CC BY
20
Клштна nefliaTpifl
УДК 616.89-008-053+615.838
ПИПА A.B., РИМША C.B., Ф1АИК A.B., АУК'ЯНОВИЧ I.A., АИСИЦЯ Ю.М., МУРДИД М.В., БРЕУС C.B., ЗАМОРОКА В.М. В/нницький нацюнальний медичний унверситет ¡м. М.1. Пирогова Санатор/й «Пвденнобережний», м. Алупка
ПСИХОЕМОЩЙНИЙ СТАН ВИХОВАНЩВ ШКОЛИЧНТЕРНАТУ ТА 'X РЕАБШТАЦЯ В САНАТОРП «П|ВДЕННОБЕРЕЖНИЙ»
(м. Алупка)
Резюме. У cmammi висвтлено особлuвосmi тривожностi на фот реабштацтно^дновно'1 mepaniï у di-тей i3 амейною деприващею. Засоби реабитацп в санаторп «Швденнобережний», що включали miMamo-, бальнео-, гало-, фто-, ароматератю та масаж, nid контролем загального анал^у крoвi, ЕКГ, вивчення функци зовншнього дихання, nсихoдiaгнoсmичних методик САН та Спыбергера, виконали свое завдання, про що свiдчиmь покращення резульmamiв у вах до^дженнях. Неoбхiднiсmь продовження реабштацтних, вiднoвних зaхoдiв та психотерапевтичного впливу не викликае сумшву, це неoбхiднo для покращення стану здоров'я та профыактикирозвитку психосоматичних порушень у дтей Ь амейною деприващею. Ключовi слова: тривожшсть, деприващя, порушення дихання.
Вступ
Емоци як складов^ що супроводжують ус психч-ш процеси, е ушверсальним вдикатором змш вну-тршнього свгту людини [11]. Будь-яка депривац1я, що порушуе внутршнш гомеостаз, порушуе вну-тршню гармонго особистосп, необхщну для сощаль заци, перешкоджае успiшному входженню дитини в сощум. Це е додатковим поштовхом до переживання емоцiйного неблагополуччя в жорсткому, не завжди терпимому до хворо! людини середовищь Очевидно, що вщчуття нестабiльностi, незахищеносп перед складностями оточуючого свiту афективно насичено неадекватними уявленнями про вплив захворювань на життя i майбутне пщлгтюв. Переживання емо-цiйного дискомфорту, розбгжшсть мж рiвнем само-ощнки i реал1ями формують тривожнiсть як емоцш-ний стан або стшку рису особистостi [9, 14, 19].
Значш емоцiйнi навантаження, що виникають при рiзних життевих ситуац1ях, викликають психосо-матичнi явища — тглесне вщдзеркалення душевного життя людини. За даними ВООЗ, вщ 38 до 42 % уах пацiентiв, яю вiдвiдують кабiнети соматичних лжа-рiв, належать до групи психосоматичних хворих [13]. Вплив емоцiй на фiзiологiчнi процеси та поведiнковi реакци пов'язаний iз психологiчними механiзмами i пояснюе поширенють психосоматичних розладiв, !х сощальну зумовленiсть, зв'язок iз культурними тра-дицiями й умовами життя [6].
1стотний вплив мають особистiснi особливосп, рiзниця лише в тому, вплив на який орган виходить на перший план, викликаючи астму, гшертошю,
виразку шлунка, цукровий дiабет, глаукому тощо [2, 3, 6].
Ще у 1950 р. вщомий американський психоаналь тик Франц Александер (Franz Alexander, 1891—1964) mBiB перелiк семи класичних психосоматичних хвороб: есенцiальна гшертон1я, виразкова хвороба шлунка i дванадцятипало! кишки, ревматощний артрит, гшертиреоз (тиреотоксикоз), бронхiальна астма, виразковий колгт i нейродермiт.
Депривацiя ам'1, виховання дитини в умовах ш-тернату е ненормальним iз точки зору загальних бю-логiчних позицш. Це не може не вплинути на психь ку дитини. Найчастше спостерiгаються вегетативнi розлади, що позначаються термiном «психовегета-тивний синдром», який i буде лежати в основi форму-вання психосоматичного захворювання [13, 14, 17].
