CC BY
24
ПРОФЕС1ЙНА ОСВ1ТА
Ярослав К1ЧУК
ПРАВОВА КОМПЕТЕНТН1СТЬ — ВАЖЛИВА ЯК1СТЬ СОЦ1АЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК СУБ'бКТА ПРОФЕС1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
У статтi розкриваеться сутнкть правовог компетентностi майбутнього сощального педагога в його професшнш дiяльностi. Показано процес формування правовог компетентностi студента, визначено и складовi.
Для сучасного стану наукових уявлень про проблему вдосконалення професшно! шдготовки майбутнього спещалюта на основному етат його становлення — у вищш школi — властиве визнання, що продуктивним пiдходом до И виршення варто розцiнювати «стартовi можливосп» студента. Йдеться про базовi знання, умшня i навички, особистiснi якосп, що е пiдвалинами тих новоутворень, яю забезпечують випереджувальний розвиток професшно важливих характеристик студента як майбутнього фахiвця.
Так, шдгрунтям для формування правово! компетентностi студентсько! молодi е освiченiсть i громадянськiсть особистостi, яю були нею набутi на етат шкшьництва. Можна не погодитися з тими дослщниками (зокрема, з С. О. Клiмовим), котрi вважають, що в клас професiй «людина-людина» громадянсьюсть е провiдною якiстю фахiвця. Нам видаеться бiльш умотивованою позицiя В. М. Маркша, згiдно з якою громадянськостi особистостi надано статус загально! (родово!) якостi фаивця будь-яко! сфери дiяльностi.
Варто зауважити, що останшм часом чи не найбiльшу увагу придшяють науковцi (Т. В. Бакка, В. Ф. Дубровський, Т. В. Ладиченко, О. В. Желиба, С. Ф. Клепко, Т. В. Данильченко, О. Д. Наровлянський та ш.) i шкшьш практиками проблемi забезпечення науково-методичного супроводу громадянсько! освiти учшвсько! молодi в умовах загальноосвiтнього навчального закладу. Це й зрозумiло: здатшсть молодо! людини активно, вiдповiдально й ефективно реалiзовувати громадянськi права i обов'язки задля утвердження демократичного громадянства е, водночас, i передумовою, i результатом розвитку в Укра!нi громадянського суспiльства (М. В. Михайтченко, О. I. Пометун, I. Г. Тараненко та ш.). Особливо, якщо викладач компетентно актуалiзуе мiжпредметнi зв'язки з правовим циклом дисциплш, що надае громадянськiй освiтi бiльшо! рельефностi стосовно системи прав захисту людини, розширюе уявлення учнiвсько! молодi про правове поле вщносин людства.
У цьому зв'язку треба вказати на канадсько-укра!нський проект «Розбудова демократi!», у межах якого було започатковано серда практично-методичних семiнарiв для шкiльних учителiв, розроблено в 2007 р. експериментальний пошбник для 10-11 класiв загально-освггньо! школи «Громадянська освiта: основи демократа», методичнi посiбники як для шкшьних вчителiв «Громадянська освiта», так i для викладачiв i студентiв ВНЗ («Громадянська освгга: теорiя i методика навчання»). Зауважимо, що безперечною перевагою останнього е побудова за единим стандартом, саме: на початку кожно! теми («Демократ у сучасному свт», «Громадянин i суспiльство», «Людина, громадянин i держава» й iн.) визначеш мета заняття та очiкуванi результати у формi «пiрамiди Блума», вмщено сукупнiсть запитань i завдань, представлено список рекомендованих джерел, термiнологiчний словник та 1нтернет-ресурси.
Сприятливою обставиною в ошташзацп громадянсько! освiти учнiв старшо! школи i студентства виявилося, як показуе досвщ, перше видання в Укра!ш посiбника «Основи демократi!», що тдготовлений у рамках вищезазначеного проекту. Крiм того, в ньому закладено методичш орiентири розкриття принципiв i цiнностей демократi!, зокрема, окреслено значення верховенства права, сучасне розумшня прав людини, методи й мехашзми захисту !!
