CC BY
11
них ресурс1в, зниження якост1 природного життевого довкшля, попршення економ1чного р1вня життя, зростання бвдносп, ввдсутшсть м1жнародних документ обов'язково' юридично!' сили, на тдстав1 яких можна було б серйозно запоб1гати цим негативним явищам.
Яким повинен бути статус ЕКЗ?
ЕКЗ повинна мати статус Основного Закону виживання 1 розвитку ци-вшзацц, покликаного гарантувати еколопчну безпеку всх кра'н свиу, закону, прийнятого за стльною добровшьною згодою суверенних держав - чле-шв ООН на сеси Генерально' Асамбле' ООН.
ЕКЗ повинна стати основою шрамщи м1жнародного еколопчного права 1 започаткувати мехашзм реал1зацп морально-етичних 1мператив1в Хартп Земл1 та Хартп Океашв, Рю-декларацп та Порядку денного на ХХ1 стол1ття, доповвд м1жнародно1 комки ООН "Наше стльне майбутне", шших м1жна-родних угод та конвенцш, але не повторювати 'х змкту досл1вно.
Под1бно до того, як колись хартп вольностей поступово переросли у Конституцп багатьох держав, так сьогодш Харт1я Земл1 та Харт1я Океашв шдвели нас до розробки 1 необхщносп прийняття ЕКЗ.
Прийняття ЕКЗ забезпечить превентивний захист природного житте-вого довкшля, умов здоров'я людини, ращональне використання, охорону 1 вщтворення природних ресурс1в для забезпечення потреб нишшнього 1 май-бутнього поколшь 1 величезну економда кошт1в за рахунок попередження не-гативних еколопчних ефекпв у бюсфер1 замкть нишшнього витрачання гран-дюзних кошт1в на лшвдацда наслвдюв антиеколопчно!' д1яльност!
Лггература
1. Гарантувати екологiчну безпеку планети. Виступ Президента Укра!ни Леонiда Кучми на 19-й спецiальнiй сеси Генерально! Асамбле! ООН для всебiчного огляду та оценки ходу здшснення "Порядку денного на ХХ1 столтгтя". - "Урядовий кур'ер", № 114-115, 26 чер-вня 1997 року.
2. Звернення Президента Украши Л.Д. Кучми з нагоди закриття Чорнобильсько! атомно! електростанци 15 грудня 2000 року. - "Урядовий кур'ер", № 236, 19 грудня 2000 року.
3. Бюлетень ведомства преси та шформаци Федерального Уряду Нмеччини, № 56/С. 641. Бонн, 3 липня 1997 р.
4. Голубець М.А. Екосистемологiя. - Львiв.: ПОЛЛ1, 2000. - С. 277, 283.
5. Голубець М.А. Пивка Життя. - Львш.: ПОЛЛ, 1997. - С. 174.
6. Туниця Ю. Еколопчна Конституцiя Землi. 1дея. Концепцш. Проблеми. Частина перша. Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi 1вана Франка, 2002. - С. 289.
УДК[341.24+349.6] 001.11 (100) Проф. Е.П. Семенюк, д-р фтософ. наук -
УкрДЛТУ
1ДЕЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦП ЗЕМЛ1 ЯК ПОГЛИБЛЕННЯ КОНЦЕПЦП СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Поняття Еколопчно! Конституци Землi е яскравим прикладом того, що оригь нальш ще! (як прояв активносй людського iнтелекту) можуть вiдiгравати велику роль у розвитку науки i сощально! практик. Ця iдея народилася в контекст форму-вання концепци сталого розвитку. З iншого боку, вона е поглибленням ще! концепци
пiд впливом глобалiзацГl свiдомостi та культури людства. У наш час окрема людина часто починае усвiдомлювати себе як громадянина не тiльки свое! власно! батьюв-щини, але i також всього свiту. В цих умовах iдея Еколопчно! Конституцц Землi зба-гачуе концепцiю сталого розвитку використанням засобiв конституцшного та мГжщ-родного права. Цей 6Гк справи в принцип вiдповiдае тенденци до штеграци сучасно-го наукового знання та поступовш ноосферизацп суспiльства, передбаченiй академь ком В. Вернадським.
