CC BY
13
УДК 340.134
Р. I. Радейко
асистент кафедри адмшютративного та шформацшного права Навчально-наукового шституту права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка"
РАЦЮНАЛЬНА ФОРМАЛ1ЗАЦ1Я ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛ1З ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМ1Р
© Радейко Р. I., 2014
Розглядаеться зв'язок мiж правом i людиною в контекст регулятивних норм. Звернено увагу на зв'язок розвитку людини i джерела права, а також розглядаеться проблема дiалектичного зв'язку з нормативно-правовими актами на основi взаемозв'язку, реальний вплив на суспiльство позитивного та природного права.
Акцентовано увагу на те, що кнуе проблема вiдображення та забезпечення прав i обов'язкiв людини як об'ективних явищ у нормах права, а також проблема вдосконалення ваеТ правовоТ форми сучасних сусшльних в1дносин, "й" оптимальностi, ефективностi, надшность
Ключовi слова: право, закон, сфери життедiяльностi, нормативно-правовий акт, правове регулювання, ращональна формалiзацiя, надм1рна формалпащя права.
Р. И. Радейко
РАЦИОНАЛЬНАЯ ФОРМАЛИЗАЦИЯ ПРАВА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ И ПРАКТИЧЕСКОЕ ИЗМЕРЕНИЕ
Рассматривается связь между правом и человеком в контексте регулятивных норм. Обращено внимание на связь развития человека и источника права, а также рассматривается проблема диалектической связи с нормативно-правовыми актами на основе взаимосвязи, реальное влияние на общество положительного и естественного права.
Акцентировано внимание на том, что существует проблема отображения и обеспечения прав и обязанностей человека как объективных явлений в нормах права, а также проблема совершенствования всей правовой формы современных общественных отношений, ее оптимальности, эффективности, надежности.
Ключевые слова: право, закон, сферы жизнедеятельности, нормативно-правовой акт, правовое регулирование, рациональная формализация, чрезмерная формализация права.
R. Radeyko
RATIONAL FORMALIZATION OF LAW THEORETICAL DETERMINATION AND PRACTICAL DIMENSIONS
This article studies the connection between law and rights in the context of regulations. It concentates on the relationship of man and source of law, as well as the problem of dialectical connection with legal acts on the basis of interrelation, real impact on the society of positive and natural law.
It accentuates the problem of representation and protection of human rights and responsibilities as objective phenomena in the law, as well as the problem of improvement of the legal form of modern social relations, its optimality, efficiency and reliability.
Key words: law, human law, living environment, legal act, legal regulation, reasonable
formalization, excessive formalization of law.
Постановка проблеми. Проблеми розумшня та визначення права можна зарахувати до '^чних" в Teopiï держави та права. Протягом усього часу функцюнування права, науковий штерес до нього не тшьки не зникае, але й постiйно зростае. Завдання осягнення сутносп права не лише з теоретичного, а й з практичного поглядiв, актуальне i сьогоднi. Це обумовлено, передуем, складнiстю та багатограннiстю права як явища, пщ час дослщження якого завжди е перспектива виявити його новi аспекти та властивосп.
Метою статп е необхiднiсть вироблення теоретичних та практичних основ дослщження рацiональноï формалiзацiï права.
Стан дослщження. Проблема формалiзацiï права належить до числа малодослщжених у вiтчизнянiй теоретико-правовш науцi. Проблемнi аспекти рацiональноï формалiзацiï права пронизують всi елементи правово1' системи, тому вона не могла залишитися без уваги теоретикiв права (С. В. Бобровик, С. I. Максимов, М. I. Матузов, Н. М. Пархоменко, П. М. Рабшович, С. П. Рабшович, Ю. С. Шемшученко, Ф. П. Шульженко та ш.).
Виклад основних положень. Загальний феноменолопчний досвiд права характеризуеться переважно двома рiзними, протилежними сприйняттями.
