CC BY
79Психологічні передумови формування громадської активності молодших підлітків
Шамич О.М.
Інститут проблем виховання НАПН України
Анотації:
Досліджуються та визначаються вікові межі, до яких відносяться молодші підлітки, розглядаються особливості молодшого підліткового віку. Зроблено визначення поняття «Громадська активність підлітка». У дослідженні дотримувалася вікова періодизація А. Мудрика, згідно якої молодший підлітковий вік розглядається у межах 10-12 років. Визначено, що для підлітка важливе місце займає колектив та прагнення до самоствердження, спілкування, авторитет батьків, тощо.
Ключові слова:
підлітковий вік, молодший підліток, громадська активність.
Шамич А.Н. Психологические предпосылки формирования гражданской активности младших подростков. Исследуются и определяются вековые пределы, к которым относятся младшие подростки, рассматриваются особенности младшего подросткового возраста. Также мы попробовали сделать определение относительно понятия «Гражданская активность подростка». В исследовании придерживались возрастной периодизации А. Мудрика, согласно которой младший школьный возраст рассматривается в границах 10-12 лет. Определено, что для подростка важное место занимают коллектив и стремление к самоутверждению, общение, авторитет родителей и т.д.
подростковый возраст, младший подросток, общественная активность.
Shamych O.N. The psychological background of the development of civil activity of younger teenagers. In
the article probed and determined age-old limits which junior teenagers behave to, the features of junior teens are examined. Also we made attempt do determination in relation to a concept «Civil activity of teenager». The study adhered to the age of periodization A. Mudrik, under which primary school age is considered within 10-12 years. Determined that the adolescent occupy an important place team and a desire for self-affirmation, communication, authority, parents, etc.
teens, younger teenager, civil activity.
Вступ.
Вивчення практики засвідчує, що проблема формування у молодших підлітків громадської активності в сучасних умовах залишається поза увагою сім'ї, школи та громадських організацій і пущена в багатьох випадках на самоплив. Тому позанавчальна виховна робота за місцем проживання потребує нових підходів до дослідження громадської активності підлітків. Разом з тим негативні прояви поведінки школярів за межами школи у позанавчальний час вказують на ускладнення у середовищі учнів, наявність певних протиріч у підходах до норм і правил моралі. Досконало вивчити їх і раціонально використовувати у вихованій роботі - важливе і складне завдання. Виховання школярів у повній мірі здійснюється в школі, сім'ї та підліткових колективах. Але після навчання настає вільний час - дозвілля за інтересами, що є дуже цінним та важливим для цілеспрямованого розвитку особистості. Оцінка вільного часу, раціональне його використання дає можливість кожному учневі виявити себе найкращим чином в різних видах діяльності за місцем проживання. Тоді громадське середовище, як важлива з дитинства життєва школа, стає фактором підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі та сім'ї. Активність учнів здобуває постійну внутрішню потребу діяти, розкривати здібності, формувати свої інтереси. До активних дій учнів спонукає ряд громадських потреб, які виникають на різних індивідуальних та вікових рівнях. Їх пізнання дає можливість керувати діяльністю школярів, наповнювати її громадсько-значимим змістом. Школа, сім'я, оточуюче середовище мають створити для учнів умови пізнання громадської дійсності. Саме оточуюче життя своєю багатогранністю визначає зміст виховної роботи, підказує основні напрями, ефективні педагогічні засоби виховного впливу на підлітка.
Робота виконана за планом НДР Інституту проблем виховання НАПН України.
© Шамич О.М., 2011
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета цієї роботи визначитись з віковими межами, до яких відносяться молодші підлітки та зробити оцінку особливостей молодшого підліткового віку.
Відповідно до мети були визначені такі завдання:
1. Дослідити та визначити вікові межі, до яких відносяться молодші підлітки.
2. Дати характеристику віковим особливостям молодшого підліткового віку.
3. Зробити визначення щодо поняття «Громадська активність підлітка».
Результати дослідження.
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що процес формування громадської активності молодших підлітків потребує певної узгодженості з особливостями їх психофізіологічного розвитку.