Prof. E.P. Semenyuk, PhD - USUFWT
Idea of World Ecological Constitution as an extend of the Conception of Sustainable Development
Concept of World Ecological Constitution is a striking example of the fact that original ideas (as manifestations of human intellectual activity) can play a great part in development of science and social practice. This idea was born at a context of forming of the conception of sustainable development. On the other hand it is an extend of that conception under the influence of globalization of consciousness and culture of humanity. Nowadays an individual man often begins to realize himself as a citizen not only of his own native land, but of the world as well. Under the circumstances idea of World Ecological Constitution enriches the conception of sustainable development with use the means of constitutional and international law. This side of the matter corresponds on principle to a tendency to integration of modern scientific knowledge and gradual noospherization of society which was prognosticated by Academician V. Vernadsky.
Особливо важливу роль у розвитку науки i суспшьно1 практики зав-жди ввдграють оригшальш ще1 як очевидний прояв активносп людського ш-телекту. З кторц науки вщомо, що подекуди несподшашсть змкту певних вдей робила 1х спочатку цшком неприйнятними для багатьох або навиь для бшьшосп (досить пригадати думки видатних фiзикiв ХХ ст. з приводу значения 1х "божевшьних вдей"). Але рано чи шзно настае час, коли таю вде1 швидко долають бар'ер неприйнятносп у суспшьнш свщомосп, 1х змiст пос-тупово переосмислюеться i вже починае схвально сприйматися громадською думкою. У чомусь, на мiй погляд, саме таким е шлях вде1 Еколопчно!' Кон-ституцií Землi, яка неодноразово висловлювалася та обгрунтовувалася у пра-цях i виступах професора Ю.Ю. Туницi. Ця iдея, безперечно, вдаутно поеднуе у собi два аспекти - суспшьно-практичний та науково-теоретичний.
Немае сумшву i в тому, що щея екологiчноí конституцií Землi могла зародитися тшьки у контекстi формування та поглиблення концепцií сталого розвитку. Ввдомо, зокрема, що коли на Х1Х сесií Генерально!' Асамбле!' ООН з проблем довкшля та розвитку (червень 1997 р.) шдбивалися певш пiдсумки реалiзацií накреслень всесвiтнього форуму в Рю-де-Жанейро (1992 р.), од-нiею з вагомих причин незадовшьного виконання вiдповiдних ухвал та реко-мендацiй був юридично необов'язковий характер документов Рiо. Отже, ло-пчно постае питання про необхiднiсть певних положень, що мали б юридич-ну силу закону для всх членiв свiтовоí спiльноти, тобто за ршнем юрисдикцií стояли б вище закошв нацiонального статусу. Але суть справи далеко не тшьки в цьому очевидному момент! За сво*м змктом iдея Екологiчноí Конститу-цií Землi могла виникнути тшьки в умовах глобалiзацií мислення людства, його сввдомосп та самоусвiдомления, а одним з найвiдомiших проявив цього процесу саме i стало формування концепцц сталого розвитку.
Варто зазначити, що термiн "глобалiзацiя" останшм часом нерiдко вживаеться засобами масово!' iнформацií (а подекуди також i в науковiй лгге-ратурi) у суто негативному значенш: глобалiзацiю економки i полiтики ото-тожнюють зi стратегiею диктату Свiтового банку, Мiжнародного валютного фонду, Всесвiтньоí торгово!' оргашзацп тощо або ж з прагненням правлячих кiл певних краш (насамперед, США) монополiзувати важелi впливу на свио-вий розвиток. Вiдомо, що саме проти цього спрямоване вктря протесту з боку досить строкатого руху антиглобалiстiв, який поступово набирае сили в рiзних крашах (окремi акцií антиглобалiстiв можна спостеркати i в Украíнi). Проте, суть глобалiзацií - не в цьому, i необхiдно рахуватися з неоднознач-нiстю, внутрiшньою складнiстю та суперечливктю цього процесу. Недарем-но сам феномен глобалiзацií дедалi частiше стае об'ектом спещального вив-чення. Важливо тшьки, щоб воно було достатньо глибоким.