За спостереженнями Н. Пезешюана (2006) у пащ-енпв iз симптомами астми виршальну роль вщгра-ють такi особистiснi властивосп, як вiдповiдальнiсть i пунктуальнiсть. На думку Braeutgam i Christian (2004), таю дни дуже залежнi вщ думки людей, якi гх оточують.
Психосоматичнi прояви та тривожне реагування дгтей на рiзнi взаемини з оточуючими можуть про-являтися шлунковими кольками, вiдхиленнями в харчовiй поведшщ, раптовим сильним плачем, що виникае у присутност особи, яка може проявити жалють до дитини. Л. Крейслер i Р. Шпiц (1994), дослщжуючи реагування дитини на взаемини з оточуючими, вщмчали, що вщмова матерi вiд дитини може зумовити кому немовляти або стае причиною повторно! блювоти.
Психосоматичш прояви можуть залежати вщ вжу дитини, ïï темпераменту i взаемин з оточуючими, але соматична патолоия може манiфестувати не лише в дитинств^ але i в зршому вiцi у виглядi астми, над-лишково! ваги тощо. Небезпека полягае в тому, що у дитини може закршитися психосоматичний спосiб реагування на емоцiйний дискомфорт [7, 17].
Поширешсть феноменiв тривожностi в дитячш популяцïï, ïï негативна роль у розвитку психосома-тичних захворювань е темою багатьох робгг психоло-пв, клiнiчних психологiв, педагогiв, лiкарiв [10, 20]. 1нтерес до даноï проблеми з боку представниюв рiз-них сфер практики обумовлений впливом тривоги на багато аспекпв розвитку дитини: фiзичне i психiчне здоров'я, розвиток емоцшно! сфери i спшкування, навчальну дiяльнiсть, соцiалiзацiю [15, 18].
Роль тривожностi у виникненш широкого кола патологiчних явищ, як психосоматичних, так i пси-хiчних, традицiйно пiдкреслюеться в психолопчнш i медичнiй лiтературi. Актуальнiсть даноï проблеми обумовлена поширенiстю невротичних i психосоматичних розладiв (Антропов Ю.Ф., Бельмер С.В., 2005; Захаров А.1., 2004, та iн.), явищ шкiльноï дезадаптацïï в дитячiй популяцïï. Переважна б1ль-шiсть дослiдникiв тривожностi вказують на роль ам! в генезi i закрiпленнi дитячоï тривожностi. Поширешсть i тягар перебйу розладiв, пов'язаних з тдвищеною тривожнiстю, а також тягар ЗСх на-слiдкiв для фiзичного i психiчного здоров'я дггей обумовлюють необхiднiсть створення системноï допомоги дггям.
Рядом авторiв (Астапов В.М., 2004; Лукасик А.В., 2000; Прихожан A.M., 1996, та ш.) пщкреслюеться негативна роль стш^ особистюно! тривожносп в псих1чному розвитку. Роботами дослщниюв (Лукасик А.В., 2000; Прихожан A.M., 1996; Погорело-ва Е.1., 2002; Фролова О.В., 2001, та ш.) вiдзначаеться, що iснуе певний оптимальний рiвень тривожностi, необхщний для ефективного функцiонування, тодi як надмiрно низькi i високi значення свщчать про не-благополуччя i можуть бути патогенними.
Сучасний погляд на роль ам'! в розвитку дитячоï тривожностi включае аналiз механiзмiв опосередко-ваноï дïï тривожностi на психчний розвиток, вщо-бражаючи iдею про те, що здатнють упоратися з нормальною, конструктивною тривогою е необидною умовою нормального особистюного розвитку. Не-здатнiсть усвщомлювати i приймати тривогу призво-дить до випснення тривоги, вживання невротичного захисту, що визначають перехщ нормальноï тривоги в патолопчну [2, 5, 6].
Метою нашоï роботи було дослiдження осо-бливостей психоемоцiйного стану вихованцiв школи-штернату та його змiн пщ впливом санаторно-курортного лiкування в санаторИ «Швден-нобережний» за допомогою тесту диференцiйноï самооцiнки функцiонального стану САН, шкали особистiсноï та реактивноï тривожносп Спшберге-ра, пiд контролем лабораторних та функщональних дослiджень.
