CC BY
113Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1. С.230-235.
РАЗДЕЛ 9. ПРЕССОВАЯ ЖУРНАЛИСТИКА: УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
УДК 070:81.246.2(05)
Полггичний портрет як рiзновид нарису в сучаснш украшськш газет
Варич М. В.
Ки/вський нац'юнальний унверситет культури / мистецтв, м. Кив, Украна
У статт1 досл1джуються тенденцп та перспективи розвитку такого худож-ньо-публ1цистичного жанру як нарис. Зокрема, два його р1зновиди: пол1тичний портрет / портрет пол1тика. В робот1 також вивчаються головм складов1 портрету полШика. Пояснюеться, як його створити максимально ефективним та впливовим.
Ключовi слова: нарис, полтики, пол1тичний портрет, штрихи до портрету, ефективмсть.
Постановка проблеми. Наразi портретний нарис заполонюе все бшьшу кшькють украшських газет - вщ районних до всеукра!нських. Щоправда, вш суттево в^^з-нясться вщ портретного нарису радянських чашв i все бшьше уподiбнюеться до популярного в Сврош жанру - портрету. Типовий европейський портрет на читачiв дивиться з таких популярних украшських газет з високими тиражами, як «День», «Укра!на молода», «Газета по-укра1нськи». Впм, недоцшьно викреслювати портретний нарис з сучасно! украшсько! журналiстики, бо в ньому е свш нацiональний колорит. Однак, звюно, сучаснi рiзновиди нарису (полiтичний портрет та сощальний портрет) мають взяти лише деяю запозичення вiд радянсько! журналютики, адже вона була надто защеолопзована, що позначалося й на нарись
Так сталося, що в СРСР нарис розкв^нув найяскравiше, оскiльки зпдно з щео-логiею парти, якою керувалася тодiшня преса, суспiльству потрiбно було багато па-фосних i геро!чних образiв. Дарма, що часто риси !хнього характеру були надумаш, а подвиги перебiльшенi. Саме це сприяло активнiй появi на шпальтах бiльшостi радянських видань портрета людей пращ - доярок, механiзаторiв, машишспв, багато-дiтних матерiв i т. д. Зауважу, що i цiкавий для нас полiтичний портрет також юнував у вказаний перюд. Втiм, вiн мало чим вiдрiзнявся вiд портрету соцiального.
Анал1з останмх досл1джень з проблематики роботи. Нарису в цшому як жанру та портретному нарису, зокрема, прищляли чимало уваги радянсью дослщники журналютики, що цшком виправдано, бо саме в цей перюд жанр зазнав найбшьшого розкв^у. Зокрема, його дослщжували А. Аграновський, М. Подолян, А. Москаленко. Так, публщист А. Аграновський наголошував: «Письменник завжди «придумуе» свого героя незалежно вiд того живий цей герой чи вигаданий. Якщо завтра десять талановитих лiтераторiв вiзьмуться писати про одну i ту ж людину ... все одно у них вийде десять рiзних портретiв» [5, с. 8].
Серед сучасних украшських дослiдникiв нарис потрапив в поле зору науковщв О. Глушка, М. Вороново!, I. Михайлина, В. Здоровеги, В. Шкляра, А. Чiчановського. Втiм, вказанi науковцi не вдавалися у сво!х працях до детального аналiзу саме пол> тичного портрету втизнянш пресi, а згадували його лише побiжно.
Чималу увагу придшили портретним нарисам А. Чiчановський та В. Шкляр. Зо-крема, вони розрiзняють портрет полiтика (описуеться внутршнш свiт людини, св> тогляд) та пол^ичний портрет, в якому людська iндивiдуальнiсть поступаеться мю-цем пол^ичному еству особистостi [6].
