CC BY
44
М.О. Солдак, к.е.н.
П1ДХОДИ ДО ОЦ1НКИ ШСТИТУЩЙНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ РЕГ1ОН1В УКРА1НИ
Для регюшв Укра1ни завдання визначення внутршшх резер-вдв економiчного розвитку залишасться актуальним. Традицiйними стали оцiнки швестищйного, iнновацiйного, природного, трудового потенщалу регiону. У сучаснiй економiчнiй наущ вирiшення завдання дiагностики потенцiалу регюну мае бути доповнено роз-робкою нових пiдходiв до визначення сутностд, структур та мето-дiв ощнки iнституцiйного потенцiалу, оскiльки вплив шститутдв як стимулiв та обмежень для iндивiдуумiв на економiчну дiяльнiсть е визнаним.
Останшми двома десятилiттями у свт спостерiгався знач-ний прогрес у методологи здшснення пордвняльно! кшьюсно! ощнки якосп функцiонування iнститутiв з метою вивчення !х вдднос-ного рiвня розвитку в рiзних крашах. 1снують мiжнароднi рейтинги та шдекси, що регулярно поновлюються, якд вiдображають рiзнi аспекти, включаючи рiвень iнвестицiйних та пiдприемницьких ри-зикдв, ступiнь економiчних та полiтичних свобод, рiвень корупци. Характеристики, якд вддображають мджстановД розбджност у якосп шститутдв, вддомд як дндикатори якосп державного управлшня (World Bank Worldwide Governance Indicators). Worldwide Governance Indicators охоплюють шють основних аспектдв державного управлшня у 212 кра!нах свдту, якд вддображаються шютьма агре-гованими дндикаторами. Укра!на значно вддстае у якосп шститупв як вдд економдчно розвинутих кра!н, так i вдд багатьох кра!н дз пе-рехддною економдкою.
Основними труднощами на шляху сучасних шституцшних концепцш регюнального розвитку е проблема переходу до практично! площини. Недостатньо дослддженими е аспекти, пов'язаш з визначенням сутност шституцшного потенщалу регюну, недостатньо розробленою е методична база ощнки шституцшного потенщалу регюну. Усе це тдтверджуе актуальшсть даного напряму дослддження.
© М.О. Солдак, 2013
Питання оцшки шституцшного потенцiалу ставились у на-укових роботах, але тшьки в контекстi оцiнки економiчного або швестицшного потенцiалу, i найчастiше без надання кшьюсно! оцiнки. У деяких роботах учених-економюпв iнституцiйний поте-нщал видiляeться як умова, яка забезпечуе виробничо-економiчний потенцiал [1]. При цьому шд iнституцiйними умова-ми розумieться розвиненiсть ринкових iнститутiв, нормативно-правова база, механiзми пiдтримки та стимулювання з боку орга-шв регiонального управлiння.
Iншi методики комплексно! оцшки економiчного потенцiалу передбачають юнування iнституцiйного потенцiалу як самостшно! складово!. Так, методика складання iнвестицiйного рейтингу ро-сiйських регiонiв агентства «Эксперт» складаеться з дев'яти (до 2005 р. iз восьми) окремих потенцiалiв, серед яких зазначено й ш-ституцiйний як ступiнь розвитку провщних iнститутiв ринково! економiки [2; 3].
Дослщжуючи питання оцiнки економiчного потенщалу, О. Балацький визначае його структуру, яка мютить такi основнi елементи: виробничий, трудовий, природно-ресурсний, шновацш-ний i iнституцiйний. На думку вченого, шституцшний потенцiал представлений органiзацiйно-економiчними та сощально-пол^ич-ними системами. «Його можна визначити як потенщал оргашза-цшних i територiальних систем управлiння, тобто вщношенням у суспiльствi мiж людьми, колективами, об'еднаннями, партiями. Значну питому вагу в цьому потенцiалi займае юридична система з нормативно-правовими документами. На величину цього потенщалу впливають мешаттет, традици, позитивний i негативний ми-нулий досвiд. Прояв шституцшного потенщалу в людини вщбува-еться на розумовому i поведшковому рiвнях. Особливо важливо враховувати цей вид потенщалу при виробленш стратепчних р> шень, складаннi тривалих прогнозiв» [4]. Погоджуючись iз такою думкою, слщ додати, що для практично! реалiзацi! дослiдження необхiдним е такий набiр показникiв, який надавав би реальну мо-жливiсть оцiнки шституцшного потенщалу по репонах та зютав-лення результатiв розрахункiв по роках.
