CC BY
43
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 331.45:34 (77) У. П. Бек
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри цивiльного права та процесу
ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦ1
© Бек У. П., 2015
Дослiджуються особливостi правового регулювання юридичноТ вiдповiдальностi за порушення законодавства з охорони пращ, що е одним з основних iнститутiв трудового законодавства. Дослщжуються концептуальнi пiдходи щодо розумшня i трактування термiна "юридична вщповщальшсть" у рiзних його проявах. Наголошуеться, що воно може розглядатися як в сощальному, так i в юридичному аспектах.
Особливу увагу звернуто на дослщження юридичноТ вiдповiдальностi у сфер1 забезпечення безпечних умов працi, як правовоТ категорн. Зроблено висновок, що ТТ необхiдно розглядати як обов'язок правопорушника перенести передбаченi законом невигщш, негативнi наслiдки своеТ дн чи бездiяльностi.
Ключовi слова: юридична вiдповiдальнiсть, охорона прац1, право на належш, безпечнi та здоровi умови пращ, трудоправова вщповщальшсть, трудове правопорушення.
У. П. Бек
ПОНЯТИЕ ЮРИДИЧЕСКОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА НАРУШЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ОБ ОХРАНЕ ТРУДА
Исследуются особенности правового регулирования юридической ответственности за нарушение законодательства по охране труда, которое является одним из основных институтов трудового законодательства. Исследуются концептуальные подходы к пониманию и трактовке термина "юридическая ответственность" в различных его проявлениях. Отмечается, что оно может рассматриваться как в социальном, так и в юридическом аспектах.
Особое внимание посвящено анализу юридической ответственности в сфере обеспечения безопасных условий труда, как правовой категории. Сделан вывод, что её необходимо рассматривать, как обязанность правонарушителя перенести предусмотренные законом невыгодные, негативные последствия своего действия или бездействия.
Ключевые слова: юридическая ответственность, охрана труда, право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, трудоправовая ответственность, трудовое правонарушение.
U. Р. Bek
THE NOTION OF LEGAL LIABILITY FOR BREACH LABOR LEGISLATION
The article deals with the peculiarities of legal regulation of legal liability for violation of legislation on health, which is one of the main institutions of labor legislation. We study in particular conceptual approaches to understanding and interpretation of the term "legal liability" in its various manifestations. It is noted that it can be seen as a social as well as legal aspects.
Particular attention is devoted to the research of legal responsibility in ensuring safe working conditions, as a legal category. It was concluded that it must be regarded as a duty required by law to transfer the offender unfavorable negative consequences of their actions or omissions.
Key words: legal liability, labor, the right to proper, safe and healthy working conditions, trudopravova responsibility, labor violations.
Постановка проблеми. В умовах переходу Укра!ни до нових економiчних вщносин в ycix сферах державного i суспшьного життя, полгтично! i культурно! дiяльностi, у процес реалiзащ! громадянами сво!х прав i виконання ними сво!х обов'язюв найважливше значення мае правильне, добросовюне i ефективне виконання державними органами, громадськими оргашзащями, об'еднаннями та посадовими особами !хшх функцш, а також ушма громадянами покладених на них обов'язюв, гарантом виконання яких i е юридична вгдповгдалънгстъ.
Стан дослщження. Свого часу щею проблемою займались С. А. Голощапов, С. А. 1ванов, О. I. Процевський, С. Б. Хохлов. Сьогодш особливосп юридично! вщповщальносп у сферi забезпечення безпечних i здорових умов пращ належать до кола штереив таких укра!нських науковщв, як Л. О. Амелiчева, Н. Д. Гетьманцева, П. О. 1зу!т, З. Я. Козак, I. I. Шамшина та ш.
Мета роботи - визначити особливосп поняття юридично! вщповщальносп за порушення норм з охорони пращ та виробити рекомендащ! щодо вдосконалення правового регулювання вщповщних суспшьних вщносин.
