CC BY
78
Литература
1. Болотнова Н. С. Филологический анализ текста: учеб. пособие для студентов, аспирантов, преподавателей-филологов. - М.: Флинта: Наука, 2007. - 526 с.
2. Залевская А. А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. - Воронеж, 2001. - С. 39.
3. Колодина Н. И. Теоретические аспекты понимания и интерпретации художественного текста. - Воронеж, 2002. - 136 с.
4. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: курс лекций. - М., 2002. -126 с.
5. Сидорова Т. А. Анализ художественного текста: учеб.-метод. рекомендации для студентов-филологов / Поморский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. - Архангельск: Поморский университет, 2008. - 40 с.
УДК 811.161.Г271
Христина Марьяк
ПРОБА 1СТОР1ОГРАФ1ЧНОГО ПЕРЕЛ1КУ ПОЛЬСЬКИХ ПРИСЛ1ВЧВ I ПРИКАЗОК. ХРОНОЛОГ1Я ПАРЕМ1ОЛОГ1ЧНИХ ЗБ1РОК
Статья посвящена сопоставлению польских пословиц и попытке составления их хронологического списка. Расцвет пословиц пришелся на эпоху Возрождения. Вначале это были латинские пословицы, к которым позже были подобраны польские соответствия. Таким образом эти пословицы были перенесены в польский язык. Статья включает подборку польских пословиц.
Ключевые слова: пословицы, польские пословицы, перевод пословиц с латыни на польский язык.
Khristina Maryak CHRONOLOGICAL COLLETION OF POLISH PROVERBS
The article concerns the colletion of Polish proverbs. Polish proverbs - an attempt to compile a chronological list. The heyday of the proverbs occurect in the Renaissance. In the beginning these were the Latin proverbs to which Polish counterparts were later found. In the and the proverbs were transferred into the Polish language. The article constitutes the colletion of Polish proverbs.
Keywords: proverbs, Polish proverbs, translating proverbs from Latin to Polish.
Предметом дослщження у цш статп е проба презентацп польського паремюло-пчного матерiалу. Як знаемо, серцевиною паремюлопчного фонду мови е приошвя i приказки. Назва przystowie зачерпнута з латинсько! мови - adagium, proverbium, сильно акцентуе обрш латинських впли-вiв у Польщ^ який юнував аж до XVIII ст. [1]. Багато европейських народiв еднала велика шанобливють i серйозний стосу-
нок до присшв ib як незвичайних ошв, що можна пом^ити при аналiзi рiзних мов, де приашвЧя вважаеться народною сен-тенщею, висловленою при нагод^ тобто при otobí (пов. напр. укр. при-слгвя, при-казка, при-пов1дка; рос. по-словица, поль. przy-stowie, анг. Say-ing, pro-verb; юп. Proverbio; шм. Sprich-wort) [2, с. 372].
Ц коротю, ритмчно оргашзоваш й образш вислови, що мають емоцшно-
експресивний характер, готову формулу вживання та постшний склад, вщ незапам'ятних чаав вiдiгравали важливу роль у житп кожного народу. З огляду на те, що прислiв'я i приказки переказують у повчальнiй формi весь життевий досвiд минулих поколшь, виконують вони рiз-нi функци, напр. повчальну, виховну, во-льонтативну, комушкативну та естетичну. Важливим е також 1'хшй прагматизм, аргу-ментатившсть та активний вплив на корис-тувача. Немае тако'1 сфери в житп жодного народу, яка б не знайшла вiдображення в ю-крометних i мудрих присшвях i приказках, в яких яскраво вщтворений не тiльки характер, але й побут, звичш, уподобання. Як зазначуе сучасний дослщник паремюлогл, Т. Панасенко, щ перлини ^родно'' мудрос-тi, рiдко просто констатують якийсь факт, вони рекомендують чи застер^ають, схва-люють або засуджують. 1дейно-тематичний дiапазон присшвЧв та приказок такий рiз-номанiтнний i багатий як життя, в його ю-торичному розвитку [3, с. 3].
