CC BY
84Особливості ґендерних відносин у пауерліфтингу
Гордієнко Ю. В.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Розглянуто особливості ґендерних стосунків у спорті з позиції провідних фахівців з пауерліфтингу. У дослідженні брали участь тренери з пауерліфтингу (чоловічої статі -71 % опитуваних, жіночої - 29 %), які працюють з жінками. Виявлено, що сучасні фахівці не володіють достатніми знаннями з теорії ґендеру. Зазначено, що тренери не враховують ґендерні ознаки статі. Також тренери не застосовують ґендерні підходи для гармонійного формування особистості спортсменки, створення адекватної психологічної атмосфери на тренуванні та під час змагань.
Ключові слова:
пауерліфтинг, фахівець, спортсменка, ґендер.
Гордиенко Ю. В. Особенности гендерных отношений в пауэрлифтинге. Рассмотрены особенности гендерних отношений в спорте с позиции ведущих специалистов по пауэрлифтингу. В исследовании принимали участие тренеры по пауэрлифтингу (мужчины - 71 %, женщины - 29 %), которые работают с женщинами. Выявлено, что современные специалисты не владеют достаточными знаниями из теории гендера. Указано, что тренеры не учитывают гендерные признаки пола. Также тренеры не применяют гендерные подходы для гармонического формирования личности спортсменки, создание адекватной психологической атмосферы на тренировке и во время соревнований.
пауэрлифтинг, специалист, спортсменка, гендер.
Gordienko Y.V Features of gender relations in powerlifting. The features of gender relations are considered in sport from position of leading specialists on powerlifting. Trainers on powerlifting (men - 71 %, women - 29 %), which work with women and took part in research. It is exposed that modern specialists do not own sufficient knowledge from the theory of gender. It is indicated that trainers do not take into account the gender signs of floor. Also trainers do not apply gender approaches for the harmonic forming of personality of sportswoman, creation of adequate psychological atmosphere on training and during competitions.
powerlifting, specialist, sportswoman, gender.
Вступ.
Новизна поняття «ґендер» обумовлена як і відносною «молодістю» ґендерного підходу (перші наукові праці з’явилися близько двадцяти років тому), так і складністю самого феномена.
Поняття «ґендер» було уведено в соціальні науки британським вченим Ann Oakley в 70-х роках ХХ сторіччя. Це поняття походить від грецького слова «ге-нос», що означає походження, матеріальний носій спадковості. Близьке за значенням до українського поняття «рід», «досвід роду». Спочатку інтерес зарубіжних дослідників був зосереджений здебільшого на доведенні існування ґендера, тобто у виявленні небіо-логічної зумовленості відмінностей між чоловічим і жіночим у культурі та соціумі. З кінця 80-х років минулого століття дослідницький інтерес спрямовується на виявлення залежності ґендерних відносин і ґен-дерних ролей від культурного типу. Сьогодні ґендер сприймається як розподіл ролей між представниками чоловічої та жіночої статі у суспільстві з усіма наслідками такого розподілу: економічними, політичними, соціальними, культурними і психологічними [5].
Включення ґендерної проблематики у зміст гуманітарних дисциплін відповідає вимогам сучасного рівня освіти (наприклад, у США зафіксовано 20 000 курсів, 500 програм, 40 дослідницьких центрів [8]. Важливу роль у розвитку ґендерних досліджень в Україні відіграють спеціалізовані наукові центри, що створені в структурах громадських жіночих організацій, зокрема Всеукраїнський центр інформації та соціально-економічної адаптації та Український центр жіночих досліджень, який має свої осередки в більшості регіонів країни.
Ґендерна тематика цілком нова для сучасної української школи. У попередньому періоді вітчизняної педагогіки було пропущено один із досить-таки важливих аспектів виховання особистості - ґендерний підхід, який передбачає, що різниця у поведінці й сприйнятті чоловіків і жінок визначається не тільки їх фізіологічними особливостями, а й вихованням, © Гордієнко Ю. В., 2010
розповсюдженими у кожній культурі уявленнями про сутність чоловічого і жіночого начала [4].
