CC BY
27
УДК 343.326 В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "ЛьвГвська полггехшка", проф. кафедри кримшального права i процесу,
д-р юрид. наук, проф.
ПОЛ1ТИЧНИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК КРАЙН1Й ЗАХ1Д НАСИЛЬСТВА
© Канщр В. С., 2015
Дослщженно поняття полггичного тероризму, що за своею суттю е сусшльно-полггичним явищем, яке створюе атмосферу тотального страху у населення з метою досягнення певних полiтико-економiчних штереыв. Розкрито особливост цього феномена, проаналiзовано причини його виникнення.
Ключовi слова: тероризм, полггичний тероризм, тотальний страх, полггичний екстремiзм, насильницьк дн, злочинне втручання, масовий геноцид, психолопя тероризму.
В. С. Канцир
ПОЛИТИЧЕСКИЙ ТЕРРОРИЗМ КАК КРАЙНЯЯ МЕРА НАСИЛИЯ
Исследование понятие политического терроризма, что по своей сути есть общественно-политическое явление, которое создает атмосферу тотального страха у населения с целью достижения определенных политико-экономических интересов. Раскрыты особенности этого феномена, проанализированы причины его возникновения.
Ключевые слова: терроризм, политический терроризм, тотальный страх, политический экстремизм, насильственные действия, преступное вмешательство, массовый геноцид, психология терроризма.
V. S. Kantsir
POLITICAL TERRORISM VIOLENCE AS A LAST RESORT
This article is devoted to investigation the subject of terrorism, what is society-political phenomena, that formed the atmosphere of total fear in population with the aim achievement some politic-economical interests. Was been uncovering the peculiarities of this phenomena, was been analyzed causes of its beginnings.
Key words. Terrorism, political terrorism, total fear, political extremism, violence, criminal intervention, popular genocide, psychology of terrorism.
Постановка проблеми. Суть полггичного тероризму полягае у застосуванш крайшх заходiв насильства або загрози таких з метою залякування полгтичних опонентГв, примус владних структур до вщповщних дш або ж вщмови вщ них. ПолГтичний тероризм може проявлятися у шантажГ державних дГячГв, убивствах людей та нанесенш !м тшесних ушкоджень, знищенш рГзномаштних стратепчно важливих та господарських об'екпв (житлових будинюв, адмшютративних бущвель, вшськових об'екпв тощо), захопленш заручниюв, злочинному втручанш у роботу транспортно! артери та шших насильницьких дГях.
АналГз наукових джерел i публшацш свщчить про те, що феномен полгшчного тероризму набувае доволГ науково! защкавленосп серед науковщв, зокрема йому присвятили дослщження таю
вчеш: М. Я. Лазарев (тероризм, як тип полггачно1 поведшки), О. О. Половко (сощально-психологiчнi аспекти полгшчного тероризму), М. П. Требiн (сучасний тероризм), В. Бушанський (критика демократа i полiтичний тероризм), О. М. Бардш (походження i коренi тероризму), А. М. Деменко (феномен тероризму в умовах глобалiзащйноl динамши), О. М. Максимова (ресурсна база тероризму в сучасному свгговому полiтичному процеш), О. П. Дзьобань (полiтичний тероризм i полiтичний екстремiзм) тощо. Кожне з дослщжень певною мiрою дае зрозумше та iстотне наповнення цього феномена. Але, незважаючи на розмаггтя поглядiв, проблема вивчення причин тероризму завжди належатиме до найактуальнiших, оскшьки феномен тероризму, е вiчний.
Мета роботи - розкрити особливосп феномену полггичного тероризму, проаналiзувати причини виникнення його як суспшьно-полггачного явища. Новим е те, що зроблено спробу дослщження феномену полiтичного тероризму у його сутнюному та змiстовому вимiрах на рiвнi сощально-фшософсько1 рефлексп.
У сучасних iсторичних та соцiально-економiчних умовах тероризм, безперечно, став одним iз методiв полгшчно1 боротьби.
На думку вщомого спецiалiста проф. Г. Вардлоу: "... полгшчний тероризм - це застосування або загроза застосування насильства з боку особи або групи ошб, що ддать як на тдтримку, так i проти юнуючо! влади, коли подiбна акцiя спрямована на створення атмосфери крайнього занепокоення ^або створення залякувального впливу на вщповщну групу населення ("мшень"), яка чисельно перевищуе кiлькiсть безпосереднiх жертв (тобто ошб, якi постраждали в терористичнш акцп), з метою примусу ще1 групи пiти на вщповщш поступки полiтичним вимогам, що висуваються терористами" [1, с.16].