Вчені розглядають підлітковий вік, як найсприятливіший, найефективніший для психічного розвитку, навчання і виховання. Це забезпечує можливість формування громадської активності майбутніх свідомих членів суспільства саме на цьому етапі зростання.
Формування громадської активності підлітка багато в чому залежить від ставлення до нього та його дій і вчинків з боку дорослих: батьків і вчителів. Саме в цей період особливого значення набуває розвиток самосвідомості, активності, ініціативності, оптимізму, вольових рис, що зумовлено об’єктивним положенням підлітка в сім’ї, школі, об’єднаннях за інтересами.
Розгляд особливостей молодшого підліткового віку потребує визначення його меж, що має принципове значення. На сьогодні існує декілька визначень даного віку.
Так, в Енциклопедії освіти (В. Кремень) С. Тищенко підлітковий вік визначає як період від 12 до 18 років, в Українському педагогічному словнику під редакцією С. Гончаренка та А. Капська - період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років, у Психологічному словнику Н. Побірченка - від 10 до 15 років, Г.Жук, В. Кожухар, В. Крисько, І. Слюсар визначають підлітко-
вий вік від 11 до 14 років. За визначенням А.Мудрика підлітковий вік ділиться на молодший (10-12 років) та старший (12-14 років) підлітковий вік; Ф. Райс виділяє ранній підлітковий вік (11-14 років) та середній або старший підлітковий вік (15-19 років). [2,4,6,8,11].
У своєму дослідженні ми будемо дотримуватися вікової періодизації А. Мудрика, розглядаючи молодший підлітковий вік у межах 10 -12 років. Відповідно в цьому віці школярі навчаються у 5-7 класах. Тому молодших підлітків ми будемо співвідносити з учнями 5-7 класів.
В цілому підлітковий період відноситься до числа кризових, критичних періодів онтогенезу. Він характеризується різкими, якісними змінами, що охоплюють всі сторони розвитку. У цей же період проходить фізіологічна перебудова організму підлітків, інтенсивний та нерівномірний ріст і фізичний розвиток, у емоційному плані вони стають досить невизначени-ми, неусталеними.
Свого часу В.Сухомлинський наголошував, що підлітковий вік - це друге народження особистості, адже “перший раз народжується жива істота, другий раз - громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, яка бачить не тільки оточуючий світ, але й саму себе”. Американський психолог Ф. Райс дає таке визначення: “Підлітковий період - це певний відрізок життя між дитинством та зрілістю”.
Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загаль-мованості або сильного збудження [10].
У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з'ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологічний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Підліткам властиві прагнення до ідеалів, максималізм, значні фізіологічні зміни.
Початок формування такого важливого новоутворення як почуття дорослості припадає саме на молодший підлітковий вік. Під почуттям дорослості розуміється ставлення підлітка до самого себе вже як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим, хоча в молодшому підлітковому віці воно є не обов’язково усвідомленим. Разом з тим почуття дорослості є специфічною для підліткового віку
формою самосвідомості, соціальної за своїм змістом. Першим і основним його показником є виникнення у молодших підлітків потреби, щоб оточуючі ставились до них не як до малюків, а як до дорослих. У випадку неврахування цієї потреби вихователем молодші підлітки проявляють образу, різні форми протесту: неслухняність, грубість, впертість, протиставлення себе дорослим чи товаришам, зіткнення і конфлікти.
Іншим показником почуття дорослості є наявність у молодших підлітків прагнення до самостійності та бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До них належать: взаємини з товаришами, дівчатами чи хлопцями, заняття у вільний час, навчальні обов'язки тощо. Так, школярі протестують проти спроб батьків обмежити їх спілкуватися з товаришами, протидіяти їхній субкультурі, новим прагненням щодо популярної музики, розваг з комп'ютером. Прагнення молодших підлітків до самостійності в навчанні й різних заняттях найбільш яскраво проявляються у відмові від допомоги і в незадоволенні при спробах контролювати якість роботи.
