менту персоналу покликана впливати на трудовий потенщал, щоб змiнити його параметри у noTpi6^My для шдприемства русль Рiшення цього завдан-ня рiзнi, але правильно обраний шлях е ефективним настiльки, на скiльки ус-пiшно забезпечить економiю коштiв, тобто мета буде досягнута з меншими витратами. А саме це i е основною метою шдприемства, зорiентованого на стратегiю iнтенсивного розвитку.
Л1тература
1. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управлiння персоналом: Навч. поабник. -К., "Кондор". - 2005. - 308 с.
2. Нортон Д.С., Каплан Р.С. Организация, ориентированная на стратегию/ Пер. с англ.: Олiмп - Бiзнес, 2004. - 392 с.
3. Малиш О. Моделювання поведшки пiдприемства щодо вдосконалення персоналу// Економiст - 2003, № 11. - С. 28-31.
4. Макаров Д. Balanced Scorecard своими руками// Бизнес, № 16. - 18.04.2005 - С. 74-78.
УДК332.2.01;338.43(477.83) Доц. Г.А. ЛехНЛТУ Украши;
доц. В.Г. Дулюк, канд. екон. наук - 1ППТ; асист. О.В. Лисюк -Львiвський державний аграрний умверситет
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ В1ДНОСИН
(на прикладi Льв1вщини)
Дослщжено проблеми реформування аграрних вщносин на Львiвщинi.
Ключов1 слова: земельна реформа, приватна власнють, розпаювання земель, сiльськогосподарськi шдприемства, фермерсью господарства, аграрний сектор економши.
Doc. G.A. Lekh -NUFWTof Ukraine; doc. V.G. Dulyuk-IPPT;
assist. O.V. Lysyuk - Lviv State Agrarian University
Problems of reforming of agrarian relations (by the example of Lviv area)
In the paper are presented problems of reforming of agricultural relations in Lviv area.
Keywords: land reform, private property, dividing lands into the shares, agricultural enterprises, farming, agrarian sector of economics.
Незважаючи те, що земельну реформу в Укршт було започатковано ще у 1990 р., найбшьш динамiчнi, хоч i не завжди однозначш, змши у сферi формування та удосконалення земельних вщносин на селi розпочалися тшьки тсля тдписання Указу Президента Украши "Про невщкладш заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економжи" вщ 3 грудня 1999 року № 1529/99 та ухвалення Земельного кодексу Украши (у редакци вщ 25 жовтня 2001 року № 2768-П1).
Як вислщ, у системi земельних вщносин у галузi товарного сшьсько-господарського виробництва з'явився, крiм уже iснуючих сшьськогосподарсь-ких шдприемств та селянських (фермерських) господарств, ще один суб'ект -громадяни, якi отримали сво! земельнi дшянки у приватну власнiсть внасль док розпаювання земель колективних сiльськогосподарських шдприемств. З ще! причини iстотних змш зазнали як розподiл земель сшьськогосподарсько-го призначення мiж категорiями землекористувачiв, так i мiж власниками зем-
лi, що, без сумнiву, iстотно впливатиме на подальший хiд реформування аграрного сектора економжи.
Як свiдчать дат табл. 1, протягом останшх шести роюв у природно-клiматичних зонах Передкарпаття та Карпат Львiвськоl област площа земель сiльськогосподарського призначення у користуванш сiльськогосподарських шдприемств скоротилася на 61,1 %, тодi як площа земель для ведення товарного сшьськогосподарського виробництва у користуванш громадян, зросла майже у 27 р^в.
Табл. 1. Динамша площ земель сшьськогосподарського призначення в розрт користувачiв у природно-^матичних зонах Передкарпаття та Карпат Львiвсько'i областi за перюд з 01.01.2000 р. до 01.01.2005 р., тис. га_
№ з/п Категори землекористувач1в (станом на 1 с1чня) 2005 р. до 2000 р. %
2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р.
1. Сшьськогосиодарсьш тдприемства 175,0 107,0 101,1 89,1 72,8 68,1 38,9
2. Селянськ (фермерсьш) господарства 15,4 19,1 19,5 18,7 16,2 15.9 103,2
3. Д1лянки для ведення товарного с/г виробництва 4,0 67,3 71,7 83,5 102,5 107,0 2675,0
Усього 194,4 193,4 192,3 191,3 191,5 191,0 98,3
Перерозподш земель сшьськогосподарського призначення мiж земле-користувачами вщбувся через передачу бшьшо! частини земельних упдь у приватну власшсть громадянам (табл. 2). Однак це не едина ^ можливо, не основна причина такого стану речей - скорочення площ у користуванш сшьськогосподарських шдприемств стало наслщком економiчноl кризи у га-лузi сшьськогосподарського виробництва, в умовах яко! велик сшьгоспви-робники виявилися неспроможними ефективно здшснювати свою госпо-дарську дiяльнiсть. Так, за перiод з 2000 р. по 2005 р. кшьюсть сшьськогосподарських шдприемств у регюш скоротилася з 303 до 282, а питома вага виробництва валово! продукци сшьського господарства серед ще! категори ви-робникiв становить тiльки 7 % до загальних обсягiв. Нижчi тут i темпи зрос-тання виробництва валово! продукци порiвняно з господарствами населення. Усе це св^ить про доволi незначний вплив сiльськогосподарських шд-приемств регюну (охоплюючи i фермерськi господарства) на ринок сшьсько-господарсько! продукци.