Присшвя i приказки i трактуються як сконденсований розум наци. У всьо-му свiтi вони овiянi особливим авторитетом: поляки звуть 1'х mqdrosciq ludu, украшщ - мудр1стю нароЫв, роая-ни - крылатой мудростей, французи -«ехом досвгду», а шмщ вважають, що у присшв'ях «зосереджена правда». Галиць-кий вчений I. Франко [4], звав 1'х «коштов-ними перлинами», натомють л^ератор М. Т. Рильський порiвнював з дорогощн-ним алмазом, якого слщ доглядати i шлiфу-вати, «щоб дедал1 бшьше граней переливалось I виблискувало» [5, с. 41].
Основним мюцем, з яким повязане народження приств'1в вважаеться усна народна творчють. В. Даль писав, що за присшв'ями треба йти в народ, тому що бшьш едуковаш, так званi «вищг сфери» готових приставив не приймають, а сво'х власних нестворюють; й картини життя, 1 мова, якою побудоваш присшв'я для них чужа. За одну з причин такого факту Даль
подавав бажання бути 0CBi4eH0My, тоб-то ввiчливомy, культурному i чесному, а присшв'я часто докоряе, «коле не в 6poei, а прямо в OHi» [6, с. 6].
Маючи на yвазi факт, що змют присшвЧ'в i приказок сповнений людського буття, 1х використовують вiддавна i дуже часто. Однак, iсторiя паремюлогл (а попы i паремюграфп), так в Польщ^ Укршш, як i в шших кра'нах Свропи, починаеться що-йно у Середньовiччi. Справжний розквит присшвезнавства у письмовому розyмiннi, мав мюце у добi Ренесансу, завдяки пращ голландця Еразма з Роттердаму, який першим видав збiркy приошв^'в Collectanea Adagiorum (1500 р.).
Паремюлопчш дослiдження у Польщ1 започаткували збiрки байок, приставив та приказок з XVI ст. У 1522 рощ у Краков! вийшла праця Б' ерната з Люблiна тд заголовком Iywot Ezopa Fryga, mKdrca obyczaj-nego i z przypowienciami jego, в якш автор помютив бшя 300 приставив взятих з роз-мовно'1 мови люду. Другим тогочасним ви-давцем мудросл1в'я е Ян з Кошичек, якого разом з Бернатом з Люблша вважаеться за авторiв шкшьних тдручниюв, у яких - при латинських при^вях - помiщали поль-сью вщповщники [7, с. 25-52. ]. Дослщни-ки польсько'1 паремюграфп, Ю. Кжижанов-ський i Ст. Св1рко, за перше зафiксоване присшвя вважають польсько-латинський виошв: quando sk iyka dr№, tunc ea drzy» датоване 1407 роком [8, s. XVIII]. Початко-во, дуже поширеним було видавання книг з присшв'ями, цитатами чи афоризмами пе-рекладеними з латинсько1 чи грецько1 мов. Народне мудроссл1в'я часто заявлялось при писаннi твор!в чи в1рш1в, напр. М. Рея, Яна Кохановського та шших польських пись-менниюв i поетiв. Часом оригiнальнi ци-тати деяких авторiв набували узагальнен-ня, неоднократно iлюстрyвались барвним описом, влучною чи розгорнутою думкою, попм набували розповсюдження i ставали присшв'ями. В усному переказi афоризми часто губили автора, напр. «wiatrem nadzia-
ne puknqly nadzieje» «doktor nie puscil, ale drzwi puscily» (у тому випадку Я. Коханов-ського), а почали вживатися як узагальнен-ня [9, s. 101-138].
