Посилання на статтю_
Медведева О.М. Поняття ефективнocтi документа в у^авлЫн пpoцеcами/ О.М. Медведева// Упpавлiння пpoектами та poзвитoк виpoбництва: Зб.наyк.пp. -Луганск: вид-во СНУ iм. В.Даля, 2004. - № 1(9). - C.80-87._
УДК 001.4:65.012.32
О.М. Медведева
ПОНЯТТЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ДОКУМЕНТА В УПРАВЛ1НН1 ПРОЦЕСАМИ
Уточнене поняття документа, його ефекти в yпpавлiнcькиx пpoцеcаx. На цм пщстэд уточнене поняття ефективност документа, IT ocнoвний фиг^м, cиcтема фактopiв. pmc. 4, дж. 25.
Ключoвi cлoва: документ, пpoцеc, yпpавлiння, iнфopмацiя, кoмyнiкацiя, ефект, ефективнють, ефективнicть документа.
Е.М. Медведева
ПОНЯТИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ДОКУМЕНТА В УПРАВЛЕНИИ ПРОЦЕССАМИ
Уточнено понятие документа, его эффекты в пpoцеccаx yпpавления. На этой остове уточнено понятие эффективнocти документа, ее остовной кpитеpий, cиcтема фактopoв. Ри^ 4, иcт. 25.
Y.M. Medvedeva
DOCUMENT EFFECTIVENESS IN PROCESS MANAGEMENT
The "document" definition and its effects in management processes are specified. The "document effectiveness" definition is made more precise on the base of information obtained. The main criterion and the system of factors are established.
Постановка проблеми та ïï зв'язок з практичними завданнями.
Незважаючи на те, що останшми poками в УфаМ зб^ьшуют^я об'еми cеpтифiкацiï ^стем якооп на вщповщнють мiжнаpoдним cтандаpтами ISO 9000 [1], дocвiд ïx впpевадження на деякиx пiдпpиeмcтваx Укpаïни cвiдчить пpo icнyвання пpеблеми pеальнеï кеpиcтi документаци як iнcтpyмента пiдвищення yпpавлiння якютю. Викpиваeтьcя великий pезбiг мiж pеальним ефектом декyментiв та петенцiйним, закладеним в ниx yпpавлiнcьким завданням. Це означае, що, пе-пеpше, документ не виконуе (чи погано виконуе) комушкацшну фyнкцiю та, пo-дpyге, погано стимулюе pеципieнта (кеpoванoгo) до виконання означено!' дм. Hаcлiдкoм цього е зниження ефективнооп cиcтеми якocтi та ^стеми yпpавлiння пiдпpиeмcтвoм в цiлoмy.
Анал'з останнiх досл'джень з проблеми та невирiшенi частини проблеми. Аналiз cyчаcниx визначень документа cвiдчить пpo ïx багатозначнють, яка пoяcнюeтьcя великою ктькютю пiдxoдiв до вивчення cyтнocтi документа piзними науковими диcциплiнами [2]. Ця poзбiжнicть закpiплена й на piвнi деpжавниx cтандаpтiв i закoнiв Уфаши [3-9]. Hайвагoмiшi здобутки у досижены феномена документа дocягнyтi Г.М. Швецовою-Водкою, яка запpoпoнyвала загальнoтеopетичне фyнкцioнальне визначення документа [10]. Але вщмшне його тpактyвання в piзниx наyкoвиx диcциплiнаx,
"Упpавлiння пpеектами та pезвитек виpoбництва", 2004, № 1(9)
1
проаналiзоване нею, на наш погляд, свщчить про недостатньо загальний piBeHb визначення чи деяк його недолiки.
Серед юнуючих концепцiй документа щильне мюце посiдаe комунiкацiйна, чи, iнформацiйна. Зокрема Ю.Столяров, А.В. Соколов та ^i дослщжують документ як засiб комушкаци [11, 12]. В межах цього пщходу видiляeться окремо етап сприйняття документа як вщображення матерiального в щеальному. Оскiльки комунiкацiйний та управлшський процеси поeднанi, доцiльно доповнити дослщження документа з позицiй кiбернетики як теори управлiння. До того ж, очевидною е необхiднiсть розглядання сприйняття документа з позицш психологи.
