CC BY
46
. _ в ■ РПл + р2 ■ ФН + /33 ■ ЯА ] _ р\ + в2 + в3 '
де в Д2, в3 - коефщенти значущостi вiдповiдних показникiв.
Перевагою даного метолу е можливiсть доповнення будь яко! кшькос-тi аналiтичних напрямюв i коефiцiентiв оцiнки фiнансового стану тд-приемства в разi потреби в !хньому включенi в штегральний показник.
Беззбитковий метод базуеться на ролi операцiйного важеля у форму-ваннi результатiв дiяльностi пiдприемства, на можливост керування його вит-ратами та результатами для досягнення необхщних показниюв беззбитковостi виробництва. Цей метод включае базовий аспект дiяльностi шдприемства -беззбитковiсть i тiсно пов'язаш з управлiнням витратами, однак вш не узгод-жуеться з такими сторонами ощнки дiяльностi пiдприемства, як його конку-рентоспроможнiсть, кредитоспроможнiсть, ринкова i дiлова активнiсть.
Рiвноважний метод базуеться на понята лшвщносл й ощнщ фшансо-вого стану шдприемства. Даний метод широко застосовуеться у свгговш практищ. Проте вiн не дае можливост врахувати стан шдприемства у конкурентному, дшовому, кредитному i ринковому середовищi.
Вибiр конкретного методу дiагностики фiнансового стану шдприемства залежить вiд специфiки його дiяльностi, оргашзацшно! структури, квалiфiкацil кадрового потенщалу пiдприемства. Контроль за фшансовим станом пiдприемства у першу чергу лежить на пращвниках фшансово-еконо-мiчноl служби пiдприемства та керiвниках.
Лггература
1. Василенко В.О. Антикризове управлшня пщприемством: Навч. пос. - К.: ЦУЛ, 2003. - 351 с.
2. Бшик М.Д. Сутнють 1 ощнка фшансового стану шдприемств// Фшанси Укра1ни. -2005, № 3. - С. 117-128.
3. Федоренко В.1. Ощнка та д1агностика фшансового стану шдприемства// Економша та держава. - 2004, № 1. - С. 26-29.
4. Шкромида В.В. Рейтингова ощнка фшансового стану шдприемства// Проблеми науки. - 2003, № 1. - С. 46-54. _
УДК339.15.054.22 Проф. М.М. Павлишенко, д-р екон. наук;
магктр О.Я. Гонсьор - Львiвська КА
ПРИБУТОК - ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК ФШАНСОВОГО СТАНУ
тдприемствА
Розглянуто змют фшансового стану шдприемства та методи його анал1зу, де прибуток вважаеться основним (узагальнюючим) його показником. Вказано на необ-хщшсть диференцшованого тдходу до джерел формування прибутку шдприемства. Основним чинником його зростання повинно бути вдосконалення технологи виробництва, тдвищення продуктивносп пращ й зниження соб1вартосп продукци. Зростання прибутку за рахунок штучного тдвищення цш 1 шфляци свщчить про хиткий фшансовий стан шдприемства.
Ключов1 слова: фшанси, вартють, соб1вартють, цша, прибуток.
Prof. M.M. Pavlyshenko, master O. Y. Gonsyor - Lviv Commercial Academy Gaine is the fundamental indicator of financial condition of enterprise
The autor conciders content of financial condition of enterprise and methodes its analysis, where the gain is the fundamental (general) its indicator. The autor lookes the necessity of the individual approach to the sources of form the gain of the enterprise. The fundamental condition its increase must be the improve the technology manufacture, incre-ace the productive labour and the lowering cost production. The increase the gain at the expence of artificial increase the prices conduct to the price inflation and witness about the unsteady financial condition of enterprise.
Keywords: Finance, cost, price, gain.