Для з'ясування окресленог мети важливим е виконання багатъох завданъ, а саме: охарактеризувати законодавство, що закршлюе мехашзми юридично! вщповщальносп за порушення законодавства про охорону пращ; проанатзувати елементи трудоправового правопорушення у сферi професшно! безпеки; окреслити пщстави та умови застосування заходiв за порушення у сферi безпеки працi у межах трудового права.
Проблеми юридично! вщповщальносп як в загальнотеоретичному, так i в галузевому аспект неодноразово поставали предметом наукових дослщжень. Але, незважаючи на це, едино! думки з цього питання не юнуе.
Причиною тако! багатомаштносп думок науковщв, як вщзначають М. В. Лушникова i А. М. Лушников, "е галузева орiентованiсть дослiдникiв, недосконалiсть термшологи i прагнення до авторсько! оригшальносп" [11, с. 153]. У зв'язку з цим П. Р. Стависький рекомендував акцентувати увагу на тому, "... що об'еднуе авторiв i може допомогти у створенш найзагальшшого пщходу, значно зменшити кiлькiсть висновюв, якi заперечують одне одного"[12, с. 7]. Без визначення загальних пiдходiв до поняття юридично! вiдповiдальностi неможливо розглянути галузеву вщповщальнють (зокрема, i трудову).
Вiдповiдальнiсть - це складне i багатосторонне поняття. Великий енциклопедичний юридичний словник за редакщею Ю. С. Шемчушенка визначае юридичну вщповщальнють, як вид сощально! вiдповiдальностi, сутнють яко! полягае у застосyваннi до правопорушниюв (фiзичних та юридичних ошб), передбачених законодавством санкцiй, що забезпечуються у примусовому порядку державою [7, с. 105].
На переконання А. М. Лушникова i М. В. Лушниково!, юридична вщповщальшсть може розглядатися у двох аспектах: сощолопчному i конкретно-правовому [11, с. 156]. Сощолопчний аспект реалiзуeться через широкий сощально-фшософський аналiз основ, суп i функцiй юридично! вiдповiдальностi. У цьому аспект вона повинна розглядатися як рiзновид сощально! вiдповiдальностi, як необхщний засiб узгодження i упорядкування дш соцiальних суб'eктiв у конкретних юторичних умовах.
Натомiсть конкретно-правовий аспект складасться з двох елементiв: системного i логiчного. Системна складова характеризусться визначенням загальних ознак, характерних для ушх видiв юридично! вiдповiдальностi, з одного боку, i конкретних особливостей кожного виду юридично вщповщальносп зокрема, - з шшого. Логiчна складова реалiзуeться через розмежування поняття юридично! вщповщальносп зi схожими, але не тотожними правовими поняттями, такими як державний примус, мiра юридично! вщповщальносп, мiра захисту [11, с. 158].
Як вже зазначалося, поняття "юридична вщповщальшсть" науковщ трактують по-рiзному. Так, вона визначасться як санкцiя норми права (О. С. Йоффе [9, с. 39]); реалiзацiя, застосування санкцп (М. С. Строгович [13, с. 72]); поеднане з державним осудом застосування до правопорушника заходiв державного примусу особистого, майнового чи оргашзацшного характеру (С. С. Алексеев [2, с. 115]); регламентоваш нормами права суспшьш вщносини мiж державою в особi !! спецiальних органiв i правопорушником (С. С. Белiнський [4, с. 21]).
Юридична вщповщальшсть тюно пов'язана з державним примусом i тому багато науковщв визначають !!, як засiб державного примусу. Тако! точки зору дотримуються, зокрема, С. С. Алексеев, С. М. Братусь, В. Г. Малов, М. С. Мале!н, С. О. Кленов та ш. На переконання П. Р. Стависького, таке твердження е справедливим, оскшьки будь-яка санкщя правово! норми передбачае застосування заходiв примусу, а юридична вщповщальшсть е формою реалiзацi! санкцп правово! норми [12, с. 95].
