CC BY
204
УДК 130.2
О. В. Бурлука, кандидат фшософських наук, доцент
САМООСВ1ТА ОСОБИСТОСТ1 В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВ1ТИ В УКРА1Н1
У статт1 розглянуто, як у св1тл1 тих соц^окультурних перетворень, що трива-ють в Украш, самоосв1та особистост1 набувае нового сощального сенсу, арефор-мування системи освти, гг оптим1зац1я, створення комфортних умов щодо отри-мання знань стало потребою державного р1вня. Основою соц1ально-економ1чного розвитку сучасного сустльства стае не лише матер1альне виробництво, але й ви-робництво ¡нформацп 7 знань. 1нформатизац1я практично вах сфер д1яльност1 людини ставить перед системою осв1ти завдання тдготовки фах1вця, що мае на-вички самоосв1тньог д1яльност1. Уся система сощальних стосунюв трансформу-еться завдяки тформацшно-комуткацтним технолог1ям 7 в1дпов1дно зм1нюються 7 самоосв1тм процеси, створюючи новий тип технолог1й самоосв1ти. Актуальною стае здатшсть особистост1 використовувати «екранну» технолог1ю самоосв1ти щодо отримання ¡нформацп. Це кардинально зм1нюе статус самоосв1ти в сустль-ств1. Вона стае не лише ¡нструментом, але 7 своер1дним катталом, способом ви-ршення геопол1тичних проблем, боротьби за ринок тощо.
Ключовi слова: самоосв1та особистост1, самоосв1тня д1яльмсть, «екранна» технолог1я самоосв1ти особистост1, знання, ¡нформащя, ¡нформацтно-комутка-ц1йне середовище, стратеги самоосв1ти, самовдосконалення.
Актуальтсть проблеми. Прюритетними напрямами сощально'1 пол^и-ки низки европейських краш, що тдписали «Болонську угоду», стало за-безпечення мобшьносп, свободи i широких можливостей людини в осв^нш сферь Прогрес науки спричинив багаторазову змiну виробничих технологий упродовж життя одного поколшня. Людиш важливо не просто тдготувати себе до певно'1 професп або виду дiяльностi, необхщно постшно спостерь гати за змшами в професшнш сфер^ передбачати ймовiрнi модифшацп, а також розвивати здатшсть адаптацп до нововведень. В умовах динамiчних змш сощуму самоосв^а особистосп набувае нового сощального сенсу, а реформування системи осв^и, п оптимiзацiя, створення комфортних умов щодо отримання знань стало потребою державного рiвня. Т сощокультур-ш перетворення, яю тривають в Укра'1'ш, ставлять перед системою осв^и завдання пiдготовки фахiвцiв, що мають здiбнiсть до самоосвiтньоi дiяль-носп. В умовах простору, що постшно змшюеться, простежуеться значу-щiсть самоосв^и як однiеi з умов адаптацп i конкурентоспроможностi
© Бурлука О. В., 2015
61
особистосп. У сучасному украшському суспшьсга феномен самоосв^и особистосп набувае статусу масового соцiального явища.
Таким чином, актуальнiсть дослiдження самоосв^и особистостi обумов-лена не стшьки 11 функцiональними i сутнiсними характеристиками, скшь-ки 11 новим сощальним призначенням, сформованим пiд впливом сощально-економiчних, соцiально-полiтичних, соцiальних чинникiв громадського розвитку.