Перехщ Укра1ни до ново! форми економiчних вщносин, що грун-туеться на ринкових методах, зумовлюе потребу виршення нових завдань, пов'язаних з економiчним розвитком шдприемств. В умовах ринкового гос-подарювання найважлившими чинниками, що обумовлюють масштаби i темпи розвитку шдприемства, е обсяг i структура фшансових ресурЫв, як перебувають в його розпорядженш. Без визначення фшансових можливостей та перспектив забезпечення сталого фшансового стану шдприемство не може досягти стабшьного економiчного розвитку.
Правильна оцшка фшансових результат дiяльностi та фшансово-еко-номiчного стану пiдприемства за сучасних умов господарювання конче пот-рiбна як для його власниюв, так i для iнвесторiв, партнерiв, кредиторiв, дер-жавних органiв.
Проблему сутностi фшансового стану та його анашзу дослщжували украшсью науковцi, зокрема, G.B. Мних, С.Ф. Покропивний, Н.П. Штепа, Н.С. Приходько, Д.В. Шиян, Н.С. Строченко, М.Я. Коробов, Н.В. Тарасенко та шшь Поряд з тим, едино! думки серед них з цього питання немае. Невиз-начено й узагальнюючого показника ощнки фшансового стану шдприемства.
Головною метою статл е дослщження сутност фiнансово-економiч-ного стану шдприемства та його анашзу, а також обгрунтування узагальнюючого показника його ощнки.
Виклад результа^в дослвджеммя. G.B. Мних вважае, що "фшансо-вий стан пiдприемства характеризуеться сукупшстю параметрiв, якi виража-ють наявшсть, розмiщення i використання фiнансових ресуршв" [1, с. 117].
Дещо подiбне визначення подають Н.П. Штепа та Н.С. Приходько. Вони стверджують, що "фшансовий стан пiдприемства - це характеристика фь нансових ресурЫв та фiнансових взаемовiдносин пiдприемства з шшими юри-дичними та фiзичними особами на певну дату або за певний перюд" [2, с. 135].
На нашу думку, щ твердження е неповними, оскшьки не вказуеться, як саме характеризуеться фшансовий стан шдприемства.
Ширше визначення подае Н.В. Тарасенко. Вона вважае, що "фшансовий стан - це здатшсть (спроможшсть) шдприемства фшансувати свою дiяльнiсть. Вш характеризуеться забезпеченiстю фiнансовими ресурсами, як необхiднi для нормального функщонування пiдприемства, доцiльнiстю 1х розмiщення та ефек-тивнiстю використання, фiнансовими взаемовдаосинами з iншими юридичними та фiзичними особами, платоспроможнiстю та фiнансовою стшюстю" [3, c.275].
На питання: "Як саме характеризуеться фшансовий стан шдприемства?" - вщповщае М.Я. Коробов так: "Фшансовий стан шдприемства можна визначити як мiру забезпеченост шдприемства необхщними фшансовими ресурсами i стушнь рацiональностi ïx розмщення для здiйснення ефективно1' господарсько1' дiяльностi та своечасного проведення грошових розрахунюв за своïми зобов'язаннями" [4, с.354].
Найточнiше, на нашу думку, визначення дае С.Ф. Покропивний. Вш вважае, що "фiнансово-економiчний стан пiдприемства характеризуеться сту-пенем його прибутковостi та обшовост капiталу, фiнансовоï стiйкостi та ди-намiки структури джерел фшансування, здатностi розраховуватися за борго-вими зобов'язаннями" [5, с.440].
Умови ринково! економiки вимагають вирiшення таких питань, як вибiр партнерiв у бiзнесi, а для цього необxiдно знати фшансовий стан свого контрагента, щоб уникнути фiнансового ризику у дшових стосунках. Крiм того, для ви-явлення i мобiлiзацiï резервiв змiцнення фiнансового стану пiдприемства необ-xiдно систематично спостерiгати за власним фшансовим "здоров'ям", орiенту-ючись на визначеш оптимальнi (нормальнi) значення основних показникiв стiйкостi.
