CC BY
42Самоаналіз фізіологічних особливостей організму жінок, які спеціалізуються в пауерліфтингу
Гордієнко Ю.В.
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Анотації:
Фізіологічні особливості жіночого організму є одним з головних факторів на яких базується спортивно-тренувальний процес та змагальний результат спортсменок. У статті досліджується вплив регулярних занять пауерліфтин-гом на організм жінок, розглянуто особливості фізіологічного стану спортсменок та працездатність жінок у зв'язку з особливостями репродуктивної функції. Наведені та проаналізовані результати анкетування тренерів та спортсменок Полтавської області які спеціалізуються в пауерліфтингу.
Ключові слова:
жіночий пауерліфтинг, фізіологічний стан.
Гордиенко Ю. В. Самоанализ физиологичных особенностей организма женщин, которые специализируются в пауэрлифтинге. Физиологичные особенности женского организма являются одним из главных факторов, на которых базируется спортивнотренировочный процесс и соревновательный результат спортсменок. В статье исследуется влияние регулярных занятий пауэрлифтингом на организм женщин. Рассмотрены особенности физиологичного состояния спортсменок и работоспособность женщин в связи с особенностями репродуктивной функции. Приведенные и проанализированные результаты анкетирования тренеров и спортсменок Полтавской области, которые специализируются в пауэрлифтинге.
женский пауэрлифтинг, физиологичное состояние.
Gordienko Y. V Self-examination physiological characteristics of an organism of women who specialize in powerlifting. Physiological features of the female body is one of the main factors that underpin sports training process and the result of competitive athletes. This article examines the impact of regular exercise on the body weightlifting women. The features of physiological status of female athletes and performance of women in connection with the peculiarities of the reproductive function. These and analyzed the results of questioning coaches and athletes, Poltava region, which specialize in powerlifting.
woman powerlifting, physiological state.
Вступ.
Спорт вищих досягнень є особливою сферою людської діяльності, що вимагає від його учасників не лише високої професійної майстерності, а й готовності йти на значні жертви заради досягнення результату. Крім того, добре відомо, що спортсменам доводиться витримувати великі фізичні, психічні, емоційні навантаження під час тренувального процесу, підготовчого періоду та безпосередньо під час змагань, які нерідко пов’язані з ризиком для здоров’я і потребують у зв’язку з цим додаткових засобів для його відновлення [12]. Особливо гострою ця проблема постає при дослідженні сучасного жіночого спорту, де склались протилежні, та при цьому досить переконливі докази фахівців про загрозу спортивних занять для здоров’я спортсменок та соціальної ситуації у світі [3]. Тоді як самі спортсменки вважають заняття спортом важливим елементом життя, необхідним для їхньої самореалізації.
Швидке зростання спортивних результатів у жіночому пауерліфтингу, біологічні особливості організму спортсменок, відсутність науково обґрунтованої програми підготовки підкреслюють актуальність проблеми жіночого пауерліфтингу. Проте в літературі цьому питанню не приділено достатньої уваги, не вивчені чинники, що обумовлюють і лімітують фізичну працездатність у спортсменок різної кваліфікації та віку.
Жіночий пауерліфтинг відносять до феномену сучасного суспільства через те, що, як вважається, піднімати штангу - це більш чоловіча справа. Пауерліф-тинг розвивається стрімко та бурхливо, але водночас залишається найменш дослідженим. Надзвичайно важливим для тренерів та й для самих спортсменок є вивчення чинників, що визначають працездатність спортсменок, біологічні особистості жіночого організму, вплив спортивного тренування на організм жінки, зміни фізичної та розумової працездатності спортсменок, які залежать від циклічних змін гормонального стану, властивих їх організму. Незважаючи
© Гордієнко Ю.В., 2010
на стрімкий та бурхливий розвиток жіночого пауерліфтингу, дати однозначну оцінку такому явищу поки що неможливо. Поряд із позитивним впливом занять пауерліфтингом на жіночий організм, зростанням кількості перемог і підвищенням рівня рекордних результатів спортсменок, залишаються дискусійними питання щодо доцільності занять, пов’язаних із підняттям максимальних обтяжень. Існує побоювання, що великі силові навантаження можуть негативно впливати на їхнє здоров’я, зокрема на репродуктивну функцію. Це пов’язано з тим, що заняття спортом змінюють, подекуди суттєво, жіночий організм і психіку.
Якщо для чоловіків заняття пауерліфтингом і все те, що з ним пов’язано (надмірні фізичні навантаження, агресія, змагальний процес), є природним, то для жінок такий спосіб життя, враховуючи фізіологічні та соціальні особливості, назвати такими аж ніяк не можна.
