CC BY
21
Орипнальш дозддження
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕВ1ДКЛАДНИХ СТАН1В
УДК 616.345-006-085-089:615.384 DOI: 10.22141/2224-0586.3.98.2019.165492
Клигуненко О.М.1, Площенко Ю.О.1, Hobíkob С.П.2,
Фролов К.Б.2, Кирилова Л.О.2, Гавриш К.В.2, Карась Р.К.2
1ДЗ «Дн1пропетровська медична академя МОЗ Украни», м. Днпро, Укра'на
2 КЗ «Днпропетровська м1ська 1кл1н1чна багатопроф1льна л1карня № 4» ДОР, м. ДнПро, Укра'на
■■ ■ W
Перюперацмне впровадження
я ш W
кровозбер^аючих технологiи в iнтенсивнiИ терапií хворих онкопроктологiчного профшю
Резюме. Свтова тенденщя щодо використання кровозамшних методик при оперативник втру-чаннях, що супроводжуються значною крововтратою, цлком обГрунтовано набирае все быьшо1 популярностi. Вiдомо безлiч ускладнень, пов'язаних 1з проведенням переливання кровi та и ком-понентiв. Однак, не маючи на замшу у своему арсеналi альтернативних «безкровних» методик перюперацшного менеджменту, провести багато операцш просто неможливо. В данш роботi здшснений аналiз клшко-лабораторних показни^в у пацiентiв 1з використанням стимуляторiв еритропоезу в пероперацшному менеджментi радикальних онкопроктологiчних операцш порiвняно зi стандартним веденням хворих 1з використанням гемотрансфузи.
Ключовi слова: гемотрансфузiя; стимулящя еритропоезу; препарати залiза (III) оксиду; штучт кровозамшники; онкопроктологiя
Вступ
На ochobí 6araTOpÍ4Ho'i практики лiкарiв юнуе запевнення про безперечну користь використання компоненпв ^obí в рiзних клшчних випадках. Ще з 1818 року, коли британський акушер James Blundell провiв першу вдалу спробу переливання кровi у хво-роi з тсляродовою кровотечею, цей метод л^вання став невщ'емною частиною лiкування у вск галузях медицини. За даними Всесвiтньоi оргашзаци охоро-ни здоров'я (ВООЗ), донори в усьому свт щорiчно здають близько 112,5 млн доз, переливання яких ря-туе мшьйони життiв. Однак iз роками склалась свое-рщна щеолопя, яка заохочуе гемотрансфузiю навпъ там, де цiлком можливо було ii уникнути.
Останнiм часом проблема гемотрансфузи стала вкрай актуальною, водночас простежуеться не-впинний науковий прогрес у розумшш молеку-лярних механiзмiв газообмiну м1ж гемоглобiном еритроцитiв та периферичними тканинами органiз-му, транспорту кисню еритроцитами, компенсатор-
них реакцш при розвитку гiпоксГi. Розробленi прин-ципово новi пщходи вiдновлення крововтрати при хiрургiчному втручаннi, якi дозволяють практично повнiстю уникнути застосування донорсь^ кровi або значно зменшити гемотрансфузш дотримую-чись рестриктивного типу вщновлення крововтрати [1]. Рандомiзованi контрольованi дослщження, якi оцiнювали «пороги» гемоглобiну для гемотрансфузи, установили, що обмежуючi стратеги переливання е безпечшшими, н1ж лiберальнi [2—5].