Ось чому при аналiзi процешв, якi сьогоднi вiдбуваються у системi земельних вiдносин, особливо! уваги заслуговуе питання дослщження поведш-ки основного власника земель сшьськогосподарського призначення (громадян) при прийнятл ним ршення щодо способу використання власних земельних дшянок.
Так, станом на 1 Ычня 2005 р. середня площа земельних дшянок, пере-даних громадянам для ведення товарного сшьськогосподарського виробництва у природно-кшматичних зонах Карпат та Передкарпаття Львiвськоl обласп, становила тiльки 1,55 га, проте в структурi землекористування на цю категорiю землекористувачiв припадало бiльше половини (56,0 %) вщ загально! плошд
сшьськогосподарських земель (табл. 1). Така розпорошенють сшьськогоспо-дарських угiдь не може сприяти ефективному розвитковi галузi, адже сьогодш бiльша частина сшьськогосподарсько! продукцй у регiонi виробляеться iз зас-тосуванням доволi примiтивних методiв господарювання та про широкомас-штабне застосування прогресивних технологiй поки говорити рано.
Табл. 2. Розподт земель стьськогосподарського призначення мiж основними виробниками стьськогосподарськог продукцй за формами власностiу природно-кл1матичних зонах Передкарпаття та Карпат Львiвсько'i областi станом на
1 Ычня 2000 р. та 2005 р.
№ з/п Категори землекористувач1в (власнишв) Станом на 1 с1чня: 2005 р. у % до 2000 р. %
2000 р. 2005 р.
державна приватна державна приватна державна приватна
1 Сшьськогосподарсьш тдприемства 137,7 0 9,7 0 7,1 -
2 Селянськ (фермерсьш) господарства 13,1 0,1 З,1 0,2 23,7 200,0
3 Д1лянки для ведення товарного с/г виробництва 0 43,5 0 178,0 - 408.3
Всього 150,8 43,6 12,8 178,2 8,5 408,7
Зрозумшо, що подiбна ситуащя довго тривати не може i найближчим часом варто очжувати ютотних змш у структурi землекористування, що знач-ною мiрою визначатиметься поведiнкою основного власника земель стьськогосподарського призначення - громадян, як отримали сво! земельнi дшянки у власнiсть для ведення товарного стьськогосподарського виробництва.
Зараз ще важко говорити про тенденцй, якi матимуть мюце у системi земельних вщносин найближчим часом, але незаперечним е той факт, що за умов внесення вщповщних змш до законодавчих аклв, коли землi сшьсько-господарського призначення стануть товаром, перед !хшми власниками обов'язково постане питання, як реалiзувати свое право на власшсть iз метою отримання якомога бшьшого доходу. Варiантiв тут може бути декшька: продаж земельно! дшянки; передача дшянки в оренду; передача дшянки до статутного фонду стьськогосподарського тдприемства в обмш на корпоративш права; самостiйне ведення товарного стьськогосподарського виробництва; використання земельно! дшянки в ролi ОПГ.
Першi три шляхи використання громадянами сво!х земельних дшянок передбачають наявнiсть сторони, яка б мала бажання придбати земельну дь лянку, орендувати !! чи взяти на себе зобов'язання сплачувати з отриманого прибутку дивiденди за використання внесено! до статутного фонду земельно! дшянки. 1ншими словами - повинен юнувати попит на землi сшьськогоспо-дарського призначення, а це можливо тiльки у разi економiчно! зацiкавленостi сiльськогосподарського виробника у !хньому використаннi. На жаль, як свщ-чать данi наведено! вище табл. 1, сьогодш попит на землю з боку сшьськогосподарських шдприемств (основного потенцшного покупця чи орендаря) практично вщсутнш, а, отже, поки що немае передумов для переходу до цившзо-ваного ринку земель.
