CC BY
43
УДК 343.97
К. Б. Марисюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", професор кафедри кримшального права i процесу,
д-р юрид. наук, доц.
РОЛЬ ЖЕРТВИ У ГЕНЕЗ1 ЗЛОЧИНУ
© Марисюк К. Б., 2015
Стаття присвячена анаизу ролi жертви у reHe3i злочину. Проаналповано найхарактерншп п1дходи до цього питання. Вивчено думки провщних вггчизняних та заруб1жних науковщв. Пщсумовуючи, можемо зробити висновок, що особа жертви та ii повeдiнка часто значною мiрою впливають на формування злочинного намiру майбутнього злочинця, а подеколи й породжують останнш. В1дтак, як видаеться, здшснюючи чпгаший та актившший вплив на осiб, як за сво!ми моральними, сощальними, правовими та iншими характеристиками мають реальну можливкть стати жертвами злочинних посягань, можна було б досягти ктотного зниження кiлькостi останнiх, або хоча б зменшити нeгативнi насл1дки таких посягань.
Ключовi слова: жертва, потершлий, тип, група, злочинець.
К. Б. Марисюк
РОЛЬ ЖЕРТВЫ В ГЕНЕЗИСЕ ПРЕСТУПЛЕНИЯ
Статья посвящена анализу типологий жертв преступлений. Проанализированы наиболее характерные подходы к этому вопросу. Изучены мнения ведущих отечественных и зарубежных ученых. Подытоживая, можно сделать вывод, что личность жертвы и ее поведение часто в значительной степени влияют на формирование преступного намерения будущего преступника, а иногда и порождают последний. Следовательно, как кажется, осуществляя более четкое и более активное влияние на лица, которые по своим моральным, социальным, правовым и другим характеристикам имеют реальную возможность стать жертвами преступных посягательств, можно было бы достичь существенного снижения количества последних, или хотя бы снизить негативные последствия таких посягательств.
Ключевые слова: жертва, потерпевший, тип, группа, преступник.
K. B. Marysyuk
ROLE OF VICTIM IN GENESIS OF CRIME
This article analyzes the typologies of crime victims. We analyzed the most typical approaches to this issue. We studied the opinions of leading Russian and foreign scientists. Summing up, we can conclude that the identity of the victim and her behavior is often a significant impact on the formation of the future intentions of the criminal underworld, and sometimes give rise to last. Consequently, it seems, carrying out a clearer and more active influence on people who in their moral, social, legal and other characteristics have a real opportunity of becoming victims of criminal attacks, it would be possible to achieve a significant reduction in the number of the latter, or at least reduce the negative consequences of such encroachments.
Key words: the victim, the victim, the type of group, the offender.
Постановка проблеми. Дослщження кримшолопчних питань е надзвичайно важливим не лише у частит становлення чи реформування шститупв ще1 науки, а й для реалiзацii мети
реформування вггчизняного правового та правозастосовного простору, наближення останнього до передових свггових та европейських стандартiв.
Не зважаючи на надзвичайно велику кiлькiсть дослвджень у цiй сферi, деякi питання i досi не дослiдженi повною мiрою. Одним з них можна вважати всебiчне вивчення жертви злочину та вплив останньо' на формування злочинного намiру майбутнього злочинця. Ввдтак, доволi часто наявна ситуацм, коли ролi жертви у формуваннi генези злочину придшяеться надто мало уваги. I це при тому, що фактично всi науковцi наголошують на важливосп ролi останньо' (жертви) у формуванш мотивацii майбутнього злочинця.