Метою статп е розробка нових пiдходiв до визначення сут-носп, структур та методiв оцiнки шституцшного потенщалу.
З методолопчно! точки зору проблема оцшки шституцшного потенщалу е слабо розробленою. Не юнуе ч^ко визначеного пере-лiку показникiв, на основi яких мае проходити ощнка такого потенщалу. Це пов'язано, насамперед, iз двома причинами: юнування рiзних аспектов розумiння поняття термiну «шститут» та обмежена шформацшна база дослiдження. Розглянемо сутшсть кожно! з них.
Числентсть аспектiв розумшня поняття термша «институт». За тдходом Д. Норта «шститут» - це набiр правил по-ведiнки iндивiдуумiв: розроблених людьми формальних (закони, конституци) та неформальних (договори, добровiльно прийнятi кодекси поведшки) обмежень, а також факторiв примусу (шститут приватно! власносп, iнститут цившьного суспiльства) [5].
Т. Веблен вважае, що «институты - это, по сути дела, распространенный образ мысли в том, что касается отдельных отношений между обществом и личностью и отдельных выполняемых ими функций; и система жизни общества, которая слагается из совокупности действующих в определенное время или в любой момент развития какого угодно общества, может с психологической стороны быть охарактеризована в общих чертах как превалирующая духовная позиция или распространенное представление об образе жизни в обществе» [6, с. 201-202].
Звертаючись до питань невизначеносп й шституцшно! ево-люци I. Розмашський наводить таке трактування поняття: «шд iн-ститутами розумiються саме мехашзми зниження невизначеностi» [7, с. 49]. «И любая подобная экономическая система сталкивается с важнейшей проблемой - снижения неопределенности, вырабатывая для этого конкретные институты. Индустриальная система, основанная на частной собственности и предполагающая существование долгосрочных контрактов (а также денег для их измерения/выполнения и государства для их защиты) в целях снижения неопределенности - наиболее популярная разновидность сложной экономической системы, чаще называемая рыночным капитализмом. Именно эта разновидность считается наиболее успешной экономической системой. На наш взгляд, эта успешность в значительной степени обусловлена тем, что институты рыночного капитализма - контракты, деньги, государство и т.д. - эффективно снижают неопределенность. При этом в основе эволюции этих ин-
ститутов лежит стремление хозяйствующих субъектов уменьшать неопределенность еще сильнее» [8, с.11].
Останшм часом популярност набула теорiя шститупв розвитку. Ю. Юндзерський пiд iнститутами розвитку пропонуе розу-мiти спецiальнi господарськi структури, яю створюються державою на особливих приватних умовах, за И шщативою та при ф> нансово-матерiальнiй шдтримщ, якi перебувають у повнiй або час-тковiй державнiй власностi та виступають як особливий шстру-мент регулювання економiки у прiоритетних для нащональних iнтересiв сферах дiяльностi, закликаш забезпечувати за неспромо-жнiстю ринкових механiзмiв («провалах ринку») !х розвиток, шдт-римуючи одночасно цiлiснiсть та сталють уше! господарсько! сис-теми кра!ни [9, с. 62]. Перед шститутами розвитку, разом iз функ-цiею пiдтримки iнновацiйних процесiв, виникають завдання, спря-мованi на подолання проблем перекошв та дефiциту у фшансовому забезпеченнi реального сектору, збшьшенням репонально! дифе-ренщаци (iз вщповщними негативними демографiчними наслщка-ми), закршленням (найчастiше сировинно!) моноспещатзаци те-ритори, погiршення структурних, технологiчних та вщтворюваль-них характеристик економiки. Залежно вщ того, на вирiшення яких проблем спрямована дiяльнiсть iнститутiв розвитку, визна-чаються чотири основних !х типи (табл. 1).