На перший погляд, дат табл. 1 свщчать, що сьогоднi простежуеться тенденцiя до зростання защкавленост населення у самостшному веденнi товарного сiльськогосподарського виробництва. Проте, площа у користуваннi й площа, яку, по сутi, використовують для ведення сiльськогосподарського виробництва, - це дещо рiзнi речь
З метою вивчення суттевого стану використання громадянами переда-них !м у приватну власнiсть земель проведено аналiз даних Львiвського об-ласного управлшня статистики про посiвнi плошд та данi звiтностi 2-зем про площу рiллi у користуваннi у господарствах населення 2002-05 рр. (табл. 3). Як з'ясовано, попит на землю серед ще! категорн землекористувачiв теж зни-жуеться. Так, поЫвш площi у господарствах населення у 2004 р. зменшилися порiвняно з 2002 р. на 5 %, а площа ршш (за перюд 2002-05 рр.) у користу -ванш зросла на 16.9 %, що свщчить про збiльшення розмiру площ сшьсько-господарських земель, як перебувають поза господарським обiгом, а це приз-водить до попршення природних властивостей грунпв через ерозш, вими-вання поживних речовин, забур'янешсть полiв i т.п.
Табл. 3. Порiвняльний аналiз динамши поЫвних площ та рiллiу користувант населення у природно-^матичних зонах Передкарпаття та Карпат
Львiвсько'i областi за 2002-2005 рр., тис. га
№ з/п Показники Роки 2005 р., у % до 2002 р.
2002 2003 2004 2005
1 Пос1вт площ1 у господарствах населення станом на 1 с1чня 133,3 134,7 126,9
2 Площа ршл1 у користувант населення (з ОПГ) станом на 1 с1чня 134,4 143,8 154,8 157,1 116,9
Примггка: *даш управлшня статистики; **даш звггносп 2-зем.
Результати аналiзу, наведеного вище, свдаать, що такий стратепчно важливий для сшьськогосподарського господарства чинник виробництва, як земля, у природнокшматичних зонах Передкарпаття та Карпат Львiвсько! об-ласт на сучасному етапi вiдчутно девальвуе.
Виникае парадоксальна ситуащя, з одного боку, зволжання з впровад-женням ринку земель сшьськогосподарського призначення на фош перманентного попршення виробничого потенщалу галузi серйозно гальмуе розвиток аграрного сектора економжи, з шшого, - негайне впровадження ринку сшьсь-когосподарських земель за iснуючих умов (надлишок пропозицн над попитом i низький рiвень доходiв сiльського населення) неодмiнно призведе до спеку-ляцп землею та переходу значно! частини земельного фонду у власшсть вщ-носно обмеженого кола суб,ектiв, яю, не маючи до сiльськогосподарського виробництва жодного вщношення, будуть тшьки зайвою ланкою мiж суспшь-ством i сiльгоспвиробником. Це, власне, може звести нанiвець саму суть земельно! реформи, яка тривае вже понад 10 роюв.
Якщо зазирнути у ще недалеке минуле, то можна дшти висновку, що такий стан речей е абсолютно лопчним результатом непослщовно! полiтики держави щодо здiйснення земельно! реформи, яка iз самого початку базувалася на декларативних заявах i впроваджувалася без врахування сощально-еконо-
мiчних аспектiв трансформацi! нацiонально! економiки у ринкову та при пов-ному ^норуванш наслiдкiв створення директивним шляхом приватного влас-ника земель стьськогосподарського призначення.
Так, Постановою Верховно! Ради Укра!ни вiд 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу" передбачено, що земельна реформа е складовою еконо-мiчно! реформи, здiйснювано! в Укра!ш власне, через перехiд економжи дер-жави до ринкових вщносин, а метою реформи визначено створення умов для рiвноправного розвитку рiзних форм господарювання на землi, формування багатоукладно! економiки, рацiонального використання та охорони земель.
Указом Президента Укра!ни вщ 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про не-вщкладш заходи щодо прискорення земельно! реформи у сферi сшьськогоспо-дарського виробництва" вже передбачено передачу земель у колективну та приватну власшсть для виробництва сшьськогосподарсько! продукцй проводите, виходячи з принципу, що земля повинна належати тим, хто !! обробляе.
На виконання згаданого Указу та Указу Президента Укра!ни "Про невщ-кладнi заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економши" вщ 3 грудня 1999 р. № 1529/99 було проведено розпаювання земель, що перебу-вали у колективнш власностi, внаслiдок чого вони, по суп, на багато роюв опи-нилися без реального власника, адже обмеження щодо вiдчуження земельних д^нок повнiстю позбавило права на володшня землею атрибутiв категори "приватна власшсть". Але, оскшьки, ринковi перетворення можливi тiльки за умови рiвноправного функцюнування усiх форм власностi на засоби виробництва, то наслщки шдписання цих документiв, якщо не суперечили початковш метi, визначенiй Постановою Верховно! Ради Укра!ни "Про земельну реформу", то в^утно вплинули на стримування розвитку ринкових вiдносин у сель
Сьогодш для власника землi практично вщсутт стимули вести пошук найбiльш рацiонального способу використання передано! йому у власшсть земельно! дшянки. Популютський шдхщ iз боку держави до питання реформування земельних вщносин у селi призвiв до того, що приватна власшсть на землю через мiзернi розмiри дiлянок у дослiджуваному регiонi з рушшно! си-ли, яка повинна сприяти розвитку цившзованого ринку, перетворилася на серйозну перепону у питанш реформування аграрного сектора економжи. Спроба адмшютративними методами поеднати принципи сощально! справедливо стi з ринковими вщносинами вкотре зазнала краху, вислiд якого ми сьогодш вщчуваемо.
