CC BY
39
УДК 577.11+631.417 Проф. Ю.М. Чернобай, д-р бюл. наук -
Державний природознавчий музей НАН Украти, м. Львiв
ПРИНЦИПИ КЛАСИФ1КАЦ11 П1ДСТИЛОК ТА Ф1ТОДЕТРИТУ ЗА УМОВ АНТРОШЗАЦП
Наведено адаптоваш до регюнальних прських умов Карпат номенклатуры та класифiкацiйнi критери рослинних шдстилок. За умов тотально! антрошзаци та ур-башзаци гiрських земель значне мюце посiдають органiчнi фосильнi утворення, як синантропш та синурбiйнi компонети загального детритного покриву прсько!' кра-!ни. Визначено головнi завдання ф^одетритно! швентаризаци екосистем та основнi напрями !х застосування у господарськiй та природоохороннш оцiнцi земель Кар-патського регюну.
Ключовг слова: пiдстилка, детрит, номенклатура, класифжащя, екологiчна оцiнка Грунпв, iнвентаризацiя об'eктiв природи.
Антротзащя природних екосистем мае глобальний характер, тому ш-тегральш класифжацшш ознаки як загалом, так i вщносно !х компоненпв на-бувають вторинних рис. Ц риси можуть мати спрямування як у бiк спрощен-ня, так i в бiк вторинного ускладнення. Таку полiварiантнiсть екосистемних трансформацш особливо виразно простежують на детритному компонентi. Детрит, на вiдмiну вщ Грунту, менш стiйкий щодо екзогенних впливiв, зокре-ма людсько! дiяльностi. До того ж його маса миттево реагуе на будь-якi змши у станi рослинного ярусу, навпъ коли цей ярус здатний збер^ати продук-цiйну здатнiсть переважно в матерiально-енергетичному балансi екосистеми. Мiнливiсть можливих варiантiв формування детритного простору ускладнюе впровадження загально! класифжацп, подiбноl до дихотомiчноl таксономп бiологiчних об'ектiв.
Виходячи з класичних дефiнiцiй поняття тдстилки, складених на Грунтово-лiсiвничих [4], фиоценотичних, лiсотипологiчних, земельно-типо-логiчних чи еколопчних [5, 6, 12] засадах, ми розглядаемо пiдстилку як домь нуючий рiзновид органiчного природного тiла детриту, системно пов'язаного з бюкосним тшом Грунту бiотичними, геохiмiчними та шшими обмiнними зв'язками.
Визначальними причинно-наслiдковими процесами у тдстилщ висту -пають деструкцiя-мiнералiзацiя та сапросинтез-гумiфiкацiя. Детритогенез, за Л.Г. Богатирьовим [1], це нагромадження у ландшафтах мертво1 оргашчно1 речовини. Тобто, поняття детриту з'являеться на рiвнi об'еднання рiзноманiт-них бiогеоценозiв з рiзноманiтними за сво1ми ознаками пiдстилками. Таке уточнення вкрай важливе для задач класифжацп компонента мертво1 оргаш-ки в екотонних, рiзнотипових, антропiзованих, аграрних, селiтебних, техно-генних й шших гетероценотичних геосистемах. Детрит рослинного похо-дження разом iз рослинним опадом вщносять до фШодетриту. Детрит, сформований за участю людини (поверхневе угноення, мульчування, сидера-ти, рекультивацiя, субстратна iмiтацiя та iншi педотехнологп), вирiзняеться як синантропний або синурбшний детрит. Стосовно ландшафпв варто го-ворити про детритний чи синантроподетритний (синантритний) чи си-нурбшнодетритний (синурбiтритний) покрив [10].
Метою ще! роботи е аналiз засад i пiдходiв до завдань таксономiчного опрацювання iнвентаризацiйних матерiалiв iз фiтодетритних ресуршв при-родних та антропогенно змшених едафотопiв в екосистемах Карпатського ре-гiону.