ВООЗ рекомендуе рацiональне використання кровi з метою зменшення непотрiбних переливань та мiнiмiзацli ризикiв, пов'язаних iз гемотрансфузi-ею, а також використання за потреби альтернатив-них переливанню кровi методiв та безпечне прове-дення трансфузiйних процедур. З гемотрансфузiею пов'язаний ризик розвитку смертельних ускладнень гемолiтичного та негемолiтичного типу. Найбшьш небезпечними е гостре пошкодження нирок, гемо-трансфузiйний шок. Цi тяжы гемолiтичнi реакци
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Площенко Юлiя Олександрiвна, кандидат медицичних наук, доцент кафедри анестезюлогп та iнтенсивноí терапГГ, ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ УкраГни», вул. Вернадського, 9, м. Днтро, 49044, УкраГна; e-mail: [email protected], контактний телефон: +3 (8067) 921 00 16
For correspondence: Yuliia Ploshchenko, PhD, Associate Professor at the Department of anesthesiology, intensive care and emergency medicine of faculty of postgraduate education, State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Vernadsky st., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: [email protected], phone: +3 (8067) 921 00 16
обумовленi можливою трансфузieю несумюно! кро-вi не лише за системою АВ0, а i за виявленими дру-горядними антигенними системами еритроцитiв, такими як система Р, Келл, Кдд та iншi. Крiм того, в системi АВ0 е рiзновиди антигешв А i В. Аглюти-ноген А, що знаходиться в еритроцитах осiб групи А(11) i АВ(ГУ), неоднорiдний i може бути поданий у виглядi двох варiантiв (тдгруп) — А1 i А2. Ери-троцити з пiдтипом аглютиногена А1 зустрiчаються у 88 %, iз пiдтипом А2 — у 12 %. Вщповщно до цих груп кров А (II) мае двi пiдгрупи — А(]]) i А2(П), а група АВ(]V) — АВ(ГУ) i А2В(IV) [6].
Занепокоення, безумовно, викликае можливiсть передачi з донорсько! кров'ю збудникiв шфекцш-них хвороб, таких як вiрус iмунодефiциту людини, сифiлiс, цитомегаловiрус, вiруси гепатитiв, герпесу, шфекцшного мононуклеозу, токсоплазмозу. Одш-ею з причин зараження е те, що при обстеженш до-норiв рiзнi маркери шфекци виявляються в рiзний час пiсля iнфiкування. Кожна гемотрансмiсивна iнфекцiя мае один або декшька перiодiв «вжна», вiд дшв до мiсяцiв, залежно вiд типу збудника, досль джуваного маркера та технологи.
Негативними наслщками трансфузи компонента кровi е метаболiчнi недосконалость В донорськiй кровi, особливо при тривалих термiнах зберiгання, пiдвищенi рiвнi калiю, амонiю, вшьного гемоглобь ну, шдвищена кислотнiсть. Компоненти мжроагре-ганта консервовано! кровi можуть iнiцiювати викид бiологiчно активних речовин, якi, зi свого боку, можуть призвести до розвитку гострого респiраторно-го дистрес-синдрому.
6 даш про вплив донорсько! кровi на iмунну систему хворого, результати х1рурпчного лжуван-ня злоякiсних новоутворень i бiльшу ймовiрнiсть рецидиву. У хворих, яким проводились алогеннi гемотрансфузи, спостерiгаються порушення гуморального та клггинного iмунiтету: знижуеться секрецiя лiмфокiнiв, зменшуеться число й актив-шсть T-кiлерiв, вiдмiчаеться iнверсiя вщношення Т-хелперiв та Т-супресорiв [8]. При переливанш компонентiв донорсько! кровi збшьшуеться к!ль-кiсть гнiйно-септичних ускладнень [9].
Заборона гемотрансфузи е одшею з найважли-вiших заповiдей релшйно! групи «Свщки бгови», та вiдмова хворих вщ переливання кровi за релiгiй-ними мотивами вимагае шанобливого ставлення в лiкарiв.
Крiм цього, iснуе проблема, що пов'язана з де-фiцитом донорiв для одержання i заготовлення компонента кров^ викликана складним сощально-економiчним станом, погiршенням демографiчних показникiв.
Не варто забувати й про те, що приготування, зберпання та логiстика компонентiв кровi е досить витратними. До того ж юнуе проблема, що пов'язана з дефщитом донорiв для одержання i заготовлення компонентiв кровi i викликана складним сощально-економiчним та полггичним станом, погiршенням демографiчних показникiв.
^т
У зв'язку з вищевказаним на сьогоднi особливо важливим залишаеться питання можливостi об-меження алогенно! трансфузи компонентiв кровi (зокрема, еритроцита), при цьому — виключення невиправданого ризику для життя та здоров'я хГ-рургiчниx хворих, збереження сталих нормальних фiзiологiчниx показникiв усix оргашв та систем у пацiентiв.