С. Юрдша, автор концепци «шституцшних матриць», роз-глядае в комплекс як полiтичнi, економiчнi та iдеологiчнi шститу-ти, характерш для сучасних кра!н Заходу (шститути Y-матрицi), так i iнститути, яю вiдрiзняються вiд них i е характерними для ш-ших, незахщних суспiльств (iнститути Х-матрицi) [10]. Викорис-товуючи таке поняття, як «шституцшна У-людина» С. Кiрдiна вщ-значае, що в економiчнiй сферi це ринковий суб'ект, який тдтри-муе i роздiляе основнi iнститути ринково! економiки. До них належать шститут приватно! власностi, який визначае, що особи або оргашзаци, як володiють своею власнiстю, володiють вшею пов-нотою прав i вщповщальност щодо !! використання та розпоря-дження. Для «iнституцiйно! У- людини» характерною е перекона-нiсть у неминучост й доцiльностi домiнування приватно! власнос-тi як необхiдно! передумови господарського розвитку суспшьства. Вiдповiдно, суспшьною нормою виступае iнститут конкуренцi!, що передбачае суперництво приватних власниюв один з одним
Таблиця 1
Типи та особливостг гнститутгв розвитку [9]
Тип Особливосп
«Фшансов1 донори» Ф1нансов1 корпораци у вигляд1 спещал1зованих фь нансових установ (банков, фонд1в, агентств), як1 на-дають фшансову пвдтримку (переважно на зворотнш пшьговш основ1) господарюючим суб'ектам для ре-алiзацil шновацшно-швестицшних проекта у сферах, прюритетних для розвитку економiки, науки i технiки, окремих галузей виробництва
Суб'екти виробництва Нефiнансовi корпораци виробничого призначення: суб'екти виробничо!' дiяльностi, як1 створеш безпо-середньо державою або за !'!' активною участю шляхом консолщаци розрiзнених виробничих активiв i формування великих галузевих або мiжгалузевих вертикально iнтегрованих компанiй або холдинпв у прiоритетних сферах як1 покликаш здiйснювати роз-робку, виробництво i просування на ринок перспективно!' шновацшно! продукцп. Це можуть бути шду-стрiальнi парки, кластери, бiзнес-iнкубатори, держа-внi корпораци зi сприяння розробцi, виробництву й експорту високотехнолопчно! промислово! продукцп
Суб'екти шфраструктури Нефiнансовi корпораци iнфраструктурного призначення: суб'екти шфраструктурно! пiдтримки тдпри-емницько! дiяльностi, малого i середнього бiзнесу, зокрема у сферi надання спецiалiзованих шформа-цшних, науково-досл1дних, консультацiйних, посе-редницьких послуг тодi, коли цi послуги ввдсутш або слабо розвинутi в держава До таких суб'ектiв належать технопарки, промисловi парки, бiзнес-шкубатори, технiко-впроваджувальнi та промисло-во-виробничi зони, центри трансферу технологiй
Особлив1 еко-ном1чн1 зони, «площадки розвитку» Територи зi спецiальними сприятливими умовами для залучення приватних iнвестицiй i оргашзаци виробництва ввдповщно до прiоритетiв i завдань ро-звитку
в отpимaннi необxiдниx виpобничиx pесypсiв i пpодaжy результо-тiв своeï дiяльностi. «Ыституцшш Y-людиш» живе перевожно y сфеpi дiï iнститyтy обмiнy (кyпiвлi-пpодaжy) виpоблениx продук-тiв i послуг, що мaють xapaктеp товapiв.
Тaкий же xapaктеp (кyпiвлi-пpодaжy) мaють i тpyдовi вщно-сини, зaкpiпленi в шстшуп нaймy пpaцi. Основним кpитеpieм ефективностi обмiнниx вiдносин e прибуток. Його отpимaння e для yчaсникiв виpобництвa головним мотивом дiй, сигшлом зворотно-го зв'язку, свiдченням того, що ïx дiяльнiсть визнaнa, ощнета сус-пiльством i створено можливост продовження економiчного циклу. Тим сaмим iнститyт прибутку спiльно з шститутом конкypенцiï зaбезпечye сaмоpегyляцiю pинковиx економiк i дозволяe судити про piвень ïx ефективностi. Пpибyтковi кушвля-продгж тa пов'язо-нi з ними дп — домiнaнтa господapювaння «шституцшно1' Y-лю-дини» [11].
Отже, вщповщно до всix пiдxодiв оцiнкa шституцшного по-тенцiaлy мae вpaxовyвaти формольш тa нефоpмaльнi умови обме-жень, примусу то стимулювоння поведiнки iндивiдyyмiв; меxaнiз-ми зниження невизнaченостi; спошб мислення про вiдносини мiж суспшьством то особистiстю; iнститyти, якi виршують зaвдaння iнновaцiйного зaбезпечення виробнищга, його фшонсового зобез-печення i модеpнiзaцiï; зaбезпеченiсть теpитоpiï iнститyтaми ринково!' економши. Для системaтизyвaння великоï кшькосп покозни-кiв, якi xapaктеpизyють piвень iнститyцiйного потенцiaлy в pегiонi, доцшьно видiлити тaкi групи покaзникiв:
«1нститут пpивaтноï влосносп»;
«1нститут прибутку»;
«1нститут конкуренци»;
«1нститут тайму прощ»;
«1нститут обмшу»;
«1нститут фiнaнсового ринку».