Матер1али та методи досл1дження
Пщ нашим спостереженням перебувало 40 д1тей Вовковинсько! школи-штернату Хмельницько! об-ласт1 в1ком 10—14 роюв, в анамнез1 яких мали м1сце порушення дихання за типом рецидивуючого брон-х1ту з астматичним компонентом.
Засоби реабштаци в санаторп «Швденобереж-ний» включали кл1мато-, бальнео-, гало-, ф1то-, аро-матерап1ю та масаж.
При вибор1 методик для дослщження враховува-лись так1 принципи:
1. Вщносна простота вживаних методик.
2. Швидюсть 1х проведения.
3. Повнота вивчення дослщжуваного явища.
4. Взаемне доповнення методик.
5. Висока сумарна валщшсть.
6. Достатня чутливють до зм1ни спостережуваного явища у здорових 1 хворих, а також до змши показни-к1в протягом лкування.
Головним завданням дослщження було вивчення внутршньо! картини хвороби, ц гносеолог1чного й емоц1йного компонент1в, причому якщо перший е ви-сновками хворого, продуктом його лопчно! перероб-ки шформаци про хворобу, отриману з р1зних джерел, то другий виявляеться емоц1йними реакц1ями страху 1 тривоги. Це вказуе на необхщнють вивчення 1 власно-го ставлення до хвороби, 1 самооц1нки дослщжуваних значущост1 впливу 1х стану на 1х соц1альний статус, 1 стану емоцшно! сфери в процес1 и зм1н.
До початку л1кування та тсля його закшчення в санаторп «Швденнобережний» психолог1чний стан д1тей вивчався за допомогою тесту диференщально! самоощнки фуикцiонального стану (САН), що до-зволяе на основi самооцiнки пащента вивчити його самопочуття, активнiсть, настрш, а шкала особистю-но! та реактивно! тривожносп Спшбергера дае мож-ливiсть оцiнити рiвень особистюно! та реактивно! тривожносп.
Показники САН самопочуття нижче 5,4 бала, ак-тивнють — нижче 5,0, настрiй — нижче 5,1 бала роз-щнюються як низьк1 (нижчi за норму).
У шкалах особистюно! та реактивно! тривожнос-тi Стлбергера пiд особистсною тривожтстю ро-зумiеться стiйка вдивщуальна характеристика, що вщображае схильнiсть суб'екта до тривоги i перед-бачае наявнють у нього тенденцп сприймати досить широке «в1яло» ситуацiй як загрозлив^ вщповщаючи на кожну з них певною реакщею нападу-захисту, характерною для дано! особистость Як схильнють осо-бистiсна тривожиiсть активiзуеться при сприйияттi певних стимул-реакцiй, що розщнюються людиною як небезпечнi для самоощнки, самоповаги.
Ситуативна або реактивна тривожтсть як стан характеризуеться суб'ективним вщчуттям емоцш: напружносп, занепокоення, заклопотанють, нервоз-нiсть. Цей стан виникае як емоцшна реакцiя на стре-сову ситуацiю i може бути рiзним за iнтенсивнiстю i динамiчнiстю в часi.
Високотривожиi особистостi схильш сприймати загрозу свош самооцiнцi й життед1яльносп в ши-
рокому дiапазонi ситуацiй i реагувати досить вира-женим станом тривожностi. Якщо психологiчний тест визначае у дослщжуваного високий показник особистюно! тривожностi, то це дае тдставу перед-бачати в нього появу стану тривожносп в рiзних си-туац1ях, особливо коли вони стосуються оцшки його компетенци i престижу.
При штерпретаци показникiв використовувалась орiентацiйна оцiнка: до 30 балiв — тривожнiсть низь-ка, 31—44 бали — помiрна, 45 i бшьше балiв — висока.
Дням проводили лабораторне дослщження кровi, ЕКГ, вивчення функци зовшшнього дихання.
Результати обстежень та Тх обговорення
Свiй стан дiти оцшювали в бiльшостi випадк1в як норму, при тому що у 40 % дослщжуваних виявляють-ся порушення серцевого ритму, у бiльшостi дослщжуваних (51,8 %) мають мюце порушення дихання.
За результатами середнк значень психолопчного обстеження за методиками САН та Стлбергера для дослщжуваних дггей характернi ознаки, вiдображенi в табл. 1.
