CC BY
43ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В КРАКІВСЬКОМУ ТА ПОЗНАНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТАХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
Пасічник Володимир Свентокрижська академія, філія в м.Петрков-Трибунальський (Польща)
Анотація. У статті подані результати аналізу передумов зародження і розвитку системи підготовки вчителів фізичного виховання для загальноосвітніх шкіл в Краківському та Познанському університетах від кінця ХІХ - початку ХХ ст. З другої половини ХІХ ст. до 1924 року вирішальну роль в процесі підготовки вчителів фізичного виховання в Польщі відігравала курсова форма навчання. Після отримання незалежності Польщі у 1918 році розпочався процес пошуку нових концептуальних підходів у створенні національної системи підготовки вчителів фізичного виховання.
Ключові слова: фізичне виховання, Польща, історія, університет.
Аннотация. Пасечник В. Предпосылки зарождения и развития системы подготовки специалистов физического воспитания в Краковском и Познаньском университетах (вторая половина Х!Х - начало ХХ столетие). В статье поданы результаты анализа предпосылок создания и развития системы подготовки учителей физического воспитания для общеобразовательных школ в Краковском и Познаньском университетах конец Х1Х -начало ХХ ст. Со второй половины ХІХ ст. до 1924 года решающую роль в процессе подготовки учителей физического воспитания в Польше играла курсовая форма обучения. После получения независимости Польши в 1918 году начался процесс поиска новых концептуальных подходов в создании национальной системы подготовки учителей физического воспитания.
Ключевые слова: физическое воспитание, Польша, история, университет.
Annotation. Pasechnik V. Preconditions of origin and development of system of preparation of experts of physical training in Krakow and Poznan universities (second half XIX - the beginning XX century). In the publication reveals the results of preconditions and development of preparation of teachers of physical culture for comprehensive schools in Krakow and Poznan universities from 70 are XIX century to 20 are XX century. From second half ХІХ of item till 1924 the main role during preparation of teachers of physical training in Poland was played with the course form of training. After reception of independence of Poland in 1918 began process of search of new conceptual approaches in creation of national system of preparation of teachers of physical training.
Key words: physical training, Poland, history, university.
Вступ.
Процес створення системи підготовки спеціалістів фізичного виховання в Польщі розпочався в другій половині ХІХ століття. У той період польські землі знаходились під владою Пруссії, Австро-Угорщини і Росії, що мало вирішальний вплив на тогочасний стан польської освіти, яка в таких умовах не мала можливості повноцінного розвитку, в різних регіонах існувала значна відмінність в організації
шкільництва. Одночасно в другій половині ХІХ століття на польських землях почався стрімкий і бурхливий розвиток капіталістичних ринкових відносин внаслідок чого значно зросли суспільні потреби на кваліфікованих спеціалістів у різних галузях суспільно-господарчого життя, в тому числі вчителів з різних предметів, включаючи фізичне виховання.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у виявленні провідних тенденцій в розвитку системи підготовки вчителів фізичного виховання в Краківському та Познанському університетах Польщі у другій половині
ХІХ та 30-х роках ХХ століття.
Дослідження проводилось у 2006-2007 роках на базі бібліотечних фондів міської і педагогічної бібліотек м.Петркова-Трибунальського, Радомської наукової бібліотеки, університетської наукової бібліотеки Лодзинського університету.
Результати досліджень.
Протягом першої половини ХІХ століття в Кракові і Познані відбувався процес зростання популярності фізичного виховання в середовищі гімназійної та студентської молоді. Так, у 1817 році при Краківському університеті було відкрито курси кінної їзди, плавання, фехтування. Активну діяльність в популяризації фізичного виховання проводив професор медичного відділу Краківського університету Л. Берковський (1801-1860), який першим на польських землях розпочав впровадження в практику сучасних на той період методів і форм фізичного виховання. Л. Берковський тривалий час вивчав досвід Франції і Німеччини в галузі фізичного виховання школярів і після повернення до Батьківщини, відкрив в Кракові школи гімнастики та плавання (над Віслою), а зимою там обладнували ковзанку для бажаючої молоді.
В Познані у 1840-1842 роках діяв гімнастично-ортопедичний заклад, який заснував Т. Матець-кий (1810-1886). Головними методами лікування в ньому були заняття із застосуванням елементів плавання і гімнастики. Цей заклад активно відвідувала міська молодь.