За необxiдностi використання банювських кредитiв у своïй госпо-дарськiй дiяльностi пiдприемство вивчае надшшсть комерцiйного банку, а банки, своею чергою, вивчають конкурентоспроможнiсть сво1'х кшеш!в, тоб-то здатнiсть останнix вчасно повернути суму кредиту та сплатити "щну" кредиту - суму вщсотюв за користування кредитом.
Аналiз фшансового стану е обов'язковим елементом фшансового контролю. Фжтивш та приховаш банкрутства, махшаци з фшансовими ресурсами у зв'язку з недосконалютю законодавства, ухилення вщ сплати податюв вимагають вiд контролюючих оргашв глибоких знань з фiнансового аналiзу.
Таким чином, рiзноманiтнiсть форм власност^ пiдвищення самос-тiйностi пiдприемств в управлшш своею господарською дiяльнiстю призвели до змши прiоритетностi завдань економiчного аналiзу i висунули на перше мюце саме аналiз фiнансового стану шдприемств.
Основш чинники, що визначають фiнансовий стан, - це, по-перше, ви-конання фiнансового плану i поповнення в мiру потреби власного обшового капiталу, за рахунок прибутку i, по-друге, швидюсть обiговостi обшових коштiв. Сигнальним показником, в якому проявляеться фшансовий стан, е платоспроможшсть шдприемства, тобто його здатшсть своечасно задоволь-няти платiжнi вимоги постачальниюв сировини, матерiалiв, теxнiки, згiдно з господарськими угодами, повертати банювсью кредити, проводити оплату пращ персоналу, вносити платежi в бюджет.
Економютам постшно доводиться вирiшувати складнi завдання аналь зу фiнансовоï стiйкостi пiдприемства: наявшсть необхщно1" кiлькостi коштiв для погашення боргових зобов'язань; швидкiсть перетворення кош^в, вкла-дених в активи, у реальш грошi; ефективнiсть використання кашталу i т.iн.
Щоб вижити в умовах ринково1' економiки i не допустити банкрутства шдприемства, необхщно добре знати, як управляти фшансами, якою повинна
бути структура капiталу за складом та джерелами утворення, яку частку по-винш становити власнi кошти, а яку - позичеш. Необхiдно знати i такi понят-тя ринково1 економiки, як дiлова активнiсть, лжвщшсть, платоспроможнiсть, запас фiнансовоï стiйкостi (зона безпеки), стушнь ризику та шш^ а також методику ïx аналiзу.
Фiнансовий стан шдприемства залежить вiд результатiв його виробни-чо", комерцiйноï й фiнансовоï дiяльностi. Чим вишд показники виробництва i реалiзацiï продукци (робiт i послуг), тим нижча ïx собiвартiсть, тодi вища рентабельшсть i бiльший прибуток, кращим е фiнансовий стан шдприемства. I навпаки, внаслiдок недовиконання плану з виробництва i реалiзацiï вщбу-ваеться тдвищення собiвартостi продукци (робiт, послуг), зменшення витор-гу i суми прибутку i, як наслщок, - попршення фiнансового стану шд-приемства i його платоспроможность
При цьому варто мати на уваз^ що прибуток, передуЫм, створюеться затратами додатковоï працi виробникiв як матерiальна основа розвитку виробництва (утворення фонду нагромадження, страхових i резервних фондiв тощо), а не для збагачення шдприемщв ^знесметв), як це часто сприймаеться. А тому вш входить до складу щни (вартост товару) i стано-вить собою рiзницю мiж вартiстю (цiною) i собiвартiстю продукцiï. I нiякоï заслуги шдприемця (бiзнесмена) в цьому прибутку немае. Вш е для нього об'ективною категорiею, що визначаеться рiвнем щни, яка встановлюеться, виходячи iз суспшьно необxiдного рiвня господарськоï дiяльностi аналопч-них пiдприемств (як середньозважена величина ix iндивiдуальноï вартостi).