Стутнь до^дження проблема. У рiзнi епохи тдкреслювалося зна-чення самоосв^и для розвитку як окремо1 людини, так i суспiльства в цшо-му. У XVI-XIX ст. у роботах Дж. Беллерса, Я. Коменського, I. Песталоцци, Ж. Ж. Руссо, В. Троцендорфа й шших самоосвт придшено достатньо уваги, хоча побiжно, не видiляючи 11 як самостшну форму придбання знань. У кшщ XIX — на початку XX ст. бiблiограф М. Рубакш та Н. Крупська у сво'1'х роботах здiйснили першi спроби концептуального бачення само-освiти особистостi, що пiдтримали А. Луначарський, В. Сухомлинський та ш. У XX ст. теоретичш розробки ще" проблеми продовжили бiблiограф
A. Айзенберг, педагоги А. Громцева, I. Редковець, Г. Сершов, соцюлоги
B. Лозовой, Г. Зборовський, О. Шуклша. Наприкiнцi ХХ — на початку XXI ст., коли основою соцiально-економiчного розвитку стае виробництво шформацп i знань, проблема самоосвiти стала найбiльш актуальною i роз-робляеться рiзними фахiвцями (С. Комаров, А. Кравченко, В. Лисий, Г. На-ливайко, Н. Терещенко, В. Ядов, Н. Шдкаастий, I. Малкша, Н. Мшяева, Г. Щукiна та ш). Аналiз науково'1 лiтератури, присвячено'1 дослiдженню проблеми, свiдчить, що не юнуе однозначного пiдходу до визначення само-освiти. Деякi автори тдкреслюють 11 пiзнавальну суть (А. Громцева, Н. Панова, Л. Ковтун, I. Колбаско, I. Редковец, Н. Хмшь та ш.), тiсний зв'язок iз самовихованням особистостi (А. Ковальов, А. Швшв, В. Лозовой, Б. Рай-ський та iн.), 11 вдосконаленням на основi систематичное' i цшеспрямовано1 дiяльностi, пов'язано" з сощальними умовами (А. Айзенберг, В. Бондарев-ский та iн.). Самоосвiтня дiяльнiсть розглядаеться у рядi дослiджень як процес (А. Бараншков), як зааб пошуку i засвоення соцiального досвщу (Г. Серiков), як додаток самоосв^шх умiнь щодо освоення певних елемен-тiв соцiального досвiду (Ю. Калугш).
Мета статт1 — розглянути, як у сучасному украшському суспшьсга актуалiзуеться проблема пiдготовки фахiвцiв, якi за допомогою новiтнiх технологiх i комп'ютерно1 технiки здатнi до постшно1 самоосвгги.
Реформи, що проводяться у сферi освiти, не лише сприяють тдвищенню компетентностi особистостi, але i ставлять 11 перед необхiднiстю обов'язково1 самоосвiти. У зв'язку з цим Т. Климова свщчить: «Своерщною рисою само-осв^ньо1 дiяльностi е 11 вщносна незалежнiсть вiд навчально" i навчаючо1
дiяльностi, оскшьки закономiрностi цих видiв дiяльностi нетотожш» [3; 13]. Слщ зазначити, що сучасна навчальна дiяльнiсть е простором зародження самоосв^ньо1 дiяльностi. Самоосвiта стала необхiдною складовою освггньо-го процесу й обов'язковою умовою конкурентоспроможностi особистостi.
Проте сучасна професшна освiта не забезпечуе в належнш мiрi тдго-товку фахiвцiв до постшно1 самоосвiти. Розрив мiж сощальними потребами i можливостями 1х задоволення — одна з найважливших проблем юнуючо1 системи вищо1 освiти. Простежуеться невщповщшсть рiвня фахiвцiв потребам динамiчного суспiльства. Той набiр спещальностей i спецiалiзацiй, вимоги до професшно" пiдготовки випускникiв i критерп 1хньо1 оцiнки, органiзацiйнi й економiчнi принципи дiяльностi освiтнiх установ повиннi гарантувати якють знань i навичок. Але ринок пращ нестабшьний, на нього впливають кон'юнктурнi коливання, i осв^ш заклади не завжди вчасно i належним чином реагують на його змши. Освiта — доволi консервативний мехашзм, що не завжди сприяе виршенню глобальних та iнших проблем людства, а iнодi навiть 1х загострюе. Проте виконати соцiальне замовлення суспiльства за допомогою пiдвищення асигнувань на осв^у, збiльшення кiлькостi навчальних закладiв та iнших традицiйних способiв не в змозi навiть дуже багап краши. Тi протирiччя, що юнують мiж правом людини на осв^у i наявною системою осв^и, яка вибiрково забезпечуе такi права, можна зняти за допомогою самоосв^и особистосп. Самоосвiта як спосiб отримання знань використовуеться досить давно, але особливого значення вона набувае в роки деяких переломних юторичних моменпв, у роки тд-йому i розвитку будь-яких громадських рухiв, у роки криз, коли одш пара-дигми громадського життя приходять на змiну iншим, коли загострюються протирiччя, у тому чист в освiтi. Самоосвiта в цьому випадку може висту-пати одним iз засобiв вирiшення цих протирiч.