З одного боку, громадянин i людина сприймають право загалом як щось зовнiшне, як людський вияв залежно1' волi, яка обмежуе свободу i самостшнють особи. Право постае як конкретний вияв примусу якоюь оргашзовано1' системи влади або навiть сваволя (деспотизм) сильшшого. Зрештою, право сприймаеться як свого роду маншулящя, продиктована щеолопею владно1' структури, або крихка маса рiзнорiдних i часто суперечливих норм.
З шшого боку, оскшьки iндивiдуальна свобода повинна мати певш межi, це саме право розумдать люди як необхiдний iнструмент гарантування порядку i миру в спшьносп. У цьому другому розумшш право сприймаеться як надзвичайно важливий сощальний фактор, який уможливлюе окремiй особi та спiльностi загалом надiйне планування свого майбутнього. Закон постае як елемент рiвноваги i як людський вияв вищо1' справедливости яка змогла вийти за межi iндивiдуальних штерешв [1, с. 13].
Право - це явище, яке повинно полегшувати, а не ускладнювати iснування, життедiяльнiсть та розвиток людини, сприяти, а не перешкоджати задоволенню ïï потреб та штерешв. При цьому слщ враховувати, що право е категорiею "так би мовити вiртуальною, тобто сукупнютю (абстрактних) регулятивних норм, зафшсованих у рiзних законах та шших нормативно-правових актах. Первинними структурними елементами закону е правовi норми. Але вони пов'язаш з тим чи шшим законом як змiстом, так i процедурою застосування. Цим забезпечуеться реальна можливють використання формалiзованих припишв закону для регулювання вiдповiдних суспшьних вiдносин" [5, с. 10].
Навггь найдосконалiший стан розвитку права не приведе його до "земного раю". Функщя права в житп людини скорше е аналогiчною до функцп страховки у альпiнiстiв, яка жодним чином не може пщняти людину догори, тобто не е чинником його "вдосконалення", але вона запобтае його падшню i в такий спосiб робить свш внесок у його "сходження до реалiзацiï здiбностей" [1, с. 29].
Право, як рiзновид соцiально нормативного регулятора, здшснюе вплив на рiзнi сфери життедiяльностi суспiльства, держави та людини. Вщповщно до ч. 2 ст. 3 Конституци Украши, права свободи людини та 1'х гарантiï визначають змют i спрямованiсть дiяльностi держави, яка вщповщае перед людиною за свою дiяльнiсть. При цьому необхiдно враховувати, що саме держава функцюнуе для людини i вщповщальна перед нею, а не навпаки. Хоча школи може складатися протилежне враження. Це обумовлюеться тим, що окремий елемент правово1' форми (наприклад, нормативно-правовий акт) може з'явитися фактично миттево. Однак тут йдеться про право як систему елеменив, що його формують. Тобто право, як реальний вплив на суспшьство, а не патр, на якому написано "закон", "конститущя" тощо.
За природно-правового пщходу, перехщ природного права в державно-юридичну реальнiсть може виступати як процес оформлення правово! сутносп та становлення правового змюту. Використовуючи yсi законодавчо передбаченi способи та методи, держава прагне впорядкувати суспшьш вщносини найефективнiшими способами. Саме право як регулятор суспшьних вiдносин, активно використовують представники офщшно! влади в державi засобом впорядкування вiдносин у суспшьств та пiдтримання правопорядку в держава При цьому вiдбyваeться оптимальна формалiзацiя змiстy природно-правових засад у правових нормах [3, с. 389]. Належне регулювання тих чи шших вщносин досягаеться шляхом застосування необхщно! форми права. У цьому контекст для держави нормативно-правовий акт е найоптимальшшою формою через саму систему внутршньо! оргашзаци держави та мехашзму взаемоди останньо! iз сyспiльством (не тшьки вплив на сyспiльство, а й зворотного впливу сощуму на державу).
