CC BY
40
Филологическая наука и культура региона: проблемы теории и методологии
САКРАЛЬНЕ - ПРОФАННЕ У ЛГГЕРАТУРНОМУ М1Ф1 ПОЛЬСЬКО-УКРАТНСЬКОГО П0ГРАНИЧЧЯ f
СЕРЕДИНИ XIX СТОЛ1ТТЯ* |
© М. В. Брацка °°
САКРАЛЬНОЕ - ПРОФАННОЕ В ЛИТЕРАТУРНОМ МИФЕ ПОЛЬСКО-УКРАИНСКОГО ПОГРАНИЧЬЯ СЕРЕДИНЫ XIX ВЕКА М. В. Брацка
В статье анализируются элементы сакрального и профанного в литературном мифе польско-украинского пограничья середины XiX века. В этом мифе сосуществует божественное начало с дьявольским, что подтверждается наличием в прозе писателей пограничья либо героев-посредников, либо описанием пограничных состояний человека. Все это свидетельствует о народной основе мировосприятия польских писателей, интересовавшихся украинской культурой, и широте возможностей трансформации мифических структур, заимствованных из фольклора.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА; миф, сакральное - профанное, польско-украинское литературное пограничье.
Серйозним викликом польським i укра'шським досл1дникам лиератури е письменство польсько-укра!нського пограниччя, що сформувалося внаслЦок багатовшового сшвкнування i взаемодп клькох етноав, культур, мов. Якщо проза письменниюв пограниччя ХХ столитя (Л. Бучков-ського, С. Вшценза, З. Гаупта, В. Одоевського та ш.) неодноразово ставала об'ектом вивчення лiтературознавцiв, то прозова творчкть авторiв Х1Х столiття тривалий час маргiналiзувалася. 1мена i доро-бок активних лiтераторiв середини Х1Х стомття (М. Грабовського, А. Марцшковського, З. Фiша, М. Чайковського, З. М1лковсько-го, В. Лозинського, Я. Захар'ясевича та ш.) нинi повертаються до наукового дискурсу i вивчаються в контекстi рiзноманiтних репрезентацiй сусп1льно'1 свЦомосп, культурно! пбридносп, етшчно! штерференцп / домшацп, нацюнально! iдентичностi тощо. Стильова строкатiсть художньо! спадщини згаданих авторiв зумо-вила диференцiацiю у зарахуванш 1х до певних лптературних епох i течiй: пiзнього романтизму (М. Квапiшевський), протореалктично! течи (Ю. Бахуж, С. Козак), бiдермееру (М. Жмпродзька), раннього позитивiзму (Г. Маркевич). Можна стверджувати, що на 1хню творчiсть та l'i рецепцiю вплинула подвшна — просторова i часова — помежiвнiсть.
Нинi украшсью вчеш почали осмислювати категорп «кре-си» / «пограниччя» i застосовувати 1х до опису пе! субкультури,
Основою сгагп е фрагменти монографц: Брацка М. Польська проза 40-80-х ро-кiв Х1Х столитя: м!ф — ютс^я — цшносп. Ки!в: Талком, 2013. 360 с.
БРАЦКА МАРИЯ ВАЛЕНТИНОВНА
доктор филологических наук, доцент Киевского национального университета имени Тараса Шевченко E-mail: olk32@ukr.net
*
оо
ГЧ1
LO
О
СМ
го
го
Ol
а
(К
го ai
о о
щo cфopмyвaлacя на тepитopiï бaгaтocoтлiтньoгo cпiвicнyвaния, пepeтинy i взaeмoдiï кiлькox (не лише у^аш^то^ й пoльcькoгo) erao^, куль-тyp, лiтepaтyp, мoв, надаючи, певна piч, пepeвa-гу ocтaннiй, як такш, щo не мicтить eлeмeнтiв eкcпaнcивнocтi та вiдoбpaжae глибиннi кyльтypнi взaeмини нapoдiв, пpeзeнтyючи yнiкaльнi зpaз-ки iнтepфepeнцiйнocтi та cинкpeтизмy. Саме з пepcпeктиви poзyмiння кyльтypнoгo пoльcькo-yкpaïнcькoгo пoгpaниччя як peзyльтaтy cпiльниx зycиль уча^и^в кyльтypнoгo пpoцecy, щo твopи-ли oкpeмy влacнy кapтинy cвiтy зi cпeцифiчними кoдaми мiжкyльтypнoï кoмyнiкaцiï, вeдeтьcя poз-poбкa циx явищ y пpaцяx cyчacниx yкpaïнcькиx дocлiдникiв [Gpшoв 2GlG; Рaдишeвcький 2GGS; Cyxoмлинoв 2GGS].
Ключем, за дoпoмoгoю якoгo вapтo пpo-читати лiтepaтypнi твopи згада^ш пoгpaнич-чя, e мiф. Лiтepaтypa poмaнтичнoï дoби зaгaлoм вiдзнaчaлacя пoeднaнням eлeмeнтiв piзнoмaнiтниx мiфoлoгiй, гpoю з мiфoлoгiчними oбpaзaми, твo-peнням iндивiдyaльнoï мiфoпoдiбнoï peaльнocтi (Е.-Т.-А. Бэфман, А. Miцкeвич, Ю. Cлoвaцький), пoпyляpнicтю бoгoбopчиx мoтивiв мiфoлoгiчнoгo xapaRxepy (Дж. Бaйpoн, M. Лepмoнтoв) тoщo. Пpoтe найважливше — щo poмaнтизм cтвopив «cвoю caмocтiйнy мiфoлoгiю з великим впливoм на пoвeдiнкy i cтиль життя цiлoгo то^л^ня» [Звapич 2GG6: 9] та caм cтaв, за влучним виcлoвoм Я. Лaвcькoгo, eпoxoю-мiфoм [Lawski l956: lG5].