Збiльшення (зменшення) цього прибутку може вiдбуватися тшьки за рахунок пiдвишення (зниження) рiвня господарськоï дiяльностi пiдприемства порiвняно зi суспiльно необxiдним. Справа в тому, що у витратах виробництва (собiвартiсть продукци) знаходить свое вщображення той рiвень госпо-дарськоï дiяльностi пiдприемства, який фактично iснуе у даний момент, вод-ночас як у щш на певний перюд часу зберiгаеться ïï суспiльно необхщний рь вень. Зниження собiвартостi продукци за стабiльноï цiни веде до зростання прибутку шдприемства. Це зростання прибутку означае й зростання рiвня господар^^ дiяльностi пiдприемства, а отже, i його фiнансово-економiчноï стабiльностi, порiвняно зi суспiльно необxiдним рiвнем.
Коли його досягне переважна бiльшiсть шдприемств, вщбуваеться перегляд цiн у бж ïx зниження. Це означае, що водночас змшюеться й суспшьно необхщний рiвень господарськоï дiяльностi шдприемств у бж його шдвищен-ня. Оргашзацшно господарський надприбуток, який отримувався до цього часу тдприемством, зникае i залишаеться той прибуток, який зафжсовано в цiнi. Щоб одержувати його, пiдприемство знову повинно вдосконалювати техноло-гiю виробництва, шдвищувати продуктивнiсть працi й знижувати собiвартiсть продукци. I цей процес утворення надприбутку перюдично повторюеться.
Таким чином, прагнення шдприемств до одержання максимальних прибутюв е, по сутi, ïx прагненням до постiйного вдосконалення технологи виробництва, зростання продуктивност працi й зниження собiвартостi продукци, тобто до постшного розвитку виробництва. А одержуваний надприбу-
ток е матерiальним стимулом цього розвитку. Гнучкiсть i динамiчнiсть рин-кових цш, що вiдбуваються пiд впливом ринково! кон'юнктури, не вiдмiняе цiеi залежносл, але тiльки дещо ускладнюе и за рахунок того, що знизилася не тшьки собiвартiсть продукцп, але i сама цiна.
На жаль, в економiчнiй лiтературi немае такого розмежування прибут-ковостi пiдприемств. Прибуток однозначно сприймаеться тшьки як рiзниця мiж грошовою виручкою вiд реал1заци продукцп й 11 собiвартiстю i виглядае не як вартiсть, створена затратами додатково! працi виробникiв., а просто як надлишок цiни над витратами виробництва, заслуга в одержанш якого при-писуеться тiльки шдприемцю (бiзнесмену) як така собi винагорода ринку за його шдприемницьку дiяльнiсть.
Через це основним чинником зростання прибутковосп пiдприемства стае не шдвищення продуктивностi працi й зниження собiвартостi продукцп, а пiдвищення цiн. Тому можна одержувати прибуток i при незмшному рiвнi господарсько! дiяльностi (собiвартостi продукцп), а то й при його зниженш, якщо добре налагоджена спекулятивна дiяльнiсть пiдприемства.
Якщо у першому випадку зростання прибутковостi шдприемства суп-роводжуеться зростанням кiлькостi продукцй, то у другому випадку зростання цiн i прибутку вщбуваеться при незмiннiй кiлькостi продукцп. А тому цей прирют мвартостiм е фжтивним i на макрорiвнi веде до шфляцшних процесiв, зокрема цшово! шфляцп [6, с.61-71]. I тшьки на мiкрорiвнi вiн веде до пере-розподiлу створено! вартостi за рахунок неекв1валентного обмiну [7, с.34-42].
Тому ринкова економiка, де основною метою виробництва (б1знесу) вважаеться одержання максимальних прибуткiв, перетворюеться, по суп, з ци-вiлiзованоi форми використання об'ективно дiючих законiв розвитку товарного виробництва у стихшний середньовiчний спекулятивний базар, де виживае той, хто сильшший, спритнiший, пiдлiший, не визнае моралi й не знае меж у самозбагаченш. Така ринкова економжа не мае майбутнього i повинна вiдiйти зi суспiльноi арени, оскшьки суперечить основному принципу здшснення то-варних вiдносин: вiд кожного - за здiбностями, кожному - за правом.
