CC BY
21ОГЛЯДИ
УДК: [616.716.3-001.5+616.716.1-001]-06+616.216
В.О. Маланчук, д. мед. н., В.М. Сфисько, Н. А. Сфисько Нащональний медичний ушверситет iMeHi О.О. Богомольця
РОЛЬ АНАТОМО-ТОПОГРАФ1ЧНО1 БУДОВИ ГАЙМОРОВО1 ПАЗУХИ
У ВИНИКНЕНН1 ПОСТТРАВМАТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ВИЛИЦЕВОГО КОМПЛЕКСУ З ПОШКОДЖЕННЯМ ГОРБА ВЕРХНЬО1 ЩЕЛЕПИ
У оглядовш cmammi розглянуто анатомо-топограф1чн1 особливостг будови верхньощелепно'1' пазухи та взаемозв 'язок ii з оточуючими тканинами, що вiдiграють роль у MexaHi3Mi та патогенезi виникнення посттра-вматичних ускладнень з боку гайморово'1' порожнини при переломах ii стток.
Ключов1 слова: верхня щелепа, огляд лiтерaтури.
В. А. Маланчук, В.Н. Ефисько, Н. А. Ефисько
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца
РОЛЬ АНАТОМО-ТОПОГРАФИЧЕСКОГО СТРОЕНИЯ ГАЙМОРОВОЙ ПАЗУХИ В ВОЗНИКНОВЕНИИ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИХ ОСЛОЖНЕНИЙ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ЧЕЛЮСТНОГО КОМПЛЕКСА С ПОВРЕЖДЕНИЕМ ГОРБА ВЕРХНЕЙ ЧЕЛЮСТИ
В обзорной статье рассмотрены анатомо-топографические особенности строения верхнечелюстной пазухи и взаимосвязь ее с окружающими тканями, которые играют роль в механизме и патогенезе возникновения посттравматических осложнений со стороны гайморовой полости при переломах ее стенок.
Ключевые слова: верхняя челюсть, обзор литературы.
V.O. Malanchuk, V.M. Efisko, N.A. Efisko National medical university of the name of О.О. Bogomoltsya
THE ROLE OF ANATOMO-TOPOGRAPHIC STRUCTURE OF MAXILLARY SINUS IN THE APPEARANCE OF POSTTRAUMATIC COMPLICATIONS AT THE FRACTURES OF ZYGOMATIC COMPLEX WITH THE INJURY OF THE HUMP OF THE UPPER JAW
In a review article examined the anatomical and topographical features of the structure of the maxillary sinus and its relationship with surrounding tissues that play a role in the pathogenesis and mechanism of occurrence of posttraumatic complications from oral maxillary fractures its walls. Key words: supramaxilla, review of literature.
I
За остант роки у свт змшилась структура травматизму тша людини та тяжюсть пошко-джень. Одшею з актуальних проблем залишаеть-ся проблема пошкоджень вилицевого комплексу, переломи якого займають друге мюце за частотою виникнення серед переломiв юсток обличчя та складають до 24 % вщ !х числа. При цьому пащенти у вщ 20-50 роюв складають до 91 %, що шдкреслюе високе медико-сощальне значен-ня проблеми [1-3]. Зростання злочинносп, алко-голiзму, широке розповсюдження збро! серед на-селення, збшьшення числа транспортно! травми, техшчний розвиток шдприемств призводить не тшьки до зростання рiвня травматизму юсток лицевого черепа, а й до тяжкосп, як характери-
зуются високою частотою посттравматичних i шсляоперацшних ускладнень [4, 5].
Актуальнють проблеми лшування пащенпв з даною патолопею обумовлене не тiльки склад-ним анатомо-топографiчним розташуванням вилицевого комплексу з сусщшми дiлянками, а особливо з верхньощелепним синусом, але в бь льшiй мiрi - багатограншстю питання лiкування, реабштаци та профшактищ ускладнень у хворих з травматичними переломами вилицевого комплексу [6, 7].
Не виршеним питанням переб^у переломiв вилицевого комплексу з травмуванням стiнок верхньощелепно! пазухи являеться виникнення
© Маланчук В. О., Сфисько В. М., Сфисько Н. А., 2016.