Натомють Н. М. Хуторян вважае, що з цим важко погодитись. По-перше, переконуе науковець, не уи засоби державного примусу е юридичною вщповщальнютю, по-друге, не завжди санкщя правово! норми передбачае застосування засобiв примусу. Наприклад, санкцп матерiально! вщповщальносп можуть бути реалiзованi добровшьно (пращвник сам добровiльно вiдшкодував заподiяну шкоду) [18, с. 45-46].
Але е науковщ (О. С. Йоффе, М. Д. Шаргородський), як наполягають, що за добровшьного вiдшкодування немае вщповщальносп. Як видаеться, щ твердження певною мiрою необrрунтованi, оскiльки порушник все рiвно терпить негативнi наслщки. Пiд час добровiльного вiдшкодування матерiально! шкоди працiвник зазнае негативних наслщюв - витрачае сво! кошти на покриття шкоди. Тому вважаемо, що пщ час добровiльного вiдшкодування настае вщповщальшсть, оскшьки правопорушник зазнав для себе негативних наслщюв особистого чи майнового характеру, але державний примус тут вщсутнш, бо вщшкодування здшснювалось не пщ впливом державного тиску, а з власно! iнiцiативи, добровшьно.
Розглядаючи сшввщношення добровiльно! та примусово! форм реалiзацi! юридично! вiдповiдальностi, П. Р. Стависький вважае, що добровшьне чи примусове вщшкодування, тобто сам порядок його виплати, шяк не змшюе характеру i сутi матерiально! вiдповiдальностi у трудовому правi, яка полягае у виплат винною особою вщшкодування заподiяно! шкоди [12, с. 110].
Хоча юридична вщповщальшсть тюно пов'язана з державним примусом, не зовшм правильно ототожнювати щ поняття.
Незважаючи на рiзноманiтнi погляди, бшьшють сучасних дослщниюв пiдтримують позицiю, згщно з якою державний примус i юридична вiдповiдальнiсть спiввiдносяться мiж собою, як окремi частини. Певнi заходи державного примусу (покладення обов'язюв без згоди шшо! сторони) можуть застосовуватися не тшьки за вчинене правопорушення, а й у деяких шших випадках. Державний примус - це державно-авторитарний вплив вщповщних державних оргашв i посадових ошб на поведiнку людей. Вш мае рiзнi форми, якi можуть бути i не пов'язанi з юридичною вщповщальнютю за правопорушення (наприклад, примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходiв чи ре^зицш) [16, с. 243-248].
Багато aBTopiB визначають юридичну вiдповiдальнiсть, як передбачений нормативно-правовими приписами обов'язок правопорушника зазнати негативних наслiдкiв за вчинення правопорушення.
Зокрема, С. С. Алексеев, О. Т. Барабаш, С. О. Кленов, М. С. Малеш, В. Г. Малов, М. Шевченко та ш. вважали, що вщповщальнють як негативний наслщок правопорушення може виражатись тшьки у виглядi додаткового обов'язку понести втрати особистого чи майнового характеру. Причому обов'язок понести втрати мае новий додатковий характер порiвняно з рашше виконуваними i порушеними обов'язками [2, с. 215].
1ншу концепщю сформували I. С. Самощенко, Л. О. Сироватська, М. Х. Фарукшин та ш. Спшьним для цих двох концепцш е те, що вони визначають юридичну вщповщальнють через обов'язок. Але на вщмшу вщ перших, представники друго! концепцiï вважають, що юридична вiдповiдальнiсть - це виконання вже юнуючого обов'язку на основi державного чи прирiвняного до нього примусу [15, с. 155].
Можна погодитися iз П. Р. Ставиським, що найвдалшим i таким, що об'еднуе погляди науковщв, е трактування юридичноï вщповщальносп як обов'язку правопорушника перетертти передбаченi законом невигiднi, негативнi наслщки своеï дiï чи бездiяльностi [12, с. 184]. Таке трактування включае як необхщнють вiдповiдати за своï дiï, так i необхiднiсть перетертти вказаш втрати.