У нашій країні ґендерні дослідження в сфері фізичного виховання і спорту не набули такого поширення як на заході. Але все частіше вітчизняні вчені й педагоги у своїх роботах порушують питання ґендерної освіти, оскільки підхід до навчання руховим якостям представників різної статі повинен бути різним.
Так само маловивченими залишаються особливості ґендерних стосунків у пауерліфтингу. Що і визначило мету нашої роботи.
Робота виконана згідно до плану наукових досліджень Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах інтеграції України в європейський освітній простір» (№ 0109Ш02550).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи полягала у дослідженні ґендерних стосунків у спорті з позиції фахівців жіночого пауер-ліфтингу.
Результати досліджень та їх обговорення.
Спортсменка - це перш за все людина, яка крім своїх фізичних, володіє унікальними соціальними характеристиками [11]. Тому знання в даній області необхідні спортивним фахівцям, вони повинні враховувати соціокультурні моменти у роботі з учнями. Та дослідження науковців відзначають відсутність ґен-дерної справедливості як під час тренувального процесу, так і під час виступу на змаганнях.
Для визначення ґендерних аспектів у пауерліфтин-гу нами було проведено дослідження, в якому брали участь тренери з пауерліфтингу (чоловічої статі - 71 % опитуваних, жіночої - 29 %), які працюють з жінками. Загальний тренерський стаж досліджуваних становив: до 10 років - 29,4 %, 10-15 років - 41,1 %, понад 15 років - 29,5 %. Тренерський стаж співпраці з жінками склав: до 10 років - 47 %, 10-15 років - 35,3 %, понад 15 років з жінками працює 17,5 % опитаних. Більшість тренерів (71 %) мають вищу освіту за фахом, 23,5 % -
проблеми фізичного виховання і спорту № 11 I 2010
вищу неспеціальну освіту, 5,5 % - середню освіту; 5,8 % - мають почесне звання «заслужений тренер України»; 41,1 % - тренери вищої категорії, 17,6 % -тренери 1-ої категорії, 35,5 % - тренери 2-ої категорії.
Застосування тендерного підходу у формуванні гармонійно розвиненої особистості пропонує новий спосіб пізнання дійсності, в якому відсутня нерівність та ієрархія «чоловічого» й «жіночного». Нами було встановлено, що 70,6 % тренерів з пауерліфтингу вважають, що спортивні досягнення жінок у нижчі, ніж досягнення чоловіків, пов’язуючи це, перш за все з тим, що тіло чоловіка більш пристосовано до занять спортом, ніж жіноче. При цьому респонденти відзначають, що спортсмени більш амбіційні, ніж спортсменки. Та має місце і неспростовний аргумент популяризації тренування жінок, обумовлений тим, що спортсменки швидше досягають високих спортивних результатів, ніж чоловіки. Дослідники відзначають, що розрив між спортивними результатами у чоловіків і жінок скорочується [1]. Це підтверджується і нашим дослідженням (рис. 1).
Під час тренування жінок, фахівець повинен розуміти, що спортсменки - це абсолютно особлива соціальна категорія, для якої характерний спортивний стиль життя, що пропонує відмову від багатьох звичних для людей радощів життя, обмежені можливості спілкування, екстремальні фізичні навантаження, знижений пріоритет родини і ще багато всього іншого, що дійсно відрізняє спортсменку від інших представниць прекрасної статі [6]. Тому тренер повинен розумно окреслити межі доцільного і дійсно небезпечного під час занять пауерліфтингом для формування жінки - представниці соціуму. Пам’ятати про те, що після закінчення спортивної кар’єри майже в усіх спортсменок виникає проблема в соціальному та особистому житті. Проте нами було виявлено, що фахівці, які працюють з жінками, соціальну сторону життя своїх підлеглих не вважають основною, а проблемам ґендерних відносин зовсім не приділяють увагу. Виникає занепокоєння і той факт, що тільки 17,6 % респондентам взагалі відомо про такі поняття як «ґен-дер» та «ґендерні ролі».