Позитивом можна вважати, що протягом останшх роюв все гучнiше лунають голоси багатьох ввдомих дослiдникiв, якi закликають зосереджувати кримiнологiчнi розвiдки не лише на питаннях, пов'язаних з особою злочинця, а й з жертвою злочину. Так, наприклад, знаний вггчизняний кримшолог I. Даньшин прямо закликае придшяти особливу увагу вивченню питань жертви злочину та й поведiнки, зазначаючи: "Вчинення значноi кiлькостi злочинiв залежить не тшьки вiд злочинця, але i вiд потерпiлоi' особи внаслiдок к взаемоди. 1з давнiх-давен прийнято вважати, що для вчинення злочину необхвдш, з одного боку, винш, а з другого - потерпш. На певних етапах злочинного посягання вони взаемодтоть, а нерiдко прямо "ствпрацюють". Причому потерпший вiдiграе не останню роль у процеш зародження, розвитку i вирiшення кримiногенноi ситуацii. За вибiрковими даними, "механiзм" конкретного злочину був пов'язаний з особою i поведiнкою потерпшого у кожному другому разi побутового насильницького злочину, в кожному третьому випадку згвалтування, у двох випадках з п'яти при вчиненш автотранспортних злочишв, у восьми випадках з десяти при вчиненш кримшально караного шахрайства"[1, с. 50].
Аналiз останнiх дослiджень i публжацш. Питанням вiктимологii загалом та жертв злочишв зокрема присвячували сво' публшаци доволi багато науковцiв, а саме Б. Холист, М. Куць, В. Малков, Д. Рiвман, В. Туляков, I. Даньшин, О. Джужа. Розглядали вони i питання, пов'язаш з роллю жертви у генезi злочину.
Не вирппеш рашше проблеми. Не зважаючи на значну кiлькiсть наукових розвiдок у дослiджуванiй сферi, у наущ досi так i не вироблено единого тдходу до розумшня ролi жертви у генезi злочину, не запропоновано ушфшовану типологiю поведшки жертв злочинiв, яка впливае на злочинну поведшку винного. Саме тому значна частина питань i дош залишаеться поза увагою науковцiв, або ж вивчаеться лише дотично.
Мета. Усввдомлюючи, що в межах одше' коротко' публшаци з'ясувати усi проблемш питання з теми, задекларовано' у назвi цiеi науковоi статтi, фактично не можливо, зосередимо увагу на найважливших, на нашу думку, моментах, залишивши iншi для наступних наукових розввдок. Вiдтак, найповнiше ми спробуемо розкрити типи поведшки жертв злочишв, яка впливае на формування злочинного намiру винного. Окремо зосередимо увагу на особливостях паддатливо' та провокацшно' поведшки жертв.
Виклад основного матерiалу. У вштимологй, займаючись вивченням ролi жертви у генезi злочину, зазвичай користуються поняттям "вина жертви". Винною жертва е тод^ коли вчиняе дмння, якi призводять до вiктимiзацii, а, вiдтак, невинна жертва - це така, яка не вчиняе жодних дмнь, яю спричиняють вiктимiзацiю, а крiм того зазнае шкоди вiд дiй злочинця [2, с. 33].
Про вину жертви можна говорити тод^ коли у поведшщ жертви злочину можна ввднайти такi елементи, яю сприяють появi у iншоi особи бажання вчинити злочин [3, с. 746].
В аналiзi проблематики ролi жертви в генезi злочину значиме мюце займають два чинники, а саме: 1) шддатливють (схильнiсть); 2) провокацк.
Пiддатливiсть (схильнiсть) являе собою загальну схильшсть до перетворення на жертву злочину. Вона може бути винною або невинною, а також шдиввдуальною або груповою.
Прикладом групово!' винно!' пiддатливостi (схильностi) можна вважати пвддатливють до перетворення на жертв таких ошб, як алкоголши, пови, особи 3i схильнiстю до неконтрольовано!' поведiнки. Знаний вiтчизняний кримшолог О. Джужа, зараховуючи останнiх до "жертв злочишв з високим ступенем ризику", характеризуе ïx так: "Це особа, морально-сощальна деформащя яко!' не вiдрiзняеться вiд правопорушникiв. Вона характеризуемся стiйкою антисуспшьною спрямованiстю, сxильнiстю до алкоголю, наркотиюв, статевою розбещенiстю тощо"[4, с. 130].