Рiзкий поворот до приватно! власност^ яка шбито сама собою повинна була забезпечити перехщ агропромислового комплексу кра!ни до сучасного ринку, призвiв до створення хибних прюрите^в у ходi реформування аграрного сектора економжи, дезорiентацi! сiльського населення, вiдриву землi, як чинника виробництва, вщ капiталу, пращ та управлшня, порушення органiч-ного зв'язку мiж ними i, як наслщок, доведення ще вiдносно недавно функць онуючих сiльськогосподарських пiдприемств до жалюпдного стану.
Але справу зроблено - принципу "землю селянам" дотримано, земля розпайована. Однак, не викликае сумшву той факт, що за умови впроваджен-ня ринку земель сшьськогосподарського призначення та збереження права
власностi на щ землi тiльки за громадянами, якi отримали земельнi сертифь кати, гальмуватиме швестицшт процеси, чим ускладнюватиметься перемь щення капiталiв у сшьське господарство з iнших галузей економши. Насправ-дi ж, рано чи шзно, внаслiдок об'ективного розвитку подш, якась частина сiльськогосподарських земель однаково перейде у власшсть суб,ектiв, що землю не обробляють (узяти хоча б шотеку, при якш заставне майно може пере-ходити у власшсть кредиторiв). Головне завдання полягае в тому, щоб цей пе-рехщ вiдбувався цивiлiзованим шляхом з урахуванням, передушм, iнтересiв усього суспшьства.
Тому виправити, м'яко кажучи, помилки, допущеш в ходi земельно! реформи, можна тiльки одним шляхом - кардинально й негайно змшити еко-номiчну полiтику держави стосовно аграрного сектора економжи, яка повинна бути спрямована на реальну шдтримку як дiючих, так новостворених сшьськогосподарських пiдприемств: змiцнення !хньо! матерiально-технiчно! бази; забезпечення дешевими кредитними ресурсами: створення сприятливо-го iнвестицiйного кшмату та зацiкавленостi iнвесторiв скеровувати сво! фь нансовi ресурси, насамперед, у сшьськогосподарське виробництво.
Центральною ланкою у системi земельних вiдносин повинно стати економiчно сильне сiльськогосподарське пiдприемство, спроможне забезпе-чити виконання сво!х зобов'язань перед громадянами-власниками за користу -вання !хньою землею. I тшьки пiсля досягнення позитивних зрушень, стабш-зування економiчно! ситуацi! у галузi та за умови зростання попиту на землю з боку сшьськогосподарських виробниюв можна переходити до впроваджен-ня ринку; земель сшьськогосподарського призначення, право ж приватно! власност на землю до того часу, як не прикро визнавати, поки що повинно реалiзовуватися громадянами через передачу земельно! дшянки в оренду сшьськогосподарському шдприемству або шляхом самостшного товарного сшьськогосподарського виробництва.
Лггература
1. Указу Президента Укра!ни "Про нев1дкладн1 заходи щодо прискорення реформуван-ня аграрного сектора економши" в1д 3 грудня 1999 року № 1529/99.
2. Земельний кодекс Укра!ни (редакц1я вщ 25 жовтня 2001 року № 2768-П1).
3. Указ Президента Укра!ни в1д 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невщкладш заходи щодо прискорення земельно! реформи у сфер1 сшьськогосподарського виробництва".
4. Третяк А.М., Хапщька З.С. Оптим1защя землекористування земельних в1дносин на региональному р1вн1 на приклад1 Карпатського регюну Укра!ни. - Черн1вц1: 1996. - 104 с.
УДК 658.155 Асист. С.М. Лихолат; студ. П.Р. Маделик - Льв1вська КА ЕКОНОМ1ЧНА СУТН1СТЬ ПРИБУТКУ ШДПРИСМСТВА
Розглянуто прибуток, його джерела формування, а також функцп, яю в1н вико-нуе за умов р1зних економ1чних систем.
Ключов1 слова: прибуток, п1дприемство, ф1нансов1 результати, фшансово-гос-подарська д1яльн1сть.