CC BY
29
Реконструктивм eндoвacкуляpнa хірургія стальних apтepioвeнoзних мaльфopмaцiй
Мороз B.B., Цімейко O.A.
ДУ «Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»
Київ
Україна
067 440 31 09
Проблема хірургічного лікування спінальних артеріовенозних мальформацій (СЛВМ) до даного часу є невирішеною. Оптимізація та вибір способу хірургічного лікування, з нашої точки зору, передбачає застосування повного арсеналу засобів та способів хірургічної корекції, які дозволяють досягнути максимального результату за умови мінімальної інвалідизації пацієнтів.
Метою даного дослідження є застосування ендо-васкулярного методу хірургічного лікування СAВМ з використанням сучасних ендовазальних технологій, які дозволяють виконати суперселективну катетеризацію аферентних судин СAВМ з послідуючою емболізацією гнізда СAВМ, впровадження комбінованих способів ендоваскулярного хірургічного лікування даної патології.
Maтepiaли і методи: дослідження базується на аналізі результатів комплексного обстеження та ендоваскулярного хірургічного лікування 27 хворих з СAВМ, які перебували на лікуванні та були оперовані в клініці судинної нейрохірургії IHX AMHY З них жінок було 13, чоловіків 14. Вік хворих від 12 до 67 років. У 4 хворих СAВМ була локалізована в шийному, у 19 - у грудному, і у 4 - у поперековому відділі спинного мозку. Вибір способу хірургічного лікування визначали за особливостями ангіоархі-тектоніки СAВМ в кожному конкретному випадку. За кількістю втручань - одна ендоваскулярна операція проведена 11 хворим, по дві ендоваскулярних операції - 8 хворим. Одному хворому виконано З ендоваскулярних втручання. В загальній сумі виконано З4 ендоваскулярних емболізації СAВМ, серед яких 2 комбіновані операції, суть яких полягала в поєднанні емболізації відокремлюваними спіралями з емболізуючою композицією. Емболізація спіралями аневризми передньої спінальної артерії та СAВМ виконана в 2 спостереженнях.
Peзультaти тa обговорення: результати хірургічного лікування оцінювали за шкалою Ренкін (Rankin Skale). У 21 пацієнта відмічене значне покращення стану у вигляді регресу провідникової неврологічної симптоматики, що відповідає 1 - З градації шкали Ренкін. У 4 хворих відмічається стабілізація стану до 4 градації шкали Ренкін. У 2 хворих відмічене погіршення стану після хірургічного лікування до 5 градації шкали Ренкін.
Висновки: можливості ендоваскулярного способу хірургічного лікування СAВМ обумовлені впровадженням прогресивних мінімально-інвазивних технологій хірургічної корекції вказаної патології за умови адекватної оцінки можливості доступу до СAВМ та її виключення з кровотоку з урахуванням ймовірності поглиблення неврологічного дефіциту.
Транскраніальне реконструктивне хірургічне лікування дистальних артеріальних аневризм задньо-нижньої артерії мозочка
Мороз В.В., Цімейко О.А.
ДУ «Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»
Київ
Україна
067 440-31-09
Артеріальні аневризми (АА) задньо-нижньої артерії мозочка (ЗНАМ) зустрічаються рідко і складають від 0,5 до 2,0 % від загальної кількості АА головного мозку. У переважаючій кількості спостережень вони локалізуються у місці відходження ЗНАМ від хребтової артерії (ХА) або в проксимальному відділі ЗНАМ. Дистальні АА ЗНАМ діагностуються вкрай рідко, відповідно складаючи 0,3 % від всіх АА ЗНАМ. Хірургічне лікування АА вказаної локалізації є складною проблемою в звя’зку з анатомо-топографіч-ними та морфометричними особливостями ЗНАМ у дистальному сегменті. Аналізуючи власний матеріал виявлено, що дистальні АА ЗНАМ склали 28 % спостережень усіх АА ЗНАМ.
Матеріали та методи: дослідження базується на аналізі результатів обстеження та хірургічного лікування 12 (n=12) пацієнтів з АА дистального відділу ЗНАМ. Чоловіків було 5 (n=5), жінок 7 (n=7). Вік хворих складав від 19 до 67 років. У 1 (n=1) спостереженні мало місце поєднання множинних АА ЗНАМ з артеріовенозною мальформацією (АВМ) гемісфери та хробака мозочка. У всіх хворих (n=12) мав місце геморагічний перебіг захворювання. Всі пацієнти оперовані транскраніальним доступом. У 7 (n=7) спостереженнях застосовувався серединний субокципі-тальний доступ, який доповнювався резекцією задніх відділів дуги атланта, та у 5 (n=5) хворих виконували латеральний субокципітальний доступ. У 11 (n=11) хворих виконане моделювання шийки АА та послідуюче її кліпування. У 1 (n=1) спостереженні одномоментно виконане укріплення АА, кліпування іншої АА та екстирпація АВМ.
Результати та обговорення: оцінку результатів хірургічного лікування виконували за модифікованою шкалою наслідків Glasgow. Задовільного відновлення вдалось досягнути у 11 (n=11) спостереженнях (91,6 %). У 1(n=1) випадку зафіксовано летальний наслідок, спричинений повторним крововиливом з АА в умовах стаціонару на етапі передопераційної підготовки. Післяопераційна летальність склала 8,4 %. Серед ускладнень післяопераційного періоду, які потребували хірургічної корекції, слід відмітити розвиток ліквородинамічних порушень, що мали місце у 3 (n=3) пацієнтів (25 %).
Висновки: при аналізі власних спостережень виявлені певні закономірності: ЗНАМ найчастіше бере початок від задньо-бокової стінки ХА на 10 мм вище потиличного отвору і є найбільшою гілкою ХА. В 16 % спостережень ми спостерігали екстракраніальний варіант відходження ЗНАМ за наявності АА дистального відділу ЗНАМ. Найчастішою формою розриву АА ЗНАМ є формування субарахноїдально-вентрикулярного крововиливу (50 %) Оптимальним методом хірургічної корекції ми вважаємо транскраніальне хірургічне втручання, метою якого є моделювання шийки дистальної АА ЗНАМ та послідуюче виключення АА з кровотоку шляхом її кліпування. Вибір доступу до АА повинен визначатись локалізацією АА ЗНАМ та її анатомо-топографічними та морфометричними характеристиками. В будь якому випадку, слід віддавати перевагу реконструктивному способу хірургічного лікування. АА дистального сегменту ЗНАМ доступні для транс- краніального хірургічного лікування, вказаний спосіб лікування є оптимальним за наявності АА дистального відділу ЗНАМ.
Науково-практична конференція нейрохірургів України