В свою чергу журналютикознавець В. Здоровега у книзi «Теорiя i методика жур-налютсько! творчостЬ> зазначае: «Увага мас-медiа зосередилася насамперед на по-л^ичних портретах насамперед iсторичного характеру. Жодний етап розвитку жур-налiстики не супроводжувався такою зливою друкованих ... наришв про iсторичних дiячiв вщ Троцького i Cталiна до Махана i Бери, Грушевського до Шухевича, до гене-ралiв Франко, Манергейма до Петлюри та митрополита Слшого» [2, с. 245].
Втiм, з 2004 року ситуащя в ЗМ1 дещо змiнилася, а саме: портрети сучасних по-лiтикiв наздогнали, а в певш перiоди (полiтичнi кампани) i переважили за кiлькiстю портрети «неживих полiтикiв».
Мета. Дослiдити пол^ичш портрети та портрети полiтикiв та штрихи до пол^ич-них портре^в у сучасних друкованих украшських мас-медiа.
Завдання. 1. Проаналiзувати тенденци розвитку полггичного портрету у впчизня-них ЗМ1. 2. Спрогнозувати подальшу долю пол^ичного портрету та портрету поль тика у пресi. 3. З'ясувати причини, як призвели до бурхливого розвитку пол^ичного портрету як жанру у вггчизняних ЗМ1.
Об'ектом даного до^дження е портрети пол^июв та полггичш портрети та штрихи до портре^в у сучаснiй украшськш пресь
Предметом - загальнi тенденци розвитку полггичного портрету в сучасних украшських газетах.
Актуальшсть обрано! теми обумовлена тим, що в останш десятилiгтя у суспшь-ствi суттево зрiс iнтерес до жанру портретного нарису в цшому, i до пол^ичного портрету зокрема. Активiзацiя такого защкавлення навколо портретiв полiтикiв пояс-нюеться загальною заполiтизованiстю суспiльства, безперервним напруженим про-тистоянням мiж владою та опозицiею та тим, що це непоганий шанс для пращвниюв мас-медiа на цьому фонi зробити кар'еру пол^ичного журналiста. Полiтичний портрет, у тому формап, який ми зус^чаемо в сьогоднiшнiй преш, явище вiдносно нове i малодослщжене для укра1нсько1 журналiстики. Адже сучасний пол^ик суттево вщ-рiзняегься вщ полiтика часiв СРСР, вiдповiдно i портрет його iнший. Зауважимо, що европейсью журналiсти не видiляють такого жанру як портретний нарис пол^ика взагалг За загальними характеристиками найбшьш подiбним до нашого портретного нарису е 1хнш Портрет. Втiм, вважаемо, що нам доцiльно зберегти власний своерщ-ний жанр, як щось виключно стильне та самобутне .
Якщо ми говоримо про пол^ичний портрет, то варто враховувати, що це один з найзаангажовашших жанрiв журналiстики. I це стосуеться не лише журналютики укра1нсько1. Нiхто не пише полiтичнi портрети задля змалювання долi щкаво! людини, як це бувае з митцями, науковими гешями, мандрiвниками, фiлософами. До того ж, якщо ми простежимо тенденщю появи полгшчних портретiв у перюдищ, то помiтимо, як зростае !х кiлькiсть за 9-6 мiсяцiв до виборчо! кампани i як рiзко падае одразу пiсля виборiв. Пол^ичний портрет здебiльшого явище обмежене в чаш i про-сторi. Вш цiкавий лише виборцям певно! краши в певний нетривалий перiод. Це не художня книга, хоча в портрет використовують художнi прийоми. I лише зрщка полiтичний портрет може перерости в книгу про пол^ика, як це сталося, скаж1мо, iз книгою Р. Лози «Невиконане замовлення».
Для прикладу, у 1999 рощ починаючи з вересня, себто напередодш президентских виборiв (31 жовтня), популярний тижневик «ПЖ» щономера вмiщував пол> тичний портрет котрогось iз кандидатiв в президента, чого не було на його шпальтах рашше.