У нашш практицi ми вже мали досвiд лГкуван-ня пацiентiв i3 релпшно! групи «Свщки бгови» при проведенш великих оперативних втручань, що супроводжувались значною крововтратою [12]. В таких випадках ми використовували препарати — стимулятори еритропоезу (еритропоетин) iз комбь нацiею з препаратами залiза (III) оксиду, i така тактика показала достатню клiнiчну ефективнють.
На основi цього досвГду ми дшшли висновку, що дана методика може бути використана в пащенпв онкопроктолопчного профГлю, яким плануеться велике оперативне втручання, i може бути замшою стандартного трансфузiйного менеджменту з вико-ристанням препаратiв кровi.
Мета дослщження — аналiз клшжо-лаборатор-них показникiв у пацiентiв iз використанням сти-муляторiв еритропоезу в перюперацшному менедж-ментi радикальних онкопроктологiчниx операцш порiвняно зi стандартним веденням хворих iз використанням гемотрансфузи.
Матерiали та методи
Дане дослГдження проводилось на базi Дншро-петровсько! мюько! багатопрофГльно! клшГчно! лГ-карнi № 4 (головний лжар — к.м.н. Чебанов К.О.), вщдГлення анестезюлоги з 12 лГжками для штен-сивно! терапГ! (завiдувач вщдГленням — к.м.н. Новиков С.П.). У дослщженш брали участь 50 пащ-енпв, яким планувалося радикальне оперативне втручання з приводу колоректального раку. Крите-р1ями включення були: iнформована згода пащен-та на участь у дослщженш, що вiдповiдае вимогам National Institutes of Health; операцшно-наркозний ризик ASA II—III; планована радикальна операцГя з приводу колоректального раку з передбачуваною крововтратою вГд 600 до 1000 мл; вж пацiента 60—75 роив. КритерГ! виключення: вiдмова вiд учасп в до-слiдженнi; наявнiсть гншно-септичних ускладнень; ургентнi оперативнi втручання; тяжка супутня па-толопя в стади декомпенсащ!; пацiенти, у яких дГа-гностовано вщдалеш метастатичнi ураження. Пащ-енти методом слГпого вГдбору були розподГлеш на двГ клГнГчнГ групи залежно вщ типу стратеги перь операцiйного менеджменту.
У передоперацiйному перюдГ в пацiентiв 1-! групи (n = 25) за 5 дГ6 до планованого оперативного втручання був пГдшкГрно введений препарат епое-тин альфа (еритропоетин) у дозГ 10 000 МО Гз метою стимулящ! еритропоезу перед прогнозованою крововтратою. ВихГдний рГвень показникГв гемоглобшу в пацГентГв дано! групи становив 118 ± 3 г/л; еритро-цитГв — 4,7 ± 0,5 Г/л, Ht — 37 ± 3 %. Як додатковий
компонент посилення кровотворення використову-вався препарат залiза (III) оксид (фероксид) у дозi 1—1,5 мг/кг маси т!ла хворого у виглядi внутршньо-венно! iнфузГi розведеного розчину у 200 мл NaCl 0,9%. Препарат вводився тричк за 3, 5 дiб перед опе-ративним втручанням й iнтраоперацiйно. У подаль-шому трансфузiя еритроцитiв пацieнтам дано! групи не планувалась. Перiоперацiйно для пащенпв обох груп була обрана тактика рестриктивно! шфузшно! терапи [11].
Пащентам друго! групи (n = 25) була заплано-вана корекц1я глобулярних перюперацшних втрат шляхом проведения гемотрансфузи з огляду на крововтрату, вих!дний рiвень та динамiчнi змiни показниюв червоно! кровi (вiдповiдно до сучас-них рекомендацiй спiввiдношения RBC до СЗП — 1 : 1, що викладеш в актуальному виданш [11]). Вихiднi лабораторнi данi в пащенпв дано! групи: Hb — 119 ± 2 г/л, еритроцити — 4,7 ± 3,0 Г/л, Ht — 36 ± 2 %. Подальший монiторинг цих показниюв проводився через 6, 12, 24, 48 та 72 години тсля оперативного втручання.
