CC BY
8
УДК 141.7
Халецька О.О., астрантка © Льегеського нацюнального утеерситету 1м. I. Франка
РОЛЬ ЕЛ1ТИ У СТАНОВЛЕНН1 СОЦ1ОКУЛЬТУРНО1 САМОВ1ДПОВ1ДНОСТ1
Роль елти у розеитку сустльстеа еизначаеться соц1ально-культурними (¡сторично-духоеними) чинниками, еизначеними у наукоет думщ як сощально-культурна парадигма. Сеоер1дним геномом соцгального життя еиступають ушеерсалп культури, а тип циетзацшного розеитку еизначаеться генетичними кодами, якими еиступають системи цшностей. РефлекЫя елти спрямоеана на етос, тому ¡дентичтсть можна еизначити як зрефлексоеаний етос. 1дег елти духу проходять через сеоергдний фыьтр народног культури «моечазног быьшост1». 1деолог1чно-духоент елт належить еиршальна роль у стеорент сощально-культурних проект1е розеитку еероукрагнськог самоегдпоегдностг.
Ключовi слова: елта, соц1ально-культурна парадигма, етос, ¡дентичшсть, гдеологгчно-духоена елта, сощально-культурний проект, еероукрагнська самоегдпоегдтсть, соц1ально-культурна еизначальтсть.
Роль ел^и в житт суспшьства визначають сощально-культурш чинники. Бшьшкть спшьнот не е самодостатшми та iзольованими, вони завжди виступають складовими елементами бшьш широкого спектра соцюкультурних вщносин. Основний змкт цих вщносин визначаеться взаемодiею особливих систем, що перевершують за своши часовими i просторовими масштабами окремi сощальш групи i стльноти. Традицшно для позначення подiбних соцiокультурних систем використовують термiн цившзащя. Ввести в розряд поняття цившзаци як визначально! спiльноти, що мае стшю особливi риси в культура полiтичнiй оргашзаци, соцiально-економiчнiй сферi i об'еднана основними духовними цiнностями та щеалами, означае порушити питання про ел^у як суб'ект культурно-кторично! динамжи, тобто до наявного соцiального вимiру додати ще один - цившзацшний. Це передбачае звернення до цившзацшно! методологи. Сутнiсть И полягае у тому, що: шститущональна i всяка шша структура кожного суспiльства обумовлена його специфiчним iсторичним досвiдом, у формуванш якого особливе значення мають культурнi чинники, визначенi у сучаснш науковiй думцi як соцiально-культурний парадигма. Актуалiзований у науково-фiлософськiй думцi ел^истський дискурс корiниться у соцiально-культурнiй парадигмi суспiльного розвитку, яка постае його сучасним обгрунтуванням. У народжуванiй фшософи унiверсального еволюцiонiзму iсторiя не е даншсть, а постае як процес И творення через 1) подiево-часове "гшкування" (iдея синергетики), 2) сощально (iнтелектуально) -культурний проект (щея так звано! "ново! ютори") як 3) множиншсть
© Халецька 0.0.,2009
450
розми^в-новоозначень ("бюовська текстура" Р.Барта або "лабiринт" за У.Еко). Своерщним геномом сощального життя виступають ушверсали культури, а тип цившзацшного розвитку визначаеться генетичними кодами, якими виступають системи щнностей. Соцiально-культурний розвиток у сучаснш науковiй думцi розумiеться трояко: по-перше, як iсторично-духовна тотальшсть (школа "Анналiв" та всi "аннало!ди"), по-друге, як здiйснення соцiально-культурних проекив (постмодернiстський постструктуралiзм) i, по-трете, як визначальшсть свiдомiсно-духовних (здебiльшого названих культурними) чинникiв розвою суспiльства. Коли свщомюно-духовш детермiнанти вiд середини ХХ ст. набувають вирiшального значення постае сощально-культурний розвиток. Також неабияку роль в кторичному процесi даний напрямок сощально! фшософи визнае за духовною складовою людського буття. Так, основу цившзаци, И "центральне ядро" (П.Сорокiн), бшьшють дослiдникiв бачать у сукупностi культурних змiстiв, цiнностей, норм, що виступають основною штегруючою силою i забезпечують причинно-значенневу цiлiснiсть.
