CC BY
23
УДК 343.326
В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "ЛьвГвська полггехшка", професор кафедри кримшального права i процесу
д-р юрид. наук, професор
ТЕРОРИЗМ ЯК МЕТОД ПОЛ1ТИЧНО1 БОРОТЬБИ (ПОЛ1ТИЧНИЙ ТЕРОРИЗМ)
© Канщр В. С., 2015
Дослщжено поняття полггичного тероризму, що за своею суттю е сусшльно-полiтичним явищем, яке створюе атмосферу тотального страху у населення з метою досягнення певних полiтико-економiчних штереыв. Розкрито особливост цього феномена, проаналiзовано причини його виникнення.
Ключовi слова: тероризм, пол^ичний тероризм, тотальний страх, пол^ичний екстремiзм, насильницью злочинне втручання, масовий геноцид, психолопя тероризму.
В. С. Канцир
ТЕРРОРИЗМ КАК МЕТОД ПОЛИТИЧЕСКОЙ БОРЬБЫ (ПОЛИТИЧЕСКИЙ ТЕРРОРИЗМ)
Исследовано понятие политического терроризма, что по своей сути есть общественно-политическим явлением, которое создает атмосферу тотального страха у населения с целью достижения определенных политико-экономических интересов. Раскрыты особенности этого феномена, проанализированы причины его возникновения.
Ключевые слова: терроризм, политический терроризм, тотальный страх, политический экстремизм, насильственные действия, преступное вмешательство, массовый геноцид, психология терроризма.
V. S. Kantsir
TERRORISM AS A METHOD OF POLITICAL STRUGGLE (POLITICAL TERRORISM)
This article is devoted to investigation the subject of terrorism, what is society-political phenomena, that formed the atmosphere of total fear in population with the aim achievement some politic-economical interests. Was been uncovering the peculiarities of this phenomena, was been analyzed causes of its beginnings.
Key words: Terrorism, political terrorism, total fear, political extremism, violence, criminal intervention, popular genocide, psychology of terrorism.
Постановка проблеми. Суть полггичного тероризму полягае в застосуванш крайшх заходiв насильства або загрози таких з метою залякування полгшчних опонентГв, примушення владних структур до вщповщних дш або ж вщмови вщ них. Полгтичний тероризм може проявлятися у шантаж державних дГячГв, убивствах людей та нанесенш ш тшесних ушкоджень, знищенш
рiзноманiтних стратепчно важливих та господарських об'екпв (житлових будинкiв, адмшстра-тивних бущвель, вiйськових об'eктiв тощо), захопленнi заручниюв, злочинному втручаннi у роботу транспортно1 артери та iнших насильницьких дiях.
Аналiз наукових джерел i публшацш свiдчить про те, що феномен полгтичного тероризму набувае достатньо! науково! зацiкавленостi серед науковцiв, зокрема йому присвятили дослiдження такi вченi: М. Я. Лазарев (тероризм як тип полгтично1 поведiнки), О. О. Половко (сощально-психолопчш аспекти полiтичного тероризму), М. П. Требш (сучасний тероризм), В. Бушанський (критика демократп i полгтичний тероризм), О. М. Бардiн (походження i коренi тероризму), А. М. Деменко (феномен тероризму в умовах глобалiзацшноl динамiки), О. М. Максимова (ресурсна база тероризму в сучасному свгтовому полiтичному процесi), О. П. Дзьобань (полггичний тероризм i полггичний екстремiзм) тощо. Кожне з дослщжень певною мiрою дае зрозумiле суттеве наповнення цього феномена. Але, незважаючи на рiзноманiття поглядiв, проблема вивчення причин тероризму завжди буде належати до найбiльш актуальних, осюльки феномен тероризму у тш або шшш формi вiчний.
Мета статтi полягае у розкритп особливостей феномена полгтичного тероризму, аналiзi причин виникнення його як суспшьно-полгтичного явища. Новим е те, що зроблено спробу дослщження феномена полгтичного тероризму у його сутшсному та змiстовному вимiрах на рiвнi сощально-фшософсько1 рефлексп.
У сучасних iсторичних та соцiально-економiчних умовах тероризм, безперечно, став одним iз методiв полгтично1 боротьби.