Звюно, токий пеpелiк груп не вiдобpaжae всieï piзномaнiтно-стi змiстy поняття «шститут» i не e виключним, где вiн дозволяe пiдiйти до виршення проблеми оцiнки iнститyцiйного потенщолу в pегiонax, ypaxовyючи обмеженi можливосп стaтистичноï бози. Ток, до складу покозниюв, якi xapaктеpизyють iнститyцiйний по-тенцiaд pегiонy, слiд було б включити i тi, якi описують дiяльнiсть iнститyтiв розвитку, оле донж офiцiйноï статистики щодо таявно-
ст шститутхв розвитку в регюнах не юнуе. Тому одним 1з напрям1в подальшого дослщження може бути визначення теоретичних шд-ход1в до формування системи показниюв групи «1нститути розвитку» { створення вщповщно! статистично! бази.
Обмежена шформацшна база до^дження. Найбшьшого уявлення про стан шституцшного потенщалу територи надають результати дослщжень м1жнародних економ1чних оргашзацш, але вс вони проводяться в масштабах кра!н. Тривалу практику оцшки шститупв як основи сощально-економхчного розвитку регюну мае Всесвхтнш економ1чний форум. У 2008 р. було опублшовано перший Зв1т про Конкурентоспроможшсть Укра!ни, який було розро-блено Всесвхтшм економ1чним форумом у партнерств1 1з Фондом «Ефективне Управлшня». Того року дослщження здшснювалося за 12 регюнами Укра!ни, у 2009 р. - за 15 регюнами, у 2010 р. - за 20 регюнами, а з 2011 р. - за 27 регюнами Укра!ни. Отже, зробити ощнку шституцшного потенщалу за вс1ма регюнами Укра!ни в ретроспектив! можна лише за 2011 та 2012 рр.
Розрахунок ¡ндексу конкурентоспроможност регюшв базу-еться на 12 складових: «1нститути», «1нфраструктура», «Макро-економ1чне середовище», «Охорона здоров'я та початкова осв1та», «Вища осв1та \ професшна шдготовка», «Ефектившсть ринку правд», «Рхвень розвитку фiнансового ринку», «Технологiчна готов-шсть», «Розмхр ринку», «Рiвень розвитку бiзнесу», «Iнновацi!».
Складова «1нститути» полягае в аналiзi ситуацн з проблем прав власносп; захисту прав штелектуально! власностi; нецшьово-го використання бюджетних коштхв; довхри громадськостi до пол1-тиюв; хабарiв i неформальних платежiв; незалежностi судово! системи; фаворитизму в ршеннях чиновниюв; марнотратства у бюджетних витратах; тягаря адмшютративного регулювання; ефекти-вност правово! системи при врегулюванш; ефективностi правово! системи при оскарженш регуляторних актiв; прозоросп полхтики держорганiв; державних послуг на шдтримку бiзнесу; витрат 61з-несу через загрозу тероризму; витрат бхзнесу через злочиншсть та насильство; оргашзовано! злочинносп; надiйностi роботи право-охоронних оргашв; корпоративно! етики; рхвня стандарт аудиту { звхтностц ефективност корпоративного керхвництва; захисту ште-решв мшоритарних акцюнерхв; надшност захисту швесторхв.
Джерелом шформаци за всiма показниками складово! «1нститути» е опитування керiвникiв шдприемств.
Для цiлей нашого дослiдження штерес становлять не тiльки показники складово! «1нститути», а й деякi елементи шших скла-дових, оскiльки кожен iз них вiдображае стан розвитку шститу^в ринково! економiки в репонах. Також для забезпечення максимально достовiрного результату дослiдження враховувалися даш Державно! служби статистики. Таким чином, ус показники под> лено на три групи: облiковi (4 показники), ощночно-анал^ичш (4 показники), бальнi (9 показниюв). Облiковi показники - це даш первинного статистичного облшу, ощночно-анаттичш показники враховують вiдмiннiсть масштабiв дiяльностi, а рейтинго-вi/бальнi - базуються, переважно, на результатах опитування кер> вниюв пiдприемств i вiдображають шституцшш фактори, якi ви-значають рiвень продуктивностi регiону (табл. 2).
Для виршення завдання оцiнки iнституцiйного потенщалу запропоновано систему показниюв, подану на рис. 1.
