CC BY
42
УДК 594.38
Гураль-Сверлова Н.В., кандидат бюлопчних наук ([email protected]) Державный природознавчий музей НАН Украти, м. Львгв
Гураль Р.1. (gural@museum. lviv. net) © Державний природознавчий музей НАН Украти, м. Львгв
ПРОНИКНЕННЯ НОВИХ ВИД1В СЛИЗНЯК1В НА ТЕРИТОР1Ю ЛЬВШСЬКО!' ОБЛАСТ1, ÏX МОЖЛИВЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТ1 Д1АГНОСТИКИ
Наприюнщ ХХ - на початку ХХ1 ст. на територп Львгвськог област1 було зареестровано два види слизняюв, не вгдомих ранше для Украти загалом (Arion lusitaniens) або для ïï захiдного регюну (Krynickillus melanocephalus). 1снуе iмовiрнiсть подальшого розповсюдження даних видiв, пов 'язаного iз завданням економiчних збитюв. У зв'язку з цим описано особливостi дiагностики A. lusitanicus i K. melanocephalus.
Ключовi слова: наземт молюски, слизняки, Львiвська область.
Вступ. Деяю види наземних молюсюв легко переносяться людиною в iншi регюни, краши та навт на iншi континенти. У бшьшосп випадюв це вщбуваеться ненавмисно (виняток - 1'спвш види). При цьому молюски або ïx яйця найчастше переносяться разом з саджанцями рослин, овочами, фруктами, деревиною [3]. У нових регюнах таю види досить часто синантротзуються, устшно заселяючи культурш ландшафти (поля, городи, сади, парки тощо) та уникаючи природнi бiотопи [3, 4]. Особливе мкце серед них займають слизняки. По-перше, морфологiчнi та фiзiологiчнi особливост слизнякiв сприяють ïx кращому виживанню в культурних бiотопаx порiвняно з равликами [3]. По-друге, швидкому розселенню слизнякiв шляхом антропоxорiï сприяе значна стшюсть ïx яець до коливань температури та вологостi, а також полiфагiя i невибагливiсть у виборi ïжi [4]. По-трете, лише окремi види равликiв можуть мати господарське значення, а серед слизняюв багато шкщниюв культурних рослин [3].
Транспортш та економiчнi зв'язки Львiвщини з iншими регiонами Украши та з шшими крашами сприяють поступовому збагаченню ïï малакофауни новими видами наземних молюсюв [1, 9]. В одних випадках занесенi людиною види не мають суттевого господарського значення, наприклад, цепея садова Cepaea hortensis (Mull.) - типовий мешканець урболандшафтiв Львова, який активно розселяеться по територп Львiвськоï областi [8]. В шших випадках антропоxорнi види можуть становити загрозу для культурних рослин. Такими видами е слизняк кпанський Arion lusitaniens Mab. з родини Arionidae [7] i слизняк чорноголовий Krynickillus melanocephalus Kal. з родини Agriolimacidae [1]. A. lusitanicus був вперше зафжсований на територп Львiвщини лише в 2007 р., тому вш не включений до тдготованого нами
© Гураль-Сверлова Н.В., Гураль Р.1., 2009
269
визначника наземних молюсюв заходу Украши [6]. Це робить особливо актуальним питання його дiагностики неспещалютами.
Матер1ал i методи. Матерiал для написання статтi був зiбраний пiд час багаторiчних (починаючи з 1994 р.) спостережень над наземними молюсками Львова [5] i Львiвськоï области Один екземпляр A. lusitanicus з м. Винники був переданий для визначення З.В.Ягольник (Львiвська зональна карантинна лабораторiя при Державнiй шспекци з карантину рослин по Львiвськiй областi). Слизнякiв фiксували шляхом «жорстоко!» фiксацiï у 70% етиловому спирт [4]. Для визначення зiбраного матерiалу використовували сукупнiсть морфологiчних i анатомiчних ознак [4, 13, 14].
Результати дослщження. Аналогiчно до деяких iнших видiв слизнякiв, широко розселених завдяки дiяльностi людини, важко точно визначити первинний (природний) ареал A. lusitanicus. Зокрема, 1.МЛхарев i А.Вiктор [4] припускали, що вiн обмежуеться Шренейським пiвостровом, пiвденною Францieю та швшчною Iталiею. У пiзнiшiй роботi А.Вжтор [14] вказав у якостi можливого природного ареалу A. lusitanicus Шренейський пiвострiв i Британськi о-ви.