З шшого боку, при надмiрнiй формалiзацп сyспiльного життя, право втрачае сощальну значимiсть. Втручання держави може здшснюватися тiльки в правовш формi, коли право пронизуе уш сфери життедiяльностi людини i при цьому не пщсилюе та доповнюе моральне регулювання, а замiнюе його. У такому разi органи державно! влади та мюцевого самоврядування часто сприймають свiй iнтерес як загальний - штерес народу. Внаслiдок цього з'являеться "небезпечна тенденщя", коли "влада народу пiдмiнюеться владою бюрократичного апарату - безмежною та безконтрольною з боку народу". Право можна по^зному використовувати у межах правово! та адмшстративно! системи держави. За його допомогою встановлюються новi вщносини, в шшому випадку воно може тшьки шдкршлювати консенсусш механiзми регулювання взаемодш, але не пiдмiнювати !х. Порушення цього принципу спричиняе соцiальнi патологи у виглядi формалiзацi!, бюрократизаци й уречевлення сyспiльних вiдносин повсякденного життя
Спробуемо розглянути особливосп впливу держави на право через рiзнi форми правотворчосп. Це зумовлено тим, що вiд правильного обрання зовнiшньо! форми залежить дiевiсть та юридична сила припишв, мiсце кожного з них у ^CT^i права загалом е сшввщношенням з iншими нормативно-правовими актами, що регулюють певну сферу суспшьних вщносин тощо. Проблема адекватного вщображення та забезпечення прав i обов'язюв людини як об'ективних явищ в нормах права насправдi iснyе i вона не проста, як i ширша проблема вдосконалення всiе! правово! форми сучасних сyспiльних вiдносин, !! оптимальностi, ефективностi та надiйностi.
Конституцгя. Основне функцюнальне призначення Конституци - врегулювання суспшьних вщносин. Вггчизняний конституцюналют П. Б. Стецюк зазначае, що предметом правового регулювання конституци е не одна група однорщних суспшьних вщносин, а сукупшсть, об'еднання багатьох груп та площин таких вщносин, яю становлять весь спектр юнуючих в державi правовiдносин [4, с. 156]. Особливють Конституци Укра!ни як нормативно-правового акта полягае у тому, що вона регулюе найважливiшi суспшьш вщносини, встановлюе основш положення, засади, принципи функщонування держави, особи та суспшьства. Пщ час створення та прийняття Основного Закону держави повинна проявлятися не полiтична боротьба - перемога одше! частини населення над шшою, а юридичне закрiплення узгоджених штерешв та волi всiх сощальних верств. Однак, на певних юторичних етапах розвитку будь-яко! держави певш полiтичнi сили домiнyють, а iншi залишаються в тiнi. Тому формалiзацiя конститyцiйних положень е результатом досягнення учасниками сyспiльного життя правового компромюу, що характерно для демократичних режимiв або шляхом насильницького консенсусу, що характерно для недемократичних режимiв.
Законодавчг акти. Детально врегулювати уш суспшьш вщносини, дiяльнiсть органiв державно! влади, оргашв мiсцевого самоврядування, !х компетенщю, органiзацiю дiяльностi, повноваження посадових ошб цих органiв, вимоги до вщповщних посадових осiб, в одному нормативно-правовому акп практично неможливо, а тим бшьше в Основному Законi. Вш питання, що не регламентовано чи не концептуально визначено у Конституци Укра!ни, регулюються законами та шшими нормативно-правовими актами.
Протягом останшх роюв у законодавчiй дiяльностi вiтчизняного парламенту можна спостертати збiльшення нормативного масиву. Це необхщно розглядати, з одного боку, як
природний процес, зумовлений розвитком сустльних вщносин, появою нових сфер, i як наслщок -необхiднiстю !х урегулювання. З iншого, такий процес не завжди грунтуеться на принципах системносп, послiдовностi та планомiрностi, що не завжди вщповщае природному порядку, обумовленому потребами суспiльства. Однак такий надмрний динамiзм права може негативно позначитися на розвиту суспiльства: коли норми права змiнюються надто часто, в сусшльш вщносини привноситься елемент нестабшьносп, втрачаеться авторитет права як регулятора сустльних вщносин, а !х суб'екти не можуть орiентуватися на правовi норми у плануваннi свое! подальшо! поведiнки. Законодавчi норми, що регулюють однi й тi самi вщносини, часто дублюються в багатьох пщзаконних нормативно-правових актах, прийнятих органами влади на рiзних рiвнях. Тобто сукупний обсяг нормативного масиву починае перевищувати природнi меж i перетворюеться в негативний фактор, що гальмуе розвиток суспiльства та породжуе нестабшьнють суспiльних вщносин iз усiма випливаючими iз цього негативними наслщками для громадян i держави.
