CC BY
38
УДК 340.12
О. Л. Чорнобай
1нститут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBÎBCbKa полггехшка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри теори та фшософи права
РОЛЬ КОМУНIКАТИВНОÏ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСШНШ Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРАВНИКА
© Чорнобай О. Л., 2014
У нашому сусшльс™ за роки незалежностi УкраТни кожен громадянин упевнився у тому, що праця юриста надзвичайно складна. 1й притаманш ознаки, якi вiдрiзняють ïï в1д бiльшостi шших професш. Йдеться передусiм про правове регулювання уаеТ професшно!" дiяльностi юридично!" особи (слщчого, прокурора, суддi та ш.) в умовах докоршноТ перебудови уах сторiн життя суспiльства, проголошення суверенггету народу, розбудови иравовоУ УкраТнськоТ держави i утвердження ïï на свгговому р1вн1 надзвичайно гостро виступае проблема професшнаизму в усi\ сферах дiяльностi, тим, бшьше, коли йдеться про юридичну дiяльнiсть. В атмосферi непрестижной знань, дефiциту ирофесшноУ компетентностi та справжньоТ культури, зокрема иравовоУ, проблема професшнаизму набувае особливо!" значущостi. Iсторiя застерiгае й вчить, до яких фатальних наслщюв може призвести професшна некомпетентнiсть.
Ключовi слова: комунiкативна культура, професшна дiяльнiсть, правник, професiоналiзм, правова культура, культура правовоТ вiдповiдальностi, сощум.
Е. Л. Чорнобай
РОЛЬ КОММУНИКАТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЮРИСТОВ
В нашем обществе за годы независимости Украины каждый гражданин убедился в том, что труд юриста чрезвычайно сложный. Ему присущи черты, которые отличают его от большинства других профессий. Речь идет прежде всего о правовом регулировании всей профессиональной деятельности юридического лица (следователя, прокурора, судьи и др.). В условиях коренной перестройки всех сторон жизни общества, провозглашения суверенитета народа, развития правового украинского государства и утверждения его на мировом уровне чрезвычайно остро выступает проблема профессионализма во всех сферах деятельности, тем более, когда речь идет о юридической деятельности. В атмосфере непрестижности знаний, дефицита профессиональной компетентности и подлинной культуры, в том числе правовой, проблема профессионализма приобретает особую значимость. История предостерегает и учит, к каким роковым последствиям может привести профессиональная некомпетентность.
Ключевые слова: коммуникативная культура, профессиональная деятельность, юрист, профессионализм, правовая культура, культура правовой ответствености, социум.
O. L. Chornobay
ROLE CULTURE OF COMMUNICATION IN PROFESSIONAL ACTIVITIES OF LAWYERS
In our society since independence Ukraine every citizen is satisfied that the work of a lawyer are extremely complicated. It has the features that distinguish it from most other
professions. The talk was about the whole legal regulation of professional activities of a legal entity (the investigator, prosecutor, judge, etc.) In terms of a radical overhaul of all aspects of society, the declaration of the sovereignty of the people, the Ukrainian state building law and strengthening it at the global level is extremely acute problem in favor of professionalism in all areas, the more when it comes to legal activities. The atmosphere neprestyzhnosti knowledge deficit of professional competence and genuine culture, including legal and professional problem is of particular importance. History warns and teaches, which can cause fatal professional incompetence.
Key words: communicative culture, professional background, lawyer, professionalism, legal culture, the culture of ledal responsibility, society.
Постановка проблеми. Уся дмльшсть пращвниюв правоохоронних оргашв перебтае у межах правового регулювання. Уже тд час планування, накреслення цшей кожен юрист подумки здшснюе зютавлення сво'х майбутшх дш i3 нормами чинного законодавства, як регламентують щ ди. Ефектившсть юридично' дмльносл значною мiрою залежить ввд того, наскшьки чггко i ясно сформульованi ii цш. Вивчення практичного досвiду юристiв свщчить про можливiсть формування цшей як з погляду отримання результата, як в перспективi плануються, так i з точки зору процесу дмльносп, в який залучено правникiв. О^м того, варто враховувати усi наявш альтернативи (версii) досягнення цшей. Постановка цшей сприяе як iндивiдуальному, так i колективному характеру юридично'' дмльносл.