На думку вщомого спецiалiста проф. Г. Вардлоу, "полгтичний тероризм - це застосування або загроза застосування насильства зi сторони особи або групи ошб, ддачих як на пiдтримку, так i проти юнуючо1 влади, коли подiбного роду акцiя спрямована на створення атмосфери крайнього занепокоення ^або створення залякуючого впливу на вiдповiдну групу населення ("мшень"), яка чисельно перевищуе кiлькiсть безпосереднiх жертв (тобто ошб, якi постраждали в терористичнiй акцп), з метою примушення ще1 групи тти на вiдповiднi поступки полгтичним вимогам, що висуваються терористами" [1, с. 16].
Полгтичний тероризм набувае якосп збро1 масового знищення, мае штернацюнальний характер, тому розгляд понять „екстремiзм", „терор", „вшна", „насильство" надае можливосп бiльш чiтко зрозумiти яюсш характеристики феномену полiтичного тероризму. У контекст цього явища розумiемо застосування крайнього насильства проти цившьного населення для впливу на органи державно1 влади й управлшня з певною суспшьно-полгтичною метою. Тероризм - це нелептимна форма насильницьких дiй. „Формула терору залишаеться незмшною: висування вимог (конфлшт) - погрози вдатися до насильства - вщмова - здшснення насильницько1 акцil - страх -неадекватш дil - новi хвилi страху - новi терористичнi акцп" [2, с. 89]. Терор i тероризм нетотожш феномени суспiльного буття. На нашу думку, сьогоднiшнi реали вимагають комплексного дослiдження та фшософського осмислення особливостей полiтичного тероризму в глобалiзованому суспiльствi. Полiтичний тероризм е багатоаспектним явищем, у функцiонуваннi якого суб'ективно-психологiчний чинник вiдiграе вагому роль. Проте, особливого значення вш набуватиме за наявносп передумов, яю мають об'ективний характер (етнiчних, нащональних, територiальних, культурних, релiгiйних суперечностей тощо).
Полгтичний тероризм вiдомий здавна i сучасна його форма - це продовження юторично1 традицil, коли до терору тдходять як до крайнього засобу досягнення полгтично1 мети в перюд загострення кризових, конфлiктних ситуацш полiтичного, соцiально-економiчного, етно-релiгiйного чи шшого характеру.
"Необхiднiсть насильства в юторп, - зазначають юристи-мiжнародники I. Блщенко та Н. Жданов, - детермшуеться наявнiстю протирiччя, яке неможливо виршити шляхом компромiсу мiж нолями цього протирiччя: державами, класами або окремими особистостями" [3, с. 39]. Водночас, форми i методи використання насильства залежать вщ ступеня штенсивносп протирiччя. Тероризм завжди виступае як крайня форма насильства i е шби "палицею з двома кшцями": з одного боку, до нього вдаються "надшеш владою", а з шшого боку, - п, хто "прагнуть влади".
"Той факт, що за своею природою полгтичний тероризм пов'язаний i3 боротьбою за владу або збереженням влади - безсумшвно. Однак, лише у визначених умовах така боротьба призводить до використання збро1 терору..." [4, с. 30]. 1снуе вiдповiдна закономiрнiсть, але не невiдворотнiсть звернення до терору як методу боротьби. У пращ I. Блщенко i Н. Жданова "Тероризм i мiжнародне право" зазначаеться необхщнють розрiзняти терор шдивщуальний, терор класу, який веде боротьбу за владу i терор класу, який перебувае при владц тероризм революцшний i контрреволюцшний [3, с. 31], тобто у переважнш бшьшосп випадкiв, на переконання цих авторiв, практично завжди присутня його сощальна, класова спрямованiсть.
