Научная статья на тему 'Розвиток художньо-промисловоїшколи на Буковині в ХІХ-ХХ ст. '

Розвиток художньо-промисловоїшколи на Буковині в ХІХ-ХХ ст. Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

CC BY
121
29
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
Буковина / Галичина / народні традиції / ремесла / художньо-промислова школа / В. Шкрібляк / Bukovyna / Gutsulshchyna / folk trades / handicrafts / art-industry school / V. Shkriblyak

Аннотация научной статьи по искусствоведению, автор научной работы — В Ф. Пруcак, С Й. Навротний

Йдеться про необхідність дослідження витоків мистецької освіти в Україні як важливого компонента формування національної культури. Досліджено історію становлення та розвитку Вижницької художньо-промислової школи.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Development of art industry education in Bukovyna in XIX-XX centuries

This article considered the necessity of art education sources investigation in Ukraine as an important component of the national culture formation. It investigates the history of foundation and development of Vyzhnytsya art-industry school.

Текст научной работы на тему «Розвиток художньо-промисловоїшколи на Буковині в ХІХ-ХХ ст. »

4. ДИЗАЙН I МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

УДК 745/749:373.67 (498.6)] (091) Ст. викл. В.Ф. Прусак;

ст. викл. С.Й. Навротний - УкрДЛТУ

РОЗВИТОК ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВО1 ШКОЛИ НА БУКОВИН1 В Х1Х-ХХ СТ.

Йдеться про необхщнють дослщження витоюв мистецько! освiти в Укрш'ш як важливого компонента формування нацюнально! культури. Дослiджено iсторiю ста-новлення та розвитку Вижницько! художньо-промислово! школи.

Ключовi слова: Буковина, Галичина, народш традици, ремесла, художньо-про-мислова школа, В. Ш^бляк.

V.F. Prusak, S. Yo. Navrotny - USUFWT Development of art industry education in Bukovyna in XIX-XX centuries

This article considered the necessity of art education sources investigation in Ukraine as an important component of the national culture formation. It investigates the history of foundation and development of Vyzhnytsya art-industry school.

Key-words: Bukovyna, Gutsulshchyna, folk trades, handicrafts, art-industry school, V. Shkriblyak.

У час становлення та розбудови незалежно! Украши, утвердження li в свгговому сшвтоварист, зростае суспшьний штерес до iсторичних витоюв, духовно! спадщини украшського народу, рiвня науки й освiти, в тому чи^ мистецько! - необхiдного компонента нацюнально! культури. Це також особливо важливо тепер, коли намггилися прогресивш тенденци вiдродження на-родних традицш та мистецтв, зроблено першi кроки удосконалення профе-сiйноi' мистецько! освiти.

Поряд i3 загальновизнаними центрами тдготовки мистецьких кадрiв Киевом, Львовом та Харковом, для нас становить штерес iсторiя становлення й розвитку художшх та художньо-промислових шкш, що створювалися нап-рикiнцi Х1Х - початку ХХ столггь у найбшьш колоритних регiонах Укра!ни.

Буковина - одна iз мальовничих перлин Украши з характерним розма-!ттям природних умов, де с^мю вершини Карпат i пагорби пiдгiр'я поступо-во переходять у широку рiвнину, розташовану мiж рiчками Днiстер i Прут. Незважаючи на неодноразовi змiни нацюнально-полггичних режимiв на тери-тори Буковини, збереглась своервдна етнiчна культура, традици, фольклор, народнi ремесла.

1сторичне значення тут набула Вижницька Школа прикладного мис-тецтва, заснування яко! припало на перюд перебування Буковини у складi Австро-Угорсько! iмперii.

Останнi десятирiччя Х1Х ст. вирiзняе активний розвиток капiталiстич-ного виробництва, знеземелення селянства, занепад народних проми^в, ро-зорення сотень ремшниюв, якi переселялися в мiста у пошуках роботи, де вливалися в ряди безробггних.

Уперше питання про ввдкриття рiзьбярськоí школи у м. Вижниця поставила 1883 р. шспекторська комiсiя Мiнiстерства вiросповiдання й освiти Австро-Угорщини, яка обстежувала стан розвитку традицiйних ремесел Бу-ковини та Гуцульщини. З метою збереження залишюв та вiдродження народ-них ремесел комiсieю пропонувалось оргатзувати мережу фахових шил рГз-ного профшю, залучити до навчання дггей мiсцевого населення, якi заюнчили народт школи i мали здiбностi до традицшних ремесел [3, ст. 195].