Юридична вiдповiдальнiсть здшснюеться у межах правовiдносин мiж суб'ектом, який порушив приписи правово1' норми, з одного боку, i державою в особi ïï органiв чи шших органiзацiй (наприклад, роботодавця), що уповноважеш визначити стосовно порушника мiру вiдповiдальностi, - з iншого. Тому вказана вщповщальнють гарантуеться дiяльнiстю компетентних оргашв iз застосування санкцiй правових норм, яка здшснюеться у межах юридично1' процедури. Остання забезпечуе об'ективнють, всебiчнiсть розгляду справи про юридичну вщповщальнють суб'екта правопорушення i одночасно гарантуе йому право на захист вщ моменту притягнення до вщповщальносп до ïï завершального етапу (реалiзацiï). Отже, норми права, яю мютять склад правопорушення, е правовою основою для реалiзацiï юридичноï вiдповiдальностi. Правопорушення характеризуеться сукупнютю ознак (елементiв), яю утворюють його юридичний склад (суб'ект, об'ект, суб'ективна сторона, об'ективна сторона) [10, с. 145].
На думку Л. О. Сироватсько].', з якою можна щлком погодитися, юридична вщповщальнють завжди виступае у тому чи шшому вигляд^ Якщо правопорушник притягаеться до вщповщальносп, то вш несе не юридичну вщповщальнють "загалом", а кримшальну чи цивiльну або будь-який шший рiзновид цiеï вiдповiдальностi. До того ж у межах кожноï з них можуть бути окремi пщвиди, наявнiсть яких визначаеться характером санкщй чи iншими сталими ознаками [14, с. 14]. Законодавство Украши, зокрема закон Украши "Про охорону пращ", передбачае дисциплшарну, матерiальну, адмшютративну та кримiнальну вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про охорону пращ.
Враховуючи наведене, а також той факт, що правовщносини у сферi охорони пращ у свош бшьшосп регулюються нормами трудового права, охарактеризуемо насамперед трудоправову вщповщальнють за порушення законодавства у зазначенш сфер1
Необхщно зауважити, що саме треба розумгги тд "трудоправовою вiдповiдальнiстю" у цьому дослщженш, адже в науцi трудового права юнують рiзнi пiдходи до галузевоï належностi юридичноï вiдповiдальностi за трудовим правом. Так, для В. С. Венедиктова "трудова юридична вщповщальнють" е единим комплексним шститутом, в межах якого об'еднуються не лише суто трудоправовi засоби вщповщальносп, а й адмшютративш, кримшальш. У цьому науковець не вбачае шчого особливого: трудовi вщносини регулюються нормами тiльки трудового права, а ï^ охорона може забезпечуватись i нормами шших галузей права [8, с. 170-171]. Однак, як справедливо зауважуе Н. М. Хуторян, адмшютративне правопорушення чи злочин у сферi пращ -це не трудове правопорушення i не трудова юридична вщповщальнють, що за ними наступае [18, с. 114-115].
На нашу думку, твердження В. С. Венедиктова сприяе стиранню вщмшностей мiж рiзновидами юридично! вiдповiдальностi за галузевою належнiстю, що може ускладнити процес регулювання певних охоронних вiдносин, зокрема, у сферi охорони працi.
Пщ трудоправовою вiдповiдальнiстю Г. Угрюмова розумie обов'язок суб'екта трудових правовiдносин вщповюти за вчинене ним трудове правопорушення [17, с. 79]. На ïï думку, трудоправова вщповщальшсть застосовусться на пiдставi трудового правопорушення, що може поеднувати як дисциплiнарний проступок, так i майнове правопорушення.
У контекст цього дослiдження нагадаемо усталене теоретичне положення у правовш науцi про те, що загальною i единою пщставою юридичноï вiдповiдальностi е правопорушення [1, с. 188]. А оскшьки сутнють самого правопорушення складаеться iз багатьох елементв, то i трудоправова вщповщальшсть за порушення законодавства у сферi охорони працi настае за наявносп складу правопорушення (суб'ект, об'ект правопорушення, об'ективна та суб'ективна сторони, останш мютять багато елементiв).