Bибip мiфy як мeтaмoви для oпиcy лiтepaтypниx тек€пв дae змoгy пpипиcaти xyдoжнiй CTpy^ypi дocлiджyвaниx твopiв функци i влacтивocтi, xapaктepнi для мiфy як cимвoлiчнoï фopми, тoмy щo мiф тут пpoявляeтьcя y двox знaчeнняx: як мiфiзaцiя дiйcнocтi, тoбтo xyдoжнe викopиcтaння apxaïчниx мiфiчниx cтpyктyp для ïï пpeдcтaвлeния, та як rapo-ба cтвopeння влacнoï мiфoлoгiï. Miф y твopчocтi пиcьмeнникiв пoльcькo-yкpaïнcькoгo пoгpaниччя нeoбxiднo iнтepпpeтyвaти, з oднoгo бoкy, як глибин-ну cтpyктypy тeкcтy, щo peпpeзeнтye eкзиcтeнцiйнy мoдeль cвiтy, а з iншoгo бoкy — як cпpoбy cтвopити бажану, вiдмiннy вЦ peaльнocтi кapтинy cвiтy, в якш зaфiкcoвaнi бaжaнi цiннocтi. У зв'язку iз цим мoж-на вто^еми™ й oпиcaти лoкaльний мiф та низку iдeoлoгiчниx мiфiв [див. ш^ше: Бpaцкa 2ül3]. Тут xoтiлocя б зyпинитиcя на лoкaльнoмy ¡шф1, кoнcтитyтивнi oзнaки якoгo фopмyють чacoпpo-cтopoвa apxiтeктoнiкa, диxoтoмiчнicть та caкpaль-не — пpoфaннe. Ocтaннe, здaeтьcя, мae виpiшaльнe значення в пoбyдoвi та пoбyтyвaннi мiфy [див. ш^-ше: Каюа 2GG3].
Miфoлoгiчнa cвiдoмicть завжди пoдiляe кocмoc на два cвiти — «sacrum» i «profanum». Bce, щo icнye y пpoфaннoмy cвiтi, e нacлiдкoм якш^ дп в caкpaльнoмy. Ix cпiвicнyвaння нeпoдiльнe,
a дoмiнyючy poль вiдiгpae caкpaльний cвiт, ад-же caмe caкpaльнe бyлo пoчaткoм apxiтeктoнiки cвiтoбyдoви i пpичинoю пoяви людини. [Апинян 2GG5: 7l]. Бoжecтвeннe i миpcькe oпpиявнюють-cя, зoкpeмa, в пapaлeльнoмy пoбyтyвaннi дyxiв пepшoпpeдкiв та дeмoнiчниx icтoт.
Огабливу увагу пoняттю «sacrum» пpидiляв y cвoïx пpaцяx M. Eлiaдe. У влагат кoнцeпцiï мiфy дocлiдник виегупав пpoти зведення йoгo лише дo фiктивнoï aбo iлюзopнoï oпoвiдi. Miф y йoгo poзyмiииi e пocepeдникoм мiж пpoфaииим i caкpaль-ним — виcлoвлюe пpaвдy, xoчa й iншoю мoвoю, нiж фiлocoфcькa чи науюэва. Тэж мiф e piзнoвидoм «iepoфaнiï», чepeз яку пpoявляeтьcя caкpaльнe. Ocтaннe Eлiaдe визначив як нepeдyкoвaнe ядpo вcix icтopичниx фeнoмeнiв. boto кoнcyбcтaнцioнaльнe з буттям, а тому людина не мoжe без moro oбiйтиcя, адже «кoжeн oбpяд, мiф, вipyвaння чи бoжecтвeн-на отстать e вiдбиттям пepeживaння caкpaльнoгo та внacлiдoк цьoгo iмплiкye пoняття буття, значення та пpaвди» [Eлiaдe 2GGl: 7l].
Пoдiï caкpaльнoгo cвiтy вiдтвopюютьcя y p^ тyaлax — cимвoлiчнiй пoвeдiнцi, щo cвoïми дiями ^cAMye пepшopoднe. B aнaлiзoвaнoмy гeoгpaфiчнoмy i мeнтaльнoмy пpocтopi, a тaкoж y зазначент чacoвиx мeжax pитyaл пoeднye язич-ницьке i xpиcтиянcькe гадг^унтя та peaлiзyeтьcя y виглядi oбpядiв — peaктyaлiзaцiï лeгeндapниx, за-гад^в^, знaчyщиx пoдiй, щo дають людиш вiдчyття пpинaлeжнocтi дo твopчoï дiяльнocтi нaдпpиpoдниx icтoт, пepeнeceння y пiднeceний, вiдмiнний вiд бу-дeннoгo cвiт, cпoвнeний пpиcyтнicтю нaпpиpoдниx icтoт, вЦшвлення eнepгiï, щo випливae з пoeднaння людcькoгo життя та зeмнoгo cвiтy iз кocмiчним буттям [див. ш^ше: Eлiaдe 2GGl].
