR, 44 [in Russian].
2. Prohorov, V.S. (1962). Souchastie v prestuplenii po sovetskomu ugolovnomu pravu : avtoref. dis. ... kand. jurid. nauk [Criminal Complicity Under the Soviet Criminal Law : Synopsis of the Thesis on Competition of a Scientific Degree of Candidate of Legal Sciences]. Leningrad. gos. un-t, Leningrad, 19 [in Russian].
3. Kovalev, M.I. (1960). Souchastie v prestuplenii [Criminal Complicity]. Sverdlovsk: Ural'sk. rabochij, Part 1: Ponjatie souchastija [in Russian].
4. Telnov, P. F. (1974). Otvetstvennost za souchastie v prestuplenii [Responsibility for Criminal Complicity]. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
5. Garbatovich, D.A. (2009). Kvalifikacija ugolovno-pravovyh dejanij po sub#ektivnoj storone [Qualification of Criminal Legal Acts by Subjective Side]. Moscow : Jurlitinform [in Russian].
6. Arutyunov, A.A. (2013). Souchastie v prestuplenii [Criminal Complicity]. Moscow: Statut [in Russian].
7. Babij, N.A. (2013). Mnozhestvennost' lic v prestuplenii i problemy uchenija o souchastii [Plurality of Persons in a Crime and Problems of the Doctrine of Complicity]. Moscow: Jurlitinform [in Russian].
8. Pavluhin, A.N., Ryzhov, R.S., Jeriashvil,i N.D. (2007). Vidy i otvetstvennost' souchastnikov prestuplenija [The Types and Responsibility of Accomplices]. Moscow: JuNITI-DANA: Zakon i pravo [in Russian].
9. Pudovochkin, Ju.E. (2008). Uchenie o prestuplenii [The Crime Doctrine]. Moscow: Jurlitinform [in Russian].
10. Rarog, A.I. (2015). Problemy kvalifikacii prestuplenij po sub#ektivnym priznakam [Problems of Qualification of Crimes by Subjective Elements]. Moscow: Prospekt [in Russian].
11. Sergeevskij, N.D. (2008). Izbrannye trudy [The Selectas]. Moscow: OOO «Izdatel'skij dom «Bukvoved» [in Russian].
12. Yedynyj derzhavnyj reiestr sudovykh rishen' [The Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/15 [in Ukrainian].
13. Vyrok Vin'kovets'koho rajonnoho sudu Khmel'nyts'koi oblasti u spravi za no. 1-44/11 vid 5 serpnia 2011 [The Decision of Vinkovetsky District Court of the Khmelnitsky region in the Case no. 1-44/11 of 5 August 2011]. Retrieved from: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20509546 [in Ukrainian].
14. Vyrok Zhovkivs'koho rajonnoho sudu L'vivs'koi oblasti u provadzhenni za no. 1/444/11/2014 vid 23 hrudnia 2014 [The Decision of Zhovkivsky District Court of the Lviv region in the Case no. 1/444/11/2014 of 23 December 2014]. Retrieved from: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/42110614 [in Ukrainian].
15. Shevchenko, Ye.V. (2005). Zlochyny z pokhidnymy naslidkamy [The Crimes with Additional Consequences]. Kharkov: Vydavets' SPD FO Vapniarchuk N.M. [in Ukrainian].
Zinovieva I. A., postgraduate student of the Department of Criminal law № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : zinovyevairina@ukr.net ; ORCID 0000-0003-0231-8453
Special aspects of responsibility of the principal offender for commission of the crimes with two forms of guilt
In the article the author analyzed the views of scientists on the issue of existence of complicity in the crimes with two forms of guilt. The author drew a conclusion that the confines of complicity as joint intentional participation in commission of intentional crime include nothing else than an act or an act and causation of basic consequence. An aggravated consequence caused by the principal offender through negligence is outside complicity because the joint intent to its commission is absent. The author substantiated the necessity for inculpation an aggravated consequence caused by the principal offender through negligence others accomplices if they had a duty and possibility to envisage it. Determining of the confines of knowing nature of an act of the principal offender of others accomplices as the joint result of their interrelated acts is recognized as prerequisite for inculpation them this consequence. Causation an aggravated consequence through negligence of intentional crime jointly by several persons that had a duty and possibility to envisage it is recognized as jointly causation through negligence. The author suggested examine the subjects of causation this consequence that had a duty and possibility to envisage it not as accomplices but as co-causers, each of them individually liable for its causation. The author distinguished the groups of crimes that have an aggravated consequence which is outside complicity. The author suggested the ways of qualification the crime with two forms of guilt subject to existence of the elements of complicity.
Keywords: complicity in a crime; the crime with two forms of guilt; jointly causation through negligence.
Hadiumna do pedKomzii 26.04.2016 p.