Для ощнки шституцшного потенщалу можна обрати шдекс-ний метод. Оскшьки показники е рiзнорiдними, тобто вираженими в рiзних одиницях вимiрювання, у тому числi шдексш та бальнi, то очевидною е необхщшсть приведення !х до порiвнянного вигляду, для чого можна застосовувати математичний прийом нормування [12]. Одним iз найпоширешших i в той же час найбшьш ефектив-них способiв нормування е нормування за дiапазоном змши.
1ндексний метод е незамiнним для визначення порiвняльно! ресурсозабезпеченостi регiонiв, але вiн не враховуе пропорцiйнi сполучення окремих ресурсiв. З цiею метою можна застосувати ресурсно-регресшний метод ощнки, який передбачае використан-ня кореляцшно-регресшних моделей, якi дозволяють оцiнювати вплив структурних змiн потенцiалу, виявляти внесок окремих складових у формування шституцшного потенщалу.
Таким чином, iндексний i ресурсно-регресiйний методи не виключають, а доповнюють один одного й можуть бути самостш-ними етапами ощнки шституцшного потенщалу.
Як система репон може тдтримувати вщповщшсть свого розвитку реальнш змiнi умов iснування саме завдяки потенщалу. Наслщком прояву потенщалу системи мае бути не будь-
Таблиця 2
Показники розрахунку iHdeKcy iнституцiйного потенщалу (за даними 2011 р.)
Показники за характером похо-дження Показники Позначення/ джерела шформацп
ip ш о и 'ч 8 Питома вага шдприемств, якi одержали прибуток, % Державна служба статистики Укра!ни
Рентабельнiсть операцшно! дiяльно-стi пiдприeмств, %
Питома вага обсягу реашзовано! продукцп малих шдприемств у зага-льному обсязi реатзовано! продук-ци (робiт, послуг) по регюну, %
Малi пiдприемства на 10 тис. оаб наявного населення, од.
IB V х ш о X X о к х о Частка зайнятого населення в еко-номiчно активному населеннi, % Розраховуеться за даними Державно! служби статистики
Суб'екти еДРПОУ Ф^нтово! дiя-льност на 10 тис. осiб наявного населення, од.
Юлькють пiдприемств роздрiбно! торгiвлi та ресторанного господарс-тва на 10 тис. оаб наявного населення, од.
Обсяг роздрiбно! торгiвлi на одну особу, грн
00 'и л W Права власностс, балiв Складова 1: 1нститути, «Звгт про конку-рентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опиту-вання керiвникiв пiдприемств)
Iнтенсивнiсть конкуренци на внут-рiшньому ринку, башв Складова 6: Ефективнiсть ринку товарiв / «Звiт про конкурентоспроможшсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв пiдприемств)
Ступiнь монополiзацi! ринку, балiв Складова 6: Ефектившсть ринку това-рiв, «Звгт про конкурентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв шдприемств)
Природа конкурентно! переваги, башв Складова 11: Рiвень розвитку бiзнесу, «Звiт про конкурентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни 2011» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiв-ниюв пiдприемств)
Рiвень розвитку фiнансового ринку, балiв Складова 8: Рiвень розвитку фшансово-го ринку, «Зв^ про конкурентоспроможшсть регiонiв Укра!ни 2011» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв шдприемств, даш Всесв^-нього банку, 1ндекс «Doing Business 2010»)
ю 4
Груга покaзиикiв «^статут привот™ вложо-ctí»
rpyna покaзиикiв «!нститут прибутку»
Питомо вого пiдпpиeмств, як одержоли прибуток
Реитaбедьиiсть опеpaцiйиоï дiяльностi тдпри-вмств
Пров;
a влaсностi
Питомо вого обсягу pеaдiзовaиоï про дукцп молик пiдпpиeмств у зогольному обсяз pеaдiзовaиоï пpодyкцiï (pобiт, послуг) по pегiоиy
Питомо вого мол^ пiцпpиeмств у зaгaдьиü кiдькостi пщпривмств по pегiоиy