Bтpyчaння cфepи caкpaльнoгo дo пpoфaн-нoгo cвiтy, щo знaйшлo cвoe вiдoбpaжeння в пpoзi пoльcькo-yкpaïнcькoгo пoгpaнич-чя cepeдини XIX cтoлiття, вiдбyвaeтьcя y piзнoмaнiтниx вимipax: це i пpиcyтнicть ca-кpaльниx oб'eктiв, i дyaлicтичнa вipa y пoceйбiчний та пoтoйбiчний cвiт, щo icнyють пapaлeльнo та взaeмoпpoникaютьcя, i мапя, i coн людини як пoдopoж дo caкpaльнoгo, i пpopoчi вiзiï, i cлiпoтa людини як eвфeмiзм cмepтi, i явище «фата мop-гана» y степу, й eпiфaнiя. У xyдoжньoмy cвiтi твopiв aнaлiзoвaниx пиcьмeнникiв змiшyютьcя xpиcтиянcькi пpинципи, язичницькi уявлення i за-бoбoни (нaпpиклaд, y мaлiй пpoзi M. Чaйкoвcькoгo, в oпoвiдaннi П. Cвeнцiцькoгo «Чopтoвa гopa», y poмaнi B. Лoзинcькoгo «Чopний Maтвiй»), тобто лoкaльний мiф y cвoïй ocнoвi мae не лише xpиcтиянcькi чинники, а нacaмпepeд язичницькi й фoльклopнi — ycнy нapoднy тpaдицiю, ^pe-кази, нapoднi уявлення, щo збepiгaють пам'ять пpo дaвнiй мiфiчний чао, oвiяний тaeмницeю.
Укра!нська народна культура, зокрема !! тсенний арсенал, казки, легенди, обряди, звича!, яка на хвил1 романтичного захоплення народшстю стала джерелом художнiх Цей i поетичного нат-хнення, давала потужний !мпульс для мистецько! самореал!заци польських пиcьменникiв. Св!т укра!нсько! народно! демонолог!!, народно! «фантастики», тобто в1рувань укра!нського народу у нечисту силу потойбiччя, втiлену в рiзних формах у земному життi, ставали джерелом сакрального та шфернального, а духи предюв, мари помер-лих, чорти, русалки, лковики, водяники, вЦьми е iнтегральною складовою художнього свиу ба-гатьох аналiзованих творiв та посередниками мiж cвiтами.
Божественною присутшстю на землi е духи першопредюв Поляна та Богни з роману «Гуляйтльська станиця» М. Грабовського, що вимагають пошани та за ще! умови оберiгають cвiй рЦ. Прикладом оприявлення сакрального у художнш канвi к!лькох романiв е явище «фата моргана». У «Надднiпрянcькому пограниччЬ> А. Марцiнковcького бiльшicть геро!в легковажить ним, пояснюючи, що тривалi й повторювальш вiзi! вiйcьк, якi вийшли зi степових могил i зшшлися у cмертельнiй cутичцi в повгтр! — це лише вiдоме в усьому свт явище оптично! омани. Натомить староста Марлiнcький висловлюе переконання про те, що сви духiв втручаеться до cвiту живих iз попередженням небезпеч-них подiй: «Zlesif swifci. <...> Wojska te nie tu tylko unaswidywanowpowietrzu, s^ to presagia, znakiniebieskie; swiatduchówprzemawianimido naszawol^ Boz^...» (курсив автора. — М. Б.) [Nowosielski 1863, I: 184-185]. Чорпвським замислом вважае явище «фата моргана» стара жшка iз «Заметiлi у степах» М. Грабовського, для яко! поза межами !! розумiння залишаеться факт появи оптично! мари у б!лий день, тд оком сонця, у добу панування свилих сил.
Божественна воля в земному свт оприяв-нюеться через епiфанiю — висловлення божественного через гр!зш явища природи, так як гр!м, блискавка, вогонь тощо. Зокрема такий прийом використав М. Чайковський в опов!данш «Костел у Гружинцях» зi збiрки «Козацькi повicтi». Тут немае згоди Всевишнього на остаточне примирен-ня двох ворожих cторiн — польсько! та козацько!. У творi символом примирения мала б стати пара — польська шляхтянка Ануся та укра!нський козак Богун (у текста вш мае iм'я Микита), про шлюб яких мрiяв навиь коронний гетьман. Проте попереднi кторичш перипет!! призвели до того, що Богун став убивцею батька Анус та !! двох братiв. Цей факт тяжiе над козаком, навгть за нових icторичних обставин Ануся не може нести цього тягаря, адже
примара батька, що з'явилась дiвчинi увi cнi, не дала батьювського благословення. Кара Божа наздогнала молодих у костел!, сходи до вiвтаря якого зайнялися вiд золотого променя. Згода земна не отримала тдтримки на небесах.