Критери класиф1кац1йного розпод1лу. Для усшшно! класифжацп не-обхiдно визначити засадничу i найiстотнiшу ознаку, за якою можна роздiлити пiдстилки i детрит. Це дасть змогу вщнести !х до притаманних ним таксошв. Iснуючi варiанти класифiкацiй пiдстилок свщчать про наявнiсть принаймнi трьох ютотних ознак, властивих бiльшостi фiтодетритних утворень. Перша з них - це ознака походження, генезис стосовно вихщного рослинного матерь алу. Тут важливим е видовий склад опаду, його вщношення до певних рос-линних угруповань та культурних насаджень. Класифжацп на основi ще! оз-наки вщносять до типу фiтогенетичних [6]. Зрозумшо, що за присутнiстю у ландшафт рiзнорiдних рослинних угруповань чи насаджень, застосування фиогенетично! класифжацп мае локатзований характер i слабо враховуе впливи антротчних чинникiв.
Друга ознака полягае у наявносп ктцевого детритного продукту -фрагменпв опаду, трухи, перегною, торфу чи гумусу. Критерiями вщмшносп в цьому випадку виступають морфологiчнi показники консистенцп субстрату, його кольору, контакту з Грунтом, врешт - потужшсть шару та його лате-ральна анiзотропнiсть. Ця ознака дотично вiдбивае фiтоценотичнi зв'язки детриту, натомють iндексуе кшматичш та едафiчнi умови ландшафту.
Третьою властивою для усiх пiдстилок ознакою потрiбно вважати сту-пiнь деструкци фiтодетриту, або показник деструктивностг [9,2]. Стввщ-ношення руйнування та мшератзацп дiалектично поеднуе властивостi субстрату та структуру трофiчноl мережi органiзмiв-сапротрофiв. За Л.Г. Бо-гатирьовим, класифiкацiя, що побудовано з урахуванням ознак деструктив-носп, називаемо субстанцшною. Таку класифжащю можна впроваджувати стосовно детриту рiзноманiтних екосистем ландшафту, де тiльки е можли-вiсть визначити баланс мiж надходженням органiчних решток у блок детриту та втратами маси внаслщок дiяльностi сапротрофiв. Субстанцiйний розподiл дае змогу охопити весь спектр компоненпв детритного покриву ландшафту i оперувати його параметрами у единому класифжацшному просторг Це вкрай важливо шд час iнвентаризацiйних обстежень детритного ресурсу на гетеро-генних природних, а також антротзованих (селiтебних, агрокультурних, ре-культивованих, рекреацiйних тощо) землях.
Дшсно, детритний блок екосистем рiзних ранпв маемо розглядати радше у функщональнш мережi, нiж у фiтоценотичнiй субординаци, що не заперечуе фггогенезисно! основи емпiричного розподiлу детритних утворень ландшафту. Вщтак важливим моментом щентифжацп е оцшка так звано! так-сономiчноl достатностi обраних ознак щодо фггодетриту екосистем рiзного рангу. Апрiорно видова структура рослинного опаду спричиняе специф^ вшх наступних сапрогенних перетворень. Тому подш детриту за фггоцено-тичними ознаками потрiбно вважати надтаксономiчною процедурою, де тд-стилка фiгуруе як геоботашчна або типологiчно-Грунтова ознака. Хоролопчш
агломерацп детритного покриву об'еднують детритнi утворення бiомiв, ге-оботанiчних районiв, висотних пояшв, формацiй та ландшафтiв. Такi агломерацп дютають назву, похiдну вщ природно-територiальноl одиницi. Антро-пiчна складова при цьому мае бути тдпорядкованою природничому розподь лу, а не господарському, адмiнiстративному чи соцiальному. Адже антротзо-ваний детрит долучаеться до метаболiзму природних екосистем, а не до сощ-осистемних процесiв.