На мою думку, семантична серцевина поняття глобалiзацií пов'язана з ткю особливiстю нашо1 доби, що людство дедалi бiльше вiдчувае себе единим, жегральним суб'ектом всесвиньо-кторично1 дiяльностi. I це процес об'ективний, за великим рахунком (тобто, у свош основi) вiн не залежить вiд прагнень окремих людей або сощальних сил.
Ще у першш половинi ХХ ст. до такого розумшня бiльшою чи мен-шою мiрою наближалися тiльки окремi дiячi свiтовоí культури, i серед них, безперечно, академк В. Вернадський, автор вчення про ноосферу та особли-ву роль науки як втшення iнтегрального розуму людства. Варто пригадати тiльки назву однiеí з його праць, що видшялися глибиною не тшьки фшо-софського узагальнення, але i прозрiння, передбачення, - "Наукова думка як планетне явище". Всепланетний характер будь-чого - це ж i е, використову-ючи один з поширених термiноелементiв латинсько1 генези, глобальний характер вiдповiдного явища. Отже, не буде перебшьшенням назвати В. Вер-надського одним iз найперших у вiтчизнянiй наущ глобалiстiв, пiонерiв глобального мислення.
Але якщо у першiй половинi ХХ ст. це було винятком, то наприкшщ столiття внаслiдок науково-технiчноí та шформащйно1 революцií, завдяки, також, прогресу у засобах транспорту, зв'язку, масово1 комушкацл, техноло-гiй, сервiсу вiдбулися таю соцюкультурш зрушення у свiтi, ят зробили розу-мiння глобалiзацií (як об'ективно1 тенденцií iсторичного поступу людства) надбанням широкого загалу. Великою мiрою цьому сприяла дiяльнiсть Рим-ського клубу по осмислення глобальних проблем сучасносп (власне кажучи, насамперед завдяки його впливу саме поняття глобалктики з 70-х рр. надайно увiйшло в науковий обiг та лексикон громадсько-полиичних дiячiв). Нинi, на початку ХХ1 ст., глобальний характер багатьох процеск свiту (у рiзних сферах життя людства та розвитку природи) усвiдомлюеться дедалi глибше.
Iнодi антиглобалiзм виправдовуеться тим, що, мовляв, у сучасному свiтi посилюеться тенденцiя протилежного спрямування - регiоналiзацiя сус-шльного життя. Справдi, i вона мае мкце. Водночас поглиблюеться також i етнонацiональне соцiокультурне самоусвiдомлення кожного народу зокрема, його прагнення до незалежного власного життя та розвитку. Однак, якщо тут
i е суперечнiсть регiоналiзацií з глобалiзацiю (як тенденциями суспiльного розвитку людства), то вона мае об'ективно-даалектичну природу, це вiчна i всезагальна суперечнiсть одиничного, особливого та загального.
Глобалiзацiя у принцип не позбавлена негативних рис та проявив, й теж не необидно iдеалiзувати. Серйозний дослiдник завжди мае враховувати внут-рiшню суперечливкть об'ектав, що дослiджуються, якою б вона не була. I це примушуе, певна рiч, бачити також позитивн сторони вiдповiдних явищ, ос-юльки тут не можна забувати i ведому думку Гегеля про конкретшсть iстини).
На мiй погляд, i формування концепцií сталого розвитку, i висунення iдеí Екологiчноí Конституцц Землi стали можливими тiльки в результата гло-балiзацií свiдомостi i культури людства, на тiй стадц його iсторií, коли окре-ма людина почала усвщомлювати себе як громадянин не тальки власно!' бать-кiвщини (Францií, Японп, Украши тощо), але водночас - також як громадянин Планети. Глибоке розумшня взаемозалежностi всiх народiв земно1 куш, едностi íх iсторичноí долi - ось квштесенщя пошукiв глобалiстики на рубежi ХХ-ХХ1 ст. Адже питання нинi, без перебiльшення, стойъ про виживання людства, про те, бути йому завтра чи не бути.
