CC BY
15
нистически деформированной среды взаимодействия. Главной задачей Центра является восстановление уровня социального функционирования, повышение качества жизни детей и подростков с гиперкинетическими расстройствами, детским аутизмом, ДЦП, синдромом Дауна и другими нервно-психическими расстройствами.
Работа специалистов Центра основана на принципе полипрофессиональной команды с применением муль-тимодальных методов.
В работе Центра используются методы анималоте-рапии, ландшафт- и гарден-терапии, игровой психотерапии, арт-терапии (студия для рисования, лепки, песочной терапии, глинотерапии), трудотерапии. При индивидуальной и групповой работе используются различные элементы когнитивно-бихевиорального, рационального, детского аналитического, релаксационного и других методов психотерапии.
В исследовании участвовали 200 семей с детьми, имеющими расстройства психического развития и поведения.
В ходе работы были сформированы 4 группы исследуемых с различными нозологическими формами:
— группу 1 составил 51 ребенок с диагнозом «гиперкинетические расстройства» (Б90);
— группу 2 — 43 ребенка с диагнозом «расстройство социального функционирования» (Б94);
— группу 3 — 52 ребенка с диагнозом «специфические расстройства развития школьных навыков» (Б81);
— группу 4 — 54 ребенка с диагнозом «специфическое расстройство развития двигательных функций» (Б82).
Выводы
1. Основными критериями эффективности работы Центра являлись: стабилизация психоэмоциональной сферы детей и подростков с коморбидными заболеваниями неврологического и поведенческого спектра, их социальная адаптация (взаимодействие со сверстниками, воспитателями, учителями, родителями), формирование конструктивных паттернов поведения.
2. Проведенный анализ состояния проблемы психической патологии непсихотического регистра у детей подтвердил актуальность формирования комплексного медико-психологического сопровождения данного контингента.
3. Определены принципы оказания медико-психологической помощи детям с психическими и поведенческими расстройствами, которые позволили усилить эффективность применяемых методов психокоррекции.
4. Сформирована система медико-психологического сопровождения детей с психическими и поведенческими расстройствами.
5. Выделены основные критерии эффективности медико-психологической коррекции формирования конструктивного типа семейных взаимоотношений и социальной адаптации.
6. Апробация полученных результатов на первичном этапе работы Центра показала свою эффективность у 74,5 % детей с диагнозом Б90, 86,0 % детей с диагно-
зом Б94, 50,0 % детей с диагнозом Б81 и 48,1 % детей с диагнозом Б82, которые получают медико-психологическую коррекцию.
УДК 614.2:614.8.067.3-053.3+614.812(477)
моюЕенко р.о.
Национальна медична академя пслядипломно/ освти I'менI П.Л.Шупика МОЗ Укра/ни, м. Кит
РОЗВИТОК в украТн медико-сошальноТ
допомоги д1тям раннього в1ку з обмеженими можливостями ЗДОРОВ'Я
Динамка основних показниыв здоров'я дитячого населення сьогодш вщзначаеться суттевим накопи-ченням хрошчно! патологи з раннього дитячого вшу. Така ситуащя зумовлена щлою низкою причин — вщ суттевого попршення екологи, оточуючого середовища, способу життя батьюв i самих дггей i до значного про-гресу в медициш, що дае можливють вижити бтьшосп малююв, у тому чист iз тяжкою патолопею.
Це накладае на суспшьство вщповщальнють впро-ваджувати ефективш програми, спрямоваш на поси-лення уваги до дггей з особливими потребами з самого раннього вшу.
Укра!на мае багато здобутюв у цш сферг Передушм це стосуеться зниження за останш десятирiччя захворю-ваносп немовлят бгльш як удвiчi завдяки впровадженню сучасних перинатальних технологий, вирiшенню низки питань, спрямованих на попередження вроджено! та спад-ково! патологи, вчасну диагностику хвороб та !х лiкування. Запроваджено сучаснi медико-сощальш реабiлiтацiйнi технологи, удалося створити понад 45 центрiв медико-сощально! реабштаци в системi МОЗ Укра!ни, робота яких перш за все спрямована на надання комплексно! реабштацшно! допомоги дням раннього та дошкольного вку. Функцiонуе 226 центрiв ранньо! медико-сощально! реабштаци в системi Мiнсоцполiтики. Проте кожний iз цих центрiв, виконуючи дуже важливу роботу, мае певш проблеми в наданнi допомоги ам'ям iз такими детьми. На мш погляд, основними з них е вщсутнють комплексностi послуг (медичних, педагопчних, соцiальних, iнших), не-достатня шмейна центрованiсть, а також територiальна вщдалешсть, що значно ускладнюе доступнiсть допомоги.