Важливе значення мало впровадження у 1869 році на землях підлеглих австро-угорській адміністрації до шкільних навчальних планів обов’язкового предмету - “Фізичне виховання”, але в цілому керівництво шкіл не дооцінювало значення цієї навчальної дисципліни. Крім того, не було відповідно підготовлених спеціалістів та належних умов для проведення навчального процесу з цього предмету. У 1871 році було відкрито в цьому регіоні 9 вчительських семінарій, в яких розпочалася також підготовка вчителів для проведення уроків з фізичного виховання в школах. Однак, ці середні навчальні заклади не були в стані забезпечити потреби шкіл у спеціалістах з цієї галузі.
Особливо активно в період 70-80-х роках Х1Х ст. діяло гімнастичне товариство „Сокіл” у Львові і Кракові, де проводили свою науково-педагогічну діяльність такі відомі польські вчені і спеціалісти, як А.Дурський, Т Зелінський, Н. Цибульський та ін. Ке-
рівництво „Сокіла” головною метою вважало фізичне і духовне відродження народу, як необхідної умови повернення політичної незалежності Польщі. Діяльність краківського „Сокіла” була спрямована також на популяризацію спорту та підтримку скаутського руху серед молоді [2].
В жовтні 1895 році при Краківському університеті було відкрито 2-х річні Гімнастично-наукові курси при активній участі викладачів університету для потреб середніх шкіл і вчительських семінарій. Першим керівником та ініціатором створення цих курсів став видатний польський діяч фізичного виховання Х. Йордан. Більшість слухачів курсів складали студенти відділу філософії цього університету. Рівень теоретично-практичної підготовки курсантів був досить високий, його забезпечували викладачі Краківського університету. На курсах викладались такі предмети: теорія і методика фізичного виховання, теорія і методика гімнастики, історія фізичного виховання, анатомія, фізіологія, біологія, гігієна. Крім теоретичних занять у слухачів курсів значне місце відводилось практичним заняттям з гімнастики і рухливих ігор.
Гімнастичне товариство „Сокіл” було створено в Познані у 1884 році і воно проводило активну діяльність в популяризації серед учнівської молоді фізичної культури і спорту в цьому регіоні Польщі. Значний вклад у розвиток фізичного виховання в Познані внесли представники педагогічного та медичного середовищ В. Гладиш, Ч. Клось, Т. Шульц, Й.Кжем-інський, К. Закжевський, П. Гантковський, а в пізнішому періоді, Е. Пясецький та В. Сікорський [1].
Після закінчення першої світової війни, незважаючи на значні матеріальні і людські страти в новій незалежній Польщі (незалежність проголошено 11 листопада 1918 року) розпочався процес відродження освіти на всіх її рівнях, в тому числі і фізичного виховання. Особливу увагу звернуто було на підготовку спеціалістів цієї галузі. В Краківському університеті активну діяльність в цьому напрямку проводив С.Цеханівський. Він усвідомлював той факт, що відкриття факультету фізичного виховання в Кракові внаслідок різних причин організаційного та фінансового характеру є складним завданням, тому зосередив свою увагу, в першу чергу, на відродження курсів підготовки вчителів в цій галузі. Одночасно С. Цехан-івський запропонував нову навчальну програму для цих курсів, в якій крім традиційних дисциплін з попередніх років викладалися такі предмети, як методика фізичного виховання в школі, організація і управління шкільним фізичним вихованням, перша допомога потерпілим на воді та ін.
Важливим кроком у створенні системи підготовки спеціалістів фізичного виховання в Польщі в цей період став з’їзд вчителів, який відбувся в Варшаві 17-19 квітня 1919 року. Проблеми фізичного виховання на цьому з’їзді широко обговорювались на секції фізичного виховання і шкільної гігієни. На її засіданнях розглядались питання, щодо запровадження фізичного виховання в новій польській школі, а також проблематика підготовки вчителів в цій галузі.
Представлено було дві концепції підготовки вчителів фізичного виховання. В першій пропонувалось створення центрального державного педагогічного інституту в рамах його була б організована підготовка вчителі фізичного виховання, з поступовим розбудовою інших педагогічних інститутів, в яких також могли функціонувати факультети фізичного виховання. Натомість друга концепція спиралась на ідеї створення Центрального інституту фізичної культури в Варшаві, з одночасним відкриттям факультетів фізичного виховання при університетах. Саме друга концепція мала значно більше прихильників в результаті чого в наступному десятиріччі привело до втілення її в життя, хоч в цілому керівництво значної частини університетів досить обережно підходило до можливості створення не тільки факультетів фізичного виховання але навіть кафедр з цієї галузі. На з’їзді було прийнято резолюцію про створення факультетів фізичного виховання при університетах з 3-х річним терміном навчання. Випускник такого факультету отримував кваліфікацію магістра фізичного виховання з правом викладання цього предмету в середніх школах.
