CC BY
476
УДК 340.113 Микола 1ванович Панов,
д-р юрид. наук, професор академт НАПрН Украгни, Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГП ФОРМУВАННЯ КАТЕГОР1АЛЬНО-ПОНЯТ1ЙНОГО АПАРАТУ ЮРИДИЧНО1 НАУКИ
Стаття присвячена проблемi формування понятшного апарату юридично! науки. Аналiзуeться загальний i унiверсальний дiалектичний метод сходження вщ абстрактного до конкретного i вiд конкретного до абстрактного, розглядасться роль лопко-гносеологiчних процедур «абстракцiя-iдеалiзацiя», i «абстракщя-ототожнення» i категорп «конкретне» у формуваннi категорiй та понять права, обгрунтовуеться, що категорп й поняття притаманнi понятiйному апарату як загальнотеоретичних, так i галузевих юридичних наук.
Ключовг слова: категорiально-понятiйний апарат; категорп права; поняття права; абстрагування; абстракцп iдеалiзацп; абстракцп ототожнення; доктринальш, легальнi категорп i поняття права.
1. Юридична наука за сво!м змiстом становить собою вщносно розвинену систему упорядкованих знань про державно-правовi явища, закономiрностi !х юнування й розвитку. I! системоутворюючими елементами виступають науковi гiпотези, правовi ще! й теорп (спецiальнi теорп), концепцп, методи, методики i принципи наукового тзнання, правовi iнститути, норми i юридичнi конструкцп, факти i явища правово! реальностi. Як галузь специфiчних знань, юридична наука мае притаманну !й упорядковану систему взаемопов'язаних i взаемодiючих понять i категорiй, яю за суттю i змiстом визначаються предметом ще! науки й одночасно забезпечують логiко-юридичну органiзацiю знань у сферi держави i права. У сво!й едностi правовi поняття й категорп утворюють категорiально-понятiйний апарат ще! науки1 . Одночасно юридична наука виступае джерелом формування !"! понятшного апарату2. Правовi категорп й поняття вщображають певний рiвень (зрiз) знань (шформацп) в галузi державно-правових явищ незалежно вiд того, чи включен вони в позитивне право — в закони чи тдзаконш нормативно-правовi акти. Цi науковi нормативно-правовi утворення, як результат наукового тзнання, безумовно, передують 1'х офiцiйному (нормативному) визнанню й закрiпленню у правовш матерп у процесi правотворення. Тому викликае сумшв обгрунтованiсть твердження, що вони вважаються правовими тшьки за допомогою правових норм, що в галузi права визнаються («мають авторитет») лише т поняття, якi встановлеш законодавством [12, с. 28-30; 13, с. 140-141]. Така позищя призводить до ^норування активно! ролi правово! науки (а також юридично! практики) в розробщ И понятiйного апарату, не вщображае И активного впливу на правотворчють, а тому з нею погодитися неможливо.
Правовг поняття — це основн одинищ розумово! дiяльностi людини (11 знань), як вiдтворюють суттевi, тобто загальнi (типов^ й вiдмiннi ознаки (властивостi, риси) фактив, явищ, процесiв, становищ у сферi держави i права. Вони знаходять свое вираження в термшах (словах i словосполученнях), правових визначеннях (дефшщях), що закрiплюються в текст права й мають строгу лопчну визначенiсть з точки зору !х змiсту,
1 Конструкщя «категор1ально-понятшний апарат юридично! науки» е умовною й означае зб1рне поняття, до обсягу якого входять як правов1 поняття, так 1 правов1 категорп.
2 Поняття «категор1ально-понятшний апарат» 1 «понятшний апарат юридично! науки» застосовуються як слова-синошми. Останне включае в себе також 1 юридичну термшологш.
обсягу i стввщношення з шшими поняттями [20, с. 114-115; 15, с. 240-241, 456-460].
Правов1 категори — це фундаментальш, найбшьш широкi за обсягом узагальнення ушверсальш правовi поняття, що фiксують найсуттeвiшi закономiрнi зв'язки й вщносини у сферi правово'' дiйсностi [20, с. 114-115; 15, с. 240-241, 456-460]. Особливютю правових понять i категорш е те, що вони не тшьки вщдзеркалюють певний рiвень знань щодо об'екпв i явищ правово'1 реальностi й виступають засобом подальшого i поглибленого ix пiзнання, а й те, що при включенш ix до правових норм (позитивне право - de lega lata) вони утворюють змют останшх, виконуючи найважливiшу функщю права — регулятивну й визначаючи при цьому обсяг i змют правового регулювання.