Більшість тренерів (76,5 %) визначили, що в у поведінці їхніх вихованок мають місце психологічні зриви, часта зміна настрою, спортсменки схильні до виявлення різноманітних страхів і цим ускладнюють тренувальний та змагальний процес. Науковці довели, що стійкий емоційний настрій, насамперед, пов’язаний з успішністю адаптації особистості до навколишнього соціального середовища, а саме цього не вистачає спортсменкам, і саме соціальними аспектами нехтують тренери. На питання, «яким навчальним дисциплінам під час підготовки фахівців з жіночого пауерліфтингу треба приділити увагу» 92 % опитаних - ґендерні науки розмістили на останньому місці, зазначивши, що вони не належать до важливих спеціальних знань під час роботи з жінками. Стає очевидним, що тренер бачить жінку тільки в області спорту, спортивна діяльність для нього домінуюча, пріоритетна, весь ритм життя підпорядковується тренувально-
му режиму, суспільне визнання спортсменки не є для нього головним (рис. 2). Тоді як набуття індивідом психологічних і поведінкових властивостей, характерних для жінок або чоловіків, дуже складний процес, пов’язаний із оволодінням певною гендерною роллю або стереотипом поведінки, який традиційно асоціюється з жіночою або чоловічою соціальною функцією. У процесі статеворольової соціалізації та формуванні гендерної ідентичності важливу роль відіграють соціальні та культурні фактори [9], а в нашому випадку спортивний стиль життя.
Тренери сприймають спортсменку згідно з традиційними цінностями, поширеними в суспільстві. 64,7 % респондентів зазначили, що поява у спортсменки родини заважає вдалій спортивній кар’єрі, указуючи на те, що становлення особистості жінки, її місія пов’язана в першу чергу із материнством та сім’єю, тоді як спортивна, соціальна, суспільна, професійна активність жінки - відходять на другий план. Ще 35,3 % опитуваних висловили думку про те, що інстинкт материнства і «домашнього вогнища» роблять жінку пасивною, у неї зникає «дух спортивної боротьби», жінка не може зосередитися на змагальній діяльності. Та доводи тренерів, підгрунтям яких стали гендерні стереотипи, спростовують самі спортсменки. Не дивлячись на існуючі жорсткі вимоги сучасного спорту, жінки знаходять можливість поєднувати заміжжя та материнство з успішною спортивною діяльністю. Нами було встановлено, що із загального числа спортсменок, членів збірних команд областей та національної збірної, котрі досягли віку соціальної і фізичної зрілості та перебувають у зареєстрованому або громадянському шлюбі, 47 % мають дітей, а 8 % - навіть двох. При цьому слід підкреслити, що переважна більшість (80 %) членів жіночої збірної команди України повернулися в спорт після пологів [3].
Методи тренування, форми відносин під час спортивних занять впливають на гендерну соціалізацію спортсменок. За результатами нашого дослідження, тренери по-різному ставляться під час тренувань до чоловіків та жінок, це засвідчило 82,3 % респондентів. Та на жаль, має місце серед відповідей тренерів і така: «спортсмени не мають статі», і хоча так вважають лише 17,7 % з опитаних, виникає занепокоєність, чи зможе жінка, яку протягом довгих років занять спортом вважали безстатевим створінням, після закінчення спортивної кар’єри повернутися до своєї «гендерної ролі» визначеної в соціумі. Ми можемо припустити - звідси і виникають суперечності між особистістю та існуючими стереотипами, що може призвести до внутрішньоособистісних конфліктів, проблем становлення ідентичності жінок і проблеми в зміні статевої поведінки людини [2].
Висновки.
Під час тренування жінок у пауерліфтингу необхідно обов’язково враховувати гендерні ознаки, пам’ятаючи, що кожен індивід має свої генетичні, фізіологічні та психологічні особливості.
