CC BY
20
3. ЕКОНОМ1КА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
УДК 631.11 Article info
Received 03.02.2017 р.
П. М. Гарасим1, М. В. Щурик2
1НЛТУ Украши, м. Львiв, Украша
2 1вано-Франшвський ушверситет права ш. Короля Данила Галицького, м. 1вано-Франтвськ, Украша
ПРИВАТИЗАЦ1Я С1ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ АПК: СУПЕРЕЧНОСТ1 ТА ШЛЯХИ IX ПОДОЛАННЯ
Проаналiзовано засади оргашзацп проведения аграрноТ та земельно!' реформ у вгтчизняному сшьсько-господарському секторi економки. Дослiджено помилки, що було допущено у процес вжиття заходiв iз роздержавлення, паювання та приватизацй' земельних упдь сiльськогосподарського призначення. Висвгт-лено позитивш та негативнi сторони оргашзацп приватизацшного процесу земельних дiлянок. Зазначено основш недолiки та пороки використання й охорони земельних дшянок власниками й користувачами, що завданi приватизацию. Обгрунтовано потребу проведення повторно'! приватизацй', використовуючи при цьому якiсно новi критерп та земельне законодавство. Доведено, що ввдтворення земельних ресурсiв у вггчизняному аграрному секторi на новггшх, ринкових засадах обов'язково потребуе створення ринку земель та реально функцюнуючого механiзму купiвлi-продажу земельних дшянок.
Клю^ов^ слова: земля; приватизация; власнють; законодавство; держава; паювашя; роздержавлення.
Вступ. З часу проведення земельно! реформи, запро-вадження дрiбного приватного землеволодшня в Укра-Ы не сформовано законодавчо! бази та не створено ме-ханiзму купiвлi-продажу земель сшьськогосподарсько-го призначення. Донинi у краМ продовжуе дiяти накла-дений мораторш на продаж-купiвлю земель сшьсько-господарського призначення, що негативно впливае на дiяльнiсть у«е! сшьськогосподарсько! сфери.
Аналiз останнгх дослiджень i публiкацiй. Земля була, е i залишаеться предметом дослiджень багатьох вiдомих вiтчизняних i зарубiжних учених, проурядових чиновник1в, бiзнесових структур, практичних пращвни-к1в тощо. Напрями дослiджень, проблеми i завдання, що вирiшуються при цьому, е надзвичайно рiзноманiт-ними й рiвновекторними. У !х складi найбiльш значу-щими, на наше переконання, е дослвдження, як1 стосу-ються власносп на землю, приватного землеволодiння. При цьому вчеш часто обгрунтовують дiаметрально протилежнi висновки щодо потреби запровадження приватно! форми власностi на землю. Частина з них виступае проти запровадження приватного землеволодшня категорично або пропонуе запровадити певнi пе-редумови, котрi регулюють приватне володшня землею. Як показав вггчизняний i зарубiжний досвiд, масо-ву приватизацию великого виробництва можна розпоча-ти т1льки пiсля формування стшко! верстви дрiбного i середнього бiзнесу... проведення приватизацi! без наяв-носп ринкових iнститутiв формуе iншу систему вщно-син, якi закрiплюються у сусшльнш свiдомостi як сус-пшьна норма., як результат формуеться сурогат: за-мiсть повноцiнно! нацiонально! валюти використову-ють iноземну; замiсть податюв - вiдкуп вiд податкових оргатв; замiсть державно! судово! системи - приватш переговори i зобов'язання; i т. iн. (2у1епакоу, 2016, р.
11-12). Означене е повшстю дотичне до органiзацi! та функцiонування приватного землеволодшня у вичизня-ному аграрному сектора На наше переконання, повно-цiнне функцiонування приватного землеволодiння у сшьському господарствi дрiбних, середнiх, великих аг-рогосподарств, господарств населення потребуе перегляду законодавчих основ землеволодшня, котрi були сформованi ще на початку ХХ1 ст.
На погляд багатьох науковщв, належна, цивШзова-на та сусшльно значуща реалiзацiя власносп залежить вiд осiб, якi прагнуть зробити землю своею власнiстю. До реч^ як засвiдчують нашi дослвдження в аграрному секторi Укра!ни, нишшнш склад власник1в земельних д1лянок формувався на засадах популзму, полiтично! кон'юнктури i гасел. Кiнцевою метою абсолютно! биь-шостi користувач1в i власниюв земельних д1лянок е от-римання якомога б1льше прибутку на грунтовш базi, що була сформована самою природою. "Мапя власностi перетворюе шсок на землю", - писав Дж. Уокер. Але та сама мапя може зробити золото прахом. Усе залежить вщ самого "мага" (Tarasevych, 2015, р. 17).
Як зазначено вище, значна частина науковщв виступае проти приватизацй земель, посилаючись при цьому на вчення С. Подолинського, М. Руденка, В. Вернадсь-кого й шших ввдомих учених. Виходячи з основних по-ложень фiзично! економи, зокрема з того, що земля е акумулятором енерги сонця i виробником бiологiчно! енергп, яка е джерелом життя на планеп, вона i повинна належати всьому сусп1льству, а не бути власшстю якихось прив1лейованих його члешв. Звiдси приватиза-ц1я землц що вiдбулася в Укра!нi, а тепер ще й намаган-ня перетворити !! на товар суперечить !! природi. Отже, земля повинна належати всьому сусшльству, служити на благо вс1м його членам, оскшьки вона - дар Приро-
Цитування за ДСТУ: Гарасим П. М. Приватиза^я стьськогосподарських земель АПК: суперечност та шляхи ïx подолання / П. М. Гарасим, М. В. Щурик // Науковий вюник НЛТУ Украши. Серiя економiчна. - 2017. - Вип. 27(2). - С. 98-104. Citation APA: Garasym, P. N., & Shchuryk, M. V. (2017). AGRICULTURAL LAND PRIVATIZATION IN AGRO-INDUSTRIAL COMPLEX: CONTRADICTIONS AND WAYS TO OVERCOME THEM. Scientific Bulletin of UNFU. Economic Series, 27(2), 98-104. Retrieved from: http://nv.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/267
ди, дар Сонця. А зробити це можна через державну монополию на землю i довготермшову оренду (Saienko, 2009, p. 381). Цкавою з цього приводу, е думка Карла Маркса, котрий писав: "Земельна власшсть вiдрiз-няеться вщ iнших вид1в власностi тим, що на певному рiвнi розвитку вона стае зайвою i шкiдливою, навиь з погляду капiталiстичного виробництва (Marks & Jengels, 1980, p. 171-172).