Основним об'ектом полггичного тероризму виступае полiтична влада, як спосГб i засiб панування одного сощального прошарку над шшим. На думку проф. С. П. Шубша, „можливють одних соцiальних груп або шдивгщв впливати владним чином на шших витiкае з диференцiацiï усГх людей, як юнують у даному суспшьствг на двГ великi групи, одна з яких володiе полгшчною владою i внаслiдок цього домшуе, пануе над шшими людьми i групами, а останш, як позбавлеш влади, вимушенi пiдпорядковуватися першим i виконувати 1х пануючу волю. Одш зацiкавленi в отриманнi влади - шшГ мрГють змшити iснуюче становище, досягти перерозподшу влади" [5, с. 72]. Полгтичний тероризм - це метод боротьби, за допомогою якого ri або шшГ сили бажають досягти певних результатiв. На нашу думку, влада мае персошфшований, конкретно визначений, фГзичний характер, влада в особГ ïï носiïв перебувае тд загрозою насильства. Насильство - це адекватний спосГб спiлкування з владою. Таю дослщники тероризму, як проф. О. М. Бардш, А. М. Деменко, М. П. Требш, В. В. Остроухов довели, що концептуальне вивчення насильства i терору у межах морально-свггоглядних парадигм дозволяе глибше зрозумГти емоцiйно-психологiчнi цш застосу-вання акпв насильства i бшьш конкретно визначити специфшу лопки суб'екта вiдповiдноï дiï. Ми акцентуемо увагу на необхщносп розмежування полгшчного тероризму з шшими формами полгтично мотивованого насильства. Так, екстремiзм являе собою сукупнють рiзноманiтних крайнiх форм полГтично1' боротьби, одшею з яких е тероризм. Поняття „тероризм" е меншим за обсягом, вщповщно е видовим вщносно поняття „екстремiзм". Таким чином, полгтичний тероризм можна квалiфiкувати як систему використання крайнього насильства чи загрози його застосування для досягнення полгтичних цшей. Проте, як форму полгшчного насильства можна визначити i терор. Але терор, на нашу думку, - це державш насильницью ди, а тероризм - опозицшш державним структурам акти насильства.
Ми погоджуемось Гз класифiкацiею тероризму тих дослщниюв, як за принципом дихотомп видшяють парш варГанти терору: революцшний i контрреволюцшний, субверсивний i репресивний, фГзичний i духовний, селективний i "слший", провокацшний i превентивний, вшськовий i кримшальний та дослщжують наступш види тероризму: полпичний, нацюнашстичний, повпряний, м1жнародний, щеолопчний, етшчний, релГгшний, шдивщуальний (одноособовий), державний, нацюналютичний, вшськовий, корисливий, кримшальний та щеалютичний. Намагаючись упорядкувати юнукта класифь кацй' за загальними критерГями, пропонуемо подшяти сучасний тероризм: на два види - м1жнародний та внутрГшнш, на п'ять тишв - сощальний, нацюналютичний, релтйний, „лГвий" та „правий", на декшька форм - полпичний, кримшальний, шформацшний, психолопчний та шшг
Деяю вчеш ототожнюють полгтичний тероризм i бандитизм. На нашу думку, терористична дГяльнють принципово вщрГзняеться вгд кримГнально1' злочинносп полгтичним характером, хоча мГж ними i е певна подГбнють, зокрема у тому, що: по-перше, терористи свщомо порушують законнють; по-друге, низка засобГв, що використовуються ними, збГгаються; по-трете, самГ терористи нерщко залучають до сво1'х операцш кримшальних злочинщв. За способами впливу на об'ект, полГтичний тероризм доцшьно подшяти на демонстративний та шструментальний. Суб'екти шструментального тероризму прагнуть до досягнення винятково реальних змш у владних вщносинах, шляхом нанесення фГзично1' шкоди. Демонстративний тероризм мае на мет викликати емоцшну реакщю у полгтичних опонентГв, як е об'ектами терористичних акпв. Оскшьки емоцшна сфера людсько1' життедГяльносп е найбшьш давньою, одним Гз аспектГв маншуляцп шдивщуальною та масовою свщомютю можна вважати психолопчний тероризм. Необхщно пам'ятати, що феномен символГзацп полгтичних процесГв виникае в умовах формування глобально!' шформацшно!'