Полiтичний тероризм набувае якосп збро1 масового знищення, мае iнтернацiональний характер, тому розгляд понять "екстремiзм", "терор", "вiйна", "насильство" надае можливостi чiткiше зрозумiти яюсш характеристики феномену полiтичного тероризму. У контекст цього явища розумiемо застосування крайнього насильства проти цившьного населення для впливу на органи державно1 влади та управлшня з певною суспшьно-полгшчною метою. Тероризм - це нелептимна форма насильницьких дiй. "Формула терору залишаеться незмiнною: висування вимог (конфлшт) - погрози вдатися до насильства - вщмова - здшснення насильницько1 акцп - страх -неадекватш дп - новi хвилi страху - новi терористичнi акцп" [2, с. 89]. Терор i тероризм нетотожнi феномени суспiльного буття. На нашу думку, сьогоднiшнi реали вимагають комплексного дослiдження та фшософського осмислення особливостей полiтичного тероризму у глобалiзованому суспiльствi. Полiтичний тероризм е багатоаспектним явищем, у функцiонуваннi якого суб'ективно-психологiчний чинник вiдiграе вагому роль. Проте особливого значення вш набуватиме за наявносп передумов, яю мають об'ективний характер (етнiчних, нащональних, територiальних, культурних, релiгiйних суперечностей тощо).
Полгшчний тероризм вiдомий здавна i сучасна його форма - це продовження юторично1 традицil, коли до терору тдходять, як до крайнього засобу досягнення полгшчно1 мети в перюд загострення кризових, конфлiктних ситуацш полiтичного, соцiально-економiчного, етно-релiгiйного чи шшого характеру.
"Необхiднiсть насильства в юторп, - зазначають юристи-мiжнародники I. Блщенко та Н. Жданов, - детермшуеться наявнiстю суперечностей, якi неможливо виршити шляхом компромiсу мiж нолями цих суперечностей: державами, класами або окремими особистостями" [3, с. 39]. Водночас форми i методи використання насильства залежать вщ ступеня штенсивносп суперечностi. Тероризм завжди виступае як крайня форма насильства i е шби "палицею з двома кшцями": з одного боку, до нього вдаються "надшеш владою" особи, а з шшого, - п, хто "прагне влади".
"Той факт, що за своею природою полгшчний тероризм пов'язаний iз боротьбою за владу або до збереження влади, - безсумшвний. Однак лише у визначених умовах така боротьба призводить
до використання збро' терору..." [4, с. 30]. 1снуе вiдповiдна 3aKOHOMipHiCTb, але не невщворотнють звернення до терору як методу боротьби. У пращ I. Блщенко i Н. Жданова "Тероризм i мiжнародне право" зазначасться необхщнють розрiзняти терор iндивiдуальний, терор класу, який веде боротьбу за владу, i терор класу, який перебувае при владц тероризм революцшний i контрреволюцшний [3, с. 31], тобто здебшьшого фактично завжди присутня його сощальна, класова спрямованiсть.
Основним об'ектом полггичного тероризму виступае полггична влада як спосiб i засГб панування одного соцiального прошарку над шшим. На думку проф. С. П. Шубша: "... можливють одних сощальних груп або шдивщв впливати владно на шших випливае з диференщацп усГх людей, яю юнують у цьому суспшьствг на двГ великi групи, одна з яких мае полгтичну владу i внаслщок цього домiнуе, пануе над шшими людьми i групами, а останш, яю позбавленi влади, змушенi тдпорядковуватися першим i виконувати 'х пашвну волю. Одш зацiкавленi в отриманш влади - шшГ мрГють змшити iснуюче становище, досягти перерозподiлу влади" [5, с. 72]. Полгтичний тероризм - це метод боротьби, за допомогою якого ri чи шшГ сили бажають досягти певних результатiв. На нашу думку, влада мае персошфшований, конкретно визначений, фГзичний характер, влада в особГ ïï носив перебувае тд загрозою насильства. Насильство - це адекватний спосГб спшкування з владою. Такi дослщники тероризму, як проф. О. М. Бардш, А. М. Деменко, М. П. Требш, В. В. Остроухов, довели, що концептуальне вивчення насильства i терору у межах морально-свггоглядних парадигм дае змогу глибше зрозумГти емоцшно-психолопчш цш застосування актiв насильства i конкретшше визначити специфiку лопки суб'екта вiдповiдноï дiï. Ми акцентуемо увагу на необхщносп розмежування полгшчного тероризму з шшими формами полгтично мотивованого насильства. Так, екстремiзм являе собою сукупнють рiзноманiтних крайнiх форм полiтичноï боротьби, однiею з яких е тероризм. Поняття „тероризм" е меншим за обсягом, вщповщно е видовим стосовно поняття "екстремiзм". Отже, полгтичний тероризм можна квалiфiкувати як систему використання крайнього насильства чи загрози його застосування для досягнення полгтичних цшей. Проте, як форму полгшчного насильства, можна визначити i терор. Але терор, на нашу думку, - це державш насильницью ди, а тероризм - опозицшш до державних структур акти насильства.