rpyna покaзиикiв «!нститут нойму првщ»
Ефективиiсть ринку прощ
Iидекс створення pобочиx мiсць
Групо покaзиикiв «^статут конкуренция Iитеисивиiсть конкуренци но мiстaк Ступшь моиоподiзaцiï ринку Природо коикypеитиоï перевоги
«Институти фiиaисового ринку»
Ршень розвитку фшонсового ринку
Iидекс зaбезпечеиостi фiиaисовими yстaновaми
Груга покaзиикiв «^статут обмшу»
]ддекс зaбезпечеиостi pегiоиy пiдпpиeмствaмI тоpгiвдi то xapчyвaиия
Iидекс pоздpiбиого товорообшу
Кшькгсть мiсцевиx постaчaдьиикiв
Якiсть мiсцевиx постaчaдьникiв
Рис. 1. Система показнитв ощнки тституцтного потенщалу pesioHy
який результат, а саме ефект. Ефект залежить вщ того, як саме ви-користовуеться системою потенцiал, який вона вже мае. В еконо-мiчнiй науцi ефект - це рiзниця мiж результатами дiяльностi гос-подарюючого суб'екта та виробленими для !х отримання витрата-ми на змiну умов дiяльностi. У такому розумшш вимiряти ефект використання шституцшного потенцiалу неможливо. Iнституцiйнi фактори е ютотними для пояснення довгострокових темшв зрос-тання. У контекстi даного дослщження це можуть бути мiжрегiо-нальнi розбiжностi за рiвнями валового регюнального продукту на душу населення. Однак спроби пояснити розбiжностi за темпами зростання на коротких штервалах за допомогою iнституцiйних змiнних дають результати, яю е статистично не настшьки значу-щими й менш стiйкими. Такi результати перебувають у повнш в> дповiдностi з висновками, отриманими з вивчення конкретних пе-рiодiв прискорення економiчного зростання в окремих кра!нах: для такого прискорення дуже часто не потрiбно фундаментального полшшення мiсцевих iнститутiв. Зростання може початись i без того, якщо вдаеться послабити дiю будь-яких шших не шститу-цiйних обмежень в економщь Прикладами успiшного зростання, яке почалося до проведення значних шституцшних перебудов, е досвiд Китаю та 1ндн. Цi кра!ни iнiцiювали масштабш iнституцiйнi реформи пiсля того, як !х економiки протягом декiлькох роюв де-монстрували високi темпи зростання. Але на тривалому часовому штерват роль шституцшних факторiв е виршальною - без по-лiпшення шститупв зростання е нестабiльним, тобто прискорення, яке почалося, не вдаеться зробити сталим. У робот [13] вщзнача-еться, що будь-який окремо взятий шститут не може повнiстю ви-значити характеристики економiчного зростання, оскшьки, з одного боку, вш взаемопов'язаний i залежить вiд багатьох шших шсти-тутiв, а з шшого - з часом вщбуваеться його змiна, яка вiдбиваеть-ся на показниках зростання. Економiчне зростання щентифшуеть-ся щодо змiни певних параметрiв, отже, щоб робити висновок про те, що якийсь шститут визначае зростання, потрiбно встановити вплив змши даного шституту на змшу зазначених параметрiв.
На рис. 2 вщображено взаемозв'язок рiвня ВРП на душу населення та показниюв якосп iнститутiв за даними «Зв^у про кон-курентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлiння» [14].
84500
74500
64500
54500
44500
34500
24500
14500
■ Кив
Високе значення ВРП, низьке значення показника "1нститути" Високе значення ВРП, високе значення показника "1нститути"
■ Днтр ■ ДоН ■ Пппт
■ Харк ■ ■ Одеськ ■ Луг ш Ки|вськ Зап
■ Льв ■ Пв-Ф ■ Херс АРК Мик ■ К!роверк ■ Сум " Жм ™®н ■ Хмел ■ Вол
3,1 3,2 3,3 3,4
3,5
3,6
3,7
3,8
3,9
4,1
4
Низьке значения ВРП, низьке значения показника "1нститути"
Бали
Низьке значення ВРП, високе значення показчика "1нститути"
Рис. 2. Взаемозв 'язок ргвня ВРП на душу населения та показника «1нститути» у 2011 р.