Природа наділила жінок складними фізіологічними процесами, які не мають аналогів у чоловіків: менструальна функція і вагітність, які забезпечують основне біологічне призначення жіночого організму -здатність до дітородіння, продовження роду.
Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах інтеграції України в європейський освітній простір» (№ 0109и002550).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета нашої роботи полягала у визначенні впливу занять пауерліфтингом на фізіологічні особливості жіночого організму.
Методи й організація дослідження. Для досягнення мети були використані такі методи дослідження: аналіз росту спортивного результату спортсменок протягом перших шести років тренування та проведене анкетування спортсменок і тренерів, які працюють з ними.
Результати досліджень та їх обговорення.
Дослідження проводилось серед спортсменок Полтавської області, які спеціалізуються в пауерліф-тингу. В опитуванні взяла участь З1 особа. Серед них 9 спортсменок мають кваліфікацію 2-го спортивного розряду, 5 - 1-го розряду, S - кандидати у майстри спорту, 4 - майстри спорту, 4 - майстри спорту міжнародного класу, 1 - заслужений майстер спорту. До складу збірної команди країни в різні роки входили 7 спортсменок, що взяли участь в опитуванні. Респон-денткам була запропонована анкета, яка складалася з 44-х запитань стосовно особливостей їхньої спортивної кар’єри, самооцінки самопочуття та психоемоційного стану, медичних показників, побудови тренувального процесу.
В сучасній системі спортивної науки виявлена тенденція залежності рівня результативності спортсменів від їхнього віку та віку початку занять спортом [12, С. 72]. Існує певна ймовірність того, що чим молодші спортсмени, тим кращі результати вони спроможні демонструвати.
Виходячи з результатів опитування, нами встановлено, що серед досліджуваних тільки 19 % почали займатися спортом у віці до 14-и років, тоді як більшість з них (S1 %) прийшли в спорт після 15-и років і досягли згодом значних результатів. Було виявлено, що лише третина з опитаних спортсменок (З0 %) почала займатися пауерліфтингом до початку пубертатного періоду, тоді як найпізніший початок тренувань, що мало місце в однієї із спортсменок, припав на вік 29 років. Це може свідчити про те, що тренери переважно залучають до занять пауерліфтингом дівчат, які вже вступили в пубертатний період. Це узгоджується з положенням про те, що саме вік 1S-30 років багато фахівців вважають за період розквіту рухових можливостей людини.
Як свідчать результати багатьох досліджень, інтенсивні спортивні тренування та участь у змаганнях можуть дещо впливати на терміни початку й характеру протікання менструального циклу. Відомо, що спортсменки дещо пізніше досягають репродуктивної зрілості, ніж жінки, які не займаються професійно спортом, і в них частіше спостерігається аменорея (відсутність) або олігоменорея (знижені менструальні виділення). Це може бути наслідком специфічного відбору в спорті жінок з деякими особливостями соматичного (з пониженим вмістом жиру) і гормонального профілю [13; 9]. Проте, безперечно, визначальним тут є вплив інтенсивності й об'єму тренувальних навантажень [11]. Під час наших досліджень вдалося встановити, що тривалість місячного циклу в значної більшості опитаних спортсменок становить 2S днів, при цьому 40 % жінок мали зміни в МЦ під час спортивної діяльності, з них кожна п’ ята (20 %) зазначила, що порушення виникали як наслідок спадкових хвороб і спостерігались ще до їхніх занять пауерліфтингом.
Спортсменки визнали те, що нормалізація місячного циклу відбувалася на тлі зменшення фізичних навантажень. Це свідчить про те, що функціональні можливості організму (адаптаційні резерви) були
достатніми для покриття енерговитрат, пов’язаних з інтенсивною спортивною діяльністю. Така закономірність дозволяє системам організму, у тому числі й статевій системі, після припинення роботи шляхом саморегуляції, повернутися в оптимальний стан дітородної функції. Очевидно, що відсутність овуляції на піку спортивної форми у жінок не є патологією, а тільки передпатологією - результатом і ознакою високої адаптивності організму до великих фізичних навантажень. Загальновідомо, що при інтенсивній спортивній діяльності руховий апарат не тільки мобілізує для роботи свої функціональні резерви, але і збільшує свої енергоресурси за рахунок міжсистемного їх перерозподілу. Репродуктивна система, як і інші системи організму, що безпосередньо не беруть участь у м'язовій роботі, позбавляються значної частини своїх енергетичних ресурсів, втрачаючи при цьому свій функціональний потенціал [9].