Ми погоджуемось ¡з класифшащею тероризму тих дослщниюв, яю за принципом дихотоми видшяють парнi варiанти терору: революцiйний i контрреволюцiйний, субверсивний i репресивний, фГзичний i духовний, селективний i "слший", провокацiйний i превентивний, вшськовий i кримiнальний, та дослщжують такi види тероризму: полгтичний, нацiоналiстичний, повпряний, мiжнародний, iдеологiчний, етшчний, релiгiйний, iндивiдуальний (одноособовий), державний, нацюналютичний, вшськовий, корисливий, кримiнальний та щеалютичний. Намагаючись упорядкувати юнуючГ класифiкацiï за загальними критерГями, пропонуемо подшяти сучасний тероризм: на два види - мГжнародний та внутршнш, на п'ять титв - сощальний, нацюналютичний, релшйний, "лГвий" та "правий", на кшька форм - полгтичний, кримшальний, шформацшний, психолопчний та ш.
Деяю вчеш ототожнюють полгтичний тероризм i бандитизм. На нашу думку, терористична дГяльнють принципово вщрГзняеться вщ кримшально' злочинносп полгтичним характером, хоча мГж ними i е певна подГбнють, зокрема у тому, що: по-перше, терористи свщомо порушують законнють; по-друге, низка засобГв, що використовуються ними, збГгаються; по-трете, самГ терористи нерщко залучають до сво'х операцш кримшальних злочинщв. За способами впливу на об'ект, полГтичний тероризм доцшьно подшяти на демонстративний та шструментальний. Суб'екти шструментального тероризму прагнуть досягти винятково реальних змш у владних вщносинах шляхом нанесення фГзично' шкоди. Демонстративний тероризм мае на метГ викликати емоцшну реакщю у полгтичних опонентГв, яю е об'ектами терористичних актГв. Оскшьки емоцшна сфера людсько' життедГяльностГ е найдавшшою, одним ¡з аспекпв маншуляци шдивщуальною та масовою свщомостями можна вважати психолопчний тероризм. Необхщно пам'ятати, що феномен символГзацп полгтичних процесГв виникае в умовах формування глобально!' шформацшно' цившзацп. У наш час спостерГгаеться напрямок полгшчного тероризму стосовно народГв, держав,
який здшснюеться добре оргашзованими та техшчно оснащеними корпорацiями державного i мiжнародного характеру. Змiнилась структура полiтичного тероризму, структура влади i тероризму перетинаються на об'ектг Боротьба з полгшчним тероризмом у сучасних умовах повинна полягати у зменшенш його ресуршв. Ресурсами тероризму, на нашу думку, е усi тi засоби, використання яких забезпечуе вплив суб'екта на об'ект тероризму. „Ресурси тероризму можна подшити на два типи: матерiальнi та нематерiальнi. Матерiальнi ресурси: фшансов^ людськi, технiчнi та силовГ' [6, с. 54]. Мiжнародний тероризм перетворився у випдний бiзнес, який мае свш бюджет. Нематерiальнi ресурси тероризму: оргашзацшний, iнформацiйний, психологiчний та щеолопчний. Цi ресурси настiльки взаемопов'язанi, що важко провести чГтку межу мiж ними. Засоби масово1 iнформацiï е важливим чинником у конфронтацп мiж терористами i владою. Терористам необхщна велика аудиторiя, завдяки увазi мас-медiа вiдбуваеться iнформацiйна легiтимiзацiя терористичних оргашзацш. Влада зацiкавлена у тому, щоб засоби масовоï iнформацiï не ставали об'ектом маншуляцп, спрямованоï на досягнення полгшчних цiлей або застосування методiв тероризму. Iдеологiчна платформа терористичних оргашзацш може являти собою сукупнють як ультралiвих, так i ультраправих нацюнал-екстремютських, сепаратистських чи релiгiйних iдейних настанов, що виступають теоретичним обгрунтуванням застосування насильства у рiзнiй формi на нелептимнш основi для досягнення полггичних цiлей. Наукове значення мае дослщження дiяльностi мас-медiа в ролi трансляторiв екстремiзму як iдейноï бази тероризму. Ми вважаемо фашизм i тероризм самостшними формами полгшчного екстремiзму, де тероризм, на вщмшу вщ фашизму, постае як сила, що не мае просторово1', сощально1' або нацюнально-державно1' локалiзацiï.