Буковинський сейм не виявив достатньо! зацiкавленостi щодо вiдкриття ремюничих шил в передпрськш i гiрськiй частит Буковини та Гуцульщини. Натомiсть, першочергово вiдкривалися фаховi школи в Швденнш Буковинi, де переважно проживало румунське населення. Протягом 70-80-х рр. тут вщкрито ремiсничо-мистецькi школи у Сучав^ Радiвцях, Кiмполунзi, Сегетi.

Дослiджуючи iсторiю краю, Т. Максисько зазначив: "Австро-угорський уряд, виходячи зi сво!х окупацшних iнтересiв, не був зацiкавлений у розвитку професшно! освiти на Буковит i часто не давав дозволу на ввдкриття фахових шкiл навггь найнижчого типу. А тi школи, яю завдяки великих зусиль гро-мадськостi вдавалось вiдкрити, здебiльшого мали характер навчально-вироб-ничих майстерень, що налiчували два-три десятки, а то й менше учнiв, якi одержували тут переважно практичт знания". Вiн також стверджуе, що: "Всi без винятку професшт школи на Буковинi були створен завдяки громадсь-костi, з шщативи ремiсникiв, робiтникiв, передово! штели-енци" [4, ст. 102].

Тшьки на початку 90-х рр. XIX ст. ситуащя дещо змiнилася. Пред-ставники украшсько! громадськостi домоглися бiльш широкого представниц-тва у Австро-Угорському сеймi. Украшсью парламентарi, поряд з iншими пи-таннями, вимагали оргашзаци в повггах, де проживае "русинське" (украшсь-ке) населення, ввдкриття фахових шкiл, у тому числГ в м. Вижниця. Протягом десяти роив в Швшчнш Буковиш ввдкрито низку ремiсничих шкш. Пiсля ре-оргашзаци Чершвецько! промислово! школи створено вiддiл столярства (1891), де вивчали рiзьбярство й основи образотворчо! грамоти. Сторожи-нецька школа лозоплетшня розпочала дiяльнiсть 1891 р., и керiвник i педагог Т. 1ваницький закiнчив спецiальнi курси художнього лозоплетшня у Ввдш. З 1899 р. ввдома Чернiвецька школа рисунку й малярства - приватний заклад художника М. 1васюка.

У 1894 р. Буковину ввдввдав радник Австро-Угорського уряду з пи-тань розвитку народних проми^в В. Екснер, який досить негативно оцшив стан народних ремесел краю. Вш рекомендував Буковинському сейму розпо-чати пiдготовку ремшниюв у фахових школах. Крайове управлшня освiти скерувало у Вижницький повгг сво!х iнспекторiв з метою ознайомлення зi станом народних ремесел та проми^в у Вижницi й навколишшх селах. Ко-мiсiя узагальнила дат щодо кiлькостi ремiсникiв, традицiй домаштх про-мислiв, виявила 243 молодi особи, якi прагнули здобувати фахову освггу й "плекати домашню штуку". У мiстi Вижниця домашнiми ремеслами разом iз батьками займались 198 дггей; селах Виженцi - 25, Чорногузах - 11, Рiвня - 9 [3, ст. 196].

184

Сучасш теоретичш розробки в деревообробному i меблевому виробництвах

Крайове управлшня освГти неодноразово протягом 1899-1900 рр. над-силало у Ввдень на адресу Мiнiстерства вiросповiдання й освГти листи з обгрунтуванням необхадноста вГдкриття рГзьбярсько! школи у м. ВижницГ Широка громадськiсть багатонацiонального мГста також пiдтримувала iдею вГдкриття рГзьбярсько! школи у ВижницГ з метою вивчення г розвитку народного мистецтва Буковини й Гуцульщини.

Тшьки в серпт 1905 р. Мшстерство дало дозвш на вГдкриття мисте-цького навчального закладу в м. ВижницГ Крайовий комГгет ландтагу Буко-вини 19 серпня 1905 р. на своему заиданш прийняв ртення за № 774/05 про вГдкриття у м. ВижницГ середньо! промислово! школи шд назвою "Крайовий навчальний заклад для рГзьбярства та металево! орнаментики" - як фгтал Чершвецького промислового училища з трирГчним термшом навчання. Його директору, Емшю Кольбенгаеру доручили виршити практичн питання орга-нГвацГ! рГзьбярсько! школи [3, 198].

До школи запросили працювати вГдомих в краю рГзьбярГв, мосяжникГв та майстрГв столярно! справи. Управителем школи за сумшництвом став директор народно! хлоп'ячо! школи ГригорГй Туркевич. ФГнансування майбут-ньо! школи ще вимагало виршення, тому адмГнГстрацГя мГста створила благо-дГйний фонд, до якого вносили пожертви свГдомГ жителГ мГста [3].