Третій показник існування почуття дорослості
— наявність власної лінії поведінки, незважаючи на незгоду дорослих чи товаришів. Молодші підлітки можуть наполягати, що певні навчальні предмети їм не потрібні, і ніякі «виховні впливи» дорослих на них не діють. Вони можуть не погоджуватися з оцінками і думками товаришів, залишаючи їх, віддаючи перевагу в спілкуванні іншим товаришам [1].
Слід зазначити, що почуття дорослості у молодших підлітків проявляється з неоднаковою яскравістю, в різних ситуаціях, і ступінь його сформованості теж неоднаковий.
У своїх працях І. Бех [1] зазначає, що крім почуття дорослості, у молодших підлітків існує тенденція до дорослості - прагнення бути і вважатися дорослими. У цьому плані молодших підлітків доцільно поділити на дві групи.
У дітей першої групи тенденція до дорослості виявляється у взаєминах з дорослими і товаришами, у копіюванні різних сторін поведінки і зовнішнього вигляду дорослих. Молодші підлітки претендують на ставлення до них як до дорослих і на відповідні нові права у відносинах з дорослими і товаришами. Надзвичайно важливим моментом є бажання молодших підлітків, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі. Ця тенденція проявляється тим яскравіше, чим більше молодшому підлітку здається, що дорослі і товариші ставляться до нього ще як до маленького і не беруть до уваги те, що він тепер вже теж дорослий. Незадоволеність молодших підлітків ставленням дорослих виявляється в образах і різних формах протесту, починаючи з грубості, неслухняності, закінчуючи протиставленням себе дорослим чи відходом від спілкування з товаришами. Отже, у цієї групи молодших підлітків яскравий вияв тенденції до дорослості збігається з невизнанням дорослими чи товаришами їхніх претензій на дорослість.
У молодших підлітків другої групи, без яскраво вираженої тенденції до дорослості, претензії на до-
рослість теж існують. Вони виявляються у взаєминах з дорослими і товаришами, але епізодично, при обмеженні дорослими свободи чи самостійності молодшого підлітка. Протест набирає форм епізодичної неслухняності, ситуативної грубості чи впертості.
Тенденція до дорослості й почуття дорослості у молодших підлітків виникають за протилежних умов: як за авторитарної системи виховання, регламентації всієї поведінки й опіки, так і за умов значної свободи і самостійності. Загалом формування у молодших підлітків різних видів дорослості в практиці стосунків з оточуючими, побудованих за зразком стосунків дорослих, відбувається в діяльності, оволодіваючи якою молодший підліток орієнтується на зразки і еталони дорослості.
Формування дорослості пов'язане з розвитком самостійності молодших підлітків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у молодшого підлітка, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у молодшого підлітка немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв'язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до молодшого підлітка як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості молодшого підлітка. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах молодшого підлітка і дорослих.
Бажання молодшого підлітка «стати дорослим» у його розумінні означає бути самостійним. Прагнення до самостійності видно в усьому: в навчанні, праці, у виборі друзів. Молодший підліток відчуває в собі потенціал, який дозволяє йому стати дорослим з усіма пов'язаними з цим статусом правами і неминучими обов'язками. Його потяг до цього величезний і він прагне якнайшвидше перейти від «дитячих» норм поведінки до «дорослих», самостійно приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження. Перед ним відкривається вся складність оточуючого довкілля, соціального життя, в якому не досить легко розібратися. У зв'язку з цим у окремих молодших підлітків збільшуються випадки непостійної, ситуативної поведінки, з'являється повністю не критична і надоптимістична самооцінка, їм властива орієнтація на зовнішні обставини. За прагнення до самостійності, до дорослості, за зовнішньої впертості молодший підліток нерідко сам не знає, чого хоче, які конкретні життєві і моральні цілі бажав би досягнути. Оскільки чітких і реально уявлюваних цілей у молодшого підлітка найчастіше поки немає, то воля разом зі сміливістю можуть проявлятися в небезпечних витівках і зухвалих вчинках.