У кра'нах Середньо'' Свропи A. lusitanicus був виявлений порiвняно недавно. Наприклад, у Нiмеччинi даний вид був зареестрований вперше лише в 1969 р. [10], проте в наступи десятирiччя спостерiгалося швидке розповсюдження його по територи кра'ни [10]. У 1993 р. A. lusitanicus був вперше вiдмiчений у Польщу а саме в ïï пiвденно-схiднiй частиш, яка межуе iз захiдним регюном Украïни [12, 14]. Таке стрiмке розширення ареалу A. lusitanicus на схщ дозволяло очiкувати його появи на украшськш територiï.
У липш 2007 р. до Державноï шспекци з карантину рослин по Львiвськiй област звернулися мешканцi кiлькох особняюв по вул. Галицькiй у м. Винники. Вони скаржилися на сильне ушкодження рослин на присадибних дшянках слизняками. Одна особина була передана для експертизи до лаборатори малакологи Державного природознавчого музею (надалi в текст - ДПМ) та визначена як A. lusitanicus. Це була перша документально зафжсована знахщка даного виду на територи Украши [7].
Вл^ку 2009 р. аналопчш скарги надшшли до 1нституту захисту рослин у м. Киевi вiд мешканщв м. Дрогобич. На прохання шституту автори статтi здiйснили 7 серпня вшзд до м. Дрогобич i зiбрали поблизу присадибних дiлянок, розташованих по вул. 22 сiчня, дорослих особин A. lusitanicus.
Враховуючи здатшсть A. lusitanicus швидко заселяти новi територiï та завдавати суттевоï шкоди культурним рослинам [10-12, 14], протягом найближчих роюв можна очiкувати подальшого розселення даного виду в культурних бютопах Львiвщини та вiдповiдного зростання заподiяних ним економiчних збиткiв. Особливо небезпечним е можливе потрапляння A. lusitanicus до Львова (зокрема, з розташованого поблизу м. Винники), оскшьки саме велию мюта вiдiграють виршальну роль у розповсюдженнi синантропних видiв наземних молюскiв [8]. Не виключено також, що на територiï Львiвщини вже зараз iснують iншi колони A. lusitanicus, ще не зафжсоваш науковцями.
270
Рис. 1. Зовшшнш вигляд A. lusitanicus з м. Дрогобич: 1 - мантия; 2 -дихальний OTBip (пневмостом); 3 - зморшки шкчри; 4 - пщошва; 5 - край пщошви; 6 - каудальна ямка.
Згщно з лггературними даними, довжина тша дорослих особин A. lusitanicus може досягати 10 см [4] або навггь 14 см [10, 11, 14]. З1бран1 молюски з Дрогобича були дещо меншими: довжина живих (рис. 1) не перевищувала 6 см, фжсованих - 4,5 см. Доросл1 особини забарвлен1 переважно однобарвно, за винятком свгглшо1' п1дошви. Кол1р верхньо'1 частини т1ла загалом дуже мшливий: в1д чорного, темно-с1рого або коричневого до червоного, оранжевого або жовтого [4, 14]. У Дрогобич1 спостер1галися яскраво-оранжев1 (б1льш1сть), жовтувато-с1р1 та коричнюват1 особини. У деяких темних екземпляр1в край п1дошви (рис. 1, 5) був яскраво-рудого кольору, створюючи р1зкий контраст 1з забарвленням верхньо'1 частини тша.
Загалом найбшьш1 слизняки, представлен на заход1 Украши, належать до родини Limacidae. Довжина т1ла окремих екземпляр1в може досягати 15-20 см [6]. A. lusitanicus чггко в1др1зняеться в1д них низкою зовн1шн1х ознак,
271
характерних для родини Arionidae: широкою пщошвою, не роздшеною борознами на поздовжш смуги (рис. 1, 4), положенням дихального отвору (рис. 1, 2) у переднш половиш манти (рис. 1, 1), наявшстю каудально1 ямки, прикрито1 трикутною лопаттю, у заднш частинi тiла (рис. 1, 6).