На нашу думку, доцшьно пiдкреслити, що такi види полгшчного насильства, як масовий геноцид, репреси, фашизм, терор i вiйна, потрГбно розглядати, як самостiйнi форми полгшчного екстремiзму на державному та мiждержавному рГвнях. Обгрунтуванням для тако1' квалiфiкацiï е характер 1'х зв'язку з державою i рiвень власно1' iнституцiоналiзацiï.
Важливе значення для теорiï i сощально1' практики iснування феномену полгшчного тероризму мае розгляд полгшчного екстремГзму, допустимють насильницьких способГв шд час виршення сощальних проблем. Традицшна для нашо1' ментальносп терпимють до насильства, його постшна присутнють у вшх формах суспшьних взаемозв'язюв, особливо в полгшщ, доповнюеться правовим шгшзмом, який дае змогу лептимГзувати свавшля у потрГбному для певних сощальних груп напрямг доводити його до стади беззаконня шд екстремютськими лозунгами. "У наукових колах сьогодш ще недостатньо висвГтлена й опрацьована доволГ актуальна проблема - проблема зв'язку екстремютського свггогляду з терористичною дГяльшстю... Якщо найчаспше полгшчний екстремГзм розумГеться як конкретш цшьовГ Где1', то полгшчний тероризм потрГбно розумгш, як дГяння стосовно досягнення цих щей. Але самГ по собГ щ ще1' не виникають - необхщш суперечносп в сустльсга, у полгшщ, оскшьки далеко не усГ таку щеолопю визнають едино правильною" [7, с. 43].
У свгговш полгшщ зберГгаеться конфлштний потенщал, який генеруеться певними суперечностями: геополгшчними, ресурсними, економГчними, полгшчними, вшськовими. "Протягом уие1' юторп (починаючи з IV-III тис. до н. е.) локальш цившзацп були тюно пов'язаними, культурний i економГчний обмш мГж ними посилювався, дшшовши на початку третього тисячолптя до стади глобалГзацп..." [8, с. 52]. Полгшчний тероризм Гз полгшчного фактора перетворився на закономГршсть функщонування сучасного суспшьства. Застосування найжорстюших форм терору пов'язане з процесами ютотних морально-свггоглядних трансформацш суспшьно1' та шдивщуально1' свщомосп, домшуванням i поширенням хибних теоретичних, щеолопчних та моральних установ. Розвиток християнства поступово сприяв ушкальному синтезовГ суспшьно1' свщомосп, розвитку тако1' духовно1' культури людства, де сощальна дГя шдивща збшьшувалась у межах загально визначено1' Герархп норм i щнностей. На нашу думку, релшйний тип морально-свггоглядно1' парадигми стверджуе непорушшсть Герархп щнностей буття. "З перюду середньовГччя тероризм, особливо полгшчний, зумовлюеться об'ективними i суб'ективними чинниками: юторичною i регюнальною специфшою формування суспшьства i
держави" [9, c. 10]. У цш морально-свггогляднш парадигмГ насильство засуджувалося та визначалося, як прояв зло! волГ у людськш гстои. У марксистськш матерГалГстично-об'ективютськш, морально-свггогляднш парадигмГ заперечуеться вагомють моральних щнностей християнства i обгрунтовуеться моральний принцип виправдання сощального, полгшчного та економГчного насильства, стверджуеться невщворотшсть антагонiзмiв та зiткнення штереив рГзних суспшьних груп, прошаркiв та верств. Мета пролетарiату вбачаеться у революцшному насильницькому поваленнi та трансформацп усього юнуючого суспшьного устрою. Створення нацистсько! щеологи грунтувалося, насамперед, на можливосп гiперболiзацi! iнтересiв, цiнностей i потреб окремого класу, наци, раси, а практика жахливого терору, голокосту i насильства виступала знаряддям таких втшених iнтересiв, цiнностей i потреб.