Відмінність підходів у тренуванні жінок та вивчення тендерних особливостей надасть можливість
□ швидке зростання спортивних результатів
|_| не замислююсь над цим питанням
|_| реалізація особистої думки, що до тренування жінок
ц бажання спостерігати за вдосконаленням жінок
52,95%
23,53%
11,76%
11,76%
Рис. 1. Головні мотиви фахівців з пауерліфтингу, щодо тренування жінок
Анатомія і фізіологія □ Теорія гендеру
Ц Психологія спорту Ц Спортивна медицина
□ Теорія і методика фізичного виховання
Рис. 2. Дисципліни, яким на думку провідних тренерів з пауерліфтингу потрібно приділяти особливу увагу під час підготовки
не тільки залучити більше дівчат до занять пауерліф-тингом, але і створити адекватну психологічну атмосферу для жінок-спортсменок.
Працюючи з жінками, тренер повинен розуміти, що руйнуючи ґендерні стереотипи, спортсменки повинні бути готові виконувати ґендерні ролі, що прийняті в соціумі.
Фахівцям з пауерліфтингу, які працюють з жінками, необхідно не лише знати способи, методи і форми спортивного тренування, але й розбиратися в життєвих інтересах і стосунках між людьми, членами соціуму.
Подальші дослідження будуть присвячені визначенню фізичних і психологічних особливостей жінок та систематизації ґендерних аспектів у пауерліфтингу з подальшою розробкою методичних рекомендацій тренувального процесу для спортсменок.
Література:
1. Гасанова З. А. Женщина в изначально мужских видах спорта / З. А. Гасанова // Теория и практика физической культуры. -1997. - № 7. - С. 18-22.
2. Гупановська В. А. Професійна самореалізація як чинник становлення особистості жінки: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кан. психологічних наук: спец. 19.00.01 „Загальна психологія, історія психології” / В. А. Гупановська. - К., 2005. -26 с.
3. Гордієнко Ю. В. Вплив занять пауерліфтингом на вербальну поведінку та самооцінку жінки / Ю. В. Гордієнко, А. І. Стецен-ко // Вісник Черкаського університету: серія Педагогічні науки, випуск 164. - Черкаси: Видавництво ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2009. - С. 146-150.
4. Давиденко О. В. Проблемні аспекти ґендерної політики в сучасному фізичному вихованні школярів / О. В. Давиденко, В. П. Семененко, С. В. Ткачук // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фіз. виховання та спорту: Збірник наукових праць за ред. С. С. Єрмакова. - Х.: ХХПІ. - 2007. -№ 12. - С. 334-336.
5. Катан О. І. Концептуальні і політико-практичні засади вирішення тендерної проблеми в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / О. І. Катан. - Київ, 2005. - 31 с.
6. Коцан И. Я. Психофизиологические аспекты полового дифор-мизма в спорте / И. Я. Коцан // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - 2002. - № 2. - С. 27-35.
7. Лубышева Л. И. Социология физической культуры и спорта: [учеб. пособ.] / Л. И. Лубышева. - М. Изд. Центр «Академия», 2001. - С. 23.
8. Родоманова С. С. Социально-педагогические проблемы гендерных отношений в спорте: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: 13.00.04 „Теория и методика физ. воспитания, спорт. тренировки, оздоров. и адаптивной физич. культуры” / С. С. Родоманова. - С.-Петербург, 2007. - 20 с.
9. Смьордова К. В. Вплив агентів соціалізації на формування ґендерної індентичності підлітків: матеріали Всеук. студ. науково-практичної конф. [„Соціально-педагогічні аспекти збереження та зміцнення здоров’я дітей та молоді України”], ( Мелітополь. 12-13 квітня 2007 р.) / К. В. Смьордова. -Мелітополь, 2007. - С. 70-76.
10. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія і методика викладання: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. І. Стеценко. - Черкаси: Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - 459 с.
11. Armour K. M. The Practical Heart Whithin: The Value of a Sociology of Sport / K. M. Armour, R. L. Jones, M. Kathleen // Sociology of sport: theory and practice. - L.: Longman. - 2000. - Р 7-8.
Надійшла до редакції 05.11.2010р.
Гордиенко Юлия Валериевна juligord@i.ua