!х прихованих пошкоджень, яю не вплива-ють на загальноприйняту початкову тактику ль кування, що включае корекцiю деформацiй зов-нiшнiх кiсткових структур. Неврахованi пошко-дження повiтроносних порожнин там можуть призводити до виникнення вогнищ запалення, котрi не тiльки погiршують загальний стан хворого, але й можуть призводити до несприятливо-го переб^у пiсляоперацiйного перiоду, значного збшьшення термiну госmталiзаци та зниження якост життя постраждалого хворого. За даним лтератури, розвиток посттравматичних гаймо-рипв при пошкодженнях верхньощелепно! пазухи та виникнення гемосинуса виникае в 10 % -40 % випадкив [8, 9].
Анатомiя середньо! дшянки обличчя в доста-тньо повному обсязi вивчена та описана в науко-вих працях по анатомп. Проте, короткий екскурс зможе освггити анатомо-топографiчнi особливо-стi та взаемодда лицевого черепу з оточуючими тканинами, взаемозв'язок мiж його анатомiчни-ми параметрами i будовою верхньощелепно! пазухи, мехашзм виникнення та патогенез усклад-нень переломiв вилицевого комплексу.
В зв'язку iз збiльшенням об'ему пластичних i реконструктивних операцiй в щелепно-лицевш хiрургil i хiрургiчнiй стоматологи все бшьш пог-либлено вивчають iндивiдуальнi особливостi бу-дови щелеп. За лiтературними даними люди до-лiхоморфноl статури мають довге i вузьке обличчя, що корелюе з долiхоцефалiею. Для цього типу обличчя характерний довгий та вузький скелет носа, висок альвеолярнi паростки i зуби, подовженi хоани, сошник, висок та вузькi верх-ньощелепнi пазухи. При брахiоцефалiчнiй формi черепа переважають поперековi розмiри та влас-тивi менша висота передньо! i тдскронево! по-верхнi тiла верхньо! щелепи [10].
Ю. А. Климовец верхньощелепш пазухи си-стематизував за ступенем пневматизацп на на три групи: гшерпневматизоваш (бiльш 18 см3) -мають бухти, як найчастiше поширюються у ви-лицевий, лобний i альвеолярний паростки верхньо! щелепи та характеризуються тонкими стш-ками та добре розвинутим горбом верхньо! щелепи, середньо пневматизоваш (вщ 11 до 18 см3) i гiпопневматизованi (4,0 до 11,0 см3). Т.Г. Робу-стова вщм^ила, що гiпопневматизованi пазухи частiше зус^чаються у брахицефалiв, а гшерп-невматизоваш - у долiхоцефалiв. Тому у суб'ек-тiв з незначною товщиною кiстково! тканини i добре пневматизованими верхньощелепними синусами слщуе очiкувати бiльш вираженого змь щення уламкiв, нiж у суб'ектiв з масивними юст-ками вилицевого комплексу i верхньощелепними синусами мало! пневматизацп. Параметри, як
характеризують розмiри i форми верхньощелеп-них пазух, мають iндивiдуальнi та BiKOBi змiни [11].
BepxHi щелепи, вилицевi дуги, юстки носа, з'eднанi з основою черепа, нагадують склетнча-сту будову та забезпечують опiр зовнiшнiм зу-силлям та мiцну опору для прикршлення жува-льних i мiмiчниx M^iB. Тiсний зв'язок верхньо-щелепного синуса, як з верхньою щелепою, так iз вилицевим комплексом пояснюе часте травму-вання його при травмах середньо! зони обличчя. Змщення вилицево! кiстки та наявшсть в нiй бухт значно зменшують мiцнiсть верхньо! щелепи, приводять до перелому стiнок синуса при травмах вилицево! юстки. За даними K.Pape, переломи стшок гайморово! пазухи являються ха-рактерними практично для вшх пошкоджень середньо! зони лицевого черепа. Особливо тонкою та крихкою являсться передня стшка, яка травмуеться майже в 100 % випадках при переломах вилицевого комплексу, в 41,3 % супрово-джуеться з переломом дна орб^и, а в 19,6 % - з переломом задньо! стшки пазухи [12-14].
На сьогодшшнш день, за даними лiтератури, при xiрургiчному лiкуваннi переломiв вилицевого комплексу недостатньо прищляють уваги по-шкодженням задньо-латерально! стiнки гайморово! пазухи, яка представлена частково верхньо-щелепним горбом i вiддiляе пазуху вщ крилопщ-небiнно! ямки.