Завдання cmammi полягае в тому, щоб на основi системного розгляду документа та особливостей його функцюнування: позбавити неоднозначност його розумшня, визначити роль та ефект його в управлшш, на цш пiдставi сформувати поняття ефективност документа в управлiннi процесами, IT критери та фактори.
Основна частина дослiдження. В управлшш проектами поняття „процес" займае одне з ключових мюць. Такi ознаки проекту, як тимчасовють та наявнiсть мети, характеризують його саме як процес, тобто серш дiй чи операцш, орiентованих на цiлеспрямований рух до очкуваного результату [13]. До реч^ й управлiння як таке являе собою процес як сукупнють дш на об'ект, спрямованих на пщтримку чи покращення його функцiонування для досягнення задано! мети [14].
Управлшня проекту мае штеграцшну природу i постае множиною взаемопов'язаних процесiв по компонентах [15]. Кожен процес можна описати в його термшах: вхщш дат, методи та засобi, результати (рис. 1).
Рис. 1. Описання окремого процесу [15]
З цього рисунку видно, що саме документ (документована одиниця) е штегруючим елементом, який пов'язуе результати одного процесу з вхщними даними наступного. Таким чином, на перший погляд, здаеться доцтьним говорити про штеграцшний та управлшськ ефекти документу, що пщвищуе актуальнiсть проблеми його ефективностi в управлшш процесами. Але при бтьш пщставному аналiзi привертае увагу неоднозначнють самого поняття „документ", а також його ефективностк
Слiд зазначити, що термш „документ" використовуеться в багатьох галузях знань та е об'ектом дослщження багатьох наукових дисциплш, головною з яких е теоретичне документознавство. Майже кожна з них мае свш пщхщ до визначення документа, залежно вщ того, як саме критери беруться за основу: його призначення, форма, споаб запису та вщтворення шформаци тощо.
Аналiз найсучасшших визначень документа свiдчить про те, що наявна деф^^я i приклади не завжди дорiвнюють одне одному. Поеднуе 1х розумiння документа як сукупностi двох складових: шформаци та матерiального носiя. Але
2
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
розбiжнiсть полягае в тому, що на перше мюце у дефiнiцiях змютовний наголос робиться чи на шформацш, чи на матерiальний носiй.
Аналiз еволюцп поняття „документ" показуе, що юторично все починалось з наукового опрацювання тексту, його семантики та побудови. Поширеними були „джерелознавчий" напрям використання документ, аналiз i критика текспв, iсторико-фiлологiчнi дослiдження. Зовнiшня форма, носш довгий час не привертали уваги дослщниш. В середнi вки постала потреб в бiльш ч™й регламентаци оформлення документiв як таких, що регулювали взаемини членiв сусптьства у сферi володiння матерiальним и людськими ресурсами. Тобто, наголос робився на правовш складовiй документу [16].
По мiрi накопичення знань про закономiрностi утворення документiв в рiзних галузях людськоТ дiяльностi, а також з появою нових типiв матерiальних носив в документознавствi стало домшувати позначення документа як матерiального об'екта з зафiксованою на ньому шформа^ею для передачi тТ в час i просторi з метою збер^ання та суспiльного користування. Рiзновидом дано! редакци поняття е замiна словосполучення „матерiальний об'ект" на „матерiальний носш", „носш", „спе^альний матерiал" [16]. 1снуе точка зору, що в останнш час вiдбуваеться перемiщення смислового навантаження з матерiальноТ складово! на шформацшну [17,18].
Отже, за результатами еволюцшного аналiзу поняття „документ" маемо зробити висновки:
- спостер^аеться, так би мовити, криза поняття, що, в свою чергу, свщчить про некоректнють самого пщходу до формування дефшщп;
- неточнiсть визначення базового поняття як загального, так i спе^ального документознавства спричиняе неточностi похiдних термов та погрiшностi у створеннi та експлуатаци документного ресурсу взагалi.
З позицш системного пiдходу та загального розумшня системи [19], зовсiм незрозумто, чому визначення документа подаеться через один з його елемен^в (шформацш чи носiй), а не через 1х сукупнiсть. Навпаки принципам системного пiдxоду порушуеться розумiння системи як цшюносп. До того ж, порушуеться загальновизнане в науцi правило: бтьш розповсюдженими та логiчно сильними вважаються визначення через найближчий рiд та видовi вiдмiнностi. Тобто, мовою системного пщходу, по-перше, слiд визначити систему, на рiвень вищу вiд документу, а вже по-друге розглядати особливост структурних елементiв та мету документу як системи.