У молодшого підлітка виникає суперечливість внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що, з одного боку, він прагне до самостійності, протестує проти дріб'язкової опіки, контролю, недовіри, з іншого
- відчуває тривогу і побоювання, що не впорається з новими завданнями. Цю складність і суперечливість внутрішньої позиції молодшого підлітка дорослий мусить зрозуміти і прийняти, і на основі цього розу-
міння будувати свої стосунки з ним. Молодший підліток зовсім не заперечує права дорослих втручатися в його життя - він лише шукає прийнятне для нього співвідношення піклування дорослих і власної незалежності. Дорослий мусить бути товаришем молодшого підлітка, але товаришем особливим, відмінним від товариша-ровесника. Ця відмінність базується на відмінності соціальних позицій дорослого і підростаючої людини. Дорослий товариш поруч — це повинно бути важливішою умовою виховання і розвитку молодшого підлітка. Лише неухильне виконання цієї умови може забезпечити благополучне формування особистості молодшого підлітка. Якщо ж дорослий у повчанні молодшого підлітка використовує такі дії, як: пряма націленість на особистість підлітка, яка викликає неприємне відчуття у всіх нормальних людей; обурення, негативний емоційний тон, який може викликати тільки негативний емоційний стан; приклади для наслідування, які нав'язуються молодшому підлітку і можуть викликати в нього лише люту ненависть чи чорну заздрість, - то це повністю позбавляє вихованця емоційного благополуччя; в цей час він страждає і тому нездатний не тільки прийняти щось про себе (врахувати і відповідно змінитися), а навіть нездатний сприйняти це як інформацію до розмірковування. Заборони і покарання у молодшого підлітка спричинюють озлобленість, злість, бажання помсти-тись за приниження.
Молодший підліток надзвичайно чутливий до дій, які можуть розвінчати вчасне сприятливе уявлення про самого себе. Він потрапляє в ситуації, які бувають набагато складнішими, ніж у дорослих, оскільки тут все вперше: і перша любов, і перші дорослі розмови, і дорослі захоплення. Молодший підліток немовби об'єднує весь свій емоційний досвід спілкування з іншими людьми і намагається зрозуміти, хто він такий, навіщо він живе, чого йому чекати від життя, від інших людей. В цей час йому потрібен товариш-учитель, а не просто мораліст, потрібна людина, яка може зрозуміти всі переживання юної душі, не осудити, а допомоги, розібратись у складних життєвих ситуаціях.
Тому, педагогічним завданням вихователя є допомогти молодшим підліткам включитись у нову фазу взаємин, правильно зрозуміти суть принципів, що визначають поведінку дорослих. Необхідно дати їм відчути, наскільки підвищилась їх міра відповідальності за свої дії на даному віковому етапі, причому це конкретно повинно виявитися в їхніх нових підвищених обов'язках, у розширенні прав, у зміні ставлення до них з боку вихователів.
Молодші підлітки, в яких деспотією старших пригнічуються самостійність, ініціатива, воля, виявляють недорозвиток здібності оцінювати ситуацію і дії інших осіб, розуміти їх характер, будувати передбачення про їхні наміри. Вони легко підпадають під їх вплив і або разом з ними скоюють злочини, чи стають їх жертвами. Звична залежність молодших підлітків від старших переходить пізніше в особистісну рису, яка так і називається - «залежність». В одній людині можуть разом існувати і високий інтелект і погане саморозуміння, нерозвинена самосвідомість і дефіцит
життєвого досвіду. Це дуже знижує здатність особистості до соціальної адаптації.
У педагогіці використовуються три шляхи формування дорослості молодших підлітків: у стосунках з дорослими, у стосунках з товаришами і одночасно в двох системах стосунків.
Перший шлях формування дорослості - у стосунках з дорослими - це шлях, коли дорослі самі формують дорослість дитини в практиці особистих ставлень і через надання їм самостійності. Це може відбуватися навмисно чи ненавмисно, в різних сферах життя. У цьому випадку формування дорослості й почуття дорослості відбувається без особливих конфліктів і переживань, безболісно і непомітно.