Першим паремюграфом XVII-вiчноï Польщi був знаменитий фшолог-латинник Саломон P^rn^^M, придвiрник воеводи Pадзiвiлла i вчитель його дiтей, защкавлен-ня присшв'ями якого зродились у момент стику з европейською культурою в науко-вих осередках Имеччини, Ггалп, Францп. У 1618 р. С. Pисiнський видае у Лубчу збiр-ник приставив Proverbiorum Polonicorum a Salomone Rysinio collectorum Centuriae de-cem et ecto, у якому характеризуе приошвя i подае генез власних паремюлопчних за-щкавлень. У цiй, складенiй алфавiтно за принципом початкових л^ер приствЧв, понумерованш та усистематизованiй збiр-цi, автор вказуе на дидактичний аспект присшвя як елементу художьного твору. Proverbiorum Polonicorum Centuriae, разом з присшв'ями помiщали чимало фразео-лопчного матерiалу взятого з живоï мови вах прошаркiв суспiльства давних Сарма-тiв, народнi вислови розмовного варiанту, а навiть вульгаризми. У наступних виданнях праця Pисiнського, що прийняла польську назву Przypowienci polskie (Adagia Poloni-ca), з часом сталавони Нгантним словником, у якому знаходилось близько 5 тис. цшних приставив. Adagia Polonica вщо-мi були у наших сусiдiв: чехам приблизив ïx Jan Amos Komensky, словакам - Daniel Synapius Horcicka, а на Кшвськш Pусi по-слуговувались скороченими фрагментам цього твору [10, s. 11]. По кшькох вшах Przypowienci polskie С. P^rn^^ro були рiвно ж використаш С. Адальбергом.
Наступною польською паремюлопч-ною збiркою став Skarb polsko-iacicsko-grecki (Thesaurus Polono-Latino-Graecus) видатного лексикографа, езупи Гжегожа Кнапського. Останнш том Thesaurusa вий-шов у 1632 р. i обшмав присшв'я, приказ-ки та щюми, якi автор поповнив генезисом, джерелом постання, поясненням значення,
численними синошмами тощо. На тдтвер-дження сво1х слiв наведу приклад зам^ щений пiд гаслом «Неволя» Г. Кнапський, помiстив три зразки: Niewola wszystkiego nauczy; Potrzeba nauczy szukaж chleba, i Niewola nar№bi drew; водночас вщсилав до виразiв: «Desperacja. Ziy giyd».
На рубежi XVII i XVIII в. творить вщо-мий пол^ик, воевода, канцеляр коронного саського вшська - Ян Сташслав Яблонов-ський. Засуджений за пол^ичш погляди Августом II, тд час перебування у в' язницi пише справжню енциклопед^ життя то-гочасних полякiв Politika wioska i polska albo przysiowia wioskie po wiosku zebrane i na polski jKzyk przetiumaczone, polskimi przysiowiami przyczynione, яко'1 рукопис, на жаль, знищили военш буревп. Спадщину Яблоновського пробував вiдтворити i по-повнити власними прикладами Йоахiм Бенедикт Хмеловсью, автор комiчного твору Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej sciency-jej peina. Ця робота недокшця паремюло-гiчна, тому що присшв'я, якi ii складають автор змшав з сюжетами казок i короткими смшними не завжди реальними юто-рiйками [8, s. XXII-XXIII].
Епоха барокко у Польщi назначена сильним письменницьким впливом двох знаменитих проза'тв Анджея Максим^ лiана Фредри (1629-1679) i Вацлава По-тоцького (1621-1696). А. Фредро видав Przysiowia myw potocznych albo przestrogi obyczajowe, radne, wojenne (1658 р.), у яких поеднав з собою юнукта дос «adagia» роз-мовно'1 мови з власними афоризмами. Його робота була настшьки популярною, що протягом двох вшв перевидано ii аж десятикратно. Натомiсть, В. Потоцький, сво1 Moralia побудував на латинських текстах з Adagia Еразма, яю заступив польськими вщповщниками.
Початок доби романтизму приносить зворот до «нащональносп» i пожвавлюе процес видавання приошв^'в - крiм шкшь-них книжок з при^в'ями, з являються першi дво- i тримовнi словники. У 1735 р.
варшавський пияр Арнольд К. Жеглщью видае Adagia Polonica. Ив в^ тзшше, 178б року, у Краковi появляеться латин-ський пiдрyчник Aelii Donati vetustissimi Grammatici Elementa. В 1782 р. у Варшав1 виходить Dictionnaire des proverbes francais de facons de parler avec explication allemande, latine polonaise, натомють 178б р. у Вроцлавi Polnische Grammatik Яна Моне-ти, котру Ш-кратно передруковувано (вона конкурувала з виданим 1712 р Kleiner Lustgarten Яна Кароля Войни з Ясенщи).