Отже, е вс пiдстави стверджувати: чим глибше й детальтше розроблет (сформоват) npaeoei поняття й категори юридичног науки, тим досконалше саме позитивне право як таке, тим точнше i яюстше воно здатне регулювати eid^eidrn сустльт вiдносини. Ось чому проблема формування понять i категорш правово'1 доктрини е найважлившим ii завданням i власним призначенням. По сут^ юридична наука може бути визнана як така, лише коли не тшьки концептуально сформоваш й обгрунтоваш ii теоретичш пщвалини, а й розроблено ii категорiально-понятiйний апарат, який вщображае ii предметний змют. Прикладом можуть бути розвинеш й досить досконалi категорiально-понятiйнi системи таких уже сформованих i сталих наук, як теорiя держави i права, конституцшне право, право цившьне, кримшальне, наук цившьного i кримiнального процесiв та ш. До спецiальниx теорiй, що склалися останшм часом, можна вiднести, наприклад, розроблення загально'' теори боротьби iз злочиннiстю i вiдповiдаючого 'й понятшного апарату [14, с. 111-120].
2. Формування правових понять i категорш, власне кажучи, не вiдрiзняеться в цшому вщ загально'' й ушверсально'' процедури формування понятiйного апарату в шших сферах наукового знання. Сутшсть ще'' процедури знаходить вираження у формалiзацii знань у галузi державно-правових явищ [1, с. 147-164]. Вона полягае головним чином в абстрагуванш, тобто у вщволшанш вщ несуттевих, нетипових (неголовних) рис i властивостей таких явищ, у виявленш й фшсуванш закономiрностей розвитку й у незмшнш !'х повторюваностi (як алгоритму) й у встановленш найiстотнiшиx загальних (типових) ознак, властивих усьому класу (виду, типу) цих явищ, за якими останш вiдрiзняються вiд шших [17, с. 127; 3, с. 44-48; 2, с. 28-42]. Така процедура займае, як правило, досить тривалий час, передбачае велику тзнавальну i творчу роботу як на емтричному, так i на теоретичному рiвняx. Тут завжди мае мюце використання рiзноманiтниx тзнавальних прийомiв i процедур, таких, примiром, як пошук та оброблення iнформацii, висування наукових гшотез та iдей, розроблення наукових теорш i концепцiй, застосування формалiзованиx i соцiометричниx пiдxодiв та операцш при вивченнi соцiально-правовиx явищ. До них також треба вщнести використання не тшьки правил формально-лопчного мислення, а й аналогш, iнтуiцiй, а також спостережень, порiвнянь, аналiзу й синтезу, узагальнень тощо [23, с. 743]. Yd вони спрямованi на одержання узагальнених i в той же час фундаментальних (ютотних) знань про об'ект дослщження [7, с. 10-24]. Y результат! абстрагування одне й те ж судження про найсуттевiшi властивосп (ознаки) об'екта або явища державно-правового характеру завжди мае бути визначено у вщповщних поняттях чи категорiяx з необxiдною точнiстю, граничною ч^юстю й за допомогою адекватних лшгвютичних компонентiв, тобто системи взаемопов'язаних рядiв слiв (термiнiв), дефiнiцiй, якi розташоваш у строго логiчному порядку стосовно об'екта тзнання i якi однозначно вщбивають його сутнiсть.