Проте найчастше у профанному свт про-являються диявольськ сили. Темнi сили населя-ють чаcопроcтiр пр, як у ромаш В. Лозинського «Чорний Матвш». Найголовнiшим представ-ником нечисто! сили потойб!ччя, змальовано! у твор!, е Чорний Федько — « ...najwyzszy wladca zlych duchów Beskidu, arcymistrz wszelkich praktyk czarodziejskich, glówny przewodnik i gospodarz lysogórskich praktyk ibiesiad» [Lozinski 1956: 38]. Цей антропоморфний персонаж (хоча б уже через називання його за допомогою поширеного антропошму !з маркувальним означенням) невлов-ний для людського ока в якомусь одному визначено-му виглядь Проте громада верховинщв переконана у його кнуванш, адже люди були свЦками р!зних сцен його оприсутнення у земному свт: кожен верховинець хоч б раз у житт обов'язково бачив пекельного володаря, проте кожен уявляв його в м!ру свое! фантаз!!. Сви пр, окр!м самого чорта, населяють також зл! духи. Чорпвська дебра стала мкцем притулку для водяника («topielca»), який жив у джерелi на дш яру, де тд впливом сильно! течи утворився вир. Часом вш поеднувався з шшим злим духом — божев!лля («oblfdu»), що отуманю-вав голови подорожшх i зводив !х !з правильного шляху.
Варто вЦзначити, що у художньому свт роману зл духи, як i Чорний Федько,— повноправш геро!. Мало того, це реальш геро!, в icнуваннi яких жодна людина, що опиняеться у горах, не мае найменших сумшв!в. Не мае сумшв!в також на-ратор, розм!рковуючи про вЦносшсть добра i зла у поведшщ дух!в. Антропоморфш !стоти, що населяють шший свит, також здатнi бути злими i до-брими, об'еднуватися у громади для «кращого» кривдження людей. Тобто фантастичш ктоти, як! населяють гори, е нев^'емною частиною навколиш-нього свгту, а пов'язаш з ними розповЦ! — частиною мкцево! кторп, що складаеться !з подш зiткнення потойб!ччя i поcейбiччя.
Культурними героями називають дослЦники земних i неземних ктот, покликаних поеднувати сакральний i профанний свгти. Мед!аторами-посередниками тут можуть виступати р!зш фйури на зразок шамана, чарiвника тощо [Апинян 2005: 111, 113]. Локальний м!ф у проз! письменниюв польсько-укра!нського пограниччя наcтiльки багатий такими культурними героями, що перемщаються з! св!ту в свит, наcкiльки багата ними укра!нська народна демонолог!я. Неодмшний елемент профан-ного св!ту — в!дьма, що займае пром!жну ланку м!ж
О
н
><
X
d
OI
а
OI К
ГО
а
о
-D
.х
"го а
о
-О -О
О
"s
2 О х
а
^
н
га а
OJ OJ
га
0 а с
1
QJ X -D
га га
га ^
и
га ^
LO СО
оо
ГЧ1
LO
О
СМ
го
го
Ol
а
(К
го ai
о о
людаким та iнфepнaльним cвiтoм. У ropax (зi зга-дyвaнoгo poмaнy B. Лoзинcькoгo) це кoжнa CTapa баба, яка чepeз пoxилий вж, фiзичнy нeпpивaбливicть i нaвiть кaлiцтвo нaмaгaeтьcя зaвoювaти пoшaнy людей cвoïм зиaxapювaииям. У цьoмy cвiтi yчeиицi чop-та, пoшиpюючи CTpax, пpимyшyвaли дo мимoвiльиoï пoвaги та жили за paxyнoк бoязкиx i зaбoбoнниx cyciдiв.
Cпpaвжньoю вiдьмoю, щo являeтьcя людинi в piзниx iпocтacяx — aнтpoпoмopфниx i зoo-мopфниx — y poмaнi А. Mapцiнкoвcькoгo «Haдднiпpянcькe пoгpaниччя» e гapнa мoлoдиця Hacтя, яка, на думку мicцeвoгo нaceлeння, викликae OTcysy пoшecть, отжеж^ здатна пpивopoжити людину (як мoлoдoгo Пpoтacикa) та пpимycити il дo cвoïx pитyaльниx дiй (cпiльнi пoдopoжi на Ли-cy гopy). Цiкaвo, щo пepexiд (y cyпpoвoдi вЦьми) дo пoтoйбiчнoгo cвiтy вiдбyвaeтьcя чepeз coн — канал та otocí6 зв'язку мiж caкpaльним i пpoфaн-ним. У poмaнi пpoпиcaний ще oдин нeopдинapний cюжeтний xiд — Mapцiнкoвcький yпpoвaджye вiдoмий в yкpaïнcькiй лiтepaтypi завдяки пoвicтi Г. Kвiтки-Ocнoв'янeнкa «Koнoтoпcькa вiдьмa» мoтив тoплeиия вiдьoм. Cцeиa тoплeиия у^ашак^ жiнoк, пiдoзpювaниx y чaклyнcтвi, та пoдií, з нею пoв'язaнi, y твopi пoльcькoгo пиcьмнникa не не-cyть вaжливoгo змicтoвoгo навантаження. Boни e лише cпpoбoю вiдтвopити y xyдoжньoмy cвiтi твopy цiкaвi (нeoднoзнaчнi, кoнтpoвepciйнi?) звича! лoкaльиoí' гpoмaди (за yчacтi пoльcькиx i yкpaïиcькиx íí пpeдcтaвникiв) та cтвopити iлюзiю aвтeнтичнocтi цьoгo ж xyдoжньoгo cвiтy.