Звертаючись до поняття „шформафя", також спостерiгаемо неоднозначнiсть дефшщп [14,19,20]. Але один з загальновизнаних пунктiв - iнформацiя виявляеться щеальною категорiею. Тодi постають такi питання:
- Яким чином в систему поеднуються елементи протилежноТ природи (щеальне та матерiальне) i чим тодi вважати документ - матерiальним чи щеальним об'ектом?
- Яку систему вважати на рiвень вищою, родовою?
- Як структурнi елементи будуть складати систему документа? I з якою метою юнуе ця система? Та багато шших, що виходять за рамки цiеТ статтi.
1нформа^я - одне з виxiдниx понять мбернетики, яка дае вичерпнi вщповд на цi питання. Iнформацiя розумiеться тут як змiст сигналiв, що надходять до кiбернетичноТ системи з оточуючого середовища, який може бути (рашше чи тзыше) використаний системою для цтей управлiння [14]. Це визначення пiдкреслюе такi основнi риси шформаци:
- поняття шформаци мае сенс лише у зв'язку з поняттям управлшня;
- iнформацiйнi процеси мають мюце лише в юбернетичних системах, як здiйснюють функци цтеспрямованого управлiння.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
3
1нформа^я реалiзуеться лише в результатi взаемоди двох систем - джерела та юбернетичного приймача шформаци. Процеси в проектах здшснюють люди i в якост джерела та приймача шформаци будемо розглядати людину, отже реалiзуеться не будь-яка, а соцiальна шформа^я [14].
Згiдно загальнiй схемi передачi шформаци (рис.2) повiдомлення попередньо потрiбно перетворити на сигнал, вид якого придатний для пересування каналом зв'язку. Вид сигналу може в^знятися, але сигнал - це завжди щось матерiальне, оскiльки лише матерiальний об'ект може пересуватись у просторi. Сигнал е результатом кодування - перетворення повщомлення на код, тобто сукупнють символiв, вiдображуючи повiдомлення, що передаеться. ЛЫею зв'язку сигнал розповсюджуеться до приймача, в якому вщбуваеться декодування -зворотне перетворення сигналу на вид, придатний для сприйняття одержувачем повщомлення. Передавач, л^я та одержувач в сукупност створюють канал зв'язку. При передаванн лiнiею зв'язку завжди мае мюце послаблення сигналiв (згасання), 1х викривлення, а також до них додаються помiхи вщ iнших джерел [14].
Канал зв'язку Г ^ >
Кодування ЛЫя зв'язку Декодування
Рис. 2. Схема передач! шформаци (пов1домлення) каналом зв'язку [14]
З приведено! схеми випливають там висновки:
- 1нформа^я як щеальна категорiя не пересуваеться у просторi (часi) -пересуваеться сигнал.
- Сигнал - завжди матерiальний об'ект.
- Сигнал як результат кодування - це сукупнють символiв, яка лише потенцшно вмщуе повщомлення.
- Для того, щоб повщомлення вщтворилось у одержувача, сигнал повинен бути розкодований. Якщо одержувач з якихось причин не може розкодувати сигнал - шформа^я не вщтворюеться.
- Розкодоване та вщтворене повщомлення з низки причини може не дорiвнювати первюному повщомленню.
Таким чином, незважаючи на те, що словосполучення „передача шформаци" широко вживаеться й у побуп, й в науц^ воно е досить умовним, про що слщ пам'ятати, особливо фахiвцям дисциплш документально-комушкацшного циклу. Нагадаемо, що вони подтяються на двi групи. Дисциплши першо! групи вивчають переважно динамЫн'1 документи, тобто що виконують основну соцiальну функцiю, заради яко! були створенi. Дисциплiни друго! - статичн документи, тобто, що перестали виконувати цю функцш i дослiджуються вже як юторичн пам'ятки.
4
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
В сxемi управлшня процес iнформацiйноТ взаемоди включае такi етапи: формування повщомлення та кодування його в сигнал керуючим, пересування сигналу в просторi 0 чаа), декодування та вщновлення повiдомлення керованим (рис.3).