Звертае на себе увагу помiрна та висока тривож-нiсть у дослiджуваних на початку дослщження, що поеднуеться з декларованим гарним самопочуттям, активнiстю, пiднесеним настроем. При тому середш показники «Самопочуття» (5,43), «Активнють» (5,11) та «Настрш» (6,97) методики САН свiдчать про не-
дооцiнку власного стану, вщсутнють розумiння, що з ними вщбуваеться, зниження критики оточуючо! дiйсностi, що вщображено в табл. 2.
Дiвчата оцiнювали себе як бшьш активних, з кращим самопочуттям та настроем. Для хлопщв ха-рактерними виявились бшьш висока тривожнiсть зi значними коливаннями саме реактивно! (ситуативно!) тривожносп, що проявляеться в непосидючосп, гiперактивностi, схильностi до порушень поведшки вдома, школi, конфлiктах, асоцiальних вчинках, за рахунок яких здiйснюеться спроба пошуку засобу зменшення тривожного стану.
При зовнiшньому благополуччi та вiдсутностi скарг так1 дтти вщчувають значне напруження, не-споюй i компенсують його пошуком середовища, у якому тривога зменшуеться: групи однолiткiв або старших пiдлiткiв, яю беруть !х пщ свою отку та за-хист. Проте такий «захист» часто може мати антисо-цiальну направленiсть i дiти часто використовуються старшими для виконання крадiжок та iнших антисо-цiальних порушень.
Нереалiзована та тривала тривога призводить до формування психосоматичних захворювань: псев-доастматичних та астматичних нападiв, шлунково-кишкових розладiв, вегетосудинних проявiв, алергш, порушення в роботi серцево-судинно! системи.
Перебування в реабiлiтацiйному закладi дозволило загалом зменшити тривожнiсть з високо! (особистiс-на тривожнiсть/реактивна тривожнiсть — 48,08/55,2)
Таблиця 1. Середш значення психолопчного обстеження за методиками САН та Сплбергера
Ознаки Показники До лтування Шсля лтування
Гарне самопочуття (С), п = 5,4 Середне значення 5,43 5,78
Стандартне вдаилення 0,6 1,0
Стандартна похибка 0,1 0,2
М^мум 3,9 3,5
Максимум 6,9 7
Активнють (А), п = 5,0 Середне значення 5,11 5,17
Стандартне вдаилення 1,0 0,8
Стандартна похибка 0,1 0,2
М^мум 2,8 3,54
Максимум 7,6 6,7
Пщнесений настрш (Н), п = 5,1 Середне значення 6,97 6,5
Стандартне вдаилення 0,8 1,1
Стандартна похибка 0,1 0,2
М^мум 4,8 4,5
Максимум 8,4 8,3
Особистюна тривожнють: — низька — до 30 — помiрна — 31-44 — висока — > 45 Середне значення 48 42,3
Стандартне вдаилення 6,3 6,0
Стандартна похибка 1,0 1,5
М^мум 29 32
Максимум 54 53
Реактивна тривожнють: — низька — до 30 — помiрна — 31-44 — висока — > 45 Середне значення 55,2 44,8
Стандартне вдаилення 9,4 6,1
Стандартна похибка 1,5 1,5
М^мум 30 34
Максимум 89 54
до помГрно! (ОТ/РТ — 42,33/44,83) iз суттевим змен-шенням розмаху показниюв вщ 29—54 до 32—53 (ОТ) та вщ 30—89 до 34—54 (РТ), що сприяло покращенню самопочуття (5,78), збшьшенню активностi (5,17) та бшьш реальнiй оцiнцi свого настрою (6,72), що спо-стерiгалось у 53,3 % дослщжуваних дiтей.
У 40 % дослщжуваних на початку реабштацшних заходiв спостерiгались порушення серцевого ритму у виглящ синусово! аритми (у 2 дiтей), шлуночкових екстрасистол (у 6 дiтей), неповно! блокади нгжки пучка Гiса (у 12 дггей), тахжарди (у 8 дггей) та бради-карди (у 6 дггей). Через 14 дшв за рахунок проведення реабiлiтацiйних заходiв у 10 % дослщжуваних серце-вий ритм нормалiзувався.