Самоосвiта як важливий чинник отримання i поповнення запасу знання, самовдосконалення особистосп в професiйнiй i непрофесшнш сферах, розвитку соцiуму стае шдивщуальною i громадською цiннiстю, вагомим компонентом дiяльностi багатьох сощальних груп. В. Корвяков з цього приводу зауважуе: «Самоосв^ня дiяльнiсть виступае найбiльш перспективною в сучасних осв^шх умовах» [4; 96]. Це пояснюеться змшою умов сощаль-ного середовища, вимог соцiуму до особистосп, 11 освiтнiх, професiйних, загальнокультурних здiбностей, що впливае на мотиви, цш самоосвiти, 11 загальне сприйняття. Визнання самоосв^и особистостi як значущо1 цшнос-тi актуалiзуе необхiднiсть осв^ньо" пол^ики, яка забезпечить певнi умови щодо стимулювання i реалiзацп самоосв^ньо" активносп особистостi, ви-користовуючи масовi шформацшно-комушкацшш засоби.
Сьогодш самоосв^а особистосп неможлива без досвщу орiентацii в ко-мунiкативно-iнформацiйному просторi, без вироблення власно'1' системи оргашзацп газнавальног дiяльностi, вибору й ефективного застосування за-собiв шформацп, у тому чист i комп'ютера. У свiтлi глобально'1' шформа-тизацп практично всiх сфер дiяльностi людини актуальною стае здатшсть особистостi використання «екранно'1» технологи самоосв^и для отримання шформацп. Ця здатшсть шдвищуе конкурентоспроможнiсть, мобiльнiсть фахiвцiв, дозволяе постшно розвиватися, пiдвищувати квалiфiкацiю. За за-уваженням Л. Вишневсько'1, «сама властивють шформацп передбачае 11 постшне оновлення, а людей примушуе не вщстати в розумiннi i застосу-ваннi щс! шформацп» [2; 156]. Володшня комп'ютером виступае як зааб не лише оптимiзацii газнавальног i практично!' дiяльностi, але й мiжособо-вого спiлкування, соцiалiзацii. За допомогою комп'ютера передбачаеться вмiння вступати в спшкування з компетентними фахiвцями, взаемодiяти з людьми, iнформацiйними потоками, нав^ь навички груповох роботи в се-редовищi «людина — комп'ютер — людина».
«Екранна» технологiя самоосвiти як зааб масовог комушкацп не лише надае широкий шформацшний простiр щодо задоволення потреб осо-бистостi в знаннях, але й виступае важливим чинником самоосв^ньог дь яльностi особистосп. Використання засобiв масовог комушкацп робить ютотний вплив на формування стратегш самоосвiти та цiннiсне ставлення особистосп до самоосв^ньог дiяльностi як способу задоволення потреб у самореалiзацii i самощентифкацп.
Самоосвiтню активнiсть особистостi сьогодш забезпечуе не лише моти-вацшно-смислова направленiсть, базова орiентованiсть у предмет^ методо-логiчна культура, але i п комунiкацiйний досвiд, досвiд орiентацii в кому-нiкативно-iнформацiйному середовищi i практичного використання комп'ютера в самоосв^нш дiяльностi. З урахуванням природи «екранноi» технологи самоосвiти особистостi необхiдно опанувати досвщ комушкацп, сшльно! роботи за допомогою мережевих технологш.