В обох групах штраоперацшно проведена стер-нальна пункц1я та вщбраний пунктат кiсткового мозку, який також пщлягав лабораторному досль дженню на кiлькiсний склад нормобластiв як маркер актив1защ! червоного юсткового мозку.
Аиестезiологiчний менеджмент у пашенпв обох груп проводився у виглядi поеднано! анестези з ви-користанням шгаляцшно! i продовжено! ешдураль-но! аналгезй, оскiльки данi методики е найбшьш адекватним анестезюлопчним забезпеченням при радикальних онкопроктолопчних оперативних втручаннях [9, 13], що в той же час доведено i на ультраструктурному р!вн! [14].
Пункщю епщурального простору проводили на р1вт L1—L2 !з подальшою катетеризацiею еп!ду-рального простору в крашальному напрямку: епщу-рально вводився 0,25% розчин бушвакашу (лонго-ка!н) в обсяз1 12—15 мл !з вмютом 0,05 мг фенташлу. шдукц1я здiйснювалася пропофолом 1,5—2,0 мг/кг i фентанiлом 5,0 мкг/кг, мiоплегiя п1д час штубащ! трахе! досягалась дитил1ном 1,5 мг/кг, тдтримка анестези проводили за допомогою наркозно! стан-ц!! Leon (HEINEN, Австр1я), де створювали МАК севофлурану 0,5—0,6 в потощ киснево-повггряно! сум1ш1 0,8—1,0 л/хв у комбшаци з болюсним вве-денням фентан1лу 0,2 мг/год. Шсляоперацшне зне-болювання в пашенпв ц1е! групи зд1йснювали у вигляд1 епщурально! аналгезй 6—9 мл 0,125% !зоба-ричного бутвака!ну (лонгока!н), залежно в1д антро-пометричних показник1в i вираженост! больового синдрому, кожт 4 години в комбшаци з внутрш-ньовенним введенням парацетамолу та декскето-профену.
Яюсну ефективн1сть аналгезй в шсляоперацш-ному пер1од1 в обох групах ощнювали за допомогою в1зуально-аналогово! шкали, спираючись на максимально допустим! значення: 3 бали — у спо-ко!, 4 бали — п1д час активних рух1в пащента. Якщо
анальгезiя не була достатньою, додатково призна-чались ш'екци морф1ну г1дрохлориду в доз1 10 мг внутршньом'язово.
Промiжними точками контролю ефективност! обрано! стратег!! були шсляоперацшний озноб, аус-культативн! ознаки появи перистальтики, етзоди нудоти i блювання в ранньому п!сляоперац!йному перюдь
Для визначення основних показник!в ЦГ (ударного i хвилинного об'ему кровотоку, серцевого ш-дексу, загального периферичного судинного опору), !снуе безл!ч методик, в тому числ! швазивних, не!нвазивних ! розрахункових. У нашш практиц! ми використовуемо метод грудно! реограф!!, тому що даний метод е нешвазивним, в той же час мае мшь мальну похибку отриманих даних пор!вняно нав!ть з швазивними методами (наприклад, катетеризац!я за Swan — Ganz) [10]. Перюперацшно параметри гемодинамжи оц!нювалися за допомогою реогра-ф!чного комплексу «РЕО-Ком» XAI-Medic (вико-ристовувалася модиф!кована методика за Kubichek !з розташуванням потенц!йних електрод!в на спин! в проекц!! дуги аорти ! б!фуркаци на клубов! артер!!).