3. Загальним i ушверсальним методом формування правових понять виступае, безперечно, дiалектичний метод наукового тзнання, що, як вщомо, включае необхщш й вельми важливi етапи сходження вiд абстрактного до конкретного, i далi — вiд конкретного до абстрактного. Зазначимо при цьому, що процедура ix формування не може бути зведена лише до елементарного (спрощеного) процесу сходження вщ конкретного до абстрактного [21, с. 436] або лише вщ абстрактного до конкретного [10,
с. 69]. Тут завжди мають мюце складш взаeмопов'язанi логiко-гносеологiчнi процедури, яю можна охарактеризувати як внутрiшньо суперечливий i одночасно 0praHi4H0 единий i взаемодоповнюючий пiзнавальний процес. Застосування методу сходження вщ абстрактного до конкретного особливо актуально в перюд розвитку i становлення правових наукових теорш i концепцiй. Причому процедура абстрагування при сходженш вiд абстрактного до конкретного може мати рiзний характер i змют. Так, шляхом застосування переважно «абстракцп iдеал1заци» [15, с. 11-13, 187-188] формуються новi правовi утворення — правовi категорп й поняття, якi не мали рашше аналогiв нi в наущ, нi в нормотворчiй практищ, нi в чуттево-конкретних, тобто емшрично даних об'ектах. Цей метод, з нашого погляду, лежить, зокрема, в основi вироблення нетипових нормативних припиав [8, с. 117], створення таких юридичних конструкцiй (як, наприклад, «склад правопорушення», «склад злочину»), юридичних фшцш («визнання громадянина померлим», «процесуальнi строки»), правових презумпцш, якi виступають важливим засобом законодавчо! технiки [24, с. 12-14; 18, с. 186-220]. У результат! маемо новi логiко-правовi одинищ — категорп або поняття, яю несуть у собi важливе смислове i прагматичне значення. У них знаходить вщбиття й закршлення сутшсть (квiнтесенцiя) правових iдей, теорiй i концепцш, що мають за мету забезпечення ефективного й найбшьш дощльного й досконалого за змiстом i формою правового регулювання суспiльних вщносин.
Зазначена логiко-гносеологiчна процедура формування понять, як вбачаеться, е домшуючою також при формуванш, наприклад, категорiй i понять науки процесуального права — цившьного, кримшального, адмiнiстративного процесiв та ш. З урахуванням досягнень науки, в тому чист «праксеологп», тут виробляються логiко-гносеологiчнi правовi утворення, яю, вiдбиваючи суть вiдповiдних правових явищ, спочатку (до ïx втiлення у правову матерiю, у позитивне право й у правовщносини у видi категорiй або понять) не мали, по сут, аналогiв, тобто конкретних факпв або явищ реально! дшсносп як певних об'ектiв чи явищ, що вщбиваються в поняттях. Вони е результатом шзнавально! й абстрагуючо! дiяльностi («абстракцп — iдеалiзацiï»), спрямовано! на створення й закрiплення оптимальних (прагматичних) i найдоцiльнiшиx за формою i змютом способiв i методiв дiяльностi державних iнституцiй з вщправлення правосуддя або шшо! правозастосовно'1' дiяльностi.
Метод сходження вiд конкретного до абстрактного характеризуеться також тим, що в категорiяx i поняттях, яю формуються, завжди вщбиваються сутшсш й закономiрнi риси (сторони) деякого класу конкретних явищ у сферi правово! дiйсностi (сущого). При цьому конкретне мислиться не просто як окремий або одиничний юридичний факт чи явище, а як деяка яюсть (властивiсть), що належить певному виду (типу, класу) або системi таких факпв (явищ). На пiдставi цього методу, з використанням головним чином абстракцИ' ототожнення [6, с. 67; 15, с. 14; 7, с. 45-50] у правових категорiяx i поняттях, що формуються, вщображаються й фшсуються найбшьш загальш й сутшсш (типов^ ознаки тих чи шших правових явищ реально'1 дшсносп, що вiдбивають 1'х сутшсш риси i властивосп, закономiрностi й тенденцп розвитку i характеризуються постшною ïx повторюванiстю як алгоритм. Вбачаеться, що саме цей метод дозволив сформулювати й обгрунтувати таю категорп, як «правопорушення», «злочин», «адмшютративне правопорушення» та ш. Цей метод також лежить в основi розроблення так званих «видових» понять [15, с. 88] (яких, до реч^ бшьшють у дiючому правi), з використанням яких визначаються конкретш види правопорушень, наприклад, окремi види злочинiв (крадiжка, грабiж, убивство, xулiганство), тi чи iншi види адмiнiстративниx правопорушень та ш. У цих поняттях завжди вщбиваються найбшьш сутшсш й загальш (типов^ ознаки, яю властивi конкретному виду (типу, класу) правопорушень (i, вщповщно, кожному з них у цшому) i якими вони вiдрiзняються вщ iншиx (сумiжниx) правопорушень.