Цшаво, що напередодш виборiв полiтизуються навiть зовсiм «не полгшчш» ви-дання, а мистецью, лiтературнi, екологiчнi газети. Варто враховувати, що навпъ якщо журналiст спробуе подати образ полiтика в шшш iпостасi, як це сталося в номерi вiд 24 травня 2012 року у статп про О. Турчиновi «Свобода i творчiсть - синошми» в «Лiтературнiй Укра1ш», у нього навряд чи щось вийде [4, с. 8].
I ось чому. По-перше, полпик сам врешт все зведе до полники, бо навпъ коли говорить про мистецтво чи еколопю, розглядае !х лише як трамплiн для здобуття посади. По-друге, украшське суспiльство настiльки заполпизоване, що як читач, так i журналiст цiкавляться полiтикою значно бшьше, анiж будь-якою iншою галуззю, хоча можуть самi собi в цьому не зiзнаватися.
До полiтичного портрету мщно прикрiпилась характеристика замовного. В^^з-няе !х лише авторство замовника. Замовляють портрети: а) самi головш геро! портрету; б) полгшчш парти, сили та громадськi оргашзаци; в) конкуренти та противники певного полпика. У перших двох випадках ми маемо справу з бшим шаром, у другом - з найпршим проявом кольору шару - чорним. Вим, замовний портрет вщ конкурента може бути i не вщверто чорним, що одразу насторожить читача, а мати рiзнi вщтшки сiрого. В останньому випадку конкурента не поливають брудом i не звинувачують у всiх ^хах суспiльства, а лише детально вибирають найнепривабли-вiшi сторiнки з його бюграфи i подають !х систематизовано. Натомють на позитивнi вчинки полника свiдомо закривають очi, буцiмто !х i не було. В сiрому пiарi читач не знаходить категоричносп ^конкретно! вiдповiдi на питання «Чи варто за цього полпика голосувати , чи ш?». Иого мета - пошяти сумнiви, зародити зерно недовiри. Полiтичний портрет з використанням сiрого пiару, як правило, використовуе баналь-нi фрази i штампи, на зразок «але обирати вам», «думайте сами», «факти скажуть самi за себе» i т. д. ^рий полiтичний портрет, як правило, спрямований в першу чергу на електорат, який не визначився та вагаеться, i мае на мет вщлякати, а не привабити. Однак, одноразовий матерiал такого спрямування не буде ефективним. В даному випадку дiевiсть залежить вiд кшькосп появи подiбних матерiалiв до того ж в абсолютно рiзних за тематикою матерiалах. Зауважу, що шрий пiар не шокуе, як чорний, але дiе за принципом «Вода камшь точить».
Журналiст, котрий працюе у жанрi полiтичного портрету, перетворюеться на сво-ерiдного iмiджмейкера певного полiтика. Чи вдасться йому створити привабливий образ, залежить вщ кшькох складових:
1. Публiцистичного таланту журналюта, його умiння створювати образи, переро-бляти сухi факти з бюграфи в жив^ яскравi привабливi картини, умiння розшукати в автобюграфи епiзод, який розкрие полiтика як Людину i викличе емоцiю. Для цього у журналютищ е цший арсенал засобiв. Проте в украшськш журналютищ це пере-важно емощя спiвчугтя за те, що з людиною повелися несправедливо.
Хоча значно ефектившшими е емоци гордостi та поваги за вчинок людини, що часто використовують на захода Скажiмо, умшня визнати свою поразку i привiта-ти конкурента, не звинувачуючи його, а отже умiння тримати удар. Саме така позитивна характеристика була присутня у полпичних портретах 2012 лiдерiв iнших краш, зокрема Н. Саркозi, Д. Медведева; умшня виявляти свою силу у витримщ та толерантностi, що постшно демонструють пiд час полiтичних дебатв на телеканалах кандидати в президента США, володшня iноземними мовами, вмшня керувати вертольотом, вiдмiнна спортивна форма (що демонстрували росшсью канали напередодш виборiв В. Путша на другий термiн).