Результати та обговорення
В ус!х випадках (n = 50) р!вень штраоперацшно! крововтрати не виходив за передбачуваний. В обох дослщних групах на фон! обГрунтовано! шфузшно! терап!! пер!операц!йно значн! гемодинам!чн! зсу-ви не спостер!гались, у тому числ! ! в показниках центрально! гемодинам!ки. При анал!з! значення серцевого !ндексу (С1), що е пох!дним в!д серцевого викиду (л/хв) ! площ! поверхш т!ла (м2) не було явно! вар!абельност! ан! в перш!й, ан! в друг!й гру-пах (1-ша група — 2,8 ± 0,2 л/хв/м2, 2-га група — 2,7 ± 0,1 л/хв/м2). Другий взаемопов'язаний !з С1 компонент центрально! гемодинам!ки — загаль-ний периферичний судинний оп!р (ЗПСО). При анал!з! отриманих даних ми спостер!гали знижен-ня показника одночасно в обох групах (1-ша група — 2701—2910 дин/см х с-5, 2-га група — 2762— 2904 дин/см х с-5), однак спрямованють зрушень не досягала ступеня в!ропдност! (p > 0,05), ! дане зни-ження ЗПСО було викликано вазодилатац!ею у в!д-пов!дь на еп!дуральне введення м!сцевого анестетика, що компенсувалося вар!абельн!стю хвилинного об'ему кров! в допустимих межах. При анал!з! двох останн!х показник!в центрально! гемодинамжи, а саме С1 ! ЗПСО, можна зробити висновок, що при правильному розрахунку !нфуз!йного навантажен-ня при операц!ях, яке супроводжуеться чималими крововтратами, а також при використанн! стимуля-тор!в еритропоезу зам!сть традиц!йно! гемотранс-фуз!! ц!лком можливе забезпечення еук!нетичного (нормоциркуляторного) типу гемодинам!ки.
П!сляоперац!йний озноб, аускультативн! ознаки появи перистальтики, еп!зоди нудоти ! блювання в ранньому п!сляоперац!йному пер!од! не були спе-циф!чними для обох груп та не виходили за статис-тичн! показники стандартного ведення пац!ент!в
при радикальному хiрургiчному лiкуваннi хворих на колоректальний рак, у яких застосовувалась поед-нана анестезiя [9].
В обох групах в першу добу ми спостериали од-накову динамiку штенсивносп больового синдрому. Тiльки 5 пащентам у першiй групi (20 %) та 6 (24 %) пащентам у другш груш потрiбна була одноразова в/м iн'екцiя 10 мг морфшу, а отже, похибка становила лише 4 % мж групами, що не е статис-тично вiрогiдними показниками. Наступно! доби вираженiсть больового синдрому в обох групах не досягала бшьше 5 балiв, що не вимагало додатково-го призначення ошохдних аналгетиюв.
При аналiзi лабораторних показникiв у пащенпв
1-! групи у вах пацiентiв вiдмiчалось пiдвищення показникiв НЬ на 17—19 % вiд вихщного рiвня без-посередньо перед оперативним втручанням, що дозволило нам проводити запланований «безкров-ний» перiоперацiйний менеджмент. У подальшому у 24 пащенпв iз 25 (96 %; р < 0,05) спостерiгалась тенденцiя до зниження показникiв НЬ через 6, 12, 24 годин тсля оперативного втручання в середньо-му на 13—15 % iз подальшим вщновленням рiвня до початкового через 48 годин та навГть зростанням по-казникiв вище вiд вихiдного рiвня на 10—12 %. По-казники Ш при цьому залишались майже сталими, змiнюючись максимально на 2—3 % вщ вихiдного рiвня. При аналiзi iнтраоперацiйно забраного стер-нального пунктату кГсткового мозку вiдмiчалась стшка тенденцiя до активГзацГ! пролГфераци еритро-цитiв у 24 (96 %; р < 0,05) випадках (рГвень нормо-бластiв становив 20 ± 2 %), що вiдповiдало показни-кам у динамiцi НЬ та Ш.
В одному випадку з 25 (4 %) у першш дослщнШ групi вiдмiчалась стiйка анемiя впродовж 72 годин, що спричинило потребу в проведен однократно! гемотрансфузГ! еритроцитiв для корекцГ! глобулярного об'ему. щлком гмовгрно, що така ситуацiя ви-никла у зв'язку з проведеними даному пацiенту 8 курив хГмютерапп перед оперативним втручанням, що спричинило значне зниження продуктивнос-тг червоного кгсткового мозку. Це пiдтверджуеться аналiзом стернального пунктату, де рГвень нормо-бластГв становив лише 7 %, що е значно меншим показником порГвняно з усГма Гншими пацГентами дано! групи.