Також нами був відмічений зв'язок виникнення аменореї з втратою організмом жиру в результаті систематичних фізичних навантажень та утримання спортсменками маси власного тіла під впливом різноманітних дієт. Серед опитаних 1б % спортсменок тривалий час знаходилися в стані утримання ваги, що пов’язано з виступом у змаганнях у певній ваговій категорії. Також аменорею можна розглядати як захисний механізм, що запобігає втратам заліза з менструальною кров'ю. У спортсменок, як відомо взагалі досить часто виявляється дефіцит заліза [1].
При опитуванні спортсменки вказали на наявність у них деяких захворювань, які, на їхню думку, не мають причинного зв’язку із заняттями спортом. Досліджувані стверджували, що прогресування або ускладнення хвороби під час занять спортом не спостерігалося. Навпаки, спортсменки повідомляли про стабільність та навіть покращення стану здоров’я. Насамперед це стосувалось хвороб, пов’язаних з опорно-руховим апаратом.
Проаналізувавши отримані результати, ми припускаємо, що причини захворювань спортсменок, які спеціалізуються в пауерліфтингу, розподіляються на дві групи: причини, що не пов’язані із заняттям пауерліфтингом, та причини, що пов’язані із заняттям пауерліфтингом та які виникають при недостатньо спланованій організації та методиці тренувань і змагань, що внаслідок чого є стресовим фактором. До другої групи причин ми віднесли: допуск лікарем та тренером до занять спортсменок з відхиленням у стані здоров’я; самолікування спортсменок; надмірне фізичне навантаження без урахування менструальних фаз (МФ) спортсменки; надмірні тренувальні навантаження та відсутність принципу поступовості; вузькоспеціалізоване тренування, що не забезпечує високого стійкого рівня фізичної підготовленості, необхідного для того, щоб організм успішно справлявся з великими нервовими та фізичними напруженнями; часті напруженні змагання, особливо при недостатній готовності до них; несвоєчасне, незба-лансоване харчування, що веде до штучного зниження маси тіла.
У дослідженнях ми спробували оцінити спортивну працездатність жінок у різні фази менструального циклу. Це питання має досить суперечливі точки зору в науковому світі. Одні дослідники підкреслювали залежність працездатності від фаз МЦ, тоді як інші не виявили цього. Ряд фахівців, котрі вивчали підготовку жінок у спорті вищих досягнень, встановили, що спортсменки здатні виконувати інтенсивні тренувальні і змагальні навантаження на завершальному етапі в усіх фазах біологічного циклу за умови, якщо в підготовчому періоді навчально-тренувальний процес будувався з урахуванням біологічних особливостей жіночого організму [1; 2; 8; 13]. Ця обставина дозволяє строго не регламентувати об'єм й інтенсивності навантаження в різних фазах біологічного циклу спортсменок і особливо на етапі безпосередньої підготовки до основних стартів сезону.
Анкетні дані, що стосуються працездатності досліджуваних спортсменок у різні фази МЦ, неоднозначні, а в деяких випадках навіть суперечливі. 70 % опитаних спортсменок мають задовільне самопочуття під час МФ, але тільки 40 % спортсменок тренується під час цієї фази без обмежень (це спортсменки дорослої вікової групи вищих розрядів). При цьому майже 70 % спортсменок беруть участь у змаганнях під час менструальної фази: одна третина досліджуваних (35 %) робить це заради підтримки команди, інша (35 %) - мотивує виступ власними амбіціями.
На основі анкетних даних та протоколів змагань було встановлено, що 64 % спортсменок, які беруть участь в змаганнях під час МФ, показують запланований, а в деяких випадках кращий результат. При цьому тільки 9 % опитаних спортсменок показали, що вживають різні засоби для зміни термінів початку менструації, якщо вони збігаються з відповідальними змаганнями. Це дозволяє припустити, що спортивна працездатність у добре тренованих спортсменок не залежить від фаз МЦ, а зриви у виступах на змаганнях обумовлені іншими чинниками.
У той же час регулярний МЦ може сприяти правильному розподілу тренувальних навантажень, а це, з одного боку, допомагає досягти високих спортивних результатів, а з іншого - зберегти репродуктивне здоров’я жінки. Слід завжди пам’ятати, що правильне планування навантажень з урахуванням циклічності виходу жіночих статевих гормонів допомагає доцільно використовувати резервні можливості організму спортсменки [8].
Існує дві різноспрямовані думки фахівців та два підходи до науково-обґрунтованих технологій тренування жінок [6; 7]. Перша група вчених і практиків пропонує враховувати в побудові тренувального мезо-циклу МЦ жінок. Інша наполягає на тому, що будувати тренувальний процес у спортсменок необхідно за образом і подобою спортсменів-чоловіків з урахуванням загальних закономірностей спортивного тренування. На основі емпіричного досвіду педагоги-практики розділили методику тренування жінок на дві групи, не маючи при цьому доказових наукових пояснень на
відмінності в поглядах.