Вщ бiльшостi iнших представниюв родини Arionidae, якi зустрiчаються на заходi Украши [6], дорослi особини A. lusitaniens вiдрiзняються значно бшьшими розмiрами тiла. Згiдно i3 л^ературними даними, лише окремi особини слизняка рудуватого Arion subfuscus (Drap.) можуть досягати в довжину 7 см [10, 11, 14] або навггь 8 см [4]. Проте в бшьшосп випадюв ïx розмiри значно меншг Крiм того, A. subfuscus може дещо нагадувати A. lusitanicus рудуватим кольором верxньоï частини тша, спричиненим рясним видiленням жовтого або оранжевого слизу. Проте рудi особини A. subfuscus мають зазвичай добре пом^ш поздовжнi темнi смуги, а в A. lusitanicus подiбнi смуги наявш лише в молодих особин. У коричневоï форми A. subfuscus з безбарвним слизом (f. brunnea) колiр тша св^лшае у напрямку вщ спини до краю тдошви, а в A. lusitanicus залишаеться однорiдним.
Крiм того, у живих дорослих особин A. lusitanicus поверхня шюри утворюе дуже чiткi та висок зморшки (рис. 1, 3). У фжсованих молюскiв або в молодих особин рельеф шюри пом^но згладжений. Таким чином, на пiдставi зовнiшнix ознак можна досить надшно дiагностувати дорослих особин A. lusitanicus. Молодi особини з темними поздовжшми смугами на тiлi та з менш рельефними зморшками шкiри можуть нагадувати iншi види родини Arionidae, яю зустрiчаються на заxодi Украши [6], зокрема, A. subfuscus. Слщ зауважити, що A. lusitanicus мае однорiчний життевий цикл. Тому дорослих особин варто шукати у другш половинi лiта або в першш половинi осенi, коли вiдбуваеться розмноження даного виду [12].
Слщ зауважити, що в Середнш, Захщнш i Швшчнш Gвропi трапляються також iншi великi представники родини Arionidae, зовш дуже подiбнi до A. lusitanicus: Arion rufus (L.) i A. ater (L.) [4]. На територп Украши згадаш види до цього часу не були виявлеш, хоча не можна повшстю виключити можливють ïx появи на заxодi краши внаслщок антропоxорiï (див. вище). Зокрема, на заxодi Польщi проходить, очевидно, межа природного ареалу A. rufus, а в твденно-схщнш частит краши зареестроваш окремi синантропнi популяци даного виду, утворенi внаслiдок антропохори [14].
У будь-якому випадку самим надшним способом визначити видову приналежшсть слизнякiв е вивчення будови дистальних вiддiлiв статево1' системи [4, 13, 14], розташованих у правiй переднш частиш ïx тiла. Як показано на рисунку 2, A. lusitanicus ч^ко вiдрiзняеться вiд A. subfuscus формою передньоï (розширеноï) частини яйцепроводу (рис. 2, 2). Довгий i роздутий яйцепровщ у поеднаннi з вщносно невеликим атрiумом (рис. 2, 1) також дозволяе безпомилково диференцшвати A. lusitanicus вщ згаданих вище A. rufus i A. ater, в яких атрiум значно бшьший, а яйцепровщ - менший [4]. Усередиш яйцепроводу знаходиться велика i довга л^ула (рис. 2, 6), кшець якоï заходить до атрiуму. Крiм того, в A. lusitanicus етфалус (рис. 2, 5) розташований мiж
272
яйцепроводом 1 протокою с1м'яприймача (рис. 2, 3), а в А. subfuscus центральне положения займае слм'яприймач, а ешфалус розташований латерально.
Рис. 2. Будова дистальних вщдШв статево\* системи в А. 1тЫатст (А, Б) ^ А. subfuscus (В): А ^ В - загальний вигляд; Б - розггнутий яйцепровщ; 1 -атриум; 2 - яйцепровщ; 3 - протока с^м'яприймача; 4 - резервуар с^м'яприймача; 5 - ешфалус; 6 - лигула.
Ареал К. melanocephalus (рис. 3, А) охоплюе майже увесь Кавказ, Старопольський край, прський Крим, Турщю та, можливо, швшчний 1ран [4]. Наприкшщ ХХ ст. - на початку ХХ1 ст. антропохорш популяци в1дм1чен1 також у Киев1 [2] та КиТвськ1й област1, у Львов1 [1]. У вересньжовтш 2000 р. дорослих особин К. melanocephalus було знайдено у значнш кшькост1 на к1лькох садово-дачних дшянках у околицях м. Львова (р-н ЗбоТщ). У наступн1 роки популяцшна щ1льн1сть залишалася високою. Восени 2005 р. доросл1 особини К. melanocephalus були виявлеш нами в люопарку «Погулянка», у 2006 р. - в парку «Високий Замок», у 2007 р. - в захщнш частин1 регюнального ландшафтного парку «Знесшня», у 2008 р. - у парку «Стрийський». Отже, спостер1гаеться швидке заселення даним видом паркових бютошв Львова. Не виключена також його присутнють у шших м1ських б1отопах, зокрема на присадибних дшянках, обстеження яких е ускладненим.