Проте цiнностi, норми й iншi елементи центрального ядра е вторинними феноменами, результатами рефлекси, яким повинен передувати певний об'ект рефлекси, '^ч у собi", що мютить цiнностi в "згорнутому" вигляд^ На думку С.Бойчука ядром цившзаци е "буття - можливкть", яке позначаеться поняттям етоса (Р.Мертон, Е.Левшас), "усвщомлення етосу, його розкриття призводить до оформлення цившзацшно! iдентичностi, поняття про власне соцiокультурне Я, котре включае i домiнуючу систему щнностей, iдеалiв" [1, 34]. Сполучною ланкою мiж етосом i його суб'ективним усвщомленням, iдентичнiстю, виступае процес рефлекси.
Оскшьки iнтелiгенцiя е витвором iндустрiальноl доби, то суб'ектом соцiально-культурних (цившзацшних) проектiв розвитку у постiндустрiально-шформацшну добу постають так званi штелектуали, тобто iдеологiчно-духовна елiта [5, 279]. Усвщомлюючи суперечливий перебiг життя суспшьства iдеологiчно-духовна елiта приносить до не! щеальний смислоутворюючий елемент. Крiм того, саме щеолопчно-духовна елiта формуе основш виправдувально-iнтерпретуючi моделi дiйсностi, впливаючи на св^огляд iнших соцiальних прошаркiв, ^ в iдеальнiй формi, на мовi культури, дае усьому соцiальному оргашзму визначений так званий "соцiально-культурний проект розвитку", моральний iдеал, координуе його прямування до духовно!, пол^ично! та шших цiлей. Все це дозволяе стверджувати, що цившзацшна iдентичнiсть оформляеться завдяки рефлекси щеолопчно-духовно! елiти, тобто, з погляду цившзацшного вимiру, сприяе штеграци людей, забезпечуе конструювання визначальних змiстiв дiяльностi i конструюе !х за допомогою знакових моделей культурного улаштування. У той же час, весь комплекс щей, сформульований щеолопчно-духовною ел^ою може залишитися порожнiм звуком, якщо не вiдбудеться сприйняття !х так званою "мовчазною бiльшiстю", тобто "само щентифжащя цивiлiзацiйно! спiльноти включае два етапи: вироблення щей елггою духу i усвiдомлення цих щей "масою"[1, 34]. Незважаючи на те, що в процес рефлексi! i оформленнi iдентичностi "мовчазна
451
бшьшкть" не е активним суб'ектом процессу, И не варто розглядати винятково пасивний об'ект, на який спрямований вплив ел^и. Безперечно, мовчазна бшьшкть тому i мовчазна, що вона не формуе смислоутворюючi ще!, уявлення, об'еднаш у складш системи релки, фшософи, етики шш. Проте це не означае, що мовчазна бшьшють покiрно сприймае будь-яю спекулятивнi побудови щеолопчно-духовно! ел^и. Причини цього науковцi вбачають у феномен етоса. Пiд даним термшом ми розумiемо сукупнiсть першопринципiв юнування сощокультурно! спiльноти, И фундаментальнi основи i загальнi змiсти, якi виступають символами ушверсальних категорiй людського буття, головне значення серед котрих мають так зваш унiверсальнi образи св^у (Г.Гессе, Х.Борхес, У.Еко та шш^ як його творення (iнфляцiйно-сценарна модель Всесвггу як просторово-часово! пiни А.Гута 1979 р., теорiя единого первкного поля Е.Лiзi 2008 р. як творчкно-енергетично-шформацшно! субстанци -суб'екта тощо) через всепоступальний (синергетика Т.Гакена або 1.Пригожина), хвилеподiбно (1.Франко, О.Тофлер) - "гшковано" (синергетика) - "ризомний" (постмодершстський постструктуралiзм Ж.Делеза, Ж.Деррiда та шш^, можливiсно-багатоварiантний (неоеволюцiонiзм Л.Уайта, Д.Стюарта або синергетика тощо), мегаюторично - ноосферизацшний (М.Вернадський, П.Тейяр де Шарден та шш^ iсторично-духовний (А.Бергсон, М.Блондель, Б.Кроче, Д.Джентше, Р.Колiнгвуд, Е.Калер та шшГ) розвиток через формаци, цившзаци, подй'(Г.Уелс, О.Шпенглер, У.Мак-Нiл, Ю.Павленко та шшГ), через бесконечний семiозис новоозначень ("бюовську текстуру" Р.Барта або "лабiринт" У.Еко) в Еон духовно! вiчностi.