прав i свобод [2, 161-199]. Останне становить фiлософськi шдвалини правово! компетентностi майбутнiх спецiалiстiв у таких, актуальних питаннях, як: Чи правомiрно ототожнювати громадянськi права i права громадян? Який iснуе взаемозв'язок мiж громадянськими i полiтичними правами та свободою людини? В чому суть системи захисту прав i свобод людини в Укра!ш?
Можна припустити, що правова компетентнiсть особистосп пронизуе усi компоненти 11 громадянсько! компетентностi. Так, якщо прийняти наукову позищю М. В. Михайтченка щодо структурних компонентiв громадянсько! компетентностi, то видаеться за можливе виокремити наступне: у знанневому компонент — знання принципiв i цiнностей прав людини, демократичних свобод; у цiннiсному компонент — повага до таких щнностей права людини, свободи, рiвностi, сотдарносп, а також як визнання, так i дотримання законiв Укра!ни; в дiяльнiсному компонентi — спроможнiсть ствпрацювати з органами державно! влади та мюцевого самоврядування, умiння вирiшувати конфлшти вiдповiдно до законiв демократi!; в процесуально-особистюному — здатнiсть брати на себе вщповщальнють. Як уважае дослщник, когнiтивний компонент громадянсько! компетентностi майбутшх педагогiв «характеризуе !! статичну форму i складаеться насамперед iз знань i якостей», що входять i до змiсту правово! компетентностi; йдеться про знання ддачого законодавства, громадянських прав, свобод, обов'язкiв [4, 167-168]. Доречно зауважити, що М. В. Михайтченко, опираючись на визначальну характеристику громадянсько! зршосп — результату громадянського виховання — розвинено! правосвiдомостi особистост, стверджуе, що як iнтегративна яюсть правосвiдомiсть входить до громадянсько! компетентности майбутнiх педагогiв [4, 174]. Разом iз тим iснуе iнша думка (В. Кононенко), вщповщно до яко! в громадянськiй освiтi вирiзняеться з-помiж iнших (полiкультурнi, соцiальнi, економiчнi тощо) i полiтико-правова група компетентностей — у сферi функцiонування полiтично! системи та державно! влади. Еталонний рiвень кожно! з означених груп компетентностей включае i когнiтивний, i емощйно-цiннiсний аспекти.
Предметом нашо! дослщницько! уваги е процес формування правово! компетентносп студента, який набувае спещальшсть «соцiальний педагог» (освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень «бакалавр») та спецiалiзацiю «правовий захист дггей та молодЬ> (освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень «спещалют»). Тому розумiеться, що правова компетентшсть майбутнього фахiвця означено! сфери мае виняткове i соцiальне, i професшне, i суто особистiсне значення; вона е особистюно-професiйною якiстю, що виступае не як бажана, а принципово важлива, оскшьки проектуеться в спещальнш функцi! соцiального педагога — охоронно-захиснш. Змiст останньо! становить вщстоювання прав та iнтересiв дiтей i молодi на основi державних i мiждержавних документiв з метою забезпечення для клiентiв гарантованих прав та умов життедiяльностi [1, 129].
Додамо, що в сощальнш педагогiцi вщомою е позицiя, згiдно з якою мiж професiоналiзмом виховно! дiяльностi сощального педагога — його iнтегративно! характеристики як суб'екта професшно! дiяльностi — i громадянськiстю наявнi спiльнi компоненти. Ними, вважае I. М. Бойко, е таю: 1) володшня професшними духовними цiнностями та !х дотримування; 2) засвоення (на рiвнi найвищого зразка) засобiв сощально-педагогiчно! пращ; 3) професшш знання культурного, св^оглядного, оцiнного характеру. Стосовно соцiального педагога, то дослщниця вважае за дощльне вважати iндикатором громадянськостi саме продуктивну виховну його дiяльнiсть з девiантними пiдлiтками, а соцiально! нормативностi — громадянську позищю фах1вця (сприяння суспшьно! потреби як особистiсно!).