Мета роботи - дослщження ролi комунжативно'' культури у профес1йн1й д1яльносп правника.
Стан дослiдження. Питання комушкаци у правовiй дiяльностi порушуються у працях В. Г. Андросюка, Л. I. Казмiренко, Я. Ю. Кондратьева, В. Л. Васильева, М. В. Костецького, В. М. Розша, Г. О. Юхновця та ш. Зазначити, що, придшяючи велику увагу психолопчному забезпеченню професiйноi пiдготовки правникiв, науковщ все ж не розглядають комуншативну культуру як безпосереднiй i доволi важливий чинник професiоналiзацii. Натомiсть (безперечно цшком слушно) звертаеться бшьше уваги на оволодiння базових знань, на засвоення й тзнання елементарних поняттевих категорiй у цiй дiлянцi правознавства, а також юридично'' психологи, що у масштабно ширших обсягах передбачено осягнути шд час вивчення ввдповвдних куршв.
Виклад основних положень. Коли йдеться про юридичну дiяльнiсть як про професшну, то передбачаеться, що ii функцii виконують спецiально подготовлен працiвники, якi можуть i умтоть використовувати надбання науково-технiчного прогресу, науковi розробки сумiжних з юриспруденцiею наук.
Професiоналiзм дiяльностi науковцями трактуеться як професшна придатнiсть - сукупнiсть психiчних i психофiзiологiчних особливостей людини, необхщних i достатнiх для досягнення певно'' ефективностi у тiй чи шшш професii; як майстернiсть - висока яюсть виконаноi роботи; як творчкть - дiяльнiсть, спрямована на створення нових матерiальних i духовних щнностей.
На думку в^домих фах]вц]в - доктора психолопчних наук, професора Л. Орбан-Лембрик i кандидата юридичних наук, доцента В. Кощинця, професiоналiзм юридично!' д1яльносп складаеться iз сукупностi загальнотеоретичних, спецiальних юридичних i психологiчних знань, умшь та навичок, якi повинен мати працвник для ефективного ii' здшснення [4, с. 203-204]. Професюнашзм юриста характеризуеться певним р1внем правово'' i психологiчноi готовностi зд1йснювати юридичну працю. З одного боку, професюнашзм - це штегральна яюсть, властивють особистостi, що формуеться в дмльносп й спiлкуваннi, а з шшого, - це процес i результат д1яльносп та сп1лкування.
Для того, щоб мати бодай загальне уявлення про сутшсть i поняття юридичного красномовства, доцшьно ознайомитися з генезою розвитку загального красномовства i його особливого виду - судового красномовства. Автори навчального посiбника з риторики Л. Мацько та О. Мацько, характеризуючи види красномовства, зазначають: "Основоположник антично' риторично' науки Арютотель видшяв три основш види (типи) промов: судов^ дорадчi та похвальнi.
Це означало, що на той час риторична практика нагромадила достатнш досввд для диференщаци та класифшаци промов (а саме вони становили основну форму вияву красномовства. - О.Ч.) та систематизацй засобiв досягнення заданого ефекту ввд них. Учення про три роди промов у риторищ Цицерона дещо вiдрiзняеться вiд Арютотелевого вчення, адже вони... "водночас це ще й три роди промов, видшет не за сферою i метою (осудження, користь, хвала), а й за яюстю промов, мовним матерiалом, тобто за пею основою, на якш пiзнiше сформулювалося вчення про три експресивш стилi: високий, низький i середнiй (помiрний)" [1, с. 190-191]. Однак Цицерон був не лише теоретиком, а й чудовим практиком. Усе найкраще, чого досягло римське судове красномовство, виявилося в його ораторськш майстерносл, тобто у судових промовах.