У середиш XIX ст. отримали розвиток нацiоналiзм, анархiзм, соцiалiзм; ототожнення анархiзму з тероризмом стало загальним правилом. "Сучасний тероризм являють собою, швденноамерикансью герильерос та iсламськi фундаменталюти, насамперед терорист номер один Усама Бен Ладен та його оргашзащя "Аль-Ка!да" [10, с. 130]. Повстанщ Ивденно! Америки обмежують свою дГяльшсть активнiстю у серединi сво!х держав. Найбшьшу небезпеку несуть iсламiстськi оргашзацп, яю тдтримуються радикальними режимами Близького Сходу. Полгшчна доктрина фундаменталiстiв мютить двГ основш мети: знищення в юламських кра!нах лiберальних режимiв, на змшу яким повинен прийти шарiатський порядок; iнтеграцiя iсламських народiв в едину спшьноту. Найiнтенсивнiша терористична боротьба вщбуваеться у таких кра!нах: 1рак (пiдтримка Народного Фронту звiльнення Палестини), 1ран (пiдтримка Хезболлаху, Хамас та ш.), Куба (пiдтримка ЕТА), ЛГвГя (пiдтримка 1РА та червоних бригад), Ившчна Корея (пiдтримка палестинських терористичних угруповань), СирГя (пiдтримка близько 10 терористичних груп), Судан (активна тдтримка оргашзацп "Аль-Ка!да") та в колишшх радянських республiках Кавказу. Суто юламютсью держави розглядають мiжнародний тероризм, як законний зашб боротьби з еретиками. Загалом тдтримка офщшними державними режимами мГжшродних злочинних угруповань вiдбуваеться за загальноприйнятими моделями. Головний вид допомоги - це фшансування. Практичним втшенням запобтання тероризму стали мiжнароднi програми, перший крок - програма НАТО "Партнерство заради миру". Завершення холодно! вшни поставило на порядок денний концептуальне значення майбутньо! мiжнародно! системи. Боротьба мГж Заходом i Сходом трансформувалася на протиборство за вюсю "Пiвнiч-Пiвдень".
Сучасна цивiлiзацiя генеруе щею нового свГтового порядку. У масовш свГдомостГ населення певних частин свпу спостерiгаеться схильнГсть до архах^ацП', вщбуваеться певна регрешя - тобто людство доволГ швидко може втратити ознаки цившзованосп, перетворити систему з цившзовано! на дикунську. Не випадково В. Бушанський у сво!й ро6отГ "Криза европейсько! цивiлiзацi! i футурологГчний проект М. Бердяева" особисто видшив: "Цившзащя е волею до свГтово! могутносп, до облаштування поверхнi землi. Цившзащя - штернащональна, матерiя - мехашчна. ФГлософГя, мистецтво Гснують лише в культура Культура - релiгiйна, цившзащя - безрел^шна" [11, с. 67].
На нашу думку, доцшьно розглянути не менш важливий за цившзащю феномен - культуру. Культура i цивiлiзацiя внутрГшньо мГстять визначенi та невизначеш пГдструктури. У культурГ невизначенють спрямована до визначеностi. Цивiлiзацiя не здатна творити, вона може вщтворювати. Тому тероризм - це приклад хаосу, жаху, конфлшту населення. Вражають слова, вимовлеш тсля американсько! трагедп громадянкою США М. Лайф: "Мш здоровий глузд також розцiнюе цю трагедда, як плату Америки за бездуховнють, наркотики, порнографiю, моральну розпусту, яю роз'!дають наше суспГльство. Сьогодш зруйновано символи економiчного багатства i могутностГ нашо! держави - МГжшродний центр торгГвлГ i Пентагон. Але ми - супердержава, i в цей трапчний час повиннГ покаятися i подумати про нашi душ^.." [12, с. 72]. Терористичний акт одинадцятого вересня став прологом подальших катастроф, в яких винувате суспшьство. Глобальш проблеми (економiчнi, екологiчнi, ядерне роззброення тощо) створюють загрозу самому юнуванню усГх кра!н свГту i потребують для вiдвернення катастрофiчних наслщюв !х спГльних зусиль.