Грунтово-кшматичт умови через свою тривалiсть визначають устале-ний тип детритних процешв, властивий для Грунтово-клiматичного району чи область Грунтовi райони так само е тдставою надтаксономiчного об'еднання рiзних за характером локальних детритних утворень, зокрема й антротчних. До детритного покриву належать не лише чгтко диференцшоват у просторi детритнi структури, а й таю аморфт утворення, як стоковi намулення, еоловi скупчення, оторфованi вiдклади, а також синантрит, тобто оргашчш вщхо-ди господарсько! дiяльностi - вiд гною i компостiв селянських приватних та кооперативних господарств, до вiдходiв органiки харчопереробних тд-приемств чи каналiзацiйних зрошувальних полiв поблизу мiських поселень. 1з глобальним зростанням урбанiзованостi довкiлля зростатиме й частка си-нантритного покриву на освоених землях [10].
Таксоном1я 1 номенклатура. Тип тдстилки об'еднуе детритнi утворення на рiвнi екосистем бiогеоценотичного рангу, сукцесiйних рядiв, еколо-гiчних груп асоцiацiй, титв мiсцезростання тощо. До останнiх вщносимо й антропiзованi бiотопи. Провiднi чинники розкладу (мiкроклiмат, гiдротермiч-ний режим та фiзико-хiмiчнi властивостi Грунту) теж належать до типоутво-рювальних ознак. Отже, вщ надтаксономiчного визначення субстратного генезису детриту стосовно природного чи антротчного детермтанта (назва ви-хiдного органiчного матерiалу) переходимо до визначення типу детриту. Номенклатура титв стала майже традицшною i е зрозумшою з набору детермь нуючих процесiв (табл. 1).
Табл. 1. Номенклатурне ствв1дношення ступени гумусност1 та потужност1
шару гум 'гф 'гкаии (тдтип тдстилки)
Номенклатура Потужшсть, см
трив1альна формальна (за [3])
Безгумусна Не спряжена Гумусовий шар ввдсутнш, або < 1
М'якогумусна (муль) Слабоспряжена 1-3
Середньогумусна (модер) Середньоспряжена 3-5
Грубогумусна (мор) Сильноспряжена 5-7
Оторфована Надспряжена 7-15
Торф'яна - > 15
Об'еднуючою ознакою детритних утворень на рiвнi зазначених бюто-тв виступае ступiнь розкладу (деструктивностi) детриту. Тому, за Л.Г. Бога-тирьовим [2], приймаемо, що тип тдстилки - це сукуптсть пiдстилок з по-дiбним спрямуванням деструкцiйних процешв та вiдповiдною подiбнiстю ша-рiв розкладу у вертикальному перетинi (стратифжащею профiлю).
Профiль тдстилки формуеться як iнтегрований результат пов'язаних мiж собою процесiв деструкцп, ферментацп, гумiфiкацu, аеробного утворен-ня перегною та анаеробного депонування оторфованих решток. Оцiнюючи наведенi процеси, виходимо з потужносп того шару мшералiзацп, який пере-важае над iншими. Це й буде дом^ючою ознакою стану деструктивносп, за якою визначатимемо тип тдстилки [9]. Опадна тдстилка свщчить про швид-кий, упродовж теплого сезону, розклад субстанци. Також це може свщчити про стiйкiсть опадового матерiалу стосовно абiотичних чинникiв розкладу в зимовий перiод.
Тип деструктивних пiдстилок охарактеризовано вiдсутнiстю розшару-вання субстанцп на пiдгоризонти Ь, Г i Н у малопотужному шарi однотипних решток, iстотно зруйнованих, порiвняно з вихiдним опадом. Цi рештки вкри-вають поверхню Грунту без ферментативного чи гумусового прошарку. Дес-труктивнi пiдстилки властивi для наскельних рослинних угруповань, широ-колистяних лiсiв на свiжих i вологих евтрофних едафотопах, на рихлодер-нинних луках i пасовищах. В антропiзованих екотопах вони властивi для пар-кових i рекреацiйних територiй, багаторiчних сшожатей та присiльських па-совищ.