У лггератур1 вщсутш дан1 щодо можливого господарського значення К. melanocephalus [4]. Оскшьки в природному ареал1 даний вид е, очевидно, досить вологолюбним 1 пов'язаним переважно з люами [4, 13], не варто очжувати активного розселення його по полях 1 городах. Проте в частково затшених деревами, кущами або буд1влями та вщносно вологих антропогенних бютопах (зокрема, на присадибних або садово-дачних дшянках) К. melanocephalus, под1бно до шших представниюв родини Agriolimacidae [4], очевидно, може завдавати певну шкоду городшм культурам або декоративним рослинам. Заселен К. melanocephalus садово-дачш д1лянки в р-н1 ЗбоТщ (див. вище) з другоТ половини 1990-х рр. практично не використовуються людьми, тому можливий р1вень такоТ шкоди оц1нити нараз1 неможливо.
273
Рис. 3. Особливосл зовшшньоУ ^ внутр^шньо1 будови К. melanocephalus\ А -зовшшнш вигляд; Б ^ В - пешс К. melanocephalm; Г - для пор^вняння пешс D. теНсиШШт; Д - розггнутий пеи1с D. ге^сиШит; 1 - пешальна залоза; 2 -передней розширений вщдш пениса; 3 - стимулятор усередиш пениса.
274
Згщно з л^ературними даними, доро^ особини K. melanocephalus можуть досягати в довжину 4,5 см [4, 13]. Вщ шших представниюв родини Agriolimacidae, розповсюджених на заходi Украши [6], ïx легко вiдрiзнити за однотонним сiруватим забарвленням тша (школи може мати легкий блакитний або кремовий вщтшок), яке добре контрастуе з яскраво-чорною головою i шиею (рис. 3, А). У молюсюв роду Deroceras фонове забарвлення тша змшюеться вiд бшуватого або кремового до темно-коричневого i майже чорного; у деяких видiв присутш численнi темнi плямки, яю можуть з'еднуватися у своерiдну Ыточку. Голова i шия можуть бути забарвленими лише трохи темшше шших частин тша, наприклад, у б^ватих або кремових особин - в коричневий колiр.
Анатомiчно K. melanocephalus ч^ко вiдрiзняеться вiд молюскiв з роду Deroceras зовшшньою i внутршньою будовою пенiса (рис. 3, Б-Д). У K. melanocephalus пеню майже правильноï цилiндричноï форми, прямий або зтаутий (рис. 3, Б, В), без зовшшшх придаткiв, усерединi - зi складною системою складок, але без характерного для роду Deroceras стимулятора. У видiв з роду Deroceras пешс мае переважно мiшкоподiбну або невизначену форму, його передня частина може бути розширена (рис. 3, 2), а задня - мати характерш виступи або пешальну залозу (рис. 3, 1). Усередиш пешса завжди присутнiй стимулятор конiчноï (рис. 3, 3) або сплощеноï вiялоподiбноï форми. На рисунку 3 показана для порiвняння зовнiшня i внутршня будова пенiса звичайного на заxодi Украши слизняка сiтчастого Deroceras reticulatum (Mull.), який може завдавати суттевох' шкоди сiльськогосподарським культурам [4].
Життевий цикл K. melanocephalus однорiчний [2]. Молюсюв найлегше виявити наприкшщ лiта або восени, коли вони досягають статевоï зрiлостi.
Висновки. Останшм часом вiдбулося проникнення на територш Львiвськоï областi двох видiв слизняюв, не властивих природнiй (автоxтоннiй) малакофауш заходу Украши. Принаймнi один з цих вцщв (A. lusitanicus) е серйозним шкщником культурних рослин. 1снуе висока iмовiрнiсть подальшого розселення A. lusitanicus i K. melanocephalus по культурним бютопам Львiвщини. Це викликае необxiднiсть монiторингу вiдомиx та виявлення нових мкцезнаходжень даних видiв, проведення вщповщних карантинних заxодiв (особливо для A. lusitanicus) i роз'яснювальноï роботи серед населення.