Другий шлях формування дорослості - у стосунках з товаришами, коли самостійність молодшого підлітка існує наперекір бажанню батьків, а право на неї й на дорослість здобувається, так би мовити, у боротьбі з ними. При цьому претензії на дорослість різко підкреслені, протест яскраво виражений. Дорослість молодшого підлітка може формуватися одночасно і в стосунках з дорослими і в стосунках з товаришами. Особливим виявляється варіант розвитку дорослості за непослідовного ставлення дорослого до молодшого підлітка - то як до маленького, то як до дорослого. Звичайно цей варіант пов'язаний з суттєвими труднощами у стосунках дорослих і молодших підлітків.
Значно ефективнішим і таким, що дозволяє дорослим впливати на формування дорослості молодшого підлітка і форми її прояву є перший шлях. Оптимальною умовою формування дорослості й почуття дорослості молодшого підлітка є їх моральний та інтелектуальний зміст, а також ставлення дорослих до молодших підлітків як до дорослих. Отже, зміст виховної роботи мусить обов'язково включати поступову зміну ставлень дорослих до молодших підлітків як до все більше і більше дорослих. У цей загальний напрям виховної роботи повинно бути включене формування окремих якостей особистості, які відбивають певні рівні дорослості.
У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з'являється гострий інтерес до самого себе. Самосвідомість набуває нового рівня, що визначається прагненням зрозуміти себе, свої можливості і особливості, визначити, що об’єднує підлітка з іншими людьми, а що його виділяє серед них, робить унікальним і неповторним. Виникає образ свого «Я» під впливом відносин інших людей, правил і норм поведінки, що схвалюється або не схвалюється оточенням [3].
Уявлення про себе може не збігатися з реальними діями, які робить підліток, тобто існує невідповідність Я-реального та Я-уявного. Бажання «бути, як усі» з одного боку і прагнення до унікальності викликає у підлітків нестійкість самооцінки.
У підлітковому віці самооцінка з'являється як елемент соціального порівняння. Підліток оцінює: краще чи гірше він справляється з діяльністю, наскільки далекі чи близькі до прийнятих еталонам його фізичні дані й навички, як він поводиться.
Розвиток самосвідомості підлітка сприяє формуванню його ідентичності - стійкого і послідовно виникаючого відчуття особистого ототожнення свого реального життєвого шляху і свого місця у суспільстві [3].
Усвідомлення себе, становлення Я-образу підлітка пов'язані з формуванням образу Іншого. Однолітки стають еталоном для наслідування, підліток порівнює свої цінності з цінностями, притаманними його референтним особам. Значимі для підлітка однокласники і однолітки стають своєрідним дзеркалом, яке відображає подібність з ними і відмінності. У дружбі підліток починає визначати орієнтири, життєво важливі для його поведінки, постійно звіряючи те, що він робить, з тим, що від нього чекають інші. Він думає, як привести свої думки, почуття або вчинки у відповідність з уже прийнятими групою. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу, а часом і браваду. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності [10].
Особливе значення у розвитку самосвідомості підлітків має формування власного образу фізичного Я, а саме: уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона “мужності” або “жіночості”. Цей образ є основою різноманітних захоплень підлітків. Так, хлопці починають займатися спортом, особливо силовими його видами, що забезпечують зміцнення фізичної сили; дівчата захоплюються ритмічною гімнастикою, щоб бути стрункими, привабливими, розкутими [10].
Розвиток самосвідомості молодшого підлітка знаходить своє вираження у вимірі мотивації основних видів діяльності: спілкуванні, навчанні, праці. Відбувається формування системи особистісних цінностей, які визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість відношення до людей, оцінки цих людей і самооцінку.
Провідною діяльністю підліткового віку Д. Елько-нін вважав спілкування з однолітками, оскільки саме в спілкуванні реалізується головна потреба цього періоду - пошук свого місця в суспільстві, бути «значимим» [12].