Згiдно закону документацшного супроводу соцiальниx комунiкацiй
Канал зв'язку
Г ^
Кодування Л^я зв'язку Декодування
Рис. 3. Схема шформацшноУ взаемоди в управл1нн1
Ю.Столярова [11] документ в данш сxемi е саме сигналом, а отже сукупнютю знакiв, що мають певне значення, закршлених на матерiальному носи для пересування у просторi (чаа). Пщ час кодування вiдбуваеться психологiчний когнтивний процес за схемою: шформа^я - значення - знак. Пщ час декодування когштивний процес на початковому етап доповнюеться сприйманням, а полм подовжуеться процесом розумiння по вщтворенню шформаци за зворотною схемою: знак - значення - сенс.
В структурi взаемоди документа з Керованим документ являе собою, так би мовити, iмпульс для „запуску" когштивного процесу, результатом якого буде повщомлення У2. В цьому i полягае його основний ефект. Для керуючого дуже важливо, щоб повщомлення У2 максимально змютовно дорiвнювало повщомленню У1. Це е умовою здшснення iнтеграцiйного ефекту (розумiння керуючого керованим) та управлшського ефекту (стимулювання керованого виконати певну дш, про яку йдеться у повщомленш) вiдповiдно до програми управлшня, але вже не документа, а саме шформаци.
Таким чином, на загальному рiвнi документ являе собою матерiальний прообраз ¡нформаци. Це означае, що:
- родовою системою по вщношенню до нього е саме шформа^я;
- документ може бути лише потенцшним и джерелом для рецитента;
- документ як система складаеться лише з двох елеменлв - системи знаш та ноая, якi взаемодiють через методи, способи та засоби фксування знамв на носiТ;
- метою документа е не передача шформаци, а „запуск" когштивного процесу рецишента по вщтворенню первюного повщомлення.
Саме з цих позицш слiд формувати поняття „ефективнють документа". Перш за все, важливо уточнити i узгодити поняття „ефект", „ефективнють", „ефективнють документа".
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
5
Ефект в загальному випадку являе дiевiсть певного явища (фактора) в нових умовах (об'ектах, ситуа^ях), прояв його ново! якост чи констатацш якюно нового явища. В соцiоекономiчних системах ефект характеризуе можливють здiйснення рiзних заходiв, результативних вiдносно цiлей управлшня. Пщ ефективнiстю маемо розумiти кшькюно визначений вплив нового на результати функцiонування систем, в яких воно використовуеться. 1ншими словами, ефективнiсть - це ктькюна оцiнка ефекту в конкретних умовах [21].
Пщ час взаемоди документу з керованим вщбуваеться единий процес -психолопчний когштивний. Детальний аналiз його етапiв [20] дозволяе стверджувати, що попередшм результатом впливу документу буде певний емоцшний стан рецишента, а вже по™ повiдомлення V2, тобто його шформацшний стан (маемо на увазi, що шформацшний обсяг реципiента збiльшуеться на повщомлення V2). Таким чином, документ мае майже одночасш психолопчний (а саме емоцшний) та шформацшний ефекти, можна назвати його емоцШночнформацшним.
З поняттям ефективносл документу спостер^аються деяк складностк
1. Найбтьш вагоме значення поняття здобуло в економiцi, й, вщображаючи вiдношення результату до витрат(Р/В) (в вартiсних чи натуральних показниках) показуе, за рахунок чого досягаються дан результати та як можливо покращити використання наявних ресурсiв.
Але для процесу управлшня бтьш важливою е соцiальна ефективнiсть, якiй пщлягають економiчнi фактори ефективностi управлiння. Ii особливими поняттями е „цтьова" ефективнють як вiдношення результатiв до мети дiяльностi (Р/М), та „потребнюна" ефективнють як вщношення результатiв до потреб (Р/П) [22]. Тодi формуеться штегральний критерiй ефективностi як синтез елементарних понять: Е=(Р/М)(Р/П)(Р/В) [22].
2. Теоретично можливо визначити результати впливу документа (емоцшний стан рецишента та повщомлення, що вщтворилось). Але в реальних умовах замiряти ц показники виявляеться неможливим. Непрямими показниками вважаються кiнцевi результати дiй керованого, на основi впливу вщновлено! ним шформаци.