Ha пoмeжiв'ï пoceбiчнoгo й пoтoйбiчнoгo cвiтiв poзтaшoвyютьcя i гepoï-мapгiнaли, як-ox Чop-ний Maтвiй y poмaнi B. Лoзинcькoгo. Це людина, яка кинула виклик caмoмy диявoлy i пoceлилacя y бeзпocepeдньoмy cyc^crai Boвчoï пaщi. Чop-ний Maтвiй, тoбтo Maкcим Бopбa, невтзнаний cвoïми oднoceльцями, пpийнятий як чужинець чepeз cвoю вiдpaзливy зoвнiшнicть, мoвчaзнicть, вiдлюдкyвaтicть, був видалений iз юзла мicцeвoï гpoмaди. Зpeштoю, вiн iз влacнoгo бажання poз-тaшyвaвcя на ïï мapгiнeci, а тoмy був cпpийнятий як «нecaмoвитa» людина, вopoжбит i вiдьмaк. Ця «пoчвapнa фантастична ктота» швидкo зажила cлaви знaxapя, а пoчaвши з лжування твapин, ^pe-йшла дo лiкyвaння людей. З'являлacя нecпoдiвaнo, iнтyïтивнo вiдчyвaючи м^ця, де чинитьcя злo, де пoтpiбнa дoпoмoгa. I xoч нacпpaвдi вш нiкoли иiкoмy не зaшкoдив, та так i зaлишaвcя людииoю, шр «знюxaлacя з диявoлoм».
Cтaвлeння дo Чopнoгo Maтвiя oпpиявнюe oд-ну з вaжливиx pиc мeнтaльнocтi ^octoí гipcькoï люднocтi — диxoтoмiчнicть cвiтoглядy щo fpyнтyeтьcя на xpиcтиянcькoмy та язичницьюзму пpoтиcтoяннi [Kocтoмapoв 1994: 257]. За ^o-
вами вceзнaючoгo ^pa^pa, пpocтoдyшний вepxoвинeць «wierzyw Bogaiswegoproboszcza, modlisiç ibijepoklonywcerkwi, alestrzezesiç najpilniejzadzierac zdiablem, wyzywac swawol-nieczaryiuroki. Doczarownicyniejestwprawdzie zmilosci^ izaufaniem, aleprzejçtytajemn^ zgroz^, nieodwazylbysiç nigdydraznic jejgniewu, wyzywac jejsil czarodziejskich» [Lozinski 195б: 12S]. Caмe тoмy «doznawszy pomocy Czarnego Matwija, nie omieszkal zaraz przezorny góral dac na mszç, pokropic swiçcon^ wod^ chatç i obejscie, aby tym sposobem oczyscic siç od wszelkich zlych wplywów i ostrzec od dalszych zgubnych nastçpnosci, Pokazalo siç tez w samej rzeczy, ze przy takich srodkach ostroznosci pomoc Czarnego Matwija nikomu nie przynosila zguby ani na duszy, ani na ciele, i choc sam Matwij byl "niesamowitym", nie ogarnial nikogo zlym wplywem i nie narzucal na innych czartowskich sieci» [Lozinski 195б: 43]. Bитicнeний y пpocтip aнтикyльтypи, Чopний Maтвiй cтaв пocepeдникoм мiж cтapими i нoвими уявленнями, дoзвoлeним i зaбopoнeним, вipoю та вipyвaннями.
Meдiaтopoм мiж cвiтaми — людстким та iнфepнaльним — e лeгeндapнa ^CTan, улю-блений гepoй бaгaтьox пoльcькиx poмaнтикiв Bepнигopa [див. шиpшe: Makowski 1995]. Зали-шаючи нapaзi ocтopoнь acпeкт йoгo пoлiтичнoï дiяльнocтi та poлi в icтopií, нeoбxiднo пpoaнaлiзyвaти мiфiчний бiк цьoгo oбpaзy — вopoжбитa, пpopoкa, людини з отмеж^вя уявлень npo íí земне i отзаземне icнyвaння.