У 1920 році в Відділі шкільної гігієни при Міністерстві у справах Релігії і Громадянської Освіти (МРіГО) був опрацьований спеціальний проект, в якому передбачалось створення державних педагогічних інститутів з факультетами фізичного виховання, як тимчасової форми навчання до часу відкриття державного гімнастично-спортивного інституту. Однак цей проект не був втілений в життя з причини відсутності фінансів.
Враховуючи значну недостачу кваліфікованих вчителів в країні МРіГО прийняло 1 листопада 1920 року Постанову про створення при університетах державних екзаменаційних комісій та тимчасових 1 -річних курсів вчителів основних і середніх шкіл [5]. Такі курси були відкриті в Варшаві, Кракові, Познані і Львові. Керівником цих курсів в Краківському університеті став С. Цеханівський, натомість в Познанському університеті - Е. Пясецький. На курси приймалися вчителі гімнастики, які не мали відповідної кваліфікації, вчителі інших предметів, а також особи, що мали закінчену середню освіту і були фізично здорові.
У липні 1921 року факультет фізичного виховання Познанського університету отримав від керівництва університету у власне розпорядження окремий будинок і досить швидко він був оснащений в необхідне для проведення навчального процесу обладнання та спеціальні прилади для проведення семінарських і практичних занять. Факультет також мав у власному розпорядженню два спортивних об’ єкти.
Після вирішення цих важливих організаційних питань керівник закладу фізичного виховання Е. Пясецький розробив власну концепцію підготовки спеціалістів фізичного виховання. ЇЇ зміст полягав у впровадженні 3-х річного терміну підготовки для студентів з інших факультетів, для яких фізичне виховання становило другу додаткову спеціальність та 3-х
річного терміну підготовки для студентів факультету фізичного виховання за кваліфікацією магістра фізичного виховання.
В Краківському університеті державні курси фізичного виховання розпочали свою діяльність від 1 грудня 1921 року. Навчальний процес на цих курсах проходив в досить складних умовах, тому що недоставало спортивного обладнання, гімнастичних залів, підручників.
На відміну від Познанського університету, де вже у 1919 році була створена кафедра фізичного виховання, в Краківському університеті вирішення цього питання відбувалося із значними труднощами. Головною перешкодою стала пасивна позиція керівництва двох відділів - медичного і філософського, які не бажали брати на себе відповідальність за організацію кафедри фізичного виховання. Відігравала свою роль також відсутність відповідних коштів в університеті в той час.
3 березня 1923 року в Варшаві відбулась нарада представників різних освітніх установ, на якій було прийнято резолюцію про реорганізацію тимчасових курсів фізичного виховання в 3-х річні інститути фізичного виховання, внаслідок чого, 7 березня 1924 МРіГО прийняло Постанову про створення самостійних відділів фізичного виховання при університетах [4]. Наступне МРіГО прийняло Постанову від 9 липня 1924 року про ліквідацію тимчасових курсів фізичного виховання [3]. Для керівництва Краківського університету, внаслідок зволікання із створенням кафедри фізичного виховання, ця Постанова означала взагалі на короткий час припинення в своїх стінах процес підготовки вчителів фізичного виховання.
Відкриття кафедри фізичного виховання в Познанському університеті було лише першим кроком в реалізації головної мети - створення факультету фізичного виховання. У червні 1923 року сенат Познанського університету надав широку самостійність кафедрі фізичного виховання медичного факультету в організації навчального процесу підготовки спеціалістів фізичного виховання, що створило можливість у майбутньому відкрити факультет фізичного виховання.
Значні зміни в польській освіті, в тому числі і в галузі фізичного виховання, відбулися після державного перевороту в травні 1926 року, коли влада в Польщі зосередилась в руках військових кіл, на чолі з маршалом Й. Пілсудським. В галузі фізичного виховання вона почала проводити курс на тісне поєднання його з військовою підготовкою. З цією метою було створено нову виконавчу установу - Раду фізичного виховання і військової підготовки ( РФВіВП). Незважаючи на то, що ця установа була формально підпорядкована МРіГО вирішальний вплив на її діяльність здійснювало Міністерство військових справ. РФВіВП передусім намагалося поглибити інтеграцію змісту шкільних навчальних програм з початковою військовою підготовкою, а також створити вищий навчальний заклад фізичного виховання, в якому б, в першу чергу, була здійснена підготовка фахівців фізичної
культури для потреб армії.