При аналГзГ лабораторних показниюв пацГентГв
2-! групи значного зниження рГвня НЬ та Ш не вГд-мГчалось, оскГльки штраоперацшно у всГх випадках проводилась гемотрансфузГя еритроцитГв в об'емГ, що вщповщае рГвню крововтрати. В подальшому через 48 годин тсля оперативного втручання лабо-раторно вщмГчалась анемГя в 17 випадках (68 %), що потребувало додаткового проведення гемотрансфу-зГ! еритроцитГв. Через 72 години рГвень НЬ не вихо-див за нижню межу допустимо! норми та додатковГ призначення гемотрансфузГ! не були необхщними. РГвень нормобластГв у пунктатГ кГсткового мозку становив 12 ± 1 %, що вказувало на помГрну актив-нГсть пролГферацГ! еритроцитГв.
^т
Висновки
З огляду на отриманi пiд час дослщження данi ми дiйшли таких висновюв.
1. «Безкровна» стратега перюперацшно^ шфу-зшно-трансфузшно^ терапп в пащенпв при ради-кальних операцiях i3 приводу колоректального раку е досить ефективним методом порiвняно з тради-цiйною тактикою з використанням гемотрансфузш, оскiльки:
— дозволяе пiдтримувати адекватш показники Hb та Ht;
— не викликае значимих гемодинамiчних зсувiв;
— не впливае на шсляоперацшш показники вщ-новлення перистальтики, етзоди тошноти та блю-вання, шсляоперацшного ознобу;
— дозволяе уникнути низки проблем та негатив-них проявiв, пов'язаних iз проведенням гемотранс-фузп.
2. Запропонована методика може бути неефек-тивною в пацiентiв, яю перенесли декшька курсiв системное х1мютерапп, оскшьки на цьому фонi ак-тивнiсть червоного кiсткового мозку може не реагу-вати на введения еритропоетину. А отже, шдхщ до вибору стратеги мае бути сугубо шдивщуальним.
Конфшкг 1нтерес1в. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту штересш при пiдготовцi дано^ статтi.
Список лператури
1. The European guideline on management of major bleeding and coagulopathy following trauma. — 4th ed. — 2016.
2. Hebert P.C., Wells G., Blajchman M.A., Marshall J., Martin C., Pagliarello G. et al. A multicenter, randomized, controlled clinical trial of transfusion requirements in critical care. Transfusion Requirements in Critical Care Investigators, Canadian Critical Care Trials Group // N. Engl. J. Med. — 1999. — 340(6). — Р. 409-17.
3. Holst L.B., Haase N., Wetterslev J., Wernerman J., Gut-tormsen A.B., Karlsson S. et al. Lower versus higher hemoglobin threshold for transfusion in septic shock // N. Engl. J. Med. — 2014. — 371(15). — Р. 1381-91.
4. Hajjar L.A., Vincent J.L., Galas F.R.., Nakamura R.E., Silva C.M., Santos M.H. et al. Transfusion requirements after cardiac surgery: the TRACS randomized controlled trial // JAMA. — 2010. — 304(14). — Р. 1559-67.
5. Villanueva C., Colomo A., Bosch A, Conception M., Her-nandez-Gea V., Aracil C. et al. Transfusion strategies for acute upper gastrointestinal bleeding // N. Engl. J. Med. — 2013. — 368(1). — Р. 11-21.
6. Группы крови человека / Под ред. Н.В. Минеевой. — 2004. — С. 10-13.
7. Gafter U., Kalechman Y., Sredni B. Blood transfusion enhancer production of T-helper-2 cytocines and transforming growth factor beta in humans // Clin. Sci. Colch. — 1996. — V. 91. — P. 519-523.
8. Kinoshita Y., Udagawa Т., Tsutsumi K. et al. Usefulness of autologus blood transfusion for avoiding allogenic transfusion and infections complications after esophageal cancer resection // Surgery. — 2000. — V. 127, № 2. — Р. 185-192.