В обстежених дггей спостерiгалась цiкава транс-формац1я стану кровГ в процссГ санаторно-курортного л^вання (табл. 3).
При знижеш показникiв кглькостГ гемоглобiну, еритроцитiв, паличкоядерних нейтрофiлiв, лГмФо-цитГв та ШОЕ вiдбуваеться збiльшения сегментоя-дерних нейтрофшв та моноцитГв, що наближаються до меж норми.
Покращився ряд показниюв при дослiдженнi функци зовнГшнього дихання за допомогою стро-графи (табл. 4).
Покращення показниюв дихання, гематолопч-них, ЕКГ, зменшення тривожностГ свщчить про до-сягнутий терапевтичний ефект. I хоча у 13,3 % до-
Таблиця 2. Середш значення та залежнсть вщ стат показниюв самоощнки власного стану
за допомогою методики САН
Показник —-------- _____—-—' ' Стать Хлопчики Дiвчатка Середш значення
С1 5,4 5,5 5,4
С2 5,7 5,8 5,8
А1 4,9 5,5 5,1
А2 5,0 5,4 5,2
Н1 6,7 7,3 6,9
Н2 5,9 7,2 6,5
ОТ1 47,5 48,7 48,1
ОТ2 44,0 40,7 42,3
РТ1 60,8 49,7 55,2
РТ2 45,0 44,7 44,8
Прим1тки: 1 — до л^вання, 2 — тсля л1кування; С — самопочуття, А — активнсть, Н — настр1й, ОТ — особистсна тривожнсть, РТ — реактивна тривожнсть.
Таблиця 3. Динамка показниюв загального анал'зу кров1 в дтей у процеа санаторно-курортного _л'1кування_
Показник ______ _____-------- Стать Хлопчики Дiвчатка Середш значення
Гемоглобiн 1 148 124 136
Гемоглобiн 2 144 125 134
Еритроцити 1 5 4 5
Еритроцити 2 4,7 4,33 4,52
Кольоровий показник 1 1 0,9 0,9
Кольоровий показник 2 0,88 0,87 0,88
Лейкоцити 1 4,4 4,4 4,4
Лейкоцити 2 5 5 5
ШОЕ 1 9 18 14
ШОЕ 2 6 14 10
Паличкоядерш 1 3,5 4,7 4,1
Паличкоядерш 2 2 3 2,5
Сегментоядерш 1 41 53 47
Сегментоядернi 2 49 53 51
Еозинофти 1 3,5 4,33 3,92
Еозинофiли 2 4,5 7 5,8
Лiмфоцити 1 46 36 41
Лiмфоцити 2 38 33 35
Моноцити 1 4 3 3
Моноцити 2 6 5,3 5,7
Примтки: 1 — до лкування, 2 — тсля л1кування. 84 -
(^^рвбёши
слщжуваних спостер1гаеться збшьшення реактивно! тривожност1, це говорить про наявнють зм1ни ситуа-ц!! 1 реакц1ю д1тей на не! (пщготовка до вщ'!зду, мж-особист1сн1 проблеми).
Разом 1з тим наявнють пом1рно! тривоги п1сля проведених реаб1л1тац1йних заход1в, суб'ективного та об'ективного покращення стану здоров'я свщ-чить про необхщнють продовження адаптацшно! та реабштацшно! роботи з диъми, необхщнють б1льш детального шдивщуального пщбору психотерапев-
тичних та психокорекц1йних методик, що дозволить у поеднанн1 з ф1зютерапевтичним впливом досягну-ти покращення як суб'ективного, так 1 об'ективного самопочуття.