Таким чином у середині 20-х років у польській теорії та практиці фізичного виховання формуються дві різні течії - перша відстоювала тезу мілітаризації фізичного виховання на всіх його рівнях, натомість друга критично оцінювала цей процес і відстоювала ідею поступового впровадження елементів початкової військової підготовки юнаків до шкільної освіти.
Вирішальним для процесу підготовки вчителів фізичного виховання в Краківському університеті став 1927 рік. 17 травня цього року його сенат прийняв ухвалу про відкриття на медичному факультеті університету з нового навчального року відділу фізичного виховання і надання йому права проведення підготовки вчителів за спеціальністю фізичне виховання [2, 6].
Висновки.
Таким чином, аналізуючи становлення та розвиток системи професійної підготовки вчителів фізичного виховання від 70-х років ХІХ ст. до 30-х років
ХХ ст. в Краківському і Познанському університетах, можна зробити наступні висновки:
- З другої половини ХІХ ст. до 1924 року вирішальну роль в процесі підготовки вчителів фізичного виховання в Польщі відігравала курсова форма навчання;
- Після отримання незалежності Польщі у 1918 році розпочався процес пошуку нових концептуальних підходів у створенні національної системи підготовки вчителів фізичного виховання. Головними в той історичний період були: концепція підготовки вчителів з цієї галузі освіти в спеціальному вищому навчальному закладі фізичної культури з одночасним створенням факультетів фізичного виховання при університетах та концепція здійснення підготовки цих спеціалістів в педагогічних інститутах. В результаті перевага була віддана першій концепції, внаслідок чого розпочався процес підготовки вчителів фізичного виховання в Познанському і Краківському університетах та в Варшавському Центральному інституті фізичного виховання;
- Значний вплив на розвиток фізичного виховання в Польщі, в тому числі і на підготовку спеціалістів в цій галузі, відіграв політичний переворот в травні 1926 року внаслідок якого влада в Польщі зосередилась в руках маршала Й. Пілсудського та вірних йому військових кіл. Розпочався процес мілітаризації освіти. Зміст навчальних програм з фізичного виховання в школах тісно поєднувався з початковою військовою підготовкою. Істотно відрізнявся підхід до підготовки спеціалістів фізичного виховання в ЦІФВ і університетах. ЦІФВ знаходився під щільним контролем Міністерства військових справ, тому організація навчального процесу мала передусім завдання підготовки спеціалістів з врахуванням можливості вибуху війни в Європі. В університетах підготовка в цій галузі спиралась
на класичних, традиційних гуманістичних ідеях і мала більш незалежний характер в організації навчально-виховного процесу студентів у порівнянні з ЦІФВ.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем зародження і розвитку системи підготовки спеціалістів фізичного виховання в Польщі.
Література
1. Gaj E., Dzieje Akademii Wychowania Fizycznego w Poznaniu (1919- 1994), Wyd. Akademia Wychowania Fizycznego im. Eugeniusza Piaseckiego w Poznaniu. Seria: Monografie Nr 312, Poznan 1996, ss. 291.
2. B. M^karski, Dzialalnosc S.W. Ciechanowskiego w zakresie ksztalcenia nauczycieli wychowania fizycznego, [w:] Rocznik Naukowy. Tom XVI, Wyd. PWN, Warszawa-Krakow 1979, s. 480.
3. Okolnik Ministerstwa WR i OP w sprawie redukcji Panstwowych Kursow Wychowania Fizycznego z dnia 9 lipca 1924 r., nr 42, poz. 492.
4. Organizacja Studium Wychowania Fizycznego w Uniwersytetach, [w:] Wychowanie Fizyczne, z. 7-9, s. 129.
5. Rozporz^dzenie Ministerstwa WRiOP z dn. 1.XI.1920 r., Nr 8378 IV.
6. K.Toporowicz, Dzieje Wychowania Fizycznego Uniwersytetu Jagiellonskiego i Wyzszej Szkoly Wychowania Fizycznego w latach 1927-1967, [w:] Rocznik Naukowy. Tom VIII. Wydawnictwo z okazji jubileuszu 40-lecia uczelni, Wyd. Wyzsza Szkola Wychowania Fizycznego w Krakowie, Krakow 1969, s. 171.