15 жовтня 1905 р. вГдбулися вступш Гспити до Крайового навчального закладу для рГзьбярства та металево! орнаментики. АбГтурГенти складали Гспити з русинсько! (укра!нсько!) мови та арифметики (математики). Прийма-лися тшьки русини вГком 12-16 рокГв, що мали закГнчену народну школу та нахил до столярно! справи. Серед значно! кшькосл бажаючих навчатися в школГ, комГсГя вГдГбрала 20 здГбних Г обдарованих дГтей.

ОрганГзацГя навчального закладу вГдкрила для дГтей буковинських селян, робитниив, ремГсникГв, перспективи до професшно! мистецько! освГти. Навчальний заклад став осередком вГдродження традицшного народного мис-тецтва, виховання нацюнально! самосвГдомостГ мГсцевого населення. Протягом 1905-1918 рр. тут тдготовлено понад 100 фахГвщв народних ремесел.

Молодих рГзьбярГв навчали вГдомГ народнГ майстри, яю досконало во-лодГли секретами гуцульського народного мистецтва й творчо його розвива-ли. 1нструктором рГзьблення у 1905-1915 рр. працював Василь Шкрбляк (1856-1928). ВГн розвивав техшку "сухого" рГзьблення на деревГ, продовжу-вав традицГ! батька - ЮрГя ШкрГбляка. Як наслГдок творчих пошуюв Василя ШкрГбляка стало застосування шкрустацГ! рГзноколГрним деревом, бГсером Г перламутром. 1нший вихГдець з Гуцульщини, майстер шкрустацГ! Марко Ме-геденюк (1842-1912) уперше почав оздоблювати сво! вироби тшьки рГзно-кольоровими "пацьорками" (бГсером). Ще один фундатор школи - Василь Девдюк (1873-1951), вдосконалював техшку шкрустацГ! дерев'яних виробГв. ВГн ви!жджав до ВГдня, та ЮгославГ!, вивчав там народне й ужиткове мистец-тво [1, ст. 364]. Столярну справу викладали Кароль Покорний та ФедГр Гна-тюк. Директором навчального закладу у 1907 р. призначено Ф. Лишовського, який ^м адмшстративно! роботи, викладав профiлюючий предмет - фахо-вий та перспективний малюнок.

Школа 1910 р. перебираеться у власне примщення; вiдбуваeться певна реорганiзацiя, крiм так званого вщдалу "гуцульського домашнього промислу", що об'еднував вiддiли рiзьбярства та оздоблення металу, створено новий ввд-дiл столярства i токарства [4, ст. 104]. Навчання здшснювалось за трирiчною програмою, навчальний рiк тривав десять мiсяцiв. Навчальним планом перед-бачалась Грунтовна фахова та гуматтарна пiдготовка майбутнiх майстрiв ужиткового мистецтва. "Тижневе навантаження учня - пише Д. Козубовський, - становило: звича! - 2 год., укра!нська мова та граматика - 2 год., арифметика -

2 год., геометр1я - 2 год., фаховий та перспективний малюнок - 14 год., рiзьбяр-ство та шкрустащя - 14 год., мережкування та металева орнаментика - 12 год., столярство - 12 год., початкова наука - 6 год. тощо" [3, ст. 199].

Вижницька школа 1911 р. отримуе новий статус та назву - Крайовий навчальний заклад для столярства, токарства, рiзьбярства та металевоЧ орнаментики (оздоби). II випускники - квалiфiкованi майстри столярного та токарного ремесла, мали право ввдкриття приватних майстерень та шдготов-ки двох-трьох учшв в галузi декоративно-ужиткового мистецтва [3, ст. 202].

У перюд румунсько! окупаци Буковини навчальний заклад (19181931) функцюнував тд назвою Нижча школа ремесла, аз 1931 р. реоргатзо-ваний у середнш спещальний заклад - Iндустрiальну чоловiчу гiмназiю.

Зазначимо, що вс школи, навчально-виробничi майстернi i курси вiд !хнього заснування, утримувались на мiзернi мiсцевi кошти та за рахунок продажу учшвських виробiв. За висновками дослвдниюв при вiдсутностi коштiв "художньо-промисловi школи були змушет бiльше уваги придшяти виконанню виробiв для збуту, шж вихованню творчо! iндивiдуальностi учнiв. Часто дисциплши, якi були передбаченi програмою школи, не вивчалися або вивчалися незадовiльно" [4, ст. 105].

1940 р. на базi пмнази рiшенням Чершвецько! обласно! ради вiдкрито середнiй навчальний заклад - Вижницьке державне художньо-промислове училище. Тодi ж створено новий ввддш художньо! вишивки.