У зв'язку з викладеним зазначимо, що при кожному з наведених прийомiв
формування правових категорш i понять обов'язковим i певною мiрою визначальним е урахування «феномену конкретного» [12, с. 69-119]. Так, при сходженш вщ абстрактного до конкретного загальнi уявлення, теори, погляди й ще"1 трансформуються у правовi категори й поняття лише з урахуванням рис i властивостей деякого конкретного явища (об'екта). I хоча в такому випадку останнш i мае, безперечно, iдеалiзований (умоглядний) характер, все-таки вш повинен волод^и властивими йому сутшсними ознаками, що дозволяють вiдрiзняти його вщ iнших подiбних об'екпв. Тут загальш уявлення, погляди й теори завжди наче «пристосовуються», «приладжуються» до конкретного (дея^ розумовоï моделi предмета чи явища в його iдеалiзованiй форм^, що в пiдсумку й дае можливють формувати правовi категори й поняття, яю завжди повиннi мати свш власний предметний змiст, вщносно чiтко окреслений обсяг об'ектiв (явищ), можливих у зазначених лопко-юридичних утвореннях.
Так само при формуванш правових категорш i понять шляхом сходження вщ конкретного до абстрактного абстрагуюча дiяльнiсть суб'екта, що пiзнае, завжди орiентуеться на специфiчнi риси конкретних явищ у ïx узагальненому виглядь Причому змiст правових категорiй i понять мають утворювати лише ознаки, що вщображають в узагальненому виглядi сутнiснi (iстотнi) риси вiдповiдниx явищ чи предме^в, якi iманентнi ïx класу (виду, типу) в цiлому i якi тому знаходять вщдзеркалення у вiдповiдниx поняттях i категорiяx. Указаний пiдxiд лежить у пщгрунт формування оптимальних за обсягом узагальнення правових понять, що, у свою чергу надае можливiсть конструювати з ïx використанням точш (з точки зору якiсноï характеристики) правовi норми, в яких чiтко й однозначно формулюються предмет та умови правового регулювання, i в той час виключати казуютичну (надто деталiзовану) форму ïx викладення в текст нормативно-правових актив.
4. Правовим поняттям завжди притаманна вщносна статичнiсть, завершенiстю, тому що вони (з погляду на ïx обсяг i змют) досить ч^ко фшсують точно визначений рiвень (зрiз) знань про найзагальнiшi й ^momm^i риси i властивостi державно-правових явищ певного виду (типу, класу). Однак статичшсть правових понять не абсолютна, оскшьки поглиблення знань е безперервним процесом. Як i вс науковi поняття, вони рухлив^ вирiзняються вiдносним динамiзмом, мають тенденцiю до розвитку й удосконалення вщповщно до поглиблення знань про об'ективну дшсшсть, що динамiчно розвиваеться. При цьому така тенденщя реалiзуеться за допомогою 2-х лопчних прийомiв: а) через збтьшення обсягу поняття (тобто кола уявних у тьму об'ектгв) досягаеться зменшення його змiсту, при цьому скорочуеться кшьюсть ознак, що утворюють останнш. Цей метод лежить у пщгрунт формування так званих загальних (родових) понять, що можуть набувати значення правових категорш, тобто гранично широких за обсягом понять. До них належать, наприклад, таю категори, як «держава», «право», «правопорушення», «юридична вщповщальшсть», «норма права» та ш.; б) шляхом зменшення обсягу поняття, у результат! чого збшьшуеться його змют (змютове значення, навантаження), при цьому зростае кшьюсть ознак, що утворюють це поняття.
За допомогою таких методiв формуються видовг (конкретнг) поняття, примiром: «договiр кутвльпродажу», «договiр збер^ання» — у цивiльному правц «крадiжка», «вбивство», «зловживання владою або службовим становищем» — у кримшальному правi та iн. Зазначенi способи взаемопов'язаш i взаемодоповнюючi, завжди спрямоваш на розвиток i вдосконалення понятшного апарату юридичноï науки. Сформованi таким чином узагальнеш (родовi) правовi поняття (категори) дозволяють розглядати й тзнавати правовi явища з позицiï загального, видовi ж (конкретнi) поняття — виходячи з конкретного (особливого). При цьому мiж видовими й родовими поняттями юнують вiдносини не тшьки координаци, а й субординацiï: першi «пiдпорядкованi» другим як за обсягом, так i за змютом.