Нестримний потяг до спілкування, до колективу, до спільної діяльності з товаришами проявляється у шуканні нових друзів, щоб мати природний простір для зростання. Підлітковий вік розглядається, як особлива соціально-психологічна і демографічна група зі своїми установками та специфічними нормами поведінки, що в сукупності утворює особливу підліткову субкультуру. Відчуття належності до певної підліткової спільноти і певної її групи, яка часто відрізняється не лише інтересами і формами проведення дозвілля, але й одягом, мовою тощо, має суттєве значення для розвитку підлітка.
У підлітковому віці з'являються психологічні засади для справжньої дружби. Ровесник починає цікавити вже не як хороший чи поганий співучасник конкретної справи, а сам собою, як самоцінність, як людина з пев-
ними душевними, внутрішніми якостями. Молодший підліток чітко усвідомлює і проводить межу між просто товаришем і другом, якому одному можна довіритись, з яким можна годинами розмовляти про потаємне і без якого нудно і погано. Вибір друзів відбувається за схожістю поглядів на життя, за переконаннями.
Важливого значення у формуванні особистості молодшого підлітка набуває колектив та прагнення до самоствердження. Головними в спілкуванні підлітка є потреба бути прийнятим серед значимих людей та боязнь бути відкинутим. Молодший підліток використовує різні способи, щоб здобути повагу товаришів своєю силою, відвагою, винахідливістю, вірністю в дружбі тощо. Саме у бажанні зайняти своє місце в колективі (бути лідером, виконавцем, активним, пасивним, діяти заради себе чи колективу) виявляються внутрішні, хоча ще недостатньо усвідомлені позиції молодшого підлітка. У тих випадках, коли йому не вдається знайти собі бажане місце в колективі, у нього виникають конфлікти з товаришами. Разом з тим потреба підлітка у самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками він готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам.
Форми самоствердження підлітка можуть бути різноманітними. Дуже часто, не розуміючи справжньої суті дорослості, молодші підлітки намагаються зовнішньо наслідувати дорослих: їхні шкідливі звички, особливостей поведінки (куріння, вживання алкоголю, наркотиків, надмірне і без смаку використання косметики, носіння своєрідного одягу, послуговування нецензурною лексикою тощо).
Позитивними формами самоствердження підлітків є заняття спортом, виконання суспільно корисних справ, праця в сім'ї, школі тощо. Інтелектуальне самоствердження відбувається в навчальній і позанавчаль-ній пізнавальній діяльності, реалізації пізнавальних потреб та інтересів.
Важливим фактором формування особистості є взаємини підлітка з батьками. Дружні взаємини між підлітком і батьками викликають підлітка на відвертість, допомагають дізнатися про переживання дитини, впливати на них, використовуючи для цього власний досвід та авторитет. Якщо ж батьки продовжують ставитися до підлітка, як до маленького, не сприймають його самодостатності, не враховують його особисту думку, інтереси та потреби, то розвивається конфлікт, що може призвести до вступу у вуличні компанії (часто асоціального характеру), конфлікту з іншими дітьми в сім’ї, що є виявом так званого протесту проти стосунків у сім’ї та намаганні самоствердитися.
На думку Д. Фельдштейна провідною діяльністю підліткового віку є суспільно корисна неоплачувана діяльність, що соціально визнається і схвалюється [7].
Для 10-11-річної дитини головне - отримати в інших людей оцінку своїх можливостей. Звідси їх спрямованість на заняття, схожі на ті, які виконують дорослі люди, пошук видів діяльності, що мають реальну користь і отримують суспільну оцінку. Тому це може бути діяльність: навчально-пізнавальна, виробничо-трудова, організаційно-громадська, художня чи спортивна.
У підлітковому віці основою мотивації стають цінності, однак система ціннісних орієнтацій дитини перебуває ще на стадії формування. Починає формуватися світогляд як основний мотив і регулятор поведінки. Самосвідомість усе більше починає зумовлювати процес керування своєю поведінкою, тобто активно вдосконалюється самоконтроль діяльності (самоконтроль
- свідома, цілеспрямована здатність особистості до самоспостереження, контролю власних вчинків, усвідомлення власної поведінки, діяльності та їх результатів шляхом порівняння із заданою програмою та поставленою метою). Спершу самоконтроль є контролем по результату або заданому образу, а потім - процесуальним контролем, тобто здатністю вибирати й вибірково контролювати будь-який момент або крок у діяльності. Реалізація самоконтролю можлива тоді, коли функціонують його інформаційні та структурні складові (результат діяльності, що контролюється, та еталон, за допомогою чого здійснюється контроль).