Ранiше було зазначено, що вдея Екологiчноí Конституцií Землi могла зародитися тальки у дещо ширшому контекстi - в органiчному зв'язку з фор-муванням концепцií сталого розвитку, тобто на фундамента всього рiзнома-шття И аспектав та конкретних положень. Але поряд з цим е i друга сторона цього питання: сама вдея такоí Конституцц, 11 розроблення, у свою чергу, е проявом поглиблення, збагачення проблематики сталого розвитку. Спро-буемо обфунтувати цю думку.
Справдi, що являе собою концепщя сталого розвитку? За суттю спра-ви, це iнтегративне наукове та сусшльно-полтаичне утворення iдеальноí при-роди з метою всебiчноí отташзацц сучасноí дiяльностi людства, основних сторш життя сустльства.
€ два боки ще! концепцц, органiчно поеднанi, - науковий та сусшль-но-полiтичний. I вдея Екологiчноí Конституцц Землi, очевидно, мае вщно-шення до кожного з цих аспектав. Розглянемо докладшше перший з них.
Як науковий феномен (певна форма наукового знання) концепщя сталого розвитку мае штегрувати шд конкретним кутом зору сучасш досягнення всiх галузей науки - природознавства, суспiльно-гуманiтарних дисциплiн, техшчних наук, економiки, математики, медицини, фшософп, психологи, ш-форматики тощо - з метою теоретичного синтезу вдей фундаментального характеру та виведення íх на рiвень соцiально-практичноí значущоста, коли стае можливим реальне впровадження цих результативних iдей у конкретш меха-нiзми цiлеспрямованоí дiяльностi сусшльства.
Тут варто наголосити, що попри всю виняткову важливiсть еколого-економiчних аспектiв концепцп сталого розвитку вдея екологiчноí конститу-цп Землi аж шяк не повинна зводитися тальки до них. Це зауваження мае сенс тому, що знайомство з великим масивом зарубiжних англомовних праць з проблем сталого розвитку переконуе в тому, що автори найчасташе зосеред-жують увагу тальки на еколопчних та ресурсно-економiчних питаниях, шода
додаючи до цього ще демографiчнi мiркування. Але ж життя суспiльства е значно багатшим, i його системна природа зобов'язуе так само системно дос-лщжувати його розвиток з метою загальноí оптишзацп в штересах усього людства. Хiба ж можна, наприклад, не враховувати при цьому питання вiйни i миру, рiзноманiтнi конфлiкти у свiтовiй спiльнотi або ескалацда мiжнарод-ного, транскордонного тероризму? Подiбнi мiркування примушують залуча-ти до сфери до^дження результати та методолопчний iнструментарiй усiх без винятку галузей наукового знання.
Цей принцип вщповщае, по-перше, духовi жеграцп сучасноí науки. Колись ще I. Франко наголошував: "Наука, як i природа, е завжди одна - не-роздшьна i нерозривна. Все в шй взаемозв'язане, взаемодiюче, взаемозалеж-не; вона - ланцюг, в якому всi ланки тiсно склепанi мiж собою" [Франко 1.Я. Наука та ц взаемини з працюючими класами// Зiбрання творш у 50 томах. - Т. 45. - Фшософсью пращ. - К.: Наук. думка, 1986. - С. 34]. З особливою ж силою ця риса проявилася значно шзшше, у добу науково-технiчноí революцц, коли вона стала одшею з визначальних прикмет природи сучасно-го наукового знання.
По-друге, iнтегративний характер концепцп сталого розвитку цшком вщповщае уявленням академiка В. Вернадського про ноосферу, про те, що саме наука найвиразшше уособлюе у собi iнтегральний розум людства. Цi думки по-новому сприймаються у контекстi одного з найбшьш плiдних та ев-ристичних пiдходiв до проблеми сталого розвитку - визначення його ноо-сферноí стратеги, що е творчим доробком Мiжнародноí академи ноосфери (сталого розвитку) шд керiвництвом А. Д. Урсула. Розбудова ноосфери (а це i буде реальне просування до сталого розвитку сустльства) об'ективно потре-буе використання найрiзноманiтнiшоí науковоí шформацц.