Bepнигopa y poмaнi А. Mapцiнкoвcькoгo «Haдднiпpянcькe пoгpaниччя» виxoдить на cцeнy пoдiй y степу — на apern 6opom^ бoжecтвeнниx i диявoльcькиx cил. Brn вecь чac вiдчyвae i бачить це зи-кнення, вoнo зaвaжae отго нopмaльнoмy icнyвaнню. Biн пocвячeний y невидиме для шшж, адже caм пepecтyпив межу, пpoйшoвши чopтiвcькy шщацш — вбивши бpaтa cвoeí' дpyжини. Kam та пе-peлюбник наклав на тебе пoкyтy — вiдлюдництвo, caмoтнicть y мoлитвi. Biдтoдi вш oпинивcя пoзa чacoм, y безчага, адже не знae, як дoвгo пepeбyвae в cтeпy: «Te wlosy byly wtedy czarne, cialo zdrowe i jçdrne, kiedy ucieklem od ludzi... A przecie totemu zaledwo miçsiçcy kilkanascie» [Nowosielski 18б3, 1: 2б2]. У тяжкий xвopoбi вiн «зaвмep» (тoбтo, за иapoдиими уявленнями, зacнyв лeтapгiчиим cиoм) i чepeз цей пepexiд в iнфepнaльний cвiт пoтpaпив y пoтoйбiччя, пoбaчив нeвиcлoвлeнi людcькoю мoвoю муки гpiшникiв та paйcькi poзкoшi бла-гocлoвeнниx. Con, щo дae мoжливicть opieнтaцiï в мапн^му й мiфoлoгiчнoмy пpocтopi, cпopiднeний iз пpopoцтвoм. Як зiзнaeтьcя caм Bepнигopa, пicля зaвмиpaння вiн вЦ^ив y co6í дap бачення майбут-ньoгo i вiдчyв, щo мав poзпoчaти Бoжe пocлaння y cвiтi, пepeдpiкaючи кpивaвi пoдiï cepeд
польсько! громади пограниччя. У випадку Вер-нигори сон також стае чимось на зразок катарсису — розумшня власно! ^ховност та потреби очищення душь
Постать пророка у ромаш «Вернигора» М. Чайковського надзвичайно вирiзняеться iз-пом!ж шших образ1в, створених романтиками: чи то Л. Семенським, чи Ю. Словацьким, чи то зга-даним А. Марцшковським. Вернигора — особа з помеж1в'я свтв, натхненний самими Господом Богом — освячуе тут шший, Цеолопчний мiф, творений з1 спещальною метою: укра!нський народ мае об'еднатися !з польським заради вЦбудови велико! вичизни — Реч1 Посполито!. Образ му-дреця, посередника у передачi пророцтв вима-льований за допомогою надзвичайно «приземле-них», реалктичних штрих1в, тобто м1ф1чний герой у перспектив! вталення свого 1деолог1чного послан-ня, позбавлений автором таемничо! незвичност1 та вщунсько! г1дност1 [див. ширше: К^ар1$7е'^$к! 2006: 59-66].
Сон у м1фолопчшй свЦомостп трактуеться як можлив1сть перемщатися у потойб1чний св1т, тобто реактуал1зувати сакральну сферу [Апинян 2005: 89]. Вш дае альтернативу звичайному шляху смертх, яким людина може дктатися на «iнший б1к» буття. Даром м1стичного перем1щення в са-кральний св^ у народному тлумаченнi над!леш лише надзвичайнi люди: грiшники, що покаяли-ся; люди, якi пережили надзвичайш потрясшня; калiки та юродивь «Завмирання», яке пережив Вернигора у ромаш «Наддншрянське пограниччя», стало долею й шшо! геро!н1 з1 значущим 1м'ям — Ярини Замирайлихи. Ще в дитинств1 во-на двiчi засинала летаргiчним сном, проте лише шсля сильного життевого випробування — смерт1 чолов1ка 1 д1тей — вона була допущена ув1 сш до споглядання потойб1чного св1ту. Пройшов-ши справжне очищення — неначе п'ять к!л пекла протягом п'яти дшв — вона заново народилася на свгг 1 присвятила себе справ1 молитви та прослав-ляння Господа у ж1ночому чернечому монастир1, поеднуючи його 1з подорожуванням 1 жебрацтвом. Пiсля такого особливого спглкування зi сферою 1нфернального Ярина отримала дар знахарюван-ня та передбачення: вона також, як i Вернигора, вЦчувае наближення катастроф1чних подш — «widzikrewiwietrzyzapachtrup6w» [Мо'о$1е1$к1 1863, 1: 157]. Як кожен посередник м1ж сакральним та iнфернальним, Ярина здобувае по]шж людей 1м1дж «непевно!», «дивно!», «божев1льно!».
Пророчим даром у цьому профанному свт над1леш також люди незвичш за своею зовн1шн1стю, калжи. Ця ознака iнфернальностi (почварнiсть) 1 водночас помеж1вност1 (перебування м1ж св1том людським 1 позасв1том через нев1дпов1дшсть людсь-
ким нормам) дае !м можлив1сть отримати особливий суспiльний статус — людей недоторканих i не-бажаних, як1 викликають в1дразу 1 страх. Галерея портретав геро!в «Надншрянського пограниччя» А. Марцiнковського репрезентуе таке почварне дитя — малого кальку, що передржае майбутне вс1м охочим його знати. Балансування на пограниччi сакрального 1 профанного та доведення майже до святосп, що призводить 1 до безкарноста, дае цш дитиш можлив1сть глузувати, вимагати, панувати над оточенням. 1вась перший (а будуть ще два перед-чуття — Ярини 1 Вернигори) у символ1чний споаб передр1кае под!! Колнвщини: на вид поляка чи еврея йому весь час вбачаеться гонт ! якась зал^зяка (алюз!! до пр1звищ керманич1в повстання), а все це поляку та еврею «на погибель».