Основне значення етосу - надання особливого змюту, мотиваци i спрямованостi людськш дiяльностi протягом тривалих iсторичних епох. РефлекЫя елiти спрямована на етос, тому щентичшсть можна визначити як зрефлексийований етос. 1де! елiти духу проходять через призму сприйняття "мовчазно! бiльшостi", своерiдний фiльтр "народно!" культури, що е вщбитком етосу, його первинною рефлексiею на рiвнi суспшьного життя. Цей "фiльтр" складаеться з вщношень до унiверсальних категорiй уЫе! множини дiй, ритуалiв, вчинкiв, у яких шдивщи i групи використовують той або iнший набiр змкив. Як пише М.Бахтiн, "не можна зрозум^и вчинок поза його можливого (що вiдтворюеться нами) знакового вираження (мотиви, ще!, стимули, ступенi усвщомлення i тому подiбне)" [2, 292] та "людський вчинок е потенцшний текст, i може бути зрозумшим...тшьки в контекстi свого часу (як релйя, як значеннева позицiя, як система мотивiв)" [2, 286]. Ц фiльтри вiдсiкають iнформацiю, спроможну викликати деструкцш самосвiдомостi соцiокультурно! спiльноти.
Отже, "мовчазна бшьшкть" самостiйно не формуе ще! iдентичностi, це -функщя iдеологiчно-духовно! елiти. При цьому представники ел^и духу можуть запозичати окремi погляди з народно! культури, але усвiдомлення i оформлення цих поглядiв як iдей i уявлень щентичност здiйснюеться винятково завдяки дiяльностi творчо! елiти [5].Внаслiдок особливо! ролi ел^и в становленнi iдентичностi доцiльно видшяти перiоди цього процесу в залежност
452
вщ дш культурницько! ел^и та св^оглядних основ ще! дiяльностi. В лiтературi [1, 36] видшяються три перiоди: перший - усвщомлення "окремостГ', другий -самозаперечення i третш - самознаходження. Перший перюд пов'язаний 3Í сприйняттям не-Я i усвщомленням власно! нетотожностi навколишшм спiльнотам (наприклад, "Украша - не РоЫя " Л.Кучма тощо). Проте цей процес не супроводжуеться оформленням поняття Я, вщбуваеться тшьки тзнання свое! "шаковостГ' або окремостi, сутнють яко! полягае в усвiдомленнi неможливост буття в iснуючих соцiокультурних рамках. Проте у цьому негативному тзнанш знаходяться елементи позитивного, що е фундаментом для подальшо! рефлекси. Пщ час першого перiоду елiта усвщомлюе власну соцiокультурну спiльнiсть не таку, що обмежуеться визначеними стшкими характеристиками, а як безмежнють. Вiдповiдно до думки Ф.Шеллшга, положення "Я юную" -нескшченно, тому що в ньому вщсутнш "дшсний предикат" i мютиться можливiсть безкiнечних предикатiв [6, 256]. Таке усвщомлення себе певною самостшною одиницею, своерiдною "tabula rasa", обертаеться утворенням почуття меншовартост свое! цившзаци, недостатност i нiкчемностi традицш у порiвняннi з лякаючою безмежнютю навколишнього свiту або нестримним прогресивним прямуванням iнших соцiокультурних суперсистем. Витоки цього "перетворення" у цивiлiзацiйного аутсайдера на рiвнi самосвiдомостi - в ^rni свiтогляду елiти: вiдчуття розладу зi свiтом i визнання вщсталоси, супроводжуванi прагненнями самореалiзацiï, сприяють виникненню серед творчо! елiти проблеми причин. Намагаючись 1'х з'ясувати, протоелiта, на думку С.Бойчука [1, 37] з одного боку, ототожнюе власну спшьноту з iншою, а з шшого боку - вiдмовляеться вiд самобутнього досвщу й орiентуеться на використання вже готово! й апробовано! моделi розвитку. Подiбнi дiï викликають неприйняття з боку "мовчазно! бiльшостi", що, у свою чергу, сприяе виникненню у ел^и просв^ницького комплексу, прагнення вивести народ зi стану "варварства" i прилучити до благ "передово!" цившзаци. Переживання власного соцюкультурного небуття та глибоко! спiльностi (iнодi навт тотожностi) з iншою суперсистемою (Д.