Тип ферментативних тдстилок властивий для корiнних угруповань зональних листяних лiсiв та деревно-чагарникових угруповань, заплавних ль сiв, рiзнотравних лук, а також в ушх типах угруповань пiсля пдромелюратив-ного осушення Грунтiв. Морфолопчно так! тдстилки складен з двох шарiв -опадового Ь та ферментативно-гумусового ГН. Потужнiсть шару ГН сягае 11,5 см у нелiсових та широколистяних угрупованнях, а у мшаних листяно-темнохвойних лiсах досягае 2-3,5 см. Ферментативний тип тдстилок прита-манний також альптським та субальпшським корiнним трав'яним угрупован-ням iз мохово-лишайниковим пiд'ярусом на зразок трироздшьно-ситничника цетрарiевого.
Тип акумулятивних пiдстилок об'еднуе усi пiдстилки, де наявний гу-мусовий шар Н. Поява цього шару та його потужтсть е тдставою для впро-вадження допомiжного таксономiчного рангу - п1дтипу пщстилки, який до-тично характеризуе функщональний стан п1дстилки з огляду на гумусо-утворення та гумусонагромадження. Депонуючий тип об'еднуе пiдстилки, у яких поруч з акумулящею гумусового компонента вщбуваеться консервацiя рослинних решток, що не розклалися з рiзних причин (анаеробт умови, ан-тисептична дiя окремих рослин i грибiв, надлишок л^тнно! фракцil та iн.). Таю типи властивi для гiдроморфних серт Грунтiв i можуть формуватись у межах мочарних, болотяних, сфагнових, часом щшьнодернинних екототв. Так само, як i для акумулятивних пiдстилок, тут впроваджуеться допомiжний таксономiчний ранг тдтипу на пiдставi потужностi або структурних ознак гумусованого шару пiдстилки [6]. Для оперативного встановлення тдтипу (до тструментального уточнення пдрорежиму i трофносп едафотопу) нада-ють експертну шкалу, яку ми емтрично склали для природно-географiчних умов лiсовоl та люостепово! зон, а також Карпатського регюну Укра1ни (табл. 2). Важливим е, що на рiвнi пiдтипу можна вшьно впроваджувати кла-
сифшацшт системи, що розробленi для характеристики титв Грунтiв (насам-перед лiсових) через оцшку детритного покриву типових частин ландшафту.
Найвдалшою для визначення тдтитв пiдстилок (таких, що характе-ризують едафотопи рангу бюгеоценозу або його еколопчно! групи) варто визнати класифжащю З. Прусинкевича [12]. Останнiй, використовуючи кла-сичну номенклатуру лiсового гумусу та едафiчну лiсотипологiчну координа-щю, створив логiчну схему гiдротрофiчного розподшу типiв гумусу, яку виз-нано найбшьш вдалою основою для високорангових класифжацш детритних утворень [5]. На рiвнях типу чи пiдтипу придатними е номенклатурн одини-цi титв гумусу - муль, модер, мор. У межах бiогеоценозiв чи бютотв досить просто визначити просторове розмщення детритних утворень з ознаками титв гумусу. Проте намагання використати тип гумусу для щентифжацп так-сонiв пiдстилок, нижчих за тдтип, будуть некоректними [4], оскiльки нижчi таксони не належать до формально! типолопчно! структури надценотичних систем. Методолопчно важливо враховувати перехiд вiд функцюнально-ре-сурсно! оцiнки детриту на ландшафтнш територп (бiохорологiчний стан) до його морфо-функцюнально! оргатзацп в структурi бюгеоценозу (морфомет-ричний стан) [8].