«
■
9. Новков С.П., Площенко Ю.О., Баранов 1.В., Клигу-ненко О.М., Фролов К.Б., Василшин О.В., Кирилова Л.О., Карась Р.К.. Перспективний першперацшний менеджмент при хiрургiчному лжуванш хворих на колоректальний рак // Медицина неотложных состояний. — 2017. — № 5(84).
10. Кисельгов Е.Н., Сергеев В.Г. Новые подходы к оценке состояния сосудистой системы по результатам реографиче-ских исследований/НТЦ РЕМПТ. Национальный аэрокосмический университет ХАИ им. Н.Е. Жуковского. — Харьков.
11. Глумчер Ф.С., Клигуненко О.М. Инфузионно-транс-фузионная терапия. — К..: Издательский дом «Заславский», 2018.
12. Клигуненко Е.Н., Площенко Ю.А., Новиков С.П., Карась Р.К., Гавриш К.В., Кириллова Л.А., Бородина И.А., Лапкин И.В., Бородай Л.В. Клинический случай успешного периоперационного ведения пациента религиозной группы
«Свидетели Иеговы» с интраоперационной кровопотерей II степени // Медицина неотложных состояний. — 2018. — № 6(93).
13. Чебанов К.О., Баранов И.В., Новиков С.П., Оле-фир Ю.И., Гришко С.А., Василишин А.В., Карась Р.К Оптимизация анестезиологического обеспечения пери- и послеоперационного периода при хирургическом лечении ко-лоректального рака //Медицина неотложных состояний. — 2016. — 4 (75).
14. Новиков С.П., Чебанов К..О, Кириллова Л.А., Пе-трук Н.С., Фролов К.Б., ТвердохлебИ.В. Оптимизация анестезиологического обеспечения при хирургическом лечении колоректального рака: клинико-морфологические параллели // Морфологiя. — 2016.
Отримано 20.01.2019 ■
Клигуненко Е.М.1, Площенко Ю.А.1, Новиков С.П.2, Фролов К.Б.2, КирилловаЛ.А.2, Гавриш К.В.2, Карась Р.К.2
1 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
2 КУ «Днепропетровская городская клиническая многопрофильная больница № 4» ДОС, г. Днепр, Украина
Периоперационное внедрение кровосберегающих технологий в интенсивной терапии больных онкопроктологического профиля
Резюме. Мировая тенденция относительно использования кровезамещающих методик при оперативных вмешательствах, сопровождающихся значительной кровопотерей, вполне обоснованно приобретает все большую популярность. Известно множество осложнений, связанных с проведением переливания крови и ее компонентов. Однако, не имея на замену в своем арсенале альтернативных «бескровных» методик периоперационного менеджмента, провести многие операции просто невозможно.
В данной работе проведен анализ клинико-лабораторных показателей у пациентов с использованием стимуляторов эритропоэза в периоперационном менеджменте радикальных онкопроктологических операций по сравнению со стандартным ведением больных с использованием ге-мотрансфузии.
Ключевые слова: гемотрансфузия; стимуляция эритропоэза; препараты железа (III) оксида; искусственные кровезаменители; онкопроктология
O.M. Klygunenko1, Yu.O. Ploshchenko1, S.P. Novikov2, K.B. Frolov2, L.O. Kirilova2, K.V. Gavrish2, R.K. Karas2
1 State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
2 Municipal Institution "Dnipropetrovsk Municipal Clinical Multi-profile Hospital 4" of DRC", Dnipro, Ukraine
Perioperative introduction of blood-saving techniques in intensive care of patients with colorectal cancer
Abstract. The worldwide trend towards the use of blood replacement techniques in surgical interventions accompanied by significant blood loss is understandably gaining popularity. There are many complications associated with the transfusion of blood and its components. However, it is impossible to carry out many surgeries without having alternative bloodless methods of perioperative management. In this work, the analysis of clinical
and laboratory parameters in patients was performed when using erythropoiesis-stimulating agents in the perioperative management of radical oncoproctology surgeries as compared to the standard management of patients with the help of hemotransfusion. Keywords: hemotransfusion; stimulation of erythropoie-sis; iron (III) oxide preparations; artificial blood substitutes; oncoproctology