Таким чином, у концепцп сталого розвитку тою чи шшою мiрою ма-ють бути репрезентованi досягнення всх галузей наукового знання (i тим самим - самi галузi як такi). Якщо сьогоднi деят з них у цьому плаш задiянi поки що не актуально, то принаймш - потенпдйно (образно кажучи, деякi ре-гiони науки в цьому вщношенш ще чекають свого часу). Об'ективно настае пора, коли певна галузь науки бшьш-менш наочно проявляе себе, свiй кон-цептуально-методологiчний арсенал у поглибленнi проблематики сталого розвитку, в генеруванш якихось нових пiдходiв до ситуацií, що склалася. На мiй погляд, щея Екологiчноí Конституцií Землi е проявом того, як у процесi поглиблення концепцií сталого розвитку тепер знаходиться мiсце для твор-чих можливостей ще однiеí галузi наукового знання, до того незаангажованоí в цьому вщношенш, - для права. Насамперед йдеться, звичайно, про такi спе-цифiчнi його розд1ли, як конституцшне та мiжнародне право.
До реч^ певнi початковi елементи цього процесу можна спостерiгати i поза рамками концепцп Екологiчноí Конституцií Землi. Як зазначае член На-цiональноí комiсií з питань сталого розвитку при Кабшеп Мiнiстрiв Укра!ни професор М. Дробноход, на свiтовому саммiтi "Рю+10" (Йоганнесбург, 2002 р.), що вщбудеться зовсiм скоро, кожна держава-учасниця Рю-92 мае прозвiтува-тися про виконання 40 конкретних завдань, визначених "Порядком денним
на XXI столтатя". Можна, звичайно, сперечатися з приводу юридичноí обо-в'язковостi такого звтаування, сили цього обов'язку. Кодифжашя взаемин мiж державами-членами ООН у такому документа, як Еколопчна Конститушя Землi, дозволила б упорядкувати права та обов'язки вах членiв мiжнародноí стльноти у сферi збереження природного довкшля i тим самим на майбутне зняти пiдставу для подiбних суперечок.
Звичайно, обговорення сучасноí мiжнародноí ситуацц у зв'язку з вису-ненням iдеí Екологiчноí Конституцп Зе)№ дозволяе досить чiтко бачити та-кож, труднощi та проблеми ц реалiзацií. Основна труднiсть полягае в узгод-женнi прийнятного для вах народiв планети порядку при, якому за допомо-гою певних шструментав та важелiв може пiдтримуватися, надайно забезпе-чуватися юридична обов'язковiсть цього документу. Конститушя, як вiдомо, - основний закон про засади устрою, побудови певного сусшльного утворен-ня (традицiйно - державного). Будь-який закон - це утверсальна правова норма, обов'язкова для вах. Так ось, суть справи полягае в тому, наскшьки ця мiжнародна, всесвiтня, наддержавна Конституцiя буде обов'язковою i для тих, хто сьогодш вiдверто нехтуе загальнолюдськими фундаментальними цiнностями, самими засадами сусшльства, принципами ствжиття народш.
Вдаутна останнiм часом ескалацiя мiжнародного, транскордонного тероризму дозволяе оцiнити актуальнiсть, навиъ гостроту цiеí проблеми. У цьому контекстi неминуче виникають пропозицп про створення не тальки мiжнародного еколопчного суду (що не е дуже складним процесом), але й мiжнародноí екологiчноí полiцií, вiдповiдних сил швидкого реагування тощо. Але наскiльки все це е полтаично прийнятним для народав, якi дбають про ре-альний суверенiтет сво!х кра!н, для окремих соцiальних сил, особливо ек-стремiстського характеру?
Вттм, розумноí альтернативи мiжнародному правовому регулюванню оптимiзацií умов життя людей на планета немае, i саме в цьому кторична сила iдеí Екологiчноí Конституцп Землi. Той факт, що шлях до ц реалiзацií е складним, не повинен бути п1дставою для вщмови вiд самого руху у цьому напрям! Як говорить вщоме схiдне прислiв'я, дорогу здолае той, хто йде.