2. Психолопчно! сумiсностi журналiста та полiтика. Бувають випадки, що жур-налiст професюнал i вправно володiе пером, однак, не спроможнш розговорити по-л^ика, знайти спiльнi точки дотику. В його присутност полiтик закриваеться, на-пружуеться, не наважуеться бути щирим. Проблема може бути як в пол^ику, так i в журналютовь Тодi доцiльно спробувати змiнити мюце зустрiч, тон розмови, або журналюта.
3. Обiзнаностi обох сторiн з тим, що турбуе суспшьство в даний момент. В портретному нарис журналют мае максимально вгадати, що цiкавитиме аудиторiю саме в день виходу друком нарису. А тут вже потрiбнi аналiтичний склад мислення, шту-1щя та удача.
В кожному раз^ як журналюту, так i полiтику варто пам'ятати, що полггичний портрет - це сшвпраця i ефективнiсть ще1 сшвпращ залежить вiд дуже багатьох фак-торiв. Але портрет безперечно буде справляти бiльше емоцiйне враження на читача, якщо автор безпосередньо спшкуватиметься з пол^иком сам-на-сам, а не в присут-ностi прес-секретаря, якщо це спшкування вiдбуватиметься не в робочому кабшет!, а скаж1мо, вдома, в улюбленш кав'ярнi, тренажерному залi i т. д.
Досить складно в газетнш журналiстицi передати рух, вимову, реакщю на питан-ня пол^ичного лiдера. Але вiдсутнiсть руху створюе вiдчугтя статичностi та напру-ги. До того ж у бшьшють електорату в процесi спостереження за рухом та вимовою людини виникають певнi асощацп - сильний чи слабкий лщер, щирий чи ш. Саме тому в ток-шоу Елен Дедженерес на американському каналi NBS ведуча раптом за-пропонувала дружинi Б. Обами вiджатися вщ полу, на що дружина пол^ика охоче погодилася. Втiм, не вш украшсью полiтики мають внутрiшне вщчуття свободи i можуть з легкютю i без образ сприймати подiбнi пропозици журналiстiв.
Що може зробити журналют в газет^ аби передати рух в газетному пол^ичному портрет? По-перше, це фотокартки. На них лщер не повинен сидiти за столом за паперами. Вш мае рухатися, але не позувати, на обличчi мають бути живi емоцп, а не шар гриму. Такi фотокартки друкують «Газета по-укра1нськи», «Украша молода», журнал «Кра1на». Фото бажано в пол^ичному портретi робити кольоров^ на-вiть якщо решта сторiнок чорно-бiлi. Адже кольорова гама, в яку вдягаеться полгтик, може вже багато розповюти про нього. По-друге, словами описати, як заходить лщер, як сщае, як вщповщае на телефоннi дзвiнки, як реагуе на провокативш питання i т. г
Варто також зважати на таке явище в пол^ичнш портретистщ, як усiлякi штрихи до портрету. З вiзуальноl точки зору читач втомлюеться читати одноманiтний текст, роздшений на рiвну кiлькiсть колонок, та написаний в одному жанрг Саме для цьо-го до провщного жанру додають такi штрихи як: довщка, коментар, шарж. До них вдаються вш без винятку видання Укра1ни. Наприклад, «Довiдка УМ» про Крю^ана Вульфа до матерiалу «Пастор на змiну корупцiонеру» в «Укра1ш молодiй» вiд 21 лютого 2012 року (автор О. Шиманський) [3, с. 2], або «коментар» Зведжета Куруту-мерова до матерiалу «Генерал, що рятував честь украшщв» автора 1горя Сюндукова у «Днi» за 21 лютого 2012 року [1, с. 1].
Проаналiзувавши ринок сучасних ЗМ1 в Укра1ш та свт, ми виокремили наступнi головнi характеристики пол^ичного портрету, якi зрештою створюють ведмежу по-слугу полiтикам i полягають у наступному:
1. Створенш iдеального у всiх ракурсах (а отже, нереального) образу лщера, який школи не помиляеться.