Одним із аспектів самоконтролю у складі самосвідомості молодшого підлітка є підпорядкування власних бажань («хочу») соціальним вимогам («треба»), формування внутрішнього плану дій.
Важливим показником розвитку мотиваційної сфери підлітка є їхні інтереси — форма вияву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності та сприяє ознайомленню з новими фактами дійсності. Саме у сфері інтересів виявляються спрямованість, інтелектуальна та емоційна активність особистості [10].
Молодший підлітковий вік характеризується зростанням пізнавальної активності, розширенням пізнавальних інтересів. Простежується два основні етапи розвитку інтересів: поява нових захоплень та становлення нових інтересів.
Для етапу появи нових захоплень характерні сумніви, зіткнення соціально-психологічних настанов, розвінчування авторитетів. Цей період супроводжується згортанням і відмиранням існуючої системи інтересів, формуванням перших переживань, пов'язаних зі статевим дозріванням.
Що стосується становлення нових інтересів, їх сфера може бути дуже широкою і різноманітною. Поступово шляхом диференціації окреслюється та закріплюється головний інтерес. Романтичні прагнення поступаються місцем реалістичному, прагматичному вибору одного, найстійкішого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною лінією життя підлітка, який і визначає спрямованість його особистості. На цьому етапі відбувається розширення і зміцнення суспільних зв'язків, що істотно залежить від матеріальних умов життя підлітка, конкретного соціального оточення.
Таким чином, основними психологічними потребами молодшого підлітка є прагнення до спілкування з однолітками, об’єднання у групи, прагнення до самостійності і незалежності, емансипації від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей. Він прагне до самоствердження, визнання та схвалення з боку однолітків та дорослих.
В. Радул вважав, що громадська активність передбачає наявність інтересу до громадської роботи,
організаторські здібності, відповідальність за виконання доручень, ініціативність, вимогливість до себе й готовність допомагати іншим під час виконання громадських завдань [9].
Розділяючи його думку та на основі аналізу визначень громадської активності та його складових, наведених у науковій літературі, ми зробили наступне узагальнення щодо визначення поняття громадської активності:
Громадська активність - це якість особистості, яка виявляється у її здатності впливати на суспільне життя; задовольняти власні потреби та інтереси, реалізовувати інтереси та цілі певної спільноти, вирішувати суспільно значущі завдання, ініціювати зміни у процесі відносин з навколишнім світом; прагненні діяти на користь суспільства; поважати і прийняти права та обов’язки члена суспільства.
Керуючись уявленням і запропонованого нами загального визначення щодо сутності і змісту громадської активності особистості, ми спробували зробити визначення відносно особливостей її виявлення у підлітковому віці, яке, на наше думку, найбільш чітко означує її сутність і зміст в молодших підлітків.
Громадська активність підлітка - це якість особистості, яка виявляється у її здатності впливати на життя мікросоціуму; задовольняти власні потреби та інтереси, реалізовувати інтереси та цілі колективів та об’єднань, до яких він належить, та вирішувати важливі для них завдання; прагненні діяти на користь суспільства; поважати і реалізовувати у відповідності морально-етичних принципів та вікових можливостей свої права та обов’язки.
Висновки.
Досліджуючи та визначаючи вікові межі, до яких відносяться молодші підлітки ми дійшли висновку, що треба дотримуватися вікової періодизації А. Му-дрика, розглядаючи молодший підлітковий вік у межах 10 -12 років. Відповідно в цьому віці школярі навчаються у 5-7 класах. Тому молодших підлітків ми співвідносили з учнями 5-7 класів.
