CC BY
15
1Чатер1али конференци /Proceedings of the Conference/
тому !х не вiднесли до жодно! з груп. Виявили статис-тично вiрогiдну рiзницю мiж середшм балом за шкалою у хворих, яю не народжували дггей, та жшок, якi народжували до появи перших проявiв РС (3,71 ± 0,22 порiвняно з 4,38 ± 0,14 вiдповiдно; г = 2,55; р < 0,05). У жшок, хворих на РС, яы народжували датей пiсля дебюту РС, бал за шкалою ЕБ88 був вiрогiдно нижчим порiвняно з балом у пащенток, якi народжували ттьки до перших проявiв демiелiнiзуючого процесу (3,89 ± 0,12 порiвняно з 4,38 ± 0,14 вiдповiдно; г = 2,59; р < 0,05).
Ремпуючо-рецидивуючий тип РС найчастiше зустрь чався у групi жiнок, яю народжували дiтей пiсля перших проявiв демiелiнiзуючого процесу, i цей показник був вiрогiдно вищий порiвняно з часткою ошб, яю народжували ттьки до початку РС. Вторинно-прогресуючий тип переб^у РС найчастiше зус^чався у жшок, яю народжували ттьки до початку РС. Первинно-прогресуючий тип захворювання зафшсовано у 3,67 ± 1,80 % хворих на РС, якi народжували тiльки до появи перших проявiв РС, та у 4,76 ± 3,29 %, яю взагалi не народжували дггей.
Висновки. Таким чином, отриманi нами результати показали, що народження дiтей пiсля появи перших проявiв РС у жшок позитивно впливае на клiнiчнi характеристики РС. Так, жшки, яю народжували пiсля дебюту РС, мали нижчий бал за шкалою швалщизаци та вiрогiдно вищу ймовiрнiсть найбiльш доброяюсного ремпуючо-реци-дивуючого перебiгу патологiчного процесу.
УДК 617.559-009.76:616-08 ПЕРОВА В.П.
Внницький нацюнальний медичний унверситет iMeHi М.1. Пирогова
21018, м. Внниця, вул. Пирогова, 56 E-mail: [email protected]
AMHAMiKA OUiHOK якосл життя В nPOUECi СТАЦЮНАРНОГО ЛiKYBAHHЯ
nAUiSHTiB i3 ЗАГОСТРЕННЯМ ПОПЕРЕКОВОГО БОЛЬОВОГО СИHДPOMY
Вступ. Поперековий больовий синдром мае висо-ку медичну та сощальну значущiсть для сустльства i хворих, оскiльки займае суттеве мiсце у структурi захво-рюваност населення, е поширеною причиною втрати працездатностi та зниження якостi життя.
Мета дослщження: дослiдити динамiку ощнок якостi життя у процесi стащонарного лiкування пацiентiв i3 загостренням поперекового больового синдрому.
Матер1ал та методи. Нами було обстежено 46 (17 чоло-вiкiв та 29 жшок) хворих i3 загостренням хронiчного поперекового больового синдрому (середнш в1к — 45,2 ± 9,3 року), як! перебували на стацiонарному лкуванш у Вш-ницьк1й обласнiй психоневролопчнш лiкарнi 1м. акаде-мiка О.1. Ющенка. Проведено анкетування цих хворих за вiзуально-аналоговою шкалою оцшки штенсивносп болю (ВАШ), шкалою депресй Бека та питальником EQ-5D.
_1Ш
Результати. Результати проведених дослiджень показали, що оцшка пацiентами динамши больового синдрому була доволi позитивною: середнш показник за ВАШ шсля завершення лiкування зменшився з 51,07 ± 12,33 мм до 27,87 ± 7,02 мм (р < 0,01). Рiвень остаточного больового синдрому можна розцiнювати як незначний. Результати опитування за шкалою Бека теж вiрогiдно покращилися (з 15,63 ± 6,5 бала до 12,71 ± 5,74 бала; р < 0,05), хоча i залишаються на межовому рiвнi, що припускае наявнiсть депресивних розладiв. Водно-час оцiнки можливостей самообслуговування та рiвня повсякденно! активност практично не змiнились, незважаючи на устшне лiкування. Стан мобiльностi вiрогiдно покращився, але продовжував бути обмеже-ним — 1,17 ± 0,38 бала проти 1,76 ± 0,43 бала на початку лiкування (р < 0,05). Самооцшка стану власного здоров'я покращилась вiрогiдно — 77,11 ± 11,26 бала проти вихщ-них 65,74 ± 13,67 бала (р < 0,05), проте середня динамша становить усього 10—12 мм за в1зуально-аналоговою шкалою EQ-5D (у межах 15 % вщ початкового рiвня).