Сюльки ж дiтей раннього вшу (0—3 роки) за досвщом кра!н, де iснуе стала система надання комплексних ме-дико-сощальних послуг (кра!ни бвропи, США тощо), потребують додаткових програм раннього втручання — реабiлiтацii? Орiентовно зазначаеться цифра близько 15 %, тобто в Укра!ш це близько 200 тисяч дггей.
Найбшьший вплив у ранньому дитячому вiцi, ура-ховуючи пластичнiсть процесiв i можливють реального зменшення патологiчних вщхилень в органiзмi дитини, мае саме втручання медичних технологiй у комплексi з шшими. Проте чи в змозi 45 центрiв системи МОЗ надати таку комплексну допомогу. На жаль, ш. Це центри, яю в
бiльшостi можуть надати таку важливу консультативну, дгагностичну, лiкувальну допомогу, включити елементи соцiального та педагогiчного супроводу шм'!, у кращому випадку закласти елементи шмейно! центрованостi в реа-бiлiтацiйнi технолог!!, але пост1йно ефективно спостерiгати таких дггей невелика кшьысть центрiв просто не в змозг
Навiщо взагал! впроваджувати додатковi послуги раннього втручання-реабштацп в системi охорони здоров'я?
Це обумовлюеться ц1лим рядом причин:
— переходом на обслуговування лшарем загально! практики — шмейно! медицини, сталим дефiцитом ка-др!в у системi первинно! медико-санггарно! допомоги (ПМСД), передушм педiатрiв;
— зростанням ылькосп дiтей з особливими потребами (ыльысть дггей-швалщв у дитячш популяци сягае близько 2 %);
— сучасними даними про розвиток мозку дгтей раннього вшу;
— стресом, який переживае с!м'я у зв'язку порушен-нями в розвитку або серйозними медичними станами, вгдсутнютю достатн1х знань та часу в лшар!в та медсестер ПМСД;
— роллю стаб1льних в!дносин для розвитку дитини й теорiею прихильност!;
— впливом проживання в закритому заклад! на розвиток дггей раннього в!ку;
— усшхом програм раннього втручання в шших кра!нах (США, Шмеччина, Португал!я, Рошя тощо).
Що охоплюе система раннього втручання? Ви-значення бвропейсько! асощаци раннього втручання Eurlyaid (1993): «Ранне втручання являе собою вш види заход!в, ор!ентованих на розвиток дитини, а також на супровгд батьыв, як! здшснюються безпосередньо i не-гайно тсля визначення стану та р!вня розвитку дитини. Ранне втручання спрямоване як на дитину, так i на батьыв, шм'ю та !1 сощальне оточення».
Росшська асощащя раннього втручання в Стандарт-них вимогах до оргашзаци дГяльносп служби раннього втручання (2012), розроблених спгльно з бвропейською асощащею з раннього втручання, визначае ранне втручання як «систему р!зних заход!в, спрямованих на розвиток дггей раннього вшу з порушеннями розвитку або ризиком появи таких порушень, i заход!в, ор!ентованих на шдтримку батьыв».
На мш погляд, витоки ще! системи в кра!ш почина-ються в малопотужних, поодиноких сьогодн! центрах (кабшетах) катамнезу, як! створюються в мереж! пери-натальних центр!в (ПЦ) III р!вня, яких побудовано в Укра!ш лише 12. Проте почати спостереження в таких центрах (кабшетах) катамнезу зможуть тгльки т! дгти, як! були народжен! саме в ПЦ.
Дискус!!, що точаться з приводу функцш таких центр!в (кабшепв) катамнезу, в основному пов'язаш з тим обсягом реабшггацшних послуг, як! хотшося б надавати в них дгтям. Центр (кабшет) катамнезу не
повинен надавати широкий спектр реабшггацшних послуг, ш заходи слгд усе ж таки переносити в спеша-лiзованi реабiлiтацiйнi центри, i значну роль повинна вщгравати мережа центрiв раннього втручання, про як йтиметься нижче.
