CC BY
10
Стан навколишнього середовища безпосередньо впливае на умови життя. Сшвставлення економiчного та еколопчного аспектiв життевого рiвня засвщчуе, що яшсть навколишнього середовища виступае як прюрптетне со-цiальне право. Це фундаментальне положения сучасно!' еколого-економiчноí конвергенцií передбачае практичну реалiзацiю прав людини на пристойне се-редовище, прав майбутнiх поколiнь на користування ресурсами для шдтрим-ки розвитку. Однак механiзму втiлення в життя тако!' iнституцiйноí норми по-ки що не кнуе.
Враховуючи: державне значення ресурсозберiгаючоí полiтики; ваго-мкть залучення iивесторiв до iнновацiйного виртення сучасних ресурсозбе-рiгаючих проблем; значення ресурсозберкаючо! дiяльностi для утворення но-вих робочих мiсць; здобутки вичизняно! науки в галузi природокористуван-ня, розробки норм i нормативiв; значення штеграцшного руху Укра'ни до европейського ресурсозаощадливого спiвтовариства, вважаемо за доцшьне створити в Украíнi Нацiональне Агентство з питань ресурсоспоживання, розробки норм та нормативiв (НАПР), поклавши на нього функцл нормування матерiально-сировинних ресурсiв, ресурсозбереження, екологiчних лiмiтiв використання сировини в рiзних галузях економжи, нормування екологiчноí безпеки та наукового супроводження мiждиспиплiнарних робiт стосовно комплексного використання природних ресурсiв.
УДК 502:330.15 €.А. 1ванов - Львiвський НУ iM. I. Франка
ПРОПОЗИЦП ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФ1ЧНОГО СПРЯМУВАННЯ ДО КОНЦЕПЦIÏ EmrariHHOÏ КОНСТИТУЦIÏ ЗЕМЛ1
Розглянуто низку питань про малоефектившстьт бiльшостi юнуючих еколопч-них програм глобального характеру. Проведения еколого-географiчних дослiджень, значною мiрою, буде залежати вiд досконалостi вивченостi природно'1 структури те-ритори.
YeA. Ivanov - LNU by I. Franko
Ecologically geographical proposals to the World Ecological Constitution
concept
The list of questions about small effectiveness of the majority of global ecological programs. Elaboration of the ecological and geographical researches will depend noticeably from perfection of the territory's natural structure survey.
На початку нового тисячолитя ще бшьше зросла необхщнкть у мiж-народному еколопчному спiвробiтництвi на piBHi держав. Таке партнерство шд епдою ООН, ЮНЕСКО та шших мiжнародних оргашзацш передбачае спiльну дiяльнiсть рiзних краш у галузi охорони природи, яка базуеться на визнаннi глобальносп характеру екологiчних проблем навколишнього природного середовища, вщповвдальносп кожно1 краши за ïx вирiшення не тшь-ки перед сво1м народом, але й перед всiм людством.
2. Прикладш аспекти глобалiзащï та репонально*! еколопчно*! безпеки
165
Вiдмiтимо, що Укра'на, спочатку як республiка у складi колишнього СРСР, а з 1991 р. як нова незалежна держава, бере активну участь в робоп багатьох урядових i позаурядових мiжнародних екологiчних органiзацiй. З 1981 р. вона приймае участь у Програмi ООН з охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП). По лши ЮНЕП в нашiй держаш було проведено найбiльше конференцш, в тому числi з глобального мошторингу фунпв, трансграничного переносу забруднення в атмосферi, використання золошла-кових вiдходiв та багато iнших. Ще ранiше, з 1973 р., Украша стала членом Програми ЮНЕСКО "Людина i бiосфера" (МАБ). Дiяльнiсть дано!' програми скерована на дослiдження природних й антропогенних процесiв та змш, що вiдбуваються пiд впливом людини, розв'язуе конкретнi екологiчнi проблеми управлшня природними ресурсами. Також, на сьогодш, наша держава е учас-ником Шжнародного союзу охорони природи та природних ресурсов (МСОП), спрямовано! на збереження навколишнього природного середовища, як i окремi його геокомпоненти та Шжнародно! системи iнформацií про навколишне природне середовище (1НФОТЕРРА), тд егiдою яко!' створенi станцií для спостереження за транскордоннi перенесения (Свиязь, Рава-Русь-ка, Берегове).