Висновок
Засоби реабштацГ! в санатор!! «Швденнобереж-ний», що включали кл1мато-, бальнео-, гало-, ф1то-, ароматерап1ю та масаж, пщ контролем загально-го анал1зу кров1, ЕКГ, вивчення функцп зовшш-
Таблиця 4. Динамка показниюв функцп зовн1шнього дихання в дтей у процес санаторно-курортного
л'1кування
Показник _____— _____—-----' Стать Хлопчики Дiвчатка Середне значення
ЧД/хв 1 21,8 22,3 22
ЧД/хв 2 19,75 14 16,88
ЧДмакс 1 46,5 29 37,8
ЧДмакс 2 41 29 35
ДО260-400 1 426 437 432
ДО 2 425 397 411
ХОД 1 9518 10214 9866
ХОД 2 8701 9296 8998
ТВД/ТВиД 1
ТВД/ТВиД 2
РОВД 1 1952,8 1285 1618,9
РОВД 2 2030 1342 1686
РОВиД 1 797 492 644
РОВиД2 934,5 577,3 755,9
Ж6Л2200-3900 1 3041 2142 2592
жел 2 3106 2241 2674
Фжел 1 2195 1745 1970
Фжел 2 2060 1697 1878
ПОШ 1 4930 4408 4669
ПОШ 2 5283 4342 4812
МОШ25 1 4726 4364 4545
МОШ25 2 5013 4311 4662
МОШ50 1 4133 3569 3851
МОШ50 2 4161 3390 3776
МОШ75 1 3489 2379 2934
МОШ75 2 3391 2331 2861
СОШ25-75 1 4069 3323 3696
СОШ25-75 2 4153 3189 3671
ОЩВ 1 2195 1745 1970
ОЩВ 2 2048 1697 1873
Проба ^ффно 70% Жел 72 82 77
Проба ^ффно 2 66 76 71
МВЛ55-75 1 71 51 61
МВЛ55-75 2 79 59 69
Резервне дихання 1 81 79 80
Резервнедихання 2 88 85 86
Примтки: 1 — до лкування, 2 — псля л1кування; ЧД — частота дихання, ЧДмакс — максимальне значения ЧД, ДО — дихальний об'ем, ХОД — хвилинний об'ем дихання, РОВД — резервний об'ем вдиху, РОВиД — резервний об'ем видиху, Ж€Л — життева емшсть легень, ФЖ€Л — форсована життева емшсть легень, ПОШ — пковий об'ем швидкост'1, МОШ — максимальний об'ем швидкост'1, СОШ — середнй об'ем швидкост'1, ОФВ — об'ем форсованого видиху, МВЛ — максимальна вентиля^я легень.
нього дихання, психодiагностичних методик САН та СпГлбергера, виконали свое завдання, про що свгдчить покращення суб'ективних та об'ективних результата у всГх дослщженнях. Однак виявленi осо6ливостГ вказують на необхщнють продовжен-ня реабiлiтацiйних, вщновних заходiв та психоте-рапевтичного впливу г за мiсцем проживання дГтей. Результати дослгджень мають бути реалГзоваш для покращення стану здоров'я Г профГлактики розви-тку психосоматичних порушень у дгтей Гз сГмейною деприващею, яка виступае потужним провокатором тривожность
Список лператури
1. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С. Лечение детей с психосоматическими расстройствами. — СПб.: Речь, 2002. — 560 с.
2. Антропов Ю.Ф., Бельмер СВ. Соматизация психических расстройств в детском возрасте. — М, 2005.
3. Винокур В.А., Веригина А.Ю. Психосоматическое значение тревоги и алекситимии в развитии артериальной гипер-тензии//IV Клинические Павловские чтения. Тревога. — СПб.,
2002. — С. 32-34.
4. Гринберг Дж. Управление стрессом. — 7-е изд. — СПб. : Питер, 2004. — 496 с.
5. Золотова Т.Н. Психология стресса. — М.: Книголюб, 2008. — 192 с.
6. Исаев Д.Н. Эмоциональный стресс, психосоматические и соматопсихические расстройства у детей. — СПб.: Речь, 2005. — 400 с.
7. Кляйн М, Айзекс С, Райвери Дж., Хайманн П. Развитие в психоанализе. — М., 2001.
8. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. — СПб.: Прайм-ЕВРОзнак, 2007. — 783 с.
9. Леонтьев Д.А. Экзистенциальная тревога и как с ней не бороться // Московский психотерапевтический журнал. —
2003. — № 2. — С. 107-119.
10. Личко А.Е. Шдлткова психiатрiя: Kepienuu,meo для лiкарiв. — Л.: Медицина, 1985. — 416 с.
11. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. — СПб.:Питер, 2007. — 583с.
12. Малкина-Пых И.Г. Телесная терапия. — М.: Эксмо, 2005. — 752 с.