При опитуванні нами тренерів з пауерліфтингу, які працюють з жінками, було виявлено, що вони практично всі виступають за обмеження в тренуваннях і навіть за повне припинення спортивної діяльності спортсменок у період менструальної фази, допускаючи можливість шкідливої дії спортивних занять на організм жінок у цей період. Але, як встановлено, лише S0 % опитаних спортсменок інформують тренерів про стан свого здоров’я, і тільки 40 % з них в період МФ прислухаються до порад тренерів навантажуватися з обмеженням.
Підсумовуючи те, що викладене вище, можна стверджувати, що заняття пауерліфтингом для жінок при правильному режимі, методиці та організації, регулярному лікарському контролю та самоконтролі не представляє небезпеки для здоров’я. Більш того, такі заняття сприяють поширенню функціональних можливостей жіночого організму, підвищенню його стійкості до дії різних показників і тим самим зміцненню здоров’я жінки. У процесі регулярних занять спортом розвивається та закріплюється велика кількість пристосувальних реакцій, які підвищують стійкість організму до подразників, що пов’язані з фізичним, психічним та емоційним напруженням. Виконуючи фізичні вправи, жінка створює сприятливі умови для нормального природного функціонування всього організму, а не лише м'язів. Більше того, у таких умовах організм здібний розкрити більшість свої фізичних можливостей. Усі рекорди, визначні досягнення є підтвердженням наявності великих резервних можливостей організму жінки. Контроль за здоров’ям спортсменок, забезпечення оздоровчої спрямованості тренувань на всіх рівнях спортивної майстерності є важливим завданням не тільки спортивної медицини, але і тренерів, які працюють з жінками. Це обумовлено величезною цінністю здоров’ я для кожної людини та соціальною значущістю охорони здоров’ я спортсменок нашої країни, а також істотною роллю здоров’я в спортивному удосконаленні, досягненні високої спортивної працездатності та змагальних результатів [5].
Висновки.
1. Аналіз науково-літературних джерел вказує на недолік робіт науковців України щодо вивчення особливостей занять жінок пауерліфтингом.
2. У результаті власних досліджень встановлено, що фізичні вправи лише тоді мають позитивний вплив на жіночий організм, коли їх виконують з урахуванням віку, статі та рухових можливостей спортсменки. Тренерам та й самим спортсменкам слід завжди переосмислювати та вдосконалювати навчально-тренувальний процес, враховуючи при цьому всі властивості жіночого організму, перш за все фізіологічні та психологічні особливості.
Подальші дослідження будуть присвячені визначенню фізичних і психологічних особливостей жінок та систематизації ґендерних аспектів у пауерліфтингу з подальшою розробкою методичних рекомендацій тренувального процесу для спортсменок.
Література
1. Коц Я. М. Спортивная физиология / Я. М. Коц. - Москва: Физкультура и спорт. - 1986. - С. 145-165.
2. Лапутин А. Н. Атлетическая гимнастика / Лапутин А. Н. - К.: Здоровье. - 1990. - 176 с.
3. Лубышева Л. И. Женщина в мире спорта: взгляд спортивного социолога / Л. И. Лубышева // Наука в олимпийском спорте. -2004. - № 2. - С. 3-6.
4. Матвеев Л. П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов / Л. П. Матвеев. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 318 с.
5. Пєшкова О. В. Спортивна медицина: Навчальний посібник / О. В. Пєшкова - Харків. - 1999. - 84 с.
6. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 580 с.
7. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. -М.: Физкультура и спорт, 1986. - 286 с.
8. Платонов В. Н. Подготовка квалифицированных спортсменов /
В. Н. Платонов. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 286 с.
9. Радзиевский А. Р. Об оптимуме двигательной деятельности человека в разные периоды онтогенеза / А. Р. Радзиевский. - Kreß, НУФиСУ - 2002. - 32 с.
10. Соболева Т. С. Женский спорт в свете эколого-генеративного диссонанса / Т. С. Соболева // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 10. - С. 45-47.
11. Соболева Т. С. О проблемах женского спорта / Т. С. Соболева // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № б. -
С. 5б-б3.
12. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія і методика викладання: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. І. Стеценко. - Черкаси: Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 200S. - 459 с.
13. Шахлина Л. Г. Медико-биологические обоснования повышения эффективности спортивной подготовки женщин / Л. Г. Шахлина // Наука в олимпийском спорте. - 200б. - № 2. - С. S4-90.
Надійшла до редакції 07.12.2009р.
Гордієнко Юлія Валеріївна juligord@i.ua