Прикладом групово' невинно' шддатливосп (сxильностi) е пiддатливiсть таких груп осiб, як касири, води такш, працiвники мiлiцiï, оxоронцi. Коли йдеться про цю категорiю жертв злочишв, О. Джужа iменуе ïx "жертвами умисних злочинiв з пвдвищеним ступенем ризику"[4, с. 130].
Щодо перелiчениx вище груп, то, наприклад, Д. Ршман так описуе 'х особливостi: "Особи, якi займають певш посади або займаються певним видом дмльносп, саме через специфiку свое'' роботи частше за 1нших виявляються потерпшими вiд злочинш. Так, працшники мiлiцiï, оxоронцi, касири, iнкасатори, вшськовослужбовщ при виконаннi службових обов'язкiв або патрулювання, тобто особи, зобов'язанi протидмти злочинцевi, ризикують при цьому здоров'ям або й життям"[5, с. 47-48].
На думку Н. Бумаженко, групову невинну пiддатливiсть (сxильнiсть) потрiбно роздшяти залежно вiд xарактерноï' поведiнки потерпшого: вона може бути типово активною, наприклад, для мшщюнера, оскшьки вш втручаеться в ситуацiю, а також типово пасивною, якщо потерпший поддаемся нападу, наприклад, водiй таксi, касир, шкасатор [6, с. 24].
Провокацм е таким видом поведiнки жертви, яка виявилась для злочинця викличною i стимулюючою до поведiнки саме проти цiеï особи. Можна говорити про винну та невинну провокащю.
Невинна провокацм наявна тодi, коли жертва не могла усввдомлювати того, що ïï поведiнку може сприймати злочинець як провокащю.
Винна провокацм мае мюце тодi, коли жертва щонайменше повинна припускати, що ïï поведшка може виявитись провокацiею для злочинця [7, с. 97].
Д. Рiвман вважае, що згадана група жертв злочишв не е однорвдною i об'еднуе цшу низку видiв, серед яких: 1) агресивних потерпших (це потерпiлi, поведiнка яких полягае у нападi на майбутнього злочинця або шших осiб (т.-зв. агресивш насильники) або у агресiï в шших формах, наприклад, у образ^ наклепi, знущаннi (т.-зв. агресивнi провокатори); 2) активних потерпших (це потерпш, поведшка яких не пов'язана з нападом або поштовхом у формi конфлштного контакту, але спричинення 1м шкоди вiдбуваеться за ïx активного сприяння (свiдомi пiдбурювачi, необережнi пiдбурювачi i т.д.); 3) iнiцiативниx потерпших (це потерпш, поведшка яких мае позитивний характер, але призводить до спричинення ïм шкоди [5, с. 55-56].
Щодо першого з перелiчениx видiв, Н. Бумаженко ще бшьше деталiзуе останнiй, зазначаючи, що з врахуванням мотивацiйноï та поведiнковоï характеристик можуть бути виокремленi такi пвдтипи агресивних потерпших i загальноï, i вибiрковоï спрямованостi:
1. Корисливий агресивний тип. Вштимна поведiнка спрямована на заволодшня чужим майном. Вона полягае у напади фiзичному або псиxiчному насильствi, iншиx д]ях, якi об'ективно провокують спричинення шкоди у ввдповвдь.
2. Сексуальний агресивний тип. Вштимна поведшка потерпших цього типу - це поведшка особи, яка посягае на вчинення згвалтування чи шшого статевого злочину, якш у результат опору спричинено шкоду.
3. Хулиган (тип з орiентацiею на немотивовану агресiю). Вштимна поведшка може полягати у напади фiзичному насильствi або у ненасильницьких, але провокуючих дмх - домаганш, образi, нецензурнiй лайцi. Це типова поведшка "невдалого хул1гана", який часто стае жертвою подiбниx до себе.
4. Негативний месник. Вштимна поведшка потерпших цього типу полягае у нападi i проявляеться у шших дмх - образ^ наклет, погрозах та ш. у вiдповiдь на негативну поведшку iншоï' особи, як випадковоï', так i товно^ яка перебувае з цим потерпшим у стабшьних стосунках.