На пiдставi зазначеного вище можна зробити такi загальш висновки:
• у прибутку, як у фокуш, знаходять свое ввдображення вс сторони господаре^' д1яльност1 шдприемства, а тому вш може бути основним (узальню-вальним, комплексним) показником його фiнансово-економiчноi' стшкосп;
• утворення такого прибутку мае вщбуватися вiдповiдно до об'ективно дючих еко-номiчних законш товарного виробництва i вiдображати постшний процес його розвитку, зростання продуктивносп пращ й зниження собшартосп продукци;
• спекулятивнi методи зростання прибутковост пiдприемства повиннi бути вщкинуп як антинауковi, вони свiдчать про зниження рiвня господарей дь яльносп, а отже i стшкосп його фiнансово-економiчного стану, яка штучно тдтримуеться спекулятивними методами.
Стшкий фшансовий стан, правильне регулювання фшанЫв у процес господарськоi д1яльносп, своею чергою, позитивно впливають на виконання виробничих плашв { забезпечення потреб виробництва необхщними ресурсами. У практищ роботи шдприемств не рщко бувають випадки, коли й у шдприемств, як добре працюють, виникають фшансов1 ускладнення, викликаш
нерацюнальним розмщенням i використанням фiнансових ресуршв. Саме тому фiнансова дiяльнiсть, як складова господарсько! дiяльностi, спрямована на забезпечення планомiрного надходження i витрачання грошових ресурсiв, виконання розрахунково! дисциплiни, досягнення рацiонального сшввщно-шення власного i позикового капiталу та ефективного його використання.
В об'ективнш ощнщ фiнансового стану зацiкавленi вс користувачi бухгалтерсько! (фшансово1) звiтностi. Н.В. Тарасенко об'еднуе !х у три основ-нi групи:
• особи, як безпосередньо займаються б1знесом на даному тдариемстш;
• особи, як не працюють на тдприемств^ але мають пряму фшансову защкав-летсть у даному б1знес1 (наприклад, власники акцш);
• особи, як мають непряму фшансову защкавлетсть у даному б1знес1 (податко-в1 служби; фондов! б1рж1, як займаються кутвлею-ппродажем щнних панер1в; органи, яю контролюють щни, експорт та 1миорт; профсп1лки; преса та ш.).
Н.П. Штепа та Н.С. Приходько користувачiв шформаци подшяють на зов-нiшнiх i вну^шшх.
Зовнiшнi користувачi iнформацil - банки, кредитори, iнвестори - оцiнюють:
• частку власних кошт1в у загальнш сум1 джерел кошт1в. З позици ф1нансового ризику останн1й зростае, якщо за даними балансу иiдириемства частка його власного катталу у валют! балансу зменшуеться;
• вивчають динамiку структури джерел кошт!в, що дае змогу мати уяву про розширення або звуження дiяльностi иiдириемства.
Внутршш користувачi iнформацil - керiвник або власник, економiчна, бухгалтерська, фiнансова служба шдприемства вивчають показники фiнансовоl звгтносп для визначення реального фiнансового стану та виявлення резервiв його змщнення.
У кожного аналiтика своя мета:
• iнвесторiв и^кавить рiвень стабшьносп доходiв за акцiями;
• кредиторiв - илатосироможнiсть i лiквiднiсть шдприемства;
• менеджерiв (керiвникiв) - дохвдтсть активiв (майна) та ефективнiсть управ-лiння ними.
I усi защкавлеш у змiцненнi економiчного стану шдприемства, стшко-му до зовнiшнiх i внутрiшнiх змiн фiнансово-господарського середовища.