(складено за [14; 15])
Дiaгpaмy подшено но чотири зони, вщповщно до середнього по pегiонax Укроши знaчения покознико «Iнститyти» (3,69 боли) то середнього по pегiонax Укроши знaчения ВРП но душу т^ленни (24718 грн). До pегiонiв iз високим зноченням ВРП но душу носе-лення i високим зноченням покознико «Iнститyти» потропили чотири регюни — Донецько, Полтовсько, Дшпропетровсько то Кшв-сько облaстi, xочa зтчення покознико «Iнститyти» у циx pегiонax e, скоpiше, ближчим до середнього зночення, нiж до моксимольно-го. Двaнaдцять pегiонiв (Вiнницькa, Волинсько, Житомирсько, 3a-корпотсько, Кipовогpaдськa, Рiвненськa, Сумсько, Теpнопiльськa, Хмельницько, Черкосько, Чершвецько то Чеpнiгiвськa облaстi) моють низький покозник ВРП но душу носелення, оле високе зш-чення покознико «Iнститyти». У п'яти pегiонiв (АР Крим, Миколо-хвсько, Iвaно-Фpaнкiвськa, Львiвськa, Херсонсько облaстi) вiдмiчa-eться низький piвень ВРП но душу носелення то низький piвень зночення покознико «Iнститyти». До складу групи регюшв iз низь-ким зноченням покознико «Iнститyти», оле вiдносно високим зш-ченням ВРП но душу носелення, вxодять 3aпоpiзькa, Хapкiвськa, Oдеськa, Лугансько облaстi то м. Кшв. Цшово, що столиця мae шйнижчий по Укршт бол зо складовою «Iнститyти» при мокси-мольному знaченнi ВРП m душу нaселения. Щодо м. Севостополь, то обидво з дослiджyвaниx покaзникiв виявилися дуже близькими до сеpеднix зшчень по Укpaïнi. Oтже, в Укpaïнi не спостеpiгaeть-ся чiткоï зaлежностi piвия розвитку регюну вiд якостi iнститyтiв.
Haявнiсть стiйкоï коpеляцiï мiж piвнями розвитку шституив то ВВП у paмкax глобaльноï вибipки зо крохноми свiтy демонстpye той фокт, що знaчниx pозбiжностей мiж соцiaльно-економiчним розвитком то яюстю iнститyтiв, як провило, не спостеpiгaeться. Дослiджyючи взaeмозв'язок динaмiки iндикaтоpiв економiчного й iнститyцiйного розвитку в Роси, овтори роботи [16] комбiнaцiю вщносно високого piвня розвитку економiки з вщносно низькою якiстю iнститyцiйного середовищо нозивоють «iнститyцiйним вщ-стaвaнням» [16, с. 60] то вкозують но ризик досягнення меж еко-номiчного розвитку, який e можливим при ноявшй якостi шститу-тiв [16, с. 64].
Оцшку результативносп використання iнституцiйного потенщалу можна проводити через систему непрямих показникiв, ура-ховуючих три види ефекту вiд використання iнституцiйного поте-нцiалу - економiчний, соцiальний та еколопчний. Визначаючи со-цiальний ефект, як той вплив, який здшснюе шституцшний потен-цiал на суспшьство й ураховуючи тiсний взаемозв'язок сощально! i економiчно! сфер, можна використовувати непряму оцiнку соща-льного ефекту у виглядi економiчно! оцiнки полшшення будь-яких параметрiв або зниження будь-яких витрат. У цшому набiр показ-никiв, який визначае ефект використання шституцшного потенща-лу, обумовлюеться визначаеться особливiстю дослiджуваного об'екта й може бути рiзноманiтним.
Висновки. Вирiшення завдання визначення потенцiалу регю-ну мае бути доповнено розробкою нових пiдходiв до визначення сутностi, структур та методiв оцiнки iнституцiйного потенцiалу, оскшьки сучасна економiчна теорiя не тддае сумнiву значущiсть iнститутiв для економiчного розвитку. З методолопчно! точки зору проблема оцшки iнституцiйного потенцiалу е слабо розробленою.
Не iснуе ч^ко визначеного перелiку показникiв, на основi яких мае здiйснюватись оцiнка такого потенщалу. Це пов'язано, насамперед, iз двома причинами: численнiсть аспектiв розумшня поняття термiна «шститут» та обмежена шформацшна база дослi-дження.
Вiдповiдно до сучасних пiдходiв до визначення поняття «ш-ститут» для систематизування велико! кшькосп показникiв, якi характеризують рiвень використання iнституцiйного потенцiалу в регюш, доцiльно видiлити такi групи показниюв: «1нститут приватно! власностi»; «1нститут прибутку»; «1нститут конкуренцi!»; «1н-ститут найму пращ»; «1нститут обмiну»; «1нститут фiнансового ринку». Хоча такий перелш груп i не вiдображае вше! рiзноманiт-ностi змiсту поняття «шститут» i не е виключним, вш дозволяе пiдiйти до вирiшення проблеми оцiнки iнституцiйного потенцiалу в регюнах, ураховуючи обмеженi можливостi статистично! бази.