5. Скандалiст. Вштимна поведшка проявляеться у фiзичному насильстш або у iншиx провокуючих дмх (образi, наклепi тощо) щодо сусвдв, спiвробiтникiв, знайомих.
6. Омейний деспот. Вштимна поведiнка проявляеться у фiзичному або психiчному насильстш щодо членiв cím'i. Це тип мучителя, п'янищ, який користуеться тим, що дружина зв'язана матерiальною залежшстю, дiтьми[6, с. 27-28].
В. Туляков фактично подшяе жертв цiеi групи на три види, а саме: 1) настановну жертву. Це агресивна жертва, "ходяча бомба", схильна до ктерик, зухвалоi поведшки, яка провокуе злочинця на ди у ввдповвдь; 2) рацiональну жертву. Це жертва-провокатор, що сама створюе ситуацiю вчинення злочину i сама ж потрапляе в цю пастку; 3) жертву з ретретистською активнiстю. Це пасивний провокатор, який своiм зовнiшнiм виглядом, способом життя, пiдвищеного тривожнiстю i доступшстю пiдштовхуе злочинцiв до вчинення правопорушень[8, с. 132-133].
Поза межами класифшаци залишаеться поведiнка випадкових жертв, тобто таких, що стали жертвами не у зв'язку з власною поведшкою, а винятково у зв'язку зi збком життевих обставин [3, с. 747].
Та^ ж думки дотримуеться i О. Джужа, пишучи, що випадкова жертва мае мкце тод^ коли особа стае такою внаслвдок зб1гу обставин. Взаемовiдносини, що виникли мiж жертвою i злочинцем, не залежать ввд 'х волi i бажання[4, с. 129].
Про них же пише й Д. Рiвман, називаючи групу "нейтральш потерпш", i зазначаючи, що до ще'' групи входять особи, поведiнка яких е абсолютно позитивною; вона не була жодним чином негативною i не викликала злочинних дмнь; у межах сво'х можливостей потерпший критично сприймав ситуащю)[5, с. 55-56].
Висновки. Пвдсумовуючи викладене вище, можемо зробити висновок, що особа жертви та ii' поведшка часто значною мiрою впливають на формування злочинного намiру майбутнього злочинця, а подеколи й породжують злочин. Вiдтак, як видаеться, чпташе та активнiше впливаючи на ошб, якi за сво'ми моральними, сощальними, правовими та шшими характеристиками мають реальну можливкть стати жертвами злочинних посягань, можна було б досягти ктотного зниження юлькосл останшх, або хоча б знизити негативш наслвдки таких посягань.
1. Криминология: Загальна та Особлива частини: тдручник / За заг. ред. В. Голти. - Х.: Право, 2009. - 288 с. 2. Bienkowska E. Wiktymologia Zarys wykladu. / Ewa Bienkowska. - Warszawa: Wydawnictwo Zrzeszenia Prawników Polskich. 2000. - 136 c. 3. Holyst B. Rola ofiary w genezie zabójstwa / Brunon Holyst. // Panstwo i Prawo. - 1964. - Z. 4. - C. 745-748. 4. Курс крим1нолог1Х: Загальна частина: Шдручник: У 2 кн.: Кн. 1. /За заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Юртком 1нтер, 2001. - 352 с. 5. Ривман Д. Криминальная виктимология / Давид Вениаминович Ривман. - СПб.: Питер, 2002. -304 с. 6. Бумаженко Н. Виктимология: учебно-методическое пособие / Н. И. Бумаженко. -Витебск: УО "ВГУим. П. М. Машерова", 2010. -115 с. 7. Kuc M. Wiktymologia /Maigorzata Kuc. -Warszawa: Wydawnictwo C.H.Beck, 2010. - 176 c. 8. Ривман Д. Криминальная виктимология / Д. В. Ривман. - СПб.: Питер, 2002. - 304 с. 9. Туляков В. Виктимология. Социальные и криминологические проблемы /В. А. Туляков. - Одесса: Юридична лтература, 2000. - 336 с.