2. Створення максимальное' дистанци мiж журналiстом, котрий пише портрет та героем. На рiвнi шдсвщомост ця дистанцiя вловлювалась читачем i насторожуе та вщлякуе. Мимоволi закрадаеться думка «Так не бувае», втiм, весь мас-медiйний арсенал стверджував протилежне.
3. Улесливий тон розмови з боку журналюта. Читач одразу вловлюе нещирють i здогадусться, що портрет замовний i правди в ньому немае. А як немае правди, то нащо й читати?
4. Свщоме уникнення «слизьких» тем та незручних запитань, присутнють велико! кiлькостi обiцянок та вщсутнють розповiдей полiтика про реальнi справи.
5. Вщповда полiтика на запитання журналiста завчасно пiдготовленi та написаш на папiрцi його прес-службою.
6. Вщсутнють в портретi тако! теми як «полггик i родина». Бодай в кшькох абзацах журналют мае описати родину полiтика i його ставлення до не!. 1накше матерiал вийде неповноцiнний, вiдiрваний вщ життя. В даному випадку вщповщ полiтика не можна зводити до «мае гарну дружину i двох слухняних синiв», адже з дано! фрази ашчогюшько не зрозумiло. Найкраще, якщо полiтик сам охарактеризуе сво!х рiдних нешаблонними фразами.
Зазначу, що дотримуються перелiчених вище вимог переважно журналiсти, яю певною мiрою залежнi вiд полггика, полiтичний портрет якого готують до друку. За-лежнiсть може виявлятися у роботi журналiста в мас-медiа, яке належить певнiй по-ттичнш силi, яка i диктуе вимоги; або в державнш установi (а портрет потрiбно пи-сати про державного дiяча). Ось тут i порушуеться один iз найважливiших принцишв журналiстики - об'ективнiсть.
До досить ефективних методiв все ще може вщнести яскравi постановочнi (на-впь режисерськi) сцени в процесi розмови з полпиком, якi викликають конфлштш ситуаци, бурхливу реакцiю героя, яка спрацьовуе мов струсок i привертае увагу. Хоча таю сцени ефективш лише якщо виписаш досить правдоподiбно i гарно лягають в канву тексту. Для прикладу: дзвшок герою посеред розмови на мобшьний, герой все покидае i посшшае рятувати товариша, дружину, дитину i т. д.
Вщносно новим в сучаснш полiтичнiй портретистцi е таке явище як узагальне-ний портрет певно! полiтичноï сили. Дедалi бiльше iмiджмейкерiв розумiють, що створення образу досконалого та бездоганного лщера, який все вмiе та орiентуеться у вшх сферах буття - мiф, в який мало хто повiрить. Тому полггичний журналют-iмiджмейкер починае працювати над створенням портрету полiтичноï сили. Такий багатоликий образ - такий собi мшс iз науковцiв, бiзнесменiв, митцiв, вiйськових ви-кличе набагато бшьше довiри, анiж один-единий бездоганний кандидат. Адже таким чином складаеться враження, що члени цiеï полiтичноï сили звичайнi люди зi своïми слабостями, але разом вони сила. Цей портрет включае збiрнi образи, вш багатоликий. Втiм, вш мае мати один асоцiативний збiрний образ, чи яскраву складову цього певного образу. Таким чином образом може стати навпь не сучасний полпик, а ха-ризматичний герой з полпичного минулого. Саме цей герой постшно присутнiй на плакатах, його систематично цитують лiдери ново1' партiï. Таке явище досить ефек-тивне, хоча в Украïнi його використовують рщко, бо в даному випадку полпику до-ведеться поступитися власними амбщями, а на це мало хто здатний. Щодо складово1' образу, то нею може стати будь-що: колiр, емблема, значок, вимова, гасло. Головне, щоб вш повторювався у вшх членiв певно1' парти i викликав стшку асоцiацiю. Так вийшло з червоним кольором у комунюив, з помаранчевим у «Нашо1' Украши» та з синьо-бiлим у регюшв.