Шдзаконт акти. Внаслщок штенсивно! пщзаконно! правотворчостi можна спостер^ати iснування презумпцп недовiри до людини та громадянина, через посилення необгрунтованого ускладнення процедур, вiдсутнiсть чгтко! !х регламентацп в законi, що зумовлюе зменшення можливостей реалiзацil прав людини та и правово! активностi загалом. Людина сприймаеться як потенцшний правопорушник, тому формуеться система правових норм, що складаеться iз заборон та позитивних обов'язюв, якi спрямоваш на запобiгання правопорушень.
Для цього необхщна значна кiлькiсть пiдзаконних нормативно-правових акпв, що врегульовують процесуальнi та процедурш елементи реалiзацil права. Розширеш повноваження мiнiстерств та вiдомств, необхщнють вироблення механiзмiв реалiзацil положень, передбачених Конститущею та законами Укра1ни, створюють сприятливi умови для необмеженого та неконтрольованого створення норм позитивного права, в яких держава та iншi сощальш групи закршлюють сво! штереси. Саме пiдзаконнi нормативно-правовi акти е основним шструментом формалiзацil права. Перевищення кiлькостi пiдзаконних актiв над законами сприяе детальному правовому регулюванню суспшьного життя. Прийняття вiдомчих пiдзаконних нормативно-правових акпв - це "потужний шструмент", по-перше, для закрiплення нових правових норм, що забезпечують реалiзацiю повноваження оргашв державно1 влади; по-друге, ефективний зашб для реалiзацil конституцшних та законодавчих положень, необхiдних для держави, суб'екпв владних повноважень та защкавлених осiб. Це призводить до того, що правова норма набувае форми деталiзованоl "шструкци iз застосування". Однак, передбачити все рiзноманiття суспшьно! та людсько1 дiяльностi е неможливим, оскшьки виникають новi вiдносини, на яю держава реагуе примноженням шдзаконних нормативно-правових акпв.
Щодо правотворчостi оргашв виконавчо1 влади, то слiд зазначити, що така дiяльнiсть призводить до нестримного зростання кшькосп нормативно-правових акпв, що породжуе безконтрольне розширення сфери вщомчо1 правотворчостi. Так, вiдповiдно до п. 1 § 32 глави 2 роздшу 4 регламенту Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни, "проекти актiв Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни готуються на основi та на виконаннi Конституцil i Законiв Укра1ни, актiв i доручень Президента Украши, актiв Кабiнету Мiнiстрiв, доручень Прем'ер-Мiнiстра, а також за шщативою членiв Кабiнету Мiнiстрiв, центральних оргашв виконавчо1 влади, державних колепальних органiв, Ради Мiнiстрiв Автономно1 Республши Крим, обласних, Ки1всько1 та Севастопольсько1 мiських державних адмiнiстрацiй з дотриманням вимог цього Регламенту".
Таке розширене формулювання призвело до того, що сьогодш в Украlнi спостерiгаеться надмiрна кiлькiсть пiдзаконних нормативно-правових актiв порiвняно зi законодавчими актами. Звичайно вважаемо, що не варто абсолютизувати щею верховенства закону, розумдачи пiд цим скасування системи шдзаконних нормативно-правових акпв.
Однак слщ зазначити, що необхдна не лише ефективна система контролю над вщомчою правотворчiстю, а й законодавча регламентащя меж сфери й регулювання. Часто пiцзаконнi акти, що приймаються на конституцiйнiй нормi та законах, пщмшяють змiст !х норм. Тому можемо спостертати, що у правозастосовнш практицi трапляються випадки, коли пщзаконний акт як "винахiц радянського права", замiнюе закон, адже з шщативи органiв державно! влади та мюцевого самоврядування часто застосовуються не законодавчi норми, а iнструкцiя та наказ виконавчих орган1в.