Склад персоналу центру (кабшету) катамнезу у ПЦ: лшар педiатр-неонатолог, дитячий невролог, ынезиге-рапевт (фiзiотерапевт), сурдолог, дитячий офтальмолог, лшар УЗ-дiагностики, лшар-функцюналют, психолог, середнiй медперсонал.
Завдання такого центру (кабшету) катамнезу поля-гають у професiйному консультуваннi, дiагностуваннi, мониторингу, своечасному направленнi для консуль-тування в iншi лiкувальнi заклади протягом перших двох роив дггей iз певними проблемами у здоров'!, яы народились у ПЦ.
Для комплексно! допомоги таким дгтям сьогодт вкрай необидно не втратити здобутки та напрацювання педiатрично! мереж^ яка в межах реформування буде сконцентрована на вторинному рiвнi надання допомоги.
Центри раннього втручання краще за все було б доцшьно створити на базi наявних дитячих полшлшк, центрiв ПМСД, будинкiв дитини, консультативно^а-гностичних центрiв II рiвня iз розрахунку орiентовно на 1 на 15 тис. дггей (до 300 дггей 0—3 роыв обслуговування на рш).
Персонал центру раннього втручання ми* би склада-тись орiентовно з лiкаря-педiатра або невролога дитя-чого, психолога, спецiального педагога, ынезигерапевта (фiзiотерапевта), логопеда, середнього медперсоналу.
Яы саме дiти можуть входити до цшьово! групи i яы кригери включення в програми раннього втручання? Передушм це дни вгд 0 до 3 рок1в iз порушеннями розвитку, вiдставанням або високим ризиком вiдставання в таких сферах:
— велика та тонка моторика, сенсорне сприйняття, когштивна, комушкативна, адаптивна поведiнка (нави-чки самообслуговування та соцiальнi навички);
— генетичнi порушення (синдром Дауна тощо);
— руховi порушення при рiзних неврологiчних за-хворюваннях (ДЦП, нейром'язовi захворювання тощо);
— стани шсля травм та оперативних втручань; мно-жиннi порушення;
— порушення аутистичного спектра;
— сенсорш порушення;
— недоношеш, екстремально низька маса тша при народженнi тощо;
— дни, якi мають виявлене вгдставання в розвитку;
— дiти з сошально дезадаптованих сiмей.
На жаль, сьогодш таким датям придшяеться мало ува-ги як через недостатшсть квалiфiкацi!' лiкарiв, так i через вщсутшсть кадрiв у мереж1 первинно! медико-санггарно! допомоги. Особливо це стосуеться стьського населення, населення маленьких мют та мiстечок.
Цiлi i завдання системи раннього втручання, почи-наючи з центрiв (кабiнетiв) катамнезу:
№ 3(65), 2014
www.mif-ua.com
167
— ранне виявлення порушень та своечасне направ-лення до необхщних фах1вщв на консультування;
— забезпечення послуг м1жсекторальних (медичних, соц1альних, психолопчних, педагог1чних) для уникнен-ня затримки розвитку або м1н1м1зац1я ще! затримки, у тому числ1 спостереження в домашшх умовах;
— надання допомоги батькам для ix адаптацн та створення оптимальних умов для розвитку та навчання дитини;
— формування та розвиток здатносп до самостшного життя в сусп1льств1;
— п1двищення р1вня компетентност1 батьтв та 1нших члешв с1м'1;
— сприяння соц1альн1й штеграци с1м'1 й дитини;
— запоб1гання 1нституц1онал1зацй' дитини.
Ранне втручання дозволяе зекономити кошти на л1кування, спещал1зоваш програми та послуги, а також збтьшити надал1 продуктивн1сть в дорослому вщ1, за розрахунками Barett (2000) в США, в1д 30 до 100 тис. дол. США на дитину.
Сьогодш створення додаткових елеменпв системи реабштацн потребуе ресурс1в, як фшансових, так i кадрових, значного посилення нормативно-правового регулювання створення системи реабштацшних послуг для д1тей, впровадження м1ждисципл1нарного п1дходу, переходу в1д медичноi' до соцiальноi' модел1 1нвал1дност1. Затримка в ц1й робот1 i надал1 залишае д1тей раннього в1ку без достатньо ефективних програм реабштацн, сталого мон1торингу за !х виконанням, а також не використовуеться для вщновлення здоров'я найбтьш важливий для розвитку дитини раннш в1ковий пер1од.