Висновки. Аналiз найтиражнiшоï украшсько1' перiодики, яка виходила впро-довж останнього десятилггтя, а саме таких видань «Украша молода». «Газета по-украшськи», «День», «Лiтературна Украша», дае змогу зробити висновки, що з кож-ним роком жанр портретного нарису стае все популяршшим в нашш журналютищ. Водночас сучасний портретний нарис в громадсько-полггичних ЗМ1 надто нагадуе европейський портрет, хоча ще i зберпае незначнi риси, притаманш саме нарису. Трансформацiя жанру менш вiдчутна в мистецьких виданнях, зокрема «Лпературнш
Укра!ш» та в регюнальнш npeci, яка ще досi береже традици минулого. Головними тенденщями розвитку соцiального портрету, та портрету пол^ика, зокрема, е: реклама людини, ii iдей, погщщв та переконань; написання портерного нарису у формат «життево! ютори» (жанру популярного на Заход^, де людина постае в оточеннi им'1, друзiв, колег; iлюстрацiя портретного нарису великою кшьюстю фотокарток в русi, в ди, емоцiйних фото.
Бурхливий розвиток портретного нарису як жанру у втизняних ЗМ1 поясню-еться тим, що вш за формою i методом подачi нагадуе художнiй текст, але водночас лишаеться документальним твором. В портретному нарис автор мае змогу максимально наблизити до читача ус вектори штересв — вщ часового до просторового.
Портрет полггика вже мiцно закрiпився у втизнянш пресi i продовжуе набирати популярностi. Особливо вiн перебувае на тку защкавлення напередоднi президент-ських, або парламентських виборiв. Hi штерв'ю, анi репортаж не можуть скласти конкуренщю даному методу подачi шформаци про людину, оскiльки портрет може вмщувати в собi елементи як штерв'ю ,так i репортажу. Але, о^м того, в ньому присутнш авторське бачення людини, автор шби пропускае крiзь себе життя i вчинки полiтика. Менш перспективною виглядае доля портрету пол^ика, оскiльки вш бiльш сухий та стриманий, не надто емоцшний i обмежуеться лише викладом полггичних поглядiв та факпв з бюграфп.
Список лiтератури
1. Генерал, що рятував честь украшщв [Текст] // День. - 2012. - 21 лютого.
2. Здоровега В. Теорiя i методика журналютсько! творчост : [шдруч. - 2-ге вид., перероб. i доповн.] / Здоровега В.Й.- Л. : ПА1С, 2004. - 268 с._
3. Пастор на змшу корупцiонеру [Текст] // Укра!на молода. - 2012. - 21 лютого.
4. Свобода i творчють - синонiми [Текст] // Лггературна Укра!на, 2012. - 17 травня.
5. Узость [Текст] // Лтературна газета, 1961. - 23 травня
6. Чiчановський А., Шкляр В. / Полiтика, преса, влада // А.А. Чiчановський , В.1. Шкляр. - К. : Видавництво «Слов'янський дiалог», 1993. - 162 с.
Варич М.В. Портрет политика как разновидность очерка в современной украинской газете // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 4. Часть 1. - С.230-235.
В статье исследуются тенденции и перспективы развития такого жанра журналистики, как очерк. В частности, рассматриваются два его вида: портрет политика и политический портрет. В работе также указываются главные составляющие портрета политика.
Ключевые слова: очерк, политики, политический портрет, эффективность, детали к портрету.
VarichM. Political portrait as variety of essay is in the modern Ukrainian newspaper
// Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 230-235.
In the article probed tendencies andprospects of development of such genre of journalism as an essay. In particular, examines two his kinds: portrait of politician and political portrait. In process the main component are also specified the portrait of politician.
Key words: essay, politicians, political portrait, efficiency, details to the portrait.
Поступила до редакци 25.09.2012 р.