Л1тература
1. Кирпан С.П., Сверлова Н.В. До вивчення синантропних елементв у наземних малакоценозах заходу Украши // Наук. зап. Держ. природозн. музею. - Львiв, 2002. - Т.17. - С.191-195.
2. Король Э.Н., Корнюшин А. В. Обнаружение интродуцированного вида слизней Krynickillus melanocephalus (Mollusca, Gastropoda, Stylommatophora) в Киеве и предварительные результаты его гельминтологического исследования // Вестн. зоологии. - 2002. - Т. 36, № 6. - С. 57-59.
3. Лихарев И.М. Некоторые факторы, определяющие распространение синантропных наземных моллюсков // Моллюски. Вопросы теорет. и прикл. малакологии: Тез. докл. конф. - М.-Л.: Наука, 1965. - С. 48-51.
275
4. Лихарев И. М., Виктор А. Й. Слизни фауны СССР и сопредельных стран (Gastropoda terrestria nuda) // Фауна СССР. - Т. 3, вып. 5. Нов. сер. № 122. -Л.: Наука, 1980. - 438 с.
5. Сверлова Н.В. Матерiали до мониторингу наземно! малакофауни (Gastropoda, Pulmonata) м. Львова та його околиць // Наук. зап. Держ. природозн. музею. - Львiв, 2003. - Т.18. - С.127-134.
6. Сверлова Н.В., Гураль Р.1. Визначник наземних молюсюв заходу Укра!ни. -Львiв, 2005. - 217 с.
7. Сверлова Н.В., Гураль Р.И. Первая находка наземного моллюска Arion lusitanicus (Gastropoda, Pulmonata, Arionidae) на территории Украины // Живые объекты в условиях антропогенного пресса. Матер. Х Междунар. науч.-практ. конф. (15-18 сент. 2008 г., г. Белгород). - Белгород: ИПЦ "ПОЛИТЕРРА", 2008. - С. 194.
8. Сверлова Н.В., Кирпан С.П. Роль великих мкт у розселенш деяких видiв наземних молюсюв (Gastropoda, Pulmonata) // Науковi основи збереження бютично! рiзноманiтностi. - Вип. 5. - Львiв: Л^а-Прес, 2004. - С. 247-252.
9. Сверлова Н.В., Хлус Л.Н., Крамаренко С.С. и др. Фауна, экология и внутривидовая изменчивость наземных моллюсков в урбанизированной среде. - Львов, 2006. - 226 с.
10. Exkursionsfauna von Deutschland. B. 1. Wirbellose (ohne Insekten). - 8. Aufl. -Berlin: Volk u. Wissen, 1992. - 638 s.
11. Kerney M.P., Cameron R.A.D., Jungbluth J.H. Die Landschnecken Nord- und Mitteleuropas. - Hamburg; Berlin: Parey, 1983. - 384 s.
12. Kozlowski J. Reproduction of Arion lusitanicus Mabille, 1868 (Gastropoda: Pulmonata: Arionidae) introduced in Poland // Fol. Malacol. - 2000. - Vol. 8, N 1. - P. 87-94.
13. Wiktor A. Agriolimacidae (Gastropoda: Pulmonata) - a systematic monograph // Ann. Zool. - 2000. - Vol. 49, N 4. - P. 347-590.
14. Wiktor A. Slimaki ladowe Polski. Olsztyn: Mantis, 2004. - 302 s.
Summary Gural-Sverlova N.V., Gural R.I.
State Museum of Natural History, Lviv, Ukraine PENETRATION OF NEW SPECIES OF SLUGS ON TERRITORY OF LVIV REGION, THEIR POSSIBLE ECONOMIC IMPORTANCE AND PECULIARITIES OF DIAGNOSTICS In the end of XX century and beginning of XXI century on the territory of Lviv
Region two species of the slugs were registered, which were not known formerly for
Ukraine (Arion lusitanicus) or for its western region (Krynickillus melanocephalus).
There is the probability of the further distribution of this species connected with
cause of the economical losses. In this connection the peculiarities of the diagnostics
of A. lusitanicus and K. melanocephalus are described. Key words: land molluscs, slugs, Lviv Region.
Стаття надшшла до редакцИ 23.09.2009
276