Дослвдивши процес приватизаци сшьськогоспо-дарських земель в УкраМ, з'ясовано, що ця проблема залишаеться не виршеною донинi. До уваги варто взя-ти те, що заперечення приватного землеволодiння ви-никло давно, про що засввдчуе науковий доробок ввдо-мих вiтчизняних учених. Йдеться про причетшсть до дослiджень приватизаци I. Франка, Л. Толстого, М. Гру-шевського, О. Чаянова, М. Кондратьева i багатьох ш-ших знаних у свiтi науковцiв.
Проти запровадження приватно! форми власностi на земл сiльськогосподарського призначення протягом багатьох каденцш виступае значна частина депутапв Верховно! Ради Укра!ни, про що засвiдчуе постiйне накла-дання нових мораторiй на приватизацию. В Укра!нi утво-рилось дш суспiльнi групи осiб, як1 по^зному ставлять-ся до приватизацi! сшьськогосподарських земель у рет-роспективi та сьогодш. Перша вбачае в запровадженш приватного землеволодiння можливiсть повно! реалiза-цi! ринкових реформ. Друга мотивуе заперечення приватно! власностi на землю порушеннями соцiально! справедливостi, збагаченням олiгархiв та подальшим збiднiнням селян. На нашу думку, представники i пер-шо!, i друго! груп дещо однобiчно пiдходять до оцшю-вання переваг i недолiкiв приватизаци сшьськогоспо-дарських земель у вггчизняному аграрному секторi.
Мета роботи. Дослвдити причини суперечностей, якi спричиненi процесом приватизацi! сiльськогоспо-дарських земель АПК. Запропонувати конкретний ме-ханiзм i шляхи виршення цього завдання.
Виклад основного матерiалу дослщження. Аналiз нинiшнього стану сшьського господарства в Укра!нi, зокрема використання, збереження, полiпшення та охо-рона с1льськогосподарських угiдь, засвiдчуе, що щ важ-ливi складовi частини ввдтворювального процесу знач-ною мiрою залежить вiд завершеностi земельно! рефор-ми, характеру земельних вiдносин, як визначають став-лення власникiв i користувач1в до земельних дiлянок, що надаш !м у користування або володшня. При цьому важливу роль ввдграе форма власностi на землю. В Ук-ра!нi, згiдно з чинним земельним законодавством, зап-роваджено три форми власносп на землю: державна, комунальна та приватна. Щодо функцiонування державно! i комунально!, то в суспiльствi вони не зумов-люють особливих заперечень. Використання й охорона земель державою та комунальними шститутами не е особливо дискусшними темами i загалом сприймаеться соцiумом позитивно.
Натомiсть формування й запровадження приватного землеволодшня у вичизняному аграрному секторi, особливо купiвля-продаж земель, науковщ, провладнi й бiзнесовi структури, громадськiсть ощнюють неоднозначно та суперечливо.
Невизначешсть суспiльства щодо реального запровадження приватного землеволодшня, на наше переко-
нання (йдеться про юридичне забезпечення процесу ку-щвльпродажу земель с1льськогосподарського призначення ф1зичними й юридичними особами), можна пояс-нити неврегульовашстю вггчизняного земельного зако-нодавства, психолопчним несприйняттям суспшьством, насамперед селянами, надання земельнш дщянщ статусу товару.
Ретроспективний анал1з запровадження приватного землеволодшня за результатами земельно! реформи зас-вщчуе, що др1бнш приватизаци земельних дшянок передувало роздержавлення 1 паювання земельних па!в. При цьому право на приватизащю отримали власники земельних па!в, а також фермерськ господарствА. Вт1м лопчного завершения приватизацшний процес не отри-мав, оскшьки власник земельно! дщянки дониш не мае юридичного права продавати 1 купляти землю. Не отримали такого права також власники малих 1 середшх сшьськогосподарських шдприемств, а також агрохол-динги. Останш, як ввдомо, оргашзовують використання земель на орендованих земельних дщянках.
Незавершешсть приватизацшного процесу, дискуси, що продовжують вирувати в сусшльств1 з приводу ку-щвльпродажу земель, свщчать про наявшсть проблеми, котра вже тривалий час не виршують у кра!ш.