Згiдно класифшаци А.В. Гайворонского, ви-дiляють трьохгранну, чотирьохгранну, щшино-подiбну i невизначеш форми верхньощелепно! пазухи та розрiзняють верхню, нижню, передньо-латеральну та задньо-латеральну стiнки верхньощелепно! пазухи, що покрит слизовою обо-лонкою. Задньо-латеральна стiнка - вiдповiдае горбу верхньо! щелепи та представлена одшею компактною пластиною товщиною в 0,8-1,3 мм в дшянщ бугра, а в дшянщ альвеолярного та вилицевого паростюв вона мае двi компактш пластинки, а мiж ними губчату речовину, що придае !й значну товщину в 3,8-4,7 мм (крилошднебшний контрфорс). В товщi стiнки проходять заднi ко-мiрцевi канальцi, де розташовуються нервовi стовбури, що йдуть до великих коршних зубiв. Задньо-латеральна стiнка розташована в проекцп до пiдскронево! i крилошденебшно! ямки, та знаходиться у близькому сусщсга з крило-пiднебiнним вузлом i його гiлками. Можливiсть переходу запального процесу з пазухи на задш клiтини гратчастого лабiринту, основну пазуху, а через вени крилошднебшного сплетiння - на ве-ни очно! ямки. Межею мiж задньою та перед-ньою стiнкою являеться вилице-альвеолярний гребшь [15].
Юстки середньо! зони мають переважно вер-тикальний тип будови трабекул губчато! речови-ни i наявнiсть контрфорсiв: носолобного, вили-це-альвеолярного, крило-пiднебiнного i шдне-бшного, якi чергуються з мiсцями слабого опору, а саме - сльозною юсткою, очною пластинкою рештасто! юстки, передньою, задньою, медiа-льною стшками верхньощелепно! пазухи i пластинкою криловидного паростка основно! кiстки. В свою чергу, носолобний контрфорс з'еднуеться з вилице-альвеолярним в дшянщ верхнього та нижнього краю очниць. Вилице-альвеолярний, пiднебiнний i крилопiднебiнний контрфорси об'еднуються альвеолярным парост-ком. Така структурна будова к ¡сто к середньо! зони забезпечуе 1х стшюсть до навантаження при виконанш функцн жування та здатшсть проти-стояти мехашчним впливам. У випадку, коли ме-хашчний вплив перевершуе мщшсть структури к ¡сто к. виникають 1х переломи. Таким чином, анатом¡чна будова з одного боку, забезпечуе ¡н-тимне з'еднання юсток середньо! зони обличчя, з шшого - являеться фактором, що обумовлюе ло-кашзащю та вид перелому [16].
Характер травмування, форма та направлен-ня не випадков^ а обумовленi механiзмом дi! си-ли удару i залежать не тшьки вiд величини та направлення сили удару, розмiрiв i форми предмету, знаряддя, яким наноситься травмування, але i вiд властивостей, зв'язаних з архiтектурою кiсток i розподiлом сили векторiв, що ддать при ударi на конкретнi елементи юстки. Оскiльки контрфорси i мюця слабого опору розташованi по вщношенню друг до друга в рiзних площинах, то цiлком природно, що ддача сила удару до одного з них буде направлена перпендикулярно, до другого - паралельно, а до третього тд кутом, отже, будуть виникати р1зномаштш 1 множинш переломи к ¡сто к середньо! зони обличчя.
При дп на плоску юстку твердим тупим предметом при умовк що !! поверхня розташована шд деяким кутом по направлению до удару, ви-никае и згинання, а пстм руйнування. Якщо ж плоска юстка змщнена по краям, то при аналог чшй дн виникае и багатоуламковий перелом. Та-кий мехашзм травмування юсток носа, верхньо-щелепних вщростюв, дна орб1ти, спнок верх-ньощелепних пазух [17, 18] (рис.).
V
Рис. КТ багатоуламкового перелому л1вого вилицевого комплексу,перелом лiвoгo вшцевого вщросту нижньо! щелепи.
Багатоуламковий перелом в упсцях слабого опору характеризуемся змщенням уламгав по направлению ддачо! сили в прилягакга до них бияносов1 пазухи, орб1ту або порожнину носа.
Якщо змщення вилицево! гастки досередини обумовлене д1ею травмуючо! сили, то змщення гастки донизу залежить головним чином вщ осо-бливостей перелома, маси гастки та тяги жуваль-но! мускулатури [19].