цившзацп. У наш час спостерГгаеться напрямок полгтичного тероризму стосовно народiв, держав, який здшснюеться добре органiзованими та техшчно оснащеними корпорацiями державного i мiжнародного характеру. Змiнилась структура полГтичного тероризму, структура влади i тероризму перетинаються на об'ектi. Боротьба з полгтичним тероризмом у сучасних умовах повинна полягати у зменшенш його ресурсГв. Ресурсами тероризму, на нашу думку, е вс т засоби, використання яких забезпечуе вплив суб'екта на об'ект тероризму. „Ресурси тероризму можна подшити на два типи: матерГальш та нематерГальш. МатерГальш ресурси: фшансовГ, людсью, техшчш та силовГ' [6, с. 54]. МГжнародний тероризм перетворився у випдний бГзнес, який мае свш бюджет. НематерГальш ресурси тероризму: оргашзацшний, шформацшний, психолопчний та щеолопчний. Ц ресурси настшьки взаемопов'язаш, що важко провести чГтку межу мГж ними. Засоби масово1 шформацп е важливим чинником у конфронтацп мГж терористами i владою. Терористам необхщна велика аудиторГя, завдяки увазГ мас-медГа, вщбуваеться шформацшна лептимГзащя терористичних оргашзацш. Влада защкавлена в тому, щоб засоби масово1 шформацп не ставали об'ектом маншуляцп, спрямовано1 на досягнення полГтичних цшей або застосування методГв тероризму. 1деолопчна платформа терористичних оргашзацш може являти собою сукупнють як ультралГвих, так i правих, нацюнал-екстремютських, сепаратистських чи релшйних щейних настанов, що виступають теоретичним обгунтуванням застосування насильства у рГзнш формГ на нелептимнш основГ для досягнення полГтичних цшей. Наукове значення мае дослщження дГяльносп мас-медГа в ролГ трансляторГв екстремГзму як щейно1 бази тероризму. Ми вважаемо фашизм i тероризм самостшними формами полгтичного екстремГзму, проте тероризм, на вщмшу вщ фашизму, е силою, що не мае просторово1, сощально1 або нацюнально-державно1 локалГзацп.
На нашу думку, доцшьно шдкреслити, що таю види полгтичного насильства, як масовий геноцид, репреси, фашизм, терор i вшна слад розглядати як самостшш форми полгтичного екстремГзму на державному та мГждержавному рГвнях. Обгрунтуванням для тако1 квалГфшаци е характер 1х зв'язку з державою i рГвень власно1 шституцюналГзацп.
Важливе значення для теори i сощально1 практики юнування феномену полгтичного тероризму мае розгляд полгтичного екстремГзму, допустимють насильницьких способГв при виршенш сощальних проблем. Традицшна для нашо1 ментальносп терпимють до насильства, його постшна присутнють у всГх формах суспшьних взаемозв'язюв, особливо в полгтищ, доповнюеться правовим шгшзмом, який дозволяе лептимГзувати свавшля в потрГбному для певних сощальних груп напрямГ, доводити його до стади беззаконня тд екстремютськими лозунгами. „У наукових колах сьогодш ще недостатньо висвГтлена й опрацьована досить актуальна проблема - проблема зв'язку екстремютського свГтогляду з терористичною дГяльнютю... Якщо найчаспше полгтичний екстре-мГзм розумГеться як конкретш цшьовГ ще1, то полгтичний тероризм слГд розумГти, як дГяння стосовно досягнення цих щей. Але самГ по собГ щ ще1 не виникають - необхщш протирГччя в сустльствГ, у полгтищ, оскшьки далеко не всГма така щеолопя визнаеться едино вГрною" [7, с. 43].
У свгтовш полгтищ зберГгаеться конфлштний потенщал, який генеруеться певними супе-речками: геополГтичними, ресурсними, економГчними, полГтичними, вшськовими. „Протягом всГе1 юторп (починаючи з IV-III тис. до н. е.) локальш цившзацп були тюно пов'язаними, культурний i економГчний обмш мГж ними посилювався, дшшовши на початку третього тисячолГття до стади глобалГзацп..." [8, с. 52]. Полгтичний тероризм Гз полгтичного фактору перетворився на закономГр-нють функщонування сучасного суспшьства. Застосування найжорстюших форм терору пов'язане з процесами суттевих морально-свГтоглядних трансформацш суспшьно1 та шдивщуально1 свщомосп, домшуванням i поширенням хибних теоретичних, щеолопчних та моральних установ. Розвиток християнства поступово сприяв ушкальному синтезовГ суспшьно1 свщомосп, розвитку тако1 духовно1 культури людства, де сощальна дГя шдивща збшьшувалась у межах загально визначено1 Герархп норм i щнностей. На нашу думку, релшйний тип морально-свгтоглядно1 парадигми стверджуе непорушнють ГерархП' цГнностей буття. „З перюду середньовГччя тероризм, особливо полГтичний, обумовлюеться об'ективними i суб'ективними факторами: юторичною i регюнальною специфГкою формування суспшьства i держави" [9, с. 10]. У цш морально-свГтогляднГй парадигмГ насильство засуджувалося та визначалося передусГм як прояв зло1 волГ в людськГй ютотг
У марксистськш матерiалiстично-об'ективiстськiй, морально-свiтогляднiй парадигмi заперечусться вагомiсть моральних цiнностей християнства i обгрунтовуеться моральний принцип виправдання сощального, полгшчного та економiчного насильства, стверджуеться невщворотшсть антагонiзмiв та зiткнення штереив рiзних суспiльних груп, прошаркiв та верств. Мета пролетарiату вбачаеться в революцшному насильницькому поваленнi та трансформацп усього iснуючого суспiльного устрою. Створення нацистсько! щеологп грунтувалося, насамперед, на можливосп гiперболiзацil iнтересiв, цiнностей i потреб окремого класу, наци, раси, а практика жахливого терору, голокосту i насильства виступала знаряддям таких втшених штереив, цiнностей i потреб.