На наше переконання, суперечшсть, що тривае по-над 15 роюв м1ж прихильниками та противниками ку-щвльпродажу земель, можна виршити застосувавши яюсно нов1 критери до оргашзаци вщтворення земельних дшянок тепершшми та майбутн1ми приватними власниками. З цього приводу заслуговуе на увагу шлях подолання суперечностей кутвльпродажу земель, що пропонуе Богдан Данилишин ... не йдеться про якийсь безумовний продаж - вважаю за доцшьне встановлення зобов'язань щодо щльового використання земельних дь лянок, запровадження заборони на застосування техно-логш або здшснення дш, як можуть призвести до по-пршення якосп Грунту, потр1бно запровадити також обмеження граничного терм1ну невикористання дщянки (думаю, пом1рковано жорстке - 2-3 роки, не бшьше) (Бапу^Иуп, 2016). Йдеться про те, що отримання права приватного землеволодшня мае забезпечувати не тшьки нарощування обсяпв виробництва сшьськогос-подарсько! продукци, отримання надприбутюв власни-ком земш, а й дотримуватись вимог збереження й по-лшшення земельно! дщянки, не порушувати закони он-тологи, сприяти виршенню социального пакета завдань на сел1 тощо. Право власносп мае бути гарантованим, але з урахуванням штересгв сусшльства 1 колективу. 1накше сощально! напруженосп, що переходить у кон-флшти, не уникнути. Способи господарювання (врахо-вуючи джерела отриманих доход1в) мають бути "прозо-рими" 1 шдконтрольними як держав1, так 1 трудовому колективу (2у1епакоу, 2013, р. 14-15). Йдеться про те, що законодавче право приватного землеволодшня мае не тшьки захищати приватну власшсть на землю, а й забезпечувати ефективне й рацюнальне використання, полшшення, збереження та охорону земельних диянок.
Наш1 дослвдження дають шдстави стверджувати, що з часу запровадження приватно! власносп абсолютна биьшкть господарств населення не забезпечуе збереження й охорону земельних дщянок. Це при тому, що, за даними офщшно! статистики, у володшш й користу-
ванш громадян Укра!ни перебувае биьше 50 % сшьсь-когосподарських упдь (у Карпатському MaKpoperioHi ця цифра сягае майже 80 %), земельш па! котрих привати-зованi та приеднаш до присадибного фонду (табл.). Не
За результатами аналiзу, у регюнах приватизацiйний фонд, розмiр приватизованих земельних дiлянок, як1сть грунт1в часто ктотно вiдрiзняеться мiж собою. Зокрема, в аграрному секторi Карпатського макрорегюну розмiр земельного паю змiнюеться в межах 0,7-1,1 га, нато-мкть у деяких пiвденних i схвдних областях Укра!ни вiн становить 4 га i бiльше. У цьому випадку потрiбно врахувати те, що дослiджувана територiя належить до малоземельних i в структурi земельного фонду значно бшьшу питому вагу займають землi, що не е придатш для виробництва сшьськогосподарсько! продукцп. Значну частину в земельному аграрному фондi Кар-патських гiр займають гори, лки тощо. Окр1м цього, к-торично склалося, що сiльськi жителi областей макро-регiону бiльше прив'язаш до села, землi. Саме цим мож-на пояснити, що питома вага приватизованих сшьсько-господарських упдь тут майже на 30 % биьша, ашж аналогiчний показник загалом по Укра!ш Цi та iншi особливосп потрiбно враховувати пiд час ощнювання процесу приватизацi! та розроблення заход1в з подолан-ня суперечностей, як вона породила. Принагiдно зазна-чимо, що за нашими розрахунками, площа сшьськогос-подарських угiдь, якi е у власносп та користуваннi сшьськогосподарських пiдприемств, установ та оргаш-зацш (без громадян та земель запасу) у макрорегюш, становить 653,6 тис. га, що майже втричi менше, анiж мають господарства населення.
Отримавши державний сертифiкат, що засвщчуе право приватного землеволодiння, перед селянином постало завдання органiзувати сучасне використання та охорону земельно! дшянки, забезпечуючи при цьому полiпшення грунпв, збереження екологi!, дотримання агротехнiчних заходiв, вимог закон1в онтологi! тощо. При цьому, що особливо важливо, виникло нове завдання перед приватними власниками. Йдеться про морально -етичн норми оргашзацп вщтворення земельних дщянок, а також про оргашчне поеднання особистих i суспiльних штересгв.
Результати аналiзу свiдчать, що виршення означе-них завдань домогосподарствами не можна однозначно оцшити позитивно, незважаючи на те, що вони вироб-ляють 80-90 % картопш, овочiв, фрукпв, м'яса тощо. Окр1м цього, абсолютна бшьшкть дрiбних власник1в земель за результатами приватизацшного процесу отри-мали нове джерело доходу, створено робочi мiсця. Од-нак цього недостатньо. Завдання полягае передуам у
випадково у розрахунок прийнято сшьськогосподарсью угiддя Карпатського макpоpегiону, оскiльки супереч-ностi приватизацп земель потpiбно розв'язувати в реп-ональному вимipi.
потребi дотримання власниками вимог збереження, покращення, охорони приватизованих земельних дшя-нок, поеднанш особистих i сусп1льних штерес1в та дот-римування агробiологiчних вимог. Питання полягае також у тому чи в змозi кожне домогосподарство оргаш-зувати вiдтворювальний процес на засадах iнноватики та професшносп. Дослiдження науковцiв засвiдчують, що далеко не вс селяни дотримуються вимог збереження екологи та охорони земель. Ниш тшьки 1 iз 10 га продуктивних земель мае нормальний екологiчний стан. Витрати на протиерозшш та iншi землеохороннi та землемелюративш роботи постiйно зменшуються (витрати на охорону земельних упдь за останш 10 роюв скоротились у 25 разiв) (Ма7иг, 2013, р. 83).
Результати аналiзу сввдчать, що абсолютна б1ль-шiсть домогосподарств (80 %), котрi практично зали-шилися наодинцi iз земельними дщянками, без адекватно! матерiально-технiчно! бази, фшанс1в, професiйних знань не в змозi нi сьогоднi, нi на найближчу перспективу забезпечити вщтворення приватизованих дшянок вiдповiдно до вимог, яю покладае на них сусшльство.