Висновок. Можна зробити висновок, що полшшення оцiнок якостi життя вщбулося за рахунок динамiчноl «гостро!» складово! — того, що пов'язано з фактом тимчасового загострення. Бтьша ж частина порушень якостi життя пов'язана з самим хрошчним больовим синдромом, i навiть при значному клiнiчному полшшен-нi на момент виписки залишаються стiйкi обмеження повсякденного функцiонування як у фiзичному, так i у психологiчному вимiрах.
УДК 616.853+613.95+615.213
П1ТИК М.1., ДЕЛЬВА Д.Ю., П1ТИК О.М.
ДВНЗ «Вано-Франювський нацональний медичний
унверситет»
E-mail: [email protected]
PEOPAKTEPHi ФОРМИ ЕтЛЕПСИ Y ДПЕЙ: ПOШYKИ PAЦiOHAЛЬHOÍ nPOMEn^EnTmHOi nO^TEPAnii
Незважаючи на значнi усп1хи у створеннi ефективних стандарт лiкування ептепсй, проблема фармакорезис-тентних форм ще! недуги, особливо у дггей, залишаеться актуальною i потребуе подальших дослiджень, зокрема, пошуку нових форм рацюнально! полггерапи.
Матер1ал i методи дослщження. З урахуванням в1до-мих критерив включення i виключення з дослiдження основну групу хворих становили 12 дiтей вшом в1д 1 до 12 роив 1з рефрактерними формами ептепсй, серед яких було 4 дiтей 1з синдромом Уеста, 2 дiтей — 1з мюклошч-ною абсанс-епiлепсiею i 6 дiтей — 1з симптоматичною фокальною ептепаею з вторинною генералiзацiею нападiв. Ус1м хворим призначали похщш вальпроево! кислоти у середнiй добовш доз1 28,0 мг/кг, що комбь нували з одним 1з 3 апробованих протиетлептичних препаратiв (леветiрацетам, тотрамат i карбамазепiн у
130
М!жнародний невролопчний журнал, ISSN 2224-0713
№ 4(74), 2015
fiNJj
середнiх добових дозах — 24,0; 8,7; 17,6 мг/кг в1дпов1д-но). Ощнювали за катамнезом частоту i час досягнення ремiсiй, змiни !х тривалостi, кiлькiсть нападiв на 6-му i 12-му мiсяцях лiкування. Уйм хворим проводилася електроенцефалогpафiя (ЕЕГ).
Результати дослщження. При дослiдженнi пошире-ност рефрактерних форм ептепсп у датей на Прикар-паттi встановлено, що !х частка становила у 2011—2014 роках вщ 23,8 до 24,9 %. Серед них найбтьш вагоме мюце займали рефрактернi ептепсп дитинства. Анатз ятрогенних i носерогенних чинниыв фармакорезис-тентностi в лiкуваннi ешлепсп у дiтей засвiдчив про таы найбiльш поширенi причини, як iррацiональна полiтерапiя (до 80 %), неправильний шдхщ до вибору протиепiлептичних препарапв та !х дозування (у 55 та 75 % випадыв). Встановлена важлива роль недостатньо! комплайeнтностi як поширеного чинника фармакоре-зистентностi i часто! причини розвитку епiлептичного статусу. Порiвняльний аналiз терапевтичного впливу застосованих комбшацш протиепiлептичних препа-ратiв показав найбшьшу ефективнiсть при поeднаннi вальпроапв iз леветiрацетамом, що виражалось у вкороченш часу настання ремiсiй у 51,9 % хворих, як отримували цю комбiнацiю. Зростала також !х тривалють на 37—83 %, знижувалася частота нападiв з 13,4 ± 5,2 на тиждень до 6,4 ± 2,7. Зростання ефектив-ност лiкування було менш вираженим при комбшаци вальпроапв iз топiраматом, а також iз карбамазепiном. У 2 дггей вiком до 3 роыв, у яких була висока частота нападiв (бiльше 15—17 на тиждень), при додатковому призначенш леветiрацетаму було вiдмiчено посилення судомно! активностi як клМчно, так i за даними ЕЕГ. Включення до схеми лшування як адитивних серед-ниыв препара^в ГАМК у втэвих дозах тдвищувало ефективнiсть протиептептично! терапи у вшх випадках фармакорезистентностi (у середньому на 3—5 %).