У середиш XIX столiття отримали розвиток нацiоналiзм, анархiзм, соцiалiзм; ототожнення анархiзму з тероризмом стало загальним правилом. Сучасний тероризм представляють твденно-американськi герильерос та iсламськi фундаменталюти, насамперед терорист номер один Усама Бен Ладен та його оргашзащя „Аль-Ка1да" [10, с. 130]. Повстанщ Ивденно! Америки обмежують свою дiяльнiсть активнiстю в серединi сво1х держав. Найбшьшу небезпеку становлять iсламiстськi оргашзацп, якi пiдтримуються радикальними режимами Близького Сходу. Полггична доктрина фундаменталiстiв мютить двi основнi мети: знищення в юламських крашах лiберальних режимiв, на змшу яким повинен прийти шарiатський порядок; iнтеграцiя iсламських народiв в едину спшьноту. Найбiльш iнтенсивна терористична боротьба йде в таких крашах: 1рак (пiдтримка Народного Фронту звшьнення Палестини), 1ран (пiдтримка Хезболлаху, Хамас та ш.), Куба (пiдтримка ЕТА), Лiвiя (пiдтримка 1РА та червоних бригад), Ившчна Корея (пiдтримка палестинських терорис-тичних угруповань), Сирiя (тдтримка близько 10 терористичних груп), Судан (активна тдтримка оргашзацп „Аль-Ка1да") та в колишшх радянських республiках Кавказу. Суто юламютсью держави розглядають мiжнародний тероризм як законний засiб боротьби з еретиками. Загалом, тдтримка офщшними державними режимами мiжнародних злочинних угрупувань вщбуваеться за загально-прийнятими моделями. Головний вид допомоги - це фшансування. Практичним втшенням запобiгання тероризму стали мiжнароднi програми, перший крок - програма НАТО „Партнерство заради миру". Завершення холодно! вшни поставило на порядок денний концептуальне значення майбутньо! мiжнародноl системи. Боротьба мiж Заходом i Сходом трансформувалася на протиборство за вюсю „Пiвнiч-Пiвдень".
Сучасна цивiлiзацiя генеруе iдею нового свггового порядку. В масовiй свiдомостi населення певних частин свiту спостерiгаеться схильнють до арха1заци, вщбуваеться певна регреая - тобто, людство досить швидко може втратити ознаки цивiлiзованостi, перетворити систему з цившзовано! на дикунську. Не випадково В. Бушанський у свош роботi „Криза европейсько! цившзацп i футуроогiчний проект М. Бердяева" особисто видшив: „Цивiлiзацiя е волею до свггово! могутностi, до облаштування поверхнi землi. Цивiлiзацiя - штернащональна, матерiя - механiчна. Фiлософiя, мистецтво юнують лише в культура Культура - релктана, цивiлiзацiя - безрелктана" [11, с. 67].
На нашу думку, доцшьно розглянути не менш важливий за цившзащю феномен - культуру. Культура i цивiлiзацiя внутршньо мiстять визначенi та невизначенi тдструктури. У культурi невизначенiсть спрямована до визначеносп. Цивiлiзацiя не здатна творити, вона може вщтворю-вати. Тому тероризм - це приклад хаосу, жаху, конфлшту населення. Вражають слова, вимовлеш тсля американсько! трагедil громадянкою США М. Лайф: „Мш здоровий глузд також розщнюе цю трагедда, як плату Америки за бездуховнють, наркотики, порнографiю, моральну розпусту, яю роз'!дають наше суспiльство. Сьогоднi зруйновано символи економiчного багатства i могутносп нашо! держави - Мiжнародний центр торгiвлi i Пентагон. Але ми - супердержава, i в цей трапчний час повиннi покаятися i подумати про нашi душi..." [12, с. 72]. Терористичний акт одинадцятого вересня став прологом наступних катастроф, в яких винувате суспшьство. Глобальш проблеми (економiчнi, еколопчш, ядерне роззброення тощо) створюють загрозу самому юнуванню всiх кра!н свiту i потребують для вщвернення катастрофiчних наслiдкiв 1х спiльних зусиль.