Вимiряти ефект використання iнституцiйного потенщалу складно. 1нституцшш фактори е ютотними для пояснення довго-строкових темшв зростання. У контекстi нашого дослщження це
можуть бути мiжрегiональнi розбiжностi за рiвнями валового ре-гiонального продукту на душу населення. Дослщження показало вщсутшсть ч^ко! залежностi рiвня розвитку регюшв Укра1ни вiд якостi iнститутiв. Комбшащя вiдносно високого рiвня економiчно-го розвитку з вщносно низькою яюстю iнститутiв у довгостроковiй перспективi створюе ризик досягнення меж економiчного розвитку, який е можливим при наявнш якостi iнститутiв.
Лiтература
1. Коновалова О.Н. Методологические подходы к комплексной оценке уровня социально-экономического развития регионов (на примере Белгородской области) [Электронный ресурс] / О.Н. Коновалова, Т.М. Давыденко, Л.М. Борисоглебская // Научные ведомости. - 2008. - № 2 (Вып. 6). - Режим доступа: http://dspace.bsu.edu.rU/bitstream/123456789/217/1/Davyudenko%20T .M.Borisoglebskaya%20L.N.%20The%20methodologigae.pdf.
2. Рейтинг инвестиционной привлекательности регионов России 2010-2011 годов [Электронный ресурс] // Официальный сайт рейтингового агентства «Эксперт». - Режим доступа: http://www.raexpert.ru/ratings/regions/2011/.
3. Захарова Е.Н. Основные методологические подходы к оценке экономического потенциала региона [Электронный ресурс] // Е.Н. Захарова, Е.П. Авраменко. - Режим доступа: http: //www.rusnauka.com/27_NPM_2012/Economics/13_116629.doc.htm.
4. Балацкий О.Ф. Теоретические проблемы оценки экономического потенциала региона, компании, предприятия [Электронный ресурс] / О.Ф. Балацкий. - Режим доступа: http: //do.gendocs.ru/docs/index-204866.html.
5. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики : пер. с англ. / Д. Норт. - М.: Начала, 1997. - 180 с.
6. Веблен Т. Теория праздного класса : пер. с англ. / Т. Веб-лен; общ. ред. В.В. Мотылева. - М.: Прогресс, 1984. - 367 с.
7. Розмаинский И. Неопределенность и институциональная эволюция в сложных экономических системах: посткейнсианский подход / И. Розмаинский // Вопросы экономики. - 2009. - № 6. -С.48-59.
8. Розмаинский И. Почему развитие капитализма сопровождается ухудшением качества товара / И. Розмаинский // Terra economicus. - 2011. - № 1. - Т. 9. - С. 8-16.
9. Киндзерский Ю. Институты развития: принципы формирования и проблемы / Ю. Киндзерский // Общество и экономика. -2010. - № 7-8. - С. 57-78.
10. Кирдина С. Г. Институциональные матрицы и развитие России [Электронный ресурс] / С.Г. Кирдина. - Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-404701.html?page=5.
11. Кирдина С.Г. Homo institutius в теории институциональных матриц [Электронный ресурс] / С.Г. Кирдина // "Homo institutius - человек институциональный" / под ред. д-ра экон. наук О.В. Иншакова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. - С. 259-282. -Режим доступа: http://www.kirdina.ru/doc/news/18apr05/Homo_ institutius. pdf.
12. Ван дер Варден Б.Л. Алгебра / Б.Л. Ван дер Варден. -М.: Наука, 1975. - 649 с.
13. Сухарев О.С. Проблема институциональной эффективности и качества хозяйственного развития [Электронный ресурс] / О.С. Сухарев. - Режим доступа: http://www.econ.asu.ru/lib/sborn/ iimer2007/pdf/stat01.pdf.
14. Отчет о конкурентоспособности регионов Украины 2011: навстречу экономическому росту и процветанию [Электронный ресурс] // Официальный сайт проекта Фонда «Эффективное управление». - Режим доступа: http://competitiveukraine.org/uploadfiles/ ckfinder/files/reports/2011/Competitiveness_report_2011_ru2.pdf.
15. Експрес-випуск «Валовий регюнальний продукт за 2011 рш» [Електронний ресурс] // Офщшний сайт Державно! служби статистики. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
16. Фрейнкман Л.М. Анализ институциональной динамики в странах с переходной экономикой / Л.М. Фрейнкман, В.В. Дашке-ев, М.Р. Муфтяхетдинова. - М.: ИЭПП, 2009. - 252 с.
НадШшла доредакцП 19.07.2013р.