Якщо щея Екологiчноí Конституцií Землi виявить свою сощально-практичну ефективнiсть (а не тальки науково-теоретичну привабливiсть), не виключено, що у майбутньому вона може мати продовження та розширення у виглядi новоí iдеí - Загальноí Конституцп Земл^ вже з соцiально-полiтич-ними, а не суто екологiчними домшантами. Одним з основних завдань тут мало б бути визначення правовоí основи уникнення будь-яких збройних кон-флiктiв на планетi. Про щось подабне свого часу мрiяв великий шмецький фi-лософ I. Кант, коли у трактата '^чний мир" (1795 р.) писав: запобкти вшнам буде здатен тiльки мiжнародний уряд, що стоятиме на чолi федерацц вiльних держав, об'еднаних угодою про заборону вiйни. Нинi, враховуючи страшний характер зброí масового знищення, гуманктична iдея забезпечення вiчного миру на земнш кулi е, певна рiч, безальтернативною для ноосферноí стратегií сталого розвитку людства.
Отже, у фiлософсько-методологiчному аспектi аналiз iдеí Екологiчноí Конституцп Землi важливий ще й тим, що неминуче приводить до думок значно ширшого характеру, ят стосуються концепцп сталого розвитку зага-лом. I це щлком логiчно: адже екологiчнi проблеми людства, устшне розв'я-зання яких безпосередньо покликана законодавчо регулювати ця Конститу-цiя, органiчно включеш до бiльш складного комплексу глобальних проблем сучасностi, i саме з ним пов'язане формування та поступове поглиблення концепцп сталого розвитку.
УДК341.24-349.6 Проф. С. 1. Кукурудза1, канд. географ. наук;
ст. наук. ствроб. Ф.€. Кттач1, канд. географ. наук;
ст. наук. ствроб. Я. О. Чопик2
ОБ'еКТИВШ ПЕРЕДУМОВИ НА ШЛЯХУ ДО ПРИЙНЯТТЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦП ЗЕМЛ1
Аналiзуються об'ективш передумови на шляху до прийняття Еколопчно! Конституцп Землi. Такими передумовами е розробка i прийняття крашами свтового сшвтовариства трьох систем: екологiчних стандарйв; еколопчно! експертизи; еколо-пчно! статистики.
Prof. S.1. Kukurudza, F.Ye. Kiptach; Ya.O. Chopyk
Objective preconditions on the way to the adoption of Environmental Constitution of the Earth
Objective preconditions on the way to the adoption of Environmental Constitution of the Earth. The preconditions are development and adoption by the world community of thee systems: 1) Environmental standards; 2) Environmental impact assessment; 3) Environmental statistics.
З часу виникнення ще! про дощльнкть розробки Еколопчно!' Конституцп Землi (ЕКЗ), за допомогою яко1 можна було б законодавчо регулювати стосунки мiж суб'ектами свггового спктовариства в галузi охорони природного довкшля, минуло десять рокк [5]. Через п'ять рокк з часу публiчного проголошення iдеí вiдбулося ii офщйне представления у виступi Президента Укра!ни Л. Кучми на Х1Х спещальнш сесй' Генерально! Асамбле! ООН, яка вщбулася у червнi 1997 року, а ще через три роки (грудень 2000 року) в його "Зверненш" з нагоди закриття Чорнобильсько! АЕС свiт почув про дощльнкть створення таких мiжнародних структур як Мiжнародний Екологiчний Суд (МЕС) i Шжнародний Екологiчний Банк (МЕБ), за допомогою яких можна було б вирiшувати мiждержавнi та мiжрегiональнi екологiчнi проблеми. Звичайно, що серед таких мiжнародних структур мала б бути також Мiж-народна Еколопчна Iнспекцiя (МЕ1), яка взяла б на себе контроль за еколо-пчною ситуацieю на суходолi i у Свiтовому океаш. Зрозумшо, що вiд прого-
1 Львгвський нацюнальний ун1верситег iM. 1вана Франка
2 М1жнародний 1нсгигуг-асод1ад1я репональних еколопчних проблем