Наступний перiод у фшсацп паре-мiй це останнi десятишття XVIII в., коли розгортаеться збирання "власних"рщних приставив, i помiтним стае шший спосiб ïx трансформування. Уже не повшстю, а фрагментарно чуж прислiв'я транслюють-ся на рщний грунт; ïx наповнюють «мюце-вим» колоритом, що дае серйозний зачин тд першi нацiональнi збiрки. Злам XVIII i XIX ст. - перюд великого схилу до широко розумшо'1' «народность», погляд у душу народу, защкавлення «народним духом», «на-цюнальтстю» мови. Mолодi ентyзiасти народностi звертаються до простого люду як до чистого, не скаженого джерела, з яко-го можна брати наснагу для себе. Першим знавцем народно'1' лiтератyри стае варшавський ерудит, вщомий дослiдник культури, лiтератор-графоман Казiмeж Владислав Вyйцiцький (18G7-1879). Свою трудову роботу, яка охоплювала майже yd види народно'1' творчосп (не тшьки приошвя чи приповщки, але i пiснi, i казки), завершив виданим у 183G р. тритомним дь лом Przysiowia narodowe, z wyjannieniem prydia, pocz№tku oraz sposobu ich uïycia оkazuj№cuj№ce charakter, zwyczaje, оbyczaje, przes№dy, staroïytnomci i wspo-mnienia ojczyste. Автор пробував навести деяю пояснення приствЧв, але не опирав !х на наукових схемах, а на особистих придумках i вигадках, через що, його робота була критикована, як з мериторично!, так й з методологiчно'ï сторони [11, s. 12]. Шють роюв тзшше Вуйцщький видае,
опрацьоваш на базi приств'1в Рисшського i Кнапського - Staroiytne przypowienci z w. XV, XVI, XVII.
На цьому мющ пдним тдкреслення здаеться нам факт, що прагнення до простого люду. Зацiкавлення йог життям i творчютю спричинило появу багатьох, ограничение територiально присшвЧ'в i приказок, що з часом склали зб1рки. У паремюлопчнш наyцi, що дослщжувала елементи регионально! культури насичено'1 фольклорними сюжетами, вимшити треба такi зб1рки та вир!знити такi прiзвища, як:
- Przysiowia i mowy potoczne ludu polskiego na Szl№sku Юзефа Ломпи (1858);
- працю Флорiяна Цейнови, у який до-слiджyвав вш фольклор кашyбiв Приморья. У виданому 1868 р. Skorbie kaszebsko - slo-vjnske mowe помютив "Pierwszy tysi№c godk»;
- Тимотея Лшшського, видатного зна-вця приставив Мазовша, який самостшно збирав приошвя у теренi середньо'' Потль-щ! (особливо Мазовша), описував, поясню-вав i систематизував, а попм друкував 1'х на ламках р1зних часописiв i календарiв;
- подоляка Александра Верига Даров-ського (1815-1874), який писав польською та укра'ньскою мовами Przysiowia polskie odnosz№ce si к do nazwisk szlacheckich i miejscowonci;
- Юзефа Лепковського, автора Przegl№du krakowskich tradycji, legend, naboiecstw, przysiyw i wianciwonci (1866);
- Анджея Цшщалу, автора Przysiyw, przypowienci i ciekawszych zwrotyw jKzykowych ludu polskie go na Rl№sku i w ksiKstwie Cieszycskim (1885).
ус! m видання були дуже щкавими, i рiзноманiтнi тематично. Кожне з них внесло у паремюлопчш дослщження щось нове - перш за все щ працi збагатили за-гальну скарбницю польського мудросшв'я народною колоритшстю i регiональною барвшстю, особливо в аспект насиченосп етнографiчними прикметами i дiалектни-ми рисами.