13. Малкова Е.Е. Тревога при соматических расстройствах у детей и подростков [Электронный ресурс] // Медицинская психология в России: Электрон. науч. журн. — 2012. — № 3 (14). URL: http://medpsy.ru
14. Мей Р. Проблема тревоги: Пер. с англ. А.Г. Гладкова. — М.: ЭКСМО-пресс, 2001. — 432 с.
15. Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине: Клиническое руководство / Под общ. ред. Б.В. Михайлова. — Харьков: Прапор, 2002. — 128 с.
16. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. — М.: Институт позитивной психотерапии, 2006. — 464 с.
17. Прихожан A.M. Психологическая природа и возрастная динамика тревожности: Дис... д-ра психол. наук. — М., 1996.
18. Сандомирский М.Е. Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство. — М.: Независимая фирма «Класс», 2005. — 592 с.
19. Чутко Л. С. Тревожные расстройства у детей и подростков // Тревожные расстройства в общеврачебной практике: Руководство для врачей / Под ред. Л.С. Чутко. — СПб.: ЭЛСБИ-СПб, 2010. — С. 55-74.
20. Ясперс К. Общая психопатология: Пер. Л.О. Акопян. — М.: Практика, 2008. — 1056 с.
21. Eminson D. Mary Somatising in children and adolescents. 1. Clinical presentations and aetiological factors // Advances in Psychiatric Treatment. — 2001. — № 7. — Р. 266-274.
22. Matthews G, ZeidnerM., Roberts R.D. Emotional intelligence: science and myth. — Mil, 2004.
23. Silber T.J. Somatization Disorders in Children and Adolescents // Pediatrics in Review. — 2003. — Vol. 24, № 8. — Р. 255-264.
Отримано 29.10.12 □
Пыпа A.B., Римша C.B., ФилыкA.B., Аукьянович И.А., Аисица Ю.Н., МурАИА H.B., Бреус C.B., Заморока B.M. Винницкий национальный меАицинский университет им. Н.И. Пирогова
Санаторий «Южнобережный», г. Алупка
ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ВОСПИТАННИКОВ ШКОЛЫ-ИНТЕРНАТА И ИХ
РЕАБИЛИТАЦИЯ В САНАТОРИИ «ЮЖНОБЕРЕЖНЫЙ» (г. Алупка)
Резюме. В статье отображены особенности тревожности на фоне реабилитационно-восстановительной терапии у детей с семейной депривацией. Средства реабилитации в санатории «Южнобережный», которые включали клима-то-, бальнео-, гало-, фито-, ароматерапию и массаж, под контролем общего анализа крови, ЭКГ, изучения функции внешнего дыхания, психодиагностических методик САН и Спилбергера, выполнили свое задание, о чем свидетельствует улучшение результатов всех исследований.
Необходимость продолжения реабилитационных и восстановительных мероприятий, а также психотерапевтического влияния не вызывает сомнения, это необходимо для улучшения состояния здоровья и профилактики развития психосоматических нарушений у детей с семейной депри-вацией.
Ключевые слова: тревожность, депривация, нарушение дыхания.
Pypa L.V., Rymsha S.V., FilykA.V., Lukyanovych I.L., Lysytsya Yu.M., MurdydM.V., BreusS.V., Zamoroka V.M. Vinnytsya National Medical University named after M.I. Pyrogov
Health Center «Pivdennoberezhny», Alupka, Ukraine
PSYCHOEMOTIONAL STATE OF BOARDING SCHOOL PUPILS AND THEIR REHABILITATION IN HEALTH CENTER «PIVDENNOBEREZHNY» (Alupka)
Summary. The article deals with features of anxiety following rehabilitation restorative treatment in children with familial deprivation. Convalescent facilities in health center «Pivdennoberezhny», including climato-, balneo-, halo-, phyto-, aromatherapy and massage under the control of clinical blood analysis, ECG, study of respiratory function, WAM and Spielberger psychodiagnostic tests, were effective, what can be assessed by improvement of the results of all studies.
The need for continuation of rehabilitation and recovery measures, as well as psychotherapeutic effect, is also practically assured, it is necessary for amelioration and prevention of psychosomatic disorders in children with familial deprivation.
Key words: anxiety, deprivation, respiratory impairment.