Змагальний характер судового процесу створюе шюзто важливосп емоцiйноi складовоi судового виступу (наприклад, заклик "судити за справедливiстю, а не за несправедливим законом"), можливосп пiдмiни нею ращональних елементiв судового розгляду. Насправдi ситуацм е набагато складнiшою. Тако' пiдмiни у чистому виглядi не знаходимо навпъ у поведiнцi суду присяжних в його класичних формах. Правова подготовка учасникiв процесу, особливо професiоналiзм суддiв, формуе не просто критичшсть з надмiрними емоцмми, а й навпъ "презумщю помилковостi емоцшних ощнок". Тому мовна поведiнка судового оратора не зможе бути ефективною, коли вш занадто часто використовуе таю прийоми, як несподiванка, апеляцм до почуттiв, створення емоцiйноi напруги, театральних ефектiв тощо" [3, с. 166-171].
Основи професюнашзму передбачають наявтсть у правника здатностi до самоощнки, самоаналiзу, саморозвитку, самооргатзаци, самоконтролю. Прюритетним з-пом1ж визначених ученими компонента професюнашзму юридично'' дiяльностi, крш фахово'' пщготовленосп (готовнiсть квалiфiковано здiйснювати юридичну працю, володiння технологiею стимулювання себе до досягнення вершин професшно'' юридично'' дiяльностi, ум1ння враховувати правовi чинники зовтшнього середовища), особиспсно' придатностi до юридично'' дiяльностi (широта i глибина знань, умшь i навичок, спецiальних здiбностей, що пiдвищують ступ1нь готовностi здшснювати юридичну дiяльнiсть, самовиховання, самоосвiта i освiта як умови досягнення вершин професюнашзму), як видаеться, необхщно вважати сощально-психолопчну пiдготовленiсть, що передбачае комунжативну компе-тентнiсть у спiлкуваннi зi спiвробiтниками i представниками рiзних сощальних груп (про поняття "комун1кативна компетентшсть" згадувалося вище, але до нього ми повернемося згодом). То ж тут потрiбно наголосити на тому, що психолопя професiоналiзму дiяльностi юриста передбачае щнтсне ставлення 1ндив!да до його фахово'' працi, мотивац1йну готовтсть зд1йснювати цей вид дiяльностi у конкретному середовищi та за конкретних (часто екстремальних) умов. З погляду юридично'' пси-хологii, сучасна дiяльнiсть юриста, як вважають ученi, послщовно розгортаеться у бiк 11 поглиблено'' психологiзацii, а тому пошук шляхш активiзацii людського чинника в юриспруденцй та врахування психологiчних i сощально-психолопчних особливостей iндивiда е однiею з важливих умов пiдвищення ефективностi пращ юриста.
Необхщно зважати, що йдеться про професiйну юридичну дiяльнiсть як про працю переважно в державних органах, а держава ставить насамперед перед правоохоронними структурами конкретш цш й завдання, спрямоваш на подолання рiвня злочинносп в краiнi. Водночас створюеться спещальна система пiдготовки, переподготовки i вдосконалення правоохоронних i судових оргашв.
Праця багатьох юридичних професш передбачае наявнiсть у представника правоохоронних оргашв особливих повноважень, наявтсть права i обов'язку застосовувати владу ввд iменi закону. Паралельно з цим правом у бшьшосл юридичних осiб (прокурора, слiдчого, адвоката тощо) розвиваеться професшне почуття пiдвищеноi вiдповiдальностi за наслвдки сво'х д1й i вчинюв. Загалом праця юриста пред'являе до нього шдвищеш вимоги як iз боку держави, так i з боку само' особистосп до себе. Юридична праця складна i вимагае великого емоцшного напруження, терпiння, знань, що, безперечно, грунтуеться на суворому виконаннi й дотриманнi закону, але лише цим не обмежуються критерй оцiнки ефективностi й результативностi ще! працi, i тут важливим аспектом серед шших необхiдно вважати плвдну i продуктивну комунiкативну дiяльнiсть, що полягае в отриманш необхiдноi шформацй у процесi сп1лкування, особливо велика питома вага пвд
час допита, а також у дмльносл адвоката, оперативних пращвниюв тощо. Зазначимо, що результативнiсть комунiкативноi дiяльностi безпосередньо залежить ввд комунiкативноi культури правника, яка повинна грунтуватися на тзнанш, глибокому осмисленнi найважливiших аспектiв теорй культури правовоi дiяльностi.