На тл цих, менших за обсягом та щейно-тематичним дiапазоном праць, мщ-но вирiзняeться обширна робота славетно-го народознавця i фольклориста з XIX ст. Оскара Кольберга Przysiowia. Об'ем його пращ величезний - вш становить понад 27 тис. приставив, у тому, - що щкаве, - також украшсью присшвя з Покуття, частини Бойювщини i Закарпаття. Частина етно-графiчного матерiалу - самостiйна трудо-ва збирацька робота Кольберга, але значна бшьшють взята вiд його попередникiв, м. ш. Яна Радванського Kalendarz Krakowski, Анджея Жидовського Gorzkiej wolnonci miodziecczej з кшця XVII, Юзефа Коноп-кi, видавця Pienni ludu krakowskiego. У добi романтизму майже ус письменнини, поети та творщ художнього слова зверта-лись до народно'1 мудростi та брали з не потрiбне до прикрашення сво'1'х творiв. На цьому мiсцi слщ згадати хоча б Александра Фредро автора Zemsty, Gwaitu, co siK dzieje i Pana Beneta; А. Мщкевича, автора гуморесок Leszek i Mieszek, ïony upartej чи Ю. Словацького - автора Balladyny. Серед Х1Х^чних видань на увагу заслуговують ще Przysiowia, przypowienci, lokucje, mak-symy i sentencje polskie ФранцШка Кораба i Przysiowia. Kartki z dziejyw literatury i kultu-rypolskiej Олександра Брюкнера.
XIX вш датуеться визначенням паре-мюлогп як окремо'1 науки. Першим поль-ським вченим, який тдшшов до не'1 як са-мостшно!.' науково'1 дисциплiни був Самуел Адальберг, великий вплив на творчють якого мав I. Бернстейн - купець i промис-ловий дiяч. I. Бернстейн не тшьки що зби-рав приошв'я, але i залюбки читав та купу-вав рiзнi книжки, через що протягом свого життя нагромадив потужню книгозбiрню, яку, до реч^ самотужки описав. Його Katalog dziei trenci przysiowiowej skiadaj№cej bibliotekK Ignacego Bernsteina мщно збага-тив Бiблiотеку Ягеллонську унiверситету.
Книжковим надбанням I. Бернстей-на значною мiрою скористався С. Адальберг, який у 1894 рр. видав KsiKgK przysiyw,
przypowienci i wyraiec przysiowiowych pol-skich - 30 тис. присшвЧ'в i 40 тис. ix варь анпв. Польский вчений 3i6paB увесь до-тепершнш лексикогpaфiчний мaтеpiaл, упорядкував його за принципом алфавпно'' системи, посилаючись на К. Ф. Вандера Deutsches Sprich worterlexicon (принцип «заголовка»). Свою працю автор почав з латинського пщручника XVI в. (1549 р.) Ex Terentii comediis colloquiorum formulae sele-ctae Магая з Перемишля i Валенего з Кент [8, s. XXVIII]. Нaйстapшi зразки ще'' збip-ки походять з копп-виписки Т. Лшшсько-го, хоч автор нерщко вiдкликувaвся теж до piзниx джерел i лiтеpaтуpниx твоpiв. Осно-вним пунктом пращ С. Адальберга був принцип «ядро - центр» паремюлопчних одиниць, де подавав бшьш або менш три-валий зааб слiв. Цей принцип збеpiгся piв-нож у чотиpитомнiй Nowej ksiKdze przysiyw i wyraiec przysiowiowych polskich Ю. Кжи-жановського, яко'' три пеpшi це фактогра-фiчний мaтеpiaл, а четвертий - бiблiогpa-фiчний покажчик та iндекс.
Робота Адальберга мала певш недол^ ки (скорочення писшвЧ'в, особист автор-ськi поповнення, пеpекpученi слова, що виникало з неясносп i частинного неро-зумшняпщ час трансляцп старопольсько'' мови, яку не завжди добре перекладено). Однак не дивлячись на щ негаразди, KsiKga przysiyw i wyraiec przysiowiowych polskich вщзначалась новизною алфавпно-гаслово'' системи укладання. Це великий подвиг не тшьки слов'янського, а европейського масштабу i слщ вважати п за скарбницю, з яко'' дослiдники i колекщонери можуть черпати iнспipaцiю для себе. Дшом Адальберга взорувались м. ш. словацький паре-мiолог Адольф П. Затурецький, автор Slo-venskeprislovia (1897).