Таким чином, ращональну протиепшептичну терапiю можна розглядати на даному еташ розвитку ешлептологп як продуктивну модель боротьби з фармакорезистентними (рефрактерними) формами ешлепсп у дггей.
УДК 616.988.33+616-056.2+615.81 П1ТИК М.1., Л1СКЕВИЧ 1.1.
ДВНЗ «1вано-Франювський на^ональний медичний унверситет»
76000, м. Вано-Франювськ, вул. Галицька, 2 E-mail: [email protected]
ЗАСТОСУВАННЯ РЕФЛЕКСОТЕРАПП У СИСТЕМ1 РЕАБШТАЦЙ ДПЕЙ ¡3 ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРА^ЧЕМ
Реабiлiтацiя дiтей з органiчними ураженнями центрально! нервово! системи (ЦНС), зокрема, дитячим церебральним паралiчем (ДЦП), e важливою медико-
1Чатер1алм конференци /Proceedings of the Conference/
соцiальною проблемою. У доповiдi наведенi результати дослщження ефективност застосування рефлексотерапи у комплексному лкуванш спастичних парезiв у дггей iз дитячим церебральним паралiчем на базi центру ранньо! медико-сощально! реабiлiтацi! для дiтей з ураженням ЦНС 1вано-Франювсько! ОДКЛ. Обстежено 54 дитини iз спастичними парезами, серед яких 36 дггей — iз дитячим церебральним паралiчем, спастичною диплепею, 14 дь тей — iз гемiпаретичною формою ДЦП та 4 дитини — iз гiдроцефалiею та спастичним гемiпарезом. Було впдтено так! групи лiкування: 1-ша група — 19 дггей, яю окрiм стандартно! реабштацшно! програми отримували сеан-си корпорально! акупунктури; 2-га група — 11 дней, як1 отримували стандартний комплекс реабштацй в поеднан-ш з сеансами акупресури та поверхнево! багатоголково! акупунктури; 3-я група — 24 дитини, яы отримували стандартний комплекс реабштацй. На початку лкування, наприюнщ другого та третього тижня лiкування оцiнено рiвень м'язово! спастичност за модифiкованою шкалою Ешуорта. Встановлено, що наприкшщ другого тижня лкування вiрогiдно значимо! рiзницi у зниженш проявiв спастичностi не виявлено у пащентав усiх груп. Напри-кшщ третього тижня лiкування бiльш значне зниження м'язового тонусу вщшчалося у пащеплв 1-! групи, яким у комплексному лкуванш проводили сеанси акупунктури. Отримаш данi свщчать про ефективнють i доцiльнiсть за-стосування корпорально! акупунктури в комплексному лiкуваннi дитячого церебрального паралiчу.
УДК 616 89-008.4-07.614.876 П1ТИК О.М.
1вано-Франювський на^ональний медичний унверситет, кафедра психiатрil, наркологи та медично! психологи E-mail: [email protected]
ПСИХОЛОПЧН МЕХАЫЗМИ ФОРМУВАННЯ НЕПСИХОТИЧНИХ ПСИХiЧНИХ РОЗЛА^В У ХВОРИХ НА ГiПЕРТИРЕО3
Сьогодш на rai впровадження критерiю доступност психiатрична допомога мае бути максимально набли-женою до населення. Для розв'язання ще! проблеми необхiдна тюна взаeмодiя мГж психiатричною та загаль-номедичною службами у рамках амбулаторно-полкль шчно! ланки охорони здоров'я, лiкарями-психiатрами та сiмейними лiкарями. У цьому плаш надзвичайно важливим е ранне виявлення психГчних розладiв у соматичних хворих i органiзацiя !х адекватно! терапп власне лiкарями первинно! ланки медично! допомоги, тому що ще сильним протидшчим чинником залиша-еться стигматизащя — негативне ставлення пащенпв до психiатра через поширення в популяцп хибних уявлень про психiатрiю. Сучасна тенденцiя розвитку медично! науки та практики полягае у все бшьшому розумшш цшсносп людини як вщкрито! бюпсихосощ-ально! функцiонально! системи, яка оргашчно включае
№ 4(74), 2015
www.mif-ua.com
131