Розглянуп способи утворення правових понять i категорш лежать в основi формування так званих «понятшних рядiв» юридичноï науки, в яких усi поняття
(категорп) (з погляду обсягу вщображуваних у них правових явищ) перебувають мiж собою в ч^кому стввщношенш й iерарxiчнiй спiвпiдпорядкованостi: завжди розташованi в порядку вщ бiльш загального до менш загального, вщ загального до одиничного (конкретного) [5, с. 129]. Понятшний ряд утворюють, наприклад, таю взаемозалежш поняття (категорп), як «правова поведшка», «правопорушення», «злочин», «крадiжка», «крадiжка у великому розмiрi»; «крадiжка в особливо великому розмiрi» та ш. Так само простежуеться чiтка закономiрнiсть, коли зi зменшенням обсягу поняття збшьшуеться кiлькiсть ознак, що утворюють його змют, примiром, при конструюванш складiв злочинiв чи iншиx правопорушень з квалiфiкуючими ознаками. Однак тут виявляеться й шша закономiрнiсть: поняття менш загального рiвня узагальнення мають вщповщати ознакам понять бiльш високого рiвня узагальнення. У цьому, власне, i знаходить вираження методолопчний аспект формування правових понять i понятшних рядiв юридично! науки. Порушення ще! логiко-гносеологiчноï закономiрностi формування понятiйного апарату призведе до помилок не тшьки при визначенш системи правових норм у кожнш з юридичних наук, а й до помилок у правотворчосп i правозастосуванш.
5. Викладене дае пщстави наголосити на особливому й доволi важливому методологiчному значенш у правознавствi абстракцiй найбiльш високого рiвня узагальнення , якi ми вщносимо до класу «правовi категорп». Але такий пщхщ подiляють не вс науковцi, а деякi з них вважають навт, що юриспруденщя «майже не знае категорiй». Лише зi «значною натяжкою» можна «привласнити ранг категорiй» незначнiй частинi з них, культивованих у теорп держави i права (наприклад, «правознавство» , «вщповщальшсть», «право», «держава» та ш.) [4, с. 90]. Очевидно, наведена позищя грунтуеться на висловленому у фшософськш лiтературi поглядi, згiдно з яким категорп визнаються тшьки формою («засобом») фшософського пiзнання, а не приватно-наукового, у сферi якого мають мюце лише поняття [16, с. 53] (у тому чист, ймовiрно, й у правознавствi - М. П.).
Але з наведеним твердженням навряд чи можна погодитись. Зазначимо передуам, що з точки зору логiко-гносеологiчноï природи процедури формування як категорп, так i поняття у свош основi й за своею суттю не мають вщмшностей. Особливютю е лише те, що категорп порiвняно з поняттями за обсягом узагальнення мають бшьш високий рiвень. Вони е гранично широкими за обсягом i при цьому вщображають основш й загальнi знання про предмети i явища об'ективного св^у, ïx закономiрнi зв'язки й опосередкування на рiвнi загального, фiксують найбшьш загальш й суш^ риси i властивосп цих явищ. Природно, що кожна з наук (а не тшьки фiлософiя) в мiру поглиблення знань щодо свого предмета та його змюту i збшьшення деталiзованиx розробок у сферi системи понять здатна шляхом використання рiзниx методiв наукового дослiдження й абстрагування розробляти найбшьш високого ступеня узагальнення, судження й уявлення стосовно предмета тзнання й на цш основi формувати абстракцп на рiвнi категорiй.