Варто зазначити також, що значна частина селян сприймае право приватного землеволодiння атрофова-но, як безконтрольнiсть з боку сусшльства та односельчан, вседозволешсть i т. iн. Саме таке сприйняття права приватного землеволодiння призвело до появи покину-тих i незадiяних угiдь, спекуляцi! земельними д1лянка-ми, тiньового продажу, корупцi!, недотримання агроно-мiчних вимог органiзацi! земельного господарства.
Приватизащя призвела до руйнаци сiвозмiн, надмiр-ного подрiбнення площ сiльськогосподарських угiдь, зростання засмiченостi й забрудненосп грунт1в, залу-чення до сшьськогосподарського обiгу земель, якi не придатш для вирощування сiльськогосподарсько! продукций Деструктиви полягають також у надмiрнiй розо-раностi сiльськогосподарських упдь (див. рисунок).
Найбшьшу питому вагу у складi с1льськогоспо-дарських упдь господарств населення займае р1лля -63 %, що значно перевершуе встановленi нормативи. Водночас, питома вага пасовищ i сiножатей становить 16,5 i 15,6 %. Викликае здивування наявнiсть земель, якi вiдносять до категори перелоги, що перебувають у шдпорядкуванш домогосподарств у Iвано-Франкiвськiй обл. Це при тому, що цей регюн ввднесено до групи малоземельних. Звкно, що сформовану структуру сшьсь-когосподарський угiдь господарств населення не можна вважати оптимальною.
Табл. Площа сшьськогосподарських упдь господарств населення Карпатського макрорепону, _станом на 01.01.2016 р. (тис. га)_
Область Кшькють власникiв та землекористува- 4iB Сшьськогосподарсью упддя
всього з них
ршля перелоги багаторiчнi насадження сшожап пасовища
Укра'ша 24954846 15706,4 11655,8 113,4 605,1 1166,2 2165,9
Закарпатська 727204 344,1 162,5 - 21,9 75,3 84,4
1вано-Франмвська 1061617 366,2 258,3 4,9 14,1 62,8 26,1
Львiвська 1332315 734,1 483,6 - 20,2 105,5 124,8
Чернiвецька 704109 318,3 205,8 - 24,7 31,6 56,2
Разом по макрорегюну 3825245 1762,7 1110,2 4,9 80,9 275,2 291,5
Примика: розраховано за даними ф. № 6 зем.
Усього сшьськогосподарських упдь
1762.7
в т.ч.
Ршля 162.5 258.3 483.6 205.8
Перелоги - 4.9 - -
BaraTopiHHi насадження 21.9 14.1 20.2 24.7
Сшожат1 75.3 62.8 105.5 31.6
Пасовшца 84.4 26.1 124.8 56.2
Рис. Площа сiльськогосподарських упдь господарств населения Карпатського макрорегiону (тис. га) станом на 1.01.2016 р.
Вт1м, як засввдчують результати досл1дження, пороки приватизацГ! земель домогосподарствами полягають також у тому, що значна частина з них не залучае для потреб аграрного виробництва земельт дшянки взагал1, не мае адекватних техтчних засоб1в, професшних су-часних знань агротехшки, кошта тощо... сьогодт се-ляни використовують для ведення особистого селянсь-кого господарства тшьки 41,4 % земель, що перебува-ють у !хнш власностГ 1з 4136,8 тис. особистих селянсь-ких господарств тшьки 323,1 тис. (або 7,8 %) мають сшьськогосподарську техшку у приватнш власностГ У 2014 р. дохвд цих домогосподарств ввд продажу сшьсь-когосподарсько! продукщ! становив тшьки 9,2 % в1д !х загальних доход1в (Zaiats & Kraievska, 2016, р. 75).
Результати ретроспективного аналГзу процесу при-ватизащ! сшьськогосподарських земель АПК дають тдстави з ус1ею впевнешстю стверджувати, що очжу-ваного "дива" приватизац1я земельних дшянок госпо-дарствами населення не принесла. Бшьше того, прива-тизувавши землю домогосподарствами завдано значно! шкоди земельному фонду: по-перше, надм1рно подр1б-нено аграрний земельний фонд, що унеможливлюе зап-ровадження с1возмш, сучасних технологи збереження 1 полшшення Грунпв; по-друге, значну частину земель не залучають до сшьськогосподарського об1гу; по-трете, приватними власниками земельних дшянок через по-милки, допущен в земельному законодавстш, стали особи, яга не мають тякого ввдношення до земл1, часто проживають за межами населеного пункту та тколи особисто не будуть обробляти приватизоват угвддя; по-четверте, абсолютна бшьш1сть нитшнГх власниюв не мають фшансових, фГзичних, техтчних, профе-с1йних можливостей забезпечити використання, збереження, полшшення та охорону земельних дшянок зпд-но з вимогами сучасностц по-п'яте, перманентно попр-шуеться яюсний склад Грунпв, зростае !х засм1четсть 1 забруднешсть; по-шосте, значна кшьгасть власниюв очшуе можливосп продати земельну дшянку за якомога вищою цшою без адекватних власних затрат.
Понад це, з'ясовано, що деяга др1бн1 приватн влас-ники зумши органГзувати сучасне, ринково ор1ентоване використання та охорону земельних дшянок. Зокрема, в Карпатському макрорегют, за результатами нашого дослвдження, таких перераховуеться 5-7 %. Ще близько 10-14 % зможе це зробити завдяки отриманню допомо-ги та преференций з боку мкцево! влади та залучення
зовшшнГх 1нвестор1в. Та частина домогосподарств, яка залишаеться (близько 80 %), не зможе ш за яких умов органГзувати сучасне земельне господарство. Ц1 та шш1 особливосп приватного землеволодшня у вГтчизняному аграрному сектор1 переконливо засв1дчують про потребу перегляду чинного земельного законодавства, норми котрого достатньо не врегульовують архГтектошку ку-твльпродажу земельних дшянок. Настав час розробити та прийняти новий Земельний кодекс, який об'еднае ус земельн закони в едину систему. Саме такий кодекс мае стати законом про об1г земель 1, водночас, про охорону земель, про категорп, про стимулювання др1бного та малого бГзнесу, фермерства тощо. У новш Земельнш Конституци доцшьно встановити обмеження на ринку -щодо площ1 та суб'екпв, зокрема для шоземщв (СЬо-репко, 2016).