На етат таксономiчноl деталiзацil рiзновидiв детриту iстотними ста-ють морфолопчт ознаки профiлю пiдстилок загалом та окремих шарiв мте-ралiзацil. Такими ознаками е потужтсть та будова профшю пiдстилки. По-тужнiсть - це товщина пiдстилкового перетину, найбшьш доступний до вимь рювання показник. Одночасно вт мiнливiший у просторi та часi. Рiзна технi-ка вимiрювання та недостатня контрастнiсть мiж шарами розкладу роблять оцiнку потужносп досить суб'ективною, а часом i мало вiдтворною. Тому пiд час визначення потужносп пiдстилок значну увагу придшяють не стiльки аб-солютним показникам, скшьки статистичним параметрам просторово! атзот-ропностi та мiжсезонних вщмт. Докладний порiвняльний аналiз морфологiч-них та субстанцшних параметрiв пiдстилок рiзних типiв засвiдчив iснування найтiснiшого кореляцшного зв'язку потужностi та зольностi з функцюналь-ним параметром деструкцiйностi [3]. Тому показник потужносп мае под-вiйний змiст: ресурсний - для типолопчного розподiлу та функцiональний -для родового. Градащю значень потужносп пiдстилок для умов Карпатсько! буроземно! обласп та прилеглих Грунтових областей зведено до такого ряду:
• редукована - слщи оргашки без можливосп визначити товщину шару;
• деградована - до 1 см;
• малопотужна - 1.. 8 см;
• середньо потужна - 8.5 см;
• потужна - 5.10 см;
• надпотужна - понад 10 см.
Щ параметри у 3-4 рази меншi вщ градацш, встановлених для тдсти-лок зони тайги [2, 3]. Стутнь покриття Грунту тдстилкою - ознака, важлива для екосистем прських ландшафпв чи шших мiсцезростань з контрастним едафоном на малородючих гiрських породах (вщвали, кар'ери, спланiзованi поверхнi, терасованi схили та ш.). Нерiвномiрнiсть покриття може бути антропогенного або трогенного походження. Для оцшки цiеl ознаки вживають-
ся таю градацп: суцiльне вкриття - понад 90 %, переривчасте - 70-90, осеред-кове - 50-70, плямисте - 20-50 та спорадичне - 20 % i менше.
Чи не найголовшшою морфологiчною ознакою е будова пiдстилки. Пiд будовою розумтть наявнiсть та форму сполучення мiж собою шарiв роз-кладу (мшералiзацп), якi вдаеться iдентифiкувати та описати (табл. 2).
Табл. 2. Функщонально-морфогенетична класифiкацiя тдстилок
Характер стану тдстилки Таксоном1ч-ний ранг Класифжацшний критерш Номенклатурна ознака
А. Функць ональний стан Бюм, ландшафт тип прояв домшуючого процесу (ландшафт, бютоп) - опадна; - деструктивна; - ферментативна; - акумулятивна; - депонуюча
тдтип органо-гумусовий стан мортмаси (бютоп, консорц1я) - безгумусна; - м'якогумусна / муль; - середньогумусна / модер; - грубогумусна / мор; - оторфована; - торф'яна
Б. Морфомет-ричний стан Локальний ршень рвд макро- потужтсть перетину (профшю) - ефемерна; - деградована; - малопотужна; - середньопотужна; - надпотужна
вид мезо- вертикальна будова - партикулярна; - одношарова; - двошарова; - трьохшарова; - багатошарова; - пол1морфна
р1зновид мжро- характер зчеплення матер1алу - пухка незчеплена; - ущшьнена незчеплена; - щшьна незчеплена; - мщел1альна; - мохово-ризо!дна; - коренево-мережена; - дернинно-войлочна
Кшьюсть стратифжацшних структур та особливосп 1х взаемосполу-чення е сталими лише у формальних пiдроздiлах внутршньо! структури бь огеоценозу, тобто у парцелах. Саме у парцелi процедуру щентифжацп тд-стилки можна довести до видово! деталiзацil. Отже, кiлькiсть видiв пiдстилок одного роду фиодетриту вiдповiдае кiлькостi парцел у бiогеоценозi [7].