3. Якщо можливо дати ктькюну оцшку результатам дiй керованого, актуальностi набувае показник економiчноl ефективностi. До того ж, по-перше, якiсний документ вимагае якюних ресурсiв, що призводить до зростання його вартосл, по-друге, iнодi вартiсть зусиль на придбання та/чи захист само! шформаци може бути досить високою. З ц1е! точки зору:
Ед=(Р/М) • (Р/П) • (Р/В),
де М - змiст повiдомлення V1;
П - заохочення керованого виконати дш Х1 на основi повiдомлення V1;
Р - результат ди керованого Х2;
В - витрати на шформацш та створення документа.
Отже, бтьш ефективною буде робота документа, що при м^мальних витратах на його створення призводить до максимального задоволення управлшсько! потреби керуючого - це е основний критерш ефективносп документа як засобу управлшня.
Для пщвищення ефективносп документа важливо встановити IT фактори. Зважаючи на прямi результати впливу документа, виявляеться, що процес його взаемоди з рецишентом визначаеться системою со^альних, психiчних та фiзiологiчних факторiв (рис. 4).
6
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
В когштивних процесах i дiяльностi людини дещо попереджальну, а отже, i визначальну роль в^фграють емоцiТ [23], причому перевага вщдаеться позитивним емо^ям [23,24]. Крiм того, активнiсть людини опосередковуеться щеею свободи [25]. Отже, за основы фактори ефективност документа правомiрно прийняти:
- вплив на емоцшний позитивний стан реципiента (емоци, що виникли, вiдповiдають середньому чи високому позитивному стану, н в якому разi не погiршують Тх; емоцiТ, що виникли, пiдвищують невисокий позитивний стан);
- вплив на вщчуття свободи (враження можливост вибору; враження про
Рис. 4. Фактори ефективност1 документа
те, що потреба подальшоТ дм саме так, а не шакше, iснувала у рецишента ще до одержання даноТ шформаци, самостiйнiсть i незалежнiсть у прийнятт рiшень й у дiяx).
Результатом штеграци цих двох факторiв е вщчуття власноТ гiдностi особистостi, що е дуже важливим пiд час подальшоТ дiяльностi й життедiяльностi взагалк
Емоцiйнiсть е складовою реактивностi (темпераменту), а вщчуття свободи -активност (характеру) людини. Таким чином, видтеш нами два основних фактори ефективност документу безпосередньо корелюють з системою психо-фiзичниx параметрiв особистостi, яку складають темперамент, характер, спрямованють та здiбностi [25]. Означена система факторiв корелюе з параметрами документа як об'екта сприйняття, а саме фiзичними параметрами документа як зовшшнього подразнювача та семантичними (вщповщнютю тезаурусiв).
Таким чином, виявляеться можливим створити теоретичн моделi умов ефективноТ взаемодiТ документа з рецишентом, якi будуть найближчими до ТТ прогнозованих очiкувань, iншими словами - теоретичнi моделi документу. Пщставним матерiалом для цього будуть дат псиxодiагностики особистостi (реципiента). Звюно, це мае сенс, коли вщомий конкретний реципiент чи навiть Тх група. Документ для невщомого рецишента буде мати сво! особливостi, орiентованi на загальнi закономiрностi Тх взаемодп.
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
7
Зважаючи на юнуючу серед психолопв думку про те, що властивосп нервово! системи роблять деякi форми поведшки людини лише бiльш ймовiрними [25], та величезну складнють факторiв, опосередковуючих цю залежнють, впевнено прогнозувати поведшку людини за параметрами типологи майже неможливо. На наш погляд, в такий ситуаци доречно загальну теоретичну модель документу пред'явити для оцшки i корегування самому реципiенту, щоб у подальшому створювати для нього подiбнi моделi.
Висновки та перспективи. Уточнене поняття документа дозволяе визначити його роль в управлшських процесах як iмпульсу когштивного процесу рецишента, що в свою чергу е основою штеграцшного та управлшського ефеклв шформаци.