У контекст! зазначеного опорними знаннями, що здобували сьогодшшш студенти на етапi шкшьного навчання (зокрема, в межах навчального курсу «Громадянська освiта: основи демократа») можна розцiнювати наступнi: повнi знання всього поколшня прав людини, класифшащ! прав людини, осмисленi знання свободи i форм !! прояву, правильш знання щодо прав i вщповщальност людини i держави (зокрема, «вщ людини до держави», а не навпаки), глибою знання соцiального захисту в сощальнш держав^ дiевi знання мiжнародно-правових стандартiв прав людини, узагальнеш знання стосовно мiжнародних органiзацiй в системi прав людини. Вiдтак, у вищш школi, зокрема через засвоення нормативних навчальних дисциплiн, видаеться за можливе, як доводить практика, результативно формувати у майбутшх фахiвцiв
самостiйнiсть оцiночних суджень щодо будь-яких правових явищ. Водночас у сучаснш вищiй школi — основному етат професшного становлення соцiального педагога — поки що не склалась система шдготовки студенев до сощально-правового захисту дитинства.
Навчальний план — державний документ, що визначае змют дидактичного процесу у вищш школ^ в межах якого переважно здшснюеться професiйна пiдготовка соцiального педагога, засвщчуе: системостворювальним компонентом цiе! пiдготовки мае бути нормативний навчальний курс «Правовий захист дитинства». Наш досвiд викладання цього курсу майбутнiм соцiальним педагогам, присвячеш проблемам захисту дитинства спещальш дослiдження (В. Г. Арсенов, П. Г. Доронова, Ю. С. Ларин, З. Т. Пшиканокова, П. С. Смирнова) доводять, що дос немае единого тдходу навiть до розумшня спiввiдношення поняття «правовий захист дитини» з таким близьким поняттям, як «сощально-правовий захист дитинства»; не вироблено систему шдготовки студентства до означено! сфери дiяльностi, яка б оргашчно пов'язувалась iз соцiокультурним середовищем ВНЗ.
Аналiз доробку дослiдникiв, науковий пошук яких спрямовано на вивчення певних аспектов саме вищеокреслено! проблеми, засвщчуе, що серед наявних робiт найбшьшою системнiстю вирiзняеться праця З. Т. Пшиканоково!. В нiй розглядаеться, зокрема, поняття «сощально-правовий захист дитинства» у вузькому сми^ як дiяльнiсть, спрямована на захист тих дiтей, що опинились в особливо скрутному становищ^ та в широкому розумшш - у вигщщ системи рiзних заходiв (полiтичних, економiчних, правових, психолого-педагогiчних, медико-екологiчних, духовних), якi мають щлеспрямований i регульований на всiх рiвнях суспiльства характер. Окреслено мету ще! системи — сприяння вирiшенню проблем дтоей, що виникають у них у процес соцiалiзацi!, задля створення оптимальних умов, використання ресурсiв розвитку сощально-повнощнно! особистостi, запобiгання обмежованостi прав дтей, стимулювання !хньо! готовностi до самозахисту. Крiм того, дослiдниця вбачае детермшантом сощально-правового захисту дитинства правову i педагогiчну культуру вчителя [3, 16]. Отже, зазначене дослщження сприяе розвитку наукового знання про феноменолопю «соцiально-правовий захист дитинства», про один iз пiдходiв до вдосконалення системи шдготовки соцiального педагога до сощально-правового захисту дитинства, ефектившсть якого вбачаеться у взаемозв'язку розробленою автором системи та сощокультурною сферою вищо! школи.