За допомогою мережевих технологий самоосвiта впроваджуеться в життя багатьох людей. Багатоцiльове використання мультимедiа (екранних тд-ручникiв, керiвництв та iнших програмних продуктiв) iз застосуванням комп'ютерного самоконтролю формуе в особистосп власний стиль, пiдхiд, свою систему газнавальног i практично-професшног самоосв^ньог дiяльнос-тi. Це дозволяе отримати доступ до великог кiлькостi шформацп, полегшуе п пошук, надае рiзнi програми i редактори щодо обробки шформацп. Таю вмшня розширюють можливосп самоосв^ньог дiяльностi. Тому важливо забезпечити формування готовности особистостi до застосування «екранног» технологи самоосвiти в умовах сучасного шформацшного середовища.
У процес актуалiзацп процесу самоосвгги в особистостi виявляеться прагнення до самовдосконалення, пробудження необхщносп в самоосвт як деякiй самоцiнностi, способу життя, духовного буття людини. На думку Н. Миняево1, «ресурс самоосв^ньо1 дiяльностi у вищiй професiйнiй освiтi являе собою вщкриту багаторiвневу педагогiчну систему, емерджентною властивютю яко1 е актуалiзацiя» [5; 75]. У процесi самоосв^и в особистос-тi формуються мехашзми мотивацп, здатнiсть до вольового зусилля при реалiзацп прийнятих самоосвiтнiх стратегш. Для устшно1 самоосвiти осо-бистост необхiдно набути досвiду самооргашзацп, умшня планувати, реа-лiзовувати i контролювати результати самоосв^ньо" дiяльностi, прийняти щнносп i сенси стратегiй самоосвiти як шструменту отримання знань. Стратеги самоосв^и визначають вибiр оптимальних загальнокультурних i професiйних прiоритетiв для розвитку особистостi.
В аспектi особистiсно-орiентованоi освiти для розвитку самоосв^шх умiнь особистiсть повинна застосовувати можливосп комп'ютера як шстру-мент професшно"1 дiяльностi i тдвищення професшно"1 квалiфiкацп. Вико-ристання сучасних технологш самоосвiти дае особистостi, з одного боку, безлiч можливостей — рют кiлькостi i якостi каналiв комунiкацii, наявнiсть широкого iнформацiйного простору, рiзноманiття джерел iнформацii. З другого боку, для цього потрiбно мати багаторiвневу iнформацiйну пiдготовку, що забезпечить самостшне придбання досвiду освоення мультимедiа- i г1-пермедiа-технологiй. Досвщ самостiйного орiентування в комунiкативно-шформацшному просторi з використанням комп'ютера е одшею з якостей компетентностi особистосп в сучаснiй професiйнiй i загальнокультурнш пiзнавальнiй дiяльностi. З пiдвищенням цшносп знань у рiзних сферах су-часного життя множаться стратегii самоосв^и особистостi. Самоосвiта не лише надае особистосп можливiсть одержання нових знань, умшь, навичок, а також набуття нового життевого досвiду, розвиток творчо1 самостiйностi тощо.
Особливе значення самоосвiти особистосп як особливого виду дiяль-носп, 11 включенiсть у сучаснi штеграцшш процеси зумовлено становленням вiдкритого суспшьства, яке визначае вiдповiднiсть освiти суп i змiсту куль-тури. Процеси самоосв^и стали основою переосмислення мюця i ролi людини в суспшьсга, переоцiнки його iнтелектуального, емоцшного, творчо-го потенцiалу. Суспiльство, прогресуючи, ускладнюючись, тдвищуе сво1 вимоги до самоосв^ньо1 активностi особистостi. Тому мета самоосв^и нам бачиться у формуванш особистостi, готово1 дiяти в непередбачуваних умо-вах, прагнучо1 до постшного самовдосконалення, самоствердження i реалi-зацп сво1х можливостей. Саме цьому i сприяе самоосвiта, яка розглядаеть-
ся не лише як тдготовка людини до певнот сфери, галузi пращ i конкретнот роботи, але i як умова тдйому п загальноi культури.