Але й у межах виду, визначеного за стратиграфiчною будовою профь лю шдстилки, вирiзняють певнi рiзновиди за ознаками форми зв'язування детритно! субстанцп. Зв'язашсть (зчепленiсть) - ознака, що полягае у бютич-них чинниках ущшьнення субстанцп. Вона може бути спричиненою розвит-ком мiцелiю, мережею коршщв, замуленням, гумусовою масою та ш. За сту-пенем зв'язаностi подшяють пiдстилки на: незв'язанi (пухкi), слабо-, се-
редньо- та сильнозв'язаш. При цьому принципового значення набувае ознака способу зв'язання тдстилково! субстанцп. До рiзновидiв зв'язаностi вщноси-мо мiцелярну, ризо!дну, кореневу, дернинну, скоринкову тощо. Тут можливi рiзнi сполучення рiзновидiв зокрема: коренево-мiцелярна, ризощно-мщеляр-на, скоринково-лишайникова й т. ш. Така гнучкiсть морфологiчного опису дае змогу проводити iдентифiкацiю малих дшянок пiдстилки у межах едафо-тотв парцели чи тесери [11].
Аспекти застосування. Таким чином, тдстилка бшьш чутливо, оперативно та рiзноманiтно реагуе на дiю природних та антропогенних чинни-кiв. Важливо дотримувати вiдповiднiсть мiж обраним рангом екотопу та рiв-нем параметра, що обраний для щентифшаци детритного утвору. Важливо також, що через велику мшливють у параметрах пiдстилка тддаеться подiлу на дрiбнiшi, нiж у Грунп, рiзновиди. Тому вирiшальним моментом у спробах класифжацп пiдстилок е чггке розумiння мети тако! класифжацп, !! призна-чення у певних галузях екологи, лiсiвництва, лукiвництва, охорони природи, мошторингу тощо.
Якщо тдстилку розглядати у системi едафотопу, або використовувати як одну з типолопчних ознак мюцезростання, то цiлком достатньо обмежи-тись класифiкацiйним рiвнем визначення !! типу. Таксономiчна деталiзацiя стае необхщною у разi розгляду детритного утвору як окремого компонента екосистемного рангу - вщ тесери чи парцели до бюгеосистеми. За постулатами системного тдходу !! застосування повинно обмежуватись критерiями формально! структури дослщжуваного детритного компонента. Намагання використовувати елементи неформально! структури (стввщношення гумапв, бiохiмiчний склад, метаболiти, групи живих органiзмiв тощо) зазвичай не да-ють належного ефекту, а саме - ушфжовано! оцiнки наявно! рiзноманiтностi детриту на обраному просторовому рiвнi екосистем або Грунтового покриву. Таю класифжацп виконують завдання вузько спецiалiзованих iнвентаризацiй, з високим ступенем аналиичного пiзнання внутрiшнiх механiзмiв матерiаль-но-енергетично! трансформацп Грунтово! органiки. Спрямованiсть на ендо-геннi процеси не забезпечуе охоплення еволюцшно-прогностичних чи сукце-сшно-шдикацшних оцiнок детритно! динамiки в певному ландшафтi, районi чи формацil. Тшьки дотримання формального розподiлу детритних утворiв та !х ознак надае можливють простежити ймовiрнi варiанти змiн та структурно-функцiональних перебудов пiд впливом природних та антропогенних чинни-юв. По сутi, до детритного покриву належать не тшьки тривiальнi макрофиш пiдстилки, а й iншi форми детриту - торфи, стоковi та солевi нагромадження у мезорельефi, прирусловi намулення тощо.
На рiвнi типу мюцезростання люу, луки, агроценозу тощо класифжа-цiйний подiл пiдстилок пов'язаний бшьше з подiлом Грунтiв, шж з подiлом рослинних угруповань. Адже апрюрно зрозумiло збiгання фракцiйного складу тдстилки з видовим складом деревостану, пiдлiску та трав'яного ярусу. Шдстилковий покрив рангу типу чи тдтипу класифiкують за функцiональ-ним станом за критерiями домiнуючого детритоутворювального процесу та гумусовим станом мортмаси.