Результатом досить плвдно! участi Укра'ни в багатьох мiжнародних екологiчних оргашзащях i програмах, протягом останнiх 20-30 рок1в, е шдпи-сання понад 20-ти конвенцш на глобальному рiвнi з питань охорони природи. Переважно, це багатосторонш урядовi договори, що укладалися мiж державами-членами програми з метою визначення взаемних прав та обов'язюв в галу-зi охорони навколишнього природного середовища. Особливо яскраво еле-менти сучасно! глобальностi впливу людини на довкшля знайшли вщобра-ження у Конвенцií сталого екологiчного розвитку, що була запропонована на саммт Землi (Рiо-де-Жанейро, 1992 р.), прийнята й Укра'ною.
Згiдно всiх попередшх i нинi iснуючих мiжнародних еколопчних програм i конвенцiй розглядаються перспективи спiвробiтництва в галузi охорони довкшля i природних ресурсiв тiльки до 2000 року i тiльки деят з них розрахованi на наступш 10-20 рокiв. Зрозумшо, бiльшiсть глобальних екологiчних питань, що були заплановаш на довгу перспективу, переважно до кшця ХХ1 ст., однак проблеми так i не були виршеш. Саме тому, сьогод-ш, став необхiдним перегляд глобально!' правово! стратегií сталого розвитку людства на основi розробки ново!', поки не кнуючо!', концепцií Екологiчноí Конституцií Зе)№ (ЕКЗ).
Однак, ще до того, як створювати нову концепцда ЕКЗ, насамперед необхiдно вiдповiсти на запитання - чому бiльшiсть iснуючих еколопчних програм глобального характеру були малоефективними? Першопричиною, на наш погляд, е не зовсш вiрне, односторонне, розумiння екологií, як тiльки, роздшу бюлоги, що вивчае взаемовiдношения мiж живими органiзмами i природним середовищем 'х iснувания. Таке "вiдокремления" екологií ввд решти природознавчих наук, особливо геологи i географií, на початку и фор-мування як самостiйного наукового напрямку, мало певний сенс з метою свь тово! популяризацií. Однак, на нашу думку, еколопя е мiждисциплiнарною
науковою течieю в якш, окр1м не1, важлива роль належить й реши природоз-навчих наук. Саме тому, при створенш концепцií ЕКЗ необхвдш доповнення не стiльки до еколопчних пропозицiй, як до еколого-природознавчих. Гово-рячи iншими словами, неможливе кнування Екологознавчо1 Конституцií Землi без певного природознавчого, географiчного вкладу в не!.
Справедливiсть даного твердження перевiримо на одному з прикладiв, а саме ткнота взаемозв'язкш мiж екологiчним станом лкових ресурсш Землi та глобальним потеплiнням клмату. Антропогенна дiяльнiсть взагал^ i ви-рубка лiсiв зокрема, порушили природну врiвноваженiсть, призвели до не-компенсованого викиду вуглекислого та шших парникових газiв в атмосферу. За наявними оцiнками, близько 5,7 млрд. т вуглецю щорiчно викидаеться в атмосферне повiтря внаслвдок спалювання палива та близько 0,6-2,0 млрд. т -в результата вирубування i спалювання лiсiв [1]. Це обумовило стiйку тенден-щю глобального потеплiння клiмату на Земл1 Протягом ХХ1 ст. прогнозуеться шдвищення середньорiчноí температури земно! поверхнi на 2-5 °С [2, 5].
Поряд iз промисловим спалюванням палива, яке е найбшьшим джере-лом викидiв парникових газш (близько 80 %), збiльшення !х концентрацií викликано змшою у землекористуваннi, антропогенним перетворенням лан-дшафтних комплексiв [1]. Одним iз основних природних об'ектiв, що зазнали суттевих змiн у процесi розвитку сусшльства, став лiс. Загальна площа лiсiв за останнi 10 тис. ротв зменшилася на 60-65 % ^ наприкiнцi ХХ ст., !х зни-щення досягло найбiльших масштабiв, коли щорiчно темп знелiснення досягав 20 млн. га [4]. Тому, покращення бiорiзноманiття лiсiв, лковпорядкуван-ня та лiсорозведення визнано одними iз основних факторiв стабшзацц еколо-гiчноí ситуацií на планета, насамперед пом'якшення iнтенсивностi впливу лю-дини на змiну кл1мату [3].
Зазначимо, що проблема бiорiзноманiття лiсiв, лiсовпорядкування i т-сорозведення е актуальною й для Украши. За останне тисячолтатя лiсистiсть И територц зменшилася у 2-3 рази i досягла загрозливо низького рiвня - 14 % плошд держави. Не зважаючи на позитивнiсть рiвнiв квот щодо кiлькостi про-мислових викидiв (вони залишенi досить високими, на ршш 1990 р.), наданих УкраЫ рiшенням Мiжнародноí конференцií ООН зi змiни клiмату (Кiото, 1997 р.), сучасна полiтика держави мае бути скерована на стабшзацда складу атмосфери в техногенно перевантажених районах на загальне збiльшення т-сових площ.