В тому випадку, коли сила удару велика 1 направлена перпендикулярно до носолобного контрфорсу, виникае поперечний перелом тша
верхньо! щелепи. При цьому в диянщ носолобного контрфорса направлення перелому прямо-лшшне, але в подальшому в результат! аморти-зацн губчато! речовини, зменшення сили впливу ! векторного розкладання !! л1шя перелому проходить не прямо, а в зв'язку з руйнуванням мюць слабого опору буде направлена вздовж вилице-альвеолярного контрфорса, в результат! чого виникають уламков! пошкодження передньо! та ла-терально! стшки верхньощелепних пазух, фрагмента яких становляться чужерщними тшами, а через юстков! дефекта пролабуе жирова тканина
щоки та м'яю тканини шдскронево! д^нки.
При великоуламкових переломах цей зв'язок залишаеться i за допомогою репозицi! уламкiв можна усунути деформацiю.
Медiальна стiнка верхньощелепного синусу на рiвнi середнього носового ходу мае отвiр, що веде в порожнину носа, а високе розташування цього отвору та його стеноз за рахунок травматичного набряку слизово! оболонки верхньощелепного синуса спричиняе затримку вщтоку кро-вi та слизу iз пазухи та здшснюе благоприемнi умови для запального процесу в синуса
Поряд з тканинними структурами в патоло-гiчний процес залучаеться судинна сiтка. Синус живлять 12 артерiй - 7 постшних i 5 непостш-них. Вщвщш вени йдуть вiд венозного сплетш-ня, що розташовано на верхнш та медiальнiй сть нцi одше! або обох пазух. У нососльозному ка-налi розташований венозний стовбур, який на рь внi нижнього носового ходу впадае в сплетшня середньо! оболонково! та заднiх носових вен. Цей анастомоз розташований у д^нщ, рекомендовано! для пункцп синуса, що е небезпечним при його травмуванш [20].
С. Б. Безшапочний показав, що судини вили-цево! кiстки, що проходять в гаверсових каналах i ячейках губчато! речовини мають густу сггку анастомозiв як мiж собою, так i мiж судинами слизово! оболонки верхньощелепного синуса i кiстковою тканиною верхньо! щелепи. Врахову-ючи наявнють анастомозiв мiж слизовою синуса та тшом вилицево! кiстки при травмах вилицево-го комплексу виникае масивний крововилив в його порожнину, навiть при переломах без змь щення уламюв [21]. Тому при травмi змши вини-кають у всiх вщдшах кров'яного русла : артерiях, венах, мшроциркуляторному руслi. В першi го-дини пiсля травмування в д^нщ перелому утворюються гематоми, спазми артерш, тромбоз вен, розвиваеться стаз з послщуючою iшемiею, створюючи благоприемнi умови для розвитку патогенних мiкроорганiзмiв [22].
Верхньощелепний синус - це постшна система з багатьма функщями i в нормi функцюну-вання цiе! системи проходить в умовах постшно! аерацi! та дренування. Кiстковi стiнки синуса ви-слаш слизовою оболонкою, яка представлена багаторядним вiйчастим епiтелiем з келихоподь бними кттинами, що продукують слиз, i власно! пластинки, що мiстить слизовi залози. Вiйчаста клiтина покрита слизом, який постшно утворю-еться та евакуйовуеться разом iз стороннiми час-тинками за рахунок в направлены до природного сполучення. Разом з евакуащею вмiсту, в синусi вщбуваються процеси всмоктування. Гомеостаз верхньощелепного синуса забезпечуеться мшро-
бiоцинозом. У незмшному верхньощелепному синусi, за даними J. Вгоок, постiйно вегетуе бiля 200 рiзних мiкроорганiзмiв. Ця автохтонна мш-рофлора впливае на активнiсть вiйчастого еште-лiю, стан мiсцевого iмунiтету i, крiм того, знижуе «доступшсть» рецепторiв епiтелiю для патогенних факторiв за рахунок !х блокади [23, 24].
При ендоскопiчному дослщженш верхньощелепного синуса в раннш перiод пiсля травми в 29-40 % виявлено переломи стiнок синуса з ная-внiстю кiсткових уламюв, в 100% випадку - ге-морагiчний вмiст у виглядi пристшкових або згусткiв. В бiльш шзньому перiодi (бiльше 1 м> сяця) на слизовiй оболонцi синуса в проекци л> нi! переломiв виявлялися рубцевi змiни, гематоми, згустки кров^ нерiдко з наявнiстю некротич-ного нальоту. В 87 % випадюв при травмах ви-лицевого комплексу спостер^аеться розкриття синуса з розривом слизово! оболонки, кровови-ливом i зануренням в не! кiсткових уламюв, iнодi жирово! тканин ока або щоки [25].