На цiй пiдставi уточнене поняття ефективносп документа, основний ТТ критерiй, а також система факторiв, що е базою подальшо'Т розробки математично! моделi документа для оцшки його ефективносп та якостi, Тх пiдвищення, програмного пакету для розробки та пщтримки документаци з урахуванням факторiв ефективностi та якостi документу. Л1ТЕРАТУРА
1. Придн1провський рег1он: сертиф1кац1я систем менеджменту якост1 на пщприемствах. Маматов В.П., Маматова Т.В., Яншевський О.Е. Стандартизац1я, сертиф1кац1я, як1сть. - 2001. - №2. - С.38-41.
2. Медведева О.М. Концепцп документа в середовищ1 управл1ння проектами // Управлшня проектами та розвиток виробництва. Зб1рник наукових праць. - 2003. -№1. - С. 46.
3. Закон УкраТни „Про 1нформац1ю" №2567 вщ 20.10.92 // В1домост1 Верховно! Ради Укратни. - 1992. - №48.
4. Закон УкраТни „Про Нацюнальний арх1вний фонд и арх1вн1 установи" в1д 13.12.2001 (з1 зм1нами) // В1сник Верховно! Ради УкраТни. - 2002. - №11.
5. ДСТУ 2732-94. Дтоводство й арх1вна справа. Термши та визначення. - Чинний вщ 1995-07-01. - К.: Держстандарт УкраТни, 1994. - 53 с.
6. ДСТУ 2737-94. Записування i вщтворення 1нформац1Т. Терм1ни та визначення. -Чинний вщ 1995-07-01. - К.: Держстандарт Укратни, 1994. - 10 с.
7. ДСТУ 2395-04. 1нформа^я та документа^я. Обстеження документа, встановлення його предмета та вiдбiр термов для iндексування. Основнi вимоги. - Чинний вщ 199501-01. - К.: Держстандарт УкраТни. 1994. - 10 с.
8. ДСТУ 2392-94. 1нформа^я та документа^я. Базовi поняття. Термши та визначення. -Чинний вщ 1995-01-01. - К.: Держстандарт Укратни, 1994. - 53 с.
9. ISO/FDIS 9000:2000.
10. Швецова-Водка Г.М. Документ i книга в системi со^альних комункацш / Рiвненський державний гуманiтарний унiверситет. - Рiвне, 2001. - С. 69-101.
11. Столяров Ю.Н. Документный ресурс: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Изд-во Либерея, 2001. - 152 с.
12. Соколов А.В. Информационный поход к документной коммуникации: Учеб. пособие. -Л.: ЛГИК, 1988. - 85 с.
13. Словник-довщник з питань управлшня проектами / Бушуев С.Д. УкраТнська асо^а^я управлшня проектами. - К.:. Видавничий дiм „Деловая Украина", 2001. - С. 315.
14. Крайзмер Л.П. Кибернетика. - М.: Экономика, 1977. - С. 196.
15. Керiвництво з питань проектного менеджменту. - К.: УКРНЕТ, 1999. - С. 29-38.
16. Кулешiв С.1. Документознавство: lсторiя. Теоретичн основи: Монографiя. - К., 2000.
17. Копылов В.А. Информация как объект правового регулирования // НТИ. Серия 1. Организация и методика информационной работы. - М.: ВИНИТИ, 1996. - №8. - С. 2.
18. Костомаров М.Н. «Многоликий ЯНУС» - документ в системе информационного менеджмента // Делопроизводство. - 1998. - №1. - С. 22-23.
19. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П. Введение в системный анализ: Учеб. пособие для вузов. - М.: Высшая школа, 1989. - 378 с.
20. Антонов А.В. Информация: восприятие и понимание. - К.: Наукова думка, 1988. -184с.
8
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
21. Радченко Я. Об экономической оценке эффективности управленческих решений // Экономические науки. - 1991. - №7-8. - С. 44.
22. Информация и управление. Философско-методологические аспекты. - М.: Наука, 1985. - С. 12-27.
23. Когнитивная психология: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕРСЭ, 2002. - С. 333-345.
24. Хомская Е.Д., Батова Н.Я. Мозг и эмоции (нейропсихологическое исследование). - М.: Изд-во МГУ, 1992. - С. 6-21.
25. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности. - Псков, 1994. - С.17-26, 123-129.
Стаття надмшла до редакцп 20.03.2004 р.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
9