Висновки. Отже, виршення проблем спiвiснування двох свiтових цившзацш - основа стратегiчного протистояння полггичному тероризму. У сучасному единому свгговому просторi протистоять типи свiтоглядiв, яю е складовою ментальностi рiзних народiв, рiзних регiонiв, рiзних
вГросповщань. I, доки людство не сформуе свГтоглядну парадигму розумшня i терпимосп, буде юнувати постшна передумова виникнення суперечностей. Полгтичний тероризм е особливим видом терористично1 дГяльносп, що претендуе на моральну мотиващю i моральне виправдання. Сьогодшшш реалп таю, що проблема дослщження феномена полгтичного тероризму юнуе перш за все за умов вщсутносп його однозначного розумшня; немае чГтких критерив щентифшацп суспшьно-небезпечних акцш, що визнаються як терористичш. Слщ зазначити, що жодна з теорш тероризму поки що не в змозГ дати вичерпну вщповщь на питання, пов'язаш з полгтичним тероризмом. Розгляд феномена полгтичного тероризму у його сутнюному та змютовному вимГрах на рГвш сощально-фшософсько1 рефлексп дае змогу дослщити лише окремГ аспекти ще1 проблеми. Суспшьство повинно проводити виважену полГтику щодо боротьби з мГжнародним тероризмом загалом та полгтичним, зокрема, розробивши чгтю стандарти мГжнародного сшвробгтництва щодо виршення ще1 проблеми.
1. Wardlaw G. Political Terroris: Theory, tactics, and counter measures / G. Wardlaw . - N. Y. : Press Sindicate of the University of Cambridge. - 1986. - P. 16. 2. Бардт О. М. Насильство, eiüua, тероризм як способи розв 'язання конфлттног ситуацИ': полiтологiчний аналiз cymuocmi понять / О. М. Бардт // Людина i полтика, 2003. - (29). - С. 83-94. 3. Blishehenko I. Terrorism and International Law /1. Blishehenko, N. Zdanow. - M. : Progress Publishers, 1984. - 287p. 4. Витюк В. В. "Левый" терроризм на Западе: история и современность /В. В. Витюк, С. А. Эфиров. -М.: Наука, 1987. - 318 с. 5. Шубт С. П. Психологiчнi чинники сучасного полтичного конфлтту / С. П. Шубт // Науковi пращ. Полтичт науки. - Миколагв: Вид-во МДГУ iM. П. Могили, 2002. - Вип. 12. - Т. 25. -172 с. 6. Максимова О. М. Ресурсна база тероризму в сучасному свтовому полтичному процес / О. М. Максимова // Науковий втник ЖДУ iм. 1вана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. 1вана Франка, 2004. - Вип. 18. - С. 53 - 57. 7. Дзьобань О. П. Полтичний тероризм i полтичний екстремiзм: до проблеми розмежування понять / О. П. Дзьобань, Е.А. Кальницький //Науковi записки Харювського утверситету повтряних сил. Сощальна фiлософiя, психологiя. - 2007. - № 2 (26). - С. 41-45.
8. Зiнько С. 1слам у сучастй свтовт полтиц / С. Зтько. - Львiв: Простiр-М., 2005. - 276 с.
9. Остроухов В. В. Фтософський аналiз морально-свiтоглядних мотивацт насильства i терору / В. В. Остроухов; Киг'в. iн-т фшософп iм. Г. С. Сковороди НАН Украгни. - К., 2001. - 36 с.
10. Кутовий Б. Б. Проблема полтичного тероризму / Б. Б. Кутовий // // Науковi пращ. Полтичш науки. - Миколагв: Вид-во МДГУ iм. П. Могили, 2002. - Вип. 12. - Т. 25. - С. 129 - 133.
11. Бушанський В. Криза европейськог цившзацп i футурологiчний проект М. Бердяева / В. Бушанський // Людина i полтика. - 2003. - 5 (29). - C. 64-73. 12. Швидак О. М. Тероризм i засоби масовог Шформацп / О. М. Швидак // Науковий вiсник ЖДУ iм. 1вана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. 1вана Франка, 2004. - Вип. 18. - С. 72.