Висновки. Таким чином, сьогодн1 в Укра1ш 1снуе потреба в суттевому реформуванш мереж1 надання реабштацшних послуг для дггей раннього в1ку з обмежен-нями житгедiяльностi. Така система повинна бути суттево розширена, починаючи в1д центр1в (каб1нет1в) катамнезу у перинатальних центрах до центр1в раннього втручання, яи треба формувати на принципах доступност (загаль-на, територ1альна, фшансова), м1ждисципл1нарност1, р1зноман1тност1 програм i послуг; сшейно! центрованост1; надання послуг, яи охоплюють вс1 сторони життя дитини.
УДК 616.899-053.1-53.2-036.81+614.2:616.8-036.81
ПОРОШИНА Е.В., ЕВДУЩЕНКО Т.Г, ЕВТУШЕНКО О.С., ЯНОВСКАЯ Н.В.
Донецкий областной детский клинический центр нейрореабилитации
реабилитация детей с болезнью дауна в условиях специализированного реабилитационного центра
Актуальность. Синдром Дауна — это врожденное нарушение развития, проявляющееся преимущественно умственной отсталостью, нарушением развития костной системы и другими физическими аномалиями.
Последние научные работы опровергают многие сделанные ранее заключения, в том числе утверждение, что дети с синдромом Дауна обычно имеют сильно выраженное или глубокое отставание в умственном развитии. Интеллектуальную деятельность некоторых детей можно назвать пограничной или находящейся в пределах между низкой и средней, и только совсем немногие дети имеют сильно выраженную задержку интеллектуального развития.
Материалы и методы. В течение 3 лет увеличилось число детей с синдромом Дауна, прошедших лечение в центре реабилитации: в 2011 году — 9 детей, в 2012 году — 19 детей, в 2013 году — 20 детей. Это дети в возрасте от 1 до 15 лет.
Все дети осматриваются педиатром, неврологом, психиатром, психологом и логопедом. Дополнительно консультируются окулистом и сурдологом (т.к. часто встречаются сопутствующие нарушения зрения и слуха).
С раннего возраста моторные и речевые функции развиваются с задержкой: держать голову начинают с 4—5 мес., сидеть — с 8—9 мес., ходить — к 2 годам. Первые слова появляются к 2 годам, фразовая речь — к 4 годам.
Интеллектуальное недоразвитие имеет специфические особенности: мышление тугоподвижно, но развивается благодаря способности к подражанию. Характерна большая сохранность эмоциональных и личностных проявлений, благодаря этому дети хорошо адаптируются в семье и обществе.
Состояние речевой функции мы оцениваем согласно балльной шкале, включающей такие показатели, как степень выраженности алалии, моторной афазии, апраксии, состояние тонуса артикуляционной мускулатуры, объем активных движений языка. У детей дошкольного возраста определяем уровень интеллектуального развития с применением теста прогрессивных матриц по Равену. Оценивается от 0 до 2 баллов. Детей школьного возраста оцениваем по шкале Векслера: 6 вербальным и 5 невербальным субтестам: осуществление простых обобщений, конкретизация понятий, нахождение общего, определение понятий, подбор противоположностей, нахождение лишнего понятия (определение интеллектуального индекса — IQ 0—100 баллов). Уровень социальной адаптации определяем для решения вопроса о возможности и форме обучения.
Клинико-инструментальное обследование включает: УЗДГ головного мозга и шеи (специфическая патология сосудов), ЭЭК (функциональная незрелость мозга: увеличено количество медленных колебаний, не оформлен альфа-ритм, отмечается низкая реактивность электрических потенциалов мозга на внешние раздражения), ЭМГ, МРТ головного мозга (недоразвитие лобных долей, ствола и мозжечка), ЭКГ, ЭхоКГ (врожденные пороки сердца).
В центре проводится комплекс лечебно-реабилитационных мероприятий:
1. Различные виды рефлексотерапевтического воздействия: скальп-терапия на 1-ю и 2-ю зоны речи и аф-