Прийняттю Закону Укра!ни "Про об1г сшьськогос-подарських земель", на нашу думку, мае передувати проведення суцшьно! генерально! швентаризацГ! земельного фонду аграрного сектору. При цьому потр1б-но обов'язково передбачити, що проведення цього заходу здшснюеться не тшьки у розрГз1 сшьськогосподарсь-ких упдь, а й власниюв, користувач1в. За результатами його проведення буде забезпечено створення масиву ш-формацГ!, котру варто покласти в основу розроблення та прийняття закону про об1г земель. За 1нших умов ку-твля-продаж земель домогосподарствами буде мати оз-наки тшьового, непрозорого характеру.
Особливо гостр1 дискусГ! викликають у противнигав приватизащ! земель сшьськогосподарського призначен-ня питання персоналш-покупщв. Часто полГтики, пров-ладш структури, значна частина громадян стверджу-ють, що землю у селян скуплять ол1гарх1чн1 клани, провладн структури, представники великого бГзнесу та катталу. Звкно, що недооцшювати такий сценарш формування ринку земель не е виправданим. Саме тому в Закон "Про об1г сшьськогосподарських земель" пот-р1бно чГтко прописати механГзм подолання можливих суперечностей.
Виправданим, на нашу думку, тут може стати вико-ристання досввду деяких европейських кра!н. Право на придбання земельно! дшянки для ведення сшьського господарства шляхом кущвл1 та/або оренди законодав-ством у свГтовш практищ надаеться фГзичним особам, як проживають на територГ! !х розмщення, або на недалекий ввд них ввдстанГ Часто встановлюються вимоги 1 до часу проживання у сшьськш мкцевостГ Законом регулюються квал1ф1кацшш вимоги до покупщв (орен-дар1в): диплом про сшьськогосподарського св1ту, про-фес1йний стаж, певн1 засоби виробництва. Часто право приватного землеволодшня прив'язуеться до створення робочих м1сць, розвитку с1льських територ1й тощо (Moldavan, 2016, р. 150-151).
ДискусГ! щодо запровадження куЩвльпродажу у в1т-чизняному аграрному сектор1 1нколи стосуються можливостей придбання земель переичними селянами. Противники приватизацГ! посилаються на нестачу кошт1в у селян, складнощ1, котр1 можуть виникнути при юридич-ному оформленш акт1в куп1вл1-продажу. Д1йсно, аналь зуючи нин1шню орган1зац1ю земельного господарства селянами така загроза 1снуе. Втм, на наше переконання, проблему можна подолати запровадивши певн1 переду-мови, преференцГ! при куп1вл1-продажу земельних дшя-
нок для селянських господарств. Це може бути першо-черговкть придбання, обов'язковiсть проживания в да-ному населеному пунктi, цшьовий характер використан-ня приватизовано! земельно! дщянки (наприклад виро-щування органч^! продукцi!). Окр1м цього, треба зро-бити доступнiшим доступ до кредитних ресурс1в, забез-печити громадський контроль за процесами кутвльиро-дажу земель. З щею метою, в умовах проведення децен-тралiзацi! доц1льно створити земельш комiсi!, котрi вщ-стежували б та повнiстю контролювали б процес кутв-лi-продажу. Доц1льним (на нашу думку обов'язковим) е завчасне оприлюднення намiрiв продавця про продаж-куп1влю земельно! д1лянки.
Передумовою приватизацп мае стати також запрова-дження мiсцевою громадою обмежень на кушвлю-про-даж окремих сiльськогосподарських земель. Принципо-вим моментом е обмеження права приватно! власносп на землi сшьськогосподарського призначення, котрi яв-ляють собою не тшьки основу продовольчо! безпеки кра!ни, а й е чи не найважлившим чинником виживан-ня сiльського населення, яке найбiльш болкно пережи-вае трансформацiйнi процеси (НоИап, 2009, р. 43). У цьому випадку йдеться про сощальний захист селян, про об'ективш обмеження (заборону) використовувати окремi сiльськогосподарськi угiддя як товар.
Гальм1вним чинником купiвлi-продажу мае стати також забруднешсть i засмiченiсть земельних д1лянок, по-пршення якiсного складу грунт1в. Це аксюма, котра мае обов'язково домiнувати при використанш земельно! дь лянки, змш власника. До прикладу, земельним законо-давством Н1меччини, Францi!, Нiдерландiв, Канади зап-роваджено досить сувору юридичну вiдповiдальнiсть за забруднення та запод1яння екологiчно! шкоди не тiльки шюдливими виробництвами, а й самими власниками земельних дшянок. Зважаючи на це, окремi потенцiйнi власники, котрi мають намiр спрямувати сво! зусилля на виснажливе використання земель, порушуючи при цьому вимоги законiв онтологi!, не завжди зважаться на кушвлю земельно! дшянки.