Висновки. Самоосвiтня дiяльнiсть, умiння п здшснювати — важлива якiсть будь-якого професюнала, особливо в роки посиленого розвитку но-вiтнiх технологiй i комп'ютерноi технiки, якi входять в ус сфери життя iнформацiйного суспiльства. Сама властивють шформацп перебачае п по-стiйне оновлення, а людей змушуе не вiдстати в розумiннi i застосуваннi цiеi шформацп у свош професiйнiй дiяльностi i вимагае вщ людини вмiння самостiйно опановувати новi знання i навички.
Самоосвiта особистосп характеризуеться вгдкритгстю, тобто розширен-ням усебiчних зв'язкiв самоосвiти з шшими соцiальними iнститутами, зверненням до людини, що реалiзуеться п загальнодоступнгстю, демокра-тичшстю, що передбачае надання людиш 6шьшо'1 свободи, яка характеризуеться самостшшстю, вiдповiдальнiстю, готовнiстю до навчання впродовж усього життя. Самоосв^а обумовлюе становлення нового культурного типу особистосп, орiентуе на прояв 6шьшо'1 вщповщальносп до самого себе, сiм'i, суспшьства. Глобальна iнформатизацiя життя вимагае вщ професiо-нала вмiнь самостiйно працювати з шформащею, використовуючи рiзнi п джерела i технологii самоосвiти.
Самоосвiта сприяе пiдтримцi iндивiдуальностi, цiлiсностi особистосп, утворенню «Я» суб'екта. Самоосв^а сприяе устшному самовизначенню, самоiдентифiкацii суб'екта в системi громадських стосункiв. Тривала ю-торична змiна технологiй комунiкацii спричиняе змши в способах реалiзацii самоосв^и особистостi, а також змiну п стратегiй i технологiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бурлука Е. В. Самообразование личности как социально-педагогическая проблема : монография / Е. В. Бурлука. - Харьков : Новое слово, 2008. - 180 с.
2. Вишневская Л. П. Самообразование как психолого-педагогическая проблема / Л. П. Вишневская, Г. В. Вишневская // Изв. Пенз. гос. пед. ун-та им. Белинского, 2009. - № 12 (16). - С. 156-158.
3. Климова Т. Е. Самообразование в системе повышения квалификации / Т. Е. Климова, С. Н. Юревич // Научное обеспечение системы повышения квалификации кадров - Вып. № 1 (14), 2013. - С. 10-15.
4. Корвяков В. А. Формирование самообразовательной деятельности студента : монография / В. А. Корвяков. - М. : Унив. книга, 2006. - 140 с.
5. Миняева Н. М. Проблема актуализации ресурса самообразовательной деятельности студента в университетском образовании // Вестн. Оренбург. гос. ун-та. -Вып. № 5 (154), 2013. - С. 72-75.
САМООБРАЗОВАНИЕ ЛИчНОСТИ В УСЛОВИЯХ РЕФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ
Бурлука Е. В.
В статье освещается, как в свете социокультурных преобразований, которые продолжаются в Украине, самообразование личности приобретает новый социальный смысл, а реформирование системы образования, его оптимизация, создание комфортных условий для получения знаний стало потребностью государственного уровня. Основой социально-экономического развития современного общества становится не только материальное производство, но и производство информации и знаний. Информатизация практически всех сфер деятельности человека ставит перед системой образования задачи подготовки специалиста, обладающего умениями самообразовательной деятельности. Вся система социальных отношений трансформируется благодаря информационно-коммуникационным технологиям и, соответственно, изменяются и самообразовательные процессы, создавая новый тип технологий самообразования. Актуальной становится способность личности использования «экранной» технологии самообразования для получения информации. Это кардинально изменяет статус самообразования в обществе. Оно становится не только инструментом, но и своеобразным капиталом, способом решения геополитических проблем, борьбы за рынок и т. д.