У складi трудового правопорушення суб'ектами-правопорушниками законодавства у сферi охорони працi виступають, як правило, керiвники, iншi посадовi (службовi) особи, якi мають двоякий правовий статус (з одного боку, вони е пращвниками, а, з шшого, - особами, яким делеговаш певш повноваження роботодавця на управлшня персоналом). Нерщко i сам пращвник своïм безвiдповiдальним ставленням до технологiчноï дисциплiни порушуе вимоги законодавства в сферi забезпечення безпеки працi. Тим самим вш не дбае, ш про особисту безпеку, нi про безпеку оточуючих його людей, таких самих пращвниюв, як i вш.
До того ж законодавство у сферi охорони працi передбачае пщстави та порядок застосування заходiв трудоправово1' вiдповiдальностi (зокрема, матерiальноï, згiдно зi ст.ст. 173, 2371 чинного КЗпП Украши) також до роботодавця. З таким висновком погоджуються не уш сучасш вченi у галузi трудового права. Так, С. Дрiжчана вважае, що з прийняттям закону Украши "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вщ нещасного випадку на виробнищв та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатносп", матерiальну вiдповiдальнiсть за заподiяння шкоди працiвниковi ушкодженням здоров'я пщ час виконання ним трудових обов'язюв вже несе не роботодавець, а страховик (Фонд сощального страхування вщ нещасних випадкiв на виробнищв та професiйних захворювань).
На нашу думку, правильшше було б зауважити, що роботодавець зобов'язаний вщшкодувати шкоду, заподiяну при вищезазначених обставинах, тшьки у тiй ïï частинi, в якш вона не вiдшкодовуеться страховиком [18, с. 240]. Адже вщомо, що за ст. 34 закону Украши "Про загальнообов'язкове державне сощальне страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробнищи та професшним захворюванням, що спричинили втрату працездатносп", встановлюються певнi обмеження щодо розмiру деяких грошових сум страхових виплат, що спрямовуються страховиком на вщшкодування заподiяноï потерпшому шкоди. Важливо зауважити ще один аргумент сьогодення з приводу того, що роботодавець несе трудоправову (зокрема, матерiальну) вщповщальшсть перед пращвниками-постраждалими на виробнищш. Так, на практищ суди розглядають численш позовш заяви працiвникiв, якi позиваються до свого роботодавця на пiдставi ст.ст. 173, 2371 КЗпП Украïни з метою вщшкодувати моральну шкоду та стягнути недоотримане вщшкодування шкоди, що було призначене або неправильно нараховане роботодавцем до створення Фонду сощального страхування вщ нещасних випадюв на виробнищв та професшних захворювань.
Розглянемо ще один, не менш важливий елемент складу трудового правопорушення у сферi забезпечення безпеки пращ, - об'ект. Родовим об'ектом посягання з боку суб'екпв-правопорушниюв законодавства у сферi охорони пращ виступають трудовi вщносини щодо забезпечення безпеки пращ працюючих. Видовим об'ектом такого посягання у кожному конкретному випадку е: а) здоров'я, життя та працездатнють працюючоï людини; б) об'екти виробничого середовища (виробничi споруди, обладнання, машини, мехашзми тощо); в) нормативш приписи щодо забезпечення безпеки пращ (стандарти системи безпеки пращ, вимоги безпеки тощо).
Трудоправова вщповщальнють, зокрема за порушення законодавства у сферi охорони працi, може настати лише за наявносп суб'ективно! сторони - вини правопорушника (керiвника чи посадово! (службово!) особи чи роботодавця^зично! особи), яка традицiйно "означае усвiдомлення особою неприпустимостi (протиправностi) свое! поведшки i викликаних нею результата" [3, с. 234]. Розглядаючи проблемне теоретичне питання щодо вини роботодавця як юридично! особи, перед пращвником, потрiбно зауважити, що бiльшiсть учених трактують вину пiдприемства, як вину тих пращвниюв, якi формують його волю. При цьому зазначимо, що в науковш лiтературi з трудового права, на вщмшу вiд кримшального права, пiд час розгляду форм вини (умислу та необережносп) умисел подшяеться на два види (прямий i непрямий), а необережнiсть такого подшу не знайшла. Щодо форми вини суб'екпв порушення законодавства у сферi охорони працi, то здебшьшого зазначенi правопорушення ними вчиняються у формi необережностi.