1949 р. училище перейменовано на Вижницьке державне училище прикладного мистецтва. В 50-х рр. д1яльтсть школи характеризуе поступо-вий перехвд вщ прямого копгювання зразкiв народно! творчостi та станкового мистецтва - до аналiзу регюнальних особливостей, пошук нових форм воображения традицiйного, органiчний взаемозв'язок ужитково! функци виробу, його художньо! якость Цi змiни пов'язанi з iменем Володимира Белiка (1928 р.н.), якого тсля закiнчення факультету iнтер'еру Львiвського державного iнституту прикладного та декоративного мистецтва (1953) скерували на посаду директора училища. З його шщативи ввддш художньо! вишивки орiенто-вано на вивчення основ моделювання та конструювання верхнього одягу, вщ-крито вiддiл художнього ткацтва, а 1955 р. - ввддш художньо! обробки металу

3 метою ввдновлення традицшних технологiй, що здавна розвивалися на Буко-винi. Оргатзовуеться група художникiв-конструкторiв. Свiдченням прогре-сивних змiн, "став комплексний дипломний проект штер'еру триюмнатного житла, над яким працювало 26 студентiв рiзних спещальностей" [2, ст. 81]. Проект тсля захисту 1963 р. експонувався на республшанськш виставцi у Киевi. Ця творча робота Вижницького училища отримала високу оцiнку.

186

Сучаснi теоретичш розробки в деревообробному i меблевому виробництвах

У 1989 р. ввдкриваеться нова спецiалiзацiя - художне оформлення. 1991 р. навчальному закладу присвоено iм'я одного з перших и майстмв -Василя Юршовича Шкрiбляка. У 1994 р. змшено статус i назву навчального закладу на - Вижницький коледж прикладного мистецтва 1м. В. Ю. Шкрiб-ляка. Заклад мае право тдготовки фахiвцiв двох освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв, а саме: "Молодший спецiалiст", спецiальностi -"Образотворче та де-коративно-прикладне мистецтво" (5.020208) i "Дизайн" (5.020210); "Бакалавр" - за спещальшстю "Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво" (6.020210). Вщповвдно коледж здшснюе тдготовку студентiв iз шести спецiалiзацiй: художня обробка дерева, художня обробка металу, художне ткацтво, художня вишивка; дизайн, образотворче мистецтво та креслення.

Вижницький коледж - центр мистецького життя на Буковиш, облас-ний навчально-методичний комплекс у складк Вижницько! школи-iнтернату, Вижницько! пмнази, 12-ти дитячих художнiх шкiл Чершвецько! областi.

Основне завдання комплексу - розвиток художньо! освiти в областа, традицiйного буковинського народного мистецтва, реалiзацiя концепци непе-рервно! освiти.

Л^ература

1. Iсторiя Украшського мистецтва. Том 4, книга друга. - К.: Наука, 1970. - 436 с.

2. Кравченко Я. Володимир Бшик (Белж)// Вюн. Львiв. акад. мистец. 1996, вип. 7. - С. 80-82.

3. Козубовський Д. Вижницький коледж прикладного мистецтва iм. В.Ю. Ш^бляка: ютс^я i сучаснiсть// Д!алог культур: Укра'на у свiтовому контекст! Художня освiта: Зб. наук праць. - Львiв, 2000, вип. 5. - С. 194-205.

4. Максисько Т. С. Художньо-промисловi та мистецью школи на Буковинi в кшщ XIX на початку XX ст.// Велике призначення радянського мистецтва. - Львiв, 1959. - С. 101-105.

УДК 7.01:745.51 Асист. 1.А. Юрченко1 - НУ "Льв1вська полiтехнiка"

ТРАДИЦП ТА СУЧАСН1СТЬ В ЯПОНСЬКШ МОДЕЛ1 ДИЗАЙНУ

Дослщжуеться специфжа прояву закону традицюнал1зму в сучасному дизайш на ос-нов1 анал1зу японсько! модел дизайну. Визначаеться провщна роль твор1в декоративно-ужиткового мистецтва Япони в формуванш сучасного образу вироб1в дизайну.

Ключовi слова: японська модель дизайну, традици формоутворення, декора-тивно-ужиткове мистецтво Япони, краса простоти образу.

I.A. Yurchenko -NU "Lvivs'kaPolitechnika" Traditions and modernity in the Japanese model of design

Particularities of reveal of traditionalism's law in modern design which are displayed in the analysis of Japanese model of design are investigated in the article. There are defined the leading role of works of decorative functional Art of Japan in the formation of the modern image of works of design.

Key words: Japanese model of design, traditions of form making, decorative functional Art of Japan, beauty of simplicity of image.

1 Кафедра Художшх основ i icTopii архггектури. 1нститут архггектури НУ "Льв1вська полгтехшка".

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.