Смерть, що веде людину у потойбiчний св^, долучае !! до сакрального. У м1фолог1чному свиобаченш станом, вЦповЦним до смертельного, е слшота, адже людина не в змоз1 бачити свп:, занурюеться у темряву, що рiвнозначна смерть Водночас «священна слшота — це тягар i велич обраних, долучених до сакрально! сфери» [Апинян 2005: 101]. Слшцями, обраними, наближе-ними до Бога через зосереджешсть на своему внутр1шньому спогляданн1 (адже зовшшне не-можливе у зв'язку !з з1рванням зорового контакту з1 свитом), та через те особливо шанованими серед укра!нського народу завжди були лирники й кобзарь Майже кожен тв1р, що з'явився на анал1зованому пограниччi, приносить такий образ слшця, який мав музичн1 й оповЦш вмшня, бавив народ тснею, думою або розповЦдю та водночас ставав носкм iсторично! пам'ятi народу. У свт реалш помеж1вно! польсько-укра!нсько! спгльноти образ л1рника-слшця — авторитетно! ! впливово! люди-ни — з Цеолопчних мiркувань ставав приводом до насл!дування (як-от в «Отщ Никон!» Т.-Т. бжа). Псевдослшота вЦкривала двер1 до людських душ ! дом1вок, стаючи знаряддям маншуляц!!.
Отже, локальний м1ф на пограничч! кнування двох народ1в ! культур най!рунтовшше проявляеться у сп1вбутт1 двох сфер м1фу — сакрально! ! профанно!. Народн! уявлення про божественний та шфернальний свiт, якi знайшли вЦображення у творчост! польських письменник!в, сво!м коршням сягають мiсцевих стародавнiх переказiв, легенд, обряд1в, забобошв та шших рел1кт!в язичницьких уявлень укра!нсько! людностх, поеднаних iз хри-стиянською традицкю. Яскравим прикладом тут може бути творчкть М. Чайковського, для якого ця земля — кра!на могил, що приховують свою кторш, викликають побожний страх, а над ними з'являються надприродш ктоти. Це кра!на, де !снують ! допомагають чари, де чаклунка може вЦвернути чуму вiд села, де люди перебувають
О
н
><
X
с!
О! ^р
О!
к
го р
о
-О .X
"го р
о
-О -О
о
2 5У 2 О
х
р
^
н
го р
О! и
го
0 р
X
1
О! X -О
го р
^ го
го
го р
1.0
оо
Г\|
LO
О
CM
го
го
Ol А
(К
го
(LI
О
о
у постiйних взаеминах Í3 потойбiчними силами, надiленi здатнiстю ix бачити. Це tí мiфiчнi часи, як! не лише вЦзначалися мирним ствжиттям ко-зака, ляха i татарина, а й природным паралель-ним ^нуванням двох свiтiв. Серед високих пр, як у романi В. Лозинського, поруч Í3 людьми живуть чорти i злi духи, вЦьми i знаxарi, «диявольсьы» птахи i тварини, ростуть мапчш рослини. Навиь люди пiд впливом грiзноi аури набувають окремих «фантастичних» рис: «диких» очей, «дивно гарно! i дико!» постатi, «фантастичного» вигляду. Уява вiруючого i водночас забобонного мiсцевого населения населяла довклля рiзними дивовижними, фантастичними ^тотами, що належать до св^у померлих, а в певних нез'ясовних явищах природи вбачала виивки злих сил. Будь-яка людина, що мала фiзичнi вади, викликала страх сво'1'м зовнiшнiм ви-глядом, вЦсувалася громадою на маргiиеси i ставала в ii очах ут1ленням самого чорта. Том як людина, над1лена магiчними знаннями, трактувалась як по-середник мiж потойбiччям i посейбiччям.
Сакральне - профанне у мiфi польсько-укра-шського лiтературного пограниччя оприявнюе спiвiснування божественного (духи предкiв, «фата моргана», епiфанiя), диявольського (злий дух, чорт) та посередницького мiж свиами «sacrum» / «profanum» (вЦьма, герой-маргiнал, сон, калщтво, слiпота). Виокремлеш концепти свiдчать про тривале народне тдг'рунтя свiтосприйняття польських письменникiв, втягнутих в орбiту впливiв украшсько'1' культури, та горизонти трансформацп елементiв мiфiчниx структур, отриманих через по-середництво рiзниx фольклорних жанрiв.
Л1ТЕРАТУРА
Апинян Т. А. Мифология: теория и событие. СПб., 2005.
Брацка М. Польська проза 40-80-х рокш Х1Х столггтя: м1ф — кторш — цшноста. Кив, 2013.
EÁÍade М. Священне i мирське; Мiфи, сновидшня i мктерп; Мефктофель i андрогш; Окультизм, во-рожбитство та культурш уподобання. Кшв, 2001.
Сршов В. Польська мемуаристична лггература Право-бережно! Украши доби романтизму. Житомир, 2010.
Зварич I. М. Мiф у сучасному художньому мисленнi. Черн1вц1, 2006.
Каюа Р. Людина та сакральне. Кшв, 2003.
Костомаров М. Слов'янська м1фологш. Кив, 1994.
Радишевський Р. «Украшська школа» в польському романтизмi як мiжнацiональна лiтературна фор-мацш // Слов'янсьы обрп. Вип. 2. XIV Мгжнародний з'!зд славгстш (10.09-16.09.2008, Охрид). Кшв, 2008.
Сухомлинов О. Культурш пограниччя: новий погляд на стару проблему. Донецьк, 2008.
Kwapiszewski M. Powiesc historyczna z tez^. O «Werny-horze» Michala Czajkowskiego // Kwapiszewski M. Pózny romantyzm i Ukraina. Z dziejów motywu i zycia literackiego. Warszawa, 2006.
Lawski J. Mickiewicz—mit — historia. Studia. Bialystok, 2010.
Lozinski W. Czarny Matwij. Kraków, 1956.
Makowski S. Wernyhora. Przepowiednie i legenda. Warszawa, 1995.
Nowosielski A. [Marcinkowski A.] Pogranicze Naddniepr-zanskie. Szkice spolecznosci ukrainskiej w wieku XVIII. Kijów, 1863. Т. 1-2.
REFERENCES
Apinjan T. A. Mifologija: teorija i sobytie. St. Petersburg:
Izd-vo Peterb. un-ta, 2005. 281 p. Bracka M. Pol's'ka proza 40-80-h rokiv XIX stolittja: mif—
istorija — cinnosti. Kiiv: Talkom, 2013. 360 p. EliadeM. Svjashhenne i mirs'ke; Mifi, snovidinnja i misterii; Mefistofel' i androgin; Okul'tizm, vorozhbitstvo ta kul'turni upodobannja. Kiiv: Osnovi, 2001. 591 p. Grshov V. Pol's'ka memuaristichna literatura Pravoberezhnoi Ukraini dobi romantizmu. Zhitomir: «Polissja», 2010. 454 p.
Zvarich I. M. Mif u suchasnomu hudozhn'omu mislenni.
Chernivci: Ruta, 2006. 43 p. Kajua R. Ljudina ta sakral'ne. Kiiv: Vakler, 2003. 256 p. Kostomarov M. Slov'jans'ka mifologija. Kiiv: «Libid'», 1994. 384 p.
Radishevs'kij R. «Ukrains'ka shkola» v pol's'komu ro-mantizmi jak mizhnacional'na literaturna formacija. Slov'jans'ki obrii. Vip. 2. XIV Mizhnarodnij z'izd slavistiv (10.09.-16.09.2008, Ohrid). Kiiv, 2008. P. 572-596.
Suhomlinov O. Kul'turni pogranichchja: novij pogljad na staru problemu. Donec'k: TOV «Jugo-Vostok Ltd», 2008. 212 p.
Kwapiszewski M. Powiesc historyczna z tez^. O «Werny-horze» Michala Czajkowskiego. Kwapiszewski M. Póíny romantyzm i Ukraina. Z dziejów motywu i zycia literackiego. Warszawa: Wydawnictwo IBL, 2006. P. 35-80.
Lawski J. Mickiewicz — mit — historia. Studia. Bialystok:
Trans Humana, 2010. 440 p. Lozinski W. Czarny Matwij. Kraków: Wydawnictwo Lite-
rackie, 1956. 342 p. Makowski S. Wernyhora. Przepowiednie i legenda. Warszawa:
Czytelnik, 1995. 268 p. Nowosielski A. [Marcinkowski A.] Pogranicze Naddniepr-zanskie. Szkice spolecznosci ukrainskiej w wieku XVIII. Kijów: Nakladem Leona Idzikowskiego, 1863. Vol. I. 310 p.; vol. 2. 236 p.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (Киев, Украина).
Поступила в редакцию 10.03.2016 г.
Received 10.03.2016 г.
UDC 821.162.1.09 (477) SACRED - PROFANE IN THE LITERARY MYTH
OF THE POLISH-UKRAINIAN BORDERLAND OF THE MIDDLE OF THE NINETEENTH CENTURY
M. V. Bratska
The article analyzes the elements of the sacred and the profane in the literary myth of the Polish-Ukrainian borderland of the middle of the nineteenth century. In this myth the divine coexists with the devil, confirmed heroes intermediary or borderline states. All this shows people's worldview foundations of Polish writers interested in Ukrainian culture and the breadth of the transformation capacity of mythical structures borrowed from folklore.
It is proved, that Ukrain public literature, in particular, it's song arsenal, fairy tales, legends, riots were the source of an art ideas and poetic inspiration for an art self-realization of Polish writers. In this works the world of Ukrain public demonology, public "fantasy", believing of Ukrain people in demonic force, life after death, became the source of sacral and infernal. Spirits of ancestors, devils, mermaids, wood goblin, waters, witches are integral part of an art world of many analysing works. The article discusses proze of more famous Polish writers of the middle of the nineteenth century (M. Grabovsky, A. Martsinsky, S. Fish, M. Chajkovsky, S. Milkovsky, Lozinsky, Ya. Zakharyasevich and others). An author of the article concludes that art world of works of this writers represented
BRATSKA MARIA V.
Doctor of Philology, Associate Professor of Kiev National University named after Taras Shevchenko E-mail: olk32@ukr.net
o
I—
l_l
X X
OJ
a
OJ
by mixture of Christianity principles, pagan understanding and prejudices. Local myth has not only o;
Christianity factors in its basis, but also pagan and folklore one — public understanding, which keeps J
memory about old myth time.
KEY WORD S: myth, sacred - profane, Polish-Ukrainian literary borderland.
ro a
o
-O lj .X
"ro a
o
-O -O
o
it 2 >i 2 o x
a
^
i—
ro a
OJ u
ro
0 a
X
1
OJ X -O
ro
a ^
ro
ro ^
u
ro a
LO CO