На морфолопчному та гiстохiмiчному рiвнi в результатi проведених дослiджень виявлено, що травматичне пошкодження стiнки верхньощелепного синуса визивае в слизовш оболонцi, що вистилае його, альтеративне-ексудативне запа-лення, найбiльш виражене в дiлянках, яю безпо-середньо прилягають до лшп перелому. Пору-шення нормальних анатомiчних взаемовiдносин, що супроводжують травму, а саме - набряк сли-зово! та наявнiсть в порожниш синуса кров'яних згусткiв веде до ряду функцюнальних порушень гомеостазу верхньощелепного синуса. Перш за все, змшюеться аеродинамiка, кровопостачання та шнерващя синуса, якi провокують формуван-ня больового та iнтоксикацiйного синдрому. Змши пов^ряних мас у синусi тягнуть за собою морфолопчш та функцюнальш порушення вiй-частого епiтелiю, яю можуть бути рiзними: вiд зворотньо! зупинки рухiв до глибоких некротич-них уражень iз вiдторгненням окремих клiтин або цiлих пластiв ештелда та метаплазiю в пере-хщний багаторядний плоский епiтелiй. Порушення аераци, мукоцiлiарного клiренсу, наяв-шсть у синусi благоприемно! поживно! середи (кров'яш згустки, кiстковi та слизовi фрагменти) веде до збiльшення концентрацп мiкроорганiзмiв до 10-12 КОС/мл. та яюсним змiнам мiкробного ландшафту з переважанням умовно-патогенних форм [26].
Таким чином, вдосконалення методiв лшу-вання переломiв вилицевого комплексу з пошко-дженням горба верхньо! щелепи та створення оптимальних умов для регенераци тканин верхньощелепного синусу, за рахунок iзоляцi! жирово! тканини щоки та м'яких тканин шдскронево!
д^нки вщ просьбу верхньощелепно1 пазухи, визначають актyальнiсть та науково-практичну важливють обраного напрямку наукового досл> дження. Вищезазначене диктуе необхiднiсть гли-бокого та всебiчного вивчення зазначено! про-блеми.
Список лтератури
1. Трунин, Д.А. Травмы средней зоны лица / Трунин Д.А.. - М.: ОАО «Стоматология», Сам ГМУ. - 2001. - 164 с.
2. Greenberg B.M., Schneider S.J. Alloplastik reconstruction of large cranio-orbital defects: a comparative evaluation // Annals of Plastic Surgery. 2005;1(55):43-51.
3. Xu B., Zheng W., Shi J. Diagnosis and management of zygomaticomaxillary complex fractures. Shanghai Kou Qiang Yi Xue. 2006;6(15):561-566.
4. Хитрина М. М. Оптимизация диагностики и лечения больных с переломами скуло-орбитального комплекса: дис.... канд. мед. наук: 14.00.21 / М. М. Хитрина. — Нижний Новгород, 2003. — 172 с.
5. Ходоров А.В. Совершенствование профилактики и лечения послеоперационных осложнений и последствий травмы средней зоны лица: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14 "Стоматология" / А.В. Ходоров. - Москва, 2010. - 106 с.
6. Акадже А. Проблемы медицинской реабилитации больных с переломами скулоорбитального комплекса / А. Акадже, В.И. Гунько // Стоматология. - 2004. - №1. - С. 6569.
7. Сандаваль Р.Х.М. Оптимизация алгоритма медицинской реабилитации больных с переломами скулоорбитального комплекса: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14 "Стоматология" / Р.Х.М. Сандаваль. - Москва, 2011. - 95 с.
8. Гайвороновский A.B. Тактика ведения больных с гемосинусом травматического генеза / A.B. Гайвароновский // Российский ринолог. -2003. - №1. - С. 85.
9. Горбунов В.А. Гемосинус и тяжелая черепно-мозговая травма / В.А. Горбунов, А.П. Вахмянин, Т.И. Викторова // Военно-медицинский журнал - 2001. - №11. - С. 39-40.