Нормативна шфлящя виникае в результат прорахунюв та недоопрацювань правотворчих органiв, яю iгнорyють очевиднiсть деяких законодавчих положень та намагаються з метою "наживи" здшснити зайву деталiзацiю.
Нейтралiзацiя закону може вщбуватися через занадто загальний та невизначений характер його норм, що не можуть бути реалiзованi безпосередньо та допускають широк межi для !х тлумачення в тдзаконних актах. Внаслiдок збереження вiдомчого регулювання, здшснюеться "консервацiя радянських методiв управлшня". 1снуе гостра необхiднiсть прiоритетy закону в регулюванш виконавчо-розпорядчо! дiяльностi та зменшення кiлькостi i ролi тдзаконних акпв, що слугуватиме забезпеченню стабшьносп системи законодавства, створить можливiсть для реально! ди його норм, поглибить процес правового регулювання загалом.
У сучасний перiод спостерiгаеться явний дисбаланс у сшввщношенш форми та змюту на користь форми. На цьому етат розвитку сyспiльства й правового регулювання негативш наслiдки, що виникають через протирiччя форми й змюту, починають активно позначатися й серйозно впливати на жипедаяльнють сyспiльства й держави. Право трансформуеться у вщповщь на такий вплив i природний для права формалiзм переросте в загальну тенденщю формалiзацi! й починае вщповщний вплив на державу й суспшьство.
Формалiзацiя являе собою процес, коли дотриманню форми надаеться первинне значення порiвняно зi змiстом. Життевi ситуаци складнi й рiзноманiтнi та найчаспше конкретний випадок неможливо адекватно визначити в юнуючу форму з врахуванням вшх його особливостей. Так, в процес удосконалення, форма об'еднала безлiч положень, якi необхiдно реалiзовyвати, але, наприклад, у певному конкретному випадку !хне дотримання даремне й безглузде i пов'язане зi значними труднощами.
Висновки. Протягом останшх двох десятилггь формалiзацiя права в умовах впливу держави на право видозмшювалася й iз природних i позитивних перетворилася в надмiрнy й негативну. Це таю характеристики, як бюрократизащя права, зростання правового масиву, процесyалiзацiя, зловживання правом, нецившзований лобiзм, розростання оргашв, що забезпечують формування й функцюнування права, поширення правового регулювання в т сфери, де правове регулювання неприродне, використання адмшютративних методiв правового регулювання в тих сферах i в тому обсязi, у яких це не виправдано.
На шляху до Свропейсько! спшьноти функцюнування правово! системи Укра!ни та !! ефективнiсть повинне визначатися якiсною, а не кшькюною резyльтативнiстю. Нерацiональна формалiзацiя права виступатиме як патологiчна тенденщя, оскiльки правове регулювання повинно здшснюватися не заради самого регулювання, а для реального "утвердження та забезпечення прав i свобод людини".
1. Л1беро Д. Церковне право / Пер. з мм. Н. Щеглевськог. - Льв1в: Св1чадо, 2001. - 336 с. 2. Максимов С. I. Кант1вський проект правового сустльства i Hoei демократа / С. I. Максимов // Фыософ1я права: сучаст ттерпретацп: вибр. пращ: статтi, аналт. огляди, переклади (20032011). - 2-ге вид., допов. - Х. : Право, 2012. - С. 27-38. 3. Рабтович С. П. Прирoднo-правoвi тдходи в юридичному регулюванш: мoнoграфiя / С. П. Рабтович. - Львiв: Держ. ун-т внутр. справ, 2010. -576 с. 4. Стецюк П. Б. Основи теорИ' конституцИ' та кoнституцioналiзму. Частина перша: Поабник для студентiв. - Львiв: Астрoлябiя, 2004. - 232 с. 5. Шемшученко Ю. С. Вступне слово / Ю. С. Шемшученко // Альманах права. Основоположм принципи права як його цтмсм вимiри. Вип. 3. - К.: 1н-т держави та права iм. В. М. Корецького НАН Украгни, 2012. - 492 с.