Потрiбно зауважити, що деяю обставини виключають вину особи, дп яко! безпосередньо спричинили шкоду здоров'ю постраждалому на виробництвi, i здаються порушенням нею вимог безпеки пращ. Серед таких обставин можна зазначити недбалють самого потерпшого на виробницга, порушення ним правил техшки безпеки, неналежна органiзацiя безпечного ведення робгг посадовими особами з боку роботодавця тощо. Так, на нашу думку, не можна визнати винними дп водiя крана, який розпочав пщйом бетонних плит на поверх будiвництва й смертельно травмував пращвника з попередньо! змiни, який спав на бущвельному майданчику, грубо порушуючи дисциплiну працi та правила безпеки робгг на будiвництвi. Зауважимо, що винним у зазначеному нещасному випадку на виробнищи е не тшьки сам постраждалий на виробництвi. Частка вини припадае й на пращвниюв, вщповщальних за органiзацiю роботи попередньо! робочо! змiни, якi не прослщкували за тим, у якому сташ знаходяться працюючi на будiвництвi, чи уш вони пiсля закiнчення змши покинули будiвельний майданчик. До того ж видаеться доречним ухвалити спещальний порядок звiльнення керiвникiв та окремих категорш посадових (службових) осiб за п. 1 ст. 41 Кодексу закошв про працю Укра!ни, який би визначав перелш порушень трудових обов'язюв для розiрвання трудового договору за щею пiдставою. Серед таких випадюв пропонуеться передусiм передбачити звшьнення за порушення законодавства у сферi забезпечення права кожного на безпечш i здоровi умови працi, що призвели до тяжких наслщюв (групового чи смертельного нещасного випадку на виробницга, масового отруення, аварi!, катастрофи тощо).
Загальновщомо, що об'ективна сторона трудового правопорушення передбачае неправомiрне дiяння (протиправну поведiнку чи бездiяльнiсть) суб'екта, шкiдливi наслiдки, а також причинно-наслiдковий зв'язок мiж протиправною поведшкою правопорушника та шкiдливими наслiдками, що настали. Неправомiрнiсть дiяння у сферi забезпечення безпечних i здорових умов пращ проявляеться у невиконанш трудових обов'язюв i порушеннi вимог законодавства пращвником чи роботодавцем у зазначенш сфер^ якi нерiдко призводять до "невиконання трудових завдань, порушення належного процесу пращ, а за певних умов i до спричинення майново! шкоди" [5, с. 30].
Шкщливий наслiдок як складовий елемент об'ективно! сторони трудового правопорушення законодавства у сферi охорони працi виступае одним iз найважливiших критерi!в визначення рiзновиду трудоправово! вiдповiдальностi. Якщо працiвник сво!ми протиправними дiяннями у зазначенiй сферi порушуе встановлений на пiдприемствi внутршнш трудовий розпорядок, вiдбуваеться дисциплiнарна вщповщальнють. Якщо шкiдливi наслiдки виражаються у завданш майново! шкоди iншiй сторош трудового договору, застосовуються заходи матерiально!' вiдповiдальностi. У межах матерiально! вщповщальносп трудового права, зазначае Н. М. Хуторян, передбачена можливють вiдшкодування роботодавцем морально! шкоди пращвнику.
Розглядаючи питання щодо причинно-наслщкового зв'язку мiж шкодою та дiями (бездiяльнiстю) суб'екта трудоправово! вщповщальносп, зокрема, за порушення законодавства у сферi права працiвника на безпеку пращ, варто зауважити, що в теорп права виокремлюють причинно-необхщний i причинно-випадковий зв'язок. Бiльшiсть правознавщв, з позицiею яких погоджуеться i автор цiе! публiкацi!, вважають, що вщповщальнють наступае тшьки тод^ коли
протиправний наслщок випливае з дiяння, що здшснюеться суб'ектом правопорушення. За випадковi наслiдки людсько! поведiнки вiдповiдальностi бути не повинно.