Чимало питань вищеокреслено! проблеми залишаеться поза увагою науковцiв, що ми пов'язуемо, зокрема, з недоощненим компетентшсним пiдходом до вивчення процесу шдготовки фах1вщв до соцiально-правового захисту дитинства, а також iз недослщженими правовими засадами соцiального захисту прав учшвсько! молодь Особливо актуальним е такий аспект: як в умовах вищо! школи шдготувати студента, що набувае «професда захисту», до компетентних професшних дш, яю пов'язанi насамперед iз правовою сферою життедiяльностi ктенпв.
У сучасних наукових уявленях про компетентшсний пiдхiд, порiвняно нове педагопчне явище (Д. Брител, В. Кричевський, О. Овчарук, Ж. Ольховська, П. Фляйсман, Д. Хегер), дослщжуе визнання, що компетенцiя е необхiдним складником компетентности а остання — ушверсальним вимiром успiшно! дiяльностi фах1вця.
Оскшьки зазначенi дефiнiцi! запозиченi iз сфери бiзнесу, де компетентнiсть осмислюеться як властивють компетентного працiвника, то й ниш у свтоовш практицi домшуе застосування понять «компетентнiсть» i «класифшащя» як тотожних.
Водночас, незважаючи на розбiжностi наукових позицiй (зокрема, О. Локшиною), спшьним е усвiдомлення дослщниками наступного факту: «компетентнiсть» ближча до поняття «знаю як», шж «знаю що». Як зазначають вточизняш (О. Локшина) i зарубiжнi (Ж. Делор) дослщники, залишаеться дискусiйним питання як про перелш глобальних компетентностей («навчитися жити разом», «навчитися здобувати знання», «навчитися працювати», «навчитися жити»), так i про статус поняття «ключовi компетентностi». Так, вiдповiдно до опублшованого звiту Органiзацi! економiчного сшвроб^ництва та розвитку (ОЕСР) «Ключовi компетентносп для навчання протягом життя. Свропейська довщкова система», компетентнiсть визначаеться як «комбшащя знань, вмiнь i ставлень у вщповщному контекстi». Стосовно поняття «ключовi компетентностi», то визнано за дощльне його розумiти як таю компетентности що «потребують iндивiдууми для особистюного розвитку активного громадянства, сощально! iнтеграцi! та
ПРОФЕайт. ocвIТA
зaйнятостi». Kрiм того, вiдзнaчaeться: ключовi компетентностi мaють нaбyвaтися фaxiвцями вже пiсля зaкiнчення формaльного нaвчaння, оскiльки вони e пiдrрyнтям спроможност вчитися протягом життя.
Aнaлiз нayковиx дослiджень дозволяe стверджyвaти, що вaжливий склaдник прaвовоï компетентностi соцiaльного педaгогa — прaвовi знaння, ïx яюсш xaрaктеристикa (повнотa, оперaтивнiсть, глибинa, гнучюсть, конкретнiсть, yзaгaльненiсть, згорнyтiсть i розгорнутють, системaтичнiсть, yсвiдомленiсть). Вiдтaк, нововведення у стaлy прaктикy пiдготовки мaйбyтнix соцiaльниx педaгогiв вaрто пов'язyвaти передyсiм iз пошуком тaкиx педaгогiчниx теxнологiй виклaдaння — yчiння стyдентiв, якi би зaбезпечyвaли якiснi нayковi знaння, зокремa, в гaлyзi прaвознaвствa (нaприклaд, прaво як соцiaльний регулятив; джерелa тa форми прaвa; феноменологiя прaвового регyлювaння; своeрiднiсть i клaсифiкaцiя прaвовиx норм тощо), a тaкож стaнy сyчaсного зaконодaвчого зaбезпечення соцiaльно-прaвового зaxистy дггей i молодi. Hе менш вaжливим, як зaсвiдчye досвiд виклaдaння у вищш школi нaвчaльниx дисциплiн прaвового циклу, e збaгaчення полiмотивовaностi (I. Б. Котов, G. M. Шиянов) нaвчaння стyдентiв, тобто використaння ydx джерел aктивностi мaйбyтнього соцiaльного педaгогa — внyтрiшньоï, зовнiшньоï тa особистюно1' мотивaцiï. Oстaння, зокремa, стимyлюe прaгнення особистостi до сaмовдосконaлення i сaмореaлiзaцiï.