Пщставами визнання таких абстракцiй категорiями е також ïx ушверсальшсть i фундаментальшсть, що пов'язанi з високим рiвнем узагальнення знань у кожнiй з наук. ïx особлива лопко-гносеолопчна й методолопчна роль у пiзнаннi конкретного зумовлюе об'ективну потребу категорш ( з огляду на ïx продуктившсть i корисшсть) в отриманнi нових знань [9, с. 88-90]. Ось чому слщ визнати переконливою думку вчених, яю визнають наявнiсть категорш не тшьки у фшософп, а й у будь-якш iншiй наущ (примiром у приватних) i пщроздшяють категорп й вiдповiднi поняття на фшософсью i приватно-науковi (спещальш) [19, с. 103; 9, с. 87, 88]. Аналопчно й у правознавство правовi категорп, об'ективно iснуючi поряд з поняттями, не тшьки фшсують у вельми узагальненому й одночасно в досить концентрованому виглядi певний рiвень знань про факти i явища правовоï реальностi з точки зору загального, а й разом з тим завжди виступають важливим засобом отримання нових знань у сферi конкретного (одиничного). При цьому правовi категорп мають мюце як у науках загальнотеоретичних юридичних -фшософп права, загальнш теорп держави i права [5, с. 75-92; 22, с. 10-16; 11, с. 3-51], так i
в галузевих - цившьному правi, цившьному процесi, кримiнальному правi, кримiнальному процес та iн. [2, с. 113-117; 20, с. 114-115; 27, с. 64]. Асимшюючи знання фшософп, фшософп права й загально! теори держави i права на рiвнi загального, щ категори становлять собою досить високий рiвень фундаментальних знань у сферi галузевих юридичних наук, структурують цi знання, перетворюють ïx на струнку, лопчно взаемопов'язану систему наукових абстракцш i суттево впливають на змют понятшного апарату кожноï з цих наук у цшому.
6. Науковi правовi абстракци (категори й поняття), як результат пiзнавальноï дiяльностi, вiдбивають в узагальненому виглядi сутшсш сторони й закономiрнi зв'язки правовоï реальностi, ïï об'ектiв, фактiв, подш. У цьому полягае ïx найважливше гносеологiчне значення. Iнодi в науковш лiтературi теоретичний зрiз юридичноï науки у виглядi його категорiально-понятiйного апарату розглядають як метод тзнання правовоï дшсносп i тим самим ïx ототожнюють [25, с. 176]. На наше переконання методолопчне значення понять i категорш правовоï науки полягае в тому, що вони е засобом, ¡нструментаргем поглибленого тзнання державно-правових явищ. За ïx допомогою, з одного боку, викриваються («препаруються») змют i суттсть факпв та явищ правовоï реальности, а з другого — вона вщбиваеться в систематизованому лопко-гносеолопчному контекст на понятiйному рiвнi. На пiдставi iснуючиx знань розробляються правила i способи оперування категорiями й поняттями в конкретних тзнавальних процедурах у процесi руху наукового знання вщ старого до нового. Самостшно, поза цим методологiчним аспектом розумовоï дiяльностi «суб'екта, який тзнае», науковi абстракци не можуть дати нових знань, бо вони лише вщбивають певний зрiз (рiвень) остантх. Отже, цi науковi абстракци самi по собi не можуть повною мiрою визнаватися самостiйним специфiчним методом пiзнання права. Методологiчний аспект категорш i понять права та його галузей виявляеться в ïx системности взаемозумовленост i взаемозв'язку, в ïx динамщ й тенденци до розвитку й удосконалення. При цьому в xодi наукового аналiзу надзвичайно важливо розкрити й реалiзувати зв'язки категорш i понять правовоï науки з ïï предметом, загальним ^алектичним) i спещальними методами пiзнання. Тшьки за такого комплексного пщходу до тзнання правових явищ i знаходить свш прояв методологiчне значення правових категорш i понять [21, с. 373]. Упм, треба знову пщкреслити, що правовi поняття i категори, безумовно, складають змютовну частину юридичноï науки. Образно висловлюючись, вони е «опорними пунктами», «цеглинами», ïï першоосновою, необxiдними вiдправними складовими компонентами, що утворюють змют i сутнiсть правовоï доктрини.