Саме такий тдхщ дасть змогу уникати локального характеру класифь кацп. При цьому зростають можливостi впровадження ушфжовано! та, мож-ливо, стандартизовано! швентаризацп детритного ресурсу в межах природ-них та освоених ландшафпв, rрунтово-клiматичних райошв i областей. Цш-ком реально запровадити схему щдикаци земель Держлюфонду за станом ль сових тдстилок у Карпатськму регiонi та на прилеглих територiях. Такий метод оцшки стану лiсових формацiй або груп типiв мiсцезростань, разом iз оцiнюванням rрунтiв, значно прискорюе процедуру еколопчних експертиз у проектах землекористування, а також тд час мiжгалузевих земельних рота-цiй. Не менш важливою е також можливiсть созолопчного оцiнювання струк-турних елементiв регюнально! екомережi.
У Карпатському регiонi фиодетритна iндикацiя вiдповiдае розшире-ному спектровi завдань. Серед найвагомiших вирiзняються таю, Як оцшка ступеня вiдмiн вторинних угруповань вiд корiнних, ступеня еколопчно! вщ-повiдностi антропiзованого екотопу стосовно коршного, функцiонального стану певно! стадп сукцесп та ступеня 11 стабшьносп (тривалостi), вiдтак -елементи прогнозу темтв бiокругообiгу, динамiки гумусового стану Грунпв та органiчного вуглецю, можливих наслiдкiв клiматичних змiн тощо. Реаль-ними стають також прогностичнi оцшки наслщюв поширення урбашзацп на освоених землях чи заповщання.
На пiдставi наведених принципiв розроблено визначники функщ-онального стану пiдстилок (iдентифiкацiя тишв та пiдтипiв) та 1х морфомет-ричних параметрiв (видiв та пiдвидiв) [7]. Згiдно з обраними критерiями, складено класифiкацiю ключових таксонiв детритного покриву вертикальних поясiв Укра!нських Карпат: високопрних - альпiйського, субальпiйського, та люових - смерекового, букового, дубового.
У Карпатському регюш фiтодетритна оцшка земель мае бути придат-ною до виршення кiлькох важливих прикладних завдань, а саме:
• оцшка повноти виконання еколог1чних функцгй Грунту;
• оцшка ступеня антропогенних змш Грунт1в у вторинних рослинних угрупо-ваннях;
• оцгнка ступеня в1дпов1дност1 вщновленого угруповання до кор1нного типу мгсцезростання;
• оцгнка ступеня стаб1льност1 вторинно! екосистеми на р1зних стад1ях змш;
• визначення вектора розвитку детритного метабол1зму за умов антропопре-си - в1д туризму до л1с1вничо1 чи пасовищно! експлуатацИ.
Л1тература
1. Богатырёв Л.Г. Является ли подстилка самостоятельным биогеоценотическим телом природы? / Л.Г. Богатырёв // Экология, 1990. - № 6. - С. 3-7.
2. Богатырёв Л.Г. О классификации лесных подстилок / Л.Г. Богатырёв // Почвоведение, 1990. - № 3. - С. 118-127.
3. Богатырёв Л.Г. О строении и классификации подстилок в лесных бюгеоценозах / Л.Г. Богатырёв, А.Д. Флесс // Тезисы докладов Всесоюзного совещания (Красноярск, 14 -16 сент. 1983). - М. : Изд-во "Наука", 1983. - С. 22-23.
4. Зонн С.В. Современные проблемы генезиса и географии почв / С.В. Зонн. - М. : Изд-во "Наука", 1983. - 168 с.
5. Карпачевский Л.О. Лес и лесные почвы / Л.О. Карпачевский. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1981. - 264 с.