10. Семенова А.А. Вариантная анатомия и морфоме-трические характеристики небо-альвеолярного комплекса у взрослого человека: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец: 14.01.14 "Стоматология" / А.А. Семенова. - Санкт-Петербург, 2016. - 19 с.
11. Гайворонский И.В. Анатомические корреляции при различных вариантах строения верхнечелюстной пазухи и альвеолярного отростка верхней челюсти. / И.В. Гайворонский, М.Г. Смирнова, М.Г. Гайворонская // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер.11.2008. Вып.3. -С. 95-99.
12. Гатальская И.Ю. Лечение и профилактика верхнечелюстного синусита при скуловерхнечелюстных переломах в условиях сочетанной травмы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14 "Стоматология" / И.Ю. Гатальская - Москва 2010. - 97с.
13. Медведев Ю.А. Pеконстрyкция стенок верxнече-люстного синуса нри переломax средней зоны лицевого черепа / Ю.А. Медведев, Л.С. Шаманаева, А.А. Соловьева // Pоссийскaя ринология. - 2011. № 2. - С. 37-42.
14. Сысолятин С.П. Эндоскопические теxнологии в челюстно-лицевой xирyргии : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: снец. 14.01.14 "Стоматология" / С.П. Сысолятин. — Москва, 2002. - 34 с.
15. Рузин Г.П. Влияние перелома скуловой кости на состояние слизистой оболочки гайморовой пaзyxи» / Г.П. Pyзин, Г.А. Побережник // Украшський стоматолопчний aльмaнax. - 2011. - №4. - С. 17 .
16. Павлов В.В. Комплексный подаод к лечению больньк с повреждением околоносовьк назук / В.В. Павлов // Новые теxнологии в стоматологии и челюстно-лицевой xирyргии. - Новокузнецк, 2006. - №3. - С.48-53.
17. Бельченко В.А. Клинико-анатомическое обоснование использования трансантрального оперативного дос-туна нри переломax нижней стенки глазницы / В. А. Бель-ченко, Г.Н. Pыбaльченко // Стоматология. -2014. -№3(93). С. 23-27.
18. Hopper R.A. Diagnosis of midface fractures with CT: what the surgeon needs to know / R.A. Hopper S. Salemy, R.W. Sze// Radiographics. - 2006. - Vol.26, №3.- P.783-793.
19. Маланчук В.О. Характеристика переломiв вили-цевого комплексу за aрxiвними 2006-2010 рр у нор1внянш з попередтми роками / В.О. Маланчук, 1.П. Логвиненко, Н.М. Т1мощенко // Новини стоматологи. - 2012. - №4. - С. 46-51.
20. Иванченко O.A. Пункция верxнечелюстной пазу-xh: эндоскопическая оценка / O.A. Иванченко, А.Н. Кузин,
A.C. Лопатин // Вестник Оториноларингологии. - 2006. -№4. - С.41-43.
21. Гюсан А.О. Гемосинус в остром периоде черепно-мозговой травмы / А.О. Гюсан, С.М. Хоxлaчев // Вестник оториноларингологии. - 2006. - Приложение 5. - С.210.
22. Едранов С.С. Структурные изменения слизистой оболочки верxнечелюстного синуса нри его меxaнической травме: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: 14.01.14 / С.С. Едранов. - Владивосток, 2005. - 22 с.
23. Пальчун В.Т. Гомеостаз верxнечелюстной пазу™ и параназальный синусит: современный взгляд на проблему / В.Т. Пальчун, М.М. Магомедов, П.В. Петyxовa // Вестник оториноларингологии. - 2002. - №6. - С. 54-58.
24. Петухова П.В. Особенности метаболизма слизистой оболочки верxнечелюстной пазу™ в норме и нри различным формax гайморита: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: снец. 14.01.14 "Стоматология" / П.
B. Петyxовa. - М., 2004. - 19 с.
25. Калашникова E.H. Pезyльтaты применения эндоскопии нри лечении больныи с застарелыми переломами, деформациями и дефектами латерального отдела средней зоны лица / E.H. Калашникова, К.А. Сиволапов // Сибирское медицинское обозрение. - 2008. - №6. - С. 88-89.
26. Lawson W. Patel Z.M. Lin F.Y. The development and pathologic processes that influence maxillary sinus pneumatization. Anat Rec (Hoboken). 2008; 291:11:1554-1563.
Поступила