У передвоенш роки появилося кшька пapемiологiчниx видань: у 1931 р. Paremiografia polska w XVII w. Леона Стернбаха; у 1933 р. Przysiowia polskie Яна Сташслава Бистрошя та у 1939 р. Przysiowia klasyczne
ч роЫ2С2уцтв Тадеуша Сшко, у яких автор попробував вщнести польську л^ературу до античних традицiй. Военнi роки, що зрозумiло, становлять мертвий етап у поль-ськiй паремюлогл. Робота над присшв'ями починаеться у половиш 50-тих рокiв. На-самперед з являеться невелика книжка M№drej giowie donж dwie siowie Ю. Кжи-
жановського (1958, 1960 р.), що становить дотепер1шнш доробок польських видань. На сьогодшшнш день польська паремю-графiчна наука, - хронiку яко'' ми представили у цш статп, - завершуеться на чоти-ритомному виданш Nowej ksiKdze przysiyw i wyraiec przysiowiowych polskich J. Кжижа-новського.
Литература
1. Przy czym, jak wyjaania. J. Krzyi'anowski, wyraz provebium przeszedí do mnуstwa jкzykуw no-woczesnych, w postaci b№du nieco zmienionej, jak wioskie «proverbio», francuskie «proverbe», angielskie «proverb», b№du przeioi'onej z iaciny, jak nasze przysiowie lub rosyjska «posiowica». Z ptyb zast№pienia go wyrazami innymi wymieniж tu moma staropolsk№ «przypowieftж» lub niemieckie «Sprichwort», [в:] J. Krzyi'anowski w Dziejach przysiowia polskiego w toku p^ciu wiekуw, [w:] Nowa kskga przysiуw i wyrai'eс przysiowiowych polskich. - Warszawa, 1969. -T. I-III. - S. XVIII.
2. СУМ в 11т. - Ки'в, 1978. - Т. 9.
3. Украшсью при^вя та приказки, Упор. Т. М. Панасенко. - Харюв, 2006.
4. Франко I., Передмова до I тома «Галицько-руських народних приповiдок», «Етнографiчний збiрник». - 1905. - Т. XVI. - С. XI, [B:] О. Дей, 1ван Франко i народна творчють. - Ки'в, 1955. - С. 16.
5. Рильський М. Т. Як парость виноградно' лози. - Ки'в, 1973.
6. Даль В. И. Пословицы русского народа. Сборник. - М., 2004.
7. Bruckner Aleksander. Przyczynki do siownictwa polskiego. - К^у^', 1903.
8. Krzyi'anowski J. Dzieje przysiowia polskiego w toku pkciu wiekуw, W: Nowa kskga przysiуw i wyrai'eс przysiowiowych polskich. - Warszawa, 1969. - T. I-III.
9. Szmydtowa Zofia. Przysiowia i zwroty przysiowiowe w utworach Kochanowskiego, «Pamiкtnik Literacki» R. 45 1954 z. 1-2, Poeci i poetyka. - Warszawa, 1964.
10. Juiny R. Pisarze krcgu Akademii Kijowsko - Mohy^skiej a literatura polska. - Krakуw, 1966.
11. Kolberg O. Przysiowia. - Warszawa, 1977.
УДК 81
Л. В. Алпеева
АТРИБУТИВНЫЕ ГЛАГОЛЬНЫЕ ФОРМЫ В ЛИРИКЕ ИГОРЯ СЕВЕРЯНИНА
В статье проведен анализ словотворчества Игоря Северянина.
Несмотря на удивительный, неповторимый идиостиль этого поэта, его приверженность к необычности вербального выражения, результаты исследования говорят о полной прозрачности мотивации и потенциальности неодериватов Северянина. Использованные им словообразовательные модели регулярны. Такой парадокс: необычное звучание, яркая метафоричность, с одной стороны, и соответствие нормам словообразования, с другой.