Як вважае проф. Н. Он1щенко, пiзнання феномена культури правовоi' дiяльностi сприяе подоланню певноi' iдеалiзацii' правового буття, лепстського праворозум1ння, що правом вважае тшьки накази влади, сукупнiсть примусових норм. При цьому реальне життя, в якому часто ввдбуваеться значний розрив м1ж конституц1йними декларацiями та реалкми, супроводжуеться втратою накопи-ченого досввду i помилками з приводу цих суперечливих процес!в. Однак культуру правовоi' дiяльностi утворюють не окремi компоненти правовоi' дiяльностi, а цi компоненти, з огляду на р!вень к розвитку.
Отже, пiд культурою правовоi' дiяльностi необхiдно розумiти зумовлену сощально-економiчними i полiтичними факторами яюсть, стан функцiонування правовоi системи, що виражаеться у рiвнi розвитку юридичноi активностi та ступеня гарантованостi державою свободи поведшки особи в едносп з вiдповiдальнiстю перед суспшьством [2, с. 177].
Науковщ констатують, що ткний зв'язок мiж поняттям "культура правовоi дмльносл" i "правова культура", одним iз компонентiв яко' е комуншативна культура, зумовлений 'хньою належшстю до правовоi системи суспшьства, що необхвдно постiйно враховувати.
З'ясування ствввдношення, на думку Н. Онiщенко, мiж поняттями "правова культура" i "правова дшстсть" мае iстотне методологiчне значення. Щ поняття тiсно пов'язанi, але не тотожт. Правова культура е частиною загальноi культури суспшьства, продуктом культури правовоi дiяльностi, у процесi яко' реалiзуються та вiдтворюються культурш цiнностi, на цьому вже наголошувалося, що правова культура як рiзновид загально' культури являе собою систему цшностей, набутих людством у галузi права, i належить до правовоi реальностi конкретного суспшьства. До реч^ система цiнностей, що грунтовно висвгглена у книзi професора О. Скакун, передбачае актившсть суб'ектiв права у правовш сферi, добровшьне виконання вимог правових норм, реальшсть прав i свобод громадян, ефективнiсть правового регулювання, яюст закони, досконалу законодавчу техтку, розвинену правову науку, юридичну освггу, ефективну юридичну практику, стабшьний правопорядок.
Одтею з форм правово' культури е професшна правова культура, притаманна тим особам, як професiйно займаються юридичною дмльшстю, що потребуе спещально' освiти i практично' пiдготовки. Вона вбачаеться у критичному творчому осмисленш правових норм, закотв, правових явищ з погляду 'х гуманiстичного, демократичного i морального змiсту. Ця культура юриста безпосередньо пов'язана з комушкативною компетентшстю, що грунтуеться також на знанш законодавста i можливостей юридично' науки, переконаностi у необхiдностi та сощальнш корисностi законiв i пвдзаконних актiв, умiннi користуватися правовим iнструментарiем та iншими правовими актами у повсякденнш дiяльностi, використовувати досягнення юридично' науки i практики пiд час прийняття та оформлення рiшень.
Культура правово' дiяльностi передбачае розвиток правового мислення - штелектуально' дiяльностi, що полягае у розв'язаннi завдань, пов'язаних з використанням правових засоб!в чи правових аргумента. Правове мислення ввдбивае суттсть i закономiрностi функцiонування права i правових шститупв, спрямованих за своею природою на здшснення професшно' юридично' дiяльностi.
Правова наука переконливо доводить, що фактично на ушх рiвнях правового мислення помилки виникають там, де з тих чи шших причин сввдомо чи т нехтують процедурними засобами розумово' дмльносп, процесами i технологiчними умовами, виконання яких розглядаеться як гарантя правильних ршень i здебшьшого забезпечуеться примусовою силою держави.