В цілому підлітковий період відноситься до числа кризових, критичних періодів онтогенезу. Він характеризується різкими, якісними змінами, що охоплюють всі сторони розвитку. У цей же період проходить фізіологічна перебудова організму підлітків, інтенсивний та нерівномірний ріст і фізичний розвиток, у емоційному плані вони стають досить невизначени-ми, неусталеними.
Важливого значення у формуванні особистості молодшого підлітка набуває колектив та прагнення до самоствердження. Головними в спілкуванні підлітка є потреба бути прийнятим серед значимих людей та боязнь бути відкинутим. Молодший підліток використовує різні способи, щоб здобути повагу товаришів своєю силою, відвагою, винахідливістю, вірністю в дружбі тощо. Саме у бажанні зайняти своє місце в колективі (бути лідером, виконавцем, активним, пасивним, діяти заради себе чи колективу) виявляються внутрішні, хоча ще недостатньо усвідомлені позиції
молодшого підлітка. У тих випадках, коли йому не вдається знайти собі бажане місце в колективі, у нього виникають конфлікти з товаришами. Разом з тим потреба підлітка у самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками він готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам.
Важливим фактором формування особистості є взаємини підлітка з батьками. Дружні взаємини між підлітком і батьками викликають підлітка на відвертість, допомагають дізнатися про переживання дитини, впливати на них, використовуючи для цього власний досвід та авторитет. Якщо ж батьки продовжують ставитися до підлітка, як до маленького, не сприймають його самодостатності, не враховують його особисту думку, інтереси та потреби, то розвивається конфлікт, що може призвести до вступу у вуличні компанії (часто асоціального характеру), конфлікту з іншими дітьми в сім’ї, що є виявом так званого протесту проти стосунків у сім’ї та намаганні самоствердитися.
Позитивними формами самоствердження підлітків є заняття спортом, виконання суспільно корисних справ, праця в сім'ї, школі тощо. Інтелектуальне самоствердження відбувається в навчальній і позанавчаль-ній пізнавальній діяльності, реалізації пізнавальних потреб та інтересів.
Підводячи підсумки ми робимо висновок, що основними психологічними потребами молодшого підлітка є прагнення до спілкування з однолітками, об’єднання у групи, прагнення до самостійності і незалежності, емансипації від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей. Він прагне до самоствердження, визнання та схвалення з боку однолітків та дорослих.
Література:
1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання / І.Д. Бех //Науково-методичний посібник. - Київ. - 1998. - С. 86-87.
2. Енциклопедія освіти за ред. Кремня В.Г. / В.Г. Кремень // Юріком Інтер: - Київ. - 2008. - С. 677-678.
3. Казанская В.Г. Педагогическая психология / В.Г Казанская // Краткий курс. - С. Петербург. - 2003.
4. Мудрик А.В. Социальная педагогика / А.В. Мудрик //Учеб. для студ. пед. вузов /Под ред. В.А. Сластенина. 3-е изд., испр. и доп. - Москва, 2000. - 200 с.
5. Педагогічний словник за ред. Ярмаченка М.Д. / М.Д. Ярмаченко //Педагогічна думка. - 2001. - 320с.
6. Психологічний словник за ред. Побірченка Н.А. / Н.А. Побірченко //Науковий світ. - Київ, 2007. -168 с.
7. Психология современного подростка /Под ред. Регуш Л.А. // Психологический практикум. - С. Петербург, 2005. - С. 46-55.
8. Райс Филипп, Долджин Ким Психология подросткового и юношеского возраста / Филипп Райс , Ким Долджин //Учебное пособие для высшей школы, пер. с англ. В. Квиткевич, Ю. Мирон-чик. - С.-Петербург, 2010.
9. Радул В.В. Соціальна зрілість молодого вчителя / В.В. Радул. -Київ, 1997. - 269 с.
10. Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко // Вікова психологія. - 2005.
11. Український педагогічний словник під ред. Гончаренко С.У / С.У Гончаренко. - Київ, 1997. - 260 с.
12. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды / Д.Б. Элько-нин //Педагогика. - 1989. - С. 72-75.
Надійшла до редакції 05.04.2011 р. Шамич Александр Николаевич [email protected]