Пiдводячи пiдсумки органiзацi! процесу кушвль продажу земельних д1лянок господарств населення, потрiбно однозначно позитивно ощнити потребу його проведення. Однак неадекватне чинне земельне законо-давство, вiдсутнiсть Закону Укра!ни "Про обiг земель сшьськогосподарського призначення" унеможливлюе це зробити ввдповщно до вимог сучасностi, використо-вуючи при цьому досвiд високорозвинених кра!н €С. Запровадження приватного землеволодiния, котре включатиме купiвлю-продаж землi, потребуе критичного перегляду нишшшх i потенцшних власник1в земельних дiлянок шляхом проведення ^ентаризацп. Право на володшня землею, Державний акт, який це шдтвер-джуе, не мае бути шдульгенщею, котра дае дозв1л на хаотичшсть, безсистемнiсть i безконтрольнiсть вико-ристання, володiния земельною дiлянкою !! власником. Приватизацi! мають передувати заходи, як зробили б цей процес цивШзованим, прозорим, забезпечували ви-сокопродуктивне використання й охорону земельних дшянок, унеможливлювали спекуляцию i корупцiю.
Приватизащя не мае бути iнструментом у руках по-лiтикiв, якi через т. зв. "сощальну справедливiсть" штучно формують для себе пiар. Земля, завдяки запро-
вадженню механiзму кушвльпродажу, стае товаром. Проте цей товар, на вщмшу вiд iнших, мае особливi властивостi, найважливiшою з яких слугуе потреба ви-користання з метою виробництва сiльськогосподарсько! продукцi!. Окр1м цього, земельнi ресурси е творшням Всевишнього, природним нерукотворним товаром.
Упорядкування та подолання суперечностей у зв'яз-ку з приватизащею земельних дiлянок стане можливим завдяки запровадженню граничних розмiрiв приватизовано! землi. Селянським господарствам, яю зум1ли на-лежним чином оргашзувати (або можуть це зробити в найближчi 2-3 роки) використання, збереження, полiп-шення та охорону земельних дщянок, дотримуються вимог закошв онтологi!, не порушуючи екологгю та ус-пiшно розв'язують соцiально-економiчнi завдання, що стосуються розвитку сiльських територш, потрiбно на-дати безумовне право кутвльпродажу сiльськогоспо-дарських угiдь у межах до 2 га. Якщо ж розмiр земельних площ бшьше 2 га, то такому домогосподарствi до-ц1льно надати статус юридично! особи. З часом вони можуть перейти до групи "мале сiльськогосподарське пiдприемство".
З'ясовано, що найбагаточисельшшою групою при-ватних власниюв земельних дiлянок нинi е домогоспо-дарства. Бiльшiсть iз них не в змозi органiзувати використання та охорону земель, запровадити сучасш тех-нологi!, завдають шкоди екологп або не використову-ють приватизоваш земельнi площi взагалi. Право приватного землеволодшня вони сприймають як шдульген-ц1ю, котра дае змогу маншулювати землею. На наше переконання, частину приватизованих земель у цих власникiв потрiбно вилучити на користь громади, зали-шивши у приватному землеволодшш на одну середньо-статистичну сiм'ю 0,25 га. Звiсно, що пропоноваш ради-кальнi перетворення зумовлять значний супротив у ще! групи приватних власникiв, оск1льки порушено право приватного землеволодшня. Однак, на наше переконання, земля, як особливий товар, не е заводом, магазином, а призначена для забезпечення життедiяльностi люди-ни. Тут пальму першосп треба вiддати тим функциям, яю вона мае виконувати. За таких умов фетишизащя прав приватного землеволодшня вступае у суперечнiсть iз нормами суспшьно! моралi, суспiльними iнтересами.
Окр1м господарств населення, котрi приватизацiю сшьськогосподарських земельних дiлянок здiйснювали через роздержавлення, паювання земельних фонд1в ко-лишшх колгосп1в i радгосп1в, право на кушвлю-продаж земель отримали фермерськi господарства, виробничi кооперативи, iншi сiльськогосподарськi шдприемства. Згiдно iз ст. 14 Закону "Про фермерсью господарства" фермери мають право продавати свою землю. Однак абсолютна биьшкть iз них не скористалася цим правом. При цьому основними причинами, котрi гальму-ють процес купiвлi-продажу землi агрошдприемствами залишаеться вiдсутнiсть чiтких i зрозумших правових норм, якими регулюеться цей процес, неврегульова-нiсть кредитних вiдносин, слабка матерiально-технiчна база абсолютно! бiльшостi сшьськогосподарських шд-приемств, фiнансова неспроможнiсть.
Учасниками земельних ввдносин в Укра!нi е також велию агропiдприемства-агрохолдинги, котрими забез-печуеться левова частка виробництва й реалiзацi! сiль-
ськогосподарсько! продукцп на експорт. Оргашзащя ними земельного господарства, в абсолютнш сво!й биьшосп здшснюеться на орендованих угтддях, землях державного запасу тощо. Звкно, що ця група агрови-робниюв також претендуе на участь у процесах кушвль продажу площ сшьськогосподарських упдь. Вт1м, на наше переконання, приватизацию сшьськогосподарсь-ких земель агрохолдингами в УкраМ потр1бно забезпе-чити через запровадження певних передумов, найбшьш значущими серед них е:
• оприлюднення кiнцевих бешфщiарiв, яю реально управ-ляють i розпоряджаються орендованими аграрними землями;
• прозорiсть i обов'язковiсть сплати податюв до державного i мкцевих бюджетав;
• створення нових робочих мкць та належна матерiальна винагорода пращвниюв, яю зайнятi на роботах в агро-холдингах;
• обов'язкова участь у заходах iз розвитку сшьських тери-торiй та сшьсько! шфраструктури;
• чiтко встановленi й гранично визначет по регiонах роз-мiри сiльськогосподарських площ, як1 можуть бути в шдпорядкувант агрохолдинга, що унеможливить моно-полiю землекористування;
• обов'язкове запровадження ивозмш i заборона моно-культурностi;
• поеднання розвитку рослинницько! та тваринницько! сфери;
• дотримання вимог збереження i полiпшення екологи та закошв онтологи;
• збереження та покращення родючостi орендованих зе-мельних площ;
• площа приватизованих земель не може бути бшьшою за встановлений законом максимум;
• дозволити приватизацш тсля завершения термiну дов-готермшово! оренди земель на засадах конкурсу.