Табачник, П.Толочко та шш^ дуже часто погрожуе втратою власних основ i переваженням учшвства у "чужiй" цившзаци над творчим осмисленням досвщу i синтезом витоюв. Подолання другого перюду, пов'язаного iз запереченням своерiдностi свое! соцiокультурноï спiльноти, здiйснюеться через наступну кризу ел^истського свiтогляду, яка ставить нову проблему щентичност [5, 279]. Третш перюд характеризуеться активним пошуком себе (1.Дзюба, Я.Дашкевич, Я.Грицак, В.Кремшь, С.Павличко, Н.Яковенко, М.Попович, М.Рябчук, Л.Костенко та шшГ). Основнi зусилля ел^и спрямовуються на пiзнання автохтонно! традицп (О.Бердник, Ю.Шилов, Л.Залiзняк та шшГ), ïï самоцiнностi за допомогою виробленого (або запозиченого у попереднш перюд) iнструментарiя. Цей бунт проти власно! меншовартостi в порiвняннi з чужим "досконалим" зразком слiдом за Л.Сеа i вЫею, надзвичайно актуалiзованою у сучаснш пщупадаючш Украïнi, "фiлософiею латиноамерикансько! сутностi" (Х.Гаос, Ф.Ромеро та шшГ) позначимо як "проект самознаходження", за основу цього проекту
453
"приймаеться наявна, власна, дiяльнiсть, якою би негативною вона не здавалася, щоб спробувати побудувати в ïï рамках i з ïï помiччю бажаний свiт, нову реальшсть" [4, 298]. Iдеологiчно-духовнiй елт належить вирiшальна роль у створенш соцiально-культурних проектiв розвитку евроукраïнськоï самовщповщноси.
Роль елiти у досягненнi сощокультурно!' самовщповщносп (iдентичностi) вочевидь вимагае подальших дослiджень, одним i3 напрямкiв яких повинно стати вивчення втизняного розвитку на засадах юторюлоги.
Л1тература.
1. Бойчук С.С. 1нтелкенщя та ïï роль у становленш соцiокультурноï щентичност // Iнтелiгенцiя i влада. - Одеса: Астропршт. - Вип.1 (2). - Ч. I., 2002.
2.Бахтин М.М. Проблемы текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках: Опыт философского анализа // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. _ М.: Мысль, 1979.
3.Мамардашвили М. Как я понимаю философию. - М.: Прогресс, 1990.
4.Сеа Леопольдо. Философия американской истории. - М.: Прогресс, 1984.
5.Халецька О.О. Елггистський дискурс у сучаснш украшськш сощально-фiлософськiй думцi // Науковий вюник ЛНУВМ та БТ iм. С.З.Гжицького. Т.9, № 4 (35). Ч.1, - Львiв. 2007.
6.Шеллинг Ф.В.Й. Сочинения: В 2 т. - М.: Мысль, 1997. - Т. 1.
Summary
The problem of individual-performer of cultural-historical process and elite, which actively, creatively and progressively acts in all spheres of social development, acquire somewhere decisive meaning in native social and philosophical thought and the confrmation of Sovereign Ukraine, when the task of renewal of all social life spheres are especially immportant. The problem of performer and active creative sections of the population of delay and without realizaation of radical reforms of renewal in Ukrain is more paradoxical. The analysis of carried out leit-motives in ukrainian elitistic discussion gives the possibility to separate the valuable and role (or functional) way of investigation. To our mind, in modern investigations, the national formation as a constituent of the development of a society is going to project a new way-setting off from social-economical to cultural interpretation, which is caused by social and cultural development of modern postindustrial society.
Стаття надшшла до редакцИ' 25.09.2009
454