1з вищенаведеного видно, що еколопчш проблеми, пов'язанi iз забруд-ненням атмосферного повiтря та парниковим ефектом перехрещуеться з еко-лого-бiогеографiчними проблемами щодо недостатнього бiорiзноманiття видового складу лкш, !х впорядкування i лiсорозведення, географiчними проблемами - нерiвномiрнiстю територiального i природного розмщення лiсових масивiв тощо. Тому зрозумшо, що вирiшення будь-якого екологiчноí проблеми неможливе без детального вивчення природно!' структури екологiчно порушено!' територц. У нашому випадку, покращення видового складу лкш, íх впорядкування та лкорозведення передбачае попередне проведення еколого-геог-рафiчних дослiджень, що обов'язково включають у себе наступш елементи:
2. Прикладш аспекти глоб^зацп та репонально! еколопчно! безпеки
167
• землевпорядкувальт дослщження, аналiз сучасно! структури земельних угщь;
• вивчення геологiчноí будови дослщжувано! територн та особливостей лгго-лого-петрографiчноí структури материнських вщкладiв;
• геоморфолопчний аналiз з акцентом на вивчення форм рельефу та четвер-тинних (антропогенових) вщкладiв;
• вивчення структури Грунтового покриву, його фiзико-хiмiчних властивостей;
• дослщження видового складу рослинного i тваринного свиу, бю- i зооцено-зiв в цшому;
• комплекснi фiзико-географiчнi (ландшафтнi) дослщження;
• анатз попередньо кнуючо! системи природоохоронних заходiв;
• конструктивно-географiчнi рекомендацн щодо покращення бiорiзноманiття видового складу лгав, впорядкування та люорозведення.
Як видно iз наведено!' схеми проведення еколого-географiчних дослвд-жень, виртення екологiчних проблем, значною мiрою, буде залежати вiд досконалостi вивченостi природно!' структури територií. Особлива увага, шд час дослiджень мае бути придшена прикладному, польовому ландшафтному зшманню i конструктивно-географiчним рекомендацiям, як основi для нас-тупних стратегiчних дiй щодо покращення еколопчно! ситуацií.
Пiдсумовуючи все написане вище вщмггимо, що розробляючи пропо-зицií до концепцií Еколопчно! Конституцií Землi не необхiдно забувати про кнування так званого "екоцентру" до якого окрш екологií необхiдно включи-ти ряд природознавчих наук, особливо геологда i географда. При цьому, данi природознавчi науки мають розглядатися не як додатковi, допомiжнi, а як "рiвноправнi" екологií. Саме з таких позиций необхiдно провести реформу-вання оргашв ООН з метою подальшо!' реалiзацií концепцií ЕКЗ.
Лггература
1. Байтала В.Д., Дубш В.Г. Лiсорозведення в Украiнi та глобальне потепления юлма-ту// Регюнальш екологiчнi проблеми. - К., 2002. - С. 100 - 102.
2. Глобальная экологическая перспектива 2000 (ГЭП-2000). Программа Организации Объединенных Наций по окружающей среде. - Найроби, 2000. - 20 с.
3. Програма дш з подальшого впровадження Порядку денного на ХХ1 столтя/ Порядок денний на ХХ1 столiття. - К., 2000. - 58 с.
4. Тенденция и перспективы развития лесного хозяйства в Европе в ХХ1 веке. -ООН, Нью-Йорк - Женева, 1996. - 116 с.
5. ЮНЕП (1992): Спасти нашу планету. Проблемы и надежды. Состояние окружающей среды (1972-1992 годы). - ЮНЕП, Найроби, 1992. - 314 с.
УДК 502:330.15 Астр. Н.В. Савчук - УкрДЛТУ
АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ ТА РОЗВИТКУ ЕКОЛОГ1ЧНОГО МИСЛЕННЯ
Розглядаються проблеми становлення системи екологiчноi осв^и в Укрщш. Уточнюеться поняття "екологiчноi культури". Висв^люються аспекти еколопчного виховання на засадах едност та цiлiсностi природи i суспшьства як фунщюнально ршних частин бiосфери.
* Наук. кергвник: Проф. М.В. Римар, д-р техн. наук, УкрДЛТУ