Ц1 та шш1 передумови приватизаци земель аграрного сектору агрохолдингами потр1бно передбачити у в1т-чизняному земельному законодавствГ Наведений пере-лш передумов стане своерщним порогом, шлагбаумом, який певною м1рою сприятиме р1вному доступу до учасп у процесах кушвльпродажу сшьськогосподарсь-ких земель ус1ма суб'ектами господарювання, що задь ян в аграрному сектор1 економши. Вт1м його не можна вважати догмою. Адекватш змши, доповнення до про-понованих передумов мають доповнити регюнальш ор-гани м1сцево! влади та громадсьюсть.
Висновки. Незавершешсть земельно! реформи у в1тчизняному аграрному сектор1, зокрема вщсутшсть Закону "Про об1г сшьськогосподарських земель", уне-можливлюе оргашзащю процесу кушвльпродажу приватизованих земельних дшянок. По суп приватне землеволодшня, як процес, не е завершеним. Забороняе приватизацию сшьськогосподарських упдь також найвищий орган законодавчо! влади - Верховна Рада Укра!ни. Ц та шш1 правов1 кол1зп щодо реашзацн права приватного землеволодшня негативно впливають на оргашзащю земельного господарства у вггчизняному аграрному сектора Зпдно з результатами дослвдження в Украш сусшльство умовно роздшено на дв1 групи: перша - виступае за заборону приватно! власносп на земл сшьськогосподарського призначення, друга, нав-
паки - схвально сприймае потребу прийняття Закону Укра!ни "Про об1г с1льськогосподарських земель", який стане дорожньою картою приватизацшного процесу. Прихильники 1 противники приватизаци часто надм1рно амбпно сприймають приватне землеволодшня. Саме тому м1ж ними виникають суперечносп.
У процес проведення земельно! реформи, ключем яко! стало др1бне приватне землеволодшня, було допущено багато помилок. Передуам це стосуеться фети-шизаци приватно! форми власносп на земельш дшянки, пошуку справжнього господаря земл та вщсторонення держави вщ учасп формування ринкових земельних вщносин. До реч1, державу було проголошено антиподом ринково! модел1 господарювання. Однак очшувано-го прориву приватне землеволодшня не принесло, ос-кальки право на землю отримали практично вс господарства населення, тобто механзм пошуку справжнього господаря земл не спрацював. За нашими розрахун-ками, реальних ефективних господар1в земельних дшя-нок нараховуеться 15-18 %. Вони забезпечують вико-ристання приватизованих земельних дшянок вщповвдно до вимог сучасносп. Ц1 домогосподарства ниш потр1б-но вщнести до тих, як сповна використали переваги приватного землеволодшня. Саме вони мають мати першочергове право на куп1влю-продаж земельних дь лянок. Щодо шших господарств населення, котрих е переважна бшьшкть (у Карпатському макрорегют майже 80 %), то у них треба вилучити приватизован зе-мельн па!, оскшьки впродовж понад 15 роюв вони не змогли фшансово, професшно, матер1ально, креативно органзувати земельне господарство. Пропонуемо деп-риватизувати у ще! групи власник1в земельн дшянки шляхом викупу або нацюнал1зацп, створивши при цьому сучасш сшьськогосподарськ шдприемства. Про-понован1 трансформацп призведуть до порушення зако-нодавчого права приватно! власносп окремих власни-к1в. Вт1м, на наше переконання, коли земля, що призна-чена Всевишшм Розумом для життя людини, всього бь ор1зномашття не використовуеться, пустуе 1 деградуе, об'ективно виправданим заходом е вилучення !! у таких власниюв. Це аксюма, котру треба усвщомити та ввдда-ти пальму прюритетносп не юридичним, а морально -етичним нормам.
Наголошуемо, що землю потр1бно надати в приват-ну власшсть тим господарствам населення, котр1 зумь ють, хочуть забезпечити адекватне використання, по-лшшення, збереження та охорону Грунпв.
Певним чином кол1зп, суперечки, що виникли раш-ше та продовжують кнувати в умовах сьогодення, кот-р1 стосуються приватизац1! земель, пояснюеться також приниженням участ1 у приватизац1йного процес1 держави, м1сцевих орган1в самоврядування та громадськост1. Саме держава виступае супершститутом у ринков1й мо-дел1 господарювання про що переконливо засввдчують процеси, що нин1 значно штенсифжувались у багатьох високорозвинених кра!нах св1ту. Кер1вники цих держав в останш роки неодноразово проголошували, що приватне землеволодшня мае бути шдпорядковане переду-с1м сусп1льним 1нтересам.
Право на кушвлю-продаж земель с1льськогоспо-дарського призначення очжують також мал1 та середш
агрошдприемства та агрохолдинги. 3BicHo, що в цивш-зованiй демократичнiй краМ воно мае бути реалiзоване. Впм найважливiшою передумовою при цьому мае стати домшування суспiльних iнтересiв над особистими, пов-на i прозора сплата податк1в, соцiальний захист селян, а також поеднання заход1в використання та охорони земель, дотримання вимог законiв екологи й онтологи.