7. Залежно вiд свого статусу — реального мюця й ролi у правовiй науцi та практищ — правовi поняття (категори), з нашого погляду, можуть бути подшет на 2 великi й вщносно самостiйнi групи, якi умовно назвемо «доктринальт» i «легальнi». Доктринальш (теоретико-правовг) — це правовi поняття, яю, виступаючи результатом пiзнавальноï дiяльностi, належать безпосередньо до сфери науки i за допомогою яких виражаються т чи iншi «науковi теори», «вчення», «концепц11» юридичноï науки. Як результат пiзнавальноï дiяльностi, вони, власне кажучи, становлять змют i фундамент («становий хребет») останньо"1, несуть у собi первинну, узагальнену й базову (фундаментальну) правову шформащю про вщповщт державно-правовi явища. Легальт (нормативно-правовг) — це поняття (категори), що дютали офщшне нормативне закрiплення й фшсування у вiдповiдниx нормативно-правових актах — законах i пщзаконних актах. Вони становлять собою належтсть не тшьки юридичноï науки, а й позитивного права. Будучи ноаями науковоï iнформацiï i зберiгаючи щодо власного походження статус доктринальних у виглядi результату (зрiзу) науково-пiзнавальноï дiяльностi, легальт поняття мають особливо важливе юридичне значення, оскшьки вони iмперативним шляхом визначають обсяг (коло) i змют суспшьних вщносин, що виступають предметом правового регулювання. Так, шляхом визначення у ст. 11 КК Украши поняття «злочин» з указiвкою властивих йому ознак законодавець окреслюе межу тих акпв поведшки
людини, як тшьки й можуть бути визнаш злочинними й караними. За межами цього легального поняття, безумовно, не може бути ш злочину, ш покарання. З приводу цього красномовно висловився ще в 1904 р. вщомий росшський учений-юрист Г. Ф. Шершеневич: тшьки за допомогою формального поняття (у нашш штерпретаци «легального», або ж «нормативно-правового» — М. П.), можна виршити сумшв: чи становить собою даний випадок юридичне питання й де сторона юридична межуе з шшими [26, с. 28].
Доктринальш й легальш правовi поняття у своему сполученш i едносп утворюють понятшний апарат правово"1 доктрини. Причому трансформацiя понять доктринальних у легальнi завжди свщчить про переxiд наукових правових знань у позитивне право. Цей перехщ — «сполучний мiсток» мiж правовою доктриною i позитивним правом. Тут мiж ними завжди спостер^аеться оргашчна взаемозалежнiсть: чим глибше й детальшше розробленi науковi правовi поняття й категори, тим бшьшою мiрою вони сприймаються позитивним правом як закономiрнiсть, утворюють його змют як складовi одиницi. I навпаки: чим досконалiшi поняття й категори, що входять до позитивного права, до його окремих галузей, шститупв, норм, тим бшьшою мiрою вони збагачують юридичну науку (доктрину) i сприяють ïï розвитку. Водночас слабо розроблеш, неапробоваш i не сприйнят належним чином правовою наукою та юридичною практикою поняття, що висловлюються iнодi на рiвнi гшотетичних суджень, постшних ршень та iншиx недостатньо сформованих пропозицш, не можуть розглядатися як нормативно-правовi новели й не повиннi пропонуватися суб'ектам правотворчосп в порядку de lege ferenda.
Вщ суто шту1тивних, загальних i невизначених суджень, вщ понять-гiпотез варто вiдрiзняти новi поняття, що формуються й розвиваються у правових науках, наприклад таких, як адмшютративний процес, еколопчний процес та ш. Назваш поняття формуються в рамках традицшних галузевих наук, i в мiру ïx становлення, розвитку й вщокремлення вiд наук традицшних, бшьш-менш чiткого й повного визначення ïx предметного й системного змюту вони повинш ввiйти в категорiально-понятiйний апарат вiдповiдниx нових правових наук як ïx складовi одиницi. Таю новели е цшком позитивним i закономiрним явищем у сферi розвитку й формування нових юридичних наук.
Список лггератури: 1. Алексеев Б. Т. Философские проблемы формализации знания / Б. Т. Алексеев. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1981. 2. Бабаев В. К. Советское право как логическая система : учеб. пособие / В. К. Бабаев. - М., 1978. 3. Бабаев В. К. Формальная определенность и возможность формализации законодательства / В. К. Бабаев // Сов. государство и право. - 1978. - № 4. 4. Бойко А. И. Язык уголовного закона и его понимание : монография / А. И. Бойко. - М.: Юрлитинформ, 2010. 5. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. - М., 1976. 6. Горский Д. П. О видах научных абстракций и способах их обоснования / Д. П. Горский // Вопр. философии. - 1961. - № 9.