Продовжуючи розгляд ствввдношення правово' культури i культури правово' дiяльностi, необхiдно зауважити, що на ввдмшу вiд правово' дiяльностi, правова культура - це передусiм не сфера безпосередньо!' практично!' дй, а сфера суспiльних уявлень про свгг права, вiдповiдних норм поведiнки. Реальна правова дмльшсть немислима без зворотного зв'язку мiж й суб'ектами: велике значення мае тут ввдтворення дш владних структур i 'х оцiнка у правосвiдомостi суспшьства та особистосп. У цьому контекстi правова система та й органiчний компонент - правова дмльшсть, з
одного боку, е продуктом правово' культури, а з шшого, - фактором, який формуе й стан у конкретному суспшьстш.
Одним iз дискусшних питань сучасно' теорii права е питання про роль i значення правово' поведiнки та факторiв, що й зумовлюють, як складово'' загального поняття правово' культури i як важливого компонента комушкативно' культури. Значна частина вчених-правознавщв розглядае правову культуру лише як систему певних моделей, зразюв, орiентацiй (А. Семiтко, Н. Соколов та ш.). Водночас дехто з науковщв розглядае правову поведшку як важливий елемент правово'' культури, вважаючи, що поведшковий аспект правово', у тому числi й комушкативно' культури, характеризуе практичнi дii людини або груп людей, що ввддзеркалюють й ставлення до правових шституцш i загалом до сприйняття правових засад.
У нашому контекстi е сенс прислухатися до дискурсу науковщв-теоретиюв. Проф. Н. Онiщенко пiдкреслюе: "Ключовою детермiнантою правово' поведiнки вважають правову соцiалiзацiю, за допомогою яко' щдиввди набувають навичок орiентацii у правовому простора Оскшьки культура правово' дiяльностi забезпечуе еднiсть i взаемодiю правових шституцш i окремих осiб, надаючи цшсносп й органiчностi правовiй сфер^ деякi правознавцi включають до структури правово' культури не лише цшносп, норми, iдеали, а й засоби 'хнього практичного втшення. Правова дмльшсть е одним iз найiстотнiших складових елементiв правово' культури. Визначити дшсний рiвень культури особи, й сощальну характеристику можна лише на основi вивчення й соцiальноi дiяльностi" [2, с. 178].
Культура правово'' дiяльностi дае можливють глибше усвiдомити, що в сощальнш площинi - це не що шше, як виконання суб'ектом конкретних правових функц1й. Адже ввдомо, що дii' людей, котрi мають однаковий зовтшнш прояв, не завжди грунтуються на тотожних за характером i спрямованiстю мотивах, 1нтересах, мел тощо. Дй в такому разi мають рiзний особистiсний характер i рiзнi суб'ективнi щдстави, тому культуру правово'' дiяльностi визнають синтетичною, адже в нш поеднуються професiйнi юридичт знання, навички, дй з полггичними, етичними, соцiологiчними, економiчними, iсторичними, психолопчними, 1нформац1йними та 1ншими видами д1яльносп. Ця дiяльнiсть як творчий процес передбачае як усввдомлет, так i неусвiдомленi акти, е продуктом не тшьки свiдомого, а й несввдомого, психiчного, яке включае в себе як ращональт, так i iррацiональнi елементи, i зрештою бувае не зовсш такою, а в деяких аспектах i зовсм не такою, як того хотшося б.
Формування демократично', правово'', сощально' держави i вiдповiдноi правово' системи невiддiльне вщ розвитку високо' культури правово' дмльносп, через яку реалiзуеться демократична сутшсть держави, пiдтримуеться вольна життедiяльнiсть суспшьства, забезпечуеться охорона iнтересiв сусп]льства, прав i свобод громадян, подальша демократизацм на основi постiйного вдосконалення функщонування державних органiв, впровадження нових досягнень науки, прогресивних методiв розв'язання завдань правово' дiяльностi. Культура правово' дмльносл, важливим чинником пiдвищення рiвня яко' е комунiкативна культура кожного правника, щоб передбачити в й кшцевш метi людину, громадянина Укра'ни. Однак у контексл державно-правово'' реформи людина розглядаеться тшьки як автономний шдиввд з ввдповщним колом споживчих iнтересiв, а не як мiкромодель сощуму, унiкальна особистiсть, потенцiал яко' може бути реалiзований лише у ввдповвдному культурному середовищi.