Перелiк використаних джерел
Chopenko, V. (2016). Zemlia. Dubl №. Motor. Dzerkalo tyzhnia. Ukraina, 46. Retrived from: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/zemlya-dubl-motor-_.html. [in Ukrainian] Danylyshyn, B. (2016). Spivrobitnytstvo z MVF: problemy i perspek-
tyvy. Dzerkalo tyzhnia, 45, 25 lystopada 2016 r. [in Ukrainian] Holian, V. A. (2009). Instytutsionalne seredovyshche vodokorystuvan-nia: suchasnyi stan ta mekhanizmy vdoskonalennia: monohrafiia. Lutsk: Tverdynia, 592 p. [in Ukrainian] Marks, K., & Jengels, F. (1980). Kapital. Kritika politicheskoj jekono-mii, vol. 3(25). Moscow: Nauka, 551 p. [in Russian]
Mazur, H. F. (2013). Pryrodno-resursnyi potentsial rozvytku ahropro-myslovoho vyrobnytstva Ukrainy. Ekonomika APK, 10, 80-86. [in Ukrainian]
Moldavan, L. V. (2016). Superechnosti zemelnoi reformy v ahrarno-mu sektori Ukrainy v konteksti svitovoi praktyky. Ekonomika i prohnozuvannia, 2, 148-157. [in Ukrainian] Saienko, M. H. (2009). Fizychna ekonomiia yak vazhlyva skladova potentsialu rozviazannia nazrilykh hlobalnykh zemelnykh problem na Ukraini (pp. 34-42). Fizychna ekonomiia: metodolohiia dosli-dzhennia ta hlobalna misiia Ukrainy: zb. mater. Mizhnar. nauk. konf., 8-10 kvitnia 2009 r, m. Kyiv. Kyiv: KNEU. 531 p. [in Ukrainian] Tarasevych, V. M. (2015). Pro derzhavno- kapitalistychnu obumovle-nist innovatsiinoho rozvytku natsionalnoi ekonomiky. Ekonomika Ukrainy, 11, 16-31. [in Ukrainian] Zaiats, T. A., & Kraievska, H. O. (2016). Ekonomichna osnova sils-kykh poselen Ukrainy ta perspektyvy yii zmitsnennia. Ekonomika Ukrainy, 9, 70-81. [in Ukrainian] Zvieriakov, M. I. (2013). U poshukakh vykhodu z kryzy. Ekonomika
Ukrainy, 9, 5-16. [in Ukrainian] Zvieriakov, M. I. (2016). Uroky rynkovoi transformatsii v Ukraini. Ekonomika Ukrainy, 8, 7-25. [in Ukrainian]
n. H. rapacuM, M. B. WypuK
ПРИВАТИЗАЦИЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ЗЕМЕЛЬ АПК: ПРОТИВОРЕЧИЯ И ПУТИ ИХ РАЗРЕШЕНИЯ
Проанализированы положения организации проведения аграрной и земельной реформ в отечественном сельскохозяйственном секторе экономики. Исследованы ошибки, которые были допущены в процессе проведения мероприятий по разгосударствлению, паеванию и приватизации земельных угодий сельскохозяйственного назначения. Приведены положительные и отрицательные стороны организации приватизационного процесса земельных участков. Указываются основные недостатки и пороки использования и охраны земельных участков собственниками и пользователями, что является следствием приватизации. Обоснована потребность проведения вторичной приватизации, используя при этом качественно новые критерии и земельное законодательство. Доведено, что воспроизводство земельных ресурсов у отечественном аграрном секторе на новейших, рыночных засадах обязательно требует создания рынка земель, а также реально функционирующего механизма купли-продажи земельных участков.
Ключевые слова: земля; приватизация; собственность; законодательство; государство; паевание; разгосударствления.
P. N. Garasym, M. V. Shchuryk
AGRICULTURAL LAND PRIVATIZATION IN AGRO-INDUSTRIAL COMPLEX: CONTRADICTIONS AND WAYS TO OVERCOME THEM
Incomplete land reform in the domestic agricultural sector, in particular the absence of the Law of Ukraine "On the Use of Agricultural Land" makes it impossible to organize the process of buying and selling privatized land. Essentially private land ownership as the process is not complete. The highest legislative body the Supreme Council of Ukraine prohibits privatization of agricultural land. Consequently, the purpose of the research is to investigate the reasons of conflicts, caused by the privatization of agricultural land of agro-industrial complex, and also to suggest specific mechanism and ways of solving this problem. In course of the research the authors have learned that the real number of effective land owners is 15-18 %. They provide using of privatized land in accordance with modern requirements. Exactly they should have a priority right for buying and selling a land. Secondly, use the experience of some European countries should be justified. Thirdly, the contradictions that exist between opponents and supporters of private ownership can be solved by applying new criteria for quality of land reproduction. Property rights should be guaranteed with regard to the interests of society and the collective. Then we have analyzed the principles of agrarian and land reforms in the domestic agricultural sector. The mistakes that were made during the event on deregulation, allotment and privatization of agricultural purposes land are investigated. Furthermore, the authors have shown the positive and negative aspects of land privatization process. The paper identifies major shortcomings and defects of using and protection by the land owners and by users that are caused by privatization. The need of re-privatization by using quality criteria and the new land legislation is substantiated. It is proved that reproduction of land resources at the domestic agricultural sector in according to newest market principles must requires the creation of a land market and really functioning mechanism of buying and selling land. The authors have concluded that particular attention should be paid to creating a transparent, fair, easy and affordable mechanism for the practical organization process of the land sale, constraints and preferences to be introduced at the same time. The preconditions of buying and selling land that would ensure equal access rights to all participants at the market of agricultural land are outlined.
Keywords: land; privatization; property; state; allotment; deregulation.
1нформащя про aBTopiB:
Гарасим Петро Миколайович, д-р екон. наук, професор, НЛТУ УкраУни, м. Львiв, УкраУна. Email: garasymp@ukr.net
Щурик Михайло Васильович, д-р екон. наук, професор, 1вано-Франювський ушверситет права iM. Короля Данила Галицького, м. 1вано-Франювськ, Украина. Email: schuryc.misha@gmail.com