7. Горский Д. П. Обобщение и познание / Д. П. Горский. - М. : Мысль, 1985.
8. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания / В. М. Горшенев // Сов. государство. и право. - 1978. - № 3. 9. Готт В. С. Категории современной науки / В. С. Готт, Э. П. Семенюк, А. Д. Урсул. - М.: Мысль, 1984. 10. Денисов Ю. А. Абстрактное и конкретное советском правоведении / Ю. А. Денисов, Л. И. Спиридонов. -Л., 1987. 11. Епанешников Н. В. Социалистическое право, его основные категории / Н. В. Епанешников. - М., 1958. 12. Жеребкин В. Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ): автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / В. Е. Жеребкин. - Харьков, 1980. 13. Жеребкин В. Е. О нормативной природе юридических понятий / В. Е. Жеребкин // Актуальные проблемы формирования правового государства: тез. докл. научн. сообщ. Респ. научн. конф. - Харьков: Юрид. ин-т, 1990. 14. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью: Концептуальные основы / В. С. Зеленецкий. - Харьков: Изд-во
при Харьк. гос. ун-те, 1994. 15. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. - М. : Наука, 1976. 16. Конкин М. И. Проблемы формирования и развития философских категорий / М. И. Конкин. - М., 1980. 17. Ольминецкий А. Г. Проблемы формирования правовых норм / А. Г. Ольминецкий // Сов. государство и право. - 1974. -№ 2. 18. Панько К. К. Теория и практика законотворчества в уголовном праве: монография. - М. : Юрлитформ, 2011. 19. Розенталь М. М. О характере развития философских категорий / М. М. Розенталь. - М. : Коммунист, 1972. 20. Словарь терминов по теории государства и права : учеб. пособие / рук. авт. кол. Н. И. Панов. - Харьков: Основа, 1997. 21. Сырых В. М. Логические основания общей теории права / В. М. Сырых.
- М., 2000. - Т. 1. 22. Тененбаум В. О. Государство: система категорий / В. О. Тененбаум.
- Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1971. 23. Философский энциклопедический словарь. -М., 1983. 24. Черданцев А. Ф. Юридические конструкции и их роль в науке и практике / А. Ф. Черданцев // Правоведение. - 1972. - № 3. 25. Шабалин В. А. Методологические вопросы правоведения / В. А. Шабалин. - Саратов, 1972. 26. Шершевич Г. Ф. История философии права. - Казань,1904. - Вып. 1. 27. Юридична енциклопедiя : в 6 т. - К. : Укр. енцикл., 2001. - Т. 3.
ПРОБЛЕМЫ МЕТОДОЛОГИ ФОРМИРОВАНИЯ КАТЕГОРИАЛЬНО-ПОНЯТИЙНОГО АППАРАТА ЮРИДИЧЕСКОЙ НАУКИ
Панов Н. И.
Статья посвящена проблеме формирования понятийного аппарата юридической науки. Анализируется общий и универсальный диалектический метод восхождения от абстрактного к конкретному и от конкретного к абстрактному, рассматривается роль логико-гносеологических процедур «абстракция-идеализация»,
«абстракция-отождествления» и категории «конкретное» в формировании категорий и понятий права, обосновывается, что категории и понятия присущи понятийному аппарату как общетеоретических, так и отраслевых юридических наук.
Ключевые слова: категориально-понятийный аппарат; категории права; понятия права; абстрагирование; абстракции идеализации; абстракции отождествления; доктринальные, легальные категории и понятия права.
PROBLEMS OF METHODOLOGY FOR FORMING A CATEGORICAL AND CONCEPTUAL APPARATUS OF THE LEGAL SCIENCE
Panov M. I.
The article is devoted to the problem of formation of concept framework. General and universal dialectic method of transition from abstract to concrete and then from concrete to abstract is analyzed the roll of logiko-gnoseological procedures "abstract idealization" and "abstraction identification" and the category "concrete" is the formation of categories and legal concepts is considered, that categories and concepts characteristic of concept framework a general theoretic and definite and definite legal sciences.
Key words: concept framework, categories of law, legal concepts, abstracting, abstraction
- idealization, abstraction of identification, doctrine, legal categories and legal concept.
Надтшла до редакцИ 20.05.2014р.