Надійшла до редакції 19.10.2007р.
ТАКСОНОМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЦІЛЕЙ ЯК ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ГІМНАЗИСТІВ
Пріма Р.М., Ярощук Л .Г.
Волинський Національний університет імені Лесі Українки
Анотація. У статті розкрито деякі аспекти технологізації навчального процесу в гімназії, при цьому таксономія розглядається нами як важливий компонент структурування і технологізації навчально-пізнавальної діяльності учнів гімназії. Виявлені відмінності учнів за рівнем розвитку пізнавальних інтересів і за характером їх прояву на різних рівнях сформова-ності їх пізнавальної активності у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.
Ключові слова: таксономія, педагогічні технології, навчальний процес, гімназисти.
Аннотация. Прима Р.Н., Ярощук Л.Г. Таксономия педагогических целей как технологический компонент в учебном процессе гимназистов. В статье раскрыты некоторые аспекты технологизации учебного процесса в гимназии, при этом таксономия рассматривается нами как важный компонент структуризации и технологизации учебно-познавательной деятельности учеников гимназии. Выявлены отличия учеников по уровню развития познавательных интересов и по характеру их проявления на разных уровнях сформированности познавательной активности в процессе изучения предметов гуманитарного цикла.
Ключевые слова: таксономия, педагогические технологии, учебный процесс, гимназисты.
Annotation. Prima R.,Yaroshchuk L. Taxonomy of the pedagogical purposes as a technological component in educational process of high-school students. In the article it was revealed some aspects of studying process technologization in gymnasium, besides the taxonomy
is regarded as important component of structuring and technologization of educational and cognitive activity of gymnasium pupils. Differences of pupils on a level of development of cognitive interests and on character of their display at different levels of formation of cognitive activity are revealed during studying subjects of a humanitarian cycle.
Keywords: taxonomy, pedagogical technologies,
studying process, gymnasium pupils.
Вступ.
У процесі дослідження ми вирішували сучасні складні дидактичні завдання, реалізуючи пізнавальну діяльність учнів гімназії, які здобувають загальноосвітні знання, вміння та навички, спираючись на якісно нові підходи до побудови всієї системи навчання у нових закладах освіти. Сучасний учитель має конкретну мету - навчити учнів умінню здобувати знання, розвивати в них пізнавальну потребу вчитися, забезпечувати майбутніх громадян пізнавальними засобами, необхідними для розвитку їх інтелектуальних здібностей. У цьому процесі важливу роль відіграє обґрунтування таксономії мети.
Науковий термін „таксономія” (від грецьких слів taxis - розміщення в певному порядку і nomos -закон) запозичено із біологічної науки. Таксономія визначає таку класифікацію і систематизацію об ’ єктів, яка побудована на основі їх природнього взаємозв’язку і використовує для опису об’єктів категорії, що розміщені послідовно з наростанням їх складності, тобто із врахуванням певної ієрархії.
Вперше побудова такої системи у використанні ієрархії педагогічних цілей була здійснена в США. Після закінчення другої світової війни група педагогів і психологів під керівництвом відомого вченого Б. Блума здійснила багаторічне дослідження з метою обґрунтування загальних шляхів і правил чіткого визначення та впорядкування педагогічних цілей. 1956 року вийшла у світ перша частина „Таксономії”, в якій подавався зміст опису цілей у пізнавальній (ког-нітивній) галузі засвоєння знань. Ця система обґрунтування цілей одержала широку міжнародну підтримку і популярність. Її використовували при плануванні навчального процесу та оцінки його результатів, вона застосовувалась як надійний інструмент у дослідній перевірці нових курсів. В наступні десятиріччя вченим Д. Кратволем і його послідовниками була створена друга частина „Таксономії”.
Загальна характеристика таксономії Б. Блума подається в роботах окремих авторів [3,146], де в процесі аналізу виявляємо ті інструментальні можливості таксономії, які вона дає педагогу.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Волинського Національного університету імені Лесі Українки.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - розкрити сутність таксономії педагогічних цілей як технологічного компоненту у навчальному процесі гімназистів.
Результати дослідження.
Ми зробили спробу охарактеризувати в ході науково-пошукової роботи окремі компоненти так-