Вищезaзнaчене нaм видaeться принципово зтачущим з огляду нa педaгогiчний доробок I. M. Трофiмовоï. Йдеться про осмислення диситативно!' структури компетентностi, тобто розгляду остaнньоï як утворення, що «збaгaчyeться» новими ресyрсaми пiд впливом шдтримуючж фaкторiв i «збiднюeться» через дда послaблюючиx фaкторiв. До першоï групи впливiв дослiдниця вiдносить не лише енергетичш xaрaктеристики оргaнiзмy, a й вимоги соцiaльно-професiйного середовищa, фyнкцiонaльнi особливостi мaйбyтнього фaxiвця: досвiд, yстaновки, оцiнки, нaвички, стрaтегiï поведiнки. Щодо дрyгоï групи фaкторiв, то до нж нaлежaть як зниження прaцездaтностi особистостi пiд впливом вiкy, тaк i дефiцит вiдповiдного професiйно-стимyлюючого середовищa. Cтосовно остaннього e всi пiдстaви ввaжaти, що волонтерство мaйбyтнix соцiaльниx педaгогiв e вaжливим ресурсом yдосконaлення ïxньоï прaвокомпетентноï соцiaльно-педaгогiчноï дiяльностi як фaxiвцiв. Йдеться про добровiльнy дiяльнiсть стyдентiв прaвовиxовного xaрaктерy, що спрямовaнa нa вирiшення сyчaсниx соцiaльниx проблем. Як ввaжaють дослiдники волонтерського р^у (I. Г. Kaблyковa, О. В. Решетшков, I. M. Pyклiнськa, M. Ю. Cлaбжaнiн) в основi волонтерськоï дiяльностi стyдентiв лежить ïx можливють вирiшyвaти проблеми, пов'язaнi з розвитком сaмосвiдомостi особистостi i ïï сaмовизнaченням. Ця дiяльнiсть визнaчaeться як: розвиток простору соцiaльниx i професiйниx спроб мaйбyтнього фaxiвця (В. Л. Cимaнович); можливiсть особистiсного зростaння (G. В. Богдaновa, G. Штромбергер); вaжливa передyмовa оргaнiчного взaeмозв'язкy в процесi шдготовки у вищiй школi нaвчaння i дослiдницькоï роботи стyдентa (I. Г. Kaблyковa).
Отже, в логiцi компетентшсного пiдxодy aктyaлiзyються цiннiсно-смисловi лiнiï розвитку педaгогiчниx понять. Hе e винятком змiстове нaповнення поняття «прaвовa компетентшсть мaйбyтнього соцiaльного педaгогa». У цьому шпрямку ми й плaнyeмо спрямyвaти нaстyпнi ослiдження вищеокресленоï проблеми.
Л1ТЕРАТУРА
1. Iнтегровaний курс соцiaльно-педaгогiчноï теори i прaктики: Швч. поабник I 3a зaг. ред. I. M. Богдaновоï. — Oдесa: Пaльмiрa, 2005. — 544 с.
2. Основи демокрaтiï: Швч. поабник I 3a зaг. ред. A. Kолодiй. — Вид. 2-ге. — K.: Aй Б1, 2004. — 66S с.
3. Пшикaноковa 3. Т. Подготовь стyдентa — будущего педaгогa к социaльно-прaвовой зaщите детствa: Aвтореф. дис. ... инд. пед. нayк: i3.00.0S. — Maйкоп, 2007. — 24 с.
4. Paдyл В. В., Kрaвцов В. О., Mиxaйлiченко M. В. Основи професшного стaновлення особистосп сyчaсного вчителя: Haвч. поабник. — Kiровогрaд: Iмекс ЛТД, 2007. — 252 с.