6. Сапожников А.П. Методические указания по изучению и морфологической характеристике лесных подстилок / А.П. Сапожников. - Хабаровск : Изд-во ДальНИИЛХ, 1988. -21 с.
7. Чорнобай Ю.М. Вивчення та морфометрично-функщональне визначення тдстилок у природних екосистемах / Ю.М. Чорнобай. - Львiв : Вид-во ДПМ НАНУ, 1995. - 50 с.
8. Чорнобай Ю.М. Трансформащя рослинного детриту в природних екосистемах / Ю.М. Чорнобай. - Львiв : Вид-во ДПМ НАНУ - 2000. - 352 с.
9. Чорнобай Ю.М. До класифжаци тдстилок у рослинних угрупованнях Карпат / Ю.М. Чорнобай, Й.В. Царик // VI з'1'зд УБТ (1-3.06.1977, Донецьк). - К. : Вид-во "Наук. думка", 1977. - С. 327-328.
10. Chornobai Y.M. Functional-Setlementary classification of the urban detritus / Y.M. Chor-nobai // First Intern. Conf. On Soils of Urban, Industr; Traffic and mining areas: Proceed. Essen., 2000. - Vol. 1. - P. 259-263.
11. Czornobaj Ju. Do klasyfikacji próchnic roslinnych w ekosystemach / Ju. Czornobaj // Szata Roslinna Polski w procesie przemian : mater. konf. i sympos. 50 Zjazdu Pol. Tow-wa Bot. - Kraków : Wyd-wo Inst. Bot. PAN, 1995. - S. 71-73.
12. Prusinkiewicz Z. Polska nomenklatura i morfogenetyczna klasyfikacja próchnic lesnych na tle glównych wspólczesnych tendencji w swiatowym gleboznawstwie lesnym / Z. Prusinkiewicz // Próchnica gleb lesnych : mater. konf. - Torun. - 1979. - S. 291-304.
Чернобай Ю.Н. Принципы классификации подстилок и фитодет-рита в условиях антропизации
Представлены адаптированные к региональным горным условиям Карпат номенклатурные и классификационные критерии растительных подстилок. В условиях тотальной антропизации и урбанизации горных земель значительное место занимают органические фоссильные образования, как синантропные и синурбийные компоненты общего детритного покрова горной страны. Определены главные задачи фито-детритной инвентаризации экосистем и основные направления их применения в хозяйственной и природоохранной оценке земель Карпатского региона.
Ключевые слова: подстилка, детрит, номенклатура, классификация, экологическая оценка почв, инвентаризация объектов природы.
Chernobay Yu.M. The principles of classification of litters and fito-detrytus in condytion anthropization
An adapted to regional conditions of the Carpathian mountain nomenclature and classification criteria of the litters. In terms of total anthropization and urbanization of mountain lands a significant place had occupy fossyls organic formation, as synanthropic and synurbian komponets of the general detrytal cover of mount country. Identifies of the key tasks fitodetrytus inventory of ecosystems and main directions of their application in management and natural protection assessment of Carpathian region lands.
Keywords: litter, detritus, nomenclature, classification, ecology assessment of soil inventory of objects of nature.
УДК 574+312.432/437 Проф. С.1. Кукурудза, канд. географ. наук;
доц. О.Р. Перхач, канд. географ. наук - Львiвський НУ м. 1вана Франка
СОЦЮЕКОЛОГ1ЧШ ПАРАМЕТРИ ПЕРЕДГ1РСЬКИХ ТА Г1РСЬКИХ М1СТ ЛЬВ1ВСЬ^ ОБЛАСТ1
Виконано сощоеколопчний аналiз площ, населення, зелених насаджень, обсяги використання питно! води та викидiв забруднювальних речовин для 12 mîct перед-ripcbKoï та прсько! частин Львiвщини. Результати аналiзу можуть бути враховаш у розробленш антидепресивних заходiв.