Правова дiяльнiсть неможлива без наявносп в дiях й суб'ектiв вiдповiдноi культури, яка сввдчить про рiвень 'хнього духовного розвитку, стутнь готовностi до цивiлiзованого ствюнування. То ж культура правово' дмльносл, що супроводжуеться належною комунiкативною культурою, високою комушкативною компетенцiею, характеризуеться постшшстю дотримання правових норм, специфiкою виршення життевих проблем, що проявляються в особистому виборi варiанта правомiрних дш у межах, визначених правовими нормами, у критичному творчому усввдомленш правових норм i явищ з погляду гумашстичного, демократичного i морального спрямування. Культура правово' дiяльностi передбачае знання закономiрностей i можливостей юридично' науки, переконашсть у необхiдностi та сощальнш корисносл нормативних актiв, умiння користуватися правовим iнструментарiем - законами та шшими правовими актами у повсякденнш дiяльностi, звертаючись до усiх досягнень юридично' науки i практики пвд час прийняття та оформлення ршень.
Спираючись на досягнення юридично! науки i практики тд час прийняття та оформлення ршень, представники рiзних юридичних професiй демонструють притаманну !м культуру правово! дiяльностi, а отже, i !х комунiкативна культура у практичному вимiрi мае певну специфiку, що визначаеться рiзними конкретними завданнями, функцмми, якi вони повиннi виконувати. Це доволi виразно вiдображено на прикладi професiограм, якi розробляються фахiвцями з юридично! психологи для того, щоб розкрити своервдтсть дiяльностi юриста, охарактеризувати професiйнi якостi, необхiднi для усiх юридичних спецiальностей, зокрема для пращвниюв правоохоронних структур - слiдчого, судд^ адвоката, щоб вказати шляхи !х набуття i вдосконалення з метою шдвищення, зокрема !х комунiкативно! культури.
Висновок. Отже, практична дiяльнiсть правниюв грунтуеться на комунiкативнiй культурi, яку юристи розвивають i удосконалюють у процеш свое! правово! дiяльностi значною мiрою за допомогою найрiзноманiтнiших комушкативних засобiв, тобто шляхом спшкування з найширшим колом осiб, значним за чисельшстю i неоднозначним за складом, психолопею, iнтелектом. Це пов'язано також з обробкою великих обсяпв шформаци, прийняттям рiшень у суперечливих та нестандартних ситуацмх, варiантнiстю та альтернатившстю можливих рiшень та д1й. У цьому сенсi комунiкативна культура правово! дмльносп передбачае синтез iнформативностi та варiативностi мислення, повноту усвiдомлення проблем, аналiз альтернативних, зокрема i протилежних варiантiв !х вирiшення, обгрунтованiсть та аргументовашсть висновкiв, стислiсть, зрозумiлiсть i компактшсть висновкiв та суджень. I саме у цьому полягае об'ективащя знань i суджень про роль i значення комушкативно! культури у професшнш дмльносл юриста.
1. Мацько Л. I. Риторика : навч. поаб. для студ. - 2-ге вид. /Л. I. Мацько, О. М. Мацько. - К. : Вища шк., 2006. -311 с. 2. Онщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалп, перспективи : монография / в\дп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: ТОВ "Юридична думка", 2008. - 320 с. 3. Ораторське мистецтво : тдруч. / тд ред. М. П. Требта i Г. П. Клiмово'i -Х. : Право, 2013. - 208 с. 4. Орбан-Лембрик Л. Е. /Л. Е. Орбан-Лембрик, Кощинець В. В. Юридична психологiя: навч. поыб. / Л. С. Орбан-Лембрик, В. В. Кощинець. - Чертвщ: Книги-ХХ1, 2007. - 448 с.