Висновки. Резюмуючи, зазначимо: виршення проблем сшвюнування двох свггових цившзацш - основа стратепчного протистояння полгшчному тероризму. У сучасному единому свгговому просторГ протистоять типи свггоглядГв, яю е складовою ментальносп рГзних народГв, рГзних регюшв, рГзних вГросповщань. I доки людство не сформуе свггоглядну парадигму розумшня i терпимосп, юнуватиме постшна передумова для виникнення суперечностей. Полгшчний тероризм е особливим видом терористично1' дГяльносп, що претендуе на моральну мотиващю i моральне виправдання. Сьогодшшш реали таю, що проблема дослщження феномену полгшчного тероризму юнуе насамперед за умов вщсутносп його однозначного розумшня, немае чГтких критерпв Гдентифшаци суспшьно-небезпечних акцш, що визнаються як терористичш. Варто зазначити, що жодна з теорш тероризму поки що не може дати вичерпно1' вщповда на питання, пов'язаш з полгшчним тероризмом. Розгляд феномена полгшчного тероризму у його сутшсному та змютовному вимГрах на рГвш сощально-фшософсько1' рефлекси дае змогу дослщити лише окремГ аспекти ще1" проблеми. Суспшьство повинно проводити виважену полгшку щодо боротьби з мГжнародним тероризмом загалом та полгшчним, зокрема, розробивши чпта стандарти мГжнародного сшвробгшицтва щодо виршення ще1" проблеми.
1. Wardlaw G. Political Terroris: Theory, tactics, and counter measures / G. Wardlaw. - N.Y.: Press Sindicate of the University of Cambridge. - 1986. - P. 16. 2. Бардт О. М. Насильство, втна, тероризм як способи розв 'язання конфлттног ситуацИ': полiтологiчний аналiз cymuocmi понять / О. М. Бардт // Людина i полтика. - 2003. - (29). - С. 83 - 94. 3. Blishehenko I. Terrorism and International Law /1. Blishehenko, N. Zdanow. - M. : Progress Publishers, 1984. - 287p. 4. Витюк В. В. "Левый" терроризм на Западе: история и современность /В. В. Витюк, С. А. Эфиров. -М.: Наука, 1987. - 318 с. 5. Шубт С. П. Психологiчнi чинники сучасного полтичного конфлтту / С. П. Шубт // Науковi пращ. Полтичш науки. - Миколагв: Вид-во МДГУ iM. П. Могили, 2002. - Вип. 12, Т. 25. -172 с. 6. Максимова О. М. Ресурсна база тероризму в сучасному свтовому полтичному процес / О. М. Максимова // Науковий вiсник ЖДУ iм. 1вана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. 1вана Франка, 2004. - Вип. 18. - С. 53 - 57. 7. Дзьобань О. П. Полтичний тероризм i полтичний екстремiзм: до проблеми розмежування понять / О. П. Дзьобань, Е. А. Кальницький // Науковi записки Харювського утверситету повтряних сил. Сощальна фiлософiя, психологiя. - 2007. - № 2 (26). - С. 41-45. 8. Зiнько С. 1слам у сучастй свтовт полтищ / С. Зтько. - Львiв: Простiр-М., 2005. - 276 с. 9. Остроухов В. В. Фтософський аналiз морально-свiтоглядних мотивацт насильства i терору /В. В. Остроухов; Киг'в. iн-т фшософп iм. Г. С. Сковороди НАН Украти. - К., 2001. - 36 с. 10. Кутовий Б. Б. Проблема полтичного тероризму /Б. Б. Кутовий ////Науковi пращ. Полтичш науки. - Миколагв: Вид-во МДГУ iм. П. Могили, 2002. - Вип. 12, Т. 25. - С.129 - 133. 11. Бушанський В. Криза европейськог цивтзацп i футурологiчний проект М. Бердяева / В. Бушанський // Людина i полтика. - 2003. - 5 (29). - C. 64-73. 12. Швидак О. М. Тероризм i засоби масовог тформацп / О. М. Швидак // Науковий вiсник ЖДУ iм. 1вана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. 1вана Франка, 2004. - Вип. 18. - С. 72.