М. С. Брайнш, С. А. Квелщзе ще за радянських чашв зауважували, що встановлення причинно-наслщкового зв'язку мiж шкодою та дiями (бездiяльнiстю) суб'екта правопорушення правил техшки безпеки дуже складне. Вони вбачали, що безпосередньою причиною виробничо! травми працюючих переважно виступае дiя техшчних чинникiв, яка не мае правового значення. Однак !! треба обов'язково у кожному випадку травмування людей дослщжувати, щоб потiм встановити оргашзацшш упущення, що призвели до травмування, а саме - порушення певних правил безпеки пращ [6, с. 158].
Щцсумовуючи, можна стверджувати, що позитивна вщповщальшсть не може тдмшяти юридичну вщповщальшсть. Вона належить до моральних категорш, а тому ефективного захисту можна досягти лише завдяки негативнш юридичнш вщповщальносп. Тому юридичну вщповщальшсть за порушення норм з охорони пращ необхщно розглядати як обов'язок правопорушника перенести передбачеш законом невигщш, негативш наслщки свое! дп чи бездiяльностi. Вона завжди проявляеться в одному з таких видiв: кримiнальнiй, адмiнiстративнiй, цивiльнiй або трудоправовш вiдповiдальностi.
1. Алексеев С. С. Общая теория права / под ред. С. С. Алексеева. - М. : Юрид. лит., 1982. -Т. 2. - 488 с. 2. Алексеев С. С. Проблемы теории права: в 2-х т. - Свердловск: Изд-во Свердловського унивеситета, 1972. - Т. 1 - 396 с. 3. Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М., Перевалов В. Д. Теория государства и права: учеб. для студ. выс. уч. завед. / под ред. В. М. Корельского,
B. Д. Перевалова. - М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА. - М 1998. - 525 с. 4. Белинский С. С. Материальная ответственность рабочих и служащих. - К.; Донецк, 1984 - 121 с. 5. Борисов В. И. Ответственность за нарушение правил техники безопасности на производстве / В. И. Борисов. -К.: Вища щк., 1984. - С. 30. 6. Брайнин М. С., Квелидзе С. А. Уголовно-правовая охрана безопасности труда в СССР. - М., 1977. 7. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН Украгни Ю. С. Шемшученка. - К., 2007. - С. 105. 8. Венедиктов В. С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / В. С. Венедиктов. - Х. : Консум, 1996. -
C. 170-171. 9. Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право. - 1972. - № 9. - С. 39. 10. Луць Л. А. Загальна теор1я держави 7 права: навч.-метод. поаб. (за кредитно-модульною системою). - К.: Ат1ка, 2008. - Ст. 355. 11. Лушникова М. В., Лушников А. М. Очерки теории трудового права. - СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2006. - С. 153. 13. 12. Стависский П. Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. - Киев-Одесса, 1982. - С. 7. 13. Строгович М. С. Сущность юридической ответственности //Советское государство и право. - 1979. - № 5. - С. 72. 14. Сыроватская Л. А. Ответственность по трудовому праву: автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.05 /Л. А. Сыроватская //Московский юридический ин-т. -М., 1991. - С. 14. 15. Сыроватская Л. А. Трудовое право: учеб. - М.: Высш. шк., 1995. - 255 с. 16. Теор1я держави 7 права: навч. поаб. / А. М. КолодШ, В. В. Копейчтов, С. Л. Лисенко та т.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейч1кова. -К., 2002. - С. 243-248. 17. Угрюмова Г. И. Загальна характеристика дисциплинарно! в1дпов1дальност1 7 дисципл1нарного проступку за украгнським трудовим правом / Г. И. Угрюмова // Право Украгни. - 2005. - № 5. - С. 79. 18. Хуторян Н. М. Теоретичм проблеми матер1ально! в1дпов1дальност1 сторт трудових правов1дносин: монограф1я. - К.: 1нститут держави 7 права 1мен1 В. М. Корецького НАН Украгни, 2002. - С. 114-115.