Залежно вiд iнформацiйного забезпечення i защкавленосп рiзних груп споживачiв у вивченш окремих питань аналiзу фiнансового стану, останнш подiляеться на зовнiшнiй i внутрiшньогосподарський.
Зовнiшнiй аналiз спираеться переважно на фшансову звiтнiсть, яку становлять за единими формами, незалежно вщ типу власностi й яку шдприемства подають в органи державно1 податково1 iнспекцil, банкiвськi установи, що уклали договiр з цим шдприемством, власникам пiдприемств, зас-нованих на акцюнернш та iншiй колективнш власностi; бiржам та iншим ор-ганiзацiям, в якi пiдприемство входить на добровшьнш основi, якщо подання тако1 звiтностi передбачено установчими документами та договорами.
Зовшшнш i внутршньогосподарський аналiзи, залежно вiд поставле-них цшей i термiнiв проведення, подшяеться на ретроспективний (аналiз ре-зульта^в господарсько1 дiяльностi за минулий перюд), перспективний (прог-
нозний), спрямований на очшувану оцiнку очiкуваноï фiнансовоï сталостi, платоспроможностi, забезпеченостi фiнансовими ресурсами та ефективност ïx використання в майбутньому календарному перюда, порiвняльний ^ж де-кiлькома пiдприемствами) й оперативний, який виконуеться у процес регу-лювання фiнансовиx показникiв.
Внутрiшньогосподарський аналiз виконуеться для керiвникiв шд-приемства, його внутршшх функцiональниx i лшшних пiдроздiлiв, деталь зуеться необмежено за ïxнiми запитами, оскiльки для внутршшх користува-чiв iнформацiйна база може включати всю сукупнiсть даних бухгалтерського, статистичного, оперативного та первинного облжу.
В умовах ринковоï економiки багато чого в робот! пiдприемств залежить вiд контрагентiв (постачальниюв, покупцiв, банюв, пiдрядникiв i т. д.), яких шд-приемства повиннi вибирати самостшно. Робота пiдприемства залежатиме вiд того, наскшьки швидко i правильно воно орiентуватиметься у системi ринкових вщносин, наскшьки точно i безпомилково вибиратиме собi дшових партнерiв.
Необxiднiсть проведення внутршньогосподарського аналiзу виклика-на також i появою ринку цiнниx паперiв та акцiонерниx товариств, який ви-магае вiд пiдприемства постiйноï ощнки ефективностi вкладених коштiв в ак-цп, облiгацiï, а також у виглядi частки в iншi шдприемства.
Нарешт^ пiдприемствам, якi прагнуть до такого економiчного статусу, як фшансово незалежне самостiйне пiдприемство, треба забезпечити конку-рентоспроможнiсть продукци, а також самоï дiяльностi. Щоб забезпечити ус-пix на ринку, мати висок прибутки, потрiбно надавати належну увагу не тшьки зниженню собiвартостi продукци, а й таким сферам, як реалiзацiя i збут продукци, полшшення фшансового стану, результат дiяльностi.
У сучасному свт, коли ринкова конкуренщя стае все жорсткiшою, але не за рахунок чинника щн, а в результат! виникнення витончешших методiв i форм суперництва фiрм на ринку, головна мета керiвника шдприемства вже не може полягати тшьки у прагненш знижувати витрати виробництва. Виживання шдприемства все частше зумовлюеться д^ею чинник1в бiльш довготермiнового порядку, шж просто економiя яких-небудь видiв прямих або накладних витрат.
За таких обставин варто бшьше часу придшяти таким сферам, як ре-алiзацiя i збут продукц^, збшьшення доxодiв i полiпшення свого фшансового стану, а не тшьки управлшню виробництвом з метою зниження його витрат.
Тому аналiз повинен входити до системи маркетингу, який даватиме ш-формацш про вироби: чому ïx хочуть купувати споживачi, про щни, mi спожи-вачi готовi заплатити, про те, де емнють ринку найвища, де збут продукци шдприемства може принести найбшьший прибуток. Маркетинг допомагае зрозумь ти, як шдприемство повинно органiзувати збут своеï продукц^, як проводити кампанш з просування на ринку нових виробiв, будувати стратегiю реклами.
Висмовки. Отже, тдвищення ефективносл виробництва шдприемства, змщнення його конкурентоспроможностi вимагають принципово нових пiдxодiв до управлшня й органiзацiï виробництва. Тому для прийняття правильних управлшських рiшень треба, з одного боку, вм^и ч^ко аналiзу-вати i взаемопов'язувати реальш процеси, з iншого - виявляти закономiрностi
й тенденци розвитку подiй, якi спрямовують дiяльнiсть пiдприемства у цих реальних умовах на досягнення поставлених цшей, звернувши основну увагу на те, що фшансовий стан шдприемства е вартюною формою вщображення його виробничо-господарсько1' дiяльностi, а тому цiлком залежить вiд не1'. Тому зростання прибутку, який е основним (узагальнюючим) показником рiвня господарсько1' дiяльностi шдприемства i його фшансового стану, повинно вщбуватись тшьки за рахунок вдосконалення технологи виробництва, шдвищення продуктивност пращ й зниження собiвартостi продукцп. Спекулятив-нi методи зростання прибутковосп пiдприемства е антинауковими.
У процес проведення аналiтичноï роботи потрiбно вмшо поеднувати рiз-нi види аналiзу.
Лiтература
1. Мних G.B. Економ1чний анад1з. - К.: Либщь, 2003.
2. Штепа Н.П., Приходько Н.С., Думииець О. С. Економ1чний анал1з. - Льв1в: Св1т, 2005. - 264 с.
3. Тарасенко Н.В. Економ1чний анал1з д1яльност1 промислового шдприемства. - К.: Наука, 2000. - 542 с.
4. Коробов М.Я. Фшансово-економ1чний анал1з д1яльносп шдприемств. - К.: Наука, 2000. - 282 с.
5. Економпка шдприемства. За заг. ред. Покропивного С.Ф. - К.: Наука, 2005. - 482 с.
6. Павлишенко М.М. Суть едносп товарного i грошового об1гу. - Економша Украши, 2004, № 9. - С. 34-38.
7. Павлишенко М.М. Роль закону едносп товарного i грошового об1гу в утворенш прибутку. - Економша Украши, 2006, № 2. - С. 44-58.
УДК 334.761 Acnip. В.В. Якмцов - НЛТУ Украши, м. Львiв
ПАРАМЕТРИЧНИЙ ОПИС ВИРОБНИЧОÏ СИСТЕМИ ДЛЯ АНАЛ1ЗУ ЕКОЛОГО-EKOHOMIHHOÏ ЕФЕКТИВНОСТ1
КООПЕРУВАННЯ
Розглядаеться виробнича система ¡з виготовлення щитових елеменпв мебл1в до та шсля застосування кооперування. Визначено межi дослщження для анал1зу та еко-дого-економiчноï ощнки спещал1зацп та кооперування меблевих шдприемств. Вста-новлено та визначено мЫмальну кшьюсть параметр1в для визначення еколого-еко-ном1чно'1 ефективносп кооперування та спещал1зацп меблевих шдприемств.
Ключов1 слова: виробнича система, кооперування, спещал1защя, ефективнють, па-раметри системи.
Post-graduate V. V. Yakimtsov - NUFWT of Ukraine, L 'viv
Parameter description for the analysis of environmental efficiency of the production system cooperation
In article is considered the production system of furniture making before and after cooperation application. There are definite the scopes of research for the analysis and eco-logo-economical estimation of furniture enterprises specialization and cooperation. It is definite the minimal amount of parameters for ecologo-economical efficiency determination of furniture enterprises specialization and cooperation.
Keywords: production system, cooperation, specialization, efficiency, parameters of the system.