Ключевые слова: самообразование личности, самообразовательная деятельность, «экранная» технология самообразования личности, знание, информация, информационно-коммуникационная среда, стратегии самообразования, самосовершенствование.
SELF-EDUCATION OF PERSONALITY IN THE CONDITIONS OF REFORMATION OF SYSTEM EDUCATIONS IN UKRAINE
Burluka O. V
In the article is illuminated as in the light ofsociocultural transformations, that proceed in Ukraine the self-education of personality is acquired by new social sense, and reformation of the system of education, his optimization, creation of comfort terms for the receipt of knowledge became the necessity of state level. Not only a material production but also production of information and knowledge becomes basis of socio-economic development of modern society. Informatization ofpractically all spheres ofactivity of man puts before the system offormation of task ofpreparation of specialist possessing abilities of self-education activity. All system of social relations is transformed due to of informatively-communication technologies and self-education processes change accordingly, creating the new type of technologies of self-education. Ability ofpersonality of the use of «CRT» technology of self-education becomes actual for the receipt of information. It cardinally changes status of self-education in society. It becomes not only an instrument but also
original capital, by the method of decision of geopolitical problems, fight for a market et cetera.
Key words: self-education ofpersonality, activity of self-education,, «CRT» technology of self-education ofpersonality, knowledge, information, of informatively-communi-cation environment, strategies of self-education, of is self-perfection.
УДК 008:74(477)
Л. В. Анучина, доцент;
В. Г. Грицаненко, доцент
РОЗДУМИ ПРО ФЕНОМЕН НАРОДНОГО МАЛЯРСТВА (СПРОБА КУЛЬТУРОЛОПчНОГО АНАЛ1ЗУ)
Авторы cmammiроблять спробу культурологiчного аналiзу феномену украгнсько-го народного малярства. Неоднозначна оцтка народног картины з боку мыстецтво-знавщв, на думку до^дныюв, выкликана тым технократычным мысленням, яке пануе у сучасному суспiльствi. Прагматычне мотывування вiдрiзняе вызначення ecix явыщ та жыттевых позыцш, у тому чы^i й емоцтно-почуттевых, не ттькы сучaсностi, а й мынулого. Але в народнт картин прысутнш сплав iдеaльного, метaфiзычного, немaтерiaльного та мaтерiaльного. 1ншымы словами, феномен украшського народного малярства гармоншно поеднуе мaтерiaльне та духовне, у ньому у плотському, мaтерiaльному субстрaтi прысутня субстанщя душi. Цей феномен е вттенням менталтету украгн^в, зокрема, нaявностi в ньому aмбiвaлентных, бтарных начал.
Ключовi слова: украгнське народне малярство, сакральтсть, менталтет, емо-цтно-почуттеве, рацюнальне.
Явище прим^иву-на'1ву у контекст еволюцшно-прогресистсь^' дина-мши породжуе теоретичш незгоди, концептуально-творчу розгублешсть, естетичну дезорiентованiсть. Сучасна цившзащя у прагматах i ращях влас-ного поступу надае перевагу завершеним, стабшьним, оргашзованим системам. Коли ш доводиться зус^чатися з навалою розрiзненого, деструкту-рованого, аби втратити навички штелектуально-емоцшного прямостояння в хаотичних динамшах безладу, вона в пошуках критерпв, цшшсних орiен-тирах починае гарячково вишукувати принципи усистемлення, вибудовува-ти iерархiï, укладати схематичш, семютичш ряди тощо. 1ншими словами, вона шукае шляхи, яю i забезпечують те, що можна визначити як шюз^ впорядкованосл, усталеносп буття, конформютського спокою, психолопч-
68
© Анучина Л. В., Грицаненко В. Г., 